ТЕМА 9. ТЕХНІКА І ФОРМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
9.1. Облікові регістри і їх класифікація
9.2. Техніка облікової реєстрації
9.3. Форми бухгалтерського обліку
9.1. Облікові регістри і їх класифікація
Всі господарські операції після їх оформлення первинними документами записуються до облікових регістрів.
Обліковий регістр — це спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій у системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації.
Облікові регістри — це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.
Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовується для оперативного управління, економічного аналізу діяльності підрозділів і підприємства в цілому, а також для складання звітності. Тому своєчасне і повне відображення господарських операцій в облікових регістрах — одна із обов'язкових умов якості й оперативності обліку.
Запис у регістрах бухгалтерського обліку виконується на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення, накопичують і систематизують інформацію первинних документів. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.
|
|
|
Перенесення інформації має здійснюватися у порядку надходження первинних документів до місця обробки (бухгалтерії) або не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну звітність, наприклад, нарахування і виплату заробітної плати, складання бухгалтерської, статистичної звітності тощо.
Регістри бухгалтерського обліку мають містити назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Форми облікових регістрів рекомендуються Міністерством фінансів України або розробляються міністерствами і відомствами за умови дотримання загальних методологічних принципів. Так, нині питання використання регістрів бухгалтерського обліку регулюються Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та методологічними рекомендаціями Міністерства фінансів України щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку.
Підприємства, які складають облікові регістри на машинних носіях, зобов'язані забезпечити технічні засоби для їх відтворення у зручному для прочитання вигляді.
|
|
|
Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства. Ведення облікових регістрів та контирування документів первинного обліку здійснюють із застосуванням, щонайменше, коду класів рахунків і коду синтетичного рахунка. Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.
Інформація про господарські операції, здійснені підприємством за певний період, в облікових регістрах переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності підприємства.
У бухгалтерському обліку використовують різні за формою, змістом та способом відображення інформації облікові регістри. Класифікація облікових регістрів наведено на рис. 9.1
За своїм зовнішнім виглядом облікові регістри поділяють на книги, картки й окремі листки.
Бухгалтерські книги застосовують для ведення записів із синтетичного й аналітичного обліку. В них всі листки зброшуровано, пронумеровано, на останній сторінці вказано кількість сторінок, з підписом керівника, головного бухгалтера, а також скріплено печаткою. До них належать: Касова книга, Головна книга, книга Журнал-Головна та ін. Бухгалтерські книги — раціональний та надійний спосіб збереження облікових регістрів. Вони досить широко застосовуються для ведення обліку коштів, товарно-матеріальних цінностей тощо.
|
|
|
Рис. 9.1. Класифікація облікових регістрів
Облікові регістри-картки. Прикладом можуть бути картки кількісно-сумового обліку матеріалів. Картки не скріплюються між собою і зберігаються у спеціальних ящиках. Картки ведуть на підприємствах, де не застосовується обчислювальна техніка для відображення аналітичних даних (докладний опис про об'єкт обліку) за кожною номенклатурою обліку (товарно-матеріальних цінностей, основних засобів тощо). Залежно від обліковуваного об'єкта картки аналітичного обліку поділяють на:
- картки кількісносумового обліку, призначені для обліку товарно-матеріальних цінностей;
- картки контокорентної форми, призначені для обліку розрахунків;
- багатографні, призначені для обліку витрат на виробництво.
Крім типових форм карток, в обліковій практиці застосовують інші спеціальні форми, як наприклад, картки складського обліку, інвентарні картки тощо. Зібрані разом картки складають картотеку, яка розділяється за певними ознаками.
|
|
|
Облікові регістри-листки мають стандартний формат, кожний з них призначений для обліку певних операцій і залежно від цього має специфічний зміст. До таких листків належать журнали-ордери, відомості, розроблювальні групові таблиці тощо. У них, як правило, систематизують інформацію, необхідну для контролю й економічного аналізу.
За обсягом змісту облікові регістри поділяють на регістри синтетичного й аналітичного обліку та комбіновані. Такий поділ обумовлений відмінностями і призначенням синтетичних і аналітичних рахунків, різним ступенем узагальнення облікових даних та їх комбінування.
Синтетичні облікові регістри — це регістри, в яких облік ведуть за синтетичними рахунками: Головна книга, Журнал-ордер, Журнал-Головна. Всі вони є матеріальними носіями синтетичного обліку.
Аналітичні облікові регістри — це регістри, в яких облік ведеться за аналітичними рахунками. Дані подають у натуральних, трудових і вартісних вимірниках. До таких регістрів належать книги, картки. У цих регістрах враховують специфіку обліковуваних об'єктів.
Останнього часу значного поширення набули так звані комбіновані регістри систематичного обліку, які поєднують синтетичні й аналітичні записи. Прикладом комбінованого регістру може бути Журнал-ордер.
За видами бухгалтерських записів облікові регістри поділяють на хронологічні, систематичні та змішані (комбіновані).
Хронологічними називаються регістри, призначенням яких є реєстрація операцій у порядку хронологічної послідовності їх виконання та оформлення. До таких регістрів належать: Журнал реєстрації операцій, де записують всі господарські операції в календарній послідовності їх здійснення, журнал обліку надходження готової продукції, вантажів, відомість відвантаження і реалізації продукції; табель відпрацьованого часу та ін.
Систематичними називаються облікові регістри, в яких виконується групування однорідних операцій на синтетичних і аналітичних рахунках. Такі записи ведуть у Головній книзі, в якій узагальнюються записи за кожним синтетичним рахунком, а також на картках і книгах, де відображаються і групуються дані аналітичного обліку.
Комбінованими називаються регістри, в яких одночасно поєднуються хронологічний і систематичний записи. Таку побудову має книга Журнал-Головна, в якій перша частина відображає журнал реєстрації операцій, а друга — групування операцій на синтетичних рахунках.
За будовою облікові регістри поділяють на односторонні, двосторонні, багатографні та шахові.
В односторонніх облікових регістрах подають дані про господарську операцію, суму якої записують за дебетом або за кредитом відповідного рахунка. Як правило, записи за дебетом і кредитом розміщують поруч на правій стороні регістру, зліва розміщують інформацію щодо дати, номера, змісту операції тощо. Прикладом таких регістрів є Касова книга, картки аналітичного обліку розрахунків, Книга складського обліку, картки кількісно-сумового обліку матеріалів тощо.
Двосторонні облікові регістри складаються з двох частин: в одній подають дані про дебетові обороти на рахунку, а у другій — про кредитові обороти на цьому рахунку. Двостороння будова регістрів характерна для Головної книги.
Багатографні облікові регістри — це регістри, в яких одна з граф (найчастіше дебетова) поділена на кілька граф. До такого виду облікових регістрів належить Журнал-ордер, де окремі графи використовують для аналітичного обліку за рахунками, суми яких групують за певними показниками (наприклад, розшифрування дебетових оборотів, облік витрат за статтями калькуляції тощо).
Шахові облікові регістри побудовані за принципом шахової дошки. Записи в таких регістрах роблять у клітинці, що на перетині стовпчика і рядка таблиці, які відповідають дебетовому і кредитовому обороту на відповідних рахунках. За таким принципом побудовані журнали-ордери.
9.2. Техніка облікової реєстрації
Записи господарських операцій у регістрах називаються обліковою реєстрацією. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обліково-економічна інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку шляхом занесення методом подвійного запису до регістрів синтетичного й аналітичного обліку з використанням типової кореспонденції рахунків. Господарські операції в облікові регістри записують тільки на підставі належно оформлених і опрацьованих документів чорнилом темного кольору або пастою кулькових ручок, машинними засобами, які б забезпечували збереження цих записів протягом тривалого часу і запобігали б внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень.
Перенесення інформації з первинних документів в облікові регістри має здійснюватися в порядку надходження документів до місця опрацювання (бухгалтерія, обчислювальний центр) відповідно до затвердженого плану-графіка документообороту.
Відповідальність за правильність реєстрації інформації в облікових регістрах несуть особи, які склали та підписали ці регістри відповідно до службових обов'язків кожного працівника.
Записи господарських операцій мають бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому їх було здійснено.
У разі складання та зберігання регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та інших відповідних органів у межах їхніх повноважень, передбачених законами.
Підприємство має забезпечити запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у регістрах бухгалтерського обліку, а також належне їх зберігання протягом встановленого терміну. Головним архівним управлінням України встановлено у Переліку документальних матеріалів, що облікові регістри зберігаються протягом трьох років за умови завершення перевірки державними податковими органами, дотримання податкового законодавства.
Регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їхніх повноважень, передбачених законами. Посадова особа підприємства має право у присутності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії регістрів, що вилучаються, при цьому обов'язково складається реєстр документів, що вилучаються.
Записи в облікових регістрах можуть бути прості й копіювальні. Простими є записи, які здійснюються тільки в одному примірнику (регістрі), наприклад, меморіальному ордері, Журналі-ордері тощо. Копіювальні записи застосовують у тому випадку, коли необхідно мати копію запису. Копіювальні записи можуть вестися в ручному чи машинному (автоматичному) режимах.
При ручному способі записи здійснюють за допомогою копіювального паперу (наприклад, при виписці квитанцій, копій меморіальних ордерів у банку, при ведені Касової книги тощо). При використанні обчислювальної техніки (ПЕОМ) копіювання інформації здійснюється в автоматичному режимі.
Порядок відображення господарських операцій в облікових регістрах залежить від форми бухгалтерського обліку, що застосовується на підприємстві.
Наприкінці кожного місяця облікові регістри закривають. Ця процедура включає підрахунки підсумків за дебетом і кредитом та сальдо за кожним синтетичним і аналітичним рахунком. Підсумкову інформацію переносять у регістри, на основі яких складають звітність. Важливою при цьому є система контролю записів, яка ґрунтується, як правило, на взаємозв'язках і взаємоконтролі даних облікових регістрів. Так, загальний підсумок оборотів за синтетичними рахунками за звітний період, показаних в оборотній відомості за синтетичними рахунками, має збігатися з підсумком Журналу реєстрації операцій. У регістрах шахової форми, а це здебільшого журнали-ордери, загальний підсумок граф по горизонталі має збігатися з підсумком граф по вертикалі. Щодо контролю відповідності аналітичного обліку рахункам синтетичного обліку, то ця відповідність забезпечується за допомогою оборотних та сальдових відомостей. Сума записів за синтетичним рахунком має збігатися із підсумками оборотної відомості за його аналітичними рахунками. Якщо в регістрах бухгалтерського обліку поєднані дані синтетичного й аналітичного обліку (наприклад, у деяких журналах-ордерах і відомостях), то процедура контролю стає зайвою, оскільки підсумки аналітичних рахунків і синтетичного збігаються, тобто є однаковими. Перевіркою правильності облікових записів та виправленням допущених помилок завершується процедура облікової реєстрації. Зведені дані облікових регістрів використовують для складання звітності з метою здійснення контролю й економічного аналізу.
9.3. Форми бухгалтерського обліку
Раціональна організація обліково-аналітичної роботи на підприємстві передбачає застосування ефективної форми бухгалтерського обліку, його технічної оснащеності.
Форма бухгалтерського обліку — це певна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних засад бухгалтерського обліку.
Кожне підприємство самостійно обирає відповідну форму обліку, враховуючи конкретні умови та особливості господарської діяльності й технології обробки облікових даних. Вибір форми обліку зумовлюється також обсягами облікових робіт, їх складністю, наявністю кваліфікованих кадрів бухгалтерів, можливостями використання автоматизованих систем обробки даних, обчислювальної техніки.
Форма бухгалтерського обліку відображає відповідну технологію облікового процесу. Кожна форма обліку завжди передбачає відповідне групування господарських операцій та дотримання встановленої послідовності їх відображення, порядок записів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку, складання та представлення облікових даних у вигляді звітності для потреб користувачів.
Основними відмітними ознаками, що визначають особливості окремих форм бухгалтерського обліку, є: зовнішній вигляд, будова і кількість облікових регістрів; поєднання регістрів хронологічного і систематичного обліку, синтетичного й аналітичного обліку; послідовність і техніка облікової реєстрації.
Форма бухгалтерського обліку як відображення певного рівня технології облікового процесу має відповідати таким вимогам:
- забезпечення повноти та реальності в облікових регістрах господарських операцій;
- забезпечення раціонального розподілу облікових робіт між окремими працівниками для своєчасного їх виконання;
- забезпечення управлінців даними про виконання бізнес-планів у цілому на підприємстві й за кожним структурним підрозділом;
- забезпечення необхідними даними процесу складання звітності, здійснення контролю й економічного аналізу;
- забезпечення економічності облікового процесу шляхом його автоматизації та наукової організації праці обліковців.
Сучасними формами бухгалтерського обліку, що використовуються на підприємствах, установах і організаціях України, є: меморіально-ордерна, журнально-ордерна, спрощена, автоматизована (комп’ютерна).
Меморіально-ордерна форма використовується переважно в бюджетних організаціях. На основі первинних документів, перевірених і згрупованих за певною ознакою, складають меморіальні ордери. У них вказується кореспонденція рахунків за господарською операцією та її сума. Усі меморіальні ордери після заповнення вносять за хронологічною послідовністю до реєстраційного журналу. Потім інформація відображається в Головній книзі за синтетичними рахунками. Переваги меморіально-ордерної форми — її відносна простота, гнучкість. Недоліки – складання великої кількості меморіальних ордерів, а також непристосованість регістрів до заповнення фінансової звітності.
Рис. 9.2. Схема меморіально-ордерної форми бухгалтерського обліку
Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку базується на застосуванні журналів-ордерів і відомостей аналітичного обліку, які є основними обліковими регістрами та основою обліку, охоплюють увесь процес господарської діяльності. Кожний регістр виконує певну функцію, а всі регістри тісно пов’язані між собою. За назвою основного облікового регістру названо і саму форму обліку.
Основними обліковими регістрами за журнально-ордерною формою є журнали, відомості аналітичного обліку та Головна книга. Кожен із цих регістрів є своєрідним нагромаджуваним регістром, в якому накопичуються певні господарські операції у передбачених розрізах (за рахунками, статтями витрат тощо).
Усі журнали-ордери мають контрольно-шахову форму і побудовані за кредитовим принципом, тобто рахунок, до якого ведеться даний журнал-ордер, кредитується із зазначенням в окремих графах рахунків, що дебетуються в кореспонденції з ним.
У разі застосування журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку меморіальних ордерів не складають і не ведуть реєстраційного журналу, а кореспондуючі рахунки зазначають безпосередньо на самих документах. Господарські операції записують безпосередньо до відповідного журналу у хронологічному порядку в міру надходження виправдних документів. Якщо за операціями є значна кількість документів, їхні дані попередньо групують у допоміжних відомостях, місячні підсумки яких переносять потім до відповідних журналів-ордерів. Підсумки журналів-ордерів переносяться до Головної книги, побудованої на відміну від журналів-ордерів за дебетовою ознакою, в якій знаходяться кінцеві залишки за всіма рахунками, необхідні для складання балансу за звітний період.
За деякими рахунками з метою посилення контрольних функцій поряд із журнальними записами кредитових оборотів одночасно ведуть відомості дебетових оборотів.
У випадках, коли потрібну аналітичну інформацію за об’єктами обліку на окремих рахунках (запасів, витрат, доходів тощо) безпосередньо у журналах відобразити неможливо, то попередньо дані первинних документів у потрібному аналітичному розрізі групуються (накопичуються) у допоміжних відомостях (аркушах — розшифровках), з яких підсумки записуються до журналів.
Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.
Господарські операції відображаються в облікових регістрах під час надходження первинних документів або підсумками за місяць, залежно від характеру і змісту операцій. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.
Підсумкові записи в журналах звіряються з даними первинних документів, які були підставою для записів, та з відомостями.
Головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів із кредиту рахунків.
Головна книга ведеться протягом календарного року. На кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку. Для перевірки правильності складання облікових регістрів застосовують оборотну відомість за рахунками бухгалтерського обліку, яка складається з даних оборотів на рахунках Головної книги після занесення до неї оборотів із усіх журналів. Обороти за дебетом і кредитом рахунків мають бути рівними.
Інформація облікових регістрів використовується для складання фінансової звітності.
Рис. 9.3. Схема журнальної форми бухгалтерського обліку
Найбільша перевага цієї форми бухгалтерського обліку – можливість зручно формувати інформацію для фінансової звітності. Недолік – громіздкість окремих журналів та відомостей.
Невеликі підприємства України також можуть використовувати спрощену форму ведення бухгалтерського обліку, яка може застосовуватися:
- за простою формою бухгалтерського обліку без використання регістрів обліку майна малого підприємства;
- за формою обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства.
За простою формою обліку реєстрація первинних документів, відображення операцій на рахунках, визначення собівартості продукції та фінансового результату здійснюється в єдиному бухгалтерському регістрі «Книга обліку господарських операцій» (ця форма раніше досить широко застосовувалась під назвою «Журнал-Головна»), в якому поєднується журнал реєстрації операцій і Головна книга. Кожна господарська операція одночасно реєструється і відображається на відповідних синтетичних рахунках, для кожного з яких відводять два стовпчики — для запису дебетових і кредитових оборотів. Поряд із книгою обліку господарських операцій для обліку розрахунків з оплати праці з працівниками підприємство веде відомість обліку заробітної плати.
Малі підприємства, на балансі яких є власні необоротні активи, виробничі запаси, товари і готова продукція, ведуть бухгалтерський облік із використанням облікових регістрів, затверджених МФУ, погоджених із Держкомстатом України.
Схеми простої та спрощеної форм обліку наведені на рис. 9.4 та 9.5.
Рис. 9.4. Схема простої форми бухгалтерського обліку
Рис 9.5. Схема спрощеної форми бухгалтерського обліку
Сучасна комп’ютерна (автоматизована) форма бухгалтерського обліку базується на комплексному використанні персональних комп’ютерів та обчислювальних мереж. Практичне її застосування залежить від набору технічних засобів і вибору організаційних форм їх використання. За даної форми бухгалтерського обліку збір, систематизація та обробка облікової інформації відбувається за спеціально розробленим програмним забезпеченням.
При комп’ютеризованому обліку будь-який матеріальний носій даних бухгалтерського обліку з теоретичної точки зору можна розглядати як регістр, а отже, будь-які електронні носії, за допомогою яких накопичується облікова інформація, можна вважати регістрами обліку. При комп’ютеризованому обліку призначення та зміст традиційних паперових облікових регістрів принципово змінюються – із засобів узагальнення і групування інформації вони перетворюються на вихідні форми аналітичної спрямованості.
Таким чином, при застосуванні комп’ютерів регістр втілює в собі єдність трьох складових частин:
1) комп’ютерної бази даних з певною структурою, що призначена для накопичення та зберігання облікової інформації на технічних носіях;
2) бухгалтерських рахунків, які представлені ячейками оперативної пам’яті комп’ютера і служать для систематизації та узагальнення інформації;
3) відеограм та машинограм, що призначені для відображення згрупованої та систематизованої облікової інформації
Рис. 9.6. Структура комп’ютерного облікового регістру
В даний час на українському ринку представлені програмні продукти таких вітчизняних фірм, як: “СофтТАКСІ” (X-DOOR), “АБ-Система” (“Офіс-2000”), “Імпакт” (“Акцент-Бухгалтерія”), “Баланс-Клуб” (SoNet), “ТРАСКОсофт” (Trade Manager), GMS (Offise Tools), Глобал Аудит (“Quasi+Бухгалтерія”) та інші. Серед російських фірм лідерами, безумовно є “1С” (1С: Бухгалтерія”) та “Парус” (“Парус-Підприємство”). В обліковій практиці набуває широкого застосування розроблена Інститутом проблем інформатики Академії наук Росії програма “Інфо-бухгалтер”.
Хоч перелічені програми використовують вже традиційний підхід до введення первинної інформації та видачі оперативних і статичних звітів з різним ступенем деталізації, вони все ж можуть відрізнятись одна від одної як можливостями виконання окремих операцій, так і різною кількістю довідників тощо.
Контрольні питання:
1. Для чого призначені облікові регістри?
2. За якими ознаками поділяють облікові регістри?
3. Охарактеризуйте техніку облікової реєстрації.
4. Що розуміють під формою бухгалтерського обліку?
5. Дайте характеристику форми обліку Журнал-Головна.
6. Як використовують меморіально-ордерні форми?
7. Які переваги використання журнально-ордерної форми?
8. Назвіть принципи побудови журналів-ордерів.
9. Зробіть порівняльний аналіз форм бухгалтерського обліку.
10. Охарактеризуйте склад журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку.
11. Розкрийте роль автоматизації збирання й обробки облікової інформації.
12. Які особливості діалогової форми обліку?
13. Хто несе відповідальність за правильність реєстрації інформації?
14. Назвіть класифікацію облікових регістрів за будовою.
15. У чому полягає процедура закриття облікових регістрів?
Рекомендована література:
1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 966-XIV
2. Методологічні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356.
3. Теорія бухгалтерського обліку: підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб. / Бутинець Ф.Ф., Житомир: РУТА, 2000. – 638с.
4. Теорія бухгалтерського обліку: підручник / Білуха М.Т. - К.: Вид-во Київського держ. торгівельно-економічного ун-ту, 2000. – 692с.
5. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 447 с.
ТЕМА 10. ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ
10.1. Поняття, принципи побудови фінансової звітності
10.2. Класифікація фінансової звітності
10.3. Порядок складання, подання й оприлюднення фінансової звітності
10.4. Форми фінансової звітності
10.1. Поняття, принципи побудови та класифікація фінансової звітності
Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове положення, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів, вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні. Власне цим і визначається, наприклад, спроможність підприємства здійснювати виплату заробітної плати або розраховуватися з постачальниками, своєчасно повертати позики, сплачувати дивіденди.
Користувачі можуть краще оцінювати здатність підприємства генерувати грошові кошти чи їх еквіваленти, якщо мають у своєму розпорядженні узагальнену та систематизовану інформацію у вигляді фінансової звітності, сфокусовану на фінансовому стані та результатах діяльності підприємства.
Отже, мета складання фінансової звітності - надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства для прийняття ними управлінських рішень.
Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звіти, складені з урахуванням|з врахуванням| їх конкретних інформаційних потреб.
До користувачів фінансової інформації відносяться:
1) Внутрішні (управлінський персонал підприємства).
2) Зовнішні:
а) користувачі, безпосередньо зацікавлені в діяльності компанії:
– нинішні|теперішні| і потенційні власники підприємства;
– кредитори;
– постачальники;
– покупці;
– держава (наприклад, податкові органи, органи статистики тощо);
– робітники компанії;
б) юридичні і фізичні особи, яким вивчення звітності необхідне для захисту інтересів користувачів групи а):
– аудиторські служби;
– консультанти за фінансовими питаннями;
– біржі цінних|коштовних| паперів;
– реєструючи і інші державні органи, що приймають рішення про реєстрацію фірм|фірма-виготовлювачів|, припинення|призупиненню| діяльності компанії, що оцінюють необхідність зміни методів обліку|урахування| і складання звітності;
– законодавчі органи;
– юристи;
– профспілки і ін.
Згідно П(С) БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" в Україні до складу фінансової звітності включаються:
- Баланс;
- Звіт про фінансові результати;
- Звіт про власний капітал;
- Звіт про рух грошових коштів;
- Примітки до звітів.
Звітний період для складання фінансової звітності – календарний рік, але можуть бути і виключення (рис. 10.1):
Рис. 10.1. Звітний період для складання фінансової звітності
Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.
Відповідно до різних економічних ознак, вся звітна інформація групується в окремі укрупнені статті, які в міжнародній практиці називаються елементами фінансової звітності.
Основними елементами фінансової звітності є:
– активи, зобов'язання;
– власний капітал;
– доходи, витрати;
– прибуток і збитки.
Три перші елементи характеризують кошти підприємства і джерела цих коштів на певну дату. Решту елементів відображають|відбивають| операції і події господарського життя, які вплинули на фінансове положення|становище| підприємства протягом звітного періоду і зумовили зміни за-першими трьома елементами.
Терміни подачі фінансової звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Державне регламентування звітності викликане необхідністю узагальнення показників звітності підприємств, різних видів економічної діяльності з метою розрахунку макроекономічних показників Держкомстату України. З огляду на це державні органи встановлюють єдині правила та форми складання і показники звітності. За порушення цих правил та вимог на керівників та інших посадових осіб підприємства можуть бути накладені адміністративні стягнення.
Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку, за достовірність якого несуть відповідальність керівник і головний бухгалтер підприємства. Ця обставина зумовлює засвідчення даних фінансової звітності підписами керівника і головного бухгалтера. Відповідно до чинного законодавства та установчих документів вони несуть відповідальність за організацію та здійснення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності.
Основні принципи бухгалтерського обліку й фінансової звітності, вимоги до якості бухгалтерської інформації було наведено у темі 2 п.п.2.2 тексту лекцій.
Стаття приводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає критеріям:
– існує вірогідність|ймовірність| надходження|вступу| або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з даною статтею;
– оцінка статті може бути достовірно визначена.
10.2. Класифікація фінансової звітності
З метою впорядкування складання звітності її класифікують за такими найбільш поширеними ознаками: змістом і джерелами формування, терміном подання, ступенем узагальнення, обсягом, періодичністю подання, охопленням видів діяльності, поширенням на галузі народного господарства, характером спрямування і використання, ступенем використання обчислювальної техніки.
Насамперед слід розрізняти звітність за будовою:
- звітність, у якій інформація наводиться станом на певну дату (вона містить моментні показники);
- звітність, що містить інформацію за певний (звітний) період (її складають інтервальні показники).
За змістом і джерелами формування розрізняють статистичну, фінансову, податкову, спеціальну, внутрішньогосподарську (управлінську) звітність.
Статистична звітність містить інформацію, що є необхідною для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств та побудови макроекономічних показників.
Фінансова звітність містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Її складають з дотриманням балансового узагальнення облікової інформації. Цей принцип закладено у структуру звітних форм, у внутрішній і міжформовій ув'язці показників.
Податкова звітність містить інформацію про доходи та витрати, фінансові результати та розрахунок сум податків, що підлягають сплаті до бюджету, а також надмірно сплачених сум, що підлягають відшкодуванню.
Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність відображає необхідну інформацію для прийняття рішень на рівні структурних підрозділів і розробляється підприємством самостійно.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За термінами подання розрізняють нормативну і строкову звітність. Нормативна подається на певну дату, строкова — у термін до 25 днів після закінчення звітного періоду.
За ступенем узагальнення звітність поділяють на первинну, що подається підприємствами, і зведену, що узагальнює дані первинної звітності у межах міністерств і відомств.
За обсягами відображених результатів діяльності розрізняють повну і скорочену звітність.
За періодом часу, за який характеризується діяльність підприємства, тобто за періодичністю подання розрізняють річну і проміжну (щоквартальну, щомісячну) звітність.
З погляду охоплення видів діяльності звітність може відображати усі види діяльності, якою займається підприємство, або обмежуватися лише основним із них.
З погляду поширення на галузі господарювання звітність є типовою і галузевою. Типові форми звітності застосовують для відображення облікових даних однакового змісту, галузеві містять показники за специфічними видами діяльності.
За характером спрямування розрізняють внутрішню звітність, призначену для внутрішнього управління підприємством, і зовнішню, яка виходить за межі підприємства і подається органам виконавчої влади, іншим користувачам.
Звітність за способом подання користувачам поділяють на подану поштовим зв'язком, телеграфом, електронною поштою або подану власноруч.
Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, складають та подають консолідовану фінансову звітність. Консолідована фінансова звітність відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.
Об'єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їхнього складу. Об'єднанням підприємств є з'єднання окремих підприємств у результаті приєднання одного підприємства до іншого або внаслідок одержання контролю одним підприємством над чистими активами та діяльністю іншого підприємства. Об'єднання підприємств може відбуватися у вигляді придбання або у вигляді злиття (у цьому випадку жодна зі сторін не може бути визначена як покупець). Все це зумовлює вимоги до розкриття інформації, особливості складання фінансових звітів об'єднань підприємств.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно в державній та комунальній власності.
Зведена фінансова звітність складається за основною діяльністю підприємств промисловості, будівельних та проектних організацій, капітального будівництва, наукових організацій, постачальницько-збутових та підприємств і організацій торгівлі та громадського харчування, підприємств з виробництва сільськогосподарської продукції, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, житлово-комунального господарства, організацій з ремонту і утримання автомобільних шляхів, правлінь громадських організацій та їх підрозділів, інших видів діяльності. Перелік видів діяльності, щодо яких складається зведена фінансова звітність, затверджено наказом Міністерства фінансів України.
Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:
- придбання, продажу та володіння цінними паперами;
- участі в капіталі підприємства;
- оцінки якості управління;
- оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;
- забезпеченості зобов'язань підприємства;
- визначення сум дивідендів, що підлягають розподілу;
- регулювання діяльності підприємства, інших рішень.
10.3. Порядок складання, подання й оприлюднення фінансової звітності
Правові основи порядку складання, подання та оприлюднення фінансової звітності закладені в розділі IV Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та у Порядку подання фінансової звітності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Підприємство складає квартальну та річну фінансову звітність, яку подає користувачам відповідно до чинного законодавства. Найбільшим за обсягом й інформативністю є річний звіт у складі: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та приміток до звіту.
Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
Підготовка та складання річного фінансового звіту має свої етапи, що зумовлено тривалістю облікового періоду і складністю виконуваних робіт. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи; уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків з дебіторами і кредиторами, зокрема розрахунків з податковими та фінансовими органами, у необхідних випадках відрегулювати її; визначити обсяги доходів і витрат і списати відповідні суми на фінансові результати та закрити рахунки; відобразити чисті прибутки (збитки) і їх розподіл чи погашення. Під час проведення цієї роботи перевіряють правильність облікових запасів, звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок.
Якісна відмінність між квартальним і річним фінансовим звітом полягає в тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а показники річної звітності підтверджуються результатами інвентаризації активів та зобов'язань, що забезпечує їх достовірність.
Перед складанням річної фінансової звітності обов'язковим є проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства. Проведення інвентаризації також обов'язкове у разі:
- передачі майна державного підприємства в оренду;
- приватизації майна державного підприємства;
- перетворення державного підприємства в акціонерне товариство;
- зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);
- встановлення фактів крадіжок або зловживань, зіпсуття цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів;
- пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;
- ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.
Для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, якщо вони не суперечать цьому Закону та офіційно оприлюднені на веб-сайті Міністерства фінансів України.
Фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за міжнародними стандартами фінансової звітності:
- публічними акціонерними товариствами, банками, страховиками починаючи з 1 січня 2012 р.,
- підприємствами, що надають фінансові послуги, крім страхування та пенсійного забезпечення, а також недержавного пенсійного забезпечення (починаючи з 1 січня 2013 року);
- підприємствами, що здійснюють допоміжну діяльність у сферах фінансових послуг і страхування (починаючи з 1 січня 2014 року).
Інші підприємства самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.
Підприємства інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі статистики про складання ними фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами.
Підприємства подають фінансову звітність таким адресатам:
- органам, до сфери управління яких належать підприємства;
- трудовим колективам на їх вимогу;
- власникам (засновникам) відповідно до установчих документів;
- іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.
Затвердження звітності підприємства відповідним органом оформлюється актом (протоколом), у якому дається також оцінка діяльності підприємства та пропозиції щодо поліпшення його діяльності.
Термін подання фінансової звітності визначає уряд. Так, квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами раніш вказаним користувачам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 9 лютого наступного за звітним року.
Квартальна або річна фінансова звітність подається підприємствами органові державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Місячний звіт про використання бюджетних асигнувань підприємства подають не пізніше 5 числа, наступного за звітним, квартальний — не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річний — не пізніше 22 січня наступного за звітним року.
Об'єднання підприємств, утворені за рішенням Кабінету Міністрів України або центрального органу виконавчої влади, який здійснює управління майном підприємств, подають крім власної зведену фінансову звітність відповідно Мінфіну та Мінекономіки або відповідному центральному органу виконавчої влади.
Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.
Підприємства (крім бюджетних установ) зобов'язані подавати (надсилати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу і звіту про річні фінансові результати.
Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а в разі надсилання її поштою — дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.
Форми фінансової звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби — керівником спеціалізованої організації або фахівцем-бухгалтером, який за угодою виконував роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних даних.
Фінансова звітність підприємства є відкритою, крім випадків передбачених законодавством. Оприлюднення звітності — це офіційне подання фінансової звітності до органів Державного комітету статистики України, Державної податкової адміністрації України, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інших установ і організацій, які відповідно до законодавчих актів України вповноважено для отримання бухгалтерської звітності від суб'єктів господарювання, а також офіційна публікація звітів про фінансовий стан підприємства в засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством.
Публічні акціонерні товариства, підприємства - емітенти іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів, облігацій підприємств і сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, а також професійні учасники фондового ринку, банки, страховики та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком шляхом розміщення на власній веб-сторінці з опублікуванням у періодичних або неперіодичних виданнях.
У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.
Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюють відповідні органи в межах їх повноважень, передбачених законами.
Відповідні органи при перевірці поданої на їхню адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних, наявність всіх звітних форм, взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками та формами звітності.
10.4. Форми фінансової звітності
Форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення встановлює Міністерство фінансів України. Методологія та форми складання фінансової звітності регулюються в Україні затвердженими Міністерством фінансів такими національними Положеннями (стандартами).
Узгодження Плану рахунків підприємства зі структурою фінансових звітів наведено у табл. 10.1.
Таблиця 10.1
Узгодження Плану рахунків підприємства зі структурою фінансових звітів
| План рахунків | Фінансовий звіт | ||
| Клас | Назва класу | ||
| 1 | Необоротні активи | Баланс | Розділ I Активу |
| 2 | Запаси | Розділ II Активу | |
| 3 | Кошти, розрахунки й інші активи | Розділ II й III Активу | |
| 4 | Власний капітал і забезпечення зобов'язань | Розділи I й II Пасиву | |
| 5 | Довгострокові зобов'язання | Розділ III Пасиву | |
| 6 | Поточні зобов'язання | Розділ IV й V Пасиву | |
| 7 | Доходи й результати діяльності | Звіт про фінансовий результатах | |
| 8 | Витрати за елементами | ||
| 9 | Витрати діяльності | ||
| 0 | Позабалансові рахунки | Примітки до фінансових звітів | |
У табл. 10.2 наведено форми фінансових звітів та їх призначення.
Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.
У балансі згортання статей активів і зобов'язань є|з'являється| неприпустимим|недопустимим|, окрім|крім| випадків, передбачених відповідними положеннями|становищами| (стандартами).
Підсумок активу балансу має дорівнювати сумі зобов'язань і власного капіталу.
Форма балансу є|з'являється| додатком до П(С) БО 2 "Баланс". Для малих підприємств може передбачатися скорочена форма балансу.
Таблиця 10.2
Форми фінансових звітів та їх призначення
| Найменування фінансового звіту | Зміст | Використання інформації |
| Баланс | Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу, та їх джерел формування | Оцінка структури ресурсів підприємства, ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка фінансової стійкості у короткостроковому періоді |
| Звіт про фінансові результати | Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період | Оцінка та прогноз прибутковості діяльності підприємства, структури доходів та витрат |
| Звіт про власний капітал | Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду | Оцінка та прогноз змін у власному капіталі, ефективності дивідендної політики |
| Звіт про рух грошових коштів | Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду | Аналіз джерел та напрямків використання коштів за видами діяльності підприємства. Оцінка можливості генерувати позитивний грошовий потік, ліквідності та платоспроможності підприємства |
| Примітки до звіту | Обрана облікова політика. Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості | Оцінка та прогноз облікової політики, ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства тощо |
Визнання|зізнання| статей балансу:
1) Актив відбивається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.
2) Витрати на придбання і створення активу, які не можуть бути відбиті в балансі (у відповідність з попереднім пунктом), включаються до складу витрат звітного періоду в звіті про фінансові результати.
3) Зобов'язання відбивається в балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена і існує вірогідність зменшення економічних вигод в майбутньому в результаті його погашення.
4) Власний капітал відбивається в балансі одночасно з віддзеркаленням активів або зобов'язань, які приводять до його зміни.
Більш детально про структуру Балансу було наведено у темі 3, п.п.3.1, 3.2 тексту лекцій за даною дисципліною.
Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.
Форма звіту про фінансові результати є|з'являється| додатком до П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати". Для малих підприємств може передбачатися скорочена форма звіту.
Визнання|зізнання| доходів і витрат:
1) За умови, що|при умові , що| оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід|доход| в звіті відбивається у момент надходження|вступу| активу або погашення зобов'язання, які приводять|призводять| до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків учасників підприємства).
2) За умови, що|при умові , що| оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати в звіті відбиваються у момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, які приводять|призводять| до зменшення власного капіталу (окрім|крім| зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
3) Якщо актив забезпечує отримання|здобуття| економічних вигод впродовж|упродовж| декількох звітних періодів, то витрати відбиваються в звіті на основі систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) впродовж тих звітних періодів, коли поступають|надходять| відповідні економічні вигоди.
4) Витрати слід негайно відображати|відбивати| в звіті, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати такому стану|достатку|, в якому вони визнаються активами підприємства.
У звіті згортання доходів і витрат не дозволяється, окрім|крім| випадків, передбачених відповідними положеннями|становищами| (стандартами). Показники про непрямі податки, вирахування з|із| доходу, собівартість, витрати і збитки наводяться в дужках.
На рис. 10.2 представлений|уявляти| алгоритм розрахунку чистого доходу (виручки) від реалізації продукції.
| Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) | ||
| = | ||
| Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) | ПДВ | |
| Акцизний збір | ||
| - | Інші збори і податки з обороту | |
| Інші вирахування з доходу | ||
Рис.10.22 Алгоритм розрахунку чистого доходу (виручки) від реалізації продукції
На рис. 10.3 представлений|уявляти| алгоритм розрахунку валового прибутку.
| Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) |
| - |
| Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) |
| = |
| Валовий прибуток (збиток) |
Рис. 10.3. Алгоритм розрахунку валового прибутку
На рис.10.4 представлений|уявляти| алгоритм розрахунку фінансового результату від операційної діяльності.
| Валовий прибуток (збиток) |
| + (-) |
| Інші операційні доходи |
| - (+) |
| Адміністративні витрати |
| Витрати на збут |
| Інші операційні витрати |
| = |
| Фінансовий результат від операційної діяльності |
Рис. 10.4. Алгоритм розрахунку фінансового результату від операційної діяльності
На рис. 10.5 представлений|уявляти| алгоритм розрахунку фінансового результату від звичайної|звичної| діяльності до оподаткування.
| Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування | |||||
| = | |||||
| Фінансовий результат від операційної діяльності | Дохід|доход| від участі в капіталі | Фінансові витрати | |||
| + (-) | - (+) | ||||
| Інші фінансові доходи | Втрати від участі в капіталі | ||||
| Інші доходи | Інші витрати | ||||
Рис. 10.5. Алгоритм розрахунку фінансового результату від звичайної|звичної| діяльності до оподаткування
На рис. 10.6 представлений|уявляти| алгоритм розрахунку прибутку від звичайної|звичної| діяльності.
| Прибуток від звичайної діяльності |
| = |
| Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування |
| - |
| Податок на прибуток |
Рис. 10.6. Алгоритм розрахунку прибутку від звичайної|звичної| діяльності
На рис. 10.7 представлений|уявляти| алгоритм визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.
| Чистий прибуток (збиток) | ||||
| = | ||||
| Фінансовий результат від звичайної діяльності: прибуток (збиток) | ||||
| + (-) | - (+) | - (+) | ||
| Дохід від надзвичайної діяльності | Податок на прибуток від надзвичайної діяльності | Втрати від надзвичайної діяльності | ||
Рис. 10.7. Алгоритм розрахунку чистого прибутку (збитку) звітного періоду
Звіт про рух грошових коштів складається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів".
Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.
Надходження і видаток грошових коштів розглядаються в розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.
Грошові потоки від операційної діяльності підприємства включають:
- надходження грошових коштів від продажу основної та допоміжної продукції (товарів, робіт, послуг), включаючи грошові кошти в складі суми непрямих податків, зборів (обов’язкових платежів), що включені до ціни її продажу;
- надходження грошових коштів від здачі майна в операційну оренду;
- видаток грошових коштів на закупівлю сировини (товарів, робіт, послуг);
- виплати на погашення іншої кредиторської заборгованості, пов’язаної з операційною діяльністю (оплата електроенергії, опалення, МШП та ін.);
- виплати за розрахунками з персоналом;
- виплати за податками та зборами та інші види виплат тощо.
Грошові потоки від інвестиційної діяльності включають:
- надходження грошових коштів від реалізації акцій, боргових зобов’язань та часток у капіталі інших підприємств, необоротних активів, майнових комплексів, від отримання дивідендів від інших підприємств та від інших операцій;
- видаток грошових коштів внаслідок придбання акцій, боргових зобов’язань та часток у капіталі інших підприємств, необоротних активів, майнових комплексів та внаслідок інших операцій.
Грошові потоки від фінансової діяльності включають:
- надходження грошових коштів від продажу власних акцій, боргових цінних паперів (облігацій) векселів, надходження у вигляді внесків або додаткових внесків до статутного фонду, отримання банківських кредитів та внаслідок інших операцій;
- видаток грошових коштів внаслідок викупу власних акцій, боргових цінних паперів (облігацій), векселів, повернення раніше отриманих банківських кредитів, сплати дивідендів та внаслідок інших операцій.
Іншими словами, інвестиційна діяльність пов’язана із вкладенням фінансових коштів із метою отримання доходу, а фінансова – із залученням грошових коштів у результаті фінансових операцій.
Звіт про фінансові результати показує прибутковість діяльності підприємства, але не показує надходження і вибуття грошових коштів у результаті цієї діяльності. Причина тут полягає в тому, що звіт про фінансові результати складається згідно з принципом нарахування: доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Для визначення руху грошових коштів внаслідок поточної діяльності підприємства необхідно трансформувати дані звіту про фінансові результати згідно з касовим методом, за яким доходи і витрати визнаються, якщо мали місце надходження або сплата грошових коштів.
Існують два методи трансформації звіту про фінансові результати для отримання інформації про рух грошових коштів:
- прямий метод, що вимагає корегування кожної статті звіту. Грошові надходження від реалізації продукції зменшують на суми, витрачені у зв'язку з придбанням запасів, поточними витратами тощо;
- непрямий метод, згідно з яким трансформується безпосередньо сума чистого прибутку.
Використання зазначених методів призводить до однакових результатів. У П(С)БО 4 використовується непрямий метод складання звіту про рух грошових коштів від операційної діяльності та прямий для руху коштів інвестиційної, фінансової діяльності.
Звіт про власний капітал — звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Зміст і форма звіту про власний капітал, а також загальні вимоги щодо розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал".
Звіт складається у формі шахової таблиці в розрізі статей, які включаються до складу першого розділу пасиву балансу та причин їх зміни. Шаховий принцип побудови звіту передбачає розміщення по горизонталі елементів (статей) власного капіталу, а по вертикалі — основних операцій, які можуть призвести до зміни окремих статей і власного капіталу в цілому.
Звіт про власний капітал складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів. За правильного відображення операцій, які призвели до змін у складі власного капіталу, залишок власного капіталу на кінець року (в цілому та у розрізі окремих статей), який відображається у балансі, збігається з тим, який показується у звіті про власний капітал.
Загальна сума змін власного капіталу, що відбулися протягом звітного року, визначається підсумовуванням і відніманням річних оборотів за всіма позиціями власного капіталу. На рис. 10.8 наведено загальний алгоритм складання Звіту про власний капітал.
Рис. 10.8. Алгоритм складання Звіту про власний капітал
Примітки до фінансової звітності — сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
У примітках розкривають:
- облікову політику підприємства — як сукупність принципів, методів і процедур, які підприємство використовує для складання та подання фінансової звітності;
- інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами);
- інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.
Контрольні питання:
1. Яка роль фінансової звітності при прийнятті рішень?
2. У чому полягають вимоги до фінансової звітності?
3. Які є елементи фінансових звітів?
4. Які критерії визначення елементів фінансових звітів?
5. За якими ознаками класифікують звітність?
6. Які етапи підготовки та складання річного фінансового звіту?
7. У чому полягає спільність та відмінність між квартальним і річним фінансовим звітом?
8. Кому підприємства подають фінансову звітність?
9. Які строки подання фінансової звітності?
10. У чому полягає призначення форм фінансової звітності?
11. Які особливості складання балансу?
12. Які складові Звіту про фінансові результати ви знаєте?
13. Яка межа складання звіту про рух грошових коштів?
14. Які особливості складання Звіту про власний капітал?
15. Яке призначення звіту «Примітки до фінансової звітності»?
Рекомендована література:
1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 966-XIV
2. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419.
3. П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.
4. П(С)БО 2 "Баланс", наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.
5. П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", наказ Міністерства фінансів України від 31.06.1999р. №87.
6. П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів", наказ Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87.
7. П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал", наказ Міністерства фінансів України від 31.06.1999р. №87.
8. П(С)БО 6 "Виправлення помилок та зміни у фінансової звітності", наказ Міністерства фінансів України від 28.05.1999р. №137.
9. П(С)БО 20 "Консолідована фінансова звітність", наказ Міністерства фінансів України від 30.07.1999р. №176.
10. П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", наказ Міністерства фінансів України від 25.02.2000р. №39
11. Теорія бухгалтерського обліку: підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб. / Бутинець Ф.Ф., Житомир: РУТА, 2000. – 638с.
12. Теорія бухгалтерського обліку: підручник / Білуха М.Т. - К.: Вид-во Київського держ. торгівельно-економічного ун-ту, 2000. – 692с.
13. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 447 с.
14. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 966-XIV
Навчальне видання
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК
( ЧАСТИНА 2)
тексти лекцій
Укладач: Пчелинська Г.В.
| Редактор: | Пчелинська Г.В. |
| Техн. редактор | Пчелинська Г.В |
| Оригінал-макет | Литвинська Н.І. |
Підписано до друку_______________
Формат 60×841/ 16. Папір типограф. Гарнітура Times.
Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 4,2 Облік. видав. арк. 3,7
Тираж 25 екз. Вид. №_______. Замовл. №______. Ціна договірна.
Видавництво Технологічного інституту
СНУ імені Володимира Даля
(м. Сєвєродонецьк)
Адрес видавництва: м. Сєвєродонецьк, просп. Радянський, 59а.
Телефон: 8 (06452) 4-40-48
E-mail: sti@sti. lg.ua
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 29; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!