Зміна військово-політичної ситуації на Тихоокеанському театрі бойових дій в 1943 р.
Завершальний етап війни на Тихому океані та капітуляція Японії
У 1943 р. Японія змушена була перейти до страте-
гічної оборони. Американські війська почали наступати на двох напрямках. Центральним напрямком командував адмірал Ч. Німіц, а південним – генерал Д. Макартур. Військові вважали, що лише знищивши промисловий потенціал Японських островів і підірвавши бойовий дух її населення, вдасться виграти війну. Відповідно до стратегічного плану, в листопаді 1943 р. США закріпилися на острові Гілберта, в лютому 1944 р. – на частині Маршаллових островів, а в травні-липні 1944 р. – на Маріанських островах. Восени 1944 р. війська США висадилися в західній частині Каролінських островів. Головне значення для американців мало захоплення Маріанських островів, які, знаходячись в центральній частині Тихого океану, мали ключове значення для встановлення контролю над широкою морською акваторією. За підсумками битви 19–20 червня 1944 р. американці змогли утримати Маріанські острови.
Спорудивши на Маріанських островах військово-повітряні бази, США розпочали регулярні авіанальоти на Японські острови. Перший масовий авіаудар по території Японії американські “літаючі фортеці” здійснили24 листопада 1944 р.
Особливо запеклі бої на Маріанському архіпелазі точилися на великому острові Сайпан, який Ліга Націй передала під управління Японії після Першої світової війни. Острів мав стратегічне значення; до того ж там проживала значна кількість японських цивільних колоністів, тому армія отримала наказ оборонятися до останньої можливості. Після втрати Сайпану, що було винятково болюче сприйнято в Японії, кабінет Х. Тодзіо змушений був піти у відставку. Новий японський уряд очолив генерал К. Койсо.
На південній ділянці наступу американські війська восени 1944 р. захопили Нову Гвінею, а у жовтні 1944 р. розпочали висадку на Філіппінах. Завдяки допомозі місцевого населення та підрозділів філіппінських партизан
“хукбалахапів” американська армія порівняно швидко заволоділа головним островом Лусон і 6 лютого 1945 р. захопила Манілу.
Дещо успішніше для Бірми розвивалися протягом 1944 р. бойові дії в Бірмі та Китаї. На території Бірми стратегічна ініціатива залишалася у руках японського командування, а окремим японським підрозділам навіть вдалося просунутися на індійську територію. Лише в грудні 1944 р. британці здійснили контрнаступ, який завершився звільненням від японців значної території Північної та Центральної Бірми.
Розпочавши в березні 1944 р. великий наступ в Китаї, японці захопили величезну територію з населенням 60 млн. осіб. Його стратегічне значення полягало в тому, що японські війська, які діяли в Китаї та Індокитаї, зуміли з’єднатися.
Беручи до уваги неспроможність гоміньданівського уряду ефективно протистояти японській агресії, у листопаді 1944 р. США пішли на прямі переговори з китайськими комуністами. 10 листопада 1944 р. американський генерал П. Херлі та лідер комуністів Ч. Еньлай підписали спільну заяву про координацію антияпонської операції та потребу створення у майбутньому Китаї коаліційного уряду.
Наприкінці 1944 р. американський наступ на Філіппінах на якийсь час був затриманий природною стихією. 18 грудня 1944 р. несподіваний тайфун завдав великої шкоди американському флоту, який вів бойові дії на Філіппінському архіпелазі.
Навесні 1945 р. американці висадилися в Голландській Індії й почали готуватися до вторгнення на Японські острови. Лише після повного знищення оборонців Іводзіми та Окінави та масового самогубства цивільного населення цих островів американці змогли там закріпитися.
На початку літа 1945 р. Японія опинилася у катастрофічному становищі. Майже повністю було знищено військовий флот. Щоправда, в строю ще залишалися значні сухопутні сили.
За підрахунками американських військових, для десантної операції на Японських островах довелося б зосередити майже 10 млн. солдатів, причому втрати під час висадки, за різними оцінками, могли скласти від 10 до
25 % особового складу. Американське командування не могло зважитися на такі великі жертви.
Ще навесні 1945 р. у японських лідерів жевріла надія на укладення почесного миру зі США за посередництва СРСР. Однак 5 квітня 1945 р. Москва в односторонньому порядку розірвала угоду з Японією про ненапад, чим остаточно поховала надії на почесний мир. 26 липня 1945 р. США та Великобританія звернулися до Японії з ультиматумом, у якому вимагали негайної та беззастережної капітуляції. Японія відмовилася виконати такі умови.
Останній етап війни розпочався після того, як 8 серпня 1945 р. війну Японії оголосив СРСР. 10 серпня війну Японії оголосила Монголія, війська якої також взяли участь в бойових діях проти японців.
Сильного психологічного удару японському керівниц-
тву задало американське ядерне бомбардування Хіросіми та Нагасакі 6 і 9 серпня 1945 р. Японія вже не мала сил зупинити радянський наступ. Не володіючи інформацією про реальний ядерний потенціал США, японське керівницт-
во очікувало нових ударів. Зважаючи на безнадійну ситуацію, 14 серпня 1945 р. Японія оголосила про свою капітуляцію.
Акт про беззастережну капітуляцію Японії було підписано 2 вересня 1945 р. Ця дата вважається офіційним завершенням Другої світової війни.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 42; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!