Особливості створення насаджень при озелененні міст і населених пунктів
Особливості проектування лісо в их культур та їх створення у зелених зонах
У лісопаркових частинах зелених зон визначають в натурі і показують на планах ( М 1 : 5000 ) галявини, дороги і стежки. Навколо кожної ділянки, що заліснюється, а також вздовж доріг, просік і стежок, передбачають групову або алейну посадку красиво- і неодночасноквітучих чагарників або найбільш деко-ративних деревних порід, наприклад, в залежності від умов, ялини, дуба черво-ного, модрини, горобини, берези, тополі пірамідальної, бука та інших видів. Такі алейні та групові посадки - невід'ємний елемент підвищення декоративнос-ті зелених насаджень. Такий підхід до проектування залишається також і при проведенні ландшафтних реконструкцій лісових насаджень.
Зелена зона міста або селища - це приміська територія, зайнята лісами, лісопарками, лісосмугами та іншими зеленими насадженнями, незалежно від їхнього підпорядкування.
Одним з найважливіших заходів в зелених зонах є створення лісових куль-тур. В приміських лісах доцільно вирощувати складні і різновікові лісонасад-ження з груповим розміщенням дерев і вертикальним зімкненням крон. Такі деревостани можна виростити, застосовуючи, наприклад, в свіжих і вологих борах та суборах 2-3-х прийомні вибіркові рубки із збереженням самосіву й життєздатного підросту. Декоративно-естетична цінність хвойних і листяних лісів природного походження набагато вища, ніж рядових культур.
|
|
|
Збереження на зрубах поодиноких сосен або ялин веде до появи дерев з надто широкою і низькоопущеною кроною, кривих і з великим збігом стовбу-рів, з низькою якістю деревини. Такі дерева, залишені після рубки головного користування, ускладнюють застосування механізмів, пригнічують висаджені навколо них саджанці і в процесі рубок догляду їх доводиться вирубувати. У лісах 2-ї групи, при створенні суцільних культур, залишати такі дерева недо-цільно, але в зелених зонах їх варто зберігати. В соснових насадженнях зелених зон для збереження самосіву і підросту віком до 5-7 років необхідно проводити вибіркові рубки. Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що така технологія дає можливість зберегти самосів і підріст, не допускаючи оголення ділянок, забезпечити збереження захисних функцій лісу.
Способи обробітку ґрунту в зелених зонах нічим не відрізняються від тих, які застосовують в 2-й групі лісів. Однак на зрубах готувати ґрунт борозна-ми недоцільно, оскільки вони зберігаються тривалий час, а ділянки мають не-привабливий естетичний вигляд. Якщо ж ґрунт готується глибокими борозна-ми, то потрібно повертати родючий шар на дно борозни дисковими знаряддями, поставленими в звал.
|
|
|
В лісопарковій частині зеленої зони лісові культури створюються за ланд-шафтним типом. Посадка груп дерев поєднується з незалісненими галявинами, відкриті ландшафти з напіввідкритими і закритими. На Поліссі та у Лісостепу бажане створення напіввідкритих, а в Степу - закритих ландшафтів.
Ландшафтна група - основний елемент лісових культур в лісопарковій частині зеленої зони, тому тут потрібно змішувати породи площадками, шаха-ми, ланками, рідше кулісами або рядами. Змішування може бути рівномірним, але краще, якщо воно буде нерівномірним, а окружність площадок звивиста. Ландшафтні групи за породним складом можуть бути чистими і змішаними.
На окремих площадках висаджуються хвойні і листяні, світлолюбні або тіньовитривалі породи, дерева з різним забарвленням стовбурів, хвої, листя і формою крон. Головне - не допускати шаблона, одноманітності і монотонності, вирощувати змішані, повноцінні з естетичної точки зору і стійкі деревостани, формувати найбільш мальовничі ландшафти. В лісопарковій частині, там, де дозволяють ґрунтові умови, повинні закладатися лісові культури з участю багатьох видів деревних і чагарникових порід, в тому числі й екзотів.
|
|
|
Змішані деревостани стійкіші у порівнянні з чистими до витоптування, мають більш високу декоративність, краще очищають, стерилізують та іонізу-ють повітря, насичують його фітонцидами.
В свіжих і вологих борах в лісопарковій частині зелених зон культури сосни і берези створюють площадками з мінімальними розмірами для сосни 20-25 х 20-25 і домішки 7-10 х 20-25 м. Для створення ландшафтних груп в бідних суборах на свіжих і сухуватих ґрунтах можна поєднувати площадки чистої сосни і сосни змішаної з чагарниками, березою, дубом червоним та іншими породами .
В свіжих і вологих суборах вищезгаданими способами сосну змішують з дубом звичайним, дубом червоним, горобиною звичайною, грушею лісовою, черемхою пізньою, липою дрібнолистою та різними чагарниками. На Поліссі в борах і суборах спостерігається велика строкатість ґрунтово-гідрологічних умов. Тут, в мікропониженнях висаджують березу, в вологих суборах і судіб-роввах горобину звичайну, черемху звичайну, клен сріблястий, дуб звичайний та інші деревні породи й чагарники. Прикладом поєднання світлолюбних і тіньовитривалих порід може бути, наприклад, в типі С3 змішування сосни з ялиною площадками.
|
|
|
Таким же способом можна змішувати площадками дуб з ялиною у вологих судібровах, в типі С2 сосну з дубом та ін. В лісогосподарській частині зеленої зони поряд з створенням культур площадками доцільно застосувати змішуван-ня порід ланками. На кожній ділянці бажано змішувати, наприклад, сосну в суборах не з однією якоюсь супутньою або чагарниковою породою, а всіма тими видами, які зустрічаються в цих умовах.
На ярах, балках і крутосхилах (основному лісокультурному фонді в зеле-них зонах міст степової зони) створюють культури «мозаїчного типу», тобто у повній відповідності з типами лісорослинних умов, елементами яружно-балко-вої системи, експозицією та стрімкістю схилів, ступенем змитості і вологості ґрунту, а також Іншими факторами. Для естетичного збагачення ландшафтів в зелених зонах окремі ділянки ярів і схилів засаджують бузком, обліпихою, в по-садки листяних порід групами вводять хвойні: сосну звичайну, сосну кримську, сосну чорну, ялину звичайну, ялівець віргінський та інші види. Домішка груп хвойних серед листяних порід відіграє велику декоративну роль, зокрема на за-сніжених схилах в осінньо-зимовий період, коли листяні породи скидають листя.
При створенні лісових культур в зелених зонах необхідно збагачувати по-родний склад насаджень впровадженням екзотів. Резервом для цього є раніше закладені деревостани з участю порід з інших районів, ботанічні сади, дендро-парки і парки. В них акліматизовані сотні видів різних екзотів, які відзнача-ються високою декоративністю. Багато лісогосподарських підприємств Укра-їни, використовуючи широкі можливості ботсадів і дендропарків, вирощують насіннєвим і вегетативним шляхом саджанці особливо цінних декоративних порід. Однак у більшості областей ботсади, як база для впровадження екзотів в лісонасадження, поки-що використовуються недостатньо.
Особливості створення насаджень при озелененні міст і населених пунктів
Особливої ваги набувають особливості агротехніки створення і утри-мання зелених насаджень в умовах урбанізованого і техногенного середовища у зв'язку з дією численних лімітуючих чинників, особливо при озелененні вулиць і автомагістралей.
Умови місцезростання дерев у таких насадженнях надзвичайно складні, оскільки вони обумовлюються самостійною чи спільною дією численних нега-тивних чинників: забрудненістю повітряного середовища пилом і газами, не-правильним добором порід до умов середовища, обмеженим обсягом живлення рослин та одностороннім виносом поживних речовин, недостатньою аерацією ґрунту внаслідок погіршення його фізичних властивостей, умов діяльності ґрунтових мікроорганізмів, накопиченням продуктів розпаду коренів, процесів перегнивання.
Агротехніка створення та утримання зелених насаджень найповніше вик-ладена Правилах утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури і житлово-кому-нального господарства від 10.04.2006 року, № 105. Створення довговічних, здорових і високодекоративних зелених насад-жень вимагає проведення робіт, які включають в себе обробіток грунту, підго-товку посадкового матеріалу, садіння і догляд за рослинами. Спосіб підготовки ґрунту під озеленення визначається ступенем його заб-руднення і наявністю основних поживних речовин. На ділянках, особливо заб-руднених, здійснюється повна заміна ґрунту або ж на ушкоджений шар насипа-ється родючий рослинний ґрунт. За умов меншого ступеня забруднення ґрунт замінюється частково. До нього додається рослинний шар, торф з перегноєм,вносяться мінеральні добрива. Підкислені ґрунти нейтралізують вапном (на су-піщаних ґрунтах вносять до 2 т вапна на 1 га). На основі агрохіманалізу вносять комплексні мінеральні добрива. Садіння деревних рослин, як листяних, так і хвойних, здійснюють навесні й восени. Вибір пори року залежить від організаційних можливостей, біологіч-них особливостей виду, типу ґрунтів. Сучасна агротехніка дає змогу проводити садіння як взимку, так і влітку. Садивний матеріал дерев та чагарників, який висаджується на озеленюва-них територіях населених пунктів, повинен відповідати державним стандартам. Великорозмірні дерева, а також усі хвойні для літньої і зимової посадки потрібно висаджувати з глибою ґрунту. Розміри і форми глиби ґрунту визнача-ються віком дерева, його виглядом і наявністю пакувального матеріалу. Найпоширеніші розміри глиби ґрунту: кругла, діаметром 0,6 або 0,8 м, глибина (висота) 0,4-0,5 м; квадратна, розміром 0,8 х 0,8 м; 1 х 1 м або
1,2 х 1,2 м, глибина (висота) 0,6-0,8 м. Листяні деревні рослини найкраще висаджувати весною, особливо тепло-любні дерева і чагарники. Холодостійкі рослини добре переносять і осінню посадку. Періодом садіння хвойних слід вважати час появи нових приростів, тобто від половини квітня до половини травня. Осіння посадка хвойних, крім модри-ни, триває від серпня до початку жовтня. Більшість вічнозелених дерев і кущів висаджують у той самий період, що й хвойні. Осіннє садіння розпочинають, щойно припиняється ріст рослин і розпочи-нається листопад. Завершують садивні роботи з першими заморозками. Строки пересаджування хвойних рослин - або дуже рання весна, або середина літа та зима. Весною дерева висаджують після появи в бруньок кону-са, що свідчить про завершення періоду спокою. Основні вимоги при садінні дерев і чагарників Садивні ями та траншеї викопують за 7-10 днів до висаджування. Ями для зелених насаджень найкраще викопувати восени, утеплюючи їх на зиму опалим листям або соломою. Готуючи ями, верхній шар землі відкидають в один бік, а нижній, менш родючий - в інший. Після висаджування рослин ями засипають так, щоб нижній шар землі був зверху. Дно ями і траншей розпушують на гли-бину 15-20 см; у розпушених піщаних ґрунтах на дно укладають шар глини зав-товшки до 10 см. Розміри садивних ям залежать від розмірів і віку висаджуваних рослин. Середня глибина ями для дерев становить 70-120 см, для чагарників - 30-70 см. Відстань від оголених коренів до дна і стінок ями має бути 10-15 см. У разі ви-саджування з глибою ґрунту яма повинна бути на 20-30 см більшою від глиби. Для створення живоплотів із чагарників викопують траншеї: для одноряд-них живоплотів - розмірами 50 х 50 см, для дворядних - 70 х 50 см і для три-рядних - 90 х 50 см. Внесення в яму компосту чи перегною використовують: - при посадці високодекоративних і красивоквітучих дерев і чагарників на бідних ґрунтах; - на дуже бідних ґрунтах з незначним родючим шаром (на відвалах, кам'я-нистих розсипах), а також на вулицях. Для хвойних дерев і кущів, а також вічнозелених листяних бажано дода-вати до ям торф, що сприяє кращому вкоріненню рослин. Для кращої приживлюваності великих саджанців деревних рослин їх кореневу систему вмочують у сметаноподібну "бовтанку" з глини і торфового дрібняку з домішкою стимуляторів росту (гетероауксину, лентехніну, триману-1 тощо). У центрі викопаної ями на дно насипають рослинний шар у вигляді гор-бочка, висота якого не менше 1/2 глибини ями. На нього й опускають саджа-нець з розправленим корінням. Яму засипають поступово невеликими шарами, які ущільнюються шляхом притоптування ґрунту від країв до центру. Коренева шийка після садіння дерева має бути на 2-3 см вище рівня ямки, оскільки після поливання земля осідає разом з деревом. Довкола посадкової ямки формується земляна лунка заввишки 6-10 см. Після садіння дерево підв'язують до кілків в одному місці, без сильної натяжки з огляду на осідання землі. Чагарники в живоплоти висаджують у траншеї на строго встановленій від-стані один від одного. Після садіння крону підрізують і формують бортики із землі для затримання вологи після поливу. Віддаль між посадковими місцями дерев і кущів може бути різною і зале-жить від типу садово-паркового об'єкта. Наприклад, у парках і скверах при по-садках у масивах і куртинах для дерев вона становить 3,5-6 м. Водночас в алей-них посадках для ширококронних дерев вона становить 8-10 м, а для вузько-кронних - 5-6 м. Віддаль між кущами встановлюють залежно від висоти і фор-ми - 70-100-150-200 см. Залежно від призначення і типу об'єкта та природно-кліматичних умов району розташування існують також орієнтовні норми садіння дерев і чагарни-ків. Вважається достатнім розташування 90-100 дерев на 1 га озелененої площі насаджень загального користування. У практиці садово-паркового будівництва застосовують різні способи пересаджування великорозмірних дерев: - з оголеними коренями; - із замороженою грудкою; - з незамороженою грудкою. Садіння з оголеними коренями застосовується для листяних порід. Техно-логія садіння звичайна. При садінні з замороженою грудкою кореневу систему дерева можна не упаковувати. Найчастіше так пересаджують хвойні дерева та інші морозостійкі породи. Восени викопують яму, діаметр якої має бути більшим від діаметра грудки. Яму наполовину засипають родючим ґрунтом, а зверху покривають пухким матеріалом від промерзання. Взимку, коли коренева грудка достатньо промерзне (при температурі не нижче мінус 12 град. С), дерево транспортують
на нове місце й саджають. Зимове пересаджування практикують лише для великорозмірних дерев віком 12-15 і більше років. У окремих випадках використовується також літня посадка. На промислових територіях, відведених під озеленення, перед садінням слід заздалегідь провести ґрунтові обстеження, а також одержати дані щодо концентрації атмосферних забруднень. Виходячи із стійкості конкретних деревних видів до забруднень, підбирають рослини для садіння. Особливості садіння на вулицях Процес росту і розвитку деревних рослин на вулицях і площах відбува-ється в складних умовах (підвищена температура повітря і ґрунту, ущільненість ґрунту, загазованість, задимленість повітря, наявність пилу тощо), і тому при садінні дерев і чагарників необхідно: - висаджувати великорозмірний посадковий матеріал (у віці не менше 10 р.); - підбирати стійкі до загазованості, задимленості, пилу породи дерев (клен гостролистий і сріблястий, липа дрібнолиста і широколиста тощо). Хвойні най-менш стійкі в складних екологічних умовах. З метою створення довговічних і високодекоративних деревних насад-жень на міських вулицях і площах а також на щебенистих і ущільнених ґрун-тових дорогах у парках, скверах, бульварах і садах слід садити дерева не в обмежену за об'ємом садивну яму, а в смугу відкритого ґрунту або газону ши-риною не менше 2,0-5 м - на вулицях і 1,5-2 м - на щебенистих і ґрунтових
дорогах. На асфальтованих вулицях та з іншим покриттям розмір оброблюваль-ної пристовбурної лунки повинен бути не менше 2 х 2 м , а у районах із старою забудовою - 1,5 х 1,5 м. Не допускається садіння деревних порід з низькоопущеною кроною та низькозвисаючими гілками (повислі форми верби, шовковиці, ясена, горобини тощо), таких, які засмічують пішохідні доріжки плодами (робінія, шовковиця тощо), дають кореневі відгалуження (тополя канадська, біла тощо), таких, що мають неприємний запах (бархат амурський). Віддаль між деревами в рядових насадженнях на вулицях для широко-кронних високорослих дерев - 8-10 м, середньорослих - 6-8 м, низькорослих (до 10 м) - 4-5 м і вузькокронних різної висоти - 3-4 м.
Лісова рекультивація
Лісова рекультивація – це створення лісових насаджень на відвалах гірських порід та інших землях, порушених при розробці корисних копалин або іншої промислової діяльності.
Часто рекультивація ведеться на неродючих породах або забруднених грунтах, що вимагає покриття їх родючим шаром ґрунту. Підготовка ґрунту ведеться з попереднім вирівнюванням земної поверхні (для механізованих робіт) або без планування (при ручних роботах).
Асортимент порід слід підбирати з врахуванням концентрації шкідливих газів, хімічного складу ґрунтів та інших факторів. Для підвищення родючості ґрунтів вносять добрива, враховуючи їх хімічний склад.
Кращим садивним матеріалом є сіянці і саджанці з відкритою кореневою системою. Догляд за л/к полягає у знищенні бур’янів, розпушуванні кірки після дощу і зарівнювання вимоїн.
Лісорозведення на ділянках, де добувався торф бажано проводити якомога швидше для виключення можливості задерніння цих ділянок. На неза-рослих торфовищах можна проводити посадку без обробітку ґрунту. На пере-зволожених територіях влаштовують мікропідвищення.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 30; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!