Класифікація соціально-психологічних явищ.
Предмет, завдання і методи соціальної психології.
Мета:
Література:
1. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. М.; 1988.
2. Соціальна психологія /Под ред.А.В.Петровського. М.;1987.
3. Соціальна психологія: Підручник. /Корнєв М.Н., Коваленко А.Б.-К.,1995.
4. Ковалев А.Г. Курс лекций по социальной психологии. М., 1972.
5. Кон И.С. Социализация личности. М., 1967.
План
1. Соціальна психологія як наука.
2. Галузі соціальної психології та її зв'язок з іншими науками
3. Становлення і розвиток соціальної психології.
4. Внесок ведучих психологічних шкіл у розробку проблем соціальної психології(на самостійне опрацювання).
5. Методи дослідження соціальної психології.
2
Соціальна психологія як наука.
Соціальна психологія – відносно молода наука, що виникла на межі кількох наук напочатку ХХ століття на «перехресті»двох наук – соціології та психології. Чим було зумовлено виникнення соціальної психології, і які її відносини з соціологією та психологією. Для цього слід з’ясувати специфіку використання таких понять, як ―соціальне‖ та ―психічне‖, які й дали назву соціальній психології. Це варто зробити хоча б тому, що різні дослідники неоднаково тлумачать значення обох понять і, отже, по-різному визначають предмет соціальної психології.
Відомо, що психологія як самостійна наука розвивалась перш за все як вчення про психічні (душевні) вияви окремого індивіда. Але, як довів Л.С. Виготський, для того, щоб підійти до створення наукових основ дослідження складних психічних явищ, треба було вийти за межі особистості і шукати генезис вищих форм свідомості психічної діяльності людини у значно ширшому соціальному контексті.
|
|
|
Це означає, що психологія суттєво змінила зміст свого предмета і психічне розглядається вже як продукт соціально-історичного розвитку людини і суспільства. Введення до психології для пояснення онтогенезу психічних процесів нових категорій, за суттю соціальних, а не психологічних – взаємодії, спілкування, співробітництва, - знімало антагонізм соціального та індивідуального, внутрішнього та зовнішнього. Не втрачаючи своєї головної функції – відображення людиною об’єктивної дійсності, функцій орієнтації, управління, регуляції індивідуальної поведінки, психічне водночас розглядається і як регулятор соціальних взаємин.
Соціальне, таким чином, виступає не зовнішнім чинником, під тиском якого відбувається трансформація внутрішнього (психічного) життя людини, а його первинним чинником .Разом із тим внутрішні психічні процеси не є чимось незалежним від соціальних чинників. Це зовнішні операції, які за умов взаємодії перейшли у внутрішній план окремої людини, стали її емоційним, вольовим або інтелектуальним актом. Аналіз розвитку психічного як детермінованого 3
|
|
|
соціальним неминуче підводить до того, що психічні процеси, які експериментально вивчалися на ізольованому індивіді, треба перевіряти за умов впливу або присутності інших, окрім експериментатора, людей.
Експерименти, які проводились у 20-х роках ХХ ст. Ф.Олпортом, В.Меде, В.М.Бехтерєвим та іншими дослідниками, засвідчили, що за присутності інших людей, особливо під час взаємодії з ними, результативність діяльності індивіда змінюється – вона підвищується чи зменшується. Це, по суті, означало початок дослідження дії соціально-психологічного чинника. Не можна у зв’язку з цим не погодитися з Б.Ф.Поршнєвим, котрий зауважує, що соціальна психологія як самостійна наука починає формуватися з того часу, коли були зроблені перші спроби пояснити, чому зростає чи знижується активність одного індивіда у присутності інших. Безпосередній вплив одного індивіда на іншого є найпростішим соціально-психологічним явищем.
Одночасно з орієнтацією психології на використання соціальних чинників у поясненні сутності психічного соціологія починає аналізувати соціальні структури і відносини, використовуючи психологічні дані, що особливо яскраво виявилось у мікросоціології, яка головну увагу в поясненні соціальних явищ приділяє зразкам поведінки, мотивам і смислам, між особистісним стосункам.
|
|
|
Так, на початку ХХ ст. психологія і соціологія в деяких підходах до розв’язання своїх власних проблем зливаються, утворюючи нову дисципліну – соціальну психологію. Але її виникнення ще не означало, що предмет цієї науки розумівся всіма однаково, хто називав себе соціальним психологом. Нерідко траплялося, що багато професійних соціологів вважалися соціальними психологами і навпаки. Зустрічний рух ―психологізації‖ соціології та ―соціологізації‖ психології призводив не тільки до появи спільних об’єктів, а й до ототожнювання предметів дослідження.
Чому є необхідність виділення соціальної психології як окремої психологічної науки? Це, по – перше, зумовлено об’єктивним існуванням таких явищ суспільного життя, що не можуть бути досліджені без допомоги об’єднаних 4
зусиль двох наук – психології та соціології. З одного боку будь – яке суспільне явище має свій „психологічний‖ аспект, оскільки соціальні закономірності виявляються не інакше, як через діяльність людей, які, діючи, проявляють свою свідомість, соціальне мислення, самосвідомість, волю, різноманітні спонукання. З іншого боку, у суспільній діяльності людей виникають особливі типи зв’язків – зв’язки спілкування і взаємодії. Їх аналіз неможливий поза системою психологічного знання.
|
|
|
Другою причиною подвійного становища соціальної психології є сама історія становлення цієї дисципліни, яка визрівала у надрах одночасно і психологічного, і соціального знання та, у прямому значенні цього слова, народилась на „перехресті‖ цих двох наук. Соціально – психологічно реальність виникає на межі соціального та психічного, має суттєві ознаки кожного з них і, разом з тим, не є простим їх поєднанням, а становить якісно нове утворення.
Складність та багатогранність явищ, які вивчає соціальна психологія, викликали до життя різні підходи до визначення її предмета, завдань і місця в системі наукового знання.
Внаслідок того, що становлення соціальної психології відбувалося за умов значного розвитку різних галузей суспільних наук, виокремлення соціально-психологічних явищ та об’єктів дослідження нової соціальної науки відбувалося досить суперечливо, багато закономірностей за усталеною традицією досліджувалося в межах, зокрема, соціології, філософії та психології.
Згідно з так званим соціологічним підходом визначення предмета соціальної психології йшло, так би мовити, від ―зовнішнього‖ до ―внутрішнього‖, тобто від суспільства, соціального середовища, групи до особистості. За психологічного підходу основою предмета соціальної психології є особистість, її психологічні особливості, між особистісні взаємини. Такий розгляд предмета соціальної психології демонстрував так званий інтрадисциплінарний метод у науці, коли соціальна психологія розглядалась як галузь або соціології, або психології. Оскільки це не сприяло становленню соціальної психології як самостійної науки, потрібна була нова парадигма у визначенні її предмета. 5
Для визначення предмета науки треба виокремити з реальності, яку вона вивчає, те істотне і суттєве, що відрізняє її від іншої науки. З цих позицій найпростіше відповісти на запитання, що таке соціальна психологія, можна так:
Соціальна психологія - це наука про внутрішні (психологічні) та зовнішні (соціальні) причини, механізми та закономірності соціальної поведінки людей у групах та інших спільностях, а також про соціально – психологічні характеристики окремої особистості, групи та спільності. Соціальну психологію можна характеризувати як науку, що вивчає конкретні механізми взаємозв’язку соціального та психічного, їхню взаємодію та взаємозалежність на рівні окремого індивіда та групи.
Класифікація соціально-психологічних явищ.
Об'єктом соціальної психології є конкретні соціальні спільності (групи) або окремі їх представники (особи), а її предметом — є те, як люди думають один про одного, як вони впливають один на одного, як вони ставляться один до одного; певні соціально-психологічні феномени.
Зазвичай виділяють соціально-психологічні явища(феномени), що виникають в організованих спільностях людей, до яких відносяться великі і малі соціальні групи.
У великих групах — націях (етносах), соціальних класах, релігійних конфесіях, політичних і суспільних інститутах (організаціях) — виникають і функціонують складні соціально-психологічні феномени, які отримали назви «психологія нації», «класова психологія», «релігійна психологія», «психологія політики».
У малих групах функціонують і виявляються в основному такі соціально-психологічні явища, як міжособистісні відносини, групові цілі, настрої, думки і традиції.
Завдання і будова соціальної психології. Соціальна психологія як галузь наукових знань вирішує свої конкретні завдання, що включають:
1) вивчення і всебічне осмислення суті, змісту, форм прояву і закономірностей функціонування соціально-психологічних явищ і процесів; 6
2) теоретичний і практичний аналіз джерел і умов виникнення і розвитку соціально-психологічних феноменів;
3) підтримка всесторонніх зв'язків з представниками інших наук на користь роз'яснення (координації) своїх позицій і зусиль в сумісному дослідженні соціально-психологічних явищ і процесів;
4) прогнозування політичних, економічних, національних і інших процесів в розвитку держави (суспільства) на основі обліку соціально-психологічних закономірностей і механізмів.
Завдання, що вирішуються соціальною психологією як наукою, а також велика різноманітність і складність феноменів, що вивчаються нею, зумовили виникнення і розвиток її конкретних галузей.
Етнічна психологія — галузь соціальної психології, яка вивчає психологічні особливості людей як представників різних етнічних спільностей.
Психологія релігії — це галузь соціальної психології, що вивчає психологію людей, залучених до різних релігійних спільностей, а також їх релігійну діяльність.
Політична психологія — галузь соціальної психології, що досліджує різні сторони психологічних явищ і процесів, що відносяться до сфери політичного життя суспільства і політичної діяльності людей.
Психологія управління (організаційна психологія) — галузь соціальної психології, що приділяє головну увагу аналізу проблем, пов'язаних з впливом на групи, суспільство в цілому або окремі його ланки з метою їх впорядкування, збереження якісної специфіки, вдосконалення і розвитку.
Психологія соціальної дії —поки що слабо розвинена галузь соціальної психології, що займається вивченням особливостей, закономірностей і методів впливу на людей і групи в різних умовах їх життя і діяльності.
Психологія спілкування розкриває своєрідність процесів розвитку відносин і обміну інформацією між людьми і соціальними групами. 7
Психологія сім'ї (сімейних відносин) ставить перед собою завдання всебічного вивчення специфіки відносин між членами першої ланки людського суспільства.
Соціальна психологія особистості — галузь соціальної психології, що досліджує людину, включену в різні суспільні і міжособистісні відносини.
Психологія мас — галузь соціальної психології, що вивчає особливості поведінки людей в натовпі, в умовах паніки і страху, психологічні особливості функціонування чуток і міфів, масових комунікаційних процесів, реклами і ін.
Психологія конфліктних відносин (конфліктологія) — галузь соціальної психології, що бурхливо розвивається, націлена на доскональне дослідження психологічної специфіки і змісту різних конфліктів і виявлення найбільш ефективних шляхів їх розвязання.
Для того, щоб продуктивно розвиватися, соціальна психологія повинна підтримувати закономірні і міцні зв'язки з іншими науками, які шикуються на взаємній основі.
З одного боку, філософія, соціологія і інші суспільні науки надають соціальній психології можливість методологічно точно і теоретично правильно підходити до осмислення суті самих соціально-психологічних явищ і процесів, їх походження і ролі в житті і діяльності суспільства.
Загальна психологія дозволяє соціальній психології точніше зрозуміти і методологічно правильно осмислити психологічні особливості особистості (індивіда), що є суб'єктом суспільних відносин і носієм соціальної психіки.
Історичні науки показують соціальній психології, як здійснювався розвиток свідомості людей на різних етапах становлення суспільства і людських відносин.
Політичні науки допомагають соціальній психології правильно зрозуміти, які політичні явища (процеси) і як впливають на соціальну психіку людей в умовах політичного життя і діяльності.
Економічні науки, розкриваючи суть і своєрідність функціонування економічних процесів в суспільстві, показують соціальним психологам, як вони впливають на суспільні відносини і свідомість людей. 8
Культурологія, етнологія, досліджуючи особливості культурного і етнічного розвитку різних етнічних спільностей, дають можливість соціальній психології адекватно і правильно інтерпретувати вплив культури і національної належності на специфіку прояву соціально-психологічних феноменів.
Педагогічні науки дають соціальній психології інформацію про основні напрями навчання і виховання людей, що дозволяє їй виробляти рекомендації по соціально-психологічному забезпеченню цих процесів.
З іншого боку, соціальна психологія, вивчаючи умови і специфіку формування, розвитку і функціонування суспільної психіки людей, дозволяє природним і суспільним наукам правильніше інтерпретувати закони віддзеркалення суспільною свідомістю об'єктивної дійсності, економічних і соціальних відносин.
Досліджуючи закономірності формування і розвитку соціально-психологічних явищ і процесів в своєрідних суспільно-історичних умовах, соціальна психологія надає певну допомогу і історичним, і економічним, і політичним наукам.
Особливе значення має соціальна психологія для педагогічних наук, оскільки знання закономірностей функціонування соціально-психологічних особливостей людей служить теоретичним обгрунтуванням для вироблення найбільш ефективних методів їх навчання і виховання.
Соціальна психологія стикається з двома суперечливими критичними зауваженнями. По – перше, вона тривіальна, оскільки говорить про очевидне; по – друге, вона небезпечна, оскільки її відкриття можуть бути використані для маніпулювання людьми, що і стається, коли, наприклад, соціальний психолог працює на імідж кандидата в депутати до парламенту. 9
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!