Технічна, сировинна, наукова та інформаційна безпека.
Технічна безпека України виражається у низькому рівні (порівняно з розвинутими країнами світу) розвитку засобів праці, значному їх фізичному (понад 60%) та моральному (майже 95%) зношуванні, у низькій питомій вазі експорту машин, устаткування, у втраті Україною чималої частини традиційних ринків збуту приладів, машин тощо внаслідок їх високої вартості (через велику енергомісткість і капіталомісткість, нафтомісткість). Крім того, під час економічної кризи значна частина техніки простоювала, фізично руйнувалася, не відбувалося навіть простого відтворення. Так, у 2000 р. у промисловості України було впроваджено значно менше гнучких виробничих систем, промислових роботів, введено механізованих потокових і автоматичних ліній порівняно з 1992 р. Тому вироблені на застарілому устаткуванні товари переважно неконкурентоспроможні на світових ринках. У розвинутих країнах світу щорічно виготовляють десятки тисяч роботів, іншої сучасної техніки, що посилює процес технічного відставання України.
Її сировинна залежність виявляється у необхідності імпорту приблизно 35 млн т нафти, 65 млрд кубометрів газу, 35 млн т коксівного вугілля, 75% лісоматеріалів, майже 100% бавовни та деяких інших видів сировини, імпортованих переважно з Росії. За оцінками міжнародних експертів, постачання будь-якого виду сировини з одного джерела більш як на 20% від загальних потреб економічно небезпечне для країни, що імпортує.
Вирішення сировинної проблеми залежить передусім від радикальних змін у технологічному способі виробництва. Про це свідчить той факт, що у Франції (приблизно однаковій за територією і кількістю населення з Україною) річне споживання нафти майже удвічі нижче, але ця країна виробляє майже у 5 разів більше товарної продукції, ніж Україна. Крім того, існує низка факторів (максимальний видобуток нафти на діючих родовищах, відкриття й розробка нових родовищ енергоносіїв, використання нетрадиційних джерел енергії, економія палива та електроенергії тощо), використання яких дало б змогу значно обмежити обсяги споживання енергоносіїв.
Наукова незалежність держави — здатність народу і насамперед інтелігенції засвоювати нові знання, технічні новації, впроваджувати наукові винаходи у виробництво, досягати передових позицій хоча б у декількох пріоритетних галузях світової науки, здатність утримувати їх, наявність висококваліфікованих учених тощо.
Наприкінці 80-х — на початку 90-х років за низкою кількісних показників (кількість кандидатів і докторів наук, наукових установ, обсяг витрат на розвиток науки та ін.) Україна входила до першої десятки країн світу. За 1991—2001 pp. у країні більш як удвічі скоротилася мережа проектних і науково-дослідних організацій, на 50% — кількість наукових працівників (понад 6000 українських вчених виїхало за кордон), питома вага бюджетних асигнувань на науку зменшилася з 3% ВВП у 1990 р. до 0,4% у 2000 р. Відбувається катастрофічне руйнування наукового потенціалу держави. Все це ослаблює економічну безпеку України, її економічну незалежність.
Інформаційна незалежність — здатність держави на основі інформаційних технологій («інтелектуальних» суперкомп'ютерів п'ятого та шостого поколінь, найновіших систем зв'язку, сучасних персональних комп'ютерів) забезпечити організаціям, кожній особі отримання будь-якої інформації, накопиченої людством, а також власність держави на свій інформаційний простір.
Вище вже йшлося про створення у найрозвинутіших державах світу сучасних суперкомп'ютерів, інтелектуальних роботів та ін. Країна, яка значно відстає у створенні таких технологій, стає інформаційною колонією цих держав. В Україні інформаційна залежність посилюється також внаслідок зростаючої втрати інформаційного телепростору, низької питомої ваги книг, газет, журналів, що видаються українською мовою, комерціалізації та значного послаблення культурно-просвітницької функції преси, радіо, телебачення, дедалі більшого витіснення вітчизняного виробника теле- й радіопродукції тощо.
Певну тривогу щодо економічної безпеки України викликають окремі рекомендації та пропозиції міжнародних фінансових організацій, які далеко не у всьому враховують соціально-політичні реалії в Україні, специфіку трансформації її економіки. Так, у 1997 р. ними було висунуто понад 40 умов надання кредитів, в 1998 р. — понад 50, у 1999 р. — понад 80. Зокрема, лібералізація імпорту сприяє проникненню зарубіжних фірм на український ринок. У свою чергу, це ослаблює й без того слабку конкурентоздатність вітчизняних товарів, доводить власне виробництво до межі банкрутства. Здійснюється інтенсивний розпродаж за заниженими цінами стратегічних об'єктів, що також послаблює економічну незалежність країни.
Незалежність у формуванні й розвитку господарського механізму означає право держави розвивати власну модель господарювання. Досвід розвинутих країн світу підтверджує, що ядром господарського механізму в сучасних умовах є регулювання економіки, яке здійснюють держава, компанії (насамперед крупні), інші суб'єкти підприємницької діяльності. Але такий досвід в Україні не використовується, внаслідок чого наростають процеси, що загрожують її безпеці. Подолання цих негативних тенденцій у розвитку сучасних суспільно-економічних процесів дасть змогу українському народові утвердити 1 свою незалежність.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 9; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!