П раво поділяють на дві частини: приватне та публічне право.
Характерними рисами приватного права є: визнання пріоритету інтересів окремої приватної особи; юридична рівність учасників; ініціативність сторін при встановленні правовідносин; позовний порядок захисту прав та інтересів у суді тощо.
Характерними рисами публічного права є: регулювання державних, міждержавних та суспільних відносин, акцентування уваги на заборонах, обов'язках людей. Правова регламентація житлових правовідносин здійснюється багатьма галузями приватного і публічного права: конституційним, цивільним, адміністративним, господарським, кримінальним, фінансовим тощо, але в цілому це приватноправова проблема.
Житлове право визначає сукупність правил і норм, що стосуються визначення статусу і захисту прав окремих осіб, які не знаходяться у відносинах влади і підпорядкування, рівноправно і вільно встановлюють свої права і обов’язки у відносинах, що виникають з їх ініціативи, то житлове право належить до сфери приватного права.
С піввідношення житлового та цивільного права виявляються у:
1) регулюванні цивільним законодавством права власності на житло і користування ним на умовах комерційного найму;
2) особливостях регулювання житловим законодавством відносин, що виходять за межі цивільно-правового регулювання;
3) специфіці регулювання житлових відносин, що виходять за межі цивільно-правового регулювання і визначаються у правовому статусі суб’єктів житлових правовідносин; особливостях обмежень здійснення права на житло;
|
|
|
4) вимогах, що висуваються до жилих приміщень;
5) особливостях обліку та реєстрації переходу прав на житло як одного з видів зобов’язальних відносин.
Сучасний етап цивільно-правової кодифікації проводить розмежування між правами речовими і правами зобов’язальними. У Цивільному кодексі виділяються загальні положення про право власності у вигляді системи правових норм, що охоплюють право власності на землю та житло.
Право на задоволення житлової погреби не слід ототожнювати з житловою правоздатністю, як абстрактною можливістю придбати в майбутньому певні права і обов’язки, воно полягає у майновому і немайновому інтересі, направленого до держави, з відповідним обов’язком спеціально уповноважених державних органів створити належні умови реалізації цього права.
Право є обов’язком певних осіб забезпечити це право, цю можливість. Юридичні гарантії полягають у забезпеченні прав громадян, на недоторканність житла, економічну доступність житла, безперешкодне здійснення суб’єктивних житлових прав, захист житлових прав і законних інтересів громадян, сприяння держави житловому будівництву. Якщо громадянин не має у власності житла, не користується певним житлом, то його треба розглядати як особу з нереалізованими правами на житло.
|
|
|
Цивільне законодавство за своєю суттю не може регулювати житлові правовідносини. Житловий кодекс знімає суперечності, що виникають, і містить норми з елементами окремих норм публічного правого характеру, при цьому кожна норма має свою майнову, немайнову зобов’язальну специфіку, характерну саме для житлової сфери. Цивільний кодекс не до кінця виокремлює житлові відносини, як окремий вид суспільних відносин, не передбачає заходів щодо якомога ширшого забезпечення захисту прав та законних інтересів всіх громадян, а тільки виходить із необхідності регулювання сталих речових та зобов’язальних відносин, із значною специфікою житлової сфери.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 17; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!