Питання для роздумів і проблемні запитання

РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ Й ОСВІТИ В УКРАЇНІ.

ОСВІТА ТА ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА В УКРАЇНІ У XVIII - XIX СТ. СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ВИХОВАННЯ.

ПЛАН

1. Ідеї просвітництва у творах Я.Л. Козельського, І.Л. Котляревського, В.В. Капніста.

2. Внесок українського поета і громадського діяча Т.Г. Шевченко у формуванні української національної системи освіти.

3. Педагогічна діяльність першого ректора Київського університету М.С. Максимовича.

4. Концепція виховання патріотичної та глибокоосвідченої молоді у творах українських письменників.

5. Вплив на подальший розвиток педагогічної думки в Україні праць М.О. Корфа, М.Ф. Левицького, Т.Г. Лубенця, Я.Ф. Черніш, С.Ф. Русової та ін.

6. Роль Х.Д. Алчевської в розбудові недільних шкіл і жіночої освіти в Україні.

 

Ø 1.Ідеї просвітництва у творах Я.Л. Козельського, І.Л. Котляревського, В.В. Капніста.

 

Козельський Яків Павлович (бл. 1728 - бл. 1794), російський філософ, громадський діяч. Народився на Україні, в сім'ї військового. Навчався в Київській духовній семінарії, згодом - у гімназії при Академії наук у Петербурзі. У 1752-1766 перебував на військовій службі. Літературна спадщина Козельського велика й різноманітна: спеціальні роботи з математики та фортифікації, численні переклади історичних та філософських творів. Найбільш важливі філософські праці Козельського: Філософські пропозиції (1768) і Міркування індійців Калана та Ібрагіма про людське пізнання (1788).

Слідуючи принципам філософії Х.Вольфа і його послідовників, Козельський в Філософських пропозиціях дає загальне уявлення про характер, структуру та завдання філософського знання. Він цілком традиційно розрізняє історичне, математичне та філософське пізнання, вбачаючи специфіку останнього в пошуку "причин" речей (справ, подій).У той же час, слідом за європейськими раціоналістами, автор "пропозицій" наполягає на необхідності застосування в філософії "науково-математичного методу". Структуру філософського знання утворюють такі дисципліни, як логіка, метафізика, психологія, етика, правознавство і політика.Причому до метафізики Козельський зараховував, поряд з онтологією ( "наука про речі і її приналежності"), також психологію як "науку про дух, або про душу". У тлумаченні їм етичної і правової проблематики помітно вплив представників французького Просвітництва,в першу чергу Ж.-Ж.Руссо та Ш. Монтеск 'є.

Василь Васильович Капніст (1758-1823) - визначний російський і український поет, драматург і громадсько-політичний діяч кін. XVIII — поч. ХІХ ст.ст..

Василь Капніст почав друкуватися в 1780 році. Писав оди, елегії, анакреонтичні вірші.В 1783 році написав «Оду на рабство» (опубл. 1806), в якій виступив проти посилення колоніальної політики російського уряду в Україні, зокрема, остаточної ліквідації в 1783 році козацьких полків і запровадження кріпосного права у Слобідській і Лівобережній Україні.

В 1787 році В.В.Капніст разом з групою аристократів-автономістів підготував проект відновлення козацьких формувань в Україні («Положение, на каком может быть набрано й содержано войско охочих козаков»), який, незважаючи на підтримку П. Рум'янцева-Задунайського і Г. Потьомкіна, був відхилений царським урядом.

У квітні 1791 року Василь Капніст разом зі своїм братом Петром за дорученням українських патріотичних кіл перебував у Берліні. Він вів переговори з представниками пруських урядових кіл, у т.ч. з міністром закордонних справ (канцлером) Прусії Е.-Ф.Герцбергом про можливість надання допомоги українському національно-визвольному рухові у випадку відкритого збройного виступу проти російського самодержавства.

В 1798 році опублікував поему «Ябеда», в якій у гострій формі критикував російську колоніальну політику на українських землях.

В.Капніст переклав «Слово о полку Ігоревім» на російську мову і зробив цікавий коментар, в якому підкреслено українське походження і українські особливості цього твору.

Ø 2. Внесок українського поета і громадського діяча Т.Г. Шевченко у формуванні української національної системи освіти.

Педагогічні погляди Тараса Шевченка(1814—1861) виражені у віршах, публіцистичних і художніх творах. Виховним ідеалом він вважав людину з різнобічними знан­нями і високими моральними якостями, здатну застосову­вати знання в житті, цінувати мистецтво, пройняту лю­бов'ю до праці. Такого ідеалу, за його переконаннями, можна досягти належним вихованням. Заперечував вирі­шальну роль спадковості у вихованні дітей.

    Основою освітньо-виховного ідеалу Т. Шевченко прого­лошував працьовитість. У повісті «Близнецы» йдеться про сім'ю Сокир, в якій прищеплювали любов до праці підки­нутим їм дітям, а в повісті «Наймичка» з особливою тепло­тою змальовано наймичку Лукію, яка виховала чесним трудівником свого сина.

На думку Т. Шевченка, людина повинна мати добре розвинені естетичні смаки, бути обіз­наною з високохудожніми літературними творами, добре орієнтуватися в образотворчому мистецтві, уміти малюва­ти, гарно співати, грати на музичних інструментах. Вихо­вана людина має бути високоморальною, палко любити батьківщину, усвідомлювати обов'язки перед суспільст­вом, ненавидіти брехню, лицемірство й підлабузництво.

Освіта, за Шевченком, повинна збагачувати серце лю­дини, навчально-виховний процес у школі має вибудову­ватися на нових засадах з метою розширення змісту загальної освіти. Він вважав, що почат­кове навчання покликане не лише привити дітям навички читання, письма, лічби, а й забезпечити здобуття ними знань з історії, географії, етнографії.

Великого значення надавав він сімейному вихованню дітей, важливою умовою якого вважав теплі, сердечні сто­сунки між батьками. Особлива роль у вихованні, за його переконаннями, належить матері, яка правильно розуміє свої благородні материнські обов'язки. Сімейне виховання слід доповнювати суспільним, яке допомагає дітям знайо­митися з навколишнім середовищем, спілкуватися з до­рослими. Суспільне виховання покликане давати світська загальноосвітня школа.

Цінним внеском Т. Шевченка у розвиток педагогічної думки є створений ним підручник для недільних шкіл — «Букварь Южнорусский», виданий накладом десять тисяч примірників. Невеликий за обсягом (24 стор.), він містив великі та малі літери алфавіту і цифри. Учні спершу ви­вчали звуки і літери в алфавітному порядку, згодом пере­ходили до читання слів. Для полегшення процесу опану­вання грамоти слова спочатку поділялися на склади, а ві­дтак наводився текст без такого поділу. І хоча царський уряд не допустив «Букварь» Шевченка у школи, його пере­дові педагогічні ідеї, реалізовані у «Букварі» та інших тво­рах, увійшли до золотого фонду прогресивної української педагогіки.

 

3. Педагогічна діяльність першого ректора Київського університету М.С. Максимовича.

 

Михайло Олександрович Максимович (1804-1873) — історик, філолог, етнограф, ботанік, поет зі старшинського козацького роду на Полтавщині, перший ректор Київського університету ім. Т. Г. Шевченка.

В педагогічних ідеях пропонував наступне:

· виховання у підростаючого покоління спостережливості, прагнення самонавчання;

· відкриття дворічних педагогічних курсів по підготовці вчителів.

 

4. Концепція виховання патріотичної та глибокоосвідченої молоді у творах українських письменників.

  Великою заслугою письменника, історика, фолькло­риста, педагога і громадського діяча Пантелеймона Кулі­ша(1819—1897) є вироблення українського правопису («кулішівка»), пристосованого до найлегшої вимови слів (полтавсько-чигиринський діалект).

    Будучи переконаним у необхідності українського підручника для вивчення «першої науки письменства», написав «Граматику», по­кликану виховувати в дітей любов до рідного краю, наро­ду, його історії та культури, підібрав змістовні дидактичні тексти, покликані розвивати високі патріотичні почуття: оповідання про славне минуле українського народу, відо­мості про видатних історичних осіб, уривки з пам'яток культури і фольклору.

Драгоманов Михайло Петрович (1841 - 1895)- публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч. Один з організаторів "Старої громади" у Києві.

М.Драгоманов намагався встигати й органічно поєднувати процес навчання з практичною громадською роботою, на яку підштовхували розбуджені загальною ситуацією політичні настрої. Етапним у справі становлення М.Драгоманова як політичного і громадського діяча став його виступ над труною Шевченка у Києві, коли прах великого Кобзаря перевозили до Чернечої гори. Слова, сказані тоді ще юним промовцем: «Кожний, хто йде служити народу, тим самим надіває на себе терновий вінець» виявилися пророчими…
У 1863 році М.Драгоманов стає членом Громади. Ці об'єднання виникали як форма пробудження свідомості національної інтелігенції до пізнання української літератури, історії, культури,народного побуту, права. Пізніше у 70-х рр. з'явилися нові, молоді Громади, в статутах яких уже стояло питання про «самостійне політичне існування» України з «виборним народним правлінням». Тут знайомиться він з В. Антоновичем, П. Житецьким, М. Лисенком та іншими діячами. Свої творчі пошуки й практичну роботу спрямовує на зближення школи з життям, охоплення освітою широких масс, максимальне підвищення її ефективності. Незважаючи на указ міністра внутрішніх справ Валуєва, що обмежував вживання української мови, публікує в газеті «Санкт - Петербургские ведомости» низку статей: «Земство и местный элемент в народном образовании», «О педагогическом значении малорусского языка» та ін., де відкрито виступає проти політики русіфікації школи й обстоює навчання рідною, українською мовою. Ця проблема стає особливо актуальною з появою в Україні земств, які відігравали значну роль в розвитку освіти.

У своїй першій грунтовній праці з історії України «Малороссия в ее словесности» М. Драгоманов показав себе як неординарний історик, з власною концепцією, яка суперечила офіційній. Так, розпочавши розповідь з прадавніх часів, він доводить, що сучасний український народ - спадкоємець не лише козаків, а й державницьких традицій Київської Русі, Галицького князівства.

Особливе місце в політично-публіцистичній діяльності М.Драгоманова посідає Галичина. Він був одним з перших, хто намагався розбудити галицьке громадське життя, піднести рівень суспільної свідомості.

Іван Якович Франко (1856 - 1916) — український письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч.

За радянських часів в Україні використовувався культ Франка для політичних цілей, а радянське франкознавство однобічно і тенденційно висвітлювало його творчість, представляючи Франка як активного поборника ідей «українсько-російського єднання», переконаного соціаліста, войовничого атеїста.

 

В Україні була вилучена з ужитку низка його творів: «Не пора …», «Великі роковини», «Розвивайся ти, високий дубе…», інші сфальшовані чи тенденційно скорочені (передмова до збірки «Мій Ізмарагд», «Що таке поступ», «Соціалізм і соціал-демократизм», «Народники і марксисти», «Соціальна акція, соціальне питання і соціалізм», рецензія на книгу Ю. Бачинського «Ukraina irredenta», «Михайло Павлик, замість ювілейної сильветки» й ін.).

З іншого боку, наголошувався вплив російських революційних демократів на Франка, а одночасно штучно підкреслювались ворожі взаємини між Франком і Грушевським, українським консервативним табором тощо.

Павло Арсенович Грабовський(1864 - 1902, Тобольськ) — український поет-лірик, публіцист, перекладач, яскравий представник української інтелігенції, яка в умовах самодержавної Російської імперії вела боротьбу за національну волю України тісно пов'язувала з рухом за соціальне визволення. Створив привабливий образ ліричного героя — борця за утвердження справедливого суспільно-політичного ладу. Автор перекладів світової поезії.

Під час перебування у в'язниці Грабовський написав ряд поезій, окремі з яких у зміненому й переробленому вигляді увійшли пізніше до першої збірки. Тут була також створена поема «Текінка». В цей час молодий поет пише вірші російською мовою «Друзьям» (поширювався у списках серед політичних засланців), «Из путевых заметок», поему «По Сибири. Из живых впечатлений» (1888, не закінчена).

У дорозі до місця заслання Грабовський знайомиться і здружується з членом народовольської організації Н. К. Сигидою. Бути разом їм довелось недовго: Сигиду відправили до жіночої в'язниці на Кару (де вона загинула восени 1889 р.), Грабовського — на поселення в Балаганський округ Іркутської губернії. Поет назавжди зберіг у пам'яті образ цієї прекрасної жінки, мужньої революціонерки, вірного товариша, присвятивши їй ряд віршів.

На місці відбування покари у зв'язку з репресіями самодержавства проти політичних засланців Грабовський та його товариші пишуть відомий протест «Русскому правительству». Ця акція стала причиною ще одного — третього — арешту. З серпня 1889 по березень 1892 р. поет перебуває в Іркутській губернській в'язниці і після двох судових процесів термін заслання Грабовського збільшився (з подальшим поліційним наглядом). Час перебування в іркутській в'язниці був переломним для літературної творчості Грабовського. Діставши від знайомих деякі відомості про літературне життя в Галичині, він зав'язує листування з І. Франком, надсилає вірші у галицькі часописи (перші його твори з'явились друком у «Зорі» за 1890 р.)

Передові педагогічні ідеї пропагувала письменниця Леся Українка(1871 — 1913), яка у своїх статтях критику­вала систему народної освіти в царській Росії («Голос одні­єї російської ув'язненої»), вважаючи, що ця країна нага­дує необмежену за розмірами Бастилію, де панують «го­лод, неосвіченість, злодійство, лицемірство». Тогочасна школа переважно містилася в невеличкому приміщенні без елементарних умов, використовувала недосконалі під­ручники, термін навчання у них був незначним, умови праці вчителів нестерпними (нарис «Школа»).

 

У 19 років Леся Українка написала для своїх молод­ших сестер підручник «Стародавня історія східних наро­дів», який було опубліковано вже після її смерті, уклала збірники «Дитячі ігри, пісні та казки Ковельського, Луць­кого та Новоград-Волинського повітів», «Народні мело­дії». Вона навчала своїх молодших братів і сестер, а також дорослих людей Волині та дітей у Єгипті, коли перебувала там на лікуванні. Обстоюючи право на навчання дітей ук­раїнців рідною мовою, виступала за поліпшення політич­них прав і матеріально-побутових умов народних учите­лів, водночас висуваючи високі вимоги до них: «Якщо вчи­тель... добрий, освічений, то й учні знають те, що потрібно знати...» Ідеал кращого вчителя вона змалювала в образі героя-патріота Антея («Оргія»), який говорив своїм уч­ням, що після закінчення школи треба ще багато вчитися, торувати шлях у науку, ніколи не зазнаватися, не зупиня­тися на досягнутому, удосконалювати себе.

Помітний слід у розвитку вітчизняної педагогіки зали­шив письменник Михайло Коцюбинський (1864—1913), який протягом 11 років працював учителем на Вінничині. Займаючись педагогічною діяльністю він ретельно вивчав педагогічну літературу, вів систематичні спостереження за учнями, враховував у роботі їх індивідуальні особливо­сті, не допускав механічного заучування матеріалу. На за­няттях використовував наочні посібники, організовував екскурсії до лісу, річки. Великого значення М. Коцюбин­ський надавав трудовому вихованню дітей і молоді, прилу­ченню їх до праці на користь суспільства.

 

У статті «Шкільна справа» виступав за підвищення ос­вітнього рівня вчителів, створення належних умов для їх­ньої праці. Вважав, що в педагогічних навчальних закла­дах треба розширити загальноосвітню і спеціальну педаго­гічну підготовку майбутніх учителів, створити умови для самоосвіти, відкрити педагогічні бібліотеки.

Твори М. Коцюбинського для дітей сповнені глибокого соціального змісту і мають велике виховне значення. Те­матика їх різноманітна: невтішні наслідки неправильного сімейного виховання («Подарунок на іменини»), сила і значення розумної поведінки людей («Дві кізочки», «Іва-сик і Тарасик»), любов дітей до праці («Десять робітни­ків»), негативний вплив на дітей поганого оточення («Ма­ленький грішник») та ін.

 

Ø 5. Вплив на подальший розвиток педагогічної думки в Україні праць М.О. Корфа, М.Ф. Левицького, Т.Г. Лубенця, Я.Ф. Черніш, С.Ф. Русової та ін.

 

 Педагог, методист, організатор народної освіти, основоположник земських шкіл в Україні Микола Корф (1834-1883) створив початкову школу, в якій один учитель водночас проводив заняття з трьома класами. Пропагуючи ідею загальної обов’язкової початкової освіти, відкрив понад 100 таких шкіл в Олександрійському та Бердянському повітах. За цим зразком створювалися сільські школи по всій Росії. У них навчалися за підручниками К. Ушинського. Сам М. Корф написав підручник-читанку «Наш друг», яка до­повнювала «Рідне слово» К. Ушинського, а згодом — мето­дичні рекомендації для вчителів. Пропагував аналітико-синтетичний метод вивчення грамоти. Для ознайомлення вчителів з цією методикою написав посібник «Руководство по обучению грамоте по звуковому способу».

Важливими умовами здійснення загального навчання М. Корф вважав близькість школи до місця проживання учнів, спільне навчання хлопчиків і дівчаток, організацію навчання, яка гарантує здобуття дітьми корисних і міцних знань, умінь і навичок. Мета загальноосвітньої школи, за його переконаннями, полягає у підготовці розумово і ду­ховно розвиненої особистості, здатної до самоосвіти, якій притаманні патріотизм, чесність, справедливість, любов до праці, дисциплінованість. Моральне виховання має здійснюватися на всіх уроках.

Зміст початкового навчання має охоплювати вивчення рідної мови, арифметики, Закону Божого, уроки малюван­ня і співів. На уроках рідної мови і читання вчитель пови­нен надавати учням знання з природознавства, географії, історії та літератури. Особливо актуальною проблемою Корф вважав забезпечення школи добре підготовленими вчителями, особливу роль відводив учителю початкових класів, оскільки саме в цьому віці закладається фундамент особистості, від якого залежить доля людини.

М. Корф створив першу в Росії книгу зі школознавства, своєрідну енциклопедію початкової освіти «Русская на­чальная школа». Доповненням до неї став написаний ним пізніше збірник «Наше школьное дело».

М.Ф. Левицкий (1774 — 1858) учительствовал в школах Киевщины и Черниговщины, (критиковал устаревшие методы обучения в начальной школе, требовал ее пере­стройки на основе народности). Широкую популярность получила его книга «Очерки курса грамотности» (1874 г.), в которой он разработал программные и методические проблемы начального обучения.

Лубенець Тимофій Григорович (1855-1936) його педагогічні праці з-вещени питань дошкільного виховання, початкового навчання, освіти дорослих.Видав близько 30 підручників, методичних посібників і книг з різноманітними-вим питань навчання і виховання: «Педагогічні бесіди», «Про наочному викладанні», «Зернятко» - книга для читання, «Методика арифметики».Ви-йому впав за навчання у школах народною мовою, пре тілесних покарань і деспотизму в школах.

На його думку, школа повинна приділяти більше уваги розвитку умст-ських здібностей і моральних якостей учнів, виховувати освічених людей, які вміють працювати і з повагою ставиться до людей праці.

Софія Русова (1856—1940) — видатна діячка національно-визвольного руху, педагог, автор підручників письменниця, літературознавець, перекладачка, автор багатьох досліджень з педагогіки, історії, засновниця Академії наук в Україні, співробітниця численних журналів і пері усім великий патріот України.

Педагогічні пошуки Русової пройняті ідеєю створення національної системи освіти. Ідея відповідності вихован­ня суспільним потребам і вимогам часу втілилась у прин­ципі націоналізації системи освіти — від дошкільних за­кладів до вузу. Вважала, що концепція національної осві­ти має вибудовуватися на засадах сучасних положень психології та педагогіки про закономірності та умови роз­витку дитини, про методи навчання й виховання, найдо­цільніші для певного віку. Важливе місце в системі наці­онального виховання відводила навчанню рідним словом, відсутність якого вважала однією з найбільших перепон для розумового розвитку дитини.

Наукові й практичні інтереси були пов'язані з вихо­ванням дітей дошкільного віку, залученню їх до різнома­нітних видів діяльності: художньо-естетичної, навчальної, трудової, ігрової. Значну увагу приділяла моральному, розумовому, естетичному, трудовому вихованню

Ідея виховання у колективі — одна з провідних у спадщині педагога. Вона була впевнена, що тільки у дитячому товаристві формуються моральність, воля, мужність, цілеспрямованість. Питання моральності розглядала в дусі християнського вчення про добро й зло, вважаючи релігію частиною виховання. Серед методів морального виховання виділяла приклад батьків, учителів; бесіди, моральні вправи, ігри; наголошувала на вихованні позитивних звичок.

Приділяла увагу структурі початкової школи (навчан­ня в ній має тривати 4—5 років), значенню мистецтва, емо­цій у вихованні дитини. Особливе місце відводила дидак­тиці: визначенню сутності навчального процесу, його мети, функцій, змісту, принципів і методів навчання. Розробила класифікацію методів навчання: за характером мислення (індуктивні — аналіз, дедуктивні — синтез і генетичні); за джерелом знань (словесні, наочні й практичні); за характе­ром роботи (робота під контролем учителя, самостійна ро­бота). Намагалась визначити системоутворюючі навчальні дисципліни з метою встановлення міжпредметних зв'яз­ків. Пропагувала інтегративні курси в перших класах: зна­йомство з рідним краєм, рідною місцевістю. Ця навчальна дисципліна мала об'єднати вивчення рідної мови, народної поезії, географії, історії рідного краю. При цьому арифме­тика, географія додаються як засоби для загального озна­йомлення з числами, формами рідного краю.

Винятковий педагогічний і громадський ентузіазм Ру­сової, її палка любов до України в поєднанні з любов'ю до людності планети були натхненним прикладом для вчи­тельства багатьох країн.

 

Ø 6. Роль Х.Д. Алчевської в розбудові недільних шкіл і жіночої освіти в Україні.

Христина Данилівна Алчевська (1841-1920) понад 50 років віддала справі просвіщення народу, розробці найбільш ефективних методів навчання дорослих, всебічного вивчення інтересів читачів з трудових верств населення. Свою педагогічну діяльність Х.Д. Алчевська почала в 1862 р. у Харківській недільній школі для дорослих. На жаль, перші недільні школи про існували недовго, вони були закриті «Високим велінням» аж до 1870 р. Але незважаючи на заборону школа Алчевської продовжувала працювати у неї вдома.

Вона обстоювала ідею всезагального народного навчання рідною мовою, розробила методику проведення літературних бесід з учнями, ефективність яких перевірилась за допо­могою письмових робіт. Під впливом педагогічної спадщини К. Ушинського у своїх творах дотримувалася його принципів навчання і виховання: учнів недільних шкіл навчали грамоти звуковим (аналітико-синтетичним) методом, широко застосовувалась наочність у вивченні мо­в, арифметики, географії, природознавства та історії, в школах були бібліотеки та каталоги книг для учнів і вчителів, на засіданнях учителів обговорювалися важливі питання педагогічної й методичної тематики.

У 1870 р. Алчевська відкриває в Харкові безплатну жіночу воскресну школу, яку містила на свої кошти. Її тритомний посібник «Що читати народу» був високо оцінений  Толстим Л.М., А. Чеховим, та ін.. У 1900 р. Алчевська та колектив її школи випустили «Книги для дорослих».Вона використовувалися в усіх недільних школах і включала 13 видань.

Питання для роздумів і проблемні запитання

1. Обґрунтуйте значення творчості Т.Г. Шевченка для розвитку національної школи.

2. Довести, що твори П. Куліша, М. Драгоманова, І. Франка, П. Грабовського, Л. Українки, М. Коцюбинського будувалися на концепції виховання патріотичної та глибокоосвіченної молоді.

3.  Визначте основні позиції педагогічних поглядів Т.Шевченка, П. Куліша.

4. Охарактеризуйте педагогічні засади Х. Алчевської.

 

 

Література:

1. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академія, 2003,-576с.

2. Галузинський В.М., Євтух М.Г. Педагогіка: теорія та історія – К.: Вища школа, 1995. – 237с.

3. Кузьминський А.И., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – Знання, 2008. -288с.

4. Кукушин В.С. Педагогические технологии. – М.: ИКЦ МарТ, Ростов н/д 2006.-336с.

5. Подласый И.П. Педагогика: Учебник. – М.: Высшее образование, 2006.- 540с.

6. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2006.-560с.

7. Харламов И.Ф. Педагогика, Учебное пособие – 4-є узд., перераб. и доп. – М.: Гардарики, 2004. – 520с.

 

 

---

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 26; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!