Загальна характеристика методів бухгалтерського обліку, які знайшли застосування у процесі формування та здійснення облікової політики підприємства
Тема 3. ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ПРОЦЕДУРИ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ
3.1. Облікова політика підприємства як елемент регламентації бухгалтерського обліку
3.2. Принципи облікової політики
3.3. Загальна характеристика методів бухгалтерського обліку, які знайшли застосування у процесі формування та здійснення облікової політики підприємства
3.4. Процедури облікової політики, їх застосування при вимірюванні та оцінці господарських операцій
Облікова політика підприємства як елемент регламентації бухгалтерського обліку
Облікова політика підприємства має організаційно-технологічні та методичні складові. На рисунку 1 нами схематично представлено складові облікової політики.
Рисунок 1 – Складові облікової політики
Принципи облікової політики
Згідно з п. 23 П(С)БО 1, підприємство повинне висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:
1) принципів оцінки статей звітності;
2) методів обліку щодо окремих статей звітності.
Тобто облікова політика підприємства ґрунтується на основних принципах обліку та звітності.
Сьогодні не існує чіткої системи принципів облікової політики. Деякі вчені визначають 5 принципів (рос. вчений О.Островський), 14 принципів (рос. вчена Я.Соколова) та ін.
Принципи облікової політики ґрунтуються на принципах бухгалтерського обліку. Принципи бухгалтерського обліку – це базові концепції, які покладені в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, доходів, витрат, фінансових результатів.
|
|
|
Основні принципи бухгалтерського обліку визначені Законом України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Всього в Законі виділено 10 таких основних принципів: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.
Принципи ведення бухгалтерського обліку. Функціонування системи бухгалтерського обліку має бути основане, як мінімум, на таких основних принципах:
– подвійний запис;
– грошове вимірювання майна і зобов’язань підприємства;
– спадкоємність (постійність) облікової політики;
– рахування – господарські операції записуються у момент їх здійснення, а не у момент оплати грошей і належать до того звітного періоду, в якому була здійснена операція;
– діяльність, що продовжується, – відсутність наміру ліквідовувати підприємство, у зв’язку з чим його активи і зобов’язання враховуються за первинною вартістю, а не за ціною можливої реалізації у разі ліквідації підприємства;
|
|
|
– майнова відособленість підприємства (або принцип одиниці обліку) – майно підприємства відокремлене від майна власників і майна інших підприємств;
– тимчасова визначеність фактів господарської діяльності – факти господарської діяльності відбиваються в бухгалтерському обліку і звітності того періоду, в якому здійснені, незалежно від фактичного часу надходження або виплати грошових коштів, пов’язаних з цими фактами.
Слід зазначити, що це далеко не всі бухгалтерські принципи, які використовуються в міжнародній обліковій практиці.
Саме керуючись принципами обліку, підприємство формує інші елементи облікової політики – методи і процедури обліку.
Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» в обліковій політиці підприємства для цілей складання фінансової звітності необхідно визначити межу суттєвості, яка для кожного підприємства може бути різною залежно від його обсягів продажів та становити, наприклад, 100 грн., 500 грн., 1000 грн.
Загальна характеристика методів бухгалтерського обліку, які знайшли застосування у процесі формування та здійснення облікової політики підприємства
З теорії бухгалтерського обліку відомо, що метод бухгалтерського обліку – це сукупність способів і прийомів для відображення об’єктів обліку з метою обчислення показників, необхідних для управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.
|
|
|
Елементами методу бухгалтерського обліку є: документація, інвентаризація, калькуляція, рахунки, подвійний запис, баланс.
Для облікової політики встановити метод означає вибрати облікову оцінку щодо статей фінансової звітності.
У підприємства є альтернативні варіанти вибору методів оцінки та обліку окремих статей фінансової звітності: амортизації основних засобів та нематеріальних активів, методу списання виробничих запасів, витрат на виробництво та калькулювання собівартості, резерву сумнівних боргів тощо.
Кожне підприємство обирає з цих методів той, що дозволяє максимально точно розкрити його фінансовий стан.
Методи облікової політики:
1. Метод вибуття запасів (із встановлених П(С)БО 9), який буде застосовуватися на підприємстві, а саме: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних витрат; ціни продажу.
|
|
|
Також необхідно визначити, що для підприємства буде вважатися одиницею запасів – їх найменування або однорідна група (вид).
2. Методи визначення величини резерву сумнівних боргів. У П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» визначено, що поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення такої вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів, яка визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованості. У зв'язку з цим в обліковій політиці підприємства необхідно визначити, який метод розрахунку величини резерву сумнівних боргів буде використовуватися на підприємстві. При цьому якщо підприємство має невелику частку сумнівного боргу в загальній сумі дебіторської заборгованості або взагалі не має сумнівних боргів, то з метою спрощення процедури розрахунку величини резерву сумнівних боргів в обліковій політиці рекомендується визначити, що підприємством буде застосовуватися метод розрахунку виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, а надалі окремим розпорядчим документом щодо кожного дебітора встановити відсоток погашення заборгованості в розмірі 100 %.
3. Метод амортизації основних засобів, тобто один з таких методів, як: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий; метод нарахування амортизації основних засобів, передбачений податковим законодавством.
Щодо відображення в обліковій політиці моментів основних засобів, які стосуються обліку, хотілося б зауважити таке. П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачено, що підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більше ніж на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У зв'язку з цим ми не рекомендуємо застерігати в обліковій політиці питання про проведення переоцінки, оскільки необхідність її проведення залежить від вищевикладених обставин, а не від рішення керівника підприємства.
4. Величину вартісного критерію належності матеріального активу до малоцінних необоротних активів (згідно з п. 5.1 П(С)БО 7 «Основні засоби»).
5. Методи амортизації та діапазон термінів корисного використання нематеріальних активів. Згідно з п. 27 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби».
6. Методи оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг, які згідно з П(С)БО 15 «Дохід» здійснюються шляхом:
– вивчення виконаних робіт;
– визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, в загальному обсязі послуг, які мають бути надані;
– визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат.
7. Порядок формування резервів для забезпечення майбутніх витрат і платежів.
8. Застосування (або незастосування) бухгалтерських рахунків класу 8 для узагальнення інформації про витрати за елементами.
Зауважимо, що облікова політика залежно від вибору методів оцінки активів та зобов’язань може вплинути на фінансовий результат діяльності підприємства. Прикладом цього впливу є застосування різних методів амортизації основних засобів, оцінки виробничих запасів, застосування різних баз розподілу загальновиробничих витрат, методів калькулювання виробничої собівартості продукції.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!