Становище психології в системі наук
І. ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ
ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА
1.1. Виникнення терміну “психологія”
Психологія дуже стародавня наука. і одночасно зовсім молода. З часів зародження свідомості у людей їх цікавили питання, пов’язані із сновидіннями, мріями, уявою, переживаннями різних почуттів – страху, люті, приязні, любові, бажання чогось або нехоті, відрази до чогось тощо. Люди замислювались над будовою світу взагалі, його природою, власною природою, своїм місцем у світі і своїми зв’язками із світом. Так виникла наука філософія, а психологія була нероздільною з нею, тобто ще не була окремою самостійною наукою і називалась різними назвами: пневматологія (Г.В. Лейбніц,1646-1716), ментальна філософія.
Поняття «психологія» почало вживатися в університетських і теологічних колах Європи у ХVІ сторіччі, а широкого розповсюдження набуло після виходу праць Хрістіана Вольфа (1679-1754), учня Г.В. Лейбніца, і, до речі, вчителя М.Ломоносова, «Раціональна психологія» і «Емпірична психологія», тобто у ХVІІІ сторіччі. Авторство ж терміну «психологія» лексикографія приписує Ф. Меланхтону (1497-1560) - німецькому протестантському богослову, сподвижнику Мартіна Лютера. Вживання терміну “психологія” у науковому значенні було запроваджено лише з середини XIX сторіччя. Офіційно психологія започатковується як наука у 1879 році із створення експериментальної лабораторії у Лейпцигу Вільгельмом Вундтом (1832-1920), видатним німецьким психологом і філософом. Тому психологія вважається молодою наукою, оскільки для науки вік понад сто років є ще зовсім незначним.
|
|
|
Походження слова «психологія»пов’язане із грецькою міфологією. Психея – це ім’я молодої жінки, якій боги подарували безсмертя за її любов до Ерота, сина Афродіти. Психея стала символом безсмертної душі, що шукає свій ідеал, розвивається, вдосконалюється, оскільки, перш, ніж боги подарували Психеї безсмертя, зробивши її богинею, вона пройшла багато перешкод, випробувань і витримала їх.
Об’єкт і предмет психології.
Психологія є філософською наукою, яка формує узагальнене знання про ПСИХІЧНУ РЕАЛЬНІСТЬ, яка і є ОБ’ЄКТОМ психології. Психічна реальність має ту специфіку, що одночасно є і об’єктивною і суб’єктивною. Об’єктивність психічної реальності у тому, що вона існує як природне явище незалежно від волі тих чи інших суб’єктів. Суб’єктивність психічної реальності полягає в тому, що для її існування потрібен суб’єкт як її носій, при цьому зміст і особливості самої психічної реальності залежать від особливостей її носія, тобто суб’єкта психіки. Щодо ПРЕДМЕТУ психологічної науки, він мінявся протягом її історії. Предметом психології були: душа, свідомість, несвідоме, поведінка, діяльність, спілкування та інші психічні явища. ПРЕДМЕТОМ сучасної психології є ПСИХІКА або ПСИХІЧНІ ЯВИЩА, тобто ті явища в яких проявляється психічна реальність.
|
|
|
Визначення психіки.
Існує не одне визначення психіки. Наведемо декілька.
Найбільш загальне – психіка – це суб’єктивний образ об’єктивного світу, на основі якого відбувається регуляція поведінки. Це сукупність суб’єктивних переживань і елементів внутрішнього досвіду суб’єкта.
Психіка – це закодована засобами мозку, картина світу.
Психіка – це властивість високоорганізованої матерії відображати своїми станами оточуючий об’єктивний світ у його зв’язках і відношеннях.
Психіка – це сутність, в якій розмаїтість зовнішнього світу зводиться до своєї єдності, це віртуальне стиснення природи, це відображення об’єктивного світу у його зв’язках і відношеннях.
Психіка – це системне утворення. Як система психіка наділена наступними властивостями:
1) адаптивність – здатність змінюватись, пристосовуватись до умов;
2) компенсаторність – здатність забезпечувати необхідний стан, результат діяльності різними засобами;
|
|
|
3) оптимальність – створення таких режимів діяльності, при яких досягається результат з найменшими витратами;
4) результативність або ефективність – здатність відповідати вимогам, умовам, досягати мети.
Крім цих властивостей, психіка наділена здатністю до саморозвитку, самопрограмування і самоорганізації.
Структура психічних явищ.
Психіка проявляється у психічних явищах, тому ПСИХІЧНІ ЯВИЩА можна вважати предметом психології як науки. За класифікацією вітчизняного вченого Ковальова, психічні явища поділяються на ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ, ПСИХІЧНІ СТАНИ і ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ. Психічні процеси у певному сенсі є способом існування і функціонування психіки, тобто психіка - це процес. Психічні процеси розділяють на ПІЗНАВАЛЬНІ і ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІ. До пізнавальних психічних процесів належать ВІДЧУТТЯ, СПРИЙМАННЯ, УЯВА, МИСЛЕННЯ, ПАМ’ЯТЬ, УВАГА. До емоційних процесів належать ЕМОЦІЇ, НАСТРОЇ, АФЕКТИ, ПРИСТРАСТІ, СТРЕСИ, ПОЧУТТЯ тощо. Такий розподіл психічних процесів говорить про принципову дихотомію будови психічного, тобто у суб’єктивному образі будь-який зміст дістає подвійне відображення у когнітивних характеристиках (результатах пізнавальних процесів – образах сприймання, поняттях, образах пам’яті, тощо) і у вигляді почуттів як переживанні ВІДНОШЕННЯ (ставлення) до відображеного у пізнавальній сфері.. Тривання психічного процесу у часі можна розглядати як психічний стан, який характеризує як пізнавальну сферу (стан уваги, сприймання, мислення),так і емоційну сферу (стан піднесення, пригніченості, тривоги чи радості), а також містить характеристики мотиваційно-регуляторної сфери, з яких можна зробити висновки про джерела (причини, фактори) втримування даного психічного стану. Характер перебігу психічних процесів у часі в залежності від конституційних особливостей нервової системи як носія психіки та їх особливостей, зумовлених впливом середовища, набуває відносно сталих характеристик, які у своїй сукупності утворюють властивості психіки в цілому. І в цьому аспекті можна говорити про змістову сторону психічної діяльності. Психічні процеси ж відображають динамічну (процесуальну) сторону психіки.
|
|
|
Функції психіки.
До розгляду усіх психічних явищ слід підходити з позиції розуміння ФУНКЦІЙ психіки – ВІДОБРАЖАЛЬНОЇ і РЕГУЛЯТОРНОЇ, які є двома сторонами однієї основної функції психіки – ІНТЕГРАТИВНОЇ. Вона забезпечує єдність і злагодженість усієї психічної діяльності, пов’язаної із пристосуванням живої істоти до навколишнього середовища. Власне психічні процеси є засобом і формою реалізації психічної діяльності і функцій психіки. Але психіка має, крім процесуальної сторони, ще й змістову, відображену у психічних властивостях суб’єктів психіки, які характеризують змістову сторону психіки як відносно стале її утворення. До психічних властивостей належать: темперамент, характер, здібності, спрямованість, потреби, мотиви, інтереси, особливості емоційної сфери.
Природа психіки.
Як уже було сказано, природа психіки є умовно рефлекторною. Практичний зміст цього твердження полягає у тому, що для саморозвитку, самовиховання, набуття нових форм поведінки потрібні тренування, повтори, вправи, щоб сформувався новий умовний часовий зв’язок, щоб закріпилась бажана реакція.
Сучасні наукові уявлення про природу психіки відсилають нас до наукових відкриттів у фізиці і психофізиці. Вони стосуються фізики вакууму і торсійних полів, як носіїв інформації. Завдяки цим напрацюванням виникає підстава твердити, що психіка і свідомість мають польову природу і є інформаційно-енергетичними субстанціями і можуть бути описані через властивості торсійних полів, що утворюються обертальним моментом системи спінів електронів і теоретичними викладами фізики вакууму.
Навколо цих відкриттів іще точиться наукова дискусія, тому більш детальне пояснення наведених вище тверджень є недоцільним.
Становище психології в системі наук
Згідно з класифікацією відомого вітчизняного філософа і теоретика науки Б.И.Кедрова (1903-1985) виділяються три групи наукових дисциплін: природничі, соціальні (суспільні) і філософські. Місце психології визначається, образно кажучи, в центрі зазначеного «трикутника наук», що сприяє остійному збагаченню і вдосконаленню наукового інструментарію психології. Згідно з думкою видатного швейцарського психолога Ж.Паже, (1896-1980) «психологія посідає центральне місце не тільки як продукт усіх інших наук, але й як можливе джерело пояснення їх формування і розвитку». Згідно з В.Г.Ананьєвим (1907-1972) психологія покликана призвести до синтезу, інтегрувати дані і досягнення суміжних з нею наук на рівні конкретно - наукового знання. Б.Ф.Ломов (нар.1927), враховуючи цю закладену у психології можливість, назвав її інтегратором усіх наукових дисциплін, предметом дослідження яких є людина.
Галузі психології.
Психологія сьогодні – це розгалужена система знань, що містить ряд окремих дисциплін і наукових напрямків. Розрізняють фундаментальні і спеціальні галузі психології. Фундаментальні вивчають психіку як таку безвідносно до діяльностілюдини. До них належить, наприклад, загальна психологія. Спеціальні галузі психології вивчають психічні явища, що виникають при різних видах людської діяльності. Так з’явились інженерна психологія, медична психологія, економічна психологія, космічна психологія тощо.
З точки зору джерел психологічних знань, можна говорити про народну або житейську або побутову психологію, релігійну психологію, парапсихологію і наукову психологію. Наукова ж психологія може бути розділена на теоретичну, науково-прикладну і практичну.
До теоретичної психології належать: загальна психологія, історія психології, експериментальна психологія, диференціальна психологія, соціальна психологія та ін.
Науково-прикладну можна також розділити на ряд галузей за різними ознаками, наприклад:
– за видами діяльності і поведінки людини (психологія праці. інженерна психологія, психологія творчості та ін.);
– за психологічними аспектами розвитку (вікова психологія, педагогічна психологія, психологія аномального розвитку та ін.
– в залежності від вивчення здорової чи хворої психіки (психологія здоров’я, медична психологія;
– у зв’язку з дослідженням проблем правової поведінки у суспільстві (юридична психологія, що розділяється на судову, кримінальну, виправно-трудову – пенітенціарну).
Практична психологія пов’язана безпосередньо із наданням психологічної допомоги різним її замовникам (окремим людям, групам людей ) у наступних формах або видах:
- психологічна діагностика;
- психологічне консультування;
- психологічна корекція;
- психотерапія.
Практична психологічна допомога здійснюється різними психологічними службами, що мають свою спрямованість і спеціалізацію, наприклад психологічна служба сім’ї, в системі освіти, психологічна служба в армії, пенітенціарних закладах тощо. Сьогодні у нашій державі система психологічних служб ще розвинута недостатньо, добре, якщо у відповідних установах і організаціях є хоча би посада психолога.
Стосовно парапсихології, що описує такі явища як телепатія, телекінез (пересування предметів дистанційно), левітація (долаючи силу тяжіння, пересування людини у просторі), екстрасенсорика (наприклад, рентгенівське бачення або розпізнавання кольору руками), яснобачення, проскопія, ретроскопія, полтергейст, пірогенія (запалювання вогню поглядом) тощо, вона знаходиться поки що за межами психологічної науки, оскільки парапсихічні явища не можуть бути досліджені її методами і однозначно описані якісно і кількісно з розкриттям природи парапсихічних явищ, закономірностей їх прояву і перебігу.
Методи наукової психології.
Усі методи сучасної психології можуть бути розділені на дві групи – дослідницькі і психологічного впливу.
Дослідницькі методи можуть бути розділені на чотири групи або етапи.
1. Організаційні методи, що застосовуються при підготовці і проведенні дослідження, відображають, як саме воно буде здійснено : чи різні параметри психічних явищ будуть досліджуватись водночас (метод поперечних зрізів), чи певні психічні явища будуть досліджуватись багаторазово, протягом тривалого часу (лонгітюдний метод), або ж буде застосовуватись комплексний метод, де будуть задіяні два попередньо названих методи разом.
2. Емпіричні методи або методи збору фактичних даних, найвідоміші із них – спостереження, опитування, тестування, експеримент.
3. Методи обробки даних – це кількісні, математично-статистичні методи.
4. Інтерпретаційні методи розділяються на генетичні або історичні, які аналізують отримані дані з точки зору розвитку, динаміки досліджуваних психічних явищ, і - структурні, що з’ясовують взаємозв’язки між характеристиками досліджуваних психічних явищ.
Альтернативну класифікацію методів психологічного дослідження запропонував В.Н. Дружинін, який виділив три класи методів: 1) теоретичні, що передбачають розумову взаємодію дослідника із мисленнєвою (споглядальною) моделлю об’єкта (предмета), що досліджується:
а) індуктивний – від окремого, приватного. конкретного до узагальнення наявних даних;
б)дедуктивний – від загального до приватного, окремого, від абстрактного до конкретного;
в) моделювання – конкретизація складного для дослідження об’єкту з допомогою більш простого аналога –моделі.
2) емпіричні, з допомогою яких здійснюється безпосередня, що зовні спостерігається, взаємодія суб’єкта і об’єкта дослідження:
а) діяльнісні,
б) комунікативні (бесіди, нтерв’ю),
в) обсерваційні,
г) герменевтичні, що ґрунтуються на герменевтиці, тобто розумінні і
тлумаченні).
3) методи інтерпретації та опису, що інтерпретують отримані дані щодо об’єкту дослідження у знаковій формі.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!