Загальні поняття про архітектуру
Загальніпоняття про будівництво: Визначення терміна «капітальне будівництво» в чинному українському законодавстві міститься в п. 2 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764: капітальне будівництво – це процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об'єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об'єктів, утримання дирекцій підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання, що не входить до кошторису об'єктів. Звертаючись до поняття «будівництво», треба зазначити, що воно розуміється в декількох значеннях: 1) як процес спорудження будівель; 2) як галузь матеріального виробництва, сутність якої – створення нових підприємств, розширення, реконструкція і технічне переобладнання діючих підприємств та інших об'єктів виробничої сфери, а також об'єктів невиробничої сфери. До продукції будівництва належить і капітальний ремонт будівельних об'єктів; 3) інколи поняття будівництва вживається також у значенні об'єкта будівництва, будови. Під будовою розуміють сукупність будівель і споруд (об'єктів), будівництво, розширення та реконструкція яких здійснюється, як правило, за єдиною проектно-кошторисною документацією із зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, на яку у встановленому порядку затверджується титул будови. У першому значенні будівництво являє собою процес, діяльність зі спорудження будівель та споруд, що включає комплекс: - проектно-пошукових, дослідницьких і підготовчих робіт; - власне будівельних робіт; - робіт з монтажу обладнання; - низки допоміжних робіт. Тому досягнення конкретної мети будівництва – введення об'єкта в експлуатацію – залежить від діяльності не лише будівельних, а й інших господарських систем. Будівництво як система має як на вході, так і на виході величезну кількість зовнішніх зв'язків і постійно нарощує нові. Це приводить до посилення впливу зовнішнього середовища на систему, а саму систему можна характеризувати як відкриту. В результаті процес будівництва поширюється «по горизонталі», зачіпаючи інтереси багатьох суб'єктів господарювання, громадян, органів місцевого самоврядування і держави. Це, в свою чергу, спричиняє зміни і у «вертикальних» відносинах влади-підпорядкування, адже зі зміною адміністративно-правового регулювання щодо об'єкта мають адекватно змінюватись і методи та форми регулювання. Тому особливої важливості набуває чітке визначення будівельної діяльності, встановлення її меж як об'єкта правового регулювання. Хоча вважається, що можливості правового регулювання у сфері економіки обмежені дією об'єктивних економічних законів значно більше, ніж в інших сферах соціального життя, законодавство, що регулює відносини у сфері будівельної діяльності, має досить великий обсяг. У другому значенні будівництво розуміється як галузь матеріального виробництва, яка забезпечує створення та реконструкцію об'єктів виробничого, комунально-побутового, соціально-культурного і житлового призначення. До будівництва як самостійної галузі економіки держави належать: - організації будівельної індустрії, що виконують будівельно-монтажні роботи; - організації з експлуатаційного і глибинного розвідувального буріння газових і нафтових свердловин; - проектно-пошукові, проектно-конструкторські та науково-дослідні організації, що обслуговують будівництво; - органи управління будівельною сферою. У багатьох нормативно-правових актах вживаються обидва терміни – «капітальне будівництво» і «будівництво» в однаковому значенні. Так, Цивільний кодекс України застосовує поняття «будівництво», а Господарський кодекс – «капітальне будівництво», Кодекс законів про адміністративні правопорушення – «будівництво». На жаль, така неузгодженість у використанні термінології не сприяє розвитку науки та однозначному правозастосуванню. Порівнюючи вітчизняне законодавство із законодавством Російської Федерації, можемо зазначити, що при перегляді багатьох правових норм соціалістичної епохи, поняття «капітальне будівництво» зникає з російського законодавства, що підводить під загальну нормативну базу такі види будівельних робіт, як монтаж, ремонт і багато інших. Цьому перш за все сприяло прийняття Містобудівного кодексу Російської Федерації від 7 травня 1998 р. Цей Кодекс став основним джерелом будівельного права в Росії. Підсумовуючи вищевикладене, доходимо таких висновків. 1. Переходячи від планової економіки до ринкової, необхідно відповідно змінювати правове регулювання, вилучаючи з нього елементи радянської епохи. Одним з таких кроків має стати заміна терміна «капітальне будівництво» у його широкому значенні на термін «будівництво». Поняття капітального будівництва доцільно, на наш погляд, застосовувати лише у вузькому значенні – для відмежування капітальних споруд від тимчасових і визначення класів капітальності будівель. 2. Термін «капітальне будівництво» дуже глибоко вкоренився в будівельній сфері. Його вживають як на практиці, так і в нормативних актах і науковій літературі. Вилучення його з понятійного апарату та заміна на поняття «будівництво», на нашу думку, є доцільними кроками, але можливими лише при прийнятті нових законодавчих актів та при кодифікації.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Загальні поняття про архітектуру
|
|
|
Поняття і види архітектурного проектування
Проектом в архітектурній діяльності називають сукупність технічних документів (креслень, описів, розрахунків тощо), необхідних для будівництва і реконструкції будинків, споруд та їх комплексів. Проект звичайно складається з декількох частин (розділів) — архітектурно-будівельної, технологічної, енергетичної, кошторисно-фінансової та ін., які розробляються спеціалістами відповідного профілю. Склад частин проекту змінюється залежно від об'єкта проектування.
Розрізняють проекти районного планування, планування і забудови окремих населених місць (генеральний план), окремих підприємств, комплексів, будинків і споруд.
У проектуванні окремих комплексів, будинків і споруд виділяються три основні стадії:
Проектне завдання (ескізний проект, форпроект), яке виявляє можливість і доцільність будівництва чи реконструкції об'єкта і визначає його основні архітектурно-композиційні, технологічні і технічні характеристики, а також укрупнені техніко-економічні і вартісні показники;
Технічний проект, який містить докладнішу розробку основних вирішень;
Робочий проект (робочі креслення), який фіксує остаточні вирішення містить повний комплект технічної, фінансової, організаційної документації, необхідної і достатньої для виконання усіх робіт з будівництва (реконструкції) об'єкта.
Звичайно проектування здійснюється у дві стадії — проектне завдання і робочий проект, для складних об'єктів і об'єктів великої архітектурної значущості виконуються усі три стадії проекту, для невеликих, простих, дуже поширених об'єктів нерідко одностадійне проектування — так званий техноробочий проект. Проекти розроблюються у спеціалізованих або комплексних проектних організаціях, проектних майстернях, рідше — одним спеціалістом або групою спеціалістів відповідно до прийнятих в суспільстві (державі) норм, нормативів і правил проектування і встановленого порядку затвердження.
Архітектурне проектування поділяється на види: варіантне, індивідуальне, конкурсне, концептуальне, серійне, типове, експериментальне та ін. Різні види архітектурного проектування мають багато спільного між собою, як, наприклад, варіантне і конкурсне, індивідуальне і експериментальне, конкурсне і концептуальне, типове і серійне. Вони можуть передувати один одному як окремі стадії: варіантне — індивідуальному, серійному та експериментальному; конкурсне — індивідуальному, типовому і серійному; концептуальне — будь-якому іншому, типове — серійному.
До архітектурного проектування відносять також розробку і оформлення спеціального (архітектурного) розділу комплекту технічних документів (проекту), за яким повинно здійснюватись будівництво.
Види архітектурного проектування
Варіантне проектування - розробка за одним завданням декількох проектів (варіантів). Варіантне проектування може бути передпроектною стадією індивідуального або типового проектування. При розробці першого варіанту якість проекту становить приблизно 60—70% від потенціально можливої. Кожний наступний варіант кращий за попередній приблизно на 6—7%, тому за рахунок варіантного проектування можна досягти підвищення якості проекту на 30—40%. Після 10—12 варіантів якість проекту вже не підвищується, і розробкою більшої кількості варіантів можна знехтувати.
Варіантне проектування може виступати також різновидом типового проектування: замість одного типового проекту розробляється призначений для багаторазового застосування проект з декількома варіантами об'ємно-просторової композиції, колірного і декоративного вирішення. Це дозволяє при застосуванні типових проектів точніше враховувати місцеві умови і різноманітити вигляд забудови. Варіантне проектування застосовувалось вже у 18 ст. у Франції — під час будівництва м. що (арх. К. -Н. Леду), у Росії в 19 ст. — під час будівництва Ісаакіївського собору в Санкт-Петербурзі (арх. А. Монферран).
Індивідуальне проектування - розробка проекту конкретного об'єкта (будинку, споруди тощо) як одиничного. П. і. є найбільш традиційним видом проектування, зараз в умовах масового будівництва застосовується тільки при будівництві унікальних будинків і споруд, а також містобудівних об'єктів. Індивідуальний проект призначається для одноразового застосування.
Конкурсне проектування - розробка за одним завданням (для одного об'єкта) декількох проектів і вибір оптимального на основі їхнього зіставлення.
Концептуальне (пошукове) проектування – це проектування, яке має будь-які нові ідеї, концепції. Концептуальний проект не призначається для здійснення і складається із обмеженого, необхідного тільки для ілюстрації принципового рішення, обсягу проектних матеріалів. За результатами оцінки проекту ідею, яка міститься у ньому, або концепцію можна прийняти для подальшої розробки або відкинути. Концептуальне проектування може передувати індивідуальному або типовому проектуванню, що сприяє підвищенню якості і зниженню вартості цих видів проектування. Метою концептуального проектування може бути також розробка явно нереальних, а то й фантастичних проектів (т. зв. "паперова архітектура").
Серійне проектування зародилося в кінці 40-х рр. ХХ ст. Це особливий вид типового проектування, розробка серії типових проектів одного об'єкта (житловий будинок, школа тощо), об'єднаних єдиним підходом, архітектурно-планувальними та конструкційними вирішеннями, але таких, що відрізняються будь-якими іншими характеристиками (демографічними, містобудівними, композиційними та ін.). Серійне проектування сприяє уніфікації конструкцій, індустріалізації будівництва, поліпшенню організації роботи будівельних підприємств.
Типове проектування - розробка проектів, призначених для багаторазового використання у масовому будівництві. Типове проектування дозволяє значно скоротити загальну вартість і строки розробки проектної документації. До якості типових проектів ставляться особливо жорсткі вимоги, оскільки функціональні та економічні їхні недоліки при багаторазовому використанні призводять до великих втрат. Типові проекти призначаються для певної території (зона, підзона) і розробляються з урахуванням її природнокліматичних, ґрунтових, сейсмічних та ін. особливостей.
Типові проекти "прив'язуються", тобто доопрацьовуються звичайно тільки стосовно фундаментів з урахуванням конкретних умов будівництва. Типове проектування особливо поширилося наприкінці 1950-х рр., що дозволило перейти на індустріальні методи масового житлового будівництва і поклало початок заводському домобудуванню.
Проектування експериментальне – індивідуальне проектування з метою перевірки нових архітектурно-планувальних, конструктивних, технологічних та ін. вирішень для наступного їх впровадження.
До специфічних видів архітектурної діяльності відносяться: об’ємне проектування (проектування окремих будівель і споруд), містобудування, реставрація пам’яток архітектури, ландшафтне проектування (ландшафтна архітектура).
Ландшафтна архітектура – це діяльність з формування гармонійного поєднання природного краєвиду з освоєними людиною територіями, поселеннями, архітектурними комплексами, інженерними спорудами.
Найбільш складним і багатоаспектним видом архітектурної діяльності є містобудування (урбаністика). Це комплексна наукова і практична діяльність, у сферу якої входять принципи, чинники і методи просторової організації нових міст, а також реконструкції існуючих.
Містобудівна діяльність охоплює дослідження, проектування та управління процесами реалізації заходів, що визначають формування і розвиток функціональної та архітектурно-планувальної структури населених місць і районів у відповідності з демографічними, соціальними, економічними вимогами та природно-екологічними умовами; розвиток інженерної та транспортної інфраструктури; збереження і збагачення оточуючого середовища. Засобами вирішення містобудівних завдань є раціональна планувальна організація території та узгоджене взаєморозташування житлових районів, виробничих комплексів, рекреаційних зон, громадських центрів тощо.
Як галузь архітектурної діяльності містобудування спрямоване на створення міських ансамблів, що поєднують споруди з природним оточенням. Масштаб та характер об'єктів визначають особливості архітектурної творчості в містобудуванні, яка заснована на принципах історичної спадкоємності, що віддзеркалює об'єктивні умови безперервного процесу розвитку населених місць
Система розселення
Система розселення. Міське і сільське населення
Населені пункти, розміщені на певній території разом з усталеними зв'язками, утворюють систему розселення. Серед населених пунктів розрізняють міста, селища міського типу (смт), робітничі селища, курортні селища, села.
Місто — населений пункт, що має не менш як 12 тис. жителів, більша частина яких не зайнята в сільськогосподарському виробництві. У 1994 р. у містах України проживало 68 % її жителів, а в селах відповідно — 32 %(мал. 63). Зростає кількість міст та їх людність (див. додаток 9).
Після другої світової війни в Україні виникли нові міста: Сіверськодонецьк, Нововолинськ, Червоноград, Нова Каховка тощо.
Продовжіть список міст і знайдіть їх на карті. Поясніть причини їх виникнення.
На карті країни деякі населені пункти, в тому числі і окремі міста, встигли в останні роки не тільки з'явитися, а й зникнути. (Назвіть їх. Що було причиною їх будівництва? Чому люди залишили ці населені пункти?)
Для України характерні висока густота міських поселень, а також концентрація населення у великих містах. Серед них виділяються міста-мільйонери — Київ, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Харків. (Знайдіть на карті міста-мільйонери.)
Міста виконують різні функції і, як промислові підприємства чи люди, спеціалізуються на одному або кількох видах діяльності. Є міста - транспортні вузли, є науково-ос-вітні центри, є міста-курорти.
У нашій країні інтенсивно, протягом багатьох років відбувається зростання міст і підвищення їх ролі в житті суспільства, тобто процес урбанізації. Відповідно кількість міського населення постійно зростає, а сільського — зменшується. Найвищий рівень урбанізації спостерігається в Донбасі. В Донецькій області, наприклад, понад 90 % населення живе в містах і селищах міського типу. Це — населений пункт, де мешкає менш як 10 тис. жителів, більшість з яких працює в промисловості, торгівлі, на транспорті, в науці, будівництві тощо. Водночас у Донбасі є цілий ряд міст і селищ, де населення зменшується або не зростає. Це Єнакієве, Алчевськ, Брянка та ін. (Чим викликаний цей процес?) Значний рівень урбанізації також в Луганській та Дніпропетровській областях.
Курортними вважаються селища, де проживає не менш як 2 тис. постійних жителів. Кількість людей, що тут перебувають на лікуванні, щороку становить не менш як половину від кількості постійних жителів селища. Велика кількість курортних селищ розташована в Передкарпатті, Закарпатті, а також у Криму.
Є області, де сільське населення переважає над міським. Наприклад, Тернопільська і Вінницька. Найвищий показник густоти сільського населення з розрахунку на 1 км2 у Чернівецькій (близько 67 чоловік), Івано-Франківській і Закарпатській областях (мал. 64).
На характер сільських населених пунктів значно впливають природні умови. На Півночі (Полісся) переважають невеликі села з середньою людністю 250—500 чоловік. Вони розташовані на підвищеннях, у сухих місцях. У Лісостепу села багатолюдніші — 500—1 500 чоловік. Вони тяжіють до річкових долин і ярів. На Півдні села налічують по кілька тисяч чоловік. Іноді на багато кілометрів простягаються вони вздовж річок і балок. У високогірній частині Карпатських гір окремі садиби розкидано по схилах за кілька кілометрів одна від одної і вони фактично не утворюють сіл. (Які села за кількістю населення характерні для вашої місцевості?)
Основи,задачі і види районного планування
Районне планування являє собою один з видів складною, багатоцільовий проектної роботи, головною метою якої є розробка відповідної проектної документації, що сприяє правильній організації господарського будівництва. В коло основних завдань районнойпланировки входять також забезпечення найбільш раціонального рішення територіально-господарського проектованого пристрою району, формування його архітектурно-планувальної структури та функціонального зонування з метою створення оптимальних умов для розвитку виробництва, містобудування, збереження і поліпшення природного середовища, збереження пам'яток матеріальної культури за умови ефективного і комплексного використання природних, економічних і трудових ресурсів.
Основними об'єктами районнойпланировки чинності її специфіки, багато в чому пов ’ язаної з масштабами, в яких вона виконується, є територіальні системи середньої величини - області, що входять до складу економічних районів країни, автономні республіки, краю, області (табл. 1.1). В окремих випадках районне планування виконується в рамках малих територіальних систем: національні округу, адміністративні райони, міста та селища, сільські населені пункти.
Основні завдання роботи зі складання схем районнойпланировки входять оцінка природних, економічних і трудових ресурсів і пов'язане з цим виявлення потенційних можливостей розвитку господарського комплексу значних територій (область, край). При цьому необхідно обґрунтувати кордону внутрішньообласних (внутрикраевых) районів і скласти генералізовану схему зонування території. Важливе значення мають визначення параметрів розвитку і територіальна прив'язка найважливіших галузей господарства, оцінка основних майданчиків, придатних для містобудування, організації масового відпочинку та інших цілей. Необхідно раз працювати оптимальну мережа міських поселень і перспективну соціальну інфраструктуру. Нарешті, слід вирішити основні питання водопостачання, енергопостачання і транспорту.
Основні завдання роботи по составлениюпроектоврайоннойпланировки входять: комплексна оцінка території і її функціональне зонування з аналізом майданчиків для промислового, цивільного і рекреаційного будівництва; уточнення і деталізація питань розвитку господарства, розміщення промислових, сільськогосподарських і транспортних об'єктів на конкретних майданчиках; розробка пропозицій щодо формування систем розселення, організації межселенного культурно-побутового обслуговування і масового відпочинку; виявлення мережі перспективних сільськогосподарських місць і розробка питань розвитку транспорту, водопостачання, енергопостачання з метою забезпечення кожного перспективного населеного місця; обґрунтування пропозицій з меліорації, озеленення та благоустрою території району.
Характерна особливість районнойпланировки - її конкретна територіальна спрямованість. Вона не займається питаннями розвитку окремих галузей господарства в межах якої території взагалі, а тільки у зв'язку з конкретним розміщенням об'єктів цієї галузі, не обмежується загальними питаннями розміщення різних господарських об'єктів, а обов'язково «прив'язує» їх до конкретних населених місць. Специфічно для районного планування і те, що вона спирається на великомасштабні географічні карти, які дозволяють показати об'єкти не внемасштабными знаками, а конкретними контурами, відповідними у прийнятому масштабі карти їх реальним величин на земній поверхні.
Комплексна оцінка території та природних ресурсів
Оцінка території в районної плануванні складається з постановки самих різних завдань. Вона включає аналіз природних умов і ресурсів, сучасного розміщення об'єктів господарства і населення, а також характеристику і систематизацію резервних майданчиків для розміщення перспективного міського, великого сільськогосподарського та рекреаційного будівництва. Таким чином, під аналізом території в районної плануванні розуміється комплекс досліджень, спрямованих на виявлення тих особливостей території, які визначають напрями перспективного її використання і сприяють раціональному розміщенню всіх галузей господарства, найбільш ефективної експлуатації природних ресурсів і охорони навколишнього середовища.
На базі обліку сукупності природних факторів дизайнери виявляють, що склалися природно-територіальні комплекси: ландшафти з їх особливими гидро-термічними умовами, рельєфом, рослинністю і т. д. Відповідна характеристика території спільно з приватними оцінками дозволить визначити в цілому потенційні можливості її ландшафтів, які можуть вплинути на перспективне використання території. Одним з важливих методів аналізу і оцінки території є картографічний, що передбачає поступовий перехід від окремих аналітичних карт до комплексним оціночним і зведеним карт організації території.
До природних ресурсів, що вивчаються районної плануванням, відносяться ресурси територіальні, повітряного басейну, біологічні, мінеральні, водні та естетичні. У оцінкою ресурсів, як і відносно компонентів природного середовища, дизайнери та дослідники використовують визначення - лимитирующие, активні і провідні залежно від кожного ресурсу і від ступеня його поширеність і важливості.
Територіальні ресурси в урбанізованих областях нашої країни в даний час все більше обмежуються. Тому, щоб уникнути втрат цінних сільськогосподарських земель території з вже існуючим видом використання стали ущільнюватися, що, однак, у ряді випадків призводить до незворотних змін у природному середовищі, зниження її стійкості до навантажень та впливів промисловості на територію.
Ці ж навантаження в ряді випадків значно знижують ресурси повітряного басейну не тільки над містами, але і охоплює широкі території у віддалених місцевостях. При значній щільності розвинених в промисловому відношенні населених пунктів забруднення повітря з локального стає повсюдним, купуючи общерайонное значення. Турбота про чистоту повітря над містами і проектованими промисловими вузлами в районної плануванні набула особливого значення і починається з санітарно-гігієнічного аналізу повітряного басейну існуючих промислових вузлів і визначення можливого забруднення повітря при будівництві нових підприємств. При цьому саме районне планування дозволяє найбільш повно оцінити поширення вогнищ забруднення повітря на великих майданчиках і порівняти стан ресурсів повітря, намітити, де небажано або неприпустимо розміщення нових промислових об'єктів і повинен бути обмежений зростання міст.
Біологічні ресурси оцінюються з погляду їх балансу і зміни площ орних, сінокісних і кормових угідь ґрунтів, видового складу рослинності і тваринного світу. У районній плануванні враховується можливу непоправної шкоди біологічних ресурсів та плановані заходи щодо їх усунення.
Мінеральний-сировинні ресурси в районної плануванні враховуються і групуються по виду сировини, його якості і запасів. У першу групу входять родовища союзного і республіканського значення, до яких відносяться унікальні і багаті родовища нафти, газу, кам'яного вугілля, залізних і інших руд. У другу групу входять родовища обласного значення, що забезпечують сировиною одну або кілька сусідніх областей. До них відносяться родовища гіпсу, бурого вугілля, формувальних і кварцових пісків. Третю групу утворюють родовища місцевого значення, такі, як торф, сировина для виробництва будівельних матеріалів, мінеральних барвників і т. п. Для оцінки мінерально-сировинних ресурсів необхідно також знати гірські умови їх експлуатації, глибину залягання, площа, потужність вугільних пластів, обводненість. Також повинна враховуватися віддаленість родовища від населених пунктів.
Водні ресурси в районної плануванні оцінюються з погляду забезпечення ними господарсько-питного і промислового водопостачання території. Збільшення водозабезпеченості території досягається шляхом створення водосховищ, мережі ставків, використання вод озер, тому поверхневі водні ресурси розраховують не по одному витраті води в річці, а балансовим методом, який враховує обсяг стоку з площі водозбірного басейну, обсяг води у водоймищах і витрата її - випаровування, фільтраційні втрати та ін. При підрахунку всіх водних ресурсів зазвичай додають запаси підземних і поверхневих вод. При підрахунку необхідної кількості води виходять з норми споживання води в літрах на одну людину в добу. З точки зору охорони і поповнення водних ресурсів передбачається їх експлуатація в межах 30 - 40% загальних запасів.
Оцінка території за природними умовами передбачає як окрему оцінку компонентів природного середовища, так і зведену по різних видах господарської діяльності і в першу чергу з найбільш великим землекористувачам: промисловому і цивільному будівництві, сільському і лісовому господарству, а також питань рекреаційного, що передбачає масовий відпочинок населення. Відповідно з видом районнойпланировки (схема або проект) змінюється деталізація вивчення природних умов території, яка визначається масштабом mapping та цільовим призначенням робіт.
На всіх територіях будь-який географічної зони насамперед вивчаються постійні характеристики компонентів природного середовища. До них насамперед відноситься геологічна будова, при аналізі якого розглядаються літологічні особливості території, її тектонічна і сейсмічна активність, умови залягання і відпрацювання корисних копалин, площа їх розповсюдження. Велике значення в районної плануванні надається рельєфу, оскільки його вплив на характер використання території вельми великий. Основними характеристиками і матеріалами при аналізі рельєфу є: карта глибини розчленовування рельєфу, що крім чисто геоморфологічних даних допомагає оцінити рекреаційне-естетичні особливості території, її контраст; густина розчленовування рельєфу, яка визначається як середня ширина водозбірних басейнів, що необхідно для розрахунків обсягів земляних робіт; карти ерозійних процесів і овражно-балкових форм; карта ухилів поверхонь.Інженерно-геологічні умови території визначають необхідні заходи щодо її інженерної підготовки і вирішальним чином впливають на вартість освоєння. В першу чергу інженерно-геологічні умови показують придатність території для ведення на ній будівництва, однак такі дані, як рівень залягання ґрунтових вод, інтенсивність і особливості екзогенних процесів, затоплення, підтоплення, переробка берегів водосховищем і т. п., використовуються і в оцінці для сільськогосподарських, і для рекреаційних цілей. Таким чином, інформація про інженерно-геологічних умовах, що включає велику кількість відомостей, використовується на всіх етапах оцінки території.
Гидротермическая група природних умов у схемах районнойпланировки виявляє регіональні особливості розповсюдження гидро-термічних компонентів на тлі зонального їх розподілу, що в свою чергу дозволяє диференціювати територію за умовами забезпечення її теплом і вологою, дати науково обгрунтовані рекомендації з її районуванням за оцінними критеріям, а також намітити райони перспективного освоєння і визначити ступінь їх комфортності і сприятливості для освоєння.
Гідрогеологічні умови відображають гідрографічні і режимні особливості поверхневих вод і є вихідними для підрахунку поверхневих водних ресурсів. З гідрографічних характеристик вивчаються: густота річкової мережі, ухили русел, їх довжина, ступінь звивистості річок, ширина русел, швидкість течії і глибина річок, площа дзеркала ставків та озер. Отримані дані зіставляються при оцінці умов забезпечення водопостачанням промисловості, населення, сільського господарства або організації відпочинку, меліоративних іригаційних робіт. При оцінці кліматичних умов у районної плануванні використовуються багаторічні характеристики клімату даної території: відомості метеорологічні і дані про сезонні зміни клімату. З них найбільш важливі - сонячна радіація, температурний режим, відбиваюча здатність поверхні, сума активних температур, тривалість безморозного періоду, річна кількість опадів, потужність снежнего покриву, глибина промерзання і відтавання ґрунтів, вітровий режим, вологість повітря, стан погоди за сезонами року, тривалість цих сезонів і т. д.
Биогенная група природних умов - ґрунту, рослинність і тваринний світ - відіграє значну роль в оцінці території за видами використання. Всі вони беруть участь у складній ланцюга живлення - від тварин до людини - ів цьому відношенні тісно пов'язані між собою. Ґрунту оцінюються в першу чергу для цілей сільського господарства. Відомості про ґрунтовому покриві в районної плануванні наносяться на спеціальну грунтову карту, на ній проводиться грунтове районування, що відіграє важливу роль для виділення районів переважно сільськогосподарського використання. Картування ґрунтового покриву і його оцінка дозволяють визначити межі придатних сільськогосподарських зон, збалансувати потреби будівництва і сільського господарства.Рослинність і тваринний світ вивчаються з точки зору рекреаційних ресурсів території, її експлуатаційно-промислових переваг або як об'єкти охорони природи. Рослинність оцінюється з погляду ступеня залісення, а також по природному складу лісу, його станом, віком, стиглості та ін. Тваринний світ вивчається в двох аспектах: його промислової цінності і як об'єкт охорони природи, тому він характеризується як за видовим складом, так і в динаміці його зміни. Рідкісні види рослин і тварин підлягають охороні.Зведена оцінка території за природними умовами складається з наведеного вище аналізу всіх природних компонентів середовища і показує, наскільки вони відповідають вимогам районнойпланировки. При цьому головним є багатофункціональний зонування як завершальний етап зведеної оцінки з метою найбільш повного відбору оціночних характеристик в межах кожної функції з підготовкою матеріалів для порівняльного господарського аналізу території. Зведена оцінка території включає в себе оцінку територій для цілей будівництва, сільського господарства та організації масового відпочинку.Оцінка території для цілей будівництва здійснюється з точки зору виділення що лімітують факторів, не піддаються економічної оцінки, і з точки зору економічної оцінки інженерних умов будівництва. Території для цілей сільського господарства оцінюються за якістю орних земель, за їх родючості, рельєфу, врожайності і т. д., що дозволяє в межах кліматичних зон виділити провінції по переважному типу ґрунтів.Оцінка територій для цілей масового відпочинку включає в себе диференціацію відпочинку за видами і з використання рекреаційних ресурсів в тісному зв'язку з охороною природи. При цьому враховуються тип і форми відпочинку, сезонність та інтенсивність використання рекреаційних територій.Комплексна оцінка території в районної планування здійснюється для всієї території даного району з позицій дотримання інтересів всіх або найбільш важливих галузей господарства, які є одночасно основними землекористувачами, з урахуванням сукупності всіх природних і антропогенних факторів. Комплексна оцінка дозволяє встановити ступінь сприятливості виділених ділянок для розміщення тих чи інших видів господарського використання: будівництва, масового відпочинку, сільського і лісового господарства.При комплексній оцінці території використовуються різні методичні прийоми: бальна оцінка, при якій ступінь сприятливості території для того або іншого виду господарської діяльності оцінюється в балах, потім шляхом складання різних балів виводиться узагальнена, інтегрована оцінка і робиться остаточний висновок про переважне вигляді використання території; факторів ранжирування по їх значимості для того або іншого виду господарської діяльності (за допомогою експертних оцінок) з подальшою бальною оцінкою окремих факторів, що дає більш точний результат і дозволяє досить об'єктивно оцінювати фактори, піддаються кількісній оцінці; вартісна оцінка, що передбачає порівняння подорожчання по кожному цього фактору в залежності від обраного виду господарської діяльності; комбінований метод оцінки, що враховує як вартісну, так і експертну оцінку окремих факторів, і заснований на моделюванні загальної комплексної схеми оцінок.Демографічна ємність території в районної плануванні означає максимальне число жителів району, яке може бути розміщено в її межах за умови забезпечення найбільш важливих повсякденних потреб населення за рахунок ресурсів даної території з урахуванням збереження навколишнього середовища. Демографічна ємність районів зазвичай встановлюється шляхом аналізу найбільш важливих для повсякденної діяльності природних компонентів: територій, придатних для промислового і цивільного будівництва; сільськогосподарських земель, необхідних для організації приміської сільськогосподарської бази; водних ресурсів; територій, сприятливих для організації масового відпочинку населення. Демографічна ємність території є величиною змінної і не означає будь-якого нормативного показника. Він відображає якийсь планувальний поріг, за межами якого порушується баланс всіх природних, господарських та соціальних умов. В умовах зростання національного добробуту, підвищення родючості ґрунтів показники демографічної ємності будуть змінюватися убік підвищення.На основі комплексної оцінки території і встановлення її демографічної ємності можливе виявлення конкретних резервних майданчиків для розміщення різних народногосподарських об'єктів. Перелік резервних майданчиків містить детальну характеристику кожного майданчика: їх розташування, сучасне використання, інженерно-геологічні характеристику, відомості про землекористувачів, транспорті, умовах водопостачання, про наявність бази будіндустрії і ін.
Трудові ресурси та інфраструктура
Розробка питань забезпечення трудовими ресурсами в районної плануванні значною мірою базується на матеріалах і висновках, зібраних, опрацьованих і сформульованих плановими органами та проектними організаціями, які займаються територіальним і галузевим плануванням і проектуванням, тому матеріали схем і проектів районного планування, присвячені населенню, являють собою різноманітні дані, отримані в статистичних управліннях і проектних організаціях. Основною метою при цьому завжди залишається досягнення оптимальних пропорцій в розміщення об'єктів виробництва і населення.Розрахунок трудових ресурсів в районної плануванні повинен охоплювати всі соціально-економічні процеси, з яких складається відтворення трудових ресурсів на даній території. Найбільш точним є метод територіального прогнозу чисельності і відтворення трудових ресурсів, заснований на демографічної гіпотезі розвитку того чи іншого району, що враховує як локальне природне відтворення населення, так і його міграційну рухливість. При такому плануванні трудових ресурсів оцінюється ступінь трудообеспеченности району, і встановлюються потрібного співвідношення між трудовим пропозицією і попитом на працю і можливість всіх реальних шляхів подальшого відтворення необхідних трудових ресурсів.Залежно від особливостей возрастно-статевий структури тих або інших районів змінюються відсоток містообслуговуючою групи населення, чисельність і структура трудових ресурсів, занятість жінок у суспільному виробництві. Іншими словами, специфіка вікової структури міст може значно впливати на розрахункову чисельність населення, занизити або завищити її, що веде до невідповідності масштабу розвитку міста і чисельності населення.Інфраструктуру в районної плануванні прийнято поділяти на виробничу і соціальну. Виробнича інфраструктура - це комплекс інженерно-технічних споруд і об'єктів, що забезпечують необхідні матеріально-технічні умови для розміщення та успішного функціонування підприємств промислового виробництва. У районній плануванні особливе значення має інженерна інфраструктура, тобто та частина виробничої інфраструктури, що забезпечує потреби народногосподарського комплексу району в перевезеннях вантажів, воді, енергії і т. д. і одночасно з цим помітно впливає на планувальну організацію території. Соціальна інфраструктура - це комплекс споруд, підприємств і установ невиробничої сфери, що функціонують для задоволення матеріальних і духовних потреб населення. До соціальної інфраструктури належать житлові будинки, підприємства торгівлі та громадського харчування, медичні споруди, навчальні, спортивні та оздоровчі споруди, зони відпочинку, курорти і т.д.
КЛАСИФІКАЦІЯ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ
Всі населені місця діляться:
на міські, до яких відносяться міста і селища міського типу, міста-супутники (сателіти), які виникають поблизу великих промислових міст;
сільські;
курортні і дачні селища.
Основною ознакою типу населених місць служать чисельність населення, і зв'язок його переважної частини з певними видами діяльності.
Міста - це великі населені пункти, основна частина жителів яких зайнята в промисловості, науці, культурі, обслуговуванні здравниць, управлінні. Мінімальна чисельність населення міст від 5 тис. до 12 тис. чол. При цьому лімітована також частка населення несільськогосподарського праці - від 66 до 85%.
Міста-супутники розташовуються навколо великих і великих міст на відстані 30...60 км від них. З їх допомогою разуплотняются густо заселені міста. Міста-супутники розраховані на 60...80 тис. чол. У них розміщуються житлові райони і окремі промислові підприємства на 15...20 000 працюючих. В містах-супутниках також можуть розташовуватися наукові центри, вищі навчальні заклади. Основною умовою для їх розміщення повинна бути хороша транспортна зв'язок з містом. Міста-супутники створені в околицях Москви, Санкт-Петербург, Куйбишева та інших міст. В якості наукових центрів побудовані Дубна, Обнінськ. Окремі галузі промисловості, пов'язані з науково-дослідними і навчальними інститутами, розвиваються в Зеленограді, Жуковському під Москвою, в Академмістечку під Новосибірськом.
В інших країнах прийняті інші класифікації міст. У деяких країнах мінімальне число жителів міста становить лише кілька сотень людей.
Міста мають провідне значення серед всіх місць розселення, так як вони - центри найбільшого розвитку культури, промисловості, транспорту. Міста - найбільш економічний вид розселення відносно капітальних витрат, експлуатаційних витрат з водопроводу, каналізації, енергопостачання, дорогами та іншими видами благоустрою. Більшість сучасних міст - промислові міста. Вони є адміністративними і культурними центрами районів, областей, країв, республік. Згідно з темпами розвитку народного господарства збільшується і кількість міст.
На території країни відкриваються все нові природні багатства, що веде до виникнення в необжитих районах нового промислового і транспортного будівництва. Виникають нові населені місця і розвиваються існуючі міста та селища.
Селища - населені місця від 0,5 тис. до 12 тис. жителів, переважна частина населення яких пов'язана з промисловим виробництвом, транспортом або обслуговуванням.
Сільські населені місця мають малу чисельність населення, переважна частина якого зайнята в сфері сільського господарства. Їх підрозділяють на села. Село - це маленьке поселення,
село - більше, яке є адміністративним, виробничих, сільськогосподарським центром.
Міста класифікують за наступними ознаками:
чисельність населення;
адміністративне значення (федеральний, республіканська, обласні, районні центри);
народногосподарське значення (промисловий центр, транспортний вузол, курорт і ін.);
місцеві естественноисторические особливості;
характер забудови.
Для вирішення містобудівних завдань важливо знати всі ознаки в цій класифікації. Найважливішою ознакою є чисельність населення.
У світі налічується понад 220 понад найбільших і близько 2000 великих міст. У Росії 12 найбільших і понад найбільших міст, а великих - вже 59. У наш час особливо інтенсивно ростуть великі і найбільші міста. Їх розвиток і зростання тісно пов'язані з науково-технічних та соціальних прогресом. Значна роль в економічній, політичній і культурного життя належить містам-мільйонерам.
За останні роки в світі визначилася тенденція збільшення чисельності великих міст до небачених розмірів. За цей час виникло ¾ всіх міст-мільйонерів. Особливо швидко вони з'являються в країнах з низьким рівнем життя сільського населення. За рахунок сільських жителів, які прагнуть поліпшити умови життя, збільшилися міста: Сан-Паулу в Бразилії - в 3 рази; Сантьяго в Чилі - на 800 тис. чол., Каракас у Венесуелі - в 5 разів. Деякі капіталістичні міста хаотично, стихійно збільшуючись, зростаються в цілі агломерації - супергорода. Прикладом може служити гігантська агломерація, що протягнулася на 250 км від Бостона до Філадельфії, де центральним ядром є Нью-Йорк, населення якого разом з передмістями становить 16 млн. чол.
Перші міста-мільйонери в нашій країні визначилися ще наприкінці минулого століття. Це був Санкт-Петербург (за даними 1890 р. - 1 млн. 33,6 тис. жителів) і Москва (за даними 1897 р. - 1 млн. 38,6 тис. жителів). На Україні в середині XX ст. містом-мільйонером став Київ.
Інші ознаки класифікації враховуються при плануванні міст, загальному архітектурно-планувальній рішенні, оцінки співвідношення обсягів різної поверховості, ступеня озеленення, характеру благоустрою.
Генеральний план міста
Генера́льний план — вид містобудівної документації, що регулює містобудівну діяльність в містах і інших поселеннях, визначає умови безпеки мешкання населення, забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних і екологічних вимог, раціональне визначення меж землекористувань, зон житловою, суспільної, промислової забудови, територій, що особливо охороняються, зон різної містобудівної цінності, розміщення місць прикладення праці, розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, впорядкування територій, збереження історико-культурної спадщини і антропогенних ландшафтів.
Генеральний план затверджується і є основним юридичним документом і затверджується в порядку, встановленому Містобудівним кодексом і законами або іншими нормативними правовими актами.
Генеральна схема, схеми планування окремих частин території України затверджуються Верховною Радою України. Планування територій на регіональному рівні здійснюється відповідними органами містобудування та архітектури.
Генеральний план — частина проекту з комплексним вирішенням питань планування та благоустрою об'єкта будівництва, розміщення будівель, споруд, транспортних комунікацій, інженерних мереж, організацій і систем господарського та побутового обслуговування.[1]
Генеральний план населеного пункту
містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.\
Поняття реконструкції
Сьогоднішній стан економічно розвинених країн свідчить про те, що конгломерати міст вже достатньо наповнені будівлями і спорудами.
В умовах країн постсоціалістичного ладу ситуація дещо інша. Ці країни, переходячи на рейки ринкової економіки, тільки створюють основи для могутнього економічного поштовху і відповідно – будівельного буму. Нові економічні структури ще накопичують фінансові кошти для майбутніх великомасштабних проектів. Тому даний етап в розвитку цих країн, у тому числі і України, характеризується домінуючим виробництвом ремонтних і реконструктивних робіт.
Роботи з реконструкції будівель ведуться в декількох напрямах. Це зміна функціонального призначення будівель і споруд, вдосконалення планувальних рішень і прибудова, вбудова або надбудова елементів споруд на тлі забудови, що склалася. Крім того, частина робіт виконується для зниження фізичного зносу будівлі і його конструкцій.
Навіть візуальний аналіз центральних вулиць будь-якого міста України показує, що перші поверхи будівель різного призначення переобладналися під приміщення сфери послуг: магазини, кафе, ресторани, студії, майстерні і т. п. При цьому виконувані об’єми і комплекси робіт розрізняються залежно від того, для яких цілей раніше використовувалися будівлі. Приклад улаштування магазина в громадській і житловій будівлях наочно демонструє відмінність. У житловому будинку часто доводиться розбирати перегородки, розширювати дверні отвори, переносити санітарні вузли і т. п. В громадській будівлі комплекс таких робіт, як правило, не виконується.
Зміну функціонального призначення будівель припускає комплекс робіт по розбиранню і руйнуванню конструкцій, їх посиленню або заміні, а також спорудженню нових конструкцій або цілих конструктивів.
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 1002; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!