Підготовка будівельної організації до виконання виробничої програми. Підготовка до виробництва БМР

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3

При підготовці будівельної організації до будівництва об'єктів належить забезпечувати: постійну готовність організації до взаємопов'язаного виконання всіх необхідних будівельно-монтажних робіт на всій сукупності об'єктів її будівельної програми;

націленість цієї діяльності на виконання зобов'язань по підрядних контрактах, з одного боку, та на врахування виробничих можливостей організації і додержання її інтересів - з іншого.

В процесі такої підготовки проробляється комплекс питань організації робіт на всю виробничу програму будівельно-монтажної організації з ув'язуванням обсягів і термінів їх виконання на всіх об'єктах цієї програми, завантаження виконавців, забезпечення усіма видами ресурсів. Горизонт такого планування повинен бути в межах одного-двох років, в залежності від ступеня визначенності даних про замовлення, виробничих, економічних та інших обставин функціонування організації. Чорновий баланс виробничої програми складається у загальних обсягах, а уточнення її та деталізацію в часі (терміни виконання і завершення робіт, передачі фронтів робіт, характер завантаження потужностей і потребу в ресурсах) одержують шляхом календарного планування реалізації програми.

На базі сформованої програми і графіків робіт вирішуються завдання по організації діяльності всіх виконавців на всіх об'єктах, своєчасній комплектації їх ресурсами, розрахунку техніко-економічних результатів діяльності, розробці заходів щодо розвитку (або згортання) виробничих потужностей.

При змінах договірних умов (зміні умов укладених контрактів, укладанні нових або розриві старих контрактів), виникнення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а також у зв'язку з інформацією зворотного зв'язку про відхилення реальних параметрів виробництва від їх прогнозних значень проводиться регулярне або епізодичне коригування виробничої програми. При цьому особливе значення має беззаперечне дотримання уже зафіксованих у контрактах зобов'язань. Крім того, по мірі наближення термінів виконання окремих робіт проводиться конкретизація і деталізація пов'язаних з цим параметрів програми, плану дій окремих виконавців, показників ресурсного забезпечення тощо.

2.5 При підготовці до виконання будівельно-монтажних робіт

повинні бути:

- розроблені проекти виконання робіт;

- передані і прийняті закріплені на місцевості знаки геодезичної розбивки по частинах будівель (споруд) і видах робіт.

До цього виду підготовки виробництва відносяться також:

- розробка і здійснення заходів по організації праці, забезпеченню (при необхідності) будівельних бригад технологічними картами та інструкціями;

- організація інструментального господарства для забезпечення бригад необхідними засобами малої механізації, інструментом, засобами виміру і контролю, засобами підмощування, огорожею і монтажною оснасткою в необхідному складі і кількості, згідно з проектом виконання робіт;

- обладнання майданчиків і стендів укрупнювального і конвеєрного складання конструкцій;

- створення запасу будівельних конструкцій, матеріалів і готових виробів, необхідного для виконання робіт з потрібною інтенсивністю;

- поставка або перебазування на робоче місце будівельних машин та пересувних (мобільних) механізованих установок.

Значення і задачі проектування в будівництві. Організація проектування,етапи.

Зведення або реконструкція будь-якого будівельного об'єкта починається з дуже відповідального етапу - проектування. Від рішень, які приймаються на цьому етапі; значною мірою залежать як техніко-економічні показники будівництва, так і експлуатаційні показники майбутнього підприємства. Науково обґрунтований підхід до розроблення проектно-кошторисної документації, співдружність проектантів з усіма іншими учасниками інвестиційного циклу як при будівництві нових об'єктів, так і, особливо, при реконструкції та технічному переозброєнні діючих підприємств дає змогу отримати відчутні результати в економії часу, матеріальних та людських ресурсів.

Проектування в будівництві - це розроблення моделі майбутнього підприємства, будівлі чи споруди у вигляді комплексної технічної документації - проекту.

Проект - це комплекс графічних та текстових матеріалів, до яких належать: техніко-економічні обґрунтування, розрахунки, креслення, кошториси, макети та пояснювальні записки, необхідні для будівництва або реконструкції будівель та споруд.

Виходячи від призначенняпроекти можуть бути індивідуальні, типові та повторного застосування.

Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва визначаються ДБН А.2.2.-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва".

Процес проектування незалежно від об'єктів, для яких розробляється проектна документація, підпорядковується певним принципам.

1. Послідовність проектування - від загального до поодинокого. Спочатку вирішуються питання доцільності будівництва.

Під час розроблення проектної документації для об'єктів промислового призначення враховуються затверджені у встановленому порядку державні програми розвитку галузі, схеми і проекти районного планування, промислових зон, генеральні плани населених пунктів.

При розробленні проектної документації для будівництва об'єктів цивільного призначення враховуються рішення, ухвалені в затвердженій у встановленому порядку містобудівній документації (схеми і проекти районного проектування, генеральні плани населених пунктів, проекти детального планування).

2. Варіантність проектування передбачає доцільність розроблення декількох проектних рішень окремого об'єкта, або кількох варіантів тільки конструктивного рішення будівлі.

3. Комплексність проектування передбачає відображення у проекті всіх частин, пов'язаних між собою. Проект має надходити до замовника в обсязі, передбаченому нормами про склад проектної документації.

Державні будівельні норми (ДБН А.2.2.-3-2004) встановлюють склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектно] документації на нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення об'єктів цивільного та промислового призначення (далі - будівництво) і є обов'язковими для застосування органами державного управління та нагляду, замовниками (інвесторами), проектувальниками, підрядниками, іншими юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності у галузі будівництва незалежно від форм власності.

Рішення відносно використання проектів масового застосування (типових проектів) або проектів повторного застосування схвалюється інвестором (замовником) на підставі рекомендацій місцевих органів містобудування та архітектури і проектувальника з урахуванням чинного законодавства про авторське право.

Етапи проектування. Процес проектування об'єкта складається з трьох періодів (етапів): перший - підготовчий (передпроектний), другий - безпосередньо розроблення проектно-кошторисної документації, третій - післяпроектний.

На першому етапі виконують роботи та оформлюють такі документи:

1. Завдання на проектування.

2. Архітектурно-планувальне завдання органів містобудування
та архітектури.

3. Вибір майданчика (траси) для будівництва.

4. Договір (контракт) на виконання проектно-пошукових робіт між замовником і проектувальником.

5. Вихідні дані для розроблення проекту, які надаються замовником.

6. Інженерно-економічні вишукування.

На другому етапі проектні організації на підставі договорів (контрактів) із замовником виконують проектно-пошукові роботи.

Комплект проектних і дослідних робіт для технічно складних об'єктів виконується під керівництвом однієї проектної організації - генерального проектувальника. Для виконання окремих частин проектів на договірних засадах залучаються спеціалізовані проектні та дослідні організації - субпідрядні проектувальники. При цьому генеральний проектувальник координує роботу субпідрядних організацій, відповідає за техніко-економічний та екологічний рівні проектування і терміни розроблення проектно-кошторисної документації в цілому. Для об'єктів промислового будівництва генеральним проектувальником, як правило, є проектна організація, що розробляє технологічну частину проекту, а для об'єктів цивільного призначення - проектна організація, що розробляє архітектурно-будівельну частину проекту.

Керівники генеральних проектних організацій або інших юридичних організацій незалежно від форм їх власності повинні призначати відповідними наказами чи угодами авторів (головних архітекторів та головних інженерів проектів) на розроблення всіх стадій проектування.

Відповідальною особою за технічні, економічні, естетичні й екологічні якості проекту в цілому є головний архітектор проекту (ГАП) чи головний інженер проекту (ПП).

ГАП (ПП) готує договори, координує дії виконавців, веде переговори з замовниками, субпідрядниками і підрядниками.

ГАП (ГШ) є одночасно й автором проекту, тобто проект створюється під його безпосереднім керівництвом і за безпосередньої участі. Відповідальною особою за якість розділу проекту є керівник проектного підрозділу та головний спеціаліст.

Авторське право на проектну документацію охороняється згідно із Законом України "Про авторське право і суміжні права" та іншими законодавчими актами.

У разі використання в проектних рішеннях винаходів і патентів у відповідних розділах проектів необхідно на них посилатися.

Замовники і проектувальники зобов'язані на підставі договорів (контрактів) своєчасно, до передавання проектної документації у виробництво, вносити до проектної документації зміни, пов'язані з уведенням в дію нових нормативних документів, заміною обладнання, а також зміною ситуації на майданчику будівництва об'єкта або відносно об'єкта. Проектувальник зобов'язаний своєчасно сповіщати замовника про зміни чинних норм. Відповідні зміни проектної документації виконуються проектувальниками за додаткову оплату. Проектування та будівництво можуть виконуватись по чергах, якщо це передбачено завданням на проектування, ескізним проектом або техніко-економічним обґрунтуванням (ТЕО) інвестицій. У цьому разі ескізний проект і ТЕО інвестицій розробляються у цілому на об'єкт, а проект, робочий проект та робоча документація розробляються по чергах будівництва.

У випадках, коли це обумовлено завданням на проектування, мають виділятися пускові комплекси.

Після закінчення проектних робіт та оформлення згідно з чинним положенням проектна документація передається замовнику генеральним проектувальником у чотирьох примірниках, а субпідрядним проектувальником - генеральному проектувальнику у п'яти примірниках.

Після погодження та затвердження проектна документація передається генпідрядній будівельній організації.

На третьому етапі проектна організація здійснює авторський нагляд за виконанням проекту згідно з "Положенням про авторський нагляд проектних організацій".

7До початку розроблення проекту замовник і генеральний проектувальник повинні погодити з відповідними організаціями місце розташування об'єкта, що проектується.

Майданчик для будівництва визначається органами містобудування та архітектури на підставі планувальних містобудівних матеріалів та залежно від рішення органів місцевого самоврядування про право інвестора на проведення проектних робіт або документа про його право на власність чи оренду земельної ділянки згідно з чинним законодавством. За відсутності перелічених матеріалів замовником створюється комісія для вибору майданчика для будівництва об'єкта.

До складу комісії входять відповідальні представники:

• замовника проекту;

• проектувальника (генерального проектувальника);

• органів місцевого самоврядування та визначених ними представників зацікавлених організацій;

• органів містобудування та архітектури;

• органів охорони навколишнього природного середовища;

• органів державного санітарного нагляду;

• інших органів державного нагляду залежно від специфіки об'єкта.

Для об'єктів промислового будівництва призначаються також представники територіальної проектної організації.

Майданчик для будівництва обирається згідно із земельним, водним, лісовим та іншим законодавством, матеріалами інженерних вишукувань, а також з урахуванням впливу екологічного середовища на проектований об'єкт і впливів від експлуатації цього об'єкта на навколишнє природне середовище.

Замовник проекту за участю генерального проектувальника, а у необхідних випадках і спеціалізованих проектних та вишуку-вальних організацій, здійснює: одержання у відповідних виконавчих органах місцевого самоврядування технічних умов на підключення об'єкта до джерел постачання, інженерних мереж та комун-кацій, термін дії яких не менше за нормативну тривалість проектування та будівництва.

Зазначені матеріали та розрахунки, які обґрунтовують вибір майданчика, замовник направляє зацікавленим організаціям і органам державного нагляду для висновків, які мають бути подані у 15-денний термін.

У випадку суперечностей між замовником, зацікавленими організаціями та органами державного нагляду рішення щодо суперечностей ухвалюється в установленому порядку.

Замовник проекту за участю генерального проектувальника погоджує з відповідними органами з урахуванням одержаних висновків рішення, які схвалюються щодо:

- місця розташування і розмірів майданчика для будівництва;

- можливостей застосування основних місцевих будівельних матеріалів та комунікацій;

- прокладання трас нових позамайданчикових інженерних мереж та конструкцій;

- місць приєднання о'бєкта до існуючих інженерних мереж та комунікацій, джерел енергопостачання, теплопостачання і місць скидання стічних вод;

- заходів з охорони навколишнього природного середовища;

- заходів із пожежної безпеки і охорони праці.

За необхідності здійснюються також погодження:

- заходів, які забезпечують збереження пам'яток архітектури, історії, культури, археології;

- примикання майданчика будівництва до берегової смуги;

- умов здійснення будівництва на ділянках залягання корисних копалин з урахуванням відповідних Положень про забудову площ залягання корисних копалин, а в районах із складними інженерно-геологічними умовами - відповідно до вимог цього документа;

- умов, що виникають у зв'язку з підтопленням і затопленням ділянки;

- граничної висоти будинків при розміщенні майданчиків будівництва в районі спеціальних споруд, ліній зв'язку, ЛЕП та ін.

Додатково для об'єктів промислового призначення з'ясовують умови та пункти примикання залізничних колій проектованого підприємства (будинку, споруди) до магістральних залізниць, обслуговування об'єкта річковими та морськими спорудами.

Відповідальність за вибір майданчика для будівництва, підготовку необхідних матеріалів та повноту погодження рішень, які при цьому намічаються, несе замовник.

Комісія складає акт про вибір майданчика для будівництва, який підписують усі її члени. Строк дії положень, що встановлюються в зазначеному акті, має бути не менше за нормативну тривалість проектування та будівництва.

Акт підписує замовник з урахуванням виконання вимог Земельного кодексу України.

Акт про вибір майданчика для будівництва є підставою для прийняття рішення про право проведення проектних та пошукових робіт, а також про передачу ділянки інвестору у власність або оренду.

Проектування об'єктів здійснюється на підставі завдання, затвердженого замовником.

Завдання на проектування складається замовником за участю генерального проектувальника. До складу завдання входить:

• назва та місцезнаходження об'єкта;

• підстава для проектування;

• вид будівництва;

• дані про замовника;

• дані про проектувальника (генерального проектувальника);

• дані про підрядника (генерального підрядника - за наявності такого);

• стадійність проектування;

• інженерні вишукування (за їхньої наявності);

• вихідні дані про особливі умови будівництва (сейсмічність, група осідання грунтів, підроблюванні і підтоплювані території тощо);

• основні архітектурно-планувальні, містобудівні вимоги і характеристики проектованого об'єкта;

• черговість проектування та будівництва;

• вказівки про необхідність:

• розроблення окремих проектних рішень у кількох варіантах і на конкурсних засадах;

• попередніх погоджень із зацікавленими відомствами;

• виконання демонстраційних матеріалів, макетів і креслень інтер'єрів, їхні склад та форма;

• виконання науково-дослідних та дослідно-експериментальних робіт у процесі проектування і будівництва;

• технічного захисту інформації;

• дані про вид палива та попередні погодження щодо його використання, якщо передбачається власне теплопостачання;

• потужність або характеристика об'єкта, виробнича програма;

• вимоги до благоустрою майданчика;

• вимоги до інженерного захисту територій і споруд;

• основні вимоги щодо інвестиційних намірів;

• вимоги щодо розроблення розділу "Оцінка впливів на навколишнє середовище";

• вимоги до режиму безпеки та охорони праці;

• вимоги до розроблення спеціальних заходів.

Склад завдання на проектування може змінюватися відповідно до особливостей проектованих об'єктів і умов будівництва.

Разом із затвердженим завданням на проектування, актом про вибір майданчика для будівництва та архітектурно-планувальним завданням замовник передає генеральному проектувальнику такі вихідні дані:

- технічні умови на приєднання проектованого об'єкта до інженерних мереж і комунікацій із термінами їх дії не менше за нормативну тривалість проектування та будівництва, а також технічні умови на період будівництва;

- особливі умови зацікавлених організацій;

- дані про види будівельних конструкцій, виробів, імпортного обладнання, що застосовується;

- наявні топографічні плани;

- наявні висновки щодо інженерно-геологічних, гідрологічних та екологічних умов (особливостей) території;

- наявні матеріали щодо існуючої забудови (обмірювальні креслення, технічні дані) та зелених насаджень;

- матеріали інвентаризації, оціночні акти, рішення органів місцевого самоврядування про знесення будинків та споруда, які підлягають такому і характер компенсації за це;

- дані для розроблення рішень з організації будівництва (за необхідності) і складання кошторисної документації;

- дані про види палива, яке застосовується, та дозвіл на його використання.

Для об'єктів промислового призначення додатково подаються такі матеріали:

- дані технічних проектів на машини та обладнання з тривалим циклом розроблення, конструювання і виготовлення щодо родовиш сировини і напівзаводського її випробування;

- номенклатура продукції, виробнича та розрахункова програми;

- креслення і технічні характеристики продукції підприємства;

- відомості про імпортне обладнання;

- необхідні дані щодо виконаних науково-дослідних робіт, які пов'язані із утворенням нових технологічних процесів і обладнання;

- дані з інвентаризації існуючих на підприємствах (будинках, спорудах) джерелах забруднення атмосфери з їхніми характеристиками;

- матеріали, одержані від організацій державного нагляду про стан водойм, атмосферного повітря, ґрунту, геологічних умов, флори, фауни.

При забудові площ залягання корисних копалин вимагається дозвіл на забудову, виданий органами місцевого самоврядування, згідно з чинним Положенням.

При проектуванні розширення і реконструкції діючих об'єктів подають:

• висновки та матеріали, виконані за результатами обстеження діючих виробництв, конструкцій будинків та споруд;

• технологічні планування діючих виробництв (цехів), ділянок зі специфікацією обладнання і відомостями про його стан;

• умови на розміщення інвентарних тимчасових будинків і споруд, підйомно-транспортних машин та механізмів, місць складування будівельних матеріалів та ін.

• переліки існуючих будинків (приміщень) і споруд, підйомно-транспортних засобів підприємства (будинку, споруди), які можуть бути використані в процесі виконання будівельно-монтажних робіт;

• інші необхідні дані.

Стадійність проектування згідно з ДБН А.2.2-3-2004 залежить від складності об'єкта, який проектується.

Визначення складності об'єкта належить до компетенції інвестора (замовника) та проектувальника.

Стадії проектування встановлює інвестор (замовник) спільно з проектувальником залежно від архітектурної, технічної й екологічної складності об'єкта, вимог місцевих органів містобудування та архітектури, вартості будівництва об'єкта. При цьому затвердженню підлягає тільки одна стадія.

Проектування в одну стадію виконується для об'єктів, будівництво яких здійснюється переважно із використанням проектів масового чи повторного застосування, де всі містобудівні обґрунтування попередньо погоджені. У цьому разі розробляють робочий проект (РП).

Робочий проект є суміщеною стадією проектування, призначений для погодження, затвердження проектної документації, а також для будівництва об'єкта.

Робочий проект складається з пояснювальної записки з техніко-економічними показниками і робочих креслень, кошторисної документації та розділу організації будівництва. Пояснювальна записка може викладатися на аркушах загальних даних відповідних розділів робочого проекту.

Усі матеріали робочого проекту видаються замовнику в чотирьох примірниках.

При проектуванні у дві стадії технічно складних об'єктів відносно містобудівних, архітектурних, художніх та екологічних вимог, технології, інженерного забезпечення, впровадження нових будівельних конструкцій для експериментального будівництва, а також обґрунтування інвестицій розробляються, як правило, для об'єктів цивільного призначення - ескізний проект, для об'єктів промислового призначення, транспортного, енергетичного, гідротехнічного, меліоративного та інших спеціальних видів будівництва - техніко-економічне обґрунтування інвестицій, проект і робоча документація.

Ескізний проект (ЕП) містить принципові рішення містобудівних, архітектурних, художніх, функціональних, екологічних вимог, підтверджує принципову можливість створення об'єкта, визначає його вартість.

У складі графічної частини та пояснювальної записки ескізного проекту для обґрунтування прийняття архітектурних рішень за завданням на проектування можуть додатково виконуватися інженерно-технічні та конструктивні розробки, схеми інженерного забезпечення об'єкта й обґрунтування ефективності інвестицій.

Ескізний проект після схвалення органами містобудування та архітектури або затвердження є основою для подальшого розроблення проектної документації.

Техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) інвестицій обґрунтовує необхідність і доцільність будівництва і реконструкції промислових об'єктів, їх технічну здійсненність та ефективність інвестицій. ,

У ТЕО інвестицій мають розглядатися рішення щодо розміщення, потужності об'єкта, оцінки впливів проектованої діяльності на навколишнє середовище (ОВНС), відповідність архітектурним вимогам тощо згідно із завданням на проектування.

ТЕО інвестицій після його схвалення або затвердження є підставою для подальшого розроблення проектної документації.

Проект (П) на будівництво об'єкта цивільного призначення розробляється на підставі вихідних даних та завдання на проектування, погодженого ескізного проекту (за його наявності).

Проект на будівництво, розширення та реконструкцію об'єкта промислового призначення розробляється на підставі вихідних даних та завдання на проектування, погодженого ТЕО інвестицій (за його наявності).

Проект на будівництво об'єктів цивільного призначення, як правило, складається з таких розділів:

- пояснювальна записка з вихідними даними;

- архітектурно-будівельне рішення, генеральний план, благоустрій території, схема транспорту (за необхідності);

- технологічна частина (за необхідності);

- рішення з інженерного обладнання та зовнішніх інженерних мереж;

- ОВНС (за необхідності, яка визначається за участю державних органів охорони навколишнього природного середовища);

- організація будівництва;

- кошторисна документація;

- відомості обсягів робіт;

- демонстраційні матеріали, макети (відповідно до завдання на проектування).

Проект на будівництво об'єктів промислового призначення, як правило, складається з таких розділів:

• пояснювальна записка з вихідними даними;

• генеральний план та транспорт;

• технологічна частина;

• рішення з інженерного обладнання та зовнішніх інженерних мереж;

• архітектурно-будівельні рішення;

• організація будівництва;

• ОВНС відповідно до вимог 1.7 ДБН А 2.2-1-95;

• кошторисна документація;

• демонстраційні матеріали (відповідно до завдання на проектування);

• збірники специфікацій на устаткування, матеріали, конструкції та вироби;

• відомості обсягів робіт;

• техніко-економічна частина, економічні показники.

До складу робочої документації для будівництва мають входити:

- робочі креслення, які розробляються згідно з вимогами державних стандартів;

- паспорт оздоблювальних робіт;

- кошторисна документація;

- відомість обсягів будівельних та монтажних робіт;

- збірники специфікацій обладнання, виробів і матеріалів;

- опитувальні листи та габаритні креслення на відповідні види обладнання та виробів;

- вихідні вимоги щодо розроблення конструкторської документації на обладнання індивідуального виготовлення (включаючи нетипове і нестандартизоване обладнання, за яким вихідні вимоги в проекті не розроблялися).

Типові проекти розробляються для масового, багатократного будівництва будівель і споруд, однакових по призначенню, потужності і розмірам. Широке використання типових проектів дає можливість уніфікувати кількість типорозмірів будівельних елементів і встановлення кратності всіх останніх розмірів визначеною одиницею вимірювань. Будівництво по типовим проектам частіше повторних будівель має значну перевагу перед індивідуальним проектуванням.

Типові проекти створюють умови для уніфікації будівельних елементів будівель і споруд, виявленню більш оптимальних розмірів підприємств. їх пристосування дає змогу використову-

вати прогресивні схеми планування торговельних і складських приміщень, які дозволяють більш раціонально використовувати площі, збільшувати ефективність праці робітників, використовувати випробувані способи освітлення, вентиляції і отеплення приміщень, а також типове обладнання.

У випадку потрібності типові проекти прив'язують до конкретних місцевих умов, їх уточнюють у відношенні розміщення будівель на генеральному плані, розмірів глибини закладення фундаментів з врахуванням місцевих геологічних умов, заміни окремих елементів конструкцій та інше.

Типовий проект складається з пояснювальної записки, яка має необхідні при використанні типового проекту відомості робочих креслень, паспорту типового проекту, експлікації приміщень

Економічні та інженерні вишукування виконують до початку розроблення проекту. Результати цих вишукувань використовуються розробниками проектно-кошторисної документації для технічно правильного і економічно доцільного розв'язання питань проектування, будівництва та експлуатації будівель і споруд.

Склад і обсяг вишукувань залежить від призначення будівництва, ступеня освоєння району будівництва та місцевих умов.

Економічні вишукування виконують у першу чергу. На їх підставі визначають економічну доцільність розміщення об'єкта будівництва в даному районі (пункті). Ці вишукування мають першорядне значення при виборі майданчика будівництва.

Головна мета економічних вишукувань - це виявлення можливості забезпечення будови сировиною, матеріалами, паливом, водою, електроенергією, газом, транспортними засобами.

Для цього» ретельно вивчають місцеву матеріально-технічну базу будівельної індустрії та місцеві сировинні ресурси з метою виявлення підприємств із виробництва будівельних матеріалів і конструкцій, родовищ місцевих будівельних матеріалів.

Здійснюючи економічні вишукування, особливу увагу треба приділяти можливості використання місцевих транспортних зв'язків та засобів місцевих транспортних організацій для обслуговування потреб будівництва.

Не менш важливе значення має дослідження джерел водо- та енергопостачання. Для виявлення можливості приєднання водогінних і каналізаційних мереж будівельного майданчика до найближчих існуючих магістралей досліджують траси цих водогон-них та каналізаційних мереж, потужність насосної станції, розрахункову і фактичну витрату води. Там, де немає постійних мереж, здійснюють дослідження джерел для тимчасового водопостачання та способу очищення води.

Район будівництва обстежують і з метою виявлення джерел постачання електроенергії, тепла, пару, стиснутого повітря, газу для потреб будівництва.Склад та зміст інженерних (технічних) вишукувань залежить від місцевих умов. Метою цих вишукувань є вивчення природних умов району будівництва.

До технічних вишукувань належать такі дослідження: топографо-геодезичні, геологічні, гідрологічні, кліматологічні, санітарно-екологічні тощо.

14Організація вишукувань. Інженерні вишукування здійснюють у три етапи: підготовчий, польовий і камеральний.

У підготовчий період збирають і вивчають необхідні дані про об'єкт досліджень і розробляють заходи для здійснення дослідних і розвідувальних робіт.

У польовий період на місці перевіряють й уточнюють зібрані раніше дані, виявляють нові, здійснюють різні вимірювання, відбирають зразки, беруть проби і роблять часткові прискорені дослідження та аналізи їх. У цей період, крім власне польових робіт, виконують частину камеральних і лабораторних робіт, необхідних для забезпечення неперервності польового дослідницького та розвідувального процесу і контролю за повнотою польових робіт.

У камеральний період обробляють усі польові матеріали -складають звіти, карти, схеми, таблиці, графіки та готують іншу документацію, що додається до звіту.

Дослідні і розвідувальні роботи здійснює провідна проектна організація. При великому обсязі цих робіт частину їх передають спеціалізованим організаціям на договірних засадах. До початку дослідних і розвідувальних робіт і в процесі виконання їх ті чи інші рішення погоджують із відповідними організаціями.

Проект організації будівництва є невід'ємною складовою частиною проектно-кошторисної документації і розробляється проектною організацією у складі "Робочого проекту" при проектуванні в одну стадію і у складі "Проекту" при проектуванні у дві стадії - розділ "Організація будівництва".

Проект організації будівництва розробляється на базі таких вихідних матеріалів:

- завдання на проектування даного об'єкта;

- матеріали інженерних вишукувань (при реконструкції та технічному переозброєнні об'єктів - матеріали їх передпроектного технічного обстеження) і дані режимних спостережень на територіях, які зазнають впливи несприятливих природних явищ і геологічних процесів;

- документи, що встановлюють строки будівництва (нормативні і контрактні);

- рекомендовані генеральною підрядною та субпідрядною організаціями рішення щодо застосування матеріалів і конструкцій, засобів механізації будівельно-монтажних робіт, порядку забезпечення будівництва енергетичними ресурсами, водою, тимчасовими інженерними мережами, а також місцевими будівельними матеріалами;

- відомості про умови поставки та транспортування з підприємств-постачальників будівельних конструкцій, готових виробів, матеріалів і устаткування;

- спеціальні вимоги до будівництва складних і унікальних об'єктів;

- відомості про умови виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах реконструкції та технічного переозброення;

- об'ємно-планувальні і конструктивні рішення будівель та споруд і принципові технологічні схеми основного виробництва об'єкта, що будуватиметься (його черги), з розбивкою на пускові комплекси та вузли;

- відомості про умови забезпечення кадрами будівельників;

- відомості про умови забезпечення транспортом, в тому числі для доставки будівельників від місця проживання до місця роботи;

- дані про дислокацію та потужності загальнобудівельних та спеціалізованих організацій та умови її перебазування;

- дані про наявність виробничої бази будівельної індустрії і можливості їх використання;

- відомості про умови забезпечення будівельників харчуванням,

медичним обслуговуванням, житловими, санітарно-побутовими та культурно-побутовими приміщеннями;

- заходи по захисту території будівництва від несприятливих природних явищ (зокрема, геологічних процесів), а також від можливих пожеж та етапність їх виконання;

- дані про забезпечення засобами пожежогасіння, в тому числі - первинними;

- дані про умови будівництва, що передбачаються контрактами з іноземними фірмами.

3.6 Склад і зміст проекту організації будівництва визначаються учасниками інвестиційного процесу в контракті на будівництво об'єкта з урахуванням його складності, умов будівництва, обсягів робіт та інших обставин.

1 Проект органiзації будівництва об'єкта повинен розроблятися на повний обсяг будівництва, передбачений проектом.

При будiвництві об'єкта по чергах проект організації будівництва на окрему чергу повинен розроблятися з урахуванням здійснення будівництва на повний розвиток.

2 До складу проекта органiзації будівництва включаються:

а) календарний план будівництва, в якому визначаються терміни і черговість будівництва основних і допоміжних будiвель і споруд, технологічних вузлів і етапів, пускових або містобудівних комплексів з розподілом капітальних вкладень і обсягів будівельно-монтажних робіт на будівлях і спорудах та періодах будівництва (додаток 4, форма 1).

Календарний план на підготовчий період складається окремо (з розподілом обсягів по місяцях);

б) будівельні генеральні плани на об'єкт або комплекс об'єктів для підготовчого і основного періодів будівництва, з урахуванням зведення підземних і надземних частин, з розташуванням: постійних будівель і споруд; місць розміщення тимчасових будівель і споруд, конструкцій, матеріалів і виробів; інженерних мереж, місць підключення тимчасових інженерних мереж до діючих мереж із зазначенням джерел забезпечення будмайданчика електроенергією, водою, парою, теплом; складських майданчиків; основних монтажних кранів та інших будівельних машин; існуючих та тих, що підлягають знесенню, будівель, місць розміщення знаків закріплення розбивочних осей будівель та споруд; доріг, проїздів та під'їздів, місць розташування джерел протипожежного водопостачання, протипожежних засобів та первинних засобiв пожежогасiння; в) організаційно-технологічні схеми, що визначають оптимальну послідовність зведення будівель і споруд із зазначенням технологічної поспiдовностi робiт;

г) відомість обсягів основних будівельних, монтажних і спеціальних будівельних робіт, визначених проектно-кошторисною документацією, з виділенням робіт по основних будівлях і спорудах, пускових. або містобудівних комплексах і періодах будівництва (додаток 4, форма 2);

д) відомість потреби в будівельних конструкціях, виробах, матеріалах і устаткуванні з розподілом, по календарних періодах будівництва, яка складається на об'єкт в цілому і на основнi будiвлі і споруди виходячи із обсягів робіт і діючих норм витрат будівельних матеріалів (додаток 3, форма 3);

е) відомість потреби в основних будівельних машинах і транспортних засобах по будівництву в цілому, складена на основі фізичних обсягів робіт, обсягів вантажоперевезень та норм виробітку будiвельних машин і транспортних засобів;

ж) потреба в кадрах будівельників по основних категоріях;

з) пояснювальна записка, яка містить: характеристику умов та складності будівництва; обгрунтування методів виробництва і можливість суміщення будівельних, монтажних і спеціальних будівельних робіт; заходи щодо охорони праці у відповідності з діючими нормативними актами; умови збереження навколишнього середовища; обгрунтування розмірів і оснащення майданчиків для складування матеріалів, конструкцій і уста ткування; обгрунтування прийнятої тривалості будівництва.

3 Склад і зміст проектів організації будівництва можуть мінятися з урахуванням складності і специфіки об'єктів, що проектуються, в залежності від об'ємно-планувальних і конструктивних рішень, ступеня уніфікації і типізації рішень, необхідност1 застосування спеціальних допоміжних споруд, пристосувань, пристроїв і установок, особливостей окремих видів робіт, а також вiд умов поставки на будмайданчик матеріалів, конструкцій устаткування.

Проект виконання робіт розробляють генеральні підрядники будівельно-монтажної організації, а на окремі види монтажних і спеціальних робіт - організації, що виконують ці роботи. За замовленням будівельних організацій ПВР можуть розробляти проектні, проектно-технологічні, проектно-конструкторські або інші організації. Розробники проекту виконання робіт повинні мати ліцензію на цей вид проектування.

Затрати на розробку ПВР здійснюються кожною будівельною організацією за рахунок її накладних витрат.

Проекти виконання робіт розробляють з метою визначення найефективніших методів виконання будівельно-монтажних робіт, що сприяють зниженню їх собівартості і трудомісткості, скороченню тривалості будівництва об'єкта та поліпшенню якості будівельно-монтажних робіт. ПВР також використовують для оперативного планування, контролю, регулювання та обліку будівельного виробництва.

ПВР розробляють на підставі рішень, ухвалених у проекті організації будівництва на основі робочих креслень.

Проект виконання робіт розробляють на базі таких вихідних матеріалів:

- завдання на розроблення, яке видається будівельною організацією як замовником проекту виконання робіт, з обґрунтуванням необхідності розроблення його на будівлю (споруду) в цілому, її частину або види робіт із зазначенням терміну розроблення;

- проект організації будівництва;

- необхідна робоча документація;

- умови постачання конструкцій, готових виробів, матеріалів і устаткування, використання будівельних машин і транспортних засобів, забезпечення робочими кадрами будівельників з основних професій, застосування бригадного підряду на виконання робіт, виробничо-технологічної комплектації і перевезення будівельних вантажів, а, за необхідності, також умови організації будівництва і виконання робіт вахтовим методом;

- матеріали і результати технічного обстеження будівель та споруд діючих підприємств при їх реконструкції і технічному переозброєнні, а також вимоги до виконання будівельних, монтажних і спеціальних будівельних робіт в умовах діючого виробництва.

До складу проекту виконання робіт зі зведення будівлі, споруди або її частини включають:

1) календарний графік виконання робіт або комплексний
сітьовий графік, в якому встановлюють послідовність і терміни
виконання робіт з максимально можливим їх суміщенням;

2) будівельний генеральний план;

3) графіки надходження на об'єкт конструкцій, виробів, матеріалів і устаткування;

4) графіки руху робочих кадрів і основних будівельних машин по об'єкту. Графіки руху основних будівельних машин слід розробляти з урахуванням своєчасного виконання кожною бригадою дорученого їй комплексу робіт;

5) технологічні карти на виконання окремих видів робіт із схемами послідовності виконання прийомів, із включенням схем операційного контролю якості, описом методів виконання робіт, зазначенням трудовитрат і потреби в матеріалах, машинах, оснащенні, пристосуваннях і засобах захисту працівників, а також послідовності демонтажних робіт під час реконструкції та технічного переозброєння підприємств, будівель і споруд;

6) рішення щодо виконання геодезичних робіт, які включають схеми розташування знаків для виконання геодезичних побудов і вимірів, а також вказівки щодо необхідної точності і технічних засобів геодезичного контролю виконання будівельно-монтажних робіт;

7) рішення щодо техніки безпеки та пожежної безпеки;

8) рішення щодо забезпечення тимчасовими мережами водо-,
тепло-, енергопостачання й освітлення (у тому числі аварійного)
будівельного майданчика і робочих місць з розробленням, за необхід-
ності, робочих креслень підведення мереж до джерел живлення;

9) пояснювальна записка, що містить:

• обґрунтування з виконання робіт, у тому числі в зимовий період;

• потребу в енергетичних ресурсах і рішення щодо забезпечення ними;

• перелік мобільних (інвентарних) будівель, споруд і пристроїв із розрахунком потреби й обґрунтуванням умов прив'язки їх до ділянок будівельного майданчика;

• заходи, спрямовані на забезпечення зберігання і виключення розкрадання матеріалів, конструкцій і устаткування на будівельному майданчику, в будівлях і спорудах;

• заходи із забезпечення безпеки під час спільної роботи кількох вантажопідйомних та інших машин і механізмів;

• заходи щодо захисту існуючих будівель і споруд від пошкодження, а також природоохоронні заходи.

Проект виконання робіт на окремі монтажні і спеціальні види робіт (монтажні, санітарно-технічні, оздоблювальні, геодезичні та ін.) має складатися із календарного графіка виконання робіт; будівельного генерального плану; технологічної карти виконання робіт із доданням схем послідовності виконання робіт і операційного контролю якості, даних щодо потреби в основних матеріалах, конструкціях і виробах, а також використовуваних машинах, пристроях і оснащенні і короткої пояснювальної записки. Крім того, до складу проекту виконання геодезичних робіт слід додатково включати: вказівки щодо точності і методів виконання геодезичних робіт при створенні розбивочної сітки будівлі, споруди і детальних розбивок, схеми розташування розбивочної сітки, монтажних рисок, маяків і способів їх закріплення, конструкції геодезичних знаків, а також перелік виконавчої геодезичної документ-тації.

Проект виконання робіт на підготовчий період будівництва повинен містити:

1) календарний графік виконання робіт на об'єкті;

2) будівельний генеральний план;

3) технологічні карти;

4) графік руху робочих кадрів і основних будівельних машин;

5) графік надходження на будівництво необхідних на цей період
будівельних конструкцій, виробів, основних матеріалів і устаткування;

бсхеми розміщення знаків для виконання геодезичних побудов, вимірів, а також вказівки щодо необхідної точності і технічних засобів геодезичного контролю;

7)пояснювальну записку

Проект виконання робіт на підготовчий період будівництва повинен містити:

1) календарний графік виконання робіт на об'єкті;

2) будівельний генеральний план;

3) технологічні карти;

4) графік руху робочих кадрів і основних будівельних машин;

7)пояснювальну записку

Будівельне виробництво характеризується високим рівнем розгіоділу суспільної праці, складністю об'єктів будівництва, великою кількістю варіантів технології й організації, спеціалізацією і кооперуванням та іншими чинниками. Це зумовлює множинність варіантів рішення задач планування та управління будівництвом. При розробці планів організації будівництва доводиться порівнювати велику кількість можливих альтернативних рішень і вибирати з них найвірніші. Цей процес значно прискорює використання ефективних технологічних моделей будівництва, а також інших документів проекту (технологічні карти, схеми руху машин та ін.).Модель - це спрощене уявлення деякого об'єкта, зручніше для вивчення, ніж сам об'єкт. Модель - це сполучна ланка між теорією і дійсністю. Виробничий процес можна представити у вигляді уявної, описувальної чи графічної моделі.При виконанні простих виробничих процесів керівник може, спираючись на власний досвід і пам'ять, виробити власний план координації діяльності окремих виконавців, що забезпечує отримання відмінних результатів. Таке ідеалізоване уявлення майбутнього результату і процесу його досягнення, називають уявним моделюванням.

Складніший виробничий процес зображують у вигляді опису-вальних (цифрових, математичних рівнянь тощо) і графічних (лінійні графіки, циклограми, сітьові графіки тощо) моделей.

Будь-яка модель, крім того, має бути адекватна (подібна) об'єкту, яким керують, а також проста, наочна, зручна для аналізу, економічна як на стадії виробництва, так і на стадії експлуатації, відображати повний перелік робіт, послідовність їх виконання і характер їх взаємозв'язку, передбачати безперервність однотипних робіт. Потокове будівництво не повинно передбачати сумісность робіт у часі і просторі, яка заборонена умовами охорони праці, багатоваріантністю технологій будівельного виробництва тощо.В основу виробничої моделі покладено нормалізовані технологію й організацію зведення будинків та споруд.Нормалізованими моделі називають тому, що під час їх розроблення використовують часові нормативні значення, які запроектовані на основі нормалі, кожна нормаль описує одноваріантну послідовність виконання робітУ будівництві беруть участь, як правило, велика кількість виконавців різних професій і кваліфікацій, багато типів машин і механізмів, організацій-постачальників й інші виконавці, що значно ускладнює діяльність керівника будівництва, і він не здатний схвалювати правильне рішення на основі уявної моделі. Цим і пояснюється необхідність розроблення і використання таких виробничих моделей, за допомогою яких можна було б завчасно планувати і здійснювати контроль виконання робіт. Для побудови моделі процеси об'єкта вивчення спрощуються, з множини чинників відокремлюють порівняно невелику кількість найважливіших.

Маючи виробничу модель, можливо завчасно намітити варіанти реалізації програм, оцінити за варіантами послідовність ухвалення рішень, відкинути недопустимі і рекомендувати найвдаліші рішення. Виробничу модель можна зобразити у вигляді лінійних і сітьових графіків, а також циклограм. Графіки мають відображати об'єкі в усіх аспектах, суттєвих для календарного планування і регулювання виробничо-господарської діяльності

Особливістю, що відрізняє графіки в управлінні й організації будівельного виробництва, є та обставина, що об'єкт, який вивчається, в цьому випадку не має речового і фізичного значення, він описується системою зв'язків і відношень, які можуть бути представлені тільки графічно. Тобто, організаційні креслення, на відміну від технічних креслень, описують сукупність думок організатора, відомостей про передові методи організації і технології виконання будівельно-монтажних робіт, відображають модель організації процесу.

Лінійні графіки наочно відображають однозначний взаємозв'язок і послідовність робіт. їх широко використовують при одноваріантному характері нормалізованої технології, наприклад, при масовому житловому будівництві, зведенні нескладних об'єктів, а також коли необхідно лише встановити конкретні строки виконання окремих операцій.

Рік
Календарні дні
Жовтень				Листопад
1-9	10-16	17-23	24-31	1-6	10-16	17-22	24-29

Рис. 7.1. Лінійний графік

Циклограми використовують при організації потокового будівництва, особливо під час зведення однотипних будинків і споруд. Вони наочно відображають розвиток потоку у часі і просторі. В основу побудови циклограми покладено технологічні нормалі. Кожна нормаль описує одноваріантну послідовність виконання робіт на одній захватці або дільниці.

Сітьові графіки дають змогу оптимально відобразити послідовність зведення складного об'єкта, забезпечити керівника і виконавців інформацією для схвалення рішень з організації й управління, встановити чіткий взаємозв'язок робот при їх наочній технологічній послідовності, проаналізувати хід будівництва в просторі і часі, поєднувати в одній моделі увесь комплекс робіт, що виконуються усіма учасниками будівництва, використовувати ЕОМ для аналізу варіантів досягнення мети і для розрахунку часових параметрів сітки.

Рис. 7.3. Сітьовий графік

Сітьові графіки можуть складатися як для простих, так і для складних програм. Для кожної роботи, введеної у модель сітки визначаються її виконавець, тривалість, трудомісткість, ціна та інші показники.

Сітьовий графік стає ефективною робочою моделлю для вироблення і реалізації рішень лише у тому випадку, якщо послідовність виконання робіт пов'язано, скоординовано з використанням усіх видів ресурсів, узгоджено з усіма, хто бере участь у будівництві, і якщо ці строки й узгодження покладено в основу всієї системи планування діяльності будівельної організації. Інакше система вироблення і реалізації управлінських рішень вступає у суперечності з сітьовим плануванням. Висока ефективність сітьового планування й управління досягається тільки за системного підходу до розв'язання проблеми, особливо щодо проблем управління будівництвом.

Системний підхід дає змогу вирішувати проблему комплексно, а керівникам будівництва - чіткіше уявляти перспективи, що відкриваються, і знаходити шляхи підвищення ефективності управління виробництвом.

Основні елементи сітьового графіка. Сітьовий графік скла-дається з робіт й подій. Робота відображає трудовий процес, в якому беруть участь люди, машини, механізми, матеріальні ресурси (проектування споруд, постачання обладнання, кладка стін, розв'язування задач на ЕОМ і тощо), або процес очікування (твердіння бетону, сушіння штукатурки).

Кожна робота сітьового графіка має конкретний зміст. Робота як трудовий процес вимагає затрат часу і ресурсів, а як очікування - тільки часу. В усіх випадках робота - це процес, який має місце у часі. До робіт також належать постачання конструкцій і матеріалів. На сітковому графіку роботи позначають суцільними лініями, а їх напрямок - стрілками.

Для правильного і наочного відображення порядку передуван-ня робіт при побудові сітки використовують додаткові дуги, що зображують штриховими лініями і називають фіктивними робота-ми чи зв'язками. Вони не потребують ні часу, ні ресурсів, а лише вказують, що початок однієї роботи залежить від закінчення іншої.

Роботи, які починаються з вихідної події сітьового графіка, називають вихідними роботами, а ті, які закінчуються кінцевими подіями - завершальними роботами (рис. 7.9).

Подія виражає факт закінчення однієї або кількох безпосе-редньо попередніх (вхідних у подію) робіт, необхідних для початку безпосередньо наступних (вихідних із події) робіт. Подію, що перебуває на початку роботи, називають початковою, а

в кінці - кінцевою (рис. 7.10). Початкову подію сітьового графіка називають вихідною, а кінцеву - завершальною. Подію, що не є вихідною або завершальною, називають проміжною. До вихідної події сітьового графіка не входить, а з завершальної не виходить жодна робота (рис. 7.11).

На відміну від робіт події, здійснюються миттєво без потреби ресурсів. Здійснення подій означає, що відкрито фронт робіт для безпосередньо наступних робіт. Якщо одна подія є результатом декількох безпосередньо попередніх робіт, то її вважають здійсненою в момент закінчення шляху з найбільшою тривалістю безпосередньо попередньої події.

Кінцева подія роботи

Подію на сітьовому графіку зображають будь-якимигеометричними фігурами (коло, трикутник, прямокутник, квадрат тощо).

23Будь-яку послідовність робіт на сітьовому графіку, за якої кінцева подія кожної роботи збігається з початковою подією наступної, називають шляхом. Тривалість шляху визначається сумою тривалос-тей робіт, що складають шлях. Шлях найбільшої довжини між початковою і кінцевою подіями називають критичним (Ткр). Критичний шлях має важливе значення в умовах функціонування сітьового планування і управління (СПУ), в яких використовують сітьові моделі класу ПДЧ (простіша детермінована часова), тому що він визначає загальну тривалість будівництва.

Рис. 7.12. Приклад позначення на сітьовому графіку безпосередньо наступних робіт

Рис. 7.13. Сітьовий графік. Критичні роботи зображено товстими лініями (стрілками). Літери над стрілками - найменування робіт

Якщо критичний час не відповідає заданому чи нормативному, скорочення строків будівництва необхідно починати із скорочення тривалості критичних робіт. Для наочного зображення на графіку критичні роботи позначають жирними стрілками (рис. 7.13).

(рис. 7.13). Критичний час у сітці не залежить від початкового моменту, директивного чи нормативного строка (чи терміна) будівництва. Сітьовий графік може мати декілька критичних (однакової тривалості) шляхів. На зображеному (рис. 7.13) сітьовому графіку під стрілками вказано тривалість робіт у днях. Цей сітьовий графік має декілька повних шляхів із різною тривалістю.

Шлях

1-2-5-7-8

1-4-8 1-4-5-7-8 1-3-5-7-8 1-3-6-7-8 1-3-6-8

Тривалість шляхів, дні

5 + 6+14+10 = 35

8 + 9=17 8 + 0+14+10 = 32 10+11 + 14+10 = 45 10 + 3+0+10 = 23 10 + 3+2= 15

Критичним є шлях 1-3-5-7-8 тривалістю 45 днів. Інші шляхи мають деякий запас часу. Наприклад, шлях 1-2-5-7-8 має запас часу у 10 днів (45 - 35 = 10).

Сітьовий графік - це динамічна модель зведення одного чи декількох об'єктів, що відображає технологічну залежність і послідовність виконання комплексу будівельно-монтажних робіт, поєднуючи їх здійснення у часі і просторі з урахуванням затрат ресурсів і сумісності робіт із визначенням при цьому вузьких (критичних) місць. Таким чином, графічне зображення сітьової моделі називають сітьовим графіком (рис. 7.3).

Залежно від способу зображення робіт на сітьовому графіку розрізняють сітки типу „роботи-вершини" і „роботи-дуги".

У першому випадку роботи комплексу позначені вершинами, а дуги (стрілки) відображають відношення перебування між роботами, у другому - роботи комплексу позначені дугами, а вершини відповідають деяким подіям. У нашій країні в основному використовують сітки типу „роботи-дуги", які далі розглядаються докладніше.

За характером часових оцінок визначають сітки з детермінованими, імовірними і змішаними тривалостями робіт.

Детермінованими називають сітки, в яких часові оцінки робіт, що виконуються, мають цілком визначене значення, засноване на твердій нормативній базі.

Імовірними називають такі сітки, для яких тривалість робіт точно визначити неможливо через відсутність твердої нормативної бази. Це має місце, коли роботи виконують вперше у порядку експерименту з використанням нових будівельних матеріалів, конструкцій, механізмів, інструментів і пристроїв.

Змішаними називають такі сітки, в яких детерміновані оцінки тривалості робіт зіставляються з імовірними.

За ступенем охоплення процесу будівництва сітки поділяють на комплексні, часткові і первинні.

Комплексні сітки охоплюють усі процеси, що виконують різні організації, які беруть участь у будівництва, і його забезпеченні (проектні, будівельні генпідрядні і спеціалізовані, постачальницькі та інші організації).

Часткові сітки охоплюють роботи окремих самостійних частин проекту, після завершення яких може бути отримана готова продукція у вигляді окремих будівель і споруд.

Первинні (локальні) сітки охоплюють роботи, які виконують окремі виконавці, кінцева мета яких - створення конструктивного елемента будівель і споруд чи виконання етапів робіт. З первинних сіток складаються часткові сітки.

Сітьові графіки залежно від кількості незалежних цілей можуть мати одну або декілька завершальних подій. Сітки, що мають одну завершальну подію, називають одноцільовими. Якщо в сітці має місце декілька завершальних подій, то такі сітки називають багатоцільовими.

За складом параметрів розрізняють сітьові моделі з урахуванням часу, вартості і ресурсів.

Сітьові моделі з урахуванням часу поділяють на класи: ПДЧ -простіша детермінована часова, ДЧ - детермінована часова, УДЧ -узагальнена детермінована часова, ІЧ(д) - імовірна часова з детермінованою сіткою, ІЧ(а) - імовірна часова з альтернативною сіткою.

У детермінованих сітках принцип передування робіт здійснюють за схемою "І". Це означає, що для початку виконання наступної роботи всі роботи, які їй безпосередньо передують, мають бути виконані. Досягнення кінцевої мети при цьому означає, що за будь-яких умов повинні виконуватись усі роботи комплексу.

У практиці зустрічаються комплекси робіт, у яких для початку, наприклад, роботи А необхідний результат хоча б однієї роботи Б чи В. Сітки, в яких принцип передування робіт здійснюється за схемою "Чи", називають альтернативними. В альтернативних сітках також допускається об'єднання вхідних (вихідних) дуг як за схемою "І", так і за схемою "Чи".

Для альтернативних сіток в описання взаємовідносин робіт і подій вносять такі доповнення: подія, для якої вхідні роботи об'єднані за схемою "Чи", вважається такою, що відбулась, якщо виконано, принаймні, одну з вхідних робіт. Аналогічно, об'єднан-ня вихідних із події робіт за схемою "Чи" означає, що настання події створює можливість для виконання, принаймні, однієї з вихідних робіт.

При побудові альтернативних сітьових графіків використовують такі умовні позначення вершин сітки:

О - вхідні і вихідні роботи, об'єднані за схемою "І";

^ - вхідні роботи, об'єднані за схемою "Чи", а вихідні - за схемою "І";

> - вхідні роботи, об'єднані за схемою "І", а вихідні - за схемою "Чи";

О - вхідні і вихідні роботи, об'єднані за схемою "Чи".

Розглянемо на прикладах використання умовних позначень при побудові альтернативних сітьових графіків.

На рис. 7.4, 7.5, 7.6, 7.7 показано об'єднання робіт альтернативних сітьових графіків - коли хоча б одну з альтернативних робіт, що входить у конкретну подію, виконано, то інші роботи можна не виконувати. У цьому випадку для досягнення кінцевої мети комплексу не обов'язково виконання всіх робіт, що належать до його складу. Об'єднання за схемою "Чи" в альтернативних сітках використовують також для позначення порядку виконання робіт. На рис. 7.7 зображено ситуацію, в якій для виконання роботи В достатньо попереднього виконання лише однієї з робіт А чи Б, але для завершення комплексу робіт необхідно виконати обидві роботи. Для початку роботи за схемою "І" необхідно, щоб усі роботи (А, Б, В) були виконані.

З урахуванням вартості сітьові моделі підрозділяють на лінійні і нелінійні, з урахуванням ресурсів - на моделі з урахуванням потреб у ресурсах і моделі з розподіленням ресурсів.

Форми зображення сітьових графіків.

Крім сітьових графіків застосовують й інші форми зображення сітьових моделей - цифрова, таблична, за допомогою технік-них засобів (світлові табло, механічні моделі, електричні ланцюги та ін.). Усі форми відображення сітки еквівалентні за ін формацією, що в них міститься.

При цифровому зображенні сітки нумерація подій не обов'язково має виконуватись за допомогою послідовних натуральних чисел.

Кодування при цьому можна здійснювати таким чином, щоб номери подій містили у собі змістовнішу інформацію про складові робіт і подій.

Наприклад, перші дві цифри номера подій можуть позначати кол об'єкта, на якому мають виконувати певну роботу. Третя цифра -номер ділянки, наступні - код роботи і т.д. Існує декілька форм цифрового зображення сітки. Одна з форм цифрового зображення сітьового графіка складається з надання переліку кодів подій і робіт (спискова форма).

Рис. 7.7. Позначення сполучення "Чи", коли всі роботи комплексу для досягнення кінцевої мети необхідно виконати

У табл. 7.1 наведено сітку, зображену на рис. 7.8 графічно. За другим варіантом спискової форми цифрового зображення для кожної події, наведеної на сітьовому графіку (рис. 7.8), числовим кодом позначають у табл. 7.2 і 7.3 коди всіх вхідних у подію чи вихідних з події робіт.

Цифрові зображення сітьової моделі можуть бути представ-лені у матричній формі різних варіантів. Наприклад, сітки зобра-жують за допомогою прямокутної матриці, яка складається з рядів п і стовпчиків т, де п - кількість подій, т - кількість робіт. Події і роботи на сітьовому графіку нумерують цифрами від 1 до п і від 1 до т відповідно. Якщо ^ік - елемент матриці на перетині /-го ряду і к-го стовпчика, тоді:

+1, якщо і-а подія є кінцевою для к-і роботи;

якщо і-а подія є початковою для к-і роботи; 0» якщо к-а робота не є ні вхідною, ні вихідною для /-Ї події.

Для прикладу матричне зображення сітьового графіка (рис. 7.8) наведено в табл. 7.4.

При аналізі сітьових моделей людиною, сітьовий графік має перевагу наочності над іншими формами їх подання, але ця пере-вага втрачається при дуже великій кількості елементів у сітці.

Таблиця 7.3. Приклад цифрового подання сітьового графіка (рис. 7.8). (Другий варіант)

Номер подій Кінцеві номери подій вихідних робіт

1 5,8,9

5 8,9

8 9

За ступенем охоплення процесу будівництва сітки поділяють на комплексні, часткові і первинні.

Розглядають тільки правила побудови сітьових графіків типу "роботи-дуги" класу ПДЧ (простіші детерміновані часові).

Роботи в таких моделях зображують стрілками (суцільними чи пунктирними), а події - геометричними фігурами (коло, прямокутник, трикутник тощо). При цьому форма і розміри геометричних фігур, що зображують події, форма і довжина стрілок, що зображують роботи, не суттєві. Вимоги до форми і розмірів елементів сітьового графіка визначають лише з міркувань зручності практичного використання сітьової моделі.

Тривалість робіт чи інші їхні параметри зазначають під стрілкою, а найменування робіт - над стрілкою (рис. 7.14, а).

За наявності в сітьовому графіку очікування над стрілкою пишуть слово "очікування", під стрілкою - тривалість (рис. 7.14, б).

Рис. 7.14. Приклад позначення на сітьовому графіку робіт, очікування, тривалості і коду робіт: а - код роботи (1, 2), б - код роботи (6,10)

Стрілки необхідно розташовувати за можливості горизонтально, без зайвих перетинань, зліва направо: кожна робота комплексу на сітьовому графіку має відповідати окремій дузі (стрілці). Одна робота не може об'єднувати понад дві події. При цьому з однієї події можуть виходити чи в одну подію можуть входити декілька робіт.

Укрупнення сітьових графіків. Інколи сітки з великою кількістю робіт необхідно укрупнювати. Це робиться для використання сітьових графіків на вищому рівні управління і для підвищення його наочності.

При укрупненні сітки групу робіт у сітьовому графіку зображують як одну роботу, якщо в цій групі існують одна вихідна й одна завершальна події і якщо ці роботи виконує одна викону-вальна організація. Тривалість нової роботи дорівнює критичному шляху між цими подіями. На рис. 7.23 наведено фрагмент сітьового графіка до і після укрупнення. Критичний шлях сітки, що укрупнюється, позначено подвійними лініями, а тривалість укрупненої роботи (9, 14) дорівнює тривалості всіх робіт, що складають критичний шлях (9, 10, 11, 13, 14), тобто (4 + 2 + 6 + 4) = 16.

На рис. 7.24, а представлено фрагмент сітьового графіка з однією вихідною і однією завершальною подіями і роботою (3, 4), а на рис. 7.24, б - той самий фрагмент після укрупнення. Роботи (1,2), (1,4) (2, 4) об'єднано в роботу (1,4); роботи (4, 5), (4, 6), (5, 7), (6, 7), (6, 8), (7, 9), (8, 9) - в роботу (4, 9).

Рис. 7.21. Роботи Б, В починають після закінчення роботи А, а роботи Г,Д починають після закінчення роботи Б. Роботу Е починають після закінчення робіт В, Д і закінчують одночасно з роботою 3. Роботу 3 починають після закінчення роботи Г

На рис 7.25, а представлено фрагмент сітьового графіка, який також має одну вихідну й одну завершальну події, але з події 7 виходить робота (7, 10) до укрупнення, а на рис. 7.25, б - після укрупнення. Роботи (3, 4), (3, 5), (4, 6), (5, 6), (5,7), (6, 7) об'єднано в роботу (3, 7), а роботи (7, 8), (7, 9), (8, 9), (8, 11), (9, 11) - у роботу (7, 11).

Роботи, що виконують різні виконавці, коли необхідний контроль за кожним окремо, укрупнювати не можна.

Часові параметри. Кожна робота сітьового графіка має часову оцінку - тривалість. Тривалість роботи можна виміряти кількісно в одиницях часу (годинах, днях, тижнях, місяцях і т.д.). Тривалість роботи проставляють під стрілкою, що зображує цю роботу (рис. 7.13).

Ранні строки настання подій. Ранній строк настання подій. 7^^(р) - максимальний із можливих моментів настання певної події при заданих тривалостях робіт і початковому моменті без урахування директивного строку завершення комплексу робіт.

Ранній строк настання вихідної події сітьового графіка чисельно дорівнює величині заданого початкового моменту:

Т^=Т₀. (8)

Ранній строк настання будь-якої події дорівнює найбільшій із сум ранніх строків настання початкових подій і тривалості робіт, що входять до події, що розглядається:

rf=maxr/^p)+^., (9)

яви)

де B(j)-множина подій і,поєднаних з j роботами (ij).

Пізній строк закінчення роботи t~^,3" - максимальний із допустимих моментів закінчення цієї роботи, при якому ще можливе виконання всіх наступних робіт із дотриманням директивного (чи раннього, якщо директивний не задано) строку настання завершальної події.

Пізній строк закінчення цієї роботи дорівнює найменшому з пізніх строків початку безпосередньо наступних робіт чи пізньому строку настання кінцевої події цієї роботи:

= min =7?, (10)

0»c(y)

де с(/) - множина робіт (jk),вихідних з подіїу роботи (ij).

Пізній строк початку роботи - максимальний із допустимих моментів початку цієї роботи, при якому ще можливе виконання всіх наступних робіт із дотриманням директивного (чи раннього, якщо директивний не задано) строку настання завершальної події.

Пізній строк початку цієї роботи дорівнює різниці між величинами її пізнього строку закінчення і тривалості:

Для завершальних робіт сітьового графіка: пізній строк закінчення дорівнює величині тривалості критичного шляху (якщо директивний строк не задано):

С=7^,_кр=тахС. (12)

У тих випадках, коли заданий директивний строк будівництва (Гдир), пізній строк закінчення завершальних робіт сітьового графіка дорівнює величині тривалості директивного строку:Г^пз=Т (ІЗ)

^±їм *■ дир * V¹ -V

Пізній строк початку завершальної роботи дорівнює різниці між тривалістю критичного шляху і тривалістю цієї роботи (якщо не задано директивний строк):

7^ПП-т__г.. П4ч

чи коли задано директивний строк будівництва, він дорівнює різниці між тривалістю директивного строку і тривалістю цієї роботи:

Т^ПТЇ=т-г (15)

Пізній строк настання події 7}^(п) - максимальний із допустимих моментів настання цієї події, при якому ще можливе виконання всіх наступних робіт із дотриманням директивного (чи раннього, якщо директивний не задано) строку настання завершальної події. Якщо директивній строк задано, пізні строки настання подій ви-значаються без урахування початкового моменту.

Пізній строк настання завершальної події сітьового графіка чисельно дорівнює ранньому строку його настання (якщо директивний не задано) чи дорівнює заданому директивному строку:

К=ті, (іб)

™Т»_к=Т_тр. (17)

Пізній строк настання будь-якої події дорівнює найменшій різниці між пізнім строком настання кінцевої події і тривалості робіт, які виходять із події, що розглядається:

(У)єс(і)

де с(0 - множина подій у, поєднаних з іроботами (у)

Повний резерв \гу ]- максимальний час, на який можна відстрочити початок чи збільшити тривалість роботи (у),не змінюючи директивний чи ранній (якщо директивний не задано) строк настання завершальної події сіткового графіка.

Повний резерв часу роботи дорівнює резерву часу найбільшого за тривалістю шляху, що проходить через цю роботу, тому використання його повністю на одній роботі анулює повні резерви часу всіх робіт, що лежать на цьому шляху. Величина повного резерву визначається різницею

пізнього і раннього строків початку чи пізнього і раннього строків закінчення цієї роботи:г;=с (і9)

чи (20)

Коли визначено строки настання подій, повний резерв часу роботи визначається як різниця пізнього строку настання кінцевої події і суми раннього строку настання початкової події і тривалості цієї роботи:

^=г;-[7^^р+г₀.]. (21)

Вільний резерв часу [г,/^в)] - максимальний час, на який можливо відкласти початок чи збільшити тривалість роботи (у)за умови, що всі події сітки настають у свої ранні строки.

Використання вільного резерву на одній із робіт не змінює величини вільних резервів часу решти робіт сітки.

Вільний резерв часу роботи визначається як різниця між раннім строком початку безпосередньо наступних робіт і раннім строком закінчення даної роботи:

ГЬ='Т-<Г- (²²)

Коли визначено строки настання подій, вільний резерв часу роботи визначається як різниця раннього строку настання кінцевої події і суми раннього настання події і тривалості цієї роботи (у):

г;=г;-[г,^р+г_#]. (23)

Вільні резерви часу завжди невід'ємні. Вони не залежать від директивних строків і мають місце, коли однією подією закінчується не менше двох робіт.

Резерв часу настання подій показує, на який гранично допустимий строк можливо затримати настання цієї події, не спричинюючи при цьому збільшення строку виконання проекту, і визначається як різниця між пізнім і раннім строками настання даної події:

Я,- = 7;^п-77. (24)

Резерви часу робіт і подій, що складають критичний шлях (якщо директивний строк не задано), дорівнюють нулю. Якщо директивний строк задано, повні резерви часу критичних робіт набувають мінімальних значень. Повні резерви для цих робітсітьового графіка невід'ємні в тому випадку, коли Г_дир. =Т₀>Г_кр. В цьому випадку також невід'ємні всі резерви часу подій, а вільні резерви часу робіт за своєю величиною не перевищують їх повних резервів.

Графічний розрахунок сіткового графіка на відміну від табличного не потребує обов'язкової нумерації події в зростаючому порядку. Оскільки розрахунок сітьового графіка виконують безпосередньо на самому графіку, то події на ньому викреслюють більших розмірів. Кожну подію поділяють на чотири сектори, в які записують суворо визначену інформацію (рис. 7.28). Нумерація подій може бути довільною. Розрахунок на графіку також виконують у кілька етапів (рис. 7.29).

Перший етап. Визначення ранніх строків настання події. На викресленому сітьовому графіку проставляють у верхньому секторі кружків номери події, а під стрілкою - тривалість робіт.

Рис. 7.28. Подія сітьового графіка при ручному розрахунку на графіку: і - номер події, Тр^}- ранній строк настання події, Т/^п)-пізній строк настання події, ф - резерв часу події. Нижній сектор

також можна використати для запису початкової події безпосередньо попередніх робіт, через які до цієї події підходить шлях максимальної тривалості 11

Рис. 7.29. Приклад графічного розрахунку сітьового графіка: літери над стрілками - найменування робіт

При визначенні ранніх строків настання події розрахунок виконують зліва направо від вихідної події до завершальної події сітьового графіка і заповнюють ліві сектори подій (кружків). Спочатку в лівий сектор вихідної події сітьового графіка вписують значення заданого моменту (Т₀) чи 0, якщо початковий момент не заданий (формула (8)). У випадках, коли нижній сектор не використовують для запису значень резервів часу подій, до нього завжди вписують 0, тому що у вихідної події сітьового графіка немає безпосередньо попередніх робіт. Якщо в прикладі Т₀ - 0. отримаємо Г₁^(р) = Т₀= 0. Цифру 0 записують до лівого сектора першої події (рис. 7.29).

Ранній строк настання наступних подій дорівнює максимальній із сум ранніх строків настання початкових подій безпосередньо передуючих даній події робіт і тривалості цих робіт за формулою (9). Наприклад, для події (2):

Г₂^(р)=Г₁^(р)+/_1і2=0 + 5 = 5.

Цифру 5 вписують у лівий сектор події (2), в нижній - 1, оскільки від події (1) пройшов шлях до події (2). Для події (4):

Цифру 8 вписують у лівий сектор події (4), а в нижній - 2. оскільки максимальний шлях до події (4) пролягає через подію (2). Аналогічно знаходять ранні строки настання всіх інших подій. Нижні сектори події, якщо в них не записують резерви часу, заповнюють одночасно з лівими.

Другий етап. Визначають тривалість критичного шляху і роботи, що потрапили на критичний шлях.

Тривалість критичного шляху визначають значенням лівого сектора завершальної події сітьового графіка після виконання першого

етапу розрахунку. У прикладі Т_кр= 7^^р) = Г₆^(р) = 17. Цифру 17 записано в лівому секторі завершальної події (6) сітьового графіка (рис. 7.29). Роботи, що лежать на критичному шляху, встановлюють, переходячи від завершальної події до вихідної і зіставляючи цифру, записану в нижньому секторі даної події, з номером попередньої події. Якщо вони однакові, то робота з кодом цих подій лежить на критичному шляху.

У нашому прикладі в нижньому секторі завершальної події (6) стоїть цифра 4. Отже, критичний шлях проходить через подію (4). Встановлюємо роботу, що виходить з події (4) до події (6). Це -робота (4, 6). Таким чином, робота (4, 6) лежить на критичному шляху. У прикладі критичний шлях проходить через події (6,4,2, 1). Критичні роботи на рис. 7.29 зазначено подвійною стрілкою

Лінійні графіки і циклограми дають можливість легко пов'зати у часі до 40 видів робіт, установити їх необхідні зв'язки і послідовність, а також визначити потребу в ресурсах. Однак у великих комплексах установити зв'язок робіт і виконавців за цими графіками складно чи зовсім неможливо. Завдяки їм також неможливо визначити головні роботи, вельми складно прогнозувати хід будівництва, що не дає змоги отримати нову інформацію і ухвалити правильне рішення для подальшого виконання робіт. Сітьові ж графіки можна використовувати для об'єктів будь-якої складності. Причому найефективніші вони саме на будівництві складних об'єктів і їх комплексів. Скорочена мова символів сітьового графіка спрощує їх читання, полегшує в цілому процес управління. У сітьовому графіку вдало поєднано способи графічного відображення технології й організації будівництва в просторі і в часі з використанням засобів математики й обчислювальної техніки для відбору оптимальних варіантів здійснення будівництва з виділенням робіт, що визначають строк виконання всієї програми. Використання сітьових графіків також полегшує координацію діяльності всіх організацій, що беруть участь у будівництві, і допомагають спрямувати їхню роботу в необхідному напрямку.При зриві строків робіт керівник може за допомогою сітьового графіка швидко, повно й об'єктивно виявити і реалізувати існуючі резерви для забезпечення виконання цих робіт, покращити технологію будівництва й ефективніше використати будівельну техніку, що в сукупності компенсує зрив строку виконання робіт.

Таким чином, планування за допомогою сітьових графіків значною мірою сприяє конкретизації відповідальності керівників і виконавців, дає змогу об'єктивно оцінювати вклад кожного з них в реалізацію загального плану.

Переваги сітьових графіків значно розширили сферу їх застосування порівняно з лінійними.

На основі застосування сітьових графіків виконують розрахунки оптимізації собівартості будівельно-монтажних робіт, визначають потребу в кадрах і матеріально-технічних ресурсах, контролюють розподіл і удосконалюють облік їх використання і розв'язують інші завдання.

Сітьові графіки використовують також у проектуванні (на стадії розроблення проектно-кошторисної документації), при реконструкції або технічному переоснащенні промислових підприємств, проведенні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт і при розробленні складних будівельних програм, де беруть участь різні за спеціалізацією будівельні організації

Призначення і принципи розроблення календарних планів відповідно до ДБН 3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва у складі проекту організації будівництва (ПОБ)". Розробляють календарний план будівництва (табл. 10.1) і окремо календарний план на підготовчий період (з розподілом обсягу робіт за місяцями).

Таблиця 10.1. Календарний план будівництва (найменування об'єкта)

Номер рядка

Найменування окремих будівель, споруд чи видів (із виділенням пускового чи містобудівного комплексу)

Кошторисна вартість, тис. грн

Розподіл капітальних вкладень та

обсяги будівельно-монтажних робіт за періодами будівництва (кварталами, роками), тис. грн

Всього

У т.ч. обсяг будівельно-монтажних робіт

3...

Для складних об'єктів, де застосовують принципово нову технологію виробництва, яка ще не має аналогів, унікальне технологічне устаткування, а також для будівель, де переважають нові будівельні конструкції, спорудження яких має відбуватися у винятково складних геологічних або природних умовах, додатково розробляють комплексний укрупнений сітьовий графік.

Метою розроблення календарних планів і сітьових графіків є визначення оптимальної тривалості будівництва як комплексу об'єктів у цілому, їх черговості і пускових комплексів, так і окремих будівель та споруд; визначення обсягу, складу, послідовності і строків виконання робіт підготовчого періоду та будівельно-монтажних робіт основного періоду, встановлення строків розроблення проектно-кошторисної документації та надходження устаткування; визначення обсягів капітальних вкладень та обсягів робіт за періодами будівництва.

Календарний план, розроблений у складі ПОБ, є вихідним документом для формування договірних відносин між замовником і підрядником. Виходячи з календарних планів, планують потреби в основних матеріально-технічних і трудових ресурсах, розробляють перспективні та річні плани діяльності будівельних організацій, календарні та сітьові моделі спорудження окремих об'єктів у складі проекту виконання робіт.

Розробляючи календарні плани, слід дотримуватися таких основних принципів:

- передбачати випереджаючий розвиток виробничої бази, зведення об'єктів житлового, соціально-побутового і комунального господарства, необхідних для потреб будівництва цього об'єкта;

- максимально використовувати для потреб будівництва постійні будівлі, споруди та комунікації, забезпечуючи першочергове їх спорудження у підготовчий період;

- забезпечувати ритмічне виконання будівельно-монтажних робіт, застосовуючи потокові методи виробництва з максимально можливою мірою їх суміщення;

- проектувати застосування індустріальних методів, максимально впроваджуючи великоблоковий монтаж та комплексну механізацію робіт;

- передбачати цілорічне виконання будівельно-монтажних робіт із найефективнішим розподілом робіт за періодами будівництва і послідовною концентрацією трудових і матеріальних ресурсів на пускових об'єктах;

- забезпечувати суворе дотримання правил безпеки та вимог щодо охорони навколишнього середовища.

Планування капітальних вкладень повинно бути підпорядкованим головному завданню - найраціональнішому використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Для підвищення ефективності капітальних вкладень і скорочення обсягів незавершеного будівництва спорудження великих промислових підприємств слід вести, розбиваючи їх на черги й пускові комплекси.

Вихідні дані та методика розроблення календарних планів

Основними вихідними даними для розроблення календарного плану є:

-матеріали інженерних досліджень, а під час реконструкції об'єктів - матеріали їх передпроектного обстеження;

- схема генерального плану;

-дані про об'ємно-планувальні та конструктивні рішення, а також про обсяги робіт щодо окремих будівель і споруд;

- організаційно-технологічна схема будівництва будівель і споруд у складі підприємства, його черги чи пусковогр комплексу;

організаційно-технологічні схеми спорудження основних будівель і споруд

- норми тривалості будівництва і нормативні документи, якими встановлено строки будівництва чи реконструкції об'єкта;

- перелік робіт, виконуваних у підготовчий період;

- порядок і строки постачання будівельних конструкцій, готових виробів, матеріалів та устаткування;

-дані про потужність загальнобудівельних і спеціалізованих організацій;

- дані про умови проведення будівельно-монтажних, робіт на реконструйованому об'єкті;

- заходи щодо захисту території будівництва від несприятливих природних явищ і геологічних процесів та етапність їх виконання.

Розроблення календарного плану складається з таких етапів: вибір методів виконання робіт; визначення номенклатури укрупнених комплексів робіт; групування об'єктів; визначення основних параметрів робіт; розроблення календарного плану робіт на підготовчий період; розроблення організаційно-технологічної моделі; побудова та оптимізація опор; коригування організаційно-технологічної моделі і складання календарного плану; оцінювання економічної ефективності календарного плану

Номенклатура укрупнених комплексів робіт визначається на основі об'єднання в один комплекс окремих робіт, організаційно й технологічно пов'язаних між собою, виконуваних окремими спеціалізованими організаціями чи загальнобудівельними комплексними бригадами.

Розробляючи укрупнені графіки будівництва промислових підприємств, можна прийняти таку номенклатуру укрупнених комплексів робіт: налагодження мереж електро-, водо- і теплопостачання, каналізації; спорудження підземної і надземної частин об'єкта; влаштування покрівлі; влаштування підлоги; спеціальні роботи; монтаж устаткування; опоряджувальні роботи; пусконалагоджувальні роботи; здача об'єкта; введення комплексу об'єктів в експлуатацію.

Вибір методів виконання робіт на стадії розроблення календарних планів у складі ПОБ відбувається тільки для основних трудомістких робіт. Проектована організація і технологія виконання робіт мають ґрунтуватися на застосуванні комплексної механізації з використанням високопродуктивних машин і потокових методів виробництва.

Під час реконструкції методи робіт обирають з урахуванням особливостей їх проведення в умовах діючого підприємства. Механізацію будівельно-монтажних робіт у стиснених умовах слід здійснювати будівельними машинами невеликих габаритів і високої маневреності, а у закритих приміщеннях - і електричним приводом. Обираючи засоби механізації, необхідно враховувати розміри робочих зон, проїзд до будівлі, простір на шляху переміщення засобів механізації до робочої зони.

Вибір варіанта ведення робіт із числа кількох технологічно можливих здійснюють на основі аналізу варіантів за їх техніко-економічними показниками.

Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 920; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 23

Мы поможем в написании ваших работ!