Середньовічна картина світу. Християнська релігія як утворюючий чинник середньовічної культури.

Стр 1 из 3Следующая ⇒

КУЛЬТУРА ВІТЧИЗНЯНОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

ПЛАН:

1. Становлення загальноєвропейської культури в епоху середніх віків.

2. Особливості формування та основні етапи розвитку культури київської Русі.

а) язичницький період;

б) Київська Русь в християнському культурному просторі.

3. Художня культура Київської Русі.

Становлення загальноєвропейської культури в епоху середніх віків.

З чого починається Європейське Середньовіччя? Є декілька дат:

1. 313 р. – християнство стало офіційною релігією Рим.імперії

2. 330 р – перенесено столицю Римської імперії до Константинополя.

3. 395 р. – Римська імперія подяляється на Західну і Східну.

4. 476 р – загибель Римської зах. Імперії, за гибель малолітнього імператора Ромула Августа (16 років). А східна частина у вигляді Візантії проіснувала до 1453 року, коли турки захопили Стамбул (Константинополь – це назва Стамбулу до 1930 р).

Отже, початок доби – 4/5 ст. н. е.

Термін «Середньовіччя» - введений італійським гуманістом Флавіо Бьондо в 15 ст., і означає епоху між давниною та новим часом. Це період відмирання класичної античної культури до її відродження в період Ренесансу.

Закінчується Європейське Середньовіччя 15 ст (захопленням в 1453 році турками серця Візантійської імперії – Константинополя).

Середні віки датуються рамками з 5 по 14 (15) ст.

Традиційно культуру Західної Європи сер. V-ХІІІ ст. поділяють на два періоди:

1. Культура раннього Середньовіччя (сер. V-Х ст.), що характеризувалася розкладом рабовласницьких та формуванням феодальних відносин, християнізацією Європи, розбудовою структури католицької Церкви та поширенням чернецтва. В ці часи відбувався синтез культури численних варварських народів, з’явившихся в Європі внаслідок великого переселення народів, з античною та ранньохристиянською, відбувалося зміщення ядра європейської цивілізації на північ від Середземномор’я. Особливе місце в культурі раннього Середньовіччя займає доба імперії Карла Великого (742-814) – Франкська імперія, територія сучасних Франції та Німеччини, коли спостерігався розквіт декоративно-прикладного мистецтва, монастирської літератури, мініатюрного живопису, юриспруденції та теології. Поняття «Каролінгське Відродженя» (від імені Карл): організація шкіл, розвиток літератури, мистецтв, при дворі Карла була «Академія» - кружок богословів, істориків, поетів, які в творах відроджували давні латинські канони. велике значення приділялося релігійній освіті. Це Каролінгське відродження тривало за Карла та впродовж 8 поколінь його спадкоємців, приблизно 8-10 століття.

На Східній Римській імперії в цей час – Візантія.Саму назву «Візантія» Східна римська імперія отримала в працях західноєвропейських істориків вже після свого падіння і походить від першої назви Константинополя – Візантій. Сами візантійці називали себе римлянами, західні джерела називали «імперією греків» через перевагу грецької мови, елінізованого населення. В Давній Русі Візантію зазвичай називали «Грецьким царством», а її столицю – Царгородом. Мови Візантії – 4-6 – латинь, а з 7 до 15 – грецька. Мистецтво Візантії: це становлення православної культури.

2. Культура високого Середньовіччя (ХІ-ХІІІ ст.) припадає на той період, коли феодальні відносини, станова ієрархія суспільства та панування Церкви досягли повного розквіту. Почався процес культурної самоідентифікації європейських народів із формуванням національних мов, кордонів майбутніх держав та постійних бурхливих міжкультурних комунікацій з Візантією та Сходом під час Хрестових походів (ХІ-ХІІІ ст.). Сформувалася міська культура, основи європейської системи освіти (університети: перший – в 1088 році на основі Болонської юридичної школи в Італії (університет Болоньї отримав Хартію – право на звання навчального закладу, перші публічні лекції були з права). Потім – в Англії 1117 – Оксфорд, 1209 – Кембрідж. Франція – в 1212 Сорбонна, 1349 – Флорентійський університет, 1364 в Кракові – Ягеллонський. Викладання усюди – на латині. Universitas – «обєднання, спілка», Facultas – «можливість». З 12 по 15 ст в Європі виникло 46 університетів.

Загальноєвропейські стилі – вперше зявляються стильові ознаки, характерні для мистецтва всієї Європи. Ці перші два стилі проявили себе в архітектурі.

1. Романський – 9/10-12 вв. Це перший загальноєвропейський художній стиль. Сам термін було введено на початку 19 ст франц.археологами. Вивчаючи будівлі, вони помітили, що вони нагадують Давній Рим. відповідно до поглядів церкви, противникам розкоші, будівлі ці були позбавлені естетичних прикрас, все було підкорено суровій діяльності. Кам’яні будівлі в період міжусобиць грали роль кріпостей – мали масивні стіни, вузькі вікна, високі башні для спостережень. Основні типи будівель – лицарський замок, монастирський ансамбль, храм. Замки будувалися на високих холмах, откосах річок, обносилися стіною та рвом. Замки завжди будувалися в таких місцях, котрі були удобними для захисту. Як правило, замки складалися з широких круглих башен з зубчатими платформами, іноді – чотирикутні + бельведер (вишка з обзором місцевості).

Про собори Англії сказав Вльтер Скотт – наполовину храм Божій, наполовину фортиця для оборони.

2. Готичний – сер.12-15/16 ст. Цей стиль завершує Середньовіччя. Був перш за все на території католицьких країн. Термін введено в епоху Відродження як принизливе позначення всього середньовічного мистецтва, яке вважали варварським (готи – варварські племена). Це культове мистецтво, релігійне за тематикою – було співвіднесено з вічністю та надприродними силами. Особливе місце займав собор – приклад синтезу архітектури, скульптури та живопису (вітражі). Основні риси: неспіврозмірність з людиною пространства собору, вертикалізм башень та сводів, різнокольорові вітражі → впливали емоційно на віруючих. Направленість угору дають остокінцеві стрільчаті арки, ряди струнких колон, арочні вікна – ніби безкіннечно уверх. В готиці відбувається синтез мистецтв (архітектура + скульптура + монументальний живопис).

Готика змінює культурний центр із відокремлених, усамітнених монастирів – в шумні квартали середньовічного міста.

В Київській Русі ці стилі поширення не отримали. Натомість був в архітектурі Візантійський стиль (6-15 ст) – стиль храмової купольної архітектури.

Середньовічна картина світу. Християнська релігія як утворюючий чинник середньовічної культури.

Утворюючим чинником середньовічної культури було християнство. Воно з’являється в Римі за причини політичної і соціальної нестабільності і як пошук духовності та релігії. К 4 століттю християнство проникає в усі ряди римського суспільства.

Те, з чим ще асоціюється Середньовіччя:

Інквізіція – судебник інститут католицької церкви для виявлення та викоренення «єресей». Основа дві книги: «Практика інквізиції» та «Молот відьом». Тортури (до маразму доходило: навіть смерть не припиняє процесу розслідування: якщо винен, то прах діставали з могили та палили). Апогей – 13 ст. Фр, Іспанія. Іспанія – друге народження інквізиції в 15 ст. З 1481 по 1808 вбито 32 тис.людей. В Германії з 15 ст інквізиція боролася з відьомством.

Також був «Індекс заборонених книг.

Все це зникає лише в Просвітництво. Переоцінка – в 20 ст. 1992 – реабілітовано Галілея, 1993 – Коперника, 1998 – відкриті архіви Священої Канцелярії. В березні 200 року від імені церкви Іоанн Павло ІІ приніс покаяння за інквізицію.

З словянських держав було це лише в Польщі, і то не довго.

Папство – посада та священий сан папи Римського, обирають якого – кардинали. Папа управляє церквою, сьогодні він – голова Ватикану. Важливо: теологічне обґрунтування папської влади. Ніби, була утверджена І. Христом та вручена ап..Петру. В Євангеліє йдеться: Ісус Петру говорить: «Ти, Петр, і на цьому камені я створю церков мою». А послідовники Петра – римські єпископи. Що характерно для папи: непогрішимость в питаннях церкви (а у православних питання приймають разом патріархи).

Крестові походи – 11-13 ст. в Європі: виконання Христових заповідей, поширення віри серед язичників. ВОГНЕМ І МЕЧЕМ. Зах. Рим.імперія мала 3 ворогів: варвари (нормани та словяни), Візантія, іслам. Чому так проти мусульман: А)увесь Ближній Схід, що був християнський відійшов у 8 ст до арабів, Б)богаті східні землі, В)в руках ісламу опинився Ієруалім, де був гроб Господень.

В Римі в цей час- бідність, жага грабежів.

Всього було 8 походів. Перший в 11 ст – невдалий, всіх розбили.

Самий масштабний - третій похід (1189). Три короля Англ (Ричард Львинне серце), Фр (Філіпп ІІ Август) та Германії (Фрідріх Барбаросса). Добилися того, що християнські паломники без перешкод можуть приїздити в ієрусалім.

Також особливим є 4 похід – на Візантію. Разграбили Константинопіль, громили все 2 тижні. Суть: щоб показати превосходство латинської віри над грецькою.

Хрестоносці. Духовно-рицарські ордена 12 ст – тамплієри у Фр, госпітальєри (іоанніти) в Італ, Тевтонський орден в Німечч. (який розбив Ол.Невський).

2. Особливості формування та основні етапи розвитку культури Київської Русі.

Періодизація Вітчизняного Середньовіччя: відрізняється від європейського. Початок: 7-9 ст (утворення 15 воєнно-племінних союзів словян), кінець – в 14 ст, коли Литва та Польща захоплюють території Галицько-Волиинського князівства.

Періоди:

1. Додержавний період (1-9 ст.)

1.1. венедський (1-4 ст) це «протослов’янські» періоди,

1.2. антський (4-7 ст) їм відповідають 3 археологічні культури:

Зарубінецька, Черняхівська, Київська

1.3. період 15 воєнно-племінних союзів (7-9 ст)

2. Період становлення та розквіту Київської Русі (9-12 ст)

3. Період феодальної роздробеності (12-13 ст)

4. Галицько-Волинське князівство (12-14 ст).

1. До державний пер і од

1.1. ВЕНЕДСЬКИЙ (1-4 ст н е)– під такою назвою давні словяни вперше згадуються в працях римських істориків 1-2 ст н е – Плінія та Таціта. Займали територію від Одера до середньої течії Дніпра, від Прикарпаття до Балтійського моря. Разом з готами, гуннами і аварами часто робили набіги на багату, та ослаблену Римську імперію. Після початку з 375 р великого переселення народів, що було викликано потребою нових земель через поширення землеробства, потягу до грабування Рим.імперії та руху кочовиків (готів, гуннів, аварів) – сталося переселення венедів і їх поділ на склавинів (предків зах та південних словян, що розсілися від Балкан до Вісли), і на антів – предків східних словян.

Дослідники вважають, що Sclave (склавіни) – латинізована форма назви «словяни».

1.2.АНТСЬКИЙ (4-7)

Вперше на історичній арені вони з’явилися в період наступу тюрксько-монгольських племен на Європу. Розгромивши у 375 p. готів, анти розселилися по території України майже в її нинішніх кордонах. Займали територію між Дністром та Сіверним Донцом. Про антів згадують візантійські автори 6 ст: Іордан, Прокопій Кесарійський, Менандр, Маврікій Стратег. Анти займалися хліборобством, жили окремими родами, які утворювали так званий город для спільного обробітку землі та боротьби з ворогами (це було територіальне об’єднання подібне до хутора чи гірського карпатського села XIX ст.). Згодом навколо города виростали торгові центри – остроги, в яких поселялися купці, ремісники та заможні люди. Сьогодні відомо більше двох тисяч таких поселень. Поступово розширювалися культурні і економічні стосунки антів з іншими народами, в тому числі і з Візантією (з V ст.). Деякі вчені, зокрема М. Семчишин, вважають, що саме анти були безпосередніми предками праукраїнців.

Культуру венедів і потім антів характеризують знахідки В. Хвойки біля селищ Зарубинці (1899 р.) та Черняхів (1900-1901рр.) на Київщині. Населення Зарубінецької культури (ІІ ст. до н.е. – І ст.) займалося землеробством, скотарством, а також торгівлею з полісами античного Причорномор’я, про що свідчать численні знахідки амфор, скляних намист, а також монетних кладів. Широко представлене прикладне мистецтво: зарубінецькі фібули, ліпна чорна кераміка, залізні знаряддя праці та зброя. Черняхівська культура ІІІ-V ст. характеризується високорозвинутими ремеслами – залізовиробничим, ковальським, бронзоливарним, гончарним. У внутрішній торгівлі використалася антична монета; імпорт надходив з Північного Причорномор’я та римських провінцій. У могильниках знайдені кераміка, кістяні гребінці, упряж, намиста та інші прикраси; у городищах – склади озброєнь, що засвідчує високий рівень військової культури. Важливе місце у побуті посідало мистецтво: одяг чоловіків і жінок був прикрашений вишивками, дівчата носили намиста та вінки, орнаментом прикрашалися побутові речі і зброя. Знахідки скарбів в околицях середнього Дніпра, зокрема Мартинівського скарбу, свідчить, що золоті, срібні та бронзові прикраси інкрустувались самоцвітами.

На північ від Черняхівської культури знайдені пам’ятки Київської культури (кін. ІІ – сер. V ст.), що концентруються переважно на південь від нашої столиці. На теренах України та в прикордонних з нею районах Білорусі й Росії зафіксовано понад 200 поселень і могильників Київської культури, що становлять окремий археологічний комплекс. Стіни жител (напівземлянок) були складені з колод у вигляді зрубу або кріпилися вертикальними стовпами. На ділянках між житлами знаходилися численні ями-льохи, іноді – відкриті вогнища або печі, господарські будівлі. Ліпний кухонний посуд представлений різноманітними горщиками і плоскими дисками – кришками; знайдені й товстостінні великі посудини для збереження припасів. В київських пам’ятках зустрічаються знаряддя праці, побуту та прикраси: залізні ножі, серпи, скобелі, свердла, мініатюрне ковадло, пружинні ножиці тощо; відомі бронзові фібули, пряжки, прикраси з виїмчастою емаллю, браслети, срібні підвіски, скляні та пастові намистини, кістяні гребені, проколки, лощила для вичинки шкіри.

Досліджені археологами пам’ятки антської доби засвідчують, що у давні часи Правобережна Україна від Києва до Карпат була густо заселена племенами, що мали високий рівень культури. Вона формувалася упродовж століть під впливом традицій місцевих племен, особливо тих, що жили в полі античної культури Причорномор’я. Ця культура мала самобутній характер і стала основою культури вітчизняного Середньовіччя.

В 7 ст.анти були розгромлені кочовими племенами аварів. Східні словяни розселяються в важкодоступних лісних районах сучасної України, Білорусії, Росії, де ославянюють те населення, що було там. Давнясловянська мова стає головною. Племена стають свідомими свого словянського походження. Тепер словянами їх називають майже всі тогочасні письмові джерела.

1.3.ЕТАП 15 ВОЄННО-ПЛЕМІННИХ СОЮЗІВ

В 7-9 ст відбувається завершальний етап формування східних словян. Сформовано 15 воєнно-племінних союзів, кожен союз складався з десятків малих племен в голові яких був князь зі старійшинами. Ці союзи вели активну торгівлю з Візантією, Півн.Причорноморям, Прибалтикою. Жили в укріплених городищах, зявляються міста Київ, Чернігів та ін..Вели виснажливу боротьбу із східними сусідами-кочовиками – племенами аварів, печенегів. Про ці союзи йдеться в «Повісті минулих літ». Союзи на терит.суч.Укр: древляни, поляни, сіверяни, тіверці, уличі, волиняни, дуліби, білі хорвати.

Самим великим та сильним був союз полян, що жили в центральній частині України на берегах Дніпра. Навкруги їх центра – Києва (заснований приблизно в 5 ст) – і об’єднуються слоіяни в К.Русь

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!