Атракція – позитивне сприйняття, уміння бачити позитивне.
Чинники атракції:
Ефект похвали та послуги.
Питання до аудиторії.
Хто нам більше подобається ті, хто нас хвалять, чи ті хто нас критикує?
Вцілому експерименти доводять, що ми схильні більше симпатизувати тим хто нас хвалить, а не тим хто дає нам критичну оцінку.
Експеримент:
Студентам дали оцінити інтелектуальні та особистісні якості двох літературних критиків, на основі їх відгуку на наукову працю одного з науковців. Один відгук був дуже позитивним та не містив критики, а інший був дуже ретельним та критичним.
В результаті першого літературного критика оцінили як менш інтелектуального, але доброго. А другого як значно більш інтелектуального проте менш доброго і він їм менше сподобався.
Таким чином, люди більш позитивно ставляться до тих, хто їх хвалить, проте.
У ряді інших експериментів біло встановлено, що як тільки люди підозрюють, що похвала інших має прихований зміст, то ці люди їм відразу подобаються значно менше. Тобто попри любов до похвали людина не любить коли нею маніпулюють. Еліот Арнсон провів експеримент, що доводить, що людина, яка чує симпатію зі сторони людина схильна відповідати їй взаємністю. Студентів поділили на 3 групи у кожній з груп студентам дозволили підслухати як про них відгукується одна особа. У І групі – відгуки були лише позитивними; ІІ – негативними; ІІІ – спочатку негативними, а потім позитивними. В результаті найбільшу симпатію студенти висловили, до тієї особи, яка поступово змінювала свої відгуки з негативних на позитивні. Тому якщо постійно лише хвалити людину, то ця похвала може нею знецінитись, або людина може побачити у ній прихований зміст.
|
|
|
Подібним чином ми симпатизуємо людям, які нам роблять послугу. ТІ хто допомагає нам у досягненні нашого успіху зазвичай викликає у нас симпатію та прагнення товаришувати з такою людиною.
Питання до аудиторії:
Чи завжди так відбувається?
Ні не завжди, як тільки людина запідозрює, що інший допомагає їй з корисливими цілями симпатія відразу зменшується, навіть може перерости у відразу, оскільки людина відчуває, себе зобов’язаною, з’являється відчуття ніби нею маніпулюють.
Джек Брем та Ен Коул провели експеримент, щоб довести цей факт.
Хід експерименту: Студетів коледжу просили взяти участь у надзвичайно важливому для коледжу експерименті. Полягав експеримент у тому, що студентів просили поділитись враженнями про іншу людину. Кожен із досліджуваних очікував на початок експерименту, один із присутніх (підсадний досліджуваний) просив вийти на декілька хвилин. У першому випадку він повертався з пустими руками, у другому приносив напій іншій людині (досліджуваному, який чекав на експеримент). Потім досліджуваного просили допомогти людині яка виходила. У першому випадку коли він не ділився напитком погодились допомогти значно більше досліджуваних ніж тоді коли вони отримували напій від асистента експериментатора.
|
|
|
Дослідники прийшли до висновку, що похвала на послуга є не універсальним механізмом міжособової атракції. Більше того, часто похвала та послуга може мати обернений ефект – викликати антипатію.
Проте було доведено інше. Якщо Ви хочете сподобатись якійсь жінці не старайтесь зробити їй послугу (у цьому вона може побачити підтекст), постарайтесь зробити так, щоб Вона Вам зробила послугу. Дослідження доводить, нам більше подобаються не ті хто нам допомагає, а ті кому допомагаємо ми.
Джон Джекер та Девід Ланді провели експеримент, який доводить цей факт. У цьому експерименті студенти брали участь в завданні на формулювання понять, які дозволяло їм виграти велику суму грошей. Після закінчення експерименту до них підходив експериментатор і говорив, що проводить експеримент за свої гроші, які ось-ось вичерпаються. Тому йому можливо прийдеться перервати експеримент, після чого просив: «Чи не могли би Ви мені зробити послугу і повернути затрачені кошти?» До другої частини студентів підходив не експериментатор, а секретар університету і питався чи не могли би вони повернути ці гроші і цим самим зробити великий влад у розвиток дослідницького центру університету, у якого вичерпались кошти. До третьої групи з таким проханням не звертались. В результаті досліджуваних просили заповнити анкету у якій вони мали висловити усі свої ставлення до експериментатора. Ті досліджувані яких вмовили зробити послугу експериментатору симпатизували йому більше ніж інші.
|
|
|
Яким феноменом можна це пояснити?
Оскільки досліджувані зробили послугу експериментатору, то змогли переконати себе у тому, що він дійсно добра і щира людина. Когнітивний дисонанс.
2. Фізична привабливість. Дослідження показують, що фізично привабливі люди мають значно більше соціальних контактів, користуються більшим успіхом у протилежної статі, а тому мають більше шансів обрати собі бажаного супутника (супутницю) у житті. Проте треба пам’ятати, що фізична привабливість часто є джерелом і інших негативних переживань:
1. Фізично привабливі люди частіше стають жертвами сексуальних домагань;
|
|
|
2. ФПЛ частіше страждають від неприязного ставлення своєї статі;
3. ФПЛ частіше цінують не за розум та особисті якості, а за красу
4. Як наслідок у ФПЛ знижується мотивація саморозвитку та самовдосконалення.
5. Крос-культурні дослідження у всьому світі створили певний портрет жінок, які вважаються найбільш привабливими – це жінки, які мають великі очі, великі губи, натомість чоловіки повинні мати широкі скули на обличчі та інші риси, які свідчать про мужність. Проте треба пам’ятати, що привабливішими здається те обличчя, яке не надто відрізняється від усередненого образу. Коли дослідники заклали в комп’ютер 326 молодих дівчат і отримали усереднений образ обличчя, цей образ оцінювався досліджуваним симпатичнішим від будь-якого із 326 образів дівчат.
Проте треба пам’ятати, що у феномені міжособистісної атракції існує так званий «ефект контрасту» - після перегляду чоловіками глянцевих журналів, вони оцінюють жінок зі свого оточення значно гірше ніж ті чоловіки, які не переглядали журналів.
Попри все студенти в опитуванні майже завжди ставлять фізичну привабливість на останні місця через те, що ця відповідь не є соціально-бажаною поряд з іншими соціально-бажаними рисами особистості. Більше того, вченими було доведено, що фізична привабливість не лише підтверджує той факт, що інші будуть ставитись до людини з більшою симпатією, але і те, що ФП визначає процес атрибуції. Студентам показали три фотографії трьох людей з різною привабливістю. Та просили оцінити студентів чи чекає щастя у майбутньому цих людей. Фізично привабливим людям досліджувані приписували значно більше бажаних рис та пророкували щасливе майбутнє.
3. Подібність. Чим більш близькими переконання, думки та погляди на життя певної людини до Ваших поглядів, тим більш симпатичною Ви будете вважати цю людину. Причина по-перше у тому, що нам здається, що ті хто поділяють наші установки та переконання надзвичайно розумні та розважливі. По-друге ці люди забезпечують нам соціальне підтвердження наших переконань, а тому внушають нам відчуття власної правоти. Більше того не знаючи установок певної людини, до якої ми відчуваємо симпатію ми схильні думати, що установки цієї людини схожі до наших установок. З експериментів випливає, що клієнти значно охочіше купують товари чи оформлюють документи у тих диллерів чи продавців, які подібно одягнуті як покупець.
4. Асоціативна симпатія та антипатія. Подібно як і в першому випадку. При першій зустрічі ми більше симпатизуємо тій людині, яка нагадує нам іншу людину до якої ми добре ставимось, або маємо з нею добрі стосунки
5. Територіальна близькість. Зазвичай глибокі стосунки, в основі яких лежить симпатія зав’язуються з людьми які територіально близько з нами проживають або працюють. Саме територіальна близькість дає змогу людям шукати один в одному те, що їх об’єднає. Та й сам факт територіальної близькості спрямовує шукати у людях те, що ми хочемо у них знайти, для того щоб мирно співіснувати на одній території. Важливу роль у цьому контексті відіграє позитивна антиципація – тобто передбачення (сподівання) того, що суб’єкти взаємодії виявляться позитивними людьми. Гелен Берштайд провила дослідження і виявила, що подібно як і з само здійснюваним передбаченням, антиципація позитивного враження від людини підвищує симпатію до неї. Тому люди, які приречені підтримувати позитивні стосунки з іншими (сусідами, співробітниками, одногрупниками…) через природне прагнення адаптації змушені вдаватись до позитивної антиципації.
Атрибуція − розуміння іншої людини шляхом приписування їй тих чи інших причин поведінки з позицій власного життєвого досвіду та здорового глузду. Як працює атрибутивний механізм?
Звичайно ми маємо справу з трьома видами інформації:
знання про людину, поведінку якої ми хочемо пояснити;
знання про ситуацію, в якій вона вчинила певну дію, вела себе певним чином; наш власний досвід соціальної поведінки та соціальних контактів. Коли ми достатньо знаємо про суб'єкт і обставини, в яких він опинився, атрибуція («приписування») зводиться до мінімуму, а наше пояснення його поведінки буде більш точним. Коли ж ми мало або нічого не знаємо про людину та зовнішні обставини, то використовуємо власні, нехай і обмежені знання, досвід і таким чином, фантазуючи, можемо пояснити що завгодно, і без ніяких труднощів. Ми з легкістю пояснюємо собі та іншим, чому одні одружуються, а інші — розлучаються, чому один вступає до інституту, а другий іде працювати, чому так, а не інакше поводяться американці, японці, навіть аборигени в басейні річки Амазонки. Суб'єктивних труднощів це не викликає, але слід враховувати, що чим менша доля об'єктивної інформації, тим суттєвіші помилки.
Ми інколи, не знаючи, чи знаючи недостатньо справжні причини поведінки іншого індивіда, починаємо приписувати одне одному невластиві їм причини, зразки поведінки, загальні характеристики. Це явище називається фундаментальною помилкою атрибуції.
Ефекти соціальної перцепції
Для створення сприятливих психологічних умов для взаємодій людей велике значення має знання і розуміння таких специфічних соціально-психологічних понять як ефекти спілкування, або ефекти перцепції. До таких ефектів спілкування належать:
«ефект перебування у полі зору»
ефект атрибуції
ефект ореолу
ефект первинності
ефект новизни
ефект стереотипізацій
Також важливими психологічними ефектами є «ефект перебування у полі зору» - це тенденція відчувати більшу симпатію незнайомі суб’єкти та об’єкти після їх перебування у полі зору. Символ Парижа, Ейфелева вежа колись дуже не подобався парижанам. Р. Зайонц дослідив, що люди які постійно перебувають у нас в полі зору викликають у нас позитив нішу оцінку ніж ті яких ми бачимо вперше. Що на думку автора має адаптивну функцію, оскільки саме через це стародавні люди могли ділити людей на своїх та ворогів.
Ефект атрибуції – тобто пристосування один одному дій, вчинків, поведінки, статей і властивостей. Наприклад, приписування людині незаслуженого нею успіху, або неуспіху.
Ефект ореолу – проявляється як вплив загального уявлення про людину, на сприйняття і оцінку конкретних її властивостей. Наприклад, якщо загальне враження про людину позитивне, то її позитивні якості переоцінюються, а негативні виправдовуються. І навпаки, загальне враження негативне, то навіть благородні вчинки не помічаються або перекручуються.
Ефект первинності – проявляється в тому, що при зустрічі з незнайомою людиною найбільше значимою є первинна інформація про неї, сила першого враження про людину.
Ефект новизни – полягає в тому, що по відношенню до знайомої людини найбільш значимо є остання, тобто найбільш нова інформація про неї.
Ефект у перенесенні якостей групи на особистісність і особистості на її найближче соціальне оточення, що зумовлене дефіцитом правильної чи правдивої інформації.
Стереотип скорочує процес пізнання іншої людини або групу. Наприклад, всі люди похилого віку консерватори, або ж математики педанти. Стереотипи спрощують образ партнера, а іноді його спотворюють.
Висновок до 3-го питання: Отже, соціальна перцепція − це процес сприйняття іншої людини, її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з її особистісними характеристиками та інтерпретація й прогнозування на цій основі її вчинків. До основних механізмів міжособистісного сприйняття відносяться: стереотипізація, рефлексія, ідентифікація, емпатія, егоцентризм, атракція, атрибуція. Ефектами міжособистісного сприйняття є: ефект ореолу, перебування в полі зору, первинності, новизни, краю, стререотипізації.
Висновок до лекційного заняття: Таким чином, студенти ознайомилися з основними характеристики спілкування. Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Людина, що передає інформацію, називається коммунікатором, що одержує її – реципієнтом. Спілкування складається з таких сторін: комунікативної перцептивної та інтерактивної. До основних видів спілкування відносять: безпосереднє спілкування та опосередковане спілкування , бажане спілкування та небажане спілкування, міжособистісне та масове спілкування; монологічне спілкування та діалогічне спілкування. Розглянули комунікативну сторону спілкування. Комунікативна сторона (комунікація) полягає в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються. Комунікацію поділяють на вербальну та невербальну. Розглянули перцептивну сторону спілкування, яка полягає у сприйнятті іншої людини, її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з її особистісними характеристиками та інтерпретація й прогнозування на цій основі її вчинків. Також ознайомилися з основними механізмами та ефектами сприйняття людьми один одного.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!