Синоніми, антоніми, пароніми, фразеологізми.

Лекція № 6 Лексичний склад української мови.

До лексико-семантичної системи мови належать слова, різні за їх семантикою, функціями, важливістю, використанням у мовленні, територіальним поширенням, стійкістю в часі, стилістичною характеристикою, походженням тощо.

До центра лексико-семантичної системи належать найбільш необхідні слова, на периферії знаходяться рідковживані і не всіма вживані слова. Отже, за соціальною важливістю лексику поділяють на активну й пасивну.

Активна лексика - часто вживані (вони ж і загальновживані) слова. Цю лексику використовують усі носії мови незалежно від професії, освіти, місця проживання тощо: в, і, на, я, бути, що, він, ви, ти, ми, цей, весь, все, свій, який, такий, один, сказати, тільки, ще, говорити, наш, знати, рік, великий, інший, час, новий, йти, люди, перший, рука, життя, бачити, треба, дуже, день, хотіти (саме в такому порядку за спадом частот наводять частотні словники найчастотніші слова української мови).

До активної лексики належать такі тематичні групи: назви спорідненості, назви частин організму людини і тварин, назви свійських і широковідомих диких птахів, назви риб, рослин, явищ природи, часових понять, жител та їх частин, предметів і процесів харчування, одягу, взуття, почуттів, кольору, смаку, розміру, чисел, усі займенники й широковживані службові слова.

Серед активної лексики виділяється основний словниковий фонд - ядро словника, найбільш необхідні слова. Критеріями основного словникового фонду є три ознаки: ці слова вживаються 1) завжди (в часі), 2) всіма, 3) у всіх випадках. Основний словниковий фонд дуже стійкий, майже не змінюється. За даними американського вченого М. Сводеша, за 1000 років змінюють свою семантику чи зникають із мови 20% слів основного словникового фонду.

Пасивна лексика - це рідковживані (вузьковживані, нечастотні) слова, якими переважно є застарілі слова (зигзиця, перст, челядь, пастир), слова, які тільки-но зʼявилися в мові (брифінг, кіднепінг, пейджер), а також професіоналізми, екзотизми, жаргонізми й арготизми.

Професіоналізми - слова, що їх уживають люди, об'єднані певною виробничою діяльністю, тобто слова, притаманні мовленню представників певної професії: забій, врубмашина, на-гора (шахтарі); сталеплавильна груша, мартен, плавка, проба, болванка, вагранка, затискач (сталевари); оранка, косовиця, скирдування, силосування (сільські трудівники); курсив, петит, набір, гранки (працівники поліграфії), перкусія, пальпація, ремісія, кома (медики).

Діалектизми - слова, які вживають на певній території: вуйко "дядько по матері", стрий "дядько по батькові", нанашко "хрещений батько", шваґер "шурин", бараболя, крумплі "картопля", жалива "кропива", вивірка "білка", нецьки "ночви", кертиця "кріт", когут "півень", клювок "дятел", чень "може, може-таки".

Екзотизми (від гр. exotikos "чужий, іноземний") - слова, які позначають властиві іншим народам або країнам поняття: гуайява "плодове дерево з тропічної Америки", чалма "мусульманський головний убір", мінарет "башта біля мечеті для заклику мусульман молитися", ікебана "мистецтво складання букетів, поширене в Японії, а також сам букет, складений за принципами ікебани", корида "бій на великій арені кінних бійців із розлюченими биками; традиційне видовище, поширене в Іспанії і в деяких країнах Латинської Америки".

Жаргонізми (від фр. jargon), або сленгові слова, - слова, властиві розмовній мові людей, пов'язаних певною спільністю інтересів. Наприклад, у студентському мовленні можна почути такі жаргонізми, як хвіст "заборгованість", плавати "слабо знати матеріал", засипатись "не скласти іспит", стипуха "стипендія", автомат "залік за результатом роботи в семестрі", кайф "задоволення"; рос. кол "одиниця". У мовленні водіїв бублик "руль автомобіля", тачка "автомобіль"; рос. мигалка «ліхтар для подачі сигналів», дворники "стрілки для механічного витирання скла автомобіля від снігу, вологи, пилу", баранка "кермо автомобіля".

Останнім часом великого поширення набув молодіжний жаргон: чувак "хлопець", лаве "гроші", бакси "долари", предки "батьки", відкинути копита "померти", тусовка "зборище людей, обʼєднаних спільними інтересами", лох "йолоп, роззява", дурка "психіатрична лікарня" тощо. У функції жаргонізмів стали використовуватися перекручені англійські слова: лейбл "етикетка", баттон "ґудзик", воч "годинник", беґ "сумка", фазер "батько", гирла "дівчина", сейшн "вечірка", спікати "говорити", рінганути "зателефонувати" та ін.

Жаргон дуже швидко змінюється. Жаргонізми, які активно вживалися в 50-х-60-х роках, типу шамати "їсти", рубон "їжа" не зрозумілі сучасній молоді. Засилля жаргонізмів у мовленні сучасних молодих людей завдає великої шкоди. Вони висушують, забруднюють і вульгаризують усне мовлення молоді, по-своєму стандартизують його.

Арготизми (від фр. argot) - спеціальні слова й вирази, типові для якогось соціального прошарку, вживані з метою засекречення комунікації (щоб сторонні не розуміли, про що йдеться). В умовному мовленні сучасних злочинців вживаються такі слова, як гранд-отель "велика тюрма", опричник "працівник органів безпеки", бугор "високопоставлений чиновник", голуб'ятник "злодій білизни з горища", гризун "жебрак", антрацит "кокаїн", вашингтон "сто доларів однією купюрою", грязний "російський рубль" тощо.

Нерідкі випадки, коли пасивні слова є активними серед певного соціального прошарку людей. Наприклад, слова лекція, аудиторія, семінар, тема, конспект належать до пасивної лексики, однак вони активно використовуються в учнівському й студентському середовищі (в мовленні тих, хто навчається і хто навчає, це активна лексика). Слова кредит, дебет, рахунок, відомість також не часто вживані, однак вони активно функціонують у середовищі бухгалтерів. Не буде перебільшенням твердження, що в мовленні злочинців та мафіозних структур арготизми належать до активної лексики.

Отже, з погляду вживання лексику поділяють на загальнонародну (вживається всіма незалежно від соціального стану і на всій території поширення певної мови) і соціально та територіально обмежену.

Статистичні дані вживаності слів фіксуються в так званих частотних словниках, у яких слова подаються не за алфавітом, а за спадом частот. Дані таких словників дуже важливі для вивчення іноземних мов. Як дослідив американський учений Дж. Ципф, 1100 найчастотніших слів покривають 80% будь-якого тексту. Це значить, що, наприклад, усі тексти творів О. Пушкіна, в яких використано більше ніж 21000 слів, на 4/5 зайняті найбільш активними 1100 словами і лише на 1/5 іншими, менш активними 20000 слів. Отже, щоб вивчити іноземну мову, в першу чергу необхідно засвоїти ці 1100 найчастотніші слова. Знаючи їх, людина зможе читати й розуміти тексти (значення 20% невідомих слів можна якоюсь мірою визначити з контексту).

Говорячи про активну і пасивну лексику, слід також згадати про такі явища, як табу й евфемізми. Табу - полінезійське слово, яке стосується етнографії: означає заборону на вживання тих чи інших слів, виразів або власних імен через забобони, вірування, з цензурних і етичних міркувань. У сучасних мовах до табу можна віднести тенденцію не говорити прямо про смерть, тяжку хворобу, уникати згадок про "непристойні" предмети тощо.

Евфемізми (гр. euphemismes від еu "добре" і phèmi "говорю") - слова або вислови, які вживають замість заборонених слів. Це переважно нейтральні слова або вирази, що вживаються замість синонімічних слів, які, на думку мовця, є непристойними, грубими або нетактовними. Так, замість умер в українській мові вживають упокоївся, спочив (у Возі), відійшов у вічність; в російській мові - скончался , преставился, отправился к праотцам, отдал Богу душу, приказал долго жить.

У багатьох областях України в день перед святвечором заборонено вимовляти слово мак (щоб не завелося комашок як маку) і замінюють його словами насіння, зернятка. Евфемістичною є українська назва журавля веселик, пов'язана зі словом веселий. За народним повір'ям, той, хто, побачивши журавля, який повертається з вирію, скаже журавель, буде цілий рік журитися. Замість старої назви ведмедя (лат. ursus) слов'яни стали використовувати описову назву (рос. медведь, укр. ведмідь, білор. мядзведзь, польськ. niedzwiedz, серб, медвед та ін.), що буквально означає "той, що їсть мед". Подібне маємо і в інших мовах: нім. Ваг, анг. bear буквально означає "бурий", лит. lokys - "лизун". Інколи трапляються випадки повторного табуювання: рос. медведь - хозяин , ломака, мохнач, лесник, потапыч, косолапый.

За стилістичною класифікацією вся лексика поділяється на стилістично нейтральну і стилістично забарвлену.

Стилістично нейтральна лексика - слова, які вживаються в усіх стилях мови (розмовно-побутовому, художньої літератури, публіцистичному, науковому, офіційно-діловому). Вони не мають стилістичного забарвлення і є загальновживаними: батько , мати, довгий, новий, жити, робити, давати, дарувати, думати, такий, цей, п'ять, сто, потрібно та ін. Таку лексику називають ще міжстильовою.

Стилістично забарвлена лексика - лексика, яка вживається в певних стилях. її поділяють на лексику високу (книжну, піднесену) і лексику знижену.

Висока (книжна) лексика - лексика, яку використовують передусім у літературно-писемному і піднесеному усному мовленні - науковому й публіцистичному, в ділових документах, в художній літературі.

Серед наукової лексики виділяють терміни.

Термін (від лат. terminus "межа, границя") - спеціальне слово або словосполучення, яке служить точним позначенням понять якоїсь галузі науки.

Терміни характеризуються такими ознаками: 1) системністю (кожен термін належить до якоїсь терміносистеми і своє значення отримує саме в цій системі); 2) наявністю дефініції (термін не тлумачать, а визначають); 3) тенденцією до моносемантичності (в межах свого термінологічного поля, тобто в межах певної науки, термін повинен мати тільки одне значення); 4) відсутністю експресії; 5) стилістичною нейтральністю.

Помітною є тенденція до інтернаціоналізації термінології, через що в ролі термінів виступають переважно запозичення.

Терміни - надзвичайно динамічний шар лексики. 90% нових слів - це терміни. Вважають, що нині тільки в хімії є 2 млн. термінів. Терміни вивчає самостійна лінгвістична наука - термінознавство.

Знання стилістичної належності слів, правильне їх сприйняття, оцінка і використання - одна з доконечних умов високої культури мовлення. Незнання стилістичних особливостей слів може поставити людину в незручне становище. Уявіть собі, каже російський мовознавець В.Г. Костомаров, що чоловік запитує за обідом дружину, що вона робила до обіду, і дружина відповідає: "В первую половину дня я ускоренными темпами обеспечила восстановление надлежащего порядка на жилой площади, а также в предназначенном для приготовления пищи подсобном помещении общего пользования. В последующий период мной было организовано посещение торговой точки с целью приобретения необходимых продовольственных товаров". Після такої відповіді чоловікові нічого не залишається, як поцікавитися станом здоров'я дружини.

Неологізми та оказіоналізми. Поняття "неологізм" є історичним і відносним, бо всі слова колись були неологізмами. Так, скажімо, нещодавно неологізмами були космонавт, універсам, синтетика, ЕОМ, дизайнер, лазер, склопластик, сінаж, пилососити, безрозмірний, джинси, глобальний, бадмінтон, технар, відеотелефон, стрес, юніор, акселерат, перфокарта, перебудова, несун, а тепер вони втратили новизну, і деякі з них уже вийшли з активного вжитку, хоча жодне з цих слів ще не було зафіксоване в одинадцятитомному Словнику української мови, останній том якого вийшов у 1980 р.

Розрізняють неологізми лексичні й семантичні.

Лексичні неологізми - абсолютно нові слова як за значенням, так і за звучанням. Усі вищенаведені неологізми є лексичними. Семантичні неологізми - нові значення в уже наявних словах. Авторські неологізми, які називають оказіоналізмами (від лат. occasionalis "випадковий"), становлять окрему групу.

Загалом неологізми виникають декількома шляхами: вони творяться з наявного в мові матеріалу властивими для даної мови словотвірними способами, інколи штучно (газ, нейлон, кодак), часто запозичуються літературною мовою з діалектів і з інших мов. Іншомовні запозичення становлять найчисельнішу групу серед неологізмів.

Запозичення. Жодна культура світу не розвивається в ізоляції, відірвано від інших культур. Крім зовнішніх чинників, запозичення стимулюються внутрішніми чинниками. По-перше, це намагання уникнути полісемії, закріпити за своїм і чужим словом різні смислові відтінки. Наприклад: варення "зварені в цукровому сиропі, меді чи патоці ягоди або фрукти" і джем (англ. jam) "желеподібне варення"; подорож "поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від постійного місця проживання" і круїз (англ. cruise) "подорож по воді".

Синоніми, антоніми, пароніми, фразеологізми.

Дата добавления: 2021-12-10; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!