Структура практичного заняття:
- попередній контроль знань, умінь і навичок студентів;
- постановки загальної проблеми та її обговорення;
- виконання практичних завдань з їх обговоренням;
- виконання контрольних завдань, їх перевірка й оцінювання.
Практичне заняття може проводитися у вигляді ділової або дидактичної гри, аналізу педагогічних ситуацій, роботи з документами, колоквіуму, дискусії, контрольної роботи. Нижче наведено форму плану-конспекту практичного заняття, яку викладач може використовувати для його підготовки.
Практичне заняття № 1
Тема. Ознайомлення учнів із стилями мовлення, формування стилістичних умінь і навичок .
Мета: забезпечити усвідомлення місця, значення, наукових засад методики розвитку публіцистичного, ділового, художнього, наукового мовлення. Розвивати фахові вміння, які ґрунтуються на усвідомленні значення уроків зі стилістики, їх місця у шкільному курсі рідної мови, засвоєнні загальних принципів навчання стилістики, методики формування усного і писемного мовлення учнів.
План
1. Характеристика знань із стилістики в чинних програмах з рідної мови для загальноосвітніх навчальних закладів.
2. Поняття про різні стилі мовлення, які вивчаються у загальноосвітніх навчальних закладах.
3. Методика написання різних жанрів публіцистики.
4. Методика написання різних видів ділових паперів.
5. Систематизація й узагальнення знань зі стилістики у старших класах.
|
|
|
Базова література
1. Гамрецький І. Мовленнєво-публіцистична культура учнів: один з аспектів // Дивослово. – 1999. - № 12. – С. 14-15.
2. Дідук Г.І. Лінгвостилістичні та комунікативно-ситуативні вправи у 5-7 класах. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 80с.
3. Иваницкая Г.М. Уроки развития связной речи: Пособие для учителя. К., 1990.
4. Капинос В.И., Сергеева Н.Н., Соловейчик М.С. Развитие речи: теория и практика обучения: 5-7 кл.: Кн. Для учителя / В.И. Капинос, Сергеева Н.Н., Соловейчик М.С. – М.: Просвещение, 1991. – 342с.
5. Коваль А.П. Ділове спілкування: Навч. посібник. К., 1992.
6. Кордун П.П. Вивчення стилістики в середній школі. –К., 1977.
7. Кучеренко І. Робота над розвитком стилістичних умінь і навичок учнів старших класів // Російська мови і література в школі — 2000. — № 3. — С. 14-16.
8. Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах. За М. Пентилюк. - К., 2001.
9. Михайлик В. Моделювання як важливий засіб формування культури ділового мовлення // Дивослово. – 1999. – № 7. – С. 28-32.
10. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика. – К., 1994.
Допоміжна література
1. Кучеренко І. Психологічні умови засвоєння стилістики учнями старших класів // Російська мова і література в школі. – 2004. - №4. – С. 9-12.
|
|
|
2. Кучеренко І. Функціональні стилі мовлення в аспекті сучасного мовознавства // Дивослово. – 2001. – № 12. – С. 32, 41-42.
3. Марун М. Ділове мовлення в школі // Дивослово. – 1999. - № 10. – С. 27-30.
4. Марун М. Формування ділового мовлення в школярів // Російська мова і література в школі. – 1999. - №3. – С. 19-23.
5. Пентилюк М.І. Наукові засади комунікативної спрямованості у навчанні рідної мови // Російська мова і література в школі. – 1999. - №3. – С. 8-10.
6. Пентилюк М. Робота із стилістики. 5-7 кл. – К., 1984.- С. 47-90.
Методичні поради
Готуючись до практичного заняття, необхідно повторити відомості про стилі мовлення, усвідомити практичне значення роботи над окремими видами публіцистичних жанрів та ділових паперів. Засвоєння теми вимагає знань практичної стилістики, класифікації функціональних стилів, стильових ресурсів російської мови.
Варто звернути увагу на основні поняття стилістики, які мають засвоїти учні 5-7 класів під час ознайомлення зі стилями мовлення та в наступних класах, коли будуть аналізувати тексти різних стилів. Особливої уваги потребує граматична стилістика, яка є периферійною частиною лінгводидактики.
До заняття необхідно з’ясувати місце роботи над розвитком публіцистичного та ділового мовлення на уроках української мови, зрозуміти, що формування комунікативної компетенції учнів залежить від чітко продуманої системи роботи над текстами різних стилів і засвоєння учнями стилістичних особливостей мовних явищ.
|
|
|
Повторити методику підготовки й написання замітки інформаційного характеру, замітки-роздуму, замітки дискусійного характеру, розписки, доручення, протоколу, заяви, автобіографії тощо. Підготовка до заняття вимагає аналізу типових помилок, що припускаються учні у висловлюваннях публіцистичного та ділового стилів.
Практичні завдання
До заняття:
Завдання 1.Проаналізуйте чинні програми з російської мови для 1-4 класів і для 5-12 класів. Перегляньте зміст роботи та вимоги зі стилістики. Які стилістичні уміння й навички учнів визначено в чинній програмі 5-9 класів з цього розділу. Як враховано принцип наступності у програмі для старших класів?
Завдання 2. Доберіть зразки ділових паперів, публіцистичних жанрів, написання яких передбачено чинною програмою.
Завдання 3. Складіть пам’ятку «Навчання учнів публіцистичного (ділового) мовлення».
На занятті:
Завдання 1.
За умовами використання вправ зі стилістики поділяють на такі різновиди:
|
|
|
1. супровідні (вони використовуються паралельно під час вивчення мовного матеріалу);
2. спеціальні (призначені для вивчення тільки стилістичних тем і відомостей);
3. на закріплення й поглиблення знань (тренувальні вправи і завдання).
Доберіть по одній вправі до кожного різновиду, визначте до них мету і завдання, форми і місце роботи.
Завдання 2. Напишіть фрагменти уроків, на яких п’ятикласникам даватимуться поняття про стилі мовлення, елементарні відомості про їх особливості.
Завдання 3. Проаналізуйте зміст теми «Стилі літературної мови» (9 клас). Яка мета і завдання цієї теми в системі стилістичної підготовки учнів? Які методи, форми і прийоми, на вашу думку, були б найбільш оптимальними для його опрацювання?
Завдання 4. У посібнику В.Я. Мельничайка, М.І. Пентилюк, Л.П. Рожило «Удосконалення змісту і методів навчання української мови» (К.: Рад. школа, 1982. – С.68.) зазначено: «Ідея вивчення рідної мови у функціонально-стилістичному аспекті виражається в систематичному формуванні стилістичних умінь і навичок: 1) заміни одних мовних одиниць іншими з урахуванням їх стилістичних властивостей (стилістичний експеримент); 2) розрізнення стилів, визначення основних їхніх ознак; 3) встановлення стилістичного забарвлення і функції певної мовної одиниці у мовленні; 4) удосконалення стилю сказаного й написаного (стилістичне редагування); 5) користування тим чи іншим стилем (конструювання стилістично диференційованих зв’язних текстів)».
Проаналізуйте підручник з української мови для 10 класу. Якою мірою реалізовано в ньому ідею вивчення синтаксису у функціонально-стилістичному аспекті?
Семінарське заняття– форма навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію за попередньо визначеними темами, до яких студенти готують тези виступів шляхом підготовки індивідуально виконаних завдань.
Головна мета семінару – забезпечити студентам можливість оволодіти уміннями і навичками використання теоретичних знань стосовно особливостей галузі, що вивчається, систематизувати опрацьовану студентами літературу, зіставивши її з матеріалом лекції, формувати вміння критично оцінювати різні джерела знань.
Функції семінару:
- поглиблення, конкретизація і систематизація знань, отриманих студентами на попередніх етапах навчання (лекція, самостійна робота, консультація);
- розвиток навичок самостійної роботи студентів, формування наукового способу мислення.
Типи семінарів (за А.М. Алексюком):
1. семінар запитань і відповідей;
2. семінар-розгорнута бесіда;
3. семінар-дискусія;
4. семінар-обговорення письмових рефератів;
5. семінар-конференція;
6. семінар-вирішення проблемних завдань;
7. семінар-заняття на виробництві;
8. семінар-прес-коференція;
9. семінар – «Мозковий штурм».
Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені виступи, активність студентів у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття викладач вносить до журналу.
Переваги семінарсько-практичної форми організації навчання:
- поглиблюються, розширюються деталізуються знання, отримані на лекції в узагальненому вигляді;
- формуються вміння та навички професійної діяльності;
- розвивається наукове мислення студентів та їх мова;
- перевіряються знання студентів;
- забезпечується зворотній зв’язок.
Підготовка творчо обдарованих фахівців неможлива без активізації форм і методів навчального процесу. Однією з основних форм практичної підготовки є семінарське заняття, яке необхідно побудувати в активній формі процесу дієвого засвоєння студентами навчальної інформації за моделлю управління їх навчально-творчою діяльністю, тим самим інтенсифікувавши процес підготовки кадрів.
Мета проведення семінару в активній формі (САФ) – активізувати процес мислення студентів шляхом безпосереднього залучення їх до організації та керівництва заняттям. Ця дидактична форма також призначена сформувати і закріпити вміння з колективної підготовки, обґрунтування, прийняття та оцінювання управлінських рішень, що є обов'язковим елементом творчої сформованості керівників і спеціалістів виробничої сфери.
Активна форма занять передбачає якісні зміни у взаємовідносинах між викладачами і студентами: джерелом інформації стає не тільки викладач і відповідна навчальна і наукова література, а й сама аудиторія. Студенти з об'єкту управління стають суб'єктами, адже в цьому випадку вони самі навчають один одного. Викладач створює таку дидактичну систему, за якої учні самостійно організовують проведення навчального заняття, виконуючи не тільки ретрансляторські функції з передачі інформації, а й розробляють алгоритм управління навчально-творчою діяльністю, що забезпечує загальне підвищення ефективності процесу засвоєння знань і формування творчого досвіду особистості. При цьому відношення викладачів зі студентами стають суб'єкт-суб'єктними.
В основі проведення семінару в активній формі лежить моделювання конкретних педагогічних ситуацій. Для майбутніх вчителів-словесників активна форма навчання є найбільш ефективною не тільки у контексті здобуття знань, умінь, навичок, а й для виявлення резервів покращення досягнутих результатів у навчанні.
С емінар в активній формі включає дві частини: підготовчу і основну. Етапи підготовчої частини (виконує викладач разом зі студентами):
1. Ознайомлення з темою семінарського заняття.
2. Призначення ведучого (зі студентів) семінарського заняття і арбітра по ведучому (також з числа слухачів).
3. Розробка ведучим регламенту семінарського заняття.
Перші два етапи здійснюються викладачем заздалегідь, тобто до проведення семінарського заняття (наприклад, у кінці попереднього заняття). Регламент семінарського заняття розробляється ведучим заздалегідь і самостійно, для чого він повинен уважно ознайомитися з темою семінарського заняття і вивчити питання, які повинні бути розглянуті за його планом.
План проведення семінарського заняття в активній формі
| № | Етапи семінарського заняття | Тривалість виступу, хв. |
| 1. | Вступне слово викладача | 5 |
| 2. | Вступне слово ведучого | 3-5 |
| 3. | Виступ з питання | t |
| 4. | Питання до доповідача | 2-5 |
| 5. | Відгук і оцінка арбітра по доповідачу | 2-5 |
| 6. | Висновок ведучого з питання і перехід до наступного питання | 1-2 |
| 7. | Заключне слово ведучого | 3-5 |
| 8. | Відгук і оцінка арбітра по ведучому | 2-3 |
| 9. | Заключне слово викладача (підведення загальних підсумків, виставлення балів, завдання на наступне заняття) | 5-10 |
Загальна тривалість часу виступу (t) з питання залежить від його складності і значущості, а також від обсягу матеріалу, який необхідно розглянути за планом семінарського заняття. Після складення регламенту ведучий заздалегідь (до семінарського заняття) повідомляє виступаючим час, який відводиться на доповідь. Ведучому надається право призначати доповідачів за темою семінарського заняття, а також арбітрів по кожному доповідачу. При цьому кожен студент за одним питанням може бути доповідачем, а за іншим - арбітром.
Основна частина семінарського заняття здійснюється за блок-схемою:
| 1. Вступне слово викладача |
| 2. Вступне слово ведучого |
| 3. Доповідь з проблемного питання |
| 4. Питання до доповідача і доповнення |
| 5. Виступ арбітра з відгуком, висновками та оцінкою |
| 6. Висновки ведучого семінарського заняття в активній формі з проблемного питання |
| Чи всі питання розглянуто? |
| 7. Заключне слово ведучого |
| 8. Відгук й оцінка арбітра по ведучому |
| 9. Заключне слово викладача |
Семінарське заняття в активній формі організовують і проводять самі студенти. Його особливістю є те, що слухачі оцінюють свої дії самостійно, мотивуючи і обґрунтовуючи прийняті рішення. Викладач дає оцінку роботі учасників семінарського заняття (ведучого, виступаючих, арбітрів) в кінці заняття під час підведення підсумків.
Семінарське заняття в активній формі передбачає наявність ігрових моментів, що досягається за допомогою створення і підтримки «ігрового настрою». Ігрова ситуація задається ведучим, який повинен мати відповідні здібності організатора та лідерські якості. Він повинен творчо спланувати, підготувати і провести семінар, щоб протягом усього заняття інтерес аудиторії не спадав.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 16; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!