Вплив ідей Т.Шевченка, М.Драгоманова, М.Міхновського на розвиток українського національного руху.
М. П. Драгоманов.
Серед діячів громад і взагалі суспільно-політичного руху в Україні другої половини XIX ст. визначне місце належить М. П. Драгоманову (1841—1895), відомому історику, фольклористу, філософу, літературознавцю, публіцисту і громадському діячеві. Син нащадка козацьких старшин — дрібнопомісного дворянина з м. Гадяча Полтавської губернії, Драгоманов ще студентом Київського університету включився в діяльність громад і після цього все життя брав активну участь у суспільно-політичному житті. Рятуючись від переслідувань царського уряду, Драгоманов у 1876 р. емігрував за кордон, де в Женеві заснував вільну українську друкарню. Видавав громадсько-політичні й науково-літературні збірники під назвою «Громада» (у 1878—1879 pp. 1—4-а книги, 1882 p.—5-а), а в 1880 р. разом з С Подолинським і М. Павликом видав два номери журналу під тією ж назвою, що став першим українським вільним, безцензурним органом. У 1881—1883 pp. Драгоманов співробітничав і певний час редагував ліберальну газету земств «Вольное слово», яка видавалася за кордоном. У 1889—1895 pp. він працював професором всесвітньої історії Софійського університету. У 1895 р. у Софії помер і там похований. У своїх численних наукових і публіцистичних творах Драгоманов пристрасно викривав кріпосницько-бюрократичний, антинародний режим, режим політичного безправ'я, експлуатації і гноблення, носіями якого були цар, поміщики й чиновники — «турки внутрішні», й рішуче закликав до знищення «всеросійського самодержавства» — «цього допотопного страхіття».
|
|
|
Рішуче виступаючи проти царизму, Драгоманов не ототожнював його з російським народом, якого вважав братом народу українського, відстоював дружбу між ними, єдність між слов'янськими і всіма народами світу. Він поділяв і пропагував ідеї російських революційних і прогресивних діячів та письменників — Герцена, Чернишевського, Добролюбова, Гоголя; Толстого та ін. «...Ми, — писав Драгоманов, — цінимо Росію декабристів, Пушкіна, Гоголя, Герцена,., а не Росію Миколи Павловича». Драгоманов, засуджуючи реакційну гнобительську політику царизму, найближчим завданням ставив необхідність добитися політичних свобод у Росії. Він відстоював визволення й рівноправність усіх народів, у тому числі й українського, їх право на вільний національний розвиток.
Мико́ла Іва́нович Міхно́вський
З початком Української революції 1917 року Міхновський спрямував свій пропагандистський досвід та організаторські здібності на громадсько-політичну та військову діяльність. 15 березня 1917 року він зібрав своїх однодумців і проголосив створення альтернативної Центральної Ради, яка виразно задекларувала свій самостійницький характер. Та перед Міхновським одразу ж постала дилема: або разом з однодумцями розбудовувати далі власну Раду з метою якнайшвидшого проголошення Української держави і наразитися на звинувачення у розколі «українського табору», або приєднатися до легітимної Центральної Ради — в надії переконати опонентів у необхідності проголошення незалежності. В результаті був обраний другий варіант: наприкінці березня 1917 року «самостійники» Міхновського ввійшли до складу ЦР. Жодної з проблем це не вирішило: серйозні розходження виникли вже під час написання першої спільної відозви. Побачивши, що у дискусіях лише марнується дорогоцінний час, Микола Міхновський повністю віддався творенню українського війська.[12]
|
|
|
Участь у гетьманському русі
Нова сторінка його біографії розпочалася після переїзду до Києва, вже окупованого німецькою армією. УДХП, яка виступила з гострою критикою політики Центральної Ради, підтримала державний переворот 29 квітня 1918 року.[18] Проте стосунки з гетьманом Павлом Скоропадським також виявилися непростими.
У своїх «Спогадах» Павло Скоропадський зазначав, що всі, кого він прохав дати характеристику Міхновському, застерігали, щоб Гетьман у жодному разі не запрошував Міхновського на якусь посаду в уряді. Сам Скоропадський не міг зрозуміти чому до Міхновського таке майже однодушне негативне ставлення. Сам він «у Міхновському нічого поганого не бачив окрім його крайньо шовіністичного українського напрямку».[19]
|
|
|
Попри це, Гетьман серйозно розглядав Міхновського як кандидатуру на посаду прем'єр-міністра Української Держави. Йому імпонували його антисоціалістичні погляди і визнання ним приватної власності на землю.[20] Не забув Павло Скоропадський і того, що Українська демократично-хліборобська партія зіграла велику роль у скиненні Центральної Ради. Про ці події Скоропадський згадував так:
Врешті, Гетьмана переконали не призначати Міхновського прем'єр-міністром, і він запропонував йому посаду «бунчужного товариша», тобто свого особистого радника. Від цього амбітний Микола Міхновський, звичайно, відмовився. Разом із УДХП він став в опозицію до гетьманського режиму, але, при цьому, партія відмовилась вступати до Українського національного союзу, який готував заколот проти Гетьмана.
Микола Міхновський доклав чимало зусиль, щоб трансформувати гетьманський політичний режим у дійсно українську владу. Він був автором низки документів з критикою складу уряду та його політики, поданих безпосередньо Гетьманові, входив до делегацій, які зверталися до німецької окупаційної влади.
|
|
|
Не довіряючи соціалістам, Микола Міхновський, як і всі хлібороби-демократи, не підтримував ідеї масового антигетьманського повстання. Коли ж воно розпочалося і розгорнулася боротьба між республіканським військом Симона Петлюри та залишками гетьманських формувань, був серед тих, хто виступав за примирення сторін, утворення коаліційного українського кабінету при збереженні гетьманату. З такою пропозицією, написаною Міхновським, в Одесу до командування експедиційних військ Антанти вирушила українська делегація на чолі з Сергієм Шеметом. Передбачалося, що союзники допоможуть у примиренні сторін. Водночас Міхновський з тією ж метою виїхав до Харкова, де перебувало одне з найкращих формувань республіканських військ — Запорізький корпус. Але обидві місії скінчилися провалом.[18]
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 382; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!