Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах
1. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:
а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;
б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;
в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;
г) застосування сильнодіючих пестицидів.
2. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.
9. ЗЕМЕЛЬНІ І ЛІСОВІ РЕСУРСИ
Земельні і лісові ресурси - це орні землі, лісові площі, пасовища і сінокоси, болота, землі несільськогосподарського використання. Основними чинниками забруднення ґрунтів є тверді промислові і побутові відходи, пестициди, викиди шкідливих речовин промисловості, енергетики і транспорту, а чинниками деградації ґрунтів – затоплення, заболочення, засолення земель, ерозійні процеси.
Для охорони всіх видів земель – сільськогосподарського призначення, населених пунктів, промисловості і транспорту, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного і історико-культурного призначення, лісового і водного фондів, земель запасу – необхідно дотримуватися вимог земельного законодавства України.
|
|
|
Ці заходи розробляються у складі проектів землеустрої, які виконуються так само як і містобудівні за ієрархічним принципом від глобального до локального рівня.
10. ШУМ, ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ПОЛЯ, РАДІАЦІЯ
А) ШУМ
Основними джерелами шуму є: промислові підприємства, транспорт (залізничний, автомобільний, річковий, повітря) і інші об'єкти.
Рівні шуму визначаються показником «дБА» (у децибелах), що характеризує фізіологічно допустимий поріг сприйняття звуку людиною залежно від режиму його життєдіяльності (праця, побут, відпочинок) – таблиця 7.1
Допустимі рівні шуму на територіях різного функціонального призначення з урахуванням часу доби
Таблиця 7.1.
| Функціональне призначення території | Еквівалентний рівень шуму, дБА | |
| З 700 до 2300 | З 2300 до 700 | |
| Сельбищні території населених пунктів | 55 | 45 |
| Житлова забудова, що реконструюється | 60 | 50 |
| Території житлової забудови поблизу аеродромів | 65 | 55 |
| Зони масового відпочинку і туризму | 50 | 35 – 40 |
| Санаторно-курортна зона | 40 - 45 | 30 – 35 |
| Території заповідників і заказників | До 25 | До 20 |
Конкретні заходи щодо захисту від шуму міського середовища проектуються на локальному рівні.
|
|
|
Між житловими і громадськими будівлями і прилеглими до них територіями і об'єктами – джерелами зовнішнього шуму створюються санітарно-захисні зони (озеленені смуги, екрани і т. д.): від підприємств з рівнем шуму понад 120 дБА – шириною 1000 м, 100 дБА – 500 м, 80 дБА – 300 м.
Б) ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ПОЛЯ
Такі об'єкти, як радіотелевізійні станції, промислові генератори, повітряні лінії електропередачі високої напруги випромінюють електромагнітну енергію і створюють поля негативного впливу на здоров'ї людини. Спеціальний захист населення від впливу електромагнітних полів повітряних ліній електропередачі (ЛЕП) напругою 220 кВ і нижче не передбачається.
Для розміщення ЛЕП напругою 330 кВ і вище відводяться території на значній відстані (до 100 м) від житлової забудови. При розміщенні ЛЕП напругою 750 – 1150 кВ передбачається створення санітарно-захисних зон між ними і межами поселень шириною 250 – 300 м. На території санітарно-захисних зон забороняється розміщення житлових і громадських будівель, стоянок транспорту, складів нафтопродуктів і т.д.
Уздовж трас ЛЕП з обох боків створюються охоронні зони шириною до 55 м від проекції крайніх дротів.
|
|
|
В) РАДІАЦІЯ
Джерела радіоактивного забруднення навколишнього середовища - зовнішнє випромінювання від атомних станцій, пункти поховання радіоактивних відходів, пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів, наслідки аварій на атомних станціях тощо.
Основним джерелом небезпечної радіаційної обстановки в Україні як і раніше є наслідки аварії на ЧАЕС. Загальна площа забрудненої території (без зони відчуження) складає 41 тис. км2. Тут розташовані 2215 поселень, у яких проживає більше 2,4 млн. чоловік. У зв'язку, з чим на законодавчому рівні виділені відповідні зони і правовий режим їх використання:
· Зона відчуження і обов'язкового відселення
· Зона гарантованого добровільного відселення
· Зона посиленого радіоекологічного контролю
При проектуванні міських і сільських поселень необхідно враховувати ареали радіоактивного забруднення території України, які визначені на спеціальних картах, а при розміщенні конкретних об'ємів житлово-цивільного будівництва за радіоекологічним паспортом вибраної території.
11. САНІТАРНЕ ОЧИЩЕННЯ
Санітарне очищенняпередбачає організацію збору, знешкодження і використання відходів з метою забезпечення нормальних санітарно-гігієнічних умов і охорони навколишнього природного середовища.
|
|
|
Норми накопичення твердих побутових відходів приймаються для населених пунктів, розташованих І і ІІ кліматичних зонах – 280- 330 кг в рік однією людиною, для поселень ІІІ зони - 300- 330 кг на рік однією людиною. Для районів, що не мають каналізації, норма накопичення рідких відходів – 2 – 3,5 м3 на рік на людину.
Система видалення відходів має бути переважно планово-регулярною з використанням спецавтотранспорту. Необхідна кількість таких машин (сміттєвозів, збиральних машин, асенізаційних і т. д.) приймається залежно від чисельності населення міста і його території.
Для знешкодження відходів застосовуються ліквідаційний і утилізаційний методи. Метод утилізаціїпередбачає максимальне використання корисних властивостей відходів шляхом виділення вторинної сировини і горючих фракцій з подальшим використанням їх як палива або переробку в органічне добриво (біогумус) або біопаливо. Ліквідаційний метод заснований на похованні відходів на вдосконалених звалищах-полігонах, у відпрацьованих кар'єрах, спалюванні без використання тепла і т.д. Для міст з чисельністю населення більше 250 тисяч мешканців і курортів державного значення необхідно передбачати застосування методу, утилізації, на підприємствах промислового типа.
Полігони і поля асенізації не розміщуються на території першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел господарсько-питного водопостачання і мінеральних джерел, всіх трьох зон округів санітарної охорони курортів, у місцях масового відпочинку населення і на території дитячих оздоровчих установ, на ділянках виходу на поверхню тріщинуватих порід або ґрунтових вод у вигляді джерел, на території, затоплюваній паводковими водами, і на території боліт, завглибшки більше 1 м.
Площа ділянок для устаткування місць знешкодження відходів і розміри санітарно-захисних зон приймають відповідно до таблиці 7.2
Таблиця 7.2.
| Об'єкти для знешкодження побутових відходів | Площа земельної ділянки на 1000 т відходів за рік, га | Розміри санітарно-захисних зон, м |
| Підприємства промислової переробки потужністю до 100 тис. т на рік | 0,05 | 300 |
| Підприємства промислової переробки потужністю більше 100 тис. т на рік | 0,05 | 500 |
| Склади свіжого компосту | 0,04 | 500 |
| Полігони | 0,02-0,05 | 500 |
| Поля компостування | 0,5-1,0 | 500 |
| Поля асенізації | 2-4 | 1000 |
| Зливні станції | 0,2 | 300 |
| Сміттєперевалочні станції | 0,04 | 100 |
| Поля складування і поховання знешкоджуваних залишків мула (до сухої речовини) | 0,3 | 1000 |
Словник
Ключові слова і поняття
7.1. Промислова (промислово-виробнича) зона – це функціонально спеціалізована частина території міста, до складу якої входять об'єкти матеріального виробництва, виробничої інфраструктури, науки і наукового забезпечення, підготовки кадрів, інші обслуговуючі об'єкти невиробничої сфери. Вона характеризується планувальною цілісністю, впливом на функціонально-просторову організацію міста і формування його планувальної структури.
7.2. Промисловий район - спеціалізоване територіально-планувальне утворення, яке формується на базі створення нових і розширення існуючих підприємств у межах відповідної території міста з урахуванням конфігурації міського плану, мережі міських вулиць, рельєфу, ландшафтних обмежень і т.д. Площа промислового району складає 200 – 400 га, щільність забудови – не менше 70%.
7.3. Промисловий вузол - це комплексний територіальний елемент промрайону з вираженими планувальними межами, спільністю інженерно-технічної інфраструктури, допоміжних виробництв і об'єктів соціально-побутового обслуговування Середні параметри промислового вузла(рис. 7.5). – кількість підприємств 10-40, площа території 100-200 га.
7.4. Територіальна група підприємств - це група окремих підприємств, переважно легкої і харчової промисловості, а також середніх і невеликих підприємств машинобудування без розвиненої зовнішньої інженерно-технічної інфраструктури. Площа таких груп в середньому 20-100 га
7.5. Науково-виробнича зона – це територія поселення, призначена для розміщення і розвитку наукових установ з різним характером дослідницької діяльності і специфіки виробництва.
7.6. Технопарк (агротехнопарк) - це юридична особа або група юридичних осіб (учасників), які діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи і без об'єднання внесків з метою створення організаційних умов виконання проектів з виробничого впровадженню наукоємних розробок, високих технологій і забезпечення промислового випуску конкурентноздатної на світовому ринку продукції.
7.7. Технополіс (агротехнополіс) - це територіальне утворення (район, місто, село), містобудівну базу якого складають науково-дослідні установи, виробництва нових наукоємних технологій. Основними елементами функціонально - планувальної структури технополісу є інформаційні центри, фінансово-комерційні установи, сельбищні і рекреаційні зони. Соціальна інфраструктура технополісу включає розвинену мережу установ громадського обслуговування, готелів, виставкових приміщень, конференц-залів тощо.
7.8. Комунально-складська зона – це територія поселення, призначена для розміщення груп і окремих підприємств, які забезпечують потреби населення в зберіганні товарів, комунальних і побутових послугах із загальними для них об'єктами інженерно-технічного і адміністративного забезпечення.
7.9. Сільськогосподарська виробнича зона – це територія поселення, призначена для розміщення груп і окремих підприємств сільськогосподарського призначення або для ведення, дачного господарства, садівництва, особистого підсобного господарства, розвитку об’єктів сільськогосподарського призначення, а також для розміщення зони сільськогосподарських угідь - ріллі, сінокосів, пасовищ, землі, зайняті багаторічними насадженнями (садами, виноградниками і т.п.)
7.10. Санітарно-захисні зони (санзони) – територія спеціального призначення, що відокремлює сельбищну частина міста від промислового підприємства, розміри і організація якої залежать від характеру і ступеня шкідливого впливу промисловості на навколишнє середовище. Вона призначена для: забезпечення необхідних гігієнічних норм вмісту в приземному шарі атмосфери забруднюючих речовин, зменшення негативного впливу підприємств, транспортних комунікацій, ліній електропередач, чинників фізичної дії шуму, підвищеного рівня вібрації, інфразвуку, електромагнітних хвиль і статичної електрики, на навколишнє населення; створення архітектурно-естетичного бар'єру між промисловістю і житловою частиною при відповідному її впорядкуванні; організації додаткових озеленених площ, з метою посилення асиміляції і фільтрації забруднювачів атмосферного повітря, а також підвищення активності процесу дифузії повітряних мас і локального сприятливого впливу на клімат. У санітарно-захисній зоні забороняється постійне мешкання людей, вводиться режим обмеження господарської діяльності.
7.11. Водоохоронна зона – територія, що примикає до акваторій річок, озер, водосховищ і інших поверхневих водних об’єктів, стосовно якої встановлений спеціальний режим обмеження господарської та іншої діяльності для попередження забруднення, замулювання й вичерпання водних об’єктів, збереження середовища розповсюдження тваринного і рослинного світів
7.12. Прибережна захисна смуга – частина водоохоронної зони, для якої вводяться додаткові обмеження землекористування, забудови й природокористування, на відміну від решти території водоохоронної зони.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!