Потреби менеджерів в спілкуванні значні і різноманітні. Більше робочого часу на спілкування витрачають лінійні керівники, особливо на середньому і нижчому рівнях управління.
Лекція 3. Методи управління та комунікації у менеджменті.
1. Методи управління у менеджменті.
2. Комунікації у менеджменті
3. Влада і лідерство у системі менеджменту. Стилі керівництва
1
Методи менеджменту в теоретичному аспекті є способами і прийомами впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управління (підприємство, підрозділ, служба тощо), а в прикладному аспекті — сукупністю способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців для досягнення місії організації та її цілей.
Методи менеджменту спрямовані та орієнтовані на об'єкт управління (фірма, відділ, підрозділ тощо), тобто на працівників, які здійснюють різні види діяльності. Змістом методів менеджменту є специфіка прийомів і способів впливу.
Головним завданням керуючої системи є створення методів менеджменту, за допомогою яких вона впливатиме на працівників, забезпечуючи їхню активність, керуючи та координуючи їх діяльність, адже головною ціллю методів менеджменту є забезпечення гармонії, органічного поєднання індивідуальних, колективних та суспільних інтересів.
За напрямком впливу на керований об‘єкт методи менеджменту можна поділити на:
1. Методи прямого впливу, які безпосередньо впливають на керовану систему (накази, розпорядження, вказівки, інструкції, положення тощо).
2. Методи непрямого впливу, які створюють умови для впливу на керовану систему менеджменту (плани, стимули, методи формування колективів тощо)
За способом врахування інтересів працівників методи менеджменту поділяються на такі групи:
1. Методи матеріального впливу: враховують майнові та фінансові інтереси працівників і включають різноманітні економічні стимули.
2. Методи владного впливу: націлені на упорядкування функцій, обов'язків і прав працівників, регламентацію та нормування їх діяльності (штатні розписи, регламенти діяльності, положення про виконавців, договори, накази, розпорядження, догани тощо).
3. Методи морального впливу: спрямовані на підвищення соціально-господарської активності та включають соціальні норми, моральні стимули, методи установлення хороших взаємовідносин між керівником і підлеглими тощо.
За формою впливу методи менеджменту можна умовно поділити на:
1. Кількісні методи (калькуляції, кошториси, бюджет, матеріальні стимули тощо).
2. Якісні методи (вказівки, інструкції, моральні стимули, методи добору колективу за психофізіологічними факторами тощо).
За характером впливу методи менеджменту поділяються на групи:
1. Економічні методи менеджменту. Вони обумовлюються різноманітними економічними важелями, за допомогою яких досягається взаємне та індивідуальне задоволення потреб на усіх рівнях. До економічних методів належать економічні плани, економічні стимули та бюджет. Розглянемо докладніше їх зміст.
Економічні плани. Їх вплив на працівників відбувається шляхом по будови економічних планів за тривалістю дії, рівнем впливу та змістом.
За змістом виділяють:
а) план економічного розвитку (при цьому визначаються планові показники, опрацьовуються умови їх досягнення, способи доведення до виконавців тощо);
б) податковий план (необхідність формування такого плану виникає із реалій сучасних економічних відносин, оскільки кожне підприємство є платником великої кількості податків);
в) фінансовий план (повинен відображати рух готівки, планові надходження та витрати, інвестиційні вливання, власний капітал, прибуток тощо).
Економічні стимули. Фактично є найдієвішими способами впливу на працівників організації, оскільки вони базуються на використанні матеріальних стимулів (тарифних ставок, посадових окладів, доплат, надбавок, премій), дивідендів, цінних подарунків, дотацій, компенсацій, пільг тощо.
Бюджет. Є базовим економічним методом менеджменту, який формує засади функціонування організації з точки зору збалансованого співвідношення надходжень та витрат. Формування бюджету вказує напрямки економії витрат та збільшення надходжень. Економічні енциклопедії та словники трактують бюджет як збалансований розпис надходжень і видатків. Якщо дохідна частина бюджету перевищує видаткову, то він вважається профіцитним, якщо не сягає рівня видаткової - то дефіцитним, при їх рівноцінності бюджет вважається ідеально збалансованим.
2. Технологічні методи менеджменту впливають на працівників через документи, які визначають технологію здійснення виробничо-господарських процесів. До технологічних методів менеджменту належать:
Технологічні документи. Вплив через технологічні документи забезпечується у процесі трудової діяльності. Виконуючи ту чи іншу роботу, працівники керуються певним переліком технологічних операцій, технологічними картами, вказівками з використання конкретного обладнання та оснащення, обґрунтованою послідовністю виконання трудових процесів тощо.
Конструкторські документи. Вплив таких документів забезпечується через використання працівниками в процесі трудової діяльності ескізів виробів (деталей, вузлів та ін.), креслень, конструкторських карт, конструкторських схем складання машин (приладів, комп'ютерів, верстатів, автоматів, транспортних засобів) та оснащення (пристроїв, інструментів) тощо.
3. Соціально-психологічні методи менеджменту використовуються з метою підвищення активності працівників та створення відповідних соціально-психологічних умов для їх трудової діяльності. До соціально-психологічних методів належать такі:
соціальні плани: їхній вплив здійснюється через створення умов праці, забезпечення відпочинку, організації побуту, медичного обслуговування, охорони праці тощо;
> моральні стимули впливають через нагородження орденами, медалями, грамотами, присвоєння звань тощо;
> методи формування колективів та соціально-психологічного клімату в колективі забезпечують вплив на засадах добору його членів за характером, стажем, національністю, розташування кадрів на робочих місцях і т. ін.
4. Адміністративні методи менеджменту (організаційно-розпорядчі) - це активні методи, завдяки яким відбувається вплив на діяльність організації в цілому та на окремих її працівників. Адміністративні методи менеджменту включають сукупність способів впливу, а саме:
Організаційні способи впливу, що реалізуються через документи тривалої дії та здійснюються шляхом:
- організаційного регламентування (через закони, положення, статути, укази тощо);
- організаційного нормування витрат сировини, енергії, інструменту тощо;
- організаційного інструктування через інструкції, правила, вимоги;
- організаційного інформування за допомогою актів, протоколів, до повідних записок, телеграм, заяв.
Розпорядчі способи впливу покликані формалізувати завдання, прийоми тощо, а також усувати недоліки, відхилення у ході виробничо-господарської діяльності. Розпорядчі способи впливу реалізуються через:
- накази (їх віддають директор, його заступники);
- розпорядження (прерогатива начальників підрозділів, служб), які мають на меті виконання наказів;
- вказівки (застосовують усі менеджери), основним призначенням яких є виконання наказів і розпоряджень.
Дисциплінарні способи впливу використовуються у конкретних ситуаціях. Вони виражаються у зауваженнях, доганах, переміщеннях посадових осіб, звільненнях тощо.
Методи менеджменту є результатом здійснення функцій менеджменту, тобто апарат управління будь-якої організації у процесі своєї діяльності повинен створити усі необхідні способи впливу на керовану систему. Власне усі управлінці працюють для того, щоб сформувати необхідні методи менеджменту, які забезпечать здійснення виробничо-господарської діяльності та досягнення цілей і місії організації. У таблиці 1 показано, які методи менеджменту можна отримати у процесі реалізації певних конкретних функцій.
Таблиця 1. –Приклади методів менеджменту, які отримані в процесі реалізації конкретних функцій менеджменту
| Конкретні функції менеджменту | Отримані методи менеджменту |
| 1. Управління виробництвом | • План виробничо-господарської діяльності; • посадові інструкції для майстрів, начальників цехів та дільниць; • положення про застосування відрядної форми оплати праці для основних робітників; • положення про преміювання основних робітників за перевиконання планових показників; • план покращання умов праці виробничих робітників; • технологічний процес виготовлення вузлів; • інструкції з експлуатації обладнання тощо. |
| 2. Управління фінансами | • Фінансовий план; • бюджет; • штатний розпис фінансово-економічного відділу; • посадові інструкції для працівників фінансово-економічного відділу; • норми витрат фінансових коштів; • проект фінансування побудови адміністративних приміщень; • план використання кредитних ресурсів тощо. |
| 3. Управління збутом | • План реалізації продукції; • проект рекламної кампанії; • посадові інструкції для працівників відділу збуту; • положення про застосування комісійної форми оплати праці для працівників відділу збуту; • програма заходів для стимулювання збуту тощо. |
| 4. Управління зовнішньоекономічною діяльністю | • План зовнішньоекономічної діяльності; • штатний розпис працівників відділу зовнішньоекономічної діяльності; • положення про преміювання працівників відділу зовнішньоекономічної 1 діяльності за перевиконання планових показників; • план фінансування рекламної компанії на закордонних ринках; • наказ про створення відділу міжнародної реклами; • протокол ділових переговорів з іноземними партнерами тощо. |
| 5. Управління транспортними потоками | • Графік руху транспорту; • норми витрат палива та мастильних матеріалів; • норми амортизації транспортних засобів; і • положення про погодинну оплату праці для водіїв; • план модернізації рухомого транспортного складу тощо. |
| 6. Управління токарною дільницею | • План виробничо-господарської діяльності токарної дільниці; • посадові інструкції для майстра токарної дільниці; • положення про відрядну оплату праці для токарів; • технологічний процес токарної обробки деталей; • інструкції з експлуатації токарно-різальних верстатів тощо. |
2.
Інформація – це сукупність відомостей, які відображають конкретне явище, подію, виробничо-господарської діяльності.
Інформацію можна класифікувати за наступними ознаками.
- за повнотою обхвату явища: повна, часткова, надмірна;
- за напрямом руху: вхідна, вихідна;
- за періодом дії: разова, періодична, довгострокова;
- за змістом: планово-економічна, фінансова, облікова, бухгалтерська, довідкова, адміністративна і др.;
- за рівнем доступу: відкрита, винятково для службового використовування, секретна;
- за способом передачі: усна, текстова, графічна, комбінована;
- за рівнем достовірності: достовірна і недостовірна.
Згідно закону України «Про інформацію» із змінами і доповненнями виділено такі основні види інформації:
1. Статистична інформація – це офіційно документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику явищам і подіям, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній і ін. сферах життя України і підлягає систематизованій відкритій відкритій публікації.
2. Масова інформація – це публічно поширена друкарська і аудіовізуальна інформація.
3. Інформація державних органів і органів місцевого і регіонального самоврядування – це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої і судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування. Основними джерелами такої інформації є законодавчі і нормативно-правові акти.
4. Правова інформація – це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними і їх профілактику. Джерелами інформації є Конституція України, норми і принципи міжнародного права і ін. законодавчі і підзаконні правові акти.
5. Інформація про особу – це сукупність документованих або публічно оповістять відомостей про особу. Основними даними про особу є: національність, утворення, сімейний стан, стан здоров'я, адреса, дата і місце народження.
6. Інформація довідково енциклопедичного характеру - це систематизовані, документовані або публічно оповістять відомості про суспільство, державне життя і природне середовище.
7. Соціологічна інформація - це документовані або публічно оповістять про відношення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій і явищ, процесів, фактів.
Основними принципами інформаційних відносин в Україні згідно Закону України « Про інформацію» є:
- гарантія права на інформацію;
- відвертість, доступність інформації і свобода її вибору;
- об'єктивність, вірогідність інформації;
- повнота і точність інформації;
- законність отримання, використовування, розповсюдження і збереження інформації.
Носіями інформації є документи, дискети, диски, графіки, перфострічки, перфокарти, магнітофонні стрічки, плакати, схеми. Основним носієм інформації є документ.
Документ – це надання за допомогою окремих носіїв інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності і розумову діяльність людей, носієм якої вона є.
Згідно закону України «Про інформацію» документ – це передбачена законам матеріальна форма отримання, збереження, використовування і розповсюдження інформації шляхом фіксації на папері, магнітному, кино-, відео-, фотоплівці або іншому носію.
Документацію можна класифікувати за наступними критеріями:
- за змістом: адміністративна, планово-економічна, зовнішньоекономічна;
- за призначенням: індивідуальна, планова;
- за етапами використовування: первинна (містить початкову інформацію), вторинна (є результатом аналітико-синтетичної і ін. переробки одного або декількох документів);
- яке місце займає в менеджменті: службово-інформаційна (службові листи, записки, акти), розпорядлива (накази, розпорядження, інструкції, протоколи), спеціальна ( фінансова, бухгалтерська, планова і ін.).
Процес, пов'язаний з складанням документів, їх обробкою, проходженням, збереженням називається діловодством.
Інформація передається за допомогою комунікаційного процесу.
КОМУНІКАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС — це обмін інформацією між двома або більш людьми.
Основна мета комунікаційного процесу — забезпечення розуміння інформації, що є предметом обміну, тобто повідомлень. Проте сам факт обміну інформацією не гарантує ефективності спілкування людей, що брали участь в обміні. Ви, звичайно, самі стикалися з випадками малоефективного обміну інформацією з друзями, сім'єю, співробітниками на роботі. Щоб краще розуміти процес обміну інформацією і умови його ефективності, слід мати уявлення про стадії процесу, в якому беруть участь двоє або більше число людей.
Ініціювати спілкування на підприємстві може будь-який працівник, якщо в цьому виникає виробнича або особиста потреба: за принципом єдиноначальності, субординації і відповідно до функціонального розподілу праці саме керівники переважно починають спілкування, обирають його форми. Від керівника залежить в основному ефективність спілкування, його результат.
Потреби менеджерів в спілкуванні значні і різноманітні. Більше робочого часу на спілкування витрачають лінійні керівники, особливо на середньому і нижчому рівнях управління.
Наприклад, начальник цеху спілкується, коли:
· одержує технічну документацію і плани виробництва;
· одержує накази, розпорядження і вказівки керівництва підприємства;
· розподіляє планові задачі між структурними підрозділами цеху;
· приймає працівників з виробничих і особистих питань;
· розглядає скарги і пропозиції працівників;
· бере участь у врегулюванні конфліктів між працівниками;
· вирішує чи питання заохочення працівників, навпаки, застосовує санкції.
Для здійснення процесу комунікації необхідні, принаймні, 4 умови:
1) наявність щонайменше двох осіб:
відправника – особи, яка генерує інформацію, що призначена для передачі;
одержувача – особи, для якої призначена інформація, що передається;
2) наявність повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інформації, призначеної для передачі;
3) наявність каналу комунікації, тобто засобу, за допомогою якого передається інформація;
4) наявність зворотного зв’язку, тобто процесу передачі повідомлення у зворотному напрямку: від одержувача до відправника. Таке повідомлення містить інформацію про ступінь сприйняття й зрозумілості отриманого повідомлення.
При обміні інформацією відправник і одержувач проходять декілька взаємозв'язаних етапів. Їх задача — скласти повідомлення і використати канал для його передачі так, щоб обидві сторони зрозуміли і розділили початкову ідею. Це важко, бо кожен етап є одночасно крапкою, в якій зміст може бути перекручений або повністю втрачений. Вказані взаємозв'язані етапи такі рис. 1:
Рис. 1 – Модель процесу комунікації
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 26; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!