Управління ризиками та їх прогнозування
Як відомо, причиною виникнення ризиків є невизначеність, яка існує у кожному виді діяльності. У зв’язку з цим можна стверджувати, що ризики можуть бути відомими, тобто такими, які названі, оцінені і для яких можливе планування дій із метою протистояння можливій реалізації цих ризиків. Однак у практиці мають місце і ризики «невідомі», тобто такі, які не ідентифіковані й умови виникнення яких достатньо не досліджені. Невизначені ризики передбачити складно. Це так звані неявні небезпеки чи ризики. Однак більшу частину ризиків, у тому числі і тих, реалізація яких призводить до нещасних випадків, можна передбачити і вчасно локалізувати.
Успіх роботи щодо зниження рівня ризиків чи їх мінімізації прямо залежить від продуктивності дій з управління цим специфічним видом діяльності. Модель процесу управління ризиками може виглядати, як показано на рис. 2.2.
Необхідно зазначити, що оцінку ризику тих або інших подій можна робити тільки за наявності достатньої кількості статистичних даних. У противному випадку дані не будуть точними, оскільки тут ідеться про так звані «рідкісні явища», до яких класичний підхід імовірності не є застосовним. Так, наприклад, до Чорнобильської аварії ризик загибелі в результаті аварії на атомній електростанції оцінювався в 2×10–10 на рік. За останніми даними в Україні ризик загибелі в результаті аварії в середньому по галузях оцінюється в 2×10–4 на рік.
|
|
|
Управління ризиками
Планування управління
| |
Ідентифікація ризиків
Якісна оцінка Кількісна оцінка
Заходи реагування на ризики
Моніторинг і контроль
Рис. 2.2. Модель процесу управління ризиками
Управління ризиком передбачає проведення різних заходів з метою зниження реалізації потенційних небезпек. Це складний процес в якому можна виділити елементарні складові, вихідні положення, ідеї, що іменуються принципами.
Принципи зменшення ризику
 |
законодавчі орієнтуючі управлінські технічні організаційні
Законодавчі – закріплені законом правила, що забезпечують прийнятий рівень безпеки.
Орієнтуючі – основоположні ідеї, що визначають напрямок пошуку безпечних рішень і служать методологічною та інформаційною базою.
Технічні – спрямовані на безпосереднє відвернення дії небезпечних факторів і базуються на використанні фізичних законів.
Управлінські – плановість, контроль, підбір кадрів, відповідальність.
Організаційні – принципи, за допомогою яких реалізується науково-обґрунтовані рішення щодо зменшення ризику.
Невід'ємним елементом управління ризиком з метою забезпечення безпеки життєдіяльності є прогнозування. У безпеці життєдіяльності прогнозування охоплює науковий аналіз закономірностей життя людини в різних сферах її діяльності, оцінку тенденції їхнього розвитку в майбутньому з урахуванням уже накопиченого досвіду і досягнень у безпеці життя людини. За своєю суттю будь-який прогноз є лише припущенням унаслідок чого прогнозування завжди буває багатоваріантним.
|
|
|
Прогноз - результат наукового передбачення, якісні висновки з позицій принципів і методів науки про тенденції розвитку процесу чи явища, що вивчають, і моментах настання того чи іншого явища чи процесу.
Передбачення - припущення чогось заздалегідь, здійснення правильного висновку про напрям розвитку чого-небудь, про можливість якоїсь події тощо, на підставі вивчення фактів, даних та ін. Його розглядають як випереджувальне відображення дійсності (здатності мозку формувати моделі розвитку подій у майбутньому), що ґрунтуються на вивченні об'єктивних законів життєвого середовища людини.
Здатність передбачити хід подій - невід'ємна риса людини, яка вдосконалювалася в процесі практики протягом усієї історії її існування. Накопичення результатів спостереження, фактів, що давали змогу передбачати явища природи, вчинки і дії людей, сприяє уникненню типових небезпек.
|
|
|
Планування управління ризиками має на меті виробити план управління ризиками нещасних випадків для умов конкретного підприємства (виробництва). Він має відображати роздроблені керівництвом виробничої структури підходи до реалізації ідеї ідентифікації ризиків, способу проведення кількісної оцінки ризиків, вибору заходів організаційно-технічного плану для реагування на ризики з метою їх мінімізації.
Складова частина системи управління ризиками зводиться до їх кількісної оцінки.
Ідентифікація ризиків нещасних випадків — етап керування чи процедура, що полягає в систематичному виявленні загрозливих для здоров’я людини потенційних небезпек (ризиків) виробничого середовищачи умов їх виникнення, властивих певному виду діяльності, а також визначенню характеристик цих ризиків. Ідентифікація ризиків проводиться регулярно відповідно до плану управління ризиками протягом усього часу його реалізації.
Дії по реалізації ідеї реагування складаються із заходів організаційно-технічного плану, спрямованих на зниження рівня ризиків нещасного випадку у наступній послідовності:
|
|
|
1. За можливості — повне усунення ризику (небезпечного фактора).
2. Запобігання доступу працівників до джерела ризику (небезпечного фактора).
3. Організація роботи таким чином, щоб знизити вплив ризику (небезпеч-
ного фактора).
4. Використання засобів індивідуального захисту.
Моніторинг ризику передбачає проведення щоденних спостережень за небезпечними чинниками ризику на підприємстві. Особлива увага при проведенні моніторингу має бути приділена вимозі щодо своєчасного (за планами) складання передбаченої звітності про хід реалізації плану управління ризиками нещасних випадків.
Теми рефератів
1. Проблеми безпеки складних систем.
2. Ризиковий баланс та оцінка ризику.
3. Матриця оцінки ризику.
4. Основні принципи управління ризиком.
5. Методи, що використовуються для виконання якісного аналізу небезпек.
Питання для самоконтролю
1. Загальний аналіз ризику.
2. Класифікації ризику.
3. Методичні підходи до визначення ризику.
4. Критерії оцінки рівня ризику.
5. Концепція прийнятного ризику.
6. Управління ризиком.
7. Принципи зменшення ризику.
8. Передбачення ризику.
Література:
1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібн./ За ред. Є.П. Желібо, 6-е вид. - К.: Каравела, 2011. – 344 с.
2. Березуцький В.В., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / За ред. проф. В.В. Березуцького. – Х.: Факт, 2005. – 384 с.
3. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності:Навч. посіб. – Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005. – 304 с.
4. Безпека життєдіяльності: підручник / [О.І. Запорожець, Б.Д. Халмура-дов, В.І. Применко та ін.] - К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 448 с.
5. «Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки» затверджено наказом № 637 від 4 грудня 2002 р. Міністерства праці та соціальної політики України.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!