Стандартизовані показники фіичного розвитку школярів



Вік

Ріст, см

Маса тіла, кг

Обвід грудної клітки, см

М а М а М а

Хлопчики

7 121,6 5,8 24,3 3,98 61,0 3,68
8 128,1 5,56 27,9 4,94 62,5 4,92
9 132,6 5,4 30,2 5,3 65,4 4,74
10 137,3 5,6 33,4 6,0 67,5 4,80
11 142,5 6,26 37,0 6,82 69,9 5,20
12 147,0 6,96 39,9 6,7 71,6 4,46
13 153,5 8,22 45,1 8,74 75,0 5,48
14 161,1 8,74 50,8 8,70 78,7 6,14
15 166,9 8,16 57,2 10,12 82,0 6,0
16 173,1 7,02 62,98 8,24 85,3 4.52
17 178,4 7,6 65,6 7,8 87,0 4,0

Дівчатка

7 121,5 5,54 23,3 3,65 59,0 2,4
8 і: ?.о 5,26 26,8 4,74 59,0 3.2
9 ІМ.5 5,74 29,0 4,52 61,9 2,7
10 137,4 6,15 33,3 7,0 63,4 2,4
11 142,8 7,1 37,0 7,30 66,8 4,0
12 149,3 6,8 40,4 7,08 70,4 4,8
13 156,2 6,2 48,5 7,74 73,2 5,6
14 159,2 5,42 51,8 ХЛЯ 79,4 5,1
15 121,5 5,54 23,3 3,65 82,1 5,1
16 158,6 5,2 54,6 6,6 83,4 4,5
17 159,5 4,9 55,9 7,0 84,8 4,2

 

                              -3а              -2а                 -1а                  М               +1а                +2а                +3а

Зріст

 

маса

 

Обвід грудної

клітки

 

Ступінь фізичного

ровитку

 

                     низький     мен середнього                        середній                             біл середнього високий

 

 

Приклад: хлопчик 8 років має зріст 129 см. масу 24 кг. обвід грудної клітки 61 см. За таблицями місцевого стандарту (табл. 2) знаходять середньо арифметичні значен­ня М, та середньоквадратичні відхилення <т кожного показника. Для кожного показника визначають різницю між фактичною та стандартними величинами 129-128,1 =+0,9 одер­жану різницю ділять на а (у нашому випадку 5,5) і знаходять величину сигмального від­хилення: +0,9:5,5=+0,2. Результати заносять у таблицю (табл. 1)

 

Фізичний розвиток вважають (ІІ):

Ö гармонійним (якщо різни­ця між показниками не перевищує 1а),

Ö дисгармонійним (якщо різниця показників — у межах 1а—2а),

Ö різко дисгармонійним (якщо різниця показників перевищує 2а).

Приклад оцінки фізичного розвитку хлопчика І І років, яки її маг зріє; 139 см. масу 30.8 кг, обвід грудної клітки 65.2 см. За таблицями місцевого стандарту (табл.3) визна­чають, що зріст в межах М±1а. У наступній графі знаходять масу, що відповідає цьому зросту, яка становить 32,4 кг. Отже, фактична маса тіла менша від стандартної на 1.6 кг, Цю різницю ділять на аR маси (-1,6:4,89—0,32 аR). За цією ж таблицею оцінюють обвід грудної клітки (65,2-66,3=-1,1 см; -1,1:4,63=-0,23 аR). Таким чином, всі три сигмальні від­хилення лежать в межах М±1а, що дає змогу оцінити фізичний розвиток хлопчика як гармонійний.

Біологічний вік свідчить про ступінь дозрівання різних ор­ганів та систем організму в процесі його онтогенетичного розвит­ку. За ступенем біологічного дозрівання дітей одного паспортного віку можна розділити на три групи:

· діти, в яких біологічний вік менший, ніж паспортний;

· діти, в яких біологічний вік відповідає паспортному;

· діти, в яких біологічний вік випереджає паспортний.

Біологічний вік встановлюють за допомогою визначення довжини тіла, щорічних приростів довжини тіла та зміни молоч­них зубів на постійні. Для визначення біологічного віку оціню­ють кожний із критеріїв, а потім, підсумовуючи результати, від­носять дитину до однієї із зазначених груп.

Упродовж останнього століття відзначають епохальну акселе­рацію — прискорений ріст і розвиток покоління дітей порівняно з попередніми поколіннями, та внутрішньовікову акселерацію — прискорення темпу росту дітей середнього та старшого шкільного віку. Акселерація порушила кілька питань гігієнічного плану: з одного боку, зросли вікова рухова здатність дітей та їх розумові здібності, а з іншого — помолодшали короткозорість, підліткова гіпертензія, порушення постави тощо.

Медичний контроль за станом фізичного виховання дітей та підлітків передбачає проведення медичних спостережень за ста­ном і динамікою їх здоров'я та особливостями реакцій організму на фізичні навантаження, санітарний нагляд за приміщеннями і умовами фізичного виховання та заняттями спортом. Виходячи із можливостей залучення дітей до фізичного виховання, виконан­ня фізичних вправ, прийнято поділяти їх на три групи фізичного виховання.

Основна група охоплює здорових дітей та підлітків, а також тих, хто має незначні функціональні відхилення, якщо їхній за­гальний розвиток не перешкоджає загальному доброму самопо­чуттю та заняттям фізичними вправами за шкільною загальноос­вітньою програмою.

Підготовча група охоплює школярів з наявністю у стані здоров'я функціональних порушень, хронічних захворювань, підвищеної збудливості серцево-судинної та нервової систем, швидкої втомлюваності після перенесених гострих захворювань. У цій групі заняття проводять із меншим фізичним навантажен­ням та індивідуальним добором вправ.

Спеціальна група — школярі із хронічними захворюваннями в стадії суб- та декомпенсації, з короткозорістю, суттєвими дефек­тами опорно-рухового апарату. Дітей цієї групи звільняють від занять в основній та підготовчій групах, вони мають займатися за індивідуальним режимом лікувальною фізкультурою.

 

Гігієнічне оцінювання уроку фізичної культури передбачає проведення хронометричних спостережень за тривалістю методичних частин уроку, визначення загальної та моторної щіль­ності уроку і зовнішніх ознак втоми, побудову фізіологічних кривих фізичного навантаження, використання функціональних проб, дослідження рівня рухової активності та ступеня фізичної підготовленості, здійснення контролю за повітряно-тепловим ре­жимом спортзалу та оцінювання правильності медичного забез­печення уроку.

Звичайний урок складається із:

1) вступна час­тина -  3 - 4-хв (організація колективу та його підготовка до уроку) ,

2) підготовча частина 12 – 15 хв (проведення загальної фізичної підготовки),

3) основна частина 20 - 30-хв (формування рухових навичок та проведення рухливих ігор),

4) заключна частина 3 - 5-хв (приведення організму до вихідного стану).

Рухова активність — показник, який характеризує об'єм та кількість пересувань дитини, що пов'язані зі зміною центра ваги її тіла за певний проміжок часу.

Критеріями комплексного оціню­вання рухової активності є кількість кроків, величина енерговитрат, тривалість динамічного компонента як у навчальному про­цесі, так і в добовому циклі.

Загальна щільність уроку фізичної культури — співвідношення корисного часу (тобто часу, що був витрачений на виконання різних рухів, показ фізичних вправ, їх пояснення вчителем, спілкування, а також прибирання спортив­ного інвентарю) і загальної тривалості заняття — має становити не менше ніж 80 %.

Моторна щільність уроку — співвідношення часу, що його витрачено на виконання різних рухів, і загальної тривалості уроку — має становити більше ніж 60 % .

Зовнішніми ознаками втоми, що враховуються під час аналі­зу уроку і є сигналом для зміни діяльності, називають: зміну за­барвлення шкіри обличчя, прискорення дихання, зниження кон­центрації уваги, погіршення самопочуття, уповільнення рухової активності.

Гігієнічні основи режиму дня школяра

Режим дня — раціональне чергування різних видів діяльності і відпочинку впродовж доби з урахуванням вікових особливос­тей.

Дотримання раціонального режиму дня підвищує працездат­ність, сприяє гарному настрою, зміцненню здоров'я та створює сприятливі умови для виховання та навчання. Недотримання ре­жиму може бути причиною перевтоми, що проявиться погіршен­ням самопочуття, зниженням уваги та можливим виникненням соматичних нервово-психічних захворювань.

Основними елементами режиму дня для школяра є: їжа, захо­ди з дотримання чистоти шкіри тіла та ротової порожнини; пере­бування на відкритому повітрі; різноманітна фізична діяльність і загартовуючі заходи; навчання в школі, відвідування предмет­них гуртків та спортивних секцій; виконання домашніх завдань; суспільно-корисна праця.

З урахуванням віку школяра поступово збільшуються нав­чальне навантаження в школі, обсяг домашніх завдань, відповід­но зменшуються тривалість сну, час перебування на відкрито­му повітрі та час, що витрачається на харчування та гігієнічні процедури. Під час планування режиму дня також ураховують біологічні ритми, притаманні людині. Упродовж дня спосте­рігаються два піки підвищеної працездатності: 8.00—12.00 год та 16.00—18.00 год.

Навчання в школі зазвичай розпочинаються з 8.30—9.00 год. Тривалість уроку 45 хв, а в першому класі — 35 хв. Внаслідок розумової діяльності та статистичної роботи м'язів при сидінні через 20—25 хв від початку уроку в дітей розвивається втома, ос­новними ознаками якої є зниження уваги та рухова активність. Тому в другій частині уроку необхідно провести фізкультурну па­узу.

Для відновлення працездатності учнів та організації провіт­рювання приміщень проводять перерви: маленькі — по 10 хв і ве­лику — на 30 хв. У разі великої кількості учнів у школі доцільно проводити дві великі перерви на 20 хв, одну з них використову­вати для споживання їжі, а іншу — для активного відпочинку на свіжому повітрі. За поганої погоди перерву слід проводити в коридорах, які до початку перерв провітрюють протягово, а під час перерв — через фрамуги чи кватирки.

Шкільні сніданки мають становити 15 % калорійності добово­го раціону. У школах, де немає можливості організовувати гарячі сніданки, учнів забезпечують гарячим молоком та бутербродами.

Незважаючи на перерви, учні впродовж дня втомлюються.

Найчастіше максимальну працездатність у старшокласників від­значають на другому-третьому уроці, на четвертому вона така ж, як і на першому, а на п'ятому-шостому — знижується до мініму­му. У школярів молодших класів працездатність знижується вже на четвертому уроці.

Тому кількість уроків у молодших класах не повинно перевищувати чотири, а в старших — п'ять-шість. Тривалість тижневого навантаження для учнів старших класів має бути 32 год, середніх класів — 29—30 год, дітей молодших класів — не більше ніж 24 год упродовж 32 навчальних тижнів. Заняття молодших класів слід проводити лише в першу зміну.

Працездатність не однакова і впродовж тижня. У понеділок вона значно вища, ніж у суботу, у вівторок та середу сягає макси­муму, у четвер та п'ятницю стає нижчою за понеділок, а в суботу падає до мінімуму. Дані рівнів працездатності враховують під час складання розкладу занять, іспитів, контрольних робіт.

Після школи учні 1—2 класів по обіді повинні спативпродовж 1год, а учні молодших та середніх — активно відпочивати на відкритому повітрі 1—1,5 год.

Обсяг домашніх завдань потрібно рівномірно розподіляти по дням тижня; на їх підготовку учень 1 класу повинен витрачати не більше 1 год, 9—10 класів — не біль­ше 4 год, з розрахунку 45 хв на кожне домашнє завдання. Режим виконання домашніх завдань має зберігати ритм занять у школі, тобто слід проводити 10-хвилинні перерви після 45 хв навчання та 20-хвилинну перерву після 2 год навчання.

Під час іспитів ре­жим дня змінюється таким чином, щоб загальна тривалість за­нять із самопідготовки не перевищувала 8—9 год з обов'язковим двогодинним перебуванням на свіжому повітрі вдень та перед сном.

Позанавчальна діяльність школярів у вільний час має вклю­чати відвідування спортивних секцій, предметних гуртків, але не більше ніж по одній секції та одному гуртку. Тривалість занять має становити 35—45 хв для учнів молодших класів та 1,5—2год — для учнів старших класів. Останні відвідують факуль­тативні заняття за вибором. Тривалість вільного часу у школярів 10—13 років — 4 год на день, 14—16років—3 год, у вихідні дні та дні відпочинку — 8—9 год.

Сон є головним фізіологічним механізмом, що забезпечує від­новлення працездатності дитячого організму. Тривалість сну здорових дітей 6—9 років має становити 10,5 год, 10 років —10 год, 11—13 років — 9 год, 14—17 років — 8—8,5 год.

Гігієна трудового та політехнічного виховання дітей та підлітків

Розвиток дитини обов'язково повинен поєднувати навчання і корисну працю. Праця має велике виховне значення, вона оз­доровлює організм, сприяє формуванню функцій центральної нервової, серцево-судинної, дихальної, м'язової систем тощо.

Метою трудового навчання є:

1) розширення діапазону знань у галузі технічної, сільсько­господарської діяльності, праці в галузі обслуговування;

2) знайомство з природничо-науковими і науково-технічними основами промислового і сільськогосподарського виробництва;

3) розвиток творчого ставлення до праці на основі моделюван­ня і конструювання;

4) здійснення професійної орієнтації.

Шкільні майстерні мають бути розташовані на першому по­версі окремого корпусу, щоб шум від виробничого процесу не пот­рапляв до навчальних аудиторій. На одного учня має припадати не менше ніж 3,3 м2 площі майстерні. Приміщення мають бу­ти обладнані штучною вентиляцією, із достатнім освітленням та сприятливим мікрокліматом. Технічне обладнання та інс­трументарій повинні відповідати зросту та м'язовій силі учня. Нормальним вважається таке положення біля верстата, коли від­стань до рівня очей становить 45 см. Тому учням з малим зростом під ноги ставлять підставки.

Працюють у майстернях у халатах, нарукавниках, фартухах, у разі потреби — в захисних окулярах, дівчатам волосся прибира­ють під косинки.

У майстерні має бути аптечка. Перед початком роботи учням необхідно провести інструктаж з техніки безпеки. Для запобіган­ня втомі потрібно робити через кожні 15 хв роботи за верстатом чи вишивання перерви на 3—5 хв. Для профілактики сколіозу потрібно постійно слідкувати за робочою позою та виправляти по­ложення тулуба, нагадувати про важливість правильної осанки.

Сільськогосподарські роботи краще проводити у ранкові та вечірні години. Тривалість робочого дня для школярів 6—7 класів не повинна перевищувати 3 год, для 8—9 класів — 4 год, для старших класів — 6 год. Норма виробки для учнівських бригад становить 40 % для 6 класу, 60 % — для 7—8 класів, 75 % — для 9—10 класів. Заборонено залучати учнів до роботи зі шкідли­вими умовами праці.

 

 


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 152; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ