Процесуальні теорії мотивації.
Якщо змістовні теорії мотивації базуються на потребах і пов'язаних з ними чинниках, що визначають поведінку людей, то процесуальні теорії розглядають мотивацію з точки зору, як людина розподіляє зусилля для досягнення різних цілей і як вибирає конкретний вид поведінки.
Виділяються 3 основні процесуальні теорії:
· теорія очікувань.
· теорія справедливості,
· модель Портера-Лоулера.
Теорія очікування (пов'язують з роботами Віктора Врума) базується на тому, що наявність потреби не є єдиною необхідною умовою мотивації людини. Він повинен сподіватися, що вибраний їм тип поведінки приведе до задоволення цієї потреби.
Теорія очікування підкреслює важливість 3-х взаємозв'язків:
- витрати праці - результати (очікування того, що зусилля дадуть бажані результати),
- результати — винагорода (очікування того, що позитивні результати спричинять за собою очікувану винагороду),
- валентність (очікувана цінність винагороди).
ТЕОРІЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ. Люди, як правило, суб'єктивно визначають відношення одержаної винагороди до витрачених зусиль і потім співвідносять його з винагородою інших людей, що виконують аналогічну
роботу.
До тих пір, поки люди не почнуть вважати, що вони одержують справедливу винагороду, вони зменшуватимуть інтенсивність праці.
МОДЕЛЬ ПОРТЕРА-ЛОУЛЕРА (Лайман Портер і Едвард Лоулер). Ця теорія мотивації включає елементи теорії очікування і теорії справедливості.
|
|
|
У цій моделі фігурує 5 змінних:
- витрачені зусилля,
- сприйняття,
- одержані результати,
- винагорода.
- ступінь задоволення.
Автори моделі вважали, що досягнуті результати залежать від докладених співробітником зусиль, його здібностей і характерних особливостей, а також усвідомлення ним своєї ролі.
Рівень прикладених зусиль, у свою чергу, залежить від цінності одержуваної винагороди і ступеня упевненості, що за конкретні зусилля надалі будуть отримані відповідні винагороди.
Теорія партисипативного управління.
Людина в організації проявляє себе не тільки як виконавець певної роботи або певної функції, він також виявляє зацікавленість в тому, як організована його робота, в яких умовах вона протікає, як позначається на діяльності організації. Тобто у людини є природне прагнення брати участь в процесах, що відбуваються в організації, які пов'язані з його діяльністю, але при цьому виходять за рамки виконуваної їм роботи. Отже, концепція партисипативного управління виходить з того, що якщо людина в організації з цікавістю бере участь в різній внутрішньоорганізаційній діяльності, то він, тим самим, одержуючи від цього задоволення, працює з більшою віддачею, більш якісне і продуктивне.
|
|
|
ТЕОРІЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОЇ ВАЛЕНТНОСТІ АТКІНСОНА стверджує, що успіх, реалізація здібностей, мотивація діяльності залежить від прагнення індивіда досягнути успіху чи уникнути негативної оцінки.
ТЕОРІЯ МАТЕРІАЛЬНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ПРАЦІ, основана на використанні систем матеріальних стимулів праці і заробітної праці відповідно до дії закону розподілу за кількістю і якістю праці. Система матеріальних стимулів праці складається з різноманітних спонукальних мотивів, які доповнюють один одного і пов‘язані єдиним процесом створення матеріальної зацікавленості у здійсненні трудової діяльності.
Перераховані теорії внесли значний внесок в розуміння мотивації, проте, згодом стало зрозуміло, що для пояснення механізму мотивації потрібен розгляд численних поведінкових аспектів і параметрів навколишнього середовища, що і привело до створення процесуальних теорій мотивації.
2
Контроль – це вид управлінської діяльності забезпечує процес за допомогою якого керівництво організації визначає наскільки правильні його управлінські рішення, а також потреба в здійсненні певних коректив.
|
|
|
Основним завданнями контролю є забезпечення досягнення цілей і місії організації, виявлення відхилень та недоліків, уникнення нагромадження та повторення помилок, мінімізація витрат, подолання складних організаційних проблем тощо.
Вивчення та узагальнення літературних джерел дозволяє класифікувати контроль за різними ознаками:
За змістом: фінансовий, виробничий, маркетинговий, логістичний і ін.
Залежно від етапів здійснення виробничо-господарської діяльності: попередній, поточний, завершальний.
Залежно від рівня централізації управління: централізований, децентралізований.
Залежно від рівня обхвату контролем об'єктів: суцільний, вибірковий, разовий.
Існує 3 основні види контролю, які схожі між собою, мають одну мету, але розрізняються часом здійснення:
- попередній контроль (використовується по відношенню до (аналізуються) людських, матеріальних і фінансових ресурсів),
- поточний контроль (базується на вимірюванні фактичних поточних результатів роботи і здійснюється шляхом використовування систем зворотного зв'язку),
- завершальний контроль (має 2 важливі функції: дає керівництву інформацію для майбутнього планування, сприяє мотивації - зміряний результат - відповідна винагорода).
|
|
|
Процес контролю складається з 3 етапів:
- вироблення стандартів (встановлення тимчасових рамок і конкретних критеріїв оцінки виконуваних робіт),
- зіставлення з ними реальних результатів (полягає у визначенні масштабу відхилень або використовуванні принципу виключення),
- ухвалення необхідних коректуючих рішень і дій (можливі варіанти рішення менеджера - нічого не робити, усунути відхилення, переглянути стандарт).
Будь який контроль повинен мати такі властивості:
· базуватись на гнучких та динамічних технологіях;
· відображати пріоритети організації відповідно до стратегічного спрямування і діяльності;
· орієнтуватися на досягнення конкретних результатів;
· відзначитись простотою;
· бути економічним;
· враховувати міжнародні особливості контрольованих рішень.
Можливі негативні наслідки контролю.
Поведінка, орієнтована на контроль (співробітник прагне добре виглядати тільки при проведенні контрольних вимірювань),
Отримання непридатної інформації (співробітник в надії забезпечити собі сприятливі умови направляє керівництву недостовірну інформацію).
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!