Торговельно-технологічні процеси в роздрібній торгівельній мережі: сутність, склад, методологія, оцінка ефективності.



Асортимент торговельного підприємництва,йонго структура та характеристики. Порядок формування товарного асортименту торговельного підприємництва. Асортимент товарів — це сукупність їх видів, різновидів і ґатунків, поєднаних за певною ознакою. Існують поняття виробничого і торгового асортименту. Виробничий асортимент — номенклатура товарів, що виробляються промисловими та сільськогосподарськими підприємствами, а також іншими виробниками. Як правило, виробничий асортимент вузький і потребує подальшого підсортування в торгівлі — оптових і роздрібних підприємствах. Торговий асортимент — це номенклатура товарів, які призначені для продажу в роздрібній мережі (магазинах та торгових точках). Він охоплює дві великі товарні галузі: продовольчі та непродовольчі товари. Кожна з цих галузей поділяється на товарні групи, які складаються з товарів, поєднаних певними ознаками (однорідністю сировини та матеріалів, споживчим призначенням, ступенем складності асортименту та ін.). Особливості формування торгового асортименту Формування асортименту — процес підбору груп, видів і різновидів товарів. Формування асортименту здійснюється в усіх ланках товароруху — від виробництва до роздрібного продажу. У кожній з них асортимент товарів різний. Але орієнтиром будь-якого підприємства при формуванні асортименту є торговий асортимент магазинів, призначений для задоволення потреб кінцевих споживачів. Залежно від етапів життєвого циклу асортимент підприємства можна розподілити так: • нові товари; • товари, що перебувають на етапі зростання; • товари, що перебувають на етапі зрілості; • застарілі товари. Формування асортименту здійснюється у два етапи: 1) встановлення групового асортименту, тобто переліку груп товарів, якими буде торгувати магазин (вибір спеціалізації), із визначенням суми або частки кожної групи товарів у загальному обсязі товарообороту; 2) визначення внутрішньогрупового асортименту (номенклатури конкретних товарів та їх різновидів у межах кожної товарної групи). 1.Асортимент торговельного підприємництва,йонго структура та характеристики. На асортимент та обсяг продажу окремих товарних груп впливає відстань до однотипних магазинів-конкурентів. Стосовно товарів простого асортименту, то вона призводить до зменшення їх продажу. Але щодо товарів складного асортименту, які потребують ретельного вибору, наявність поблизу конкурентів може сприяти зростанню товарообороту. Це відбувається завдяки концентрації купівельних потоків і за умови, якщо район сумісної діяльності конкуруючих магазинів дуже великий (наприклад, уцентрі міста). Невеликі магазини, зазвичай, орієнтуються на продаж виробів повсякденного і масового попиту. Великі магазини окрім цих товарів мають також в асортименті товари особливого попиту, коштовні товари підвищеної якості. При формуванні асортименту в магазині доцільно керуватися такими принципами: 1) відповідно до обраної спеціалізації мати якомога глибший асортимент з метою надання покупцям можливості вибору потрібного товару; 2) надавати асортименту товарів стабільності, особливо товарам повсякденного та масового попиту, тому що покупці звикають купувати товари водному місці; 3) пристосовувати асортимент до зон попиту, сезонних коливань, моди, впливу науково-технічного прогресу; 4) забезпечувати зростання товарообороту, прискорення товарооборотності, прибутковість магазину. Суттєвим чинником формування асортименту є ціна товару. Відповідність асортименту сезонним коливанням попиту досягається таким чином: 1) розширення або скорочення асортименту окремих товарних груп (наприклад, зимових пальт); 2) тимчасове введення в асортимент товарів, які характеризуються чітко вираженою сезонністю попиту (наприклад, новорічні іграшки, ялинкові прикраси та ін.); 3) управління сезонними запасами, а саме: • накопичення сезонних запасів, пошук постачальників і укладення з ними угод на поставку товарів протягом певного періоду, коли товари користуватимуться попитом; • організація сезонного розпродажу, надання знижок із роздрібних цін та ін. 3. Виставки та ярмарки як форми збутової діяльностіВиставки і ярмарки займають значне місце в ефективній організації торгівлі. Їхня важлива гідність - можливість уявити покупцям товар у справжньому виді, а також у дії. Ярмарки - це регулярно організовувані комерційні заходи з обмеженим, часом, проведення для продажу і купівлі товарів чи послуг на основі виставлених зразків, а також: демонстрації нових досягнень і технічних удосконалень. Характерними рисами ярмарків є їх періодичність, а також те, що в них беруть участь спеціалісти, на них є обов'язковою наявність товарних зразків, а основною метою є укладання угод на купівлю-продаж товарів чи послуг. Близькими за змістом до ярмарків є виставки, які теж відіграють важливу роль в комерційній діяльності. Виставки - це також: ринкові заходи з обмеженим часом проведення, де виставляються експонати, адресовані переважно звичайним відвідувачам (не спеціалістам) з метою пропаганди товарної продукції чи послуг і сприяння їх збуту. Оскільки цілі ярмарки і виставки близькі за метою, то вони можуть проводитися одночасно (виставки-ярмарки). За складом учасників (територіальною ознакою) ярмарки і виставки можуть бути міжнародні, міжрегіональні і регіональні. Міжрегіональні ярмарки і виставки в межах країни демонструють споживачам продукцію і послуги, запропоновані виробниками декількох регіонів. Місцеві (регіональні) ярмарки і виставки демонструють учасникам товари та послуги конкретного регіону. Вони організовуються в багатьох регіонах країни і дають шанс для успіху на ринку. Склад відвідувачів тут обмежується, але учасники збираються з усієї країни та з-за кордону. Міжрегіональні та місцеві ярмарки і виставки є, переважно, національними. На національні ярмарки і виставки у своїй країні допускаються іноземні покупці, але право продажу мають тільки національні фірми. Ярмарки і виставки вважаються міжнародними за значної кількості іноземних учасників (як правило не менше ю%) і відвідувачів спеціалістів (не менше 5%)- На міжнародних ярмарках і виставках експонуються товари і послуги однієї чи декілька галузей. їх перевагою є те, що вони зосереджують зразки великої кількості товарів з різних країн. Це дає можливість протягом короткого часу ознайомитися з пропозиціями, отримати необхідну інформацію від фахівців, порівняти ціни, якісні характеристики, провести переговори, визначити комерційні умови і, в підсумку, укласти угоду. За товарним профілем ярмарки і виставки розрізняють універсальні і спеціалізовані. Частіше практикуються багатогалузеві виставки і ярмарки, де представляється асортимент з детальною і продуманою класифікацією багатьох товарів галузей крупної і дрібної промисловості. Коло галузей визначається інтересами споживачів (наприклад, будівництво та обладнання офісів). Спеціалізовані ярмарки і виставки представлені окремими групами товарів і послуг. Такі ярмарки в межах однієї групи зорієнтовані на потреби конкретних споживачів. Спеціалізовані виставки та ярмарки одночасно закладають основу для ініціативи у сфері кооперації, є місцем обміну товарами, ідеями, ноу-хау. Тут за декілька днів можуть бути перевірені шанси стосовно збуту товарів та послуг. На спеціалізованих ярмарках та виставках проявляються процеси та зміни, що відбуваються на ринку, а також визначаються напрями та темпи майбутнього розвитку. За тривалістю і способом проведення виставки можна поділити на такі види: короткотривалі, пересувні, постійні виставки, торгові центри, торгові тижні. Короткотривалі (соло-виставки) проводяться протягом не більше з-х тижнів. Вони можуть носити багатогалузевий характер, або бути спеціалізованими. Пересувні виставки організовуються з метою розширення кола відвідувачів з використанням різних видів транспорту. Плаваючі, наприклад, організовуються Японією, Швецією, Англією. Вони влаштовуються на борту великого судна, яке відвідує портові міста декількох країн. Експонати розміщуються на палубах, в каютах, проходах. Тут організовуються консультації фахівців, роздаються рекламні і технічні проспекти. Продовження №3 Демонстрація зразків може супросупроводжуватися продажем. Для пересувних виставок можуть також використовуватися автофургони, салони літаків. Торговельні центри створюються національними організаціями за кордоном. Вони здійснюють широку діяльність щодо організації спеціалізованих виставок в країнах їх місцезнаходження. Вони надають фірмам-експонентам безоплатно виставкову площу, здійснюють за свій рахунок проектування і оформлення виставок, монтаж і демонтаж стендів, надають учасникам інформацію про кон'юнктуру ринку. Новим видом виставок є торгові тижні. Вони організовуються переважно в універсальних магазинах великих міст для показу, продажу споживчих товарів. 4.Вітчизняний зарубіжний досвід захисту прав споживачівВ умовах переходу до сучасної моделі економіки на основі інноваційно-інвестиційного розвитку, підготовки вступу до СОТ та інтеграції в європейський і світовий економічний простір необхідно, в першу чергу, зберігаючи пріоритет національних інтересів, у стислі терміни вдосконалити систему захисту прав споживачів відповідно до досвіду розвинених країн.. З метою підвищення рівня забезпечення інтересів та захисту прав споживачів за останні роки в Україні розроблено та прийнято ряд законів, адаптованих до вимог законодавства ЄС, зокрема “Про внесення змін до Закону України “Про захист прав споживачів” і “Про внесення змін до Закону України “Про рекламу”. Отже, відповідно до ст. 3 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на: 1) державний захист своїх прав; 2) гарантований рівень споживання; 3) належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування; 4) безпеку товарів (робіт, послуг); 5) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги): їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця); 6) відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законодавством; 7) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 8) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Як можна побачити, обсяг прав громадян передбачено досить великий, але що ж є насправді? Створено відповідні умови для функціонування в органах місцевого самоврядування структурних підрозділів з питань захисту прав споживачів, налагоджується співпраця і взаємодія органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями споживачів. В той же час, аналіз справ на споживчому ринку України свідчить про те, що кількість порушень вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів за останнє десятиріччя не зменшується і становить понад 90% від загальної кількості перевірених суб’єктів господарювання. Споживчий ринок продовжує насичуватися сурогатами, неякісними, фальсифікованими та небезпечними для людей товарами, передусім харчовими продуктами та алкогольними напоями. Не повною мірою реалізується право споживача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари, роботи та послуги. Потребує розвитку можливість реалізації права споживачів бути почутим, відшкодовувати завдані збитки. Недостатньо задіяний потенціал громадських об’єднань споживачів, яких в Україні налічується біля ста. Вони мають забезпечити правову підтримку і розгляд значної частини заяв тих громадян, котрі понесли втрати у зв’язку з придбанням недоброякісних продовольчих і промислових товарів. На жаль, сьогодні це не відбувається внаслідок того, що держава не створила умов для ефективної діяльності цих організацій. Тим самим порушується 42 стаття Конституції, за якою «держава сприяє діяльності громадських організацій споживачів». Світовий досвід вказує, що найбільш ефективними механізмами залучення громадян до участі в громадському русі є громадська поінформованість, громадські консультації, громадський контроль, аудит, моніторинг, механізм лобіювання та ін. Сучасний рух споживачів є необхідною умовою забезпечення справедливого, безпечного і сталого майбутнього споживачів. Тож виписані в Законі права громадських організацій споживачів повинні бути визначені більш детально та наповнені конкретним змістом. Зокрема, потрібно визнати законні інтереси цих організацій щодо внесення пропозицій до проектів законодавства про захист прав споживачів, їх роль у зверненні зі скаргами в інтересах споживачів – в індивідуальному чи колективному порядку – до уповноважених органів. Також має бути підтверджена й розвинута важлива роль громадських організацій у галузі інформування та навчання споживачів. Прод. пит. №4 Відсутність механізму взаємодії та соціального партнерства між державною владою й організаціями громадського сектора гальмує демократичні процеси в суспільстві, соціально-економічний розвиток, вирішення гострих соціальних питань, у тому числі щодо захисту прав та інтересів вітчизняних споживачів. Незважаючи на економічні, правові, політичні труднощі, Україна намагається розв'язати проблему ефективного захисту споживчого ринку та прав споживачів, які нагромадились за радянський і теперішній часи. Набутий, хоч і зовсім ще невеликий, вітчизняний досвід свідчить, що із зміною економічної ситуації, процесами глобалізації постає необхідність реалізації консолідованої з усіма учасниками ринкових відносин споживчої політики, постійному удосконаленні законодавства та фінансовому забезпеченні заходів у сфері захисту прав споживачів. 5. Гарантійна політика торговельного підприємства. Законодавчі вимоги щодо гарнтійного та післягарантійного ремонту, повернення та заміни доброякісних та недоброякісних товарів. Згідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) чи гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 г. N 506. Виробник (продавець) гарантує відповідність товару вимогам, вказаним у нормативних документах на підставі яких він був виготовлений, при умовах виконання споживачем правил, які викладені в експлуатаційних документах. Протягом гарантійного терміну експлуатації, який не повинен бути менше ніж шість місяців, споживач має право на безоплатне технічне обслуговування товару, а у разі виявлення недоліків (відхилення від вимог нормативних документів) - на безоплатний ремонт чи заміну товару або повернення його вартості. У разі коли протягом гарантійного терміну товар експлуатувався з порушенням правил або споживач не виконував рекомендації підприємства, що виконує роботи з гарантійного обслуговування товару, ремонт проводиться за рахунок споживача. Виробник (постачальник) гарантує можливість використання товару за призначенням протягом терміну служби (за умови проведення, у разі потреби, післягарантійного технічного обслуговування або ремонту за рахунок споживача), а якщо такий строк не встановлено - протягом 10 років. Термін служби (придатності) товару закінчується у разі: • внесення у конструкцію товару змін та здійснення доробок, а також використання вузлів, деталей, комплектуючих виробів, не передбачених нормативними документами; • використання не за призначенням; • пошкодження споживачем; • порушення споживачем правил експлуатації товару. Гарантійний термін експлуатації товару, який реалізовано через торговельну мережу, обчислюється від дати його продажу споживачу. Гарантійний ремонт 26. Гарантійний ремонт-виконаннz робіт, пов'язаних з усуненням недоліків товару для забезпечення використання його за призначенням протягом гарантійного терміну експлуатації 28. Термін виконання гарантійного ремонту узгоджується за домовленістю сторін, але не може перевищувати встановленого законодавством. За кожний день затримки усунення недоліків понад установлений термін виконавець виплачує споживачеві неустойку в розмірі 1 відсотка вартості товару. 29. Великогабаритні товари і товари вагою понад 5 кілограмів доставляються на ремонт та повертаються споживачеві силами і засобами продавця, виробника, виконавця/ 30. Під час приймання товару на гарантійний ремонт виконавець у присутності споживача перевіряє споживчі властивості товару, його комплектність, зовнішній вигляд, заводський номер, дату виготовлення, наявність пломб виробника або виконавця (за дорученням виробника) та гарантійних талонів і встановлює наявність заявленого недоліку. 32. Уразі коли товар складається із самостійних блоків, на гарантійний ремонт може бути прийнятий лише той блок товару або окремі частини його комплекту, в яких виявлено недоліки. Утакому разі частина виробу приймається з експлуатаційними документами на основний виріб. 35. Закінченням терміну гарантійного ремонту вважається дата одержання споживачем товару з ремонту, про що вноситься відмітка догарантійного талона.Догарантійного талона вноситься відмітка про продовження гарантійного терміну експлуатації, яка скріплюється печаткою виконавця. Гарантійний термін експлуатації нового комплектуючого виробу, складових частин обчислюється від дня видачі споживачеві товару після ремонту. 37. Після виконання робіт з гарантійного ремонту виконавець вилучає з експлуатаційного документа відривний талон на гарантійний ремонт, на зворотному боці якого вноситься запис про вид виконаної роботи.Дані про види виконаних робіт, номер, під яким товар взято на гарантійний облік, зазначаються на зворотному боці гарантійного талона. Виконавець несе відповідальність заякість і безпеку виконаних робіт, термін їх виконання та зберігання товару, прийнятого на гарантійний ремонт. 38. Під час передачі споживачеві відремонтованого товару виконавець у його присутності проводить перевірку відповідності параметрів та споживчих властивостей товару вимогам нормативних документів, зазначених в експлуатаційних документах, а також правильності внесення відповідних записів до гарантійного талона.Споживач має право вимагати від виконавця перевірки параметрів товару за допомогою вимірювальних приладів. 6. Контроль та збереження якості товарів на торговельних підприємствах. Особливість продажу неякісних товарів. Організація контролю якості -- це система технічних та адміністративних заходів, спрямованих на забезпечення виробництва продукції, що повністю відповідає вимогам нормативно-техіческой документації. Технічний контроль - це перевірка відповідності об'єкта контролю встановленим технічним вимогам (далі контроль). Під контролем якості розуміється перевірка відповідності кількісних або якісних характеристик властивостей продукції або процесу, від якого залежить якість продукції, встановленим технічним вимогам. ЯКІСТЬ - сукупність властивостей, ознак товарів, матеріалів, послуг, робіт, які характеризують їх відповідність своєму призначенню і пропонованим до них вимогам, а також здатність задовольняти потребам і запитам користувачів. Більшість якісних характеристик визначається об'єктивно на основі стандартів, договорів, контрактів. Перший рівень - відповідність стандарту. Якість оцінюється як відповідна або ні вимогам стандарту (або іншого документа на виготовлення продукту - технічні умови, договір і т.п.). Другий рівень - відповідність використанню. Продукт повинен задовольняти не тільки обов'язкові вимоги стандартів, але й експлуатаційні вимоги, щоб користуватися попитом на ринку. Третій рівень - відповідність фактичним вимогам ринку. В ідеальному варіанті це означає виконання вимог покупців щодо високої якості та низької ціни товару. Четвертий рівень - відповідність латентним (прихованим, неочевидним) потребам. Перевагу в покупців одержують товари, що мають у доповнення до інших споживчих властивостей властивості, задовольняючі потреби, які у споживачів носили неявний, малозрозумілий ними характер. Сьогодні ми розуміємо якість як сукупність характеристик продукції (процесу, послуги) щодо її здатності задовольняти встановлені та передбачені потреби – це так зване “технічне поняття якості” тільки ті властивості які обумовлюють здатність продукції задовольняти певні потреби.. Під час укладання контракту потреби чітко встановлюють, тоді як за інших умов передбачені потреби повинні бути виявлені та визначені. На якість продукції впливають такі взаємопов'язані види діяльності, як проектування, виробництво та процес обслуговування чи ремонту. Якість конкретної продукції характеризується певними показниками. Показник якості продукції - це кількісна характеристика однієї чи декількох властивостей продукції, що характеризують її якість, яку розглядають стосовно визначених умов її створення та експлуатації або споживання. Підприємства — виробники продукції кінцевого призначення (предметів народного споживання) відповідають перед населенням за її якість згідно із Законом України «Про захист прав споживачів». Цей закон передбачає матеріальну відповідальність за виготовлення і продаж неякісних товарів у таких формах, як їх обмін, повернення грошей, заплачених за товар, компенсації втрат тощо. 7. Ліцензування та патентування торгівельної діяльності в Україні. Порядок нарахування та сплати збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Ліцензія – це офіційний документ дозвільного характеру, який дає право на заняття певними видами господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. В Україні торговельна діяльність, яка підлягає ліцензуванню регулюється Законами: “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1.06.2000 р.та "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" в тому числі торгівля: вогнепальною зброєю та набоями до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібром більше 4,5 міліметрів та швидкістю польоту кулі більше 100 метрів за секунду;виробами із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння;лікарськими засобами;ветеринарними медикаментами та препаратами;пестицидами та агрохімікатами;спеціальними засобами самооборони, які заряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії;алкогольними напоями;тютюновими виробами. Для отримання ліцензії, суб’єкт підприємницької діяльності повинен звернутися з письмовою заявою встановленого зразку до органу ліцензування. За видачу ліцензії береться плата, розмір якої всиновлюється Кабінетом Міністрів України. Так, річна плата за ліцензію видану центральним органом виконавчої влади становить 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, місцевими органами виконавчої влади – 15. але для здійснення окремих видів діяльності встановлено інші розмірі плати за ліцензію. Так, на роздрібну торгівлю алкогольними напоями вона складає 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а тютюновими виробами –150 за кожне місце торгівлі(продовження) Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності. Тільки при наявності торгового патенту можливо займатися наступними видами підприємницької діяльності:торговельною діяльністю;діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою; діяльністю у сфері грального бізнесу;діяльністю з надання побутових послуг. Перелік видів діяльності, які підлягають патентуванню, є вичерпним. Види торгового патенту:звичайний торговий патент, пільговий торговий патент – патент, який видається суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю виключно товарами вітчизняного виробництва вказаними у Законі “Про патентування...”: поштові марки, конверти, періодичні видання, проїзні квитки, товари народних промислів, готові лікарські засоби, вугілля, дрова, мило господарське, сірники, насіння овочевих культур та квітів і ін. Крім цього пільговий торговий патент видається підприємцям, які здійснюють торговельну діяльність на території військових частин виключно товарами військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців. У пільговому патенті обов’язково дається перелік товарів, якими здійснюється торгівля. Вартість пільгового торгового патенту 25 грн. на весь термін дії патенту. короткостроковий торговий патент – на строк від 1 до 15 днів. Його необхідно придбати для торгівлі на ярмарках, виставках-продажах та інших короткострокових заходах, пов’язаних з демонстрацією та продажем товару. Вартість короткострокового торгового патенту за один день торгівлі 10 грн. спеціальний торговий патент – державне свідоцтво, яке засвідчує право на особливий порядок оподаткування. Такий патент мають право придбати торговці, які здійснюють торговельну діяльність в одному приміщенні, будівлі або його частині, окрім ринків, при умові, що всі суб’єкти підприємницької діяльності придбають спеціальні торгові патенти. Вартість спеціального торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування щорічно. Торговий патент видається за плату суб’єктами торговельної діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням пункту продажу товару, а ті, що здійснюють торгівлю через пересувну мережу – за місцем реєстрації. Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Збір справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції. Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю успеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за день - за одноразову торгівлю. Збір за видачу дозволу на торгівлю справляють уповноважені організації, яким надано таке право. 8. Вдосконалення асортименту товарів на основі АВС та XYZ-аналізу.АВС аналіз кваліфікує запаси матеріалів і продукції в грошовому вираженні (тобто грошова вартість одиниці товару на складі помножена на річний показник використання даного товару). Відповідно до цього розподіляється діяльність з контролю і керування запасами. Усі наявні одиниці запасу, поділяють на три категорії. А (дуже важливі) - предмети, що мають за кількістю малий відсоток (10-20%), але за вартістю від 60-70%. В (предмети середнього ступеня важливості) їх ціна і кількість помітно становлять однаковий відсоток. С (найменш важливі) - це категорія запасів, яка має велике кількісне значення, але за ціною складає найменший відсоток (10-20%). З цього випливає, що самий жорсткий контроль повинен здійснюватися за категорією товарів А. Для цієї категорії потрібно намагатися створити невеликий запас, уникнути великих витрат пов'язаних з відсутністю запасів. Отже, категорії С можна не приділяти багато часу на контроль і при цьому мати запасу велика кількість. Це дві крайності (А, С). отже, контроль для категорії В має бути середнім між ними. Але найважливішими категоріями для підприємства є А, В, категорія С другорядна. АВС метод може використовуватися підприємствами різних сфер діяльності. Аналіз АВС дозволяє диференціювати асортимент (номенклатуру ресурсів, а стосовно до торгівлі асортимент товару) за ступенем вкладу в намічений результат. Принцип диференціації асортименту в процесі аналізу XYZ інший - тут весь асортимент (ресурси) ділять на три групи залежно від ступеня рівномірності попиту і точності прогнозування. До групи Х включають товари, попит на які рівномірний, або підданий незначним коливанням. Обсяг реалізації за товарами, включеним в дану групу, добре передбачуваний. До групи Y включають товари, які споживаються в тих, хто вагається обсягах. Зокрема, у цю групу можуть бути включені товари із сезонним характером попиту. Можливості прогнозування попиту по товарах групи Y - середні. До групи Z включають товари, попит на які виникає лише епізодично. Прогнозувати обсяг реалізації товарів групи Z складно. Ознакою, наоснові якої конкретну позицію асортименту відносять до групи XY або Z, є коефіцієнт варіації попиту (V) з цієї позиції. Серед відносних показників варіації коефіцієнт варіації є найбільш часто вживаним показником відносних коливань. Де xi - ie значення попиту за оцінюваною позиції; Х - середнє значення попиту за оцінюваною позиції за період n; n - величина періоду, за який зроблено оцінку. 9. Методичні підходи щодо визначення потреби у підприємствах роздрібної торгівліДля визначення потреби в товарах для торговельних підприємств можуть застосовуватися такі методи: — використання коефіцієнта еластичності (Еластичність попиту — зміна попиту на даний товар під впливом економічних і соціальних факторів, зв'язаних зі зміною цін. Попит може бути еластичним, якщо процентна зміна його обсягу перевищує зниження рівня цін, і нееластичним, якщо ступінь зниження цін вище приросту попиту. Цінова еластичність попиту вимірюється коефіцієнтом еластичності (Ке), який показує, як відносна заміна ціни спричинює відносну зміну величини попиту); — нормативний метод; — балансовий метод; — метод, що ґрунтується на використанні оперативних даних про зміни попиту споживачів на ринку; - економіко-математичне моделювання та ін. Вибір методу визначення потреби в кожному конкретному випадку залежить від умов діяльності торговельного підприємства, наявності, повноти та достовірності відповідної комерційної інформації, особливостей економічної ситуації та ін. Найчастіше в практиці торговельної діяльності застосовується балансовий метод, при якому обсяги потреби в товарах окремих груп чи товарних підгруп на наступний плановий (прогнозний) період визначаються за формулою балансового зв'язку на підставі даних про запаси товарів і обсяги їх реалізації: Н= Р+ Зк- Зп+ Вт де Н — план надходження товарів; Р — план (прогноз) реалізації товарів; Зк — очікувані запаси на кінець прогнозного періоду; Зп — очікувані запаси на початок прогнозного періоду; Вт — очікуване вибуття товарів у зв'язку з природними втратами, переоцінками товарів, їх сезонним розпродажем та іншими причинами. Таким чином, визначення потреби в товарах на основі балансового методу пов'язане з прогнозуванням обсягів очікуваної (прогнозної) реалізації товарів та розмірів товарних запасів на початок та кінець прогнозного періоду. 10. Організація відділу маркетингу та збуту на торгівельних підприємствах Залежно від умов навколишнього бізнес-середовища і намірів підприємства можливі такі концепції організації маркетингу на підприємстві: -- відділ збуту — маркетингові функції, як правило, виконуються спеціалістами, яких наймають тимчасово; відділ збуту відіграє важливу роль у структурі підприємства й займається виключно розподілом. Щодо інших маркетингових функцій, таких як дослідження ринку, реклама тощо, їхній час ще не настав – адже практично вся продукція, яка виготовляється, продається. У нашій країні цей період позначено характерним дефіцитом більшості споживчих товарів. Щодо розробки товару ця функція завжди існувала, але виконувалася конструкторським бюро або аналогічними підрозділами фірми. -- маркетингово-збутовий відділ — збутові й окремі маркетингові функції виконують штатні працівник відділу; Відділ збуту з маркетинговими функціями. Цей етап пов'язаний з першими серйозними проблемами зі збутом продукції. Стає зрозумілим, що функціями збуту вже не обмежитися. Потрібні й дослідження ринку, і реклама, і сервіс. Таке "прозріння" вимагає і певних змін у структурі фірми.Представникові топ-менеджменту (найчастіше це віце-президент з питань збуту або комерційний директор) доручається керівництво не тільки суто збутом, а й іншими, пов'язаними зі збутом, функціями (обслуговування клієнтів, реклама, планування збуту, дослідження ринку), які раніше належали до компетенції інших підрозділів. -- відділ маркетингу — збутові функції виносять за межі відділу, працівники концентрують увагу на виконанні тільки маркетингових функцій; сучасна схема управління маркетингом — виконання маркетингових і збутових функцій об'єднують у єдиний комплекс під керівництвом заступника директора зі збуту і маркетингу, а до виконання маркетингових функцій залучаються в разі потреби всі робітники і службовці підприємства. Спеціалізований відділ маркетингу. На цьому етапі відділ маркетингу виокремлюється в самостійний підрозділ, який відповідає за ціноутворення, планування продукту, рекламу та є абсолютно самодостатнім в організаційному плані.На фірмі діють два відділи – маркетингу та збуту, підпорядковані віце-президенту. Зазначимо, що кожен з підрозділів фірми, зорієнтований на споживачів, виконує певні маркетингові функції, але автономно від інших. Можна виділити декілька базових організаційних структур маркетингу: - функціональна - продуктова - ринкова - орієнтована на покупця - регіональна Функціональна організаційна структура формується виходячи з функцій маркетингу, які він виконує на підприємстві. Маркетинг( досліждення, реклама, стимулювання збуту, збут, маркетинг-логистика, розробка і планування продукту) виступає, як лінія поряд з іншими функціями (постачання, виробництво, персонал фінанси ) підприємства. Продуктова організаційна структура доцільна для підприємств, що випускають велику кількість різноманітної продукції, яка потребує специфічних умов виробництва і збуту. Ринкова організаційна структура застосовується для підприємств з однорідною продукцією Організаційна структура маркетингу з орієнтацією на покупця (групу покупців) базується на проведенні маркетингової діяльності і маркетингових заходів, які різняться за цільовими групами покупцівю. Стратегія маркетингу розробляється для кожної групи покупців Регіональна організаційна структура маркетингу застосовується для підприємств, що випускають продукцію, яка продається у багатьох регіонах з різними вимогами ( для вітчизняного покупця, на експорт) 11. Організація електронної торгівлі стан та перспективи її розвитку в УкраїніСутність сучасної трансформації – масовий перехід до електронної торгівлі. "Електронна торгівля, що за кордоном має назву "e-commerce", – це торгівля через мережу Інтернет за допомогою комп'ютерів покупця та продавця товару".. Електронна торгівля не зводиться тільки до продажу та придбання товарів та послуг через Інтернет. Сьогодні це поняття істотно розширилося і включає торгівлю принципово новими видами товарів, наприклад, інформацією у електронному вигляді. Фактично предметом електронної торгівлі може бути будь-який продукт (товар, послуга, інформація, нерухомість, банківський продукт і т.п.). Складниками електронної торгівлі є: учасники, комп'ютерні мережі і процеси. Місцем купівлі-продажу товарів є віртуальний магазин. Послідовність операцій торговельно-технологічного процесу у віртуальному магазині є - Отримання інформації про товар з веб сторінок - Вибір покупцем потрібного йому товару - Обробка замовлення покупця( віртуальний кошик, куди покупець складає всі обрані ним товари) - Формування рахунку на обраний товар - Узгодження остаточного вибору покупця - Отримання заявки на товар від покупця - Перевірка наявності товару на складі продавця 1) за наявності товару: Відправка рахунку покупцю;Підготовка товару до продажу; Відпуск товару споживачу; Оплата, може бути також передоплата (банківською карткою, паперовими і електронними чеками, звичайними чи цифровими грошима); Доставка товару додому, чи отримання товару покупцем в офісі продавця(за бажанням покупця); Післяпродажне обслуговування. 2)при відсутності товару на складі перед операцією Відправки рахунку покупцеві існує ще одна функціія- замовлення товару, всі інші операції проводяться в такій самій послідовності. Основною відмінністю є те, що у традиційному магазині торговельно-технологічний процес розпочинається з надходження товарів, підготовки до продажу, їх викладки, а в електронному – з отримання покупцем інформації про товари. Рух товарів в електронному магазині розпочинається з моменту отримання заявки на певні товари від покупця. У традиційних магазинах багато часу та зусиль йде на операції, що стосуються транспортування товарів, їх переміщення в торговельну залу та викладки на прилавки. В електронному магазині такі операції практично відсутні. Процес обробки замовлення покупця повністю автоматизований.В Інтернет-магазині повністю відсутній процес обслуговування покупців продавцями. Існують онлайнові консультації, але вони не займають так багато часу. В Інтернет-магазині відпуск товарів супроводжується їх доставкою додому покупцю, а в традиційному магазині це частіше здійснюється за додаткову плату і при транспортуванні великогабаритних товарів. Електронна торгівля економить час покупця на вивчення та вибір товарів, їх замовлення та оплату. В той же час не всі покупці, навіть при перспективі значної економії часу, користуються можливістю купляти товари через Інтернет, а бажають здійснювати покупки традиційним шляхом (тут відіграють роль соціально-психологічні чинники: традиції та звички ходити по магазинах, бажання бачити реальний товар та отримувати особистий контакт з продавцем-консультантом тощо). Однією із істотних переваг електронної торгівлі є можливість для покупців вивчати, обирати та здійснювати покупки товарів цілодобово.Комп'ютерні системи в Інтернеті здатні забезпечувати підтримку покупців 24 години на добу, сім днів на тиждень. Замовлення на продукцію можуть прийматися у будь-який час з будь-якого місця. Електронний обмін інформацією значно змінює просторовий і часовий масштаби ведення комерції. Знімаються територіальні обмеження. Мінусом є те що:В Україні ще майже не розроблено законодавчу нормативну базу в галузі електронної торгівлі. Використовуються закони та норми, що стосуються традиційної торгівлі. Відсутність єдиної системи стандартизації. Засто- сування не стандартів, а тільки рекомендаційпродовження існують такі Категорії ЕТ : “бізнес – бізнес” (наприклад, компанія, що використовує мережу для замовлень постачальникам, отримання рахунків і оплати); “бізнес – споживач” (електронна роздрібна торгівля); “бізнес – адміністрація” (операції, що укладаються між компаніями та урядовими організаціями); споживач – адміністрація (ще не існує, але із зростанням попередніх двох категорій уряди можуть розширити електронну взаємодію в таких сферах, як, наприклад, соціальні виплати); “споживач – споживач” (взаємодія користувачів для обміну комерційною інформацією, досвідом, аукціонною торгівлею між фізичними особами). 12.Органiзацiя працi на торг.пiдприэмствах.Основнi категорii торгового персоналу.Особливостi нарахування зар.плати та застосування матер.вiдповiдальностi на торг.пiдприэмствах.Структура персоналу відображає розподіл працівників за категоріями посад та переміщення між ними. Виділяються наступні дві основні категорії посад: • персонал неосновних видів діяльності (працівники житлово-комунального, ремонтного господарства, підрозділів соціальної сфери), • персонал основних видів діяльності (всі інші категорії працівників). Додатковою підставою опису персоналу є аналітична структура, в якій виділяються загальна і приватна структури. З точки зору загальної структури, описуються такі ознаки персоналу, як вік, стаж роботи, освіта, професія. Кожен з ознак має чітко виділені категорії. Аналогічно виділяються угруповання за стажем і за стажем роботи на даному підприємстві. З точки зору професії, виділяється дві основні категорії: робітники і службовці. У свою чергу, ці категорії поділяються на більш дрібні категорії. Робітники - це категорія персоналу, яка безпосередньо бере участь у створенні матеріальних цінностей або наданні послуг виробничого характеру. Робітники діляться на категорії залежно від типу виконуваних робіт, професії, віку, форми і системи оплати праці, стажу. До робітників примикається також молодший обслуговуючий персонал, який зайнятий у діяльності, не пов'язаної з основною діяльністю організації ( кур'єри, прибиральниці і т. д.). Службовці - це категорія персоналу, яка зайнята переважно розумовою працею. Службовці поділяються на керівників вищого, середнього та низового рівня, фахівців (працівників, які займаються вирішенням окремих виробничих завдань) і інших службовців (співробітників, зайнятих підготовкою і оформленням документів, обліком, контролем, господарським обслуговуванням і т. д.). Кваліфікація - це ступінь професійної підготовки, яка необхідна для виконання цієї функції. Так, наприклад, з точки зору кваліфікації, виділяють висококваліфікованих, кваліфікованих, малокваліфікованих і некваліфікованих робітників. Фахівці діляться на головних, старших, ведучих, а також ще кілька розрядів, що позначаються за допомогою номера. Розряд фахівця, що дозволяє йому виконувати поряд зі своїми звичайними обов'язками ще деякі функції. Старший фахівець може здійснювати керівництво групою фахівців, не виділеної в самостійний підрозділ, провідний фахівець має також право здійснювати методичне керівництво, а головний спеціаліст - ще й координувати діяльність старших і головних фахівців. Закріплюється кваліфікація спеціальними документами: дипломами, сертифікатами, свідоцтвами. Від кваліфікації залежить тарифний розряд, який визначає рівень оплати праці. Заробітна плата посідає одне із центральних місць в обліку на підприємстві. Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників – залежно від їх кваліфікації й відповідальності за розрядами тарифної сітки. Підприємства й організації при складанні трудової угоди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, визначена, як правило, вгрошовому вимірнику, яку відповідно до трудової угоди власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші зоохочувальні і компенсаційні виплати. Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові оклади). До додаткової заробітної плати належать винагороди за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідництво, а також особливі умови праці. Усі державні, кооперативні підприємства і господарські товариства повинні вести окремий облік: *фонду заробітної плати робітників і службовців: * спискового складу * позаспискового (позаштатного) складу; * разових та інших премій, які не включаються дофонду заробітної плати; * інших грошових і натуральних виплат робітникам і службовцям.   13. Продаж товарiв поштоюВиди торгівлі поштою Перспективною особливою формою продажу непродовольчих товарів є продаж товарів поштою. Ця форма торгівлі сприяє скороченню витрат по доведенню товарів до покупців, оскільки куплений товар надходить йому безпосередньо від виробників, минаючи оптових посередників, а в ціну товару, як правило, входить вартість його транспортування (вартість посилки) та послуг, що надаються поштовими відділеннями. Основною ж негативною рисою продажу товарів поштою є тривалий час доставки товару. Розрізняють торгівлю поштою 1)з попереднім отриманням каталогу покупцем; 2.)замовлення товару в самому поштовому відділені. При продажу товарів з попереднім отриманням каталогу покупцем фірми роздруковують каталоги та рекламні проспекти, які разом з поштою приходять всім користувачам пошти. У цих каталогах надається інформація про товар та ціну на нього і за бажання, споживач може замовити його поштою. Так можна купити насіння рідкісних рослин, парфумерно-косметичні засоби, журнали та газети різних закордонних видавництв, товари, які є рідкісними для вітчизняного ринку України. Даний метод продажу товарів не завжди вигідний фірмам-продавцям, оскільки вони несуть значні затрати на виготовлення буклетів і замовлень, які розповсюджуються населенню, і послуги розсилання їх поштою, що суттєво впливає на ціну товару. При продажу із замовленням товару в самому поштовому відділені кожна фірма-продавець випускає каталоги, проспекти, буклети та інформаційні довідники, де вказуються асортимент товарів та ціни на них і які зберігаються у відділеннях зв'язку. При цьому дуже суттєво зменшуються витрати на випуск рекламної продукції Організація виконання замовлень Між фірмою-продавцем та підприємством поштового зв'язку укладається договір, відповідно до якого суб'єкт господарювання доручає, а підприємство поштового зв'язку бере на себе зобов'язання із приймання від покупців (замовників) заяв-замовлень, направлення їх наадресу суб'єкта господарювання, пересилання поштових відправлень (бандеролей, посилок, прямих поштових контейнерів) із замовленими товарами та вручення цих поштових відправлень покупцю (замовнику) або одержувачу. Покупець (замовник) для придбання товарів, які зазначені в каталозі (проспекті, спеціальному переліку товарів тощо), повинен заповнити заяву-замовлення у двох примірниках. Перший примірник залишається у покупця (замовника) другий — надсилається на адресу суб'єкта господарювання простим або рекомендованим листом, факсом тощо. Строк виконання замовлення напродаж товарів поштою визначається суб'єктом господарювання самостійно, але він не повинен перевищувати 5 робочих днів з дня одержання заяви-замовлення. Строк виконання замовлення зазначається у каталозі (проспекті, спеціальному переліку товарів тощо). За неможливості виконати замовлення вустановлений строк суб'єкт господарювання надсилає покупцю (замовнику) повідомлення із зазначенням причини невиконання та можливого строку виконання замовлення. Якщо на час надходження заяви-замовлення в суб'єкта господарювання відсутній замовлений товар, то він може замінити цей товар на аналогічний тільки за наявності відмітки в заяві-замовленні про згоду покупця (замовника) на таку заміну. Розрахунки за продаж товарів поштою здійснюються покупцем (замовником) за такими формами оплати: - з попередньою оплатою — відправлення на адресу суб'єкта господарювання грошового поштового переказу під час оформлення заяви-замовлення; - з післяплатою — оплата поштового відправлення готівкою в момент одержання його у відділенні поштового зв'язку. До суми грошового поштового переказу входять вартість товару та вартість пересилання поштового відправлення. При видачі покупцеві (замовнику) чи одержувачу поштового відправлення працівник відділення поштового зв'язку повинен розкрити його і звірити вміст зі вкладеним рахунком-фактурою або описом вкладення. При видачі поштового відправлення працівник відділення поштового зв'язку в першому примірнику заяви-замовлення, що пред'являється покупцем (замовником) чи одержувачем, робить відмітку про дату вручення, вказує свою посаду, прізвище, ініціали і завіряє їх підписом та печаткою або штампом свого підприємства. 14. Організація продажу товарів через дрібно роздрібну торговельну мережу. Основні види дрібно роздрібних торговельних об’єктів ,їх порівняльна ефективність.Однією з найбільш розповсюджених форм позамагазинного продажу товарів є роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу, при якій торговельні споруди не мають торговельного залу для покупців. Роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу є за своєю суттю активною формою пропонування товарів щоденного та найчастішого попиту і надання послуг поза межами магазинів. На сучасному етапі розвитку внутрішньої торгівлі в Україні основними перевагами дрібнороздрібної торговельної мережі є можливість швидкого розгортання і передислокації, досить часто- подовжена тривалість роботи протягом доби, а також відносно нижчий рівень цін на пропоновані товари. Продаж товарів через дрібнороздрібну торговельну мережу регламентується Правилами роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, і здійснюється через дві основні групи об'єктів цієї мережі: 1) пункти некапітальної забудови, до яких належать, зокрема, кіоски, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати; 2) засоби пересувної мережі — автомагазини, авто-кафе, авто-розвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо. Суб'єкт господарювання, у підпорядкуванні котрого є пункт продажу дрібнороздрібної торговельної мережі, може здійснювати продаж товарів лише за умови наявності на всі товари, які реалізовуються в ньому, відповідних приймальних документів із зазначенням найменування, кількості, ціни, підписаних керівництвом підприємства або матеріально відповідальною особою, які фактично підтверджують легальність їх походження (належним способом оформлені накладні, рахунки-фактури, транспортні накладні, приймальні акти, забірні листи, завірені печаткою суб'єкта господарювання копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання іноземного сертифіката, копії гігієнічних висновків, документи, що засвідчують відповідність якості товарів вимогам нормативних документів тощо). Дрібнороздрібна торговельна мережа включає насамперед пункти некапітальної забудови — кіоски, палатки і павільйони. Павільйони — це споруди полегшеної конструкції легкого некапітального типу з невеликим торговим залом на 2—4 робочих місця і приміщенням для зберігання товарів. Кіоски і палатки належать до підприємств дрібнороздрібної торгівлі, які мають відокремлені приміщення, але не мають торгового залу для обслуговування покупців. Кіоски — це дрібні споруди на 1—2 робочих місця без торгового залу та інших видів приміщень. Продаж товарів у кіосках здійснюється через вікна. Палатки (торгові намети) — це невеликі споруди, як правило, на одне робоче місце без торгового залу з невеликим приміщенням для зберігання поточних запасів товарів. Об'єкти дрібнороздрібної торговельної мережі дозволяють з найменшими витратами наблизити товари до покупців і в найкоротші строки організувати їх продаж у зручних для покупців місцях та в зручний час. Товарний профіль для кожного об'єкта дрібнороздрібної торговельної мережі встановлюється через розроблення і затвердження суб'єктом господарювання асортиментного переліку товарів, який повинен бути узгоджений із територіальною установою державної санітарно-епідеміологічної служби. Під час розробки асортиментного переліку необхідно враховувати, що в одному пункті дрібнороздрібної торговельної мережі одночасна торгівля продовольчими і непродовольчими товарами дозволяється лише за умови, що продовольчі товари фасовані, мають герметичну (непошкоджену) упаковку і при цьому додержується принцип товарного сусідства. Крім того, в дрібнороздрібній торговельній мережі взагалі забороняється продаж: - продовольчих товарів, якщо при їх продажу відсутні умови для дотримання санітарних норм і правил, а також для додержання температурних режимів, умов зберігання та продажу цих товарів; - алкогольних напоїв (крім автомагазинів системи споживчої кооперації, що здійснюють виїзну торгівлю у сільській місцевості, за наявності марок акцизного збору); - тютюнових виробів без марок акцизного збору; - алкогольних напоїв і тютюнових виробів працівниками суб'єкта господарювання, яким не виповнилося 18 років; - технічно складних та великогабаритних товарів; - тканин, взуття (крім домашнього і робочого), швейних виробів (крім робочого одягу і головних уборів для літнього сезону) та виробів верхнього трикотажу, що потребують примірювання; - дорогоцінних металів, коштовного каміння та виробів з них; - вогненебезпечних товарів побутової хімії, піротехнічних іграшок, паливно-мастильних матеріалів (крім тих, що реалізуються через авто-розвозки системи споживчої кооперації);   15. Організація продажу товарів через торговельні автомати.Застосування для продажу товарів торговельних автоматів дозволяє здійснювати реалізацію товарів у будь-який час доби, коли магазини закриті; при цьому товари відпускаються дуже швидко. Торговельні автомати, як правило, установлюють на вулицях, у парках, на стадіонах, на виробничих підприємствах (на відкритій місцевості або в закритих приміщеннях). При встановленні торговельних автоматів на відкритій місцевості можливість їх експлуатації обмежується тривалістю теплого сезону року. Через автомати доцільно реалізовувати товари масового і стійкого попиту, які мають відносно невисоку ціну і стандартну форму або визначене дозування. Основний асортимент товарів при продажу через торговельні автомати включає гарячі (чай, кава, какао-напій) і прохолодні напої (газована вода, квас, соки, безалкогольні напої типу "Пепсі", "Кока-кола" та ін., які реалізовуються як на розлив, так і в дрібній упаковці), кондитерські і хлібобулочні вироби, бутерброди, штучні бакалійні і кондитерські товари, олію, окремі непродовольчі товари частого попиту, газети, листівки, конверти, аудіо- та відеокасети, тютюнові вироби та ін. У практиці зарубіжної торгівлі через торговельні автомати реалізовуються тютюнові, кондитерські вироби, різноманітні напої, молоко, морозиво, готові до вживання м'ясні, рибні, овочеві страви, промислово упаковані непродовольчі товари тощо. Сучасні торговельні автомати забезпечують продаж різноманітних товарів у поєднанні з наданням послуг щодо рекламування різної продукції, діяльності тих чи інших фірм, видавання довідок та ін. Торговельні автомати (і напівавтомати) виконують функції, пов'язані із прийманням грошей, забезпеченням можливості вибору товару покупцем, здійсненням підготовки товару до продажу (наприклад приготування напою, підігрівання охолоджених страв), управлінням роботою секції видавання товару, видаванням здачі і товарного чека тощо. Організація продажу товарів через торговельні автомати пов'язана з необхідністю їх товаропостачання і технічного обслуговування, яке покладається на механіків-експлуатаційників. За кожним з таких спеціалістів закріплюється певна група автоматів (до 20 од.). В обов'язки механіка-експлуатаційника входить технічне обслуговування апаратів, вчасне поповнення запасів товарів чи сировини для їх приготування, збір і здавання грошової виручки. Технічне обслуговування проводиться з метою забезпечення безперервної роботи закріплених торговельних автоматів, утримання автоматів у справному стані, здійснення регулювання автоматів для додержання точного відпуску товарів, вжиття заходів для забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей, а також запобігання псуванню товарів у випадку виходу автомата з ладу. Дальший розвиток торгівлі через торговельні автомати пов'язаний з розробкою нових їх конструкцій, виробництвом універсальних торговельних автоматів для одночасного продажу кількох видів товарів, підвищенням надійності їх експлуатації, зменшенням вартості та експлуатаційних витрат в умовах зростання тарифів на електроенергію тощо. 16. Організація процесу продажу товарів і обслуговування покупців у магазинах самообслуговування.Самообслуговування — це метод продажу, при якому покупці мають вільний доступ до всіх товарів, відкрито викладених у торговому залі магазину на пристінному та острівному обладнанні, і повну можливість самостійно оглядати і вибирати товари без допомоги продавця, а оплачувати покупки у вузлі розрахунку, розташованому при виході з торгового залу магазину. Процес продажу товарів у магазині самообслуговування :Отримання інвентарної корзини або візка (здавання особистих речей у бюро зберігання)Самостійний вибір і відбір штучних і фасованих товарів з прилавка обслуговування, Доставка товару у відділ розрахунку, Підрахунок ціни товарів у вузлі розрахунку, Оплата вибраних товарів і отримання касового чека, Упакування товарів і укладання їх в суму покупця, (повернення інвентарної корзини), Надання додаткових послуг Принциповою відмінністю від традиційного методу продажу товарів є те, що при застосуванні самообслуговування час і місце виконання допоміжних операцій торгово-технологічного процесу не збігаються з часом і місцем виконання операцій з продажу товарів і обслуговування покупців. Основними принципами продажу товарів за методом самообслуговування с: - максимальнескорочення операцій обробки товарів у зоні обслуговування або на робочому місці продавця; - наближення товарів до покупців і створення їм найкращих умов для вільного ознайомлення з товарами та їх відбору; - об'єднання в одному пункті операцій з розрахунку за продані товари і відпуску їх покупцям; - розташування вузла розрахунку біля виходу з торгового залу; - необмежений доступ покупців у торговий зал і вільний доступ до всіх викладених у торговому залі товарів; - обов'язкова наявність цінників на всіх реалізовуваних товарах; - можливість самостійно оглядати і відбирати товари без допомоги продавця; - можливість у будь-який момент отримати консультацію або допомогу з боку продавця при виборі товару; - використання для відбору і доставки товарів у вузол розрахунків Інвентарних корзин або візків; - орієнтація покупця в торговому залі завдяки застосуванню рекламних засобів, інформаційних вказівників, визначеної системи розміщування торговельного обладнання; - чіткий розподіл в магазині вхідних і вихідних потоків покупців; Самообслуговування може бути повним або частковим. При повному самообслуговуванні всі товари продають за цим методом, при частковому — деякі товари продають безпосередньо продавці через прилавок обслуговування. Як правило, розрахунки за ці товари теж ведуться через вузли розрахунку. У невеликих магазинах самообслуговування, які мають прилавок обслуговування, всі товари оплачуються через цей прилавок. Продавець прилавка обслуговування спочатку підраховує вартість товарів, відібраних покупцем в залі, а потім відпускає товари через прилавок, додаючи їх вартість до раніше підрахованої суми. При цій системі розрахунків прилавок обслуговування розташований біля виходу з торгового залу. Принципова відмінність методу самообслуговування від традиційного методу продажу товарів полягає у значно більшій свободі покупців, які вільно рухаються в торговому залі, самостійно вибирають і відбирають товари. Це дозволяє всім покупцям, які перебувають в торговому залі або відділі, одночасно оглядати і відбирати необхідні їм товари, створює сприятливу психологічну обстановку для здійснення комплексної купівлі, підвищує кількість т. зв. імпульсних покупок, а також спрощує і прискорює процеси продажу товарів. Під час продажу за методом самообслуговування важливу роль відіграє розміщення і викладка товарів, які повинні створювати зручні умови для огляду і вибору товарів покупцями, скорочення витри г праці персоналу магазину на поповнення запасів у торговому залі. Завершальний етап операцій продажу товарів за методом самообслуговування передбачає,що покупці відібрані ними товари укладають в інвентарний кошик або візок і доставляють до вузла розрахунків.   17. Організація рекламної роботи на під-вах торгівліПросування товарів у роздрібній торгівлі Найбільш ефективно мерчендайзинг може бути використаний за умови застосування таких тривіальних правил, які майже всі фахівці-практики знають як абсолютні істини і навіть не відносять до мерчендайзингу: ♦ вказання назви і ціни товару (без чого взагалі неможливо реалізовувати товар у магазині згідно з вимогами діючого законодавства?); ♦ активне застосування внутрішньо-магазинної реклами (POS-реклами) товарів; ♦ встановлення на полицях з товарами художньо оформлених табличок з інформацією про вид, назву товару, його виробника, споживчі переваги та ін.; ♦ поєднання написів з спеціальною викладкою товару, спеціальне оформлення вітрин і прилавків; ♦ одночасна реклама і спільне розміщення декількох взаємодоповнюючих один одного продуктів; ♦ оптимізація місця викладки на полицях. З врахуванням цього, у сучасній практиці мерчендайзингу організація робіт з фізичного розміщування і викладання товарів у пункті продажу доповнюється низкою організаційних заходів з просування, збуту цих товарів у роздрібному підприємстві шляхом дослідження ринку, координації виробництва і маркетингу, ефективної реклами. Відповідно, до основних елементів мерчендайзингу варто відносити проведення "public relations" (проведення різного роду промоушн-акцій, наприклад — дегустацій, семплінгів*14, розміщування товарів у торговельному залі, визначення оптимального місця для конкретних товарів та організація їх спеціального викладання (в т.ч. шляхом поєднання рекламної викладки зі спеціальними написами щодо тих чи інших товарів), спеціальне оформлення торговельних вітрин і прилавків, встановлення на полицях торговельного обладнання вказівників з назвами (зображенням) та описом конкретних продуктів з врахуванням особливостей сприйняття тексту і малюнків різних розмірів та форм, реклама і розміщування декількох доповнюючих один одного продуктів, вибір і встановлення дисплеїв*15 та POS-матеріалів (до них відносять різноманітні засоби внутрішньо-магазинної реклами, наприклад — шити різних розмірів, плакати різних форматів, наклейки, дегустаційні та демонстраційні стенди, прапори, гірлянди), розповсюдження рекламних проспектів, плакатів, оголошень по гучномовцю тощо. *14: {безкоштовна роздача зразків товарів} *15: {будь-яка несуча конструкція — спеціальний стенд, торгове немеханічне обладнання, торгове холодильне обладнання, будь-яка оригінальна, в т.ч. — навіть підвісна площина, яка дозволяє виділити простір для однотипних продуктів} Спеціалісти з мерчендайзингу вважають, що реклама в пунктах пролажу товарів повинна постійно нагадувати споживачам про існування певної товарної марки, викликати в покупців яскраві асоціації (завдяки використанню врекламі тих чи інших товарів улюблених персонажів, героїв, "зірок"), доповнювати знання людей про корисні властивості чи переваги певного товару. Використання POS-матеріалів дозволяє: - вказати покупцям місця викладання певних товарів (інформаційна функція); - зосередити увагу покупців (функція приваблення); - полегшити пошук необхідних товарів визначеної марки (орієнтаційна функція). При цьому витрати з рекламної підтримки товарів для підприємств роздрібної торгівлі практично відсутні, адже їх оплачують підприємства-виробники. продовж 17 Атмосфера та імідж магазину Застосування принципів мерчендайзингу в тісному зв'язку з оформленням експозицій, виставкових стендів і вітрин магазину передбачає також створення відповідної атмосфери магазину з тим, щоб здійснити певний вплив на поведінку покупців шляхом представлення потрібного йому товару не лише в потрібному місці та оточенні, в потрібній кількості, гармонічному поєднанні та асортименті, але й в найбільш сприятливому освітленні та колористичній гамі. Спеціалісти відзначають, що найчастіше вже за зовнішнім виглядом магазину покупець може визначити, який асортимент він пропонує і який рівень якості обслуговування можна в ньому очікувати. При цьому практика підтверджує* що за інших рівних умов покупці готові заплатити на 10-20% більше за ідентичний товар за умови більш якісного обслуговування. Виходячи з цього, магазини повинні активно використовувати нові можливості активізації своєї пропозиції та формування позитивного іміджу торговельного підприємства шляхом вибору колористичної гами інтер'єру, застосування дзеркал і декоративних елементів, використання музичного й ароматичного оформлення для торгового залу тощо. 18. Організація роботи торг агентівКлючовим фактором успішної роботи торг агента є забезпечення макс обсягу часу для спілкування з потенційними клієнтами. А також ств ефект сис-ми мотивації. Етапи організації роботи: 1. Визн чисельності торг агентів (залежно від того скільки хочемо продати) 2. Розподіл агентів по ділянках роботи. Територіальний – на кожній ділянці працює один агент і продає усі товари усім споживачам. Товарний – на кожній території працює декілька агентів, і кожен з них продає свою товарну групу Ринкова – на кожній території працює декілька торг агентів і кожен продає товари специфічній групі покупців. Структура заробітної плати: ставка, відсоток( фіксований і прогресивний), преміальна частина, компенсаційна. Корисним вважається час витрачений агентом на спілкування з клієнтом та підготовку до візитів. Існує 3 типи спілкування: • Приймання замовлень – звернення до окремого клієнта або групи клієнтів з пропозицією купівлі. Велика кількість контактів за період, не треба великої кваліфікації. Використ для продажу масових, не складних у застосуванні і не дорогих за ціною товарів. • Орієнтація на збут – нав’язування товару, перевищення його привабливості, приниження товарів конкурентів, швидке ухвалення рішення, відсутність постійних клієнтів. • Орієнтація на потреби клієнта – визн потреб клієнта, підбір оптимальних товарів, наявність постійних клієнтів. Етапи персонального продажу: 1. Підготовка до продажу 2. Встановлення контакту 3. Виявлення потреб 4. Виявлення і усунення заперечень 5. Висловлення додаткових аргументів 6. Ухвалення рішення про купівлю   19. Організація складського господарства торговельного підприємстваСкладське господарство торгівлі є складовою частиною матеріально-технічної бази суспільства і являє собою засоби праці, які функціонують у сфері обігу. Склади мають велике народногосподарське значення і виконують низку важливих функцій в процесі товарного обігу. Товарний склад — це допоміжне підприємство в торгівлі, що обслуговує утворення концентрованих запасів товарів і відповідне перетворення товарних потоків, які йдуть зі сфери виробництва у сферу споживання, і забезпечує безперебійне постачання роздрібних торговельних організацій і підприємств. Сукупність складів усіх торгових систем і організацій утворює складське господарство торгівлі. Незалежно від того, лежать товари на складах виробничих підприємств чи є в розпорядженні оптових або роздрібних торговельних організацій, вони виступають як товарні запаси. Тому з'являється необхідність їх зберігання, що є важливою функцією складів. Для того щоб не допустити погіршення якості товарів у процесі зберігання і скоротити товарні втрати на складах, потрібне створення таких умов, які б відповідали фізико-хімічним і біологічним властивостям кожного товару. Складам належить велика роль у справі підвищення якості і розширення асортименту товарів. Склади одержують товари великими партіями і можуть організувати контроль їх якості краще, ніж більшість роздрібних підприємств. В будь-якому торг під-ві є склади. Склади необх між надходженням і продажем товарів. Якщо надходження та продаж точно збалансувати в часі, то від складів можна відмовитись. Склади завжди розглядаються разом з транспортним господарством, оскільки складські і транспортні витрати певною мірою взаємозамінні. Оптимальне значення транспортних і складських витрат визн експериментальним шляхом, або за ф-ю Уілсона, вона вказує оптимальну партію постачань: Q_опт=√(2*P*V_тр)/V_зб ; Де Р-попит, Vтр – витрати на транспортування партії товару, Vзб – витрати на зберігання одиниці товару. Зазвичай використовують річні показники, виходячи з оптимальної партії постачання. Інтервал постачання визн за ф-ю Вілсона. Він не повинен перевищувати термін зберігання продукції, інакше фірмі доведеться відійти від оптимальної партії постачання. Якщо розрахована партія вийде вищою, то розрахунки слід проводити з новими витратами. Для визн складського об’єму викор коеф щільності вантажу, який показує скільки одиниць, кг, т товарів може розміститися в 1 м3 складу. Коеф використання складського об’єму – це відношення об’єму який може бути зайнятий товаром до загального об’єму складу Склади бувають за призначенням: Транзитні, сортувальні, накопичувальні. За конструктивним виконанням: відкриті, напівзакриті, закриті (одноповерхові, багатоповерхові, спеціальні, універсальні). Способи зберігання в закритому складі: стелажний, піддонний, стелажно-піддонний, насипом. 20. Організація тарообороту на торгівельному підприємстві. Приймання тари: Під обігом тари розуміють її звернення між двома послідовнимизаповнення. На підприємствах торгівлі відбувається приймання тари за кількістю іякості. Вона здійснюється в порядку, встановленому договоромкупівлі - продажу або поставки. При цьому сторони договору можуть посилатися вньому на правила, записані в інструкціях про порядок приймання продукціївиробничо - технічного призначення і товарів народного споживанняза кількістю та якістю. Приймання тари здійснюється матеріально відповідальними особамиодночасно з прийманням що надійшов в ній товару. Кількість надійшлатари звіряється з зазначеним у супровідних документах. При перевірціякості та комплектності тари керуються нормами відповіднихнормативно - технічних документів, що встановлюють вимоги до них. Крім того, перевіряється правильність маркування. Характеризує тарумаркування повинно містити: найменуванняпідприємства - виробника тари або його товарний знак, позначеннястандарту або інший нормативно - технічної документації; напис «багатооборотні »(для багатооборотної тари). У разі виявлення розбіжностей у кількості тари або її неналежногоякості покупцем складається акт, який служить підставою пред'явленняпретензій постачальнику. Розтин тари: - виробляють у певній послідовності за допомогою спеціальногоінвентаря, що дозволяє уникнути її ушкоджень. Такий інвентар включає різні пристосування, за допомогою якихпроводиться розтин дерев'яною, металевою і м'якої тари. Сюди відносятьзнімачі обручів, лапи - ножиці для висмикування цвяхів і різанняпакувальної стрічки, кліщі, ключі для розтину різьбових металевих бочокі т.д. Звільнену з - під товарів тару очищають, сортують за видами,призначенням і категоріям. Зберігання тари: Зберігають тару в спеціально відведених приміщеннях або під навісом,захищає її від дії прямих сонячних променів і атмосферних опадів. Розташовують тару на дерев'яних гратах, настилах, підтоварниках. Умовизберігання тари різних видів і типів визначаються відповіднимистандартами. багатооборотні тара зберігається на підприємствах торгівлі до накопиченнявідвантажувальних партій. Разова тара, після звільнення з - підтовару, в більшості випадків, підлягає утилізації. Повернення тари: Цивільним кодексом передбачено обов'язок покупця (одержувача)повернути постачальнику багатооборотні тару і засоби пакетування, вяких надійшов товар, якщо інше не встановлено договором поставки. Порядок та строки повернення тари встановлені законом, іншими правовими актами,прийнятими відповідно до них обов'язковими правилами чи договором. Інша тара, а також пакування товару підлягають поверненню постачальникові лише увипадках, передбачених договором. Як правило, у договорах передбачається майнова відповідальністьпокупця не тільки за несвоєчасне повернення тари, але і за повернення таринижчого, ніж при отриманні, якості. Тому на багатьох підприємствахоптової торгівлі і у великих магазинах створюються ремонтні майстерні,що проводять ремонт тари перед її відправкою постачальникам. Шляхи скорочення шляхів по тарі. Завершальна операція з тарою на підприємствах оптової і роздрібноїторгівлі - її вивезення - проводиться на підставі товарно-транспортноїнакладної. Підприємства торгівлі можуть повертати багатооборотні тарубезпосередньо постачальникам або здавати її на тарні підприємства (склади),основне завдання яких - збір, ремонт, очищення, зберігання і повернення тарипідприємствам - постачальникам. 21. Органызація торгівлі на ринках. Ринковий збір, порядок його нарахування та сплати. Торгівля на ринках як форма організації торговельно-сервісного обслуговування являє собою сукупність одиничних актів купівлі-продажу, що здійснюється в мережі ринків (ринковому господарстві) всіма категоріями ринкових торговців і включає специфічну систему торговельних, побутових та інших послуг продавцям і покупцям на ринках. Ринковий збір - це плата за торговельні місця на ринках і в павільйонах, на критих і відкритих столах, площадках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що стягується за кожний день торгівлі юридичними особами всіх форм власності та фізичних осіб, що реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію й інші товари 22. Оснащення та устаткування магазинів Види торгових меблів Торговельне немеханічне обладнання (торгові меблі) призначено для виконання операцій з приймання, зберігання, підготовки товарів до продажу, їх викладання і продажу. Немеханічне обладнання поділяють за такими ознаками: за місцем використання — в торговому залі магазину, в приміщеннях для приймання і зберігання товарів і підготовки товарів до продажу, в підсобних приміщеннях; за способом установлення — пристінне (встановлюється по периметру торгового залу), острівне (всередині торгового залу), привітринне (вздовж віконних вітрин), вбудоване (в заглиблення стін); за призначенням — для показу (вітрини, стенди, подіуми), викладки і продажу (вітрини, гірки, вішала, прилавки), для обслуговування покупців (банкетки для примірювання взуття, примірочні кабіни), для зберігання (підтоварники, стелажі), підготовки товарів до продажу (прасувальні столи) і перевірки якості (столи для бракеражу), допоміжне (візки для відбирання товарів); за товарним профілем — спеціалізоване (для тканин, овочів тощо) й універсальне — для різних груп товарів; за матеріалом виготовлення — торгові меблі дерев'яні, металеві і комбіновані (з використанням металу, деревини, пластмаси, скла). Види немеханічного обладнання Основними видами немеханічного обладнання торгових залів магазинів для розміщення виставкового, робочого і резервного запасів товарів є гірки, корпусні вироби торгового обладнання, автономне обладнання Гірки — найбільш розповсюджений тип обладнання; за розташуванням поділяються на пристінні, острівні й привітринні, а за товарним профілем — на універсальні і спеціалізовані. Спеціалізовані гірки призначені для обмеженого асортименту товарів (хлібобулочних виробів, кондитерських і бакалійних товарів, тканин, взуття тощо). Прилавки використовують для викладки і продажу продовольчих і непродовольчих товарів, пакування і розміщення реєстраторів розрахункових операцій. Вони являють собою збірно-розбірний корпус і складаються з кришки й дна, стінок двох пар опорних стояків, рам і штанг До спеціалізованих належать прилавки з касетами — для викладки невеликих за розмірами товарів; засклені згори з висувними пультами (прилавки-вітрини) — для ювелірних виробів, сувенірів, галантереї, годинників, бакалії та кондитерських виробів тощо. Столи призначені для викладки і пакування товарів, перекладання товарів покупцями з закупівельних кошиків у власні сумки. Вони обладнані висувним ящиком для ножицівта інших допоміжних інструментів і висувною полицею, яка збільшує довжину кришки столу. Подіуми — являють собою невисокі столи або тумби, які використовуються в торговому залі для показу великогабаритних товарів (мотоциклів, холодильників, пральних машин, піаніно). Стенди використовують для демонстрації товарів (одягу, взуття, тканин, тюля, головних уборів, килимових виробів тощо). За будовою вони поділяються на щитові (складаються з допомогою з'єднувальних накладок із демонстраційних уніфікованих щитів) й каркасні. Розміри каркасного стенда відповідають розмірам опорних стояків, які зв'язані між собою стяжками. На каркасі закріплюють пристрої дляпоказу зразків товарів (кронштейни, штанги, полиці, каретки). Примірочні кабіни застосовують у магазинах, які торгують готовим одягом. Вони складаються з розбірних уніфікованих щитів на стояках, що можуть регулюватися за висотою. Банкетки призначаються для примірювання взуття, їх випускають у вигляді одно-, дво- й тримісних сидінь. Вішала призначені для викладки і продажу верхнього одягу, бувають однорядні і дворядні, одноярусні (для верхнього одягу) і двоярусні (для костюмів), стаціонарні і пересувні, з дзеркалами і без них, з прямими, гнутими, нерухомими і такими, що обертаються, штангами. Також ваги, гирі, холодильне обладнання Торговельне холодильне обладнання класифікують: • за способом охолодження — з машинним, льодосоляним, сухо-льодовим охолодженням; • за температурним режимом — середньо-температурне (для охолодження продуктів) з температурою в охолоджуваному об'ємі від 0 до 8 °С; низькотемпературне (для заморожених продуктів) з температурою в охолоджуваному об'ємі не вище ніж -18 °С; • за кліматичними зонами використання — для південного  і помірного клімату • за методами використання — для підприємств з продавцями, для магазинів самообслуговування, для торговельних автоматів; • за розміщенням агрегату — з вбудованим холодильним агрегатом, з відокремленим холодильним агрегатом, з централізованим холодопостачанням.   23. Основні принципии територіального розміщення різних видів і типів під-в . Зона обслуговування пункту продажуВ кожного пункту продажу буде зона обслуговування спож-і з якої будуть обслуг-ь в даному магазині Вона поділ на 3 частини: 1) Ближня зона – вклюя споживачів. Що регулярно куп тов в нашому магазині. Забезпеч до 80% товарообігу , 20% зусиль. Радіус зони 500м –зона пішохідної доступності. 2) Середня зона – зона транспортної доступності , радіус до 5 км, до 16% товарообігу 3) Дальня зона – до кінця міста, включає випадкових покупців. Забезпеч 4 % товарообігу 24. Особливості тендерної та аукціонної форми продажу Тендерна Основною формою здійснення закупівель товарів за державні кошти є відкриті торги.(тендери) Тендерна документація Протягом семи календарних днів з дня отримання від виконавця запиту про надання необхідних документів замовник надсилає виконавцю тендерну документацію, за яку має право вимагати плату. Тендерна пропозиція Усі заінтересовані виконавці протягом 45 календарних днів від дати опублікування оголошення подають замовнику тендерні пропозиції. Тендерна пропозиція подається в письмовій формі за підписом уповноваженої посадової особи виконавця в запечатаному конверті або в іншій формі, зазначеній у тендерних документах. Тендерні пропозиції, отримані замовником після закінчення строку їх подання, не розкриваються і повертаються виконавцям, що їх подали. Розгляд пропозицій Процедура розкриття тендерних пропозицій відбувається в день, час та в місці, зазначені в тендерній документації, до якої замовником повинні бути допущені всі виконавці, що подали тендерні пропозиції, або їх уповноважені представники. При цьому перевіряється наявність усіх необхідних документів, передбачених інструкцією щодо їх підготовки, правильність їх оформлення, а також оголошуються присутнім представникам виконавці найменування та адреса кожного виконавця і ціна кожної тендерної пропозиції. Замовник не повинен ініціювати будь-які переговори з виконавцем щодо внесення змін до змісту поданої тендерної пропозиції, включаючи зміни її ціни та коригування тендерної пропозиції. Переможець торгів визначається на основі критеріїв оцінки тендерних пропозицій, зазначених у тендерній документації. Такими критеріями оцінки можуть бути: найнижча ціна; строк поставки (виконання); якість, естетичні та функціональні характеристики, екологічна чистота; після-продажне обслуговування; умови розрахунків; можливість економічних переваг, що з'являються у зв'язку з реалізацією тендерної пропозиції; експлуатаційні витрати, пов'язані з використанням завершеного будівництвом об'єкта тощо. Для оцінки тендерних пропозицій можуть залучатися відповідні експертні організації чи окремі експерти, АукціоннаАукціон — особлива форма продажу товарів, при якій продавець для отримання найвищої ціни за товар використовує пряму конкуренцію багатьох покупців під час публічного торгу в заздалегідь установлений час і визначеному місці Розрізняють примусові і добровільні аукціони. Примусові аукціони проводять судові органи або органи влади, щоб стягти борги, а також митниці, залізниці, банки і ломбарди під час продажу конфіскованих і не оплачених товарів, а також закладеного і не викупленого майна. Добровільні аукціони організовують для найвигіднішого продажу товарів (антикваріат, дорогі ювелірні вироби, вироби з особливо цінних сортів хутра, картини відомих художників, високохудожні авторські роботи національних народних промислів та Будинків моделей). Основними учасниками аукціону с: власник товару (продавець), організатор аукціону, покупці Організатором торгів виступають продавець або підприємства (фірми), які спеціалізуються на цьому виді діяльності, а також фірми, в статутах яких передбачено право на їх проведення (біржі, діючі виставки, торговельні підприємства і організації), але не є їх основним видом діяльності), що діють на підставі договору з продавцем. У разі проведення торгів спеціалізованою організацією витрати, пов'язані з проведенням торгів, включаючи залучення незалежних оцінювачів, фахівців із проведення рекламної кампанії, експертів і т. д., здійснюються відповідно до умов, визначених договором продавця з організатором. Етапи проведення аукціону Під час проведення аукціону виділяють чотири етапи: підготовчий, ознайомлення з товаром, аукціонний торг, розрахунок за придбані товари. На підготовчому етапі створюється аукціонний комітет -  за погодженням з продавцем установлює стартову аукціонну ціну на товари, крок аукціону і складає протокол приймання товарів на аукціон. Етап ознайомлення з товарами відбувається за кілька днів до початку суто торгу і має на меті якнайповніше ознайомлення потенційних покупців з аукціонною колекцією, відібраними зразками по кожному лоту способом інформування потенційних учасників аукціону за допомогою рекламних заходів, підготовки і розповсюдження спеціального каталогу аукціону. Аукціонний торг — це публічна (відкрита і загальнодоступна) послідовна реалізація товарних лотів тому з покупців, хто першим запропонував найвищу ціну. При цьому є три типи ведення аукціону: англійський; голландський і американський, або затемнений. При розкритті конвертів і оголошенні пропозицій з дозволу комісії можуть бути присутніми всі учасники торгів, а також представники засобів масової інформації 25. Біржова торгівля Біржова торгівля - одна з форм організованого ринку, тобто ринку, який функціонує за встановленими правилами. Будь-якому організованому ринку властиві наступні риси: • наявність затверджених правил торгівлі, розрахунків і постачання активів; • існування організації, яка керує роботою ринку; • концентрація попиту і пропозиції в часі і в просторі; • регулювання з боку держави і громадських організацій роботи ринку. Назва »біржова» торгівля веде своє походження від назви організації, що здійснює цю торгівлю, - біржі. У цьому розумінні, біржова торгівля - це організована торгівля, оскільки її створила особлива організація, що одержала назву біржі. Товарні біржі служать місцем формування ринкових цін, комерційної інформації. Біржі роблять вплив на процес ціноутворення. Біржова інформація публікується, тоді як результати актів купівлі-продажу фірм є комерційною таємницею. Одне з призначень бірж усередині країни - це організація оптового обігу, тобто на біржу покладається організуюча роль на ринку. Не усуваючи природних законів ринку, закону попиту і пропозиції, товарна біржа вносить елементи оздоровлення, регулювання і планування в економіку країни. Через біржу здійснюється якнайшвидший рух товарів зі сфери виробництва в сферу споживання, оскільки біржова торгівля можлива тільки у разі отримання диференційованого прибутку (прибутки від спекуляції). Біржі також виконують роль економічного утворення підприємців. Біржа є місцем розподілу запасів у часі і просторі завдяки концентрації товарів у себе. Просторовий розподіл відбувається таким чином, що термінова торгівля доти »тримає товар у повітрі», доки не з’ясується, де буде найвища ціна і найбільша потреба в цьому товарі. Завдання розподілу в часі полягає в тому, щоб запаси не випускати відразу на ринок за заниженими цінами, а більш-менш рівномірно - в межах можливості, що створюється виробниками, - розподілити їх протягом року. Розвиток товарних бірж обумовлений низкою економічних умов, які найбільше виявляються в умовах функціонування вільної ринкової економіки. До найважливіших умов належать: 1. Свобода вибору і здійснення підприємницької діяльності. 2. Економічна самостійність суб’єктів господарювання, заснована на різноманітті форм власності. 3. Необмежена кількість учасників підприємницької діяльності у сфері товарного виробництва та торгівлі. 4. Повна і інформованість кожного суб’єкта господарювання про поточну економічну та біржову кон’юнктуру. 5. Мобільність обігу матеріальних, трудових, фінансових та інших видів ресурсів. 6. Вільний вибір партнерів по операції. 7. Вільне ціноутворення. 8. Відкритість економіки держави зовнішнім зв’язкам. Головною метою товарних бірж є проведення вільних торгів і укладання контрактів із закупівлі та продажу товарів за ринковими цінами, які складаються під впливом попиту і пропозиції. Біржа є постійно діючим оптовим ринком, на якому торгівля здійснюється за встановленими біржею правилами у формі гласних публічних торгів, що проводяться в заздалегідь визначеному місці і в певний час. Сучасна, ефективно функціонуюча біржа є складним механізмом, інформаційно насиченим, ємким за технікою, з підбором високопрофесійних фахівців. Місце товарної біржі в системі оптової торгівлі можна визначити як пункт перетину покупця і продавця, і не просто як контрагентів, а як суб’єктів різних підсистем економіки - виробництва і споживання. Значення товарної біржі - це забезпечення умов для гарантованої реалізації якісного товару, перш за все, - визначення оптимальної ціни на нього, яка найбільш чітко відповідає попиту і пропозиції. 26. організація розвізної та розносної торгівліВиди роздрібних торговців У складі мережі роздрібних торговців можна виділити п'ять основних видів-стаціонарну, посилкову, електронну, напівстаціонарну і пересувну (рис. 12 її Види роздрібних торговців класифікуються за такими ознаками: ступенем сталості місцезнаходження, принципами організації роботи, характером капітальності споруди. За ступенем сталості місцезнаходження розрізняють стаціонарну, напівстаціонарну і пересувну мережу. Якщо стаціонарна мережа роздрібних торговельних підприємств відрізняється над тривалим терміном функціонування в конкретному місці, то напівстаціонарна може бути без особливих затрат сил і засобів оперативно переміщена в будь-яке місце, а пересувна взагалі не прив'язана в територіальному масштабі і весь час маневрує. За рамки поняття місцезнаходження виходять види мережі, віднесені до віртуальної торгівлі, — посилкова й електронна, які в даному контексті є екстериторіальними, їх місце розташування не має жодного значення для покупців. Основні принципи організації роботи роздрібних торговців дозволяють поділяти їх на роздрібних, дрібно-роздрібних і віртуальних. У складі мережі підприємств роздрібної торгівлі власне роздрібну її частину становлять магазини і палатки, тоді як до дрібно-роздрібної частини торговельної мережі належать кіоски, ятки, автомати, пункти пересувної торгівлі, нестаціонарні торгові одиниці тощо. При цьому віртуальна торгівля посідає окреме, особливе місце оскільки здійснюється за допомогою особливих прийомів і методів, побудованих на застосуванні електронних засобів передачі інформації і характеризується не параметрами приміщень або споруд, а потужністю і швидкодією інформаційної системи. За характером капітальності споруд мережа роздрібних торговців поділяється на декілька типів: капітальні магазини; легко конструкційні павільйони, автомати; некапітальні палатки, кіоски, ятки, торгові місця; мобільні засоби пересувної, розвізної і розносної торгівлі Під магазином розуміють об'єкт для роздрібного продажу товарів, що займає окремий будинок або влаштоване приміщення в капітальній споруді, мас торговельну залу для покупців і низку технологічних приміщень для експедиції, підсортування, зберігання ново-отриманих товарів. 27. організація ремонтного господарства торгівельного підприємстваРемонт дає можливість усунути фізичний знос і втрачені в ході експлуатації деякі параметри, а модернізація компенсує моральний знос обладнання. В ремонтному господарстві зайнято 10-15% робочих від загальної їх чисельності. Затрати на ремонт складають 6-8% а/в продукції. В цих умовах ефективна організація проведення ремонтів не тільки забезпечує роботоспроможність обладнання, але і впливає на результати виробничої діяльності підприємства. Ремонтне господарство включає ремонтно-механічний цех, ремонтні участки цехів, склади обладнання і запасних частин і інші підрозділи. Вони здійснюють всі види ремонтів, модернізацію і технічні огляди обладнання. Характер діяльності ремонтного господарства визначає його завдання: Здійснення технічного обслуговування і ремонту всього обладнання підприємства, Монтаж обладнання, яке придбане або виготовлене самим підприємством, Модернізація експлуатуючого обладнання, Виготовлення запчастин і вузлів, Організація зберігання обладнання і запчастин, Планування всіх робіт по технічному обслуговуванню і ремонту обладнання, Системи техобслуговування і ремонту обладнання. Всі роботи на підприємстві по підтримці обладнання в робочому етапі діляться на: техобслуговування і ремонт Ремонт – це комплекс операцій по відновленню параметрів технічних характеристик обладнання і забезпечення його діяльної експлуатації. Ремонт ділиться на:малий, середній, капітальний Малий (поточний ремонт) передбачає заміну швидкозношувальних деталей і регулювання механізму. Середній ремонт – частковий розбір агрегату, заміна і ремонт окремих вузлів і механізмів, послідуюче зібрання, регулювання і дослідження під нагрузкою. Капітальний ремонт – повний розбір агрегату, заміна або ремонт збірних одиниць з наступним їх зібранням, регулювання і випробування на всіх режимах роботи. Ремонти, які визвані аваріями називаються неплановими (аварійними). В теперішній час питання зв’язані з організацією ремонтного господарства вирішується на підприємствах самостійно. Організація і управління ремонтною службою на підприємстві. На підприємстві виконання ремонтних робіт може бути організовано наступними методами: централізованим, децентралізованим, змішаним При централізованому методі ремонт всіх видів і деякі роботи по технічному обслуговуванню 28. показники оцінки стану розвитку роздрібної торгівельної мережі та ефективності її функціонуванняРоздрібною вважається торгівля, в якій покупцем є кінцевий споживач, а не комерційне підприємство чи організація. На відміну від оптового продажу приводом для закупівлі в роздрібній торгівлі є задоволення особистих потреб покупця або членів його сім'ї за рахунок споживання купленого товару. Розбіжність у меті купівлі товару є суттєвою для маркетологів, оскільки купівельні мотиви є панівним чинником під час сегментації ринку і визначення цільової групи споживачів Для визначення загальної прибутковості торгівельного підприємства торгівці визначають і аналізують три взаємопов'язані показники: Валовий прибуток від інвестицій у товарні запаси – цей показник свідчить про ефективність управління запасами. Валовий прибуток на одного працівника, який працює повний робочий день, – цей показник намагаються максимізувати. Валовий прибуток на один квадратний метр торгівельної площі – свідчить про ефективне використання торгівельної площі. Функції роздрібної торгівлі Роздрібні торгівці виконують низку функцій, які збільшують цінність надаваних ними товарів і послуг. Зазвичай це такі функції: Забезпечення певного асортименту товарів і послуг – середній супермаркет пропонує приблизно 15 тис. найменувань товарів більш як від 500 виробників. Пропонуючи такий широкий асортимент, торгівець надає своїм покупцям можливість придбати товари найрізноманітніших марок, фасонів, розмірів, кольорів і цін в одному й тому самому місці. Водночас існує певна спеціалізація роздрібних торгівців на конкретному асортименті. Зберігання запасів – це необхідно для того, щоб споживачі могли придбати в магазині будь-який товар зі звичайно пропонованого. Забезпечення сервісу – роздрібні торгівці надають споживачам послуги, які полегшують процес купівлі і використання товарів. Роздрібні торгівці демонструють ті товари, які в них є, таким чином, що споживачі мають можливість їх розглянути, потримати в руках, іноді і спробувати ще до того моменту, як вони здійснять купівлю. Загальні показники ефективності функціонування торговельної мережі Фактичний рівень забезпечення регіону мережею роздрібних торговцю загалом можна визначити за допомогою показників щільності торгової мережі стосовно до населеності регіону і його територій Коефіцієнт щільності мережі стосовно до населеності регіону (Кщ.н.р), за допомогою якого можна встановити, скільки в середньому роздрібних торговців (взагалі або за окремими видами чи типами) приходиться на 1000 мешканців регіону, розраховується за формулою: Кш.н.р=Чрт*1000/Чнас де Чр.т — чисельність роздрібних торговців в регіоні, од.; Чнас — чисельність населення в регіоні, чол. Коефіцієнт щільності мережі стосовно до території регіону (Кщ.т.р) показує, яка кількість роздрібних торговців функціонує на визначеній площі регіону (га, км ), і набуває вигляду: Кштр=Чрт*1000/Sper де Speг — площа регіону, в якому розташована торговельна мережа (га, м, тис. м ). Похідними, зворотними до показників щільності торговельної мережі є середня кількість населення і середня площа, які обслуговуються одним роздрібним торговцем регіону. Середню кількість населення, що припадає на одне торговельне підприємство (одиницю) в регіоні, можна розрахувати в загальному вигляді як співвідношення чисельності мешканців до чисельності всіх торговців у регіоні:Кнрт=Чнас/Чрт або як співвідношення чисельності населення до торгової площі магазинів регіону:Кнтп=Чнас/Sтм Середню площу регіону, що охоплюється одним роздрібним торговцем, визначають діленням площі регіону на загальну чисельність роздрібних торговців, в ньому розташованих:Sрт=Sper/Чрт Значно точнішими показниками для характеристики мережі роздрібних торговців не тільки великих територій, але й невеликих поселень є торгова площа на 1000 жителів (S1000жит), середній розмір магазину за торговою площею (Мтп) та за товарообігом (Мто). Вони розраховуються за формулами: — показник торгової площі на 1000 жителів, м2:S1000жит=Sтм*1000/Чнас — показник середнього розміру магазину за торговою площею, кв. м:Мтп=Sтм/Чрт — показник середнього розміру магазину за товарооборотом, тис. грн.:Мто=Тоб/Чрт де Тоб — загальний товарооборот магазинів за певний період, тис. грн.     29. Книга відгуківКнига відгуків та пропозицій – регулюється мін. Зовнішньо-економічних зв’язків і торгівлі від 1996р. В комерційному під-ві ведеться книга відгуків і пропозицій для розміщення заяв покупців. Книга є документом суворої звітності, а записи в ній вважаються офіційними заявами, які мають бути розглянуті керівництвом під-ва Книга розміщується у видному і доступному місці. Якщо магазин великий – то окремі книги повинні бути в кожному відділі. Якщо покупець хоче зробити запис, то забороняється від нього вимагати пояснення цього вчинку або вимагати документи. Для того, щоб заява була офіційна, вона не має бути анонімною, і бажано, щоб автор залишив свою адресу для офіційної відповіді. Всі заяви покупців розглядаються в тижневий термін і за результатами розгляду ухвалюються рішення, що надсилається покупцям. Копії листів надісланих покупцям зберігаються протягом часу зберігання книги. Незаповнена книга дійсна до повного заповнення. Заповнена книга зберігається 1 рік. Якщо на працівника подана скарга, то з нього береться письмове пояснення. За результатами аналізу заповненої книги керівництво повинно виявити типові скарги та пропозиції і розробити план захистів що до їх усунення. Якщо керівник магазину не може сам вирішити це питання, він повинен подати службову записку вищому керівництву. За відсутністю чи неналежне ведення книги керівництво магазину несе відповідальність 30. Порядок здійснення комісійної торгівлі Порядок оформлення операцій в комісійній торгівлі був визначений наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі (далі - МЗЗТ) "Про затвердження Інструкції про порядок оформлення суб’єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами" від 08.07.1997 р. за № 343 (далі - Інструкція 343).Визначені даною інструкцією форми розроблені відповідно до Правил здійснення комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом МЗЗТ від 13.03.1995 р. за № 37. Ці Правила поширюються на комісійну торгівлю всіх непродовольчих товарів, по яких немає заборони на здійснення такого роду торгівлі, крім антикварних, ювелірних виробів і автомобілів. Для цих специфічних товарів існують свої, затверджені окремими наказами, Правила торгівлі. У них зазначений не тільки особливий порядок комісійного продажу таких специфічних товарів, але й затверджені додаткові облікові форми. Порядок використання всіх цих форм при документуванні окремих операцій ми й розглянемо в рамках даної теми. Почнемо з простих (неспецифічних) непродовольчих товарів. Оформлення операцій з такими товарами в комісійній торгівлі, як ми сказали вище, здійснюється відповідно до вимог Інструкції 343. Вона поширює свою дію на всі суб’єкти господарювання (далі - підприємства), що займаються комісійною торгівлею, незалежно від їхньої форми власності. Нагадаємо, що в процесі комісійної торгівлі беруть участь три особи:1) підприємство, що приймає товар на комісію та зобов’язується його реалізувати (комісіонер);2) фізична або юридична особа, власник товару, що здає його на комісію (комітент);3) фізична або юридична особа, покупець комісійного товару в комітента (покупець). Взаємини між комісіонером і комітентом, природно, починаються з укладання договору, після чого відбувається передача товару на комісію. З даної операції оформляється відразу три форми:1) квитанція (перший примірник) форми № 1-ВТ;2) квитанція (другий примірник - комітентська картка) форми № 2-ВТ;3) товарний ярлик форми № 3-ВТ. Квитанції № 1-ВТ й № 2-ВТ майже ідентичні. Відрізняються вони тільки в їхній заключній частині. Оформляє зазначені квитанції та товарний ярлик, як правило, фахівець-оцінювач, що безпосередньо і приймає товари на комісію. До його завдання входить не тільки оформити приймання товару на комісію, але й оцінити його, узгодивши оцінну вартість з комітентом. Якщо комітент не згодний з оцінкою та фахівець-оцінювач із комітентом не приходять до єдиної думки, то фахівець-оцінювач може відмовитися від приймання товару на комісію. Якщо ж вони прийдуть до спільної думки щодо оцінки товару, то факт приймання товару на комісію оформляється зазначеними вище квитанціями. В квитанціях і в товарному ярлику не допускаються виправлення й підчищення. Якщо все-таки помилка допущена, то квитанція або ярлик анулюються (перекреслюються та на них робиться напис "Анульовано") та здаються до бухгалтерії з товарним звітом. У процесі приймання товару фахівець-оцінювач крім оформлення зазначених квитанцій і ярлика повинен оформити Оціночно-здавальну відомість . Вона має таку назву тому, що даною відомістю не тільки підтверджується оцінка прийнятого на комісію товару , але й здійснюється його передача від фахівця-оцінювача до матеріально-відповідальної особи. Такою матеріально-відповідальною особою, як правило, є завідувач комісійним магазином (завідувач секцією або просто продавець), до обов’язків якого входить виставити прийнятий на комісію товар на продаж (на прилавок). У зв’язку із цим оціночно-здавальна відомість оформляється в двох екземплярах, кожний з яких підписується фахівцем-оцінювачем і матеріально-відповідальною особою після того, як товари, прийняті на комісію, будуть передані йому для реалізації. Після цього квитанція № 1-ВТ видається на руки комітенту як документальне підтвердження отриманого від нього на комісію товару. Квитанція № 2-ВТ залишається в комісіонера та з товарним звітом передається до бухгалтерії для відображення даної операції в обліку. Якщо комітент здає кілька одиниць товару того самого виду (найменування), то в такій ситуації порядок оформлення документів про приймання товарів на комісію, зазначений вище, не міняється, за винятком тільки того, що на кожну одиницю прийнятих на комісію товарів виписується окремий ярлик. При цьому номер квитанцій (№ 1-ВТ й № 2-ВТ) і товарних ярликів, оформлених на кожну одиницю товарів, прийнятих на комісію з даної квитанції, повинні збігатися. Якщо комітент здає по одній або кілька одиниць товару різного виду (найменування), то, з урахуванням логіки Інструкції 343, на кожний вид (найменування) товару необхідно оформляти окремі квитанції. 32. Порядок продажу товарів через службу замовлення та вдома у покупців.Порядок продажу товарів удома в покупців Суб'єкт господарювання, зважаючи на свої можливості, визначає територію, на якій здійснюватиметься продаж товарів удома. Уповноважена особа суб'єкта господарювання, який здійснює продаж товарів удома в покупців, повинна пред'явити покупцю документ, що підтверджує свою приналежність до суб'єкта господарювання та виконання відповідних обов'язків. Оплата за товари, що продаються вдома, проводиться готівкою при передачі їх покупцю. На товари, що продані вдома у покупця, уповноважена особа суб'єкта господарювання виписує товарний чек у двох примірниках із зазначенням у ньому найменування суб'єкта господарювання, дати продажу, назви товару, його ціни (за один кілограм або сто грамів, одиницю розфасовки, упаковки, штуку, один метр), кількості, плати за послуги з торгівлі вдома, загальної вартості покупки. Перший примірник товарного чека з відміткою про сплату, завірений штампом (печаткою) і підписом уповноваженої особи суб'єкта господарювання, передається покупцю, другий примірник із підписом покупця про отримання замовлення і підтвердження оплати залишається в уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Розрахунки за товари відображаються у товарно-касовій книзі. Покупцеві товарів, на які встановлені гарантійні терміни, крім зазначених документів, видається технічний паспорт чи інший документ, що його замінює. У цих документах обов'язково робиться відмітка про дату продажу та найменування суб'єкта господарювання, що здійснює продаж товарів удома в покупців, яка завіряється штампом (печаткою) і підписом уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Уповноважена особа суб'єкта господарювання повинна в обов'язковому порядку проінформувати покупця про найменування та адресу підприємства, що здійснює функції суб'єкта господарювання щодо прийняття претензій від покупців, а також проводить ремонт, технічне обслуговування проданих товарів.   33. Порядок та правила проведення розрахункових операцій в роздрібній торговельній мережі. Штрафи за проведення операцій без належної реєстрації. Роздрібна торгівля — це сфера підприємницької діяльності з реалізації товарів або надання послуг на підставі усного чи письмового договору купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання. В роздрібній мережі всі розрахункові операції повинні проводитися через касовий апарат, покупцю повинен видаватися касовий чек на якому обов’язково повинна зазначається час та дата купівлі; назва підприємства; номер свідоцтва на право продажу товарів; назва, кількість та ціна товарів; загальна сума. Касова книга На підприємстві ведеться тільки одна Касова книга (типова форма № КО-4) в національній валюті, в якій касир відображає готівку і рух грошей у касі. Записи у Касовій книзі здійснюються за кожним Прибутковим і Видатковим ордером. Але якщо в організації є інші види валют, крім національної, то Касові книги відкриваються на кожну валюту окремо. Усі касові ордери після їх використання касир підписує, а додані до них документи для запобігання повторного використання погашає штампом або підписом від руки "Одержано", "Сплачено" із зазначенням дати. Записи у Касовій книзі здійснюються тільки під копірку, тобто у двох примірниках (другий примірник є звітом для касира). Наприкінці робочого дня касир підбиває підсумки оборотів за надходженням і видачею грошей та виводить залишки на наступний день. Перші відривні аркуші, що є звітом касира, разом з прибутковими і видатковими ордерами й доданими до них виправдними документами касир передає бухгалтерії під розписку у Касовій книзі. Бухгалтер перевіряє правильність оформлення касових ордерів, їх обгрунтування, виконання записів у касовій книзі і виведеного залишку на кінець дня і проти кожної суми проставляє шифр кореспондуючих рахунків. Найважливішими вимогами правильного оформлення й обліку касових операцій є: - негайний запис кожної здійсненої касової операції у касову книгу, щоденне визначення підсумків у цій книзі і здача касиром під розписку бухгалтерові касових документів; - виписка бухгалтерією на кожну окрему касову операцію прибуткових і видаткових ордерів, додержання послідовності в нумерації та реєстрації цих коштів у реєстрі й передачі їх для виконання касирові; - погашення касиром спеціальним штампом касових документів з метою запобігання зловживання цими документами шляхом повторного їх використання; - встановлення наказом керівника підприємства осіб, що мають право підписувати касові документи, наявність у касира зразків підпис» цих осіб і неприпустимість виконання касових операцій по непідписаних документах. Головний бухгалтер з метою контролю повинен не менше одного разу на місяць перевіряти готівку в касі, складати акт і доповідати керівникові підприємства. У зв'язку з тим що значна частина грошових операцій здійснюється підприємством через Розрахунковий рахунок, потрібно систематично стежити за правильністю банківських операцій. Керівник підприємства несе відповідальність за збереження грошей, правильне й доцільне їх використання. Касова книга є регістром аналітичного обліку. Касові документи слід брошурувати окремо від інших бухгалтерських документів, вони повинні мати самостійну нумерацію і при здачі до бухгалтерського архіву фіксуватися в архівній книзі. Касову книгу можна вести автоматизованим способом, при якому листи формують у вигляді машинограм "Вкладний лист касової книги" або "Звіт касира”. Обидві ці машинограми повинні здаватися до початку наступного робочого дня, мати однаковий зміст і вміщувати всі реквізити, передбачені формою касової книги. Нумерація сторінок касової книги в машинограмах здійснюється автоматично в порядку збільшення з початку року. Після одержання машинограм "Вкладний лист касової книги" і "Звіт касира" касир зобов'язаний перевірити правильність складання Касової книги і звіту касира, підписати їх і передати звіт касира разом з прибутковими і видатковими документами бухгалтерії під розписку у вкладному листку Касової книги. 34 Основні види послуг, які надаються покупцям у магазинахУ галузі торгівлі послуга є не просто звичайним різновидом товару, а специфічним товаром, створеним саме торговельними організаціями, підприємствами й одиницями, а тому її можна розглядати і як товар, і як вид діяльності. У широкому розумінні послуга — це дія, вигода або задоволення, що забезпечує матеріальні або духовні потреби індивідуальних і колективних споживачів. Основна суть послуги полягає в її переважно нематеріальному характері, хоч вона завжди тісно пов'язана з матеріальними елементами, які забезпечують її створення, реалізацію та споживання.). Підприємства роздрібної торгівлі можуть надавати послуги, які за їх призначенням можна розділити на три групи: - послуги виробництву (інформація про попит, реалізація вироблених товарів, їх зберігання і транспортування до місць споживання та ін.); - послуги іншим галузям народного господарства (продаж установам, закладам, організаціям і підприємствам продовольчих товарів для обслуговування ними окремих контингентів населення і непродовольчих товарів для їх поточних господарських потреб); - послуги безпосередньо покупцям. Послуги, які в підприємствах роздрібної торгівлі надаються безпосередньо покупцям, дістали назву торговельних послуг. Торговельні послуги — це різноманітні види корисних дій, які додатково надаються торговельними підприємствами гуртовим і роздрібним покупцям у ході здійснення ними купівлі або Споживання товарів. У практиці торгівлі характеристика суті послуг тісно поєднується з їх основними видами. Розрізняють три види торговельних послуг: - Пов'язані з купівлею товару (приймання замовлень на товари, надання компетентних консультацій, інформування про розташування комплексів і відділів, секцій, салонів, товарних груп і окремих видів товарів у торговому залі, про торговельні послуги, які надаються в магазині, демонстрація технічно складних товарів у дії, упакування товарів і їх доставка додому покупцеві). Для організації такого виду послуг, як правило, не потрібно великих додаткових витрат, виділення окремих ґ приміщень і спеціально підготовлених працівників. - Послуги, які надаються покупцям після придбання товарів, — підгонка костюмів та інших видів швейних виробів під фігуру клієнта, розкрій куплених тканин, доставка товарів за вказаною адресою, переробка (облагороджування) деревини, виготовлення виробів із дерева, залізобетону, гасіння вапна, нарізання скла, настроювання музичних інструментів, заточування ножів і ножиць, доставка, установлення і налагодження вдома в покупця окремих видів відносно складних видів електронної техніки (комп'ютерів, телефонів, музичних центрів). Ці, послуги в основному створюють зручності покупцям поза магазинами або полегшують експлуатацію придбаних виробів. Такі послуги, як правило, повинні оплачувати покупці. - Послуги, які сприяють ефективній реалізації товарів — створення сприятливої й затишної атмосфери з високою культурою обслуговування, організація буфетів, кафе типу "бістро", кімнат відпочинку та дитячих кімнат, а також камер схову, гардеробів, відділів зв'язку, телефонів-автоматів, пунктів обміну валюти, стоянок для автомобілів зі зручним паркуванням поблизу торговельного підприємства, організація ремонтних майстерень, довідкового бюро та ін. Ці послуги мають переважно культурно-побутовий характер, вони забезпечують створення різноманітних зручностей для покупців, у тому числі потенційних, під час їх перебування в магазині. Послуги, які надаються підприємствами торгівлі, можуть бути платними і безплатними, але всі вони але всі вони реалізуються з метою залучення в магазини найбільшої кількості покупців. До безплатних відносять послуги, які безпосередньо пов'язані з процесом продажу товарів (наприклад, консультації продавців і спеціалістів, рекламна інформація в магазині); до платних послуг відносять послуги, надання яких пов'язане з додатковими витратами підприємства торгівлі (розкрій тканин, виконання замовлень на відеозапис урочистих подій та ін.). Такі послуги оплачуються покупцями за затвердженими в встановленому порядку прейскурантами. Висока якість і стабільний характер надання торговельних послуг сприяють підвищенню престижу роздрібного торговельного підприємства, удосконаленню обслуговування покупців у роздрібній торгівлі, зростанню кількості постійних клієнтів і залученню нових відвідувачів магазинів, завдяки чому збільшуються обсяги їх товарообігу, валових доходів, покращуються інші показники фінансово-господарської діяльності. 35. Правила продажу будівельних матеріалів та виробівПорядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та про-даж окремих груп непродовольчих товарів регламентується прави-лами продажу непродовольчих товарів. При прийманні будівельних матеріалів, перевіряються їх кількість і якість, наявність деталей в комплекті, відповідність супровідним документам, паспортним даним. Зберігають будівельні матеріали рядами, штабелями, в рулонах, в контейнерах, клітках, кіпах, ящиках, на стела-жах, піддонах, підштабельних основах та ін. в закритих та сухих приміщеннях. Цеглу зберігають під навісом або накритими.Сипучі товари без упаковки (вапно, крейда, цемент, гіпс тощо) зберігають в закритих сухих приміщеннях з щільними стінами і підлогою; сипучі товари в мішках - напідтоварниках в закритих, сухих, добре вентильованих приміщеннях або під навісом за умови, яка виключає можливість проникнення вологи. Сипучі матеріали, що дуже пилять (вапно, алебастр, цемент, крейда тощо), зберігають окремо від інших матеріалів. Для круглих лісоматеріалів вказують також породу де-ревини і довжину, а для пиломатеріалів - додатково ступінь обробки (обрізні та необрізні). Забороняється складати та зберігати товар у підмочених кіпах, тюках, коробках і в ящиках. Усі лісоматеріали та будівельні матеріали перед складанням ретельно перевіряються для того, щоб не допустити занесення до місць зберігання різноманітних грибків та шкідників. В обов'язковому порядку проводяться заходи щодо боротьбі 3 шкідливими комахами та гризунами, а також дезінфекція примі-щення. Товари та матеріали, що тривалий час зберігаються, періодично переглядаються, перекладаються, просушуються, очищаються від пилу, торці лісоматеріалів покриваються вологозахисними замаз-ками.При зберіганні виробів із скла, фаянсу та фарфору, необхідно до-тримуватися попереджувальних знаків, зображених на упаковці по-переджувальних написів: «Верх», «Обережно - скло», «Нкантува-ти», «пластом не класти». Забороняється продаж колонок водонагрівних та опалювальних котлів без сантехнічних паспортів, інструкцій по експлуатації, гарантійних талонів. В торговельному (демонстраційному) залі для інформації покупців повинні бути таблиці з коеВ торговельному (демонстраційному) залі для інформації покупців повинні бути таблиці з коефіцієнтами переведення круглих лі-оматеріалів та обапола в цільну кубомасу, правила обмірювання лісоматеріалів тощо. Усі види скла продають цілими листами або за розмірами, вказаними покупцем. Ріжуть скло по прямій лінії за додаткову плату. Залишки скла шириною до 20 см включно оплачуються покупцем і видаються йому разом з основною покупкою. Залишки скла більше цього роз-міру покупцем не сплачуються, їх залишають в торговельному підприємстві та продають для скління кватирок, парникових рам, теплиць та ін. Торці листів скла повинні бути рівними, ріжучі краї закриті па-пером. При продажу лісоматеріалів і будівельних матеріалів суб'єкт господарювання може надавати покупцям такі додаткові послуги : • вантаження куплених товарів; • доставка товарів своїм або залученим транспортом за вказаною покупцем адресою; • розкрій деревостружкових або деревоволокнистих плит і фанери; • торцювання бруска та пиломатеріалів на заготівку вказаної по-купцем довжини ; • нарізування скла за розмірами, що вказані покупцем; • приймання попередніх замовлень на товари, що тимчасово від-сутні у продажу; • продаж талонів та придбання місцевих нерудних матеріалів з ба-зових організацій; • збирання стандартних будинків своїми силами чи підрядними бригадами на договірній основі; • згинання та різиння труб і металопрокату, нарізка різьби на трубах; • виготовлення нестандартних столярних конструкцій (рам, дверей тощо) на замовлення покупців; • видача напрокат будівельних механізмів, інструментів, їх на-стройка і заточка; • зберігання протягом доби великогабаритних та важких лісомате-ріалів і будівельних матеріалів. За домовленістю з адміністраці-єю магазину строк зберігання може бути продовжено; • консультації по виконанню будівельних і ремонтних робіт; • ознайомлення покупців з каталогами типових проектів індивіду-альних житлових будинків своїми силами або підрядними брига-дами на договірних засадах; • розрахунок норм витрат лісоматеріалів і будівельних матеріалів згідно з індивідуальними проектами на житлове будівництво. Суб'єкт господарювання забезпечує з дотриманням відповідних правил продаж супутніх товарів : фарб, лаків, розчинників та роз-бавників, сикативів готових, пензлів малярних, ручного будівель-ного та деревообробного інструменту, садово-городнього реманен-ту, електрошнурів, електропроводів, електроустановчих виробів, засобів захисту рослин, замкових виробів тощо. 36. Правила продажу непродовольчих товарів: склад, зміст, порядок контролю за дотриманням на п-ствах торгівлі.Роздрібна торгівля непродовольчими товарами здійснюється через спеціалізовані підприємства, підприємства з універсальним асортиментом непродовольчих товарів, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, дрібнороздрібну торговельну мережу. Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити приймання, зберігання і продажу роздрібній мережі непродовольчих товарів відповідно до вимог законодавства. Непродовольчі товари, продаж яких може завдати шкоди здоров'ю людей, підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі в установленому законодавством порядку. Суб'єкт господарювання повинен реалізовувати непродовольчі товари, які підлягають обов'язковій сертифікації, за наявності в документах на товари реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом. До подання товарів у торговельний (демонстраційний) зал працівники суб'єкта господарювання проводять підготовку товарів до продажу (розпакування, перевірка цілісності індивідуальної упаковки, пломб підприємства-виробника, наявності маркувальних даних і якості, чищення, прасування, перевірка наявності інструкцій з експлуатації, технічних паспортів, гарантійних талонів, комплектність виробів, перевірка роботи в дії тощо). Продаж непродовольчих товарів здійснюється методом самообслуговування, з індивідуальним обслуговуванням, за зразками або через торговельні автомати. Суб'єкт господарювання зобов'язаний усіляко сприяти споживачу у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів. Продавець зобов'язаний перевірити справність виробу, продемонструвати по змозі його роботу та ознайомити споживача з правилами користування. Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку. Здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в суп­ровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: ♦ назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; ♦ найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; ♦ дані про основні властивості товару; ♦ відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; ♦ дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; ♦ дату виготовлення; ♦ відомості про умови зберігання; ♦ гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); ♦ правила та умови ефективного і безпечного використання товару; ♦ строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; ПРОДОВЖЕННЯ 36 ♦ найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Стосовно товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачу повинна надаватись інформація про їх сертифікацію. Стосовно товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (вико­навець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари і можливі наслідки їх споживання (використання). Інформація споживачу повинна надаватися згідно із законодавством про мови.   37. Правила продажу продовольчих товарів: склад, зміст, порядок контролю за дотриманням на п-ствах торгівліПродаж продовольчих товарів здійснюється за методом самообслуговування, за попереднім замовленням покупців (у магазині, за допомогою телефону, персонального комп'ютера, інших технічних засобів зв'язку), шляхом індивідуального обслуговування покупців. Транспортні засоби для перевезення харчових продуктів повинні мати санітарний паспорт, бути чистими, у справному стані. Кузов автомашини повинен мати спеціальне покриття, що легко піддається миттю. Суб'єкт господарської діяльності повинен мати санітарні правила, зареєстрований санітарний журнал, особисті медичні книжки працівників, асортиментний перелік товарів, що реалізовуються, погоджений з територіальною установою санітарно-епідеміологічної служби. Неякісні та небезпечні харчові продукти і продовольча сировина підлягають вилученню з обігу в порядку, установленому Законом України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" Небезпечні та неякісні харчові продукти і продовольча сировина, які неможливо повернути в обіг, підлягають утилізації або знищенню в порядку, установленому законодавством. Не допускаються до продажу фасовані вітчизняні та імпортні харчові продукти без маркування державною мовою України, яке повинно містити в доступній для сприйняття покупцем формі інформацію про: • загальну назву харчового продукту; • номінальну кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру (маса, об'єм тощо); • склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок; • харчову цінність, а також енергетичну цінність (для харчових продуктів, що її мають); • кінцевий термін реалізації або дату виготовлення і термін придатності до споживання; • умови зберігання; • позначення нормативного документа (для харчових продуктів вітчизняного виробництва); • найменування та адресу виробника й місце виготовлення; умови використання (якщо такі передбачені); • наявність у харчовому продукті компонентів з генетично модифікованої сировини (у разі, якщо використання таких компонентів передбачено нормативними документами або нормативно-правовими актами на даний харчовий продукт); • застереження щодо вживання харчового продукту певними категоріями (групами) населення (діти, вагітні, люди похилого віку, спортсмени, хворі тощо); Покупець має право перевірити точність ваги відпущеного товару. Контрольно-вимірювальні прилади повинні розміщуватися на видному і доступному для покупців місці. У разі придбання покупцем неякісних продовольчих товарів продавець зобов'язаний замінити їх на якісні товари або повернути покупцю сплачені ним гроші згідно з вимогами Закону України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ). 38 Принципи розміщення товарів.МерчендайзингСистема розташування товарів на площах торгового залу, інших приміщень магазину або ж на окремих ділянках робочого місця продавця за певними асортиментними ознаками, притаманними окремим товарам (вид, група, артикул, розмір, фасон, сорт) називається розміщення товарів. Операції, виконання яких забезпечує створення такої системи, називають розміщуванням товарів у торговому залі. Загальний комплекс робіт з розміщування товарів у торговому залі включає два принципово відмінні види робіт: 1) визначення місць розміщування товарів окремих товарних груп (або споживчих комплексів) у торговому залі на основі попередньо розроблених планів (карт, схем технологічного планування торгових залів) і розподіл торгової площі під окремі групи (споживчі комплекси); 2) визначення місць розташування окремих підгруп і найменувань товарів на торговельному обладнанні на основі схеми розгортання обладнання і здійснення безпосереднього викладання товарів. Отже, операції з розміщування товарів у торговому залі безпосередньо пов'язані з дальшими технологічними операціями з викладання товарів на торгово-технологічному обладнанні. У магазинах, які реалізовують товари через прилавок обслуговування, розміщування товарів полягає в їх укладанні на робочому місці продавця з метою полегшення умов його роботи; у магазинах самообслуговування розміщування товарів створює передумови для дальшого викладання їх на торгово-технологічному обладнанні торгового залу. У торговому залі товари розміщуються за товарно-галузевим принципом або за комплексним принципом (за принципом комплексності попиту, взаємозамінності товарів або спільності призначення). Розміщування товарів за товарно-галузевим принципом передбачає виділення одного робочого місця, зони або торгового відділу для виробів однієї товарної групи; комплексний принцип розміщування товарів полягає в об'єднанні на одному робочому місці, в одній секції, відділі, на одному поверсі магазину товарів різних груп, взаємозв'язаних у попиті, або тих, що задовольняють потреби певних контингентів покупців (у цьому разі створюються можливості для придбання покупцями т. зв. комплексних покупок і скорочення часу перебування їх у магазині). На розміщення товарів впливають традиція, характер та привабливий зовнішній вигляд товару, зручність роботи для торгового персоналу, рентабельність, необхідність запобігання крадіжкам, зручність для покупців та особисті смаки адміністрації магазину. У процесі розробки схеми розміщування товарів: 1) визначають місце розташування кожної товарної групи або споживчого комплексу; 2) з урахуванням питомої ваги групи в товарообігу розраховують необхідну площу для розміщування товарів; 3) розробляють схему технологічного планування торгового залу з вказанням на ній зон розміщування і викладання конкретних груп і видів товарів; 4) підбирають відповідні види торгово-технологічного обладнання для викладання запасів товарів. У ході цієї роботи особливу увагу звертають на визначення площі зони розміщування окремих товарних груп (споживчих комплексів). Для цього рекомендують визначити частку товарів кожної з груп в роздрібному товарообігу і відповідно до неї розрахувати частку товарної групи в площі торгового залу. Разом з тим одержаний результат потрібно скоригувати з урахуванням оборотності товарних запасів відповідних товарів, габаритів тари, упаковки тощо. продовження 38 Основні вимоги щодо розміщування товарів у торговому залі традиційно передбачають: • забезпечення широкого вибору товарів; • додержання правил товарного сусідства; • достатність кількості товарів для забезпечення безперебійності торгівлі; • урахування руху потоків покупців; • забезпечення доброї видимості і доступності товарів для покупців; • забезпечення покупцям можливостей орієнтуватися щодо розміщення окремих комплексів або товарних груп і здійснення купівлі з мінімальними витратами часу на пошук та придбання товару; • закріплення за кожною групою товарів (комплексом) постійних місць розташування; "раціональне використання площі торгового залу для розміщування і викладання товарів. Особливу увагу при розробці схем розміщування товарів звертають на додержання вимог, пов'язаних з необхідністю врахування напрямків руху потоків покупців у магазині, фізико-хімічних властивостей товарів і додержання правил товарного сусідства. Мерчендайзинг - це комплекс заходів, метою якого є підвищення попиту напродукцію, мистецтво представити товар у торговому залі. Ці заходидозволяють сформувати у споживачів позитивний імпульс, спрямований нетільки на купівлю, а також на створення іміджового образу торгової маркив свідомості покупця 39. Система органів регулювання торговельною діяльністю…Контроль у сфері торгівлі здійснюють Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, управління, відділи економіки місцевих державних адміністрацій, адміністрація організацій і підприємств торгівлі. Так, центральний орган виконавчої влади в сфері торгівлі здійснює контроль разом з іншими центральними органами виконавчої влади за додержанням суб'єктами господарської діяльності всіх форм власності норм і правил торгівлі. Контрольні функції в торгівлі забезпечують і органи державної податкової служби. Вони сто­суються порядку розрахунків із споживачами з використанням контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах і за її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги. Центральний орган виконавчої влади України в галузі торгівлі здійснює свої повноваження відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого Указом Президента України від 23 жовтня 2000 р. Він наділений спеціальним статусом, його діяльність спрямовує та координує Кабінет Міністрів України. Контроль у торгівлі здійснюють також органи державної контрольно-ревізійної служби в Україні, органи й установи, що здійснюють державний санітарний нагляд, органи державного контролю за цінами, органи внутрішніх справ та ін. Особлива роль у системі державного контролю за додержанням правил торгівлі й захисту прав споживачів належить Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України)1, який є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності. Нормативні акти: 1. Господарський кодекс України. 2. Закон України ”Про стандартизацію” № 2408-ІІІ від 17.05.2001//ВВРУ, - 2001, - № 31, - ст. 145. 3.Закону України "Про підтвердження відповідності" від 17 травня 2001 року № 2406-III. // ВВРУ - 2002, - № 32, - ст. 169. 4. Закон України “Про товарну біржу” № 1956-ХІІ від 10.12.1991//ВВРУ, -1992, - № 10, - ст.139. 5. Закону України “Про захист прав споживачів” № 3164-ІV від 1.12.2005 р. //ВВРУ, - 1991, - № 30, - ст.379. 9. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1.06.2000 № 1775-ІІІ // ВВРУ. – 2000. - № 36. – ст.299. 11. Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 1.06.2000 № 1776-ІІІ // ВВРУ, - 2000, - № 38, - ст.315. 12. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року № 4004-XII. // ВВРУ, - 1994, - № 27, - ст.218. 14. Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР. // ВВРУ, - 1996, - № 20, - ст.82. продовж 39 15. Указ Президента України від 18 березня 2003 року № 225/2003. Питання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. // ОВУ. – 2003. - № 12. – ст. 529. Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 42 від 14.03.2003 “Про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок суб’єктів господарської діяльності”. Правила торгівлі на ринках, затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 - Зареєстровано в Міністерстві юстиції 22.03.2002 р. за № 288/6576// ОВУ.- 2002,-№13, - ст.681. 18. Порядок заняття торгівельною діяльністю і правила торгівельного обслуговування населення, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 № 108 // Зібрання постанов Уряду України. - 1995, № 5, - ст. 118. 40 Стан і перспективи розвитку роздрібної торгівліДля здійснення торговельної діяльності у сфері роздрібної торгівлі формується роздрібна торговельна мережа. Вона включає сукупність стаціонарних пунктів роздрібного продажу, так звану магазинну торгівлю та дрібнороздрібну торговельну мережу. Дрібнороздрібна торговельна мережа складається із наметів, кіосків, інших нестаціонарних торгових одиниць, які не мають торговельної зали для покупців, та пересувної мережі — спеціально обладнаних різних пристосувань для дрібної торгівлі: автомагазини, ятки, розвозки тощо. Для характеристики форм організації магазинної роздрібної торгівлі використовують класифікацію роздрібних магазинів, в основу якої покладено низку ознак, що характеризують різні аспекти діяльності торгового підприємства. До цих ознак належать: обсяг послуг, що надаються, асортимент пропонованих товарів, товарна спеціалізація, відносний рівень цін, форма торгівлі. Організаційно-правові форми суб’єктів господарювання, що здійснюють роздрібний продаж, досить різноманітні. До них належать: • господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства роздрібної торгівлі; • громадяни, які здійснюють господарсько-торговельну діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; • філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення торговельної діяльності без статусу юридичної особи. Господарські організації охоплюють різні види підприємств і господарських товариств. Торговельне підприємство — це самостійний суб’єкт господарювання, який систематично здійснює торговельну діяльність для задоволення суспільних та особистих потреб громадян та інших кінцевих споживачів і є юридичною особою. Торговельне підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Господарськими товариствами визнаються торговельні підприємства та інші суб’єкти господарювання, створені юридичними осо­бами та/або громадянами, шляхом об’єднання їхнього майна та участі в торговельній діяльності товариства з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Найпоширенішою організаційною формою господарювання в роздрібній торгівлі є підприємство. Залежно від форм власності, передбачених законодавством України, діють такі види підприємств роздрібної торгівлі: • приватне торговельне підприємство, що діє на засадах приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи); • торговельне підприємство, що діє на засадах колективної власності (підприємство колективної власності); • державне торговельне підприємство, що діє на засадах державної власності; • торговельне підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності). Якщо в статутному фонді підприємства не менше десяти відсотків становить іноземна інвестиція, воно називається підприємством із іноземними інвестиціями. Торговельне підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.   41. Стан та перспективи розвитку торгівлі будівельними матеріалами та виробами в Україні.У 2010 році спостерігалося пожвавлення у будівельній галузі. За підсумками І півріччя 2010року було введено в експлуатацію 3247тис.кв.м житла, що на 43,2% більше, ніж за аналогічний період попереднього року. Відновлення будівельних робіт на проектах вплинуло на динаміку обсягів виробництва будівельних матеріалів. Так, у січні-вересні 2010року, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, обсяги виробництва плит та керамічної плитки зросли на 15,1%, до 36,4млн.кв.м, вапна – на 9,1%, до 3070тис.тонн, блоків та цегли з цементу – на 21,0%, до 823млн.умовних шт., збірних елементів конструкцій для будівництва – на 4,3%, до 1221тис.куб.м. Тенденція до зменшення обсягів виробництва зберігалася лише по напрямах виробництва керамічної цегли та цементу. У 2009 році, порівняно з 2008роком, скоротилися обсяги як експорту, так і імпорту будівельних матеріалів . Зменшення обсягів експорту було, насамперед, пов’язано зі скороченням попиту на будівельні матеріали у Російській Федерації та інших країнах СНД, які є основними споживачами української будівельної продукції. На зменшення обсягів імпорту, окрім коливань попиту, вплинула девальвація національної валюти, внаслідок якої суттєво зросли ціни на іноземну продукцію. Основними постачальниками будівельних матеріалів в Україну є підприємства Польщі, Туреччини, Іспанії, Італії та Китаю. У 2010 році зовнішньоекономічна діяльність дещо активізувалася. Зросли обсяги експорту-імпорту каменів для будівництва, шлаковати та силікатної вати, виробів з асфальту, вогнетривкої цегли, а також плит та керамічної плити. У 2009 році український ринок нерухомості втратив інвестиційну привабливість. Проте на сьогодні є перспективи розвитку у торговельній та житловій сфері, оскільки у напрямі будівництва торговельної нерухомості існують можливості отримання прибутків від нових проектів, а на ринку житлової нерухомості зберігається дефіцит житла. У 2010 році зросли обсяги кредитування будівельної галузі . Так, за підсумками 9місяців 2010року, банками було надано нових кредитів на суму 20,1млрд.грн., що на 40,6% більше, ніж за аналогічний період попереднього року. Подальший стан галузі залежатиме від відновлення іпотечного кредитування та зростання платоспроможності населення. Спеціалісти прогнозують, що вихід з кризового стану підприємств будівельного сектору розпочнеться не раніше, ніж через рік. У 2010 році спостерігалося деяке пожвавлення у будівельній галузі, в результаті чого зріс попит на будівельні матеріли, що позначилося на збільшенні обсягів їх виробництва. Так, у січні-вересні 2010року зросли обсяги виробництва плит та керамічної плитки, вапна, блоків та цегли з цементу, збірних елементів конструкцій для будівництва тощо. Тенденція до зменшення обсягів виробництва зберігалася лише у напрямах виробництва керамічної цегли та цементу. На сьогодні є певні перспективи розвитку у торговельній та житловій сфері оскільки у напрямі будівництва торговельної нерухомості існують можливості отримання прибутків від нових проектів, а на ринку житлової нерухомості зберігається дефіцит житла. Проте подальший стан галузі залежатиме від відновлення іпотечного кредитування та зростання платоспроможності населення. Спеціалісти прогнозують, що вихід з кризового стану підприємств будівельного сектору розпочнеться не раніше, ніж через рік. Підрядний ринок України містить більш семи тисяч юридично самостійних будівельних, ремонтних та реставраційних організацій. Помірний економічний розвиток країни та ріст інвестиційних потреб і спроможностей суспільства обумовив зріст обсягів будівництва за останні три роки на 15-35%. Конкурентне середовище було передумовою створенню тендерних засад для відбору кращих виконавців робіт і виробників матеріалів. Дослідження та прогнозування попиту на будівельні матеріали набуває все більшого значення в умовах розвитку малого та середнього бізнесу в Україні та очікуваного „будівельного буму” в 2007 році. В результаті проведеного маркетингового дослідження підрядного ринкуУкраїни встановлені основні тенденції розвитку будівельної галузі та ринку будівельних матеріалів у найближчі 10 років. Насичення житлового сегменту столичного ринку нерухомості у зв’язку із конкуренцією підрядних організацій, призведе до підвищення обсягів житлового та комерційного будівництва в інших регіонах України. Будівлі старої забудови міст і так звані 5-ти поверхові “хрущівки” примусять інвестувати їх відновлення через майже 80% знос та непридатність до експлуатації. Окрім цивільного будівництва у наступні 10 років активніше почнуть заповнюватися такі досі вільні ні-ши як реставрація будівель культурного та історичного значення, промислове будівництво та ремонт (більшість підприємців використовують старі майже зношені цехи). Особливою нішею є будівництво дошкільно-шкільних та вищих навчальних закладів нового зразка, що нині проектуються. Останнім часом, великої уваги заслуговують “євроремонти” об’єктів, які потребують матеріалів більш високого класу якості.     42. Сутність та класифікація підприємств торгівлі, їх порівняльна ефективність. Спеціалізація магазинів,її сутність, значення та форми. Типи сільських та міських магазинів.Підприємства торгівлів залежності від характеру їх діяльності діляться на 2 види: підприємства роздрібної торгівлі; підприємства оптової торгівлі. Роздрібна торговельна мережа становить основу інфраструктури товарного ринку і являє собою сукупність торговельних та інших підприємств, підприємців — власників об'єктів роздрібної торгівлі.Роздрібну торговельну мережу класифікують за такими ознаками: вид та особливості будівлі;форма обслуговування покупців;тип будівлі й особливості її планування. За видами та особливостями будівлі роздрібна торговельна мережа поділяється на магазини, магазини-склади, павільйони, палатки, пересувні магазини тощо. Приблизно 90 % мережі роздрібної торгівлі припадає на магазини. Вони мають приміщення та обладнання, які потрібні для виконання різноманітних торговельно-технологічних операцій, зазвичай розташовані в капітальних будівлях. Магазини-склади здійснюють торгівлю будівельними матеріалами, паливом, продовольчими товарами та ін. Вони мають пристосовані майданчики, навіси та складські приміщення, а також приміщення для товарних зразків та оформлення продажу товарів. Павільйони, палатки, ларки, кіоски — це спорудження легкої конструкції, що належать до дрібнороздрібної торговельної мережі. На відміну від магазинів вони пропонують вузький асортимент товарів та менше зручностей для обслуговування покупців. Пересувні магазини використовують при обслуговуванні жителів невеликих населених пунктів та працівників сільського господарства. За формами обслуговування розрізняють магазини самообслуговування і магазини, що використовують традиційний метод торгівлі (через прилавок за зразками, каталогами та ін.). За типом будівлі й особливостями об'емно-планувального рішення магазини поділяються на окремо стоячі, вбудовано-прибудовані й торговельні комплекси, а також одноповерхові, багатоповерхові, з підвальними приміщеннями або без них. Роздрібні торговельні підприємства класифікують: за масштабом діяльності: малі (менше 15 працівників); середні (до 50 працівників);великі (більше 50 чоловік); за товарною спеціалізацією: вузькоспеціалізовані;спеціалізовані; універсальні; за методом обслуговування: самообслуговування; традиційний метод обслуговування; підприємства, які здійснюють реалізацію за каталогами, поштою, за замовленнями; за групами споживачів:група людей, доходи яких вище прожиткового мінімуму;група на рівні прожиткового мінімуму; менше прожиткового мінімуму. Оптова торгівля включає в себе будь-яку діяльність з продажутоварів і послуг тим, хто купує їх з метою перепродажу або професійного використання. Оптові торговці відрізняються від роздрібних за такими характеристиками: оптовик приділяє менша уваги стимулювання, атмосфері магазину і розташування свого торгового підприємства; оптовик має справу переважно з професійними клієнтами, а не з кінцевими споживачами; оптові угоди за обсягом звичайно крупніше роздрібних; торгова зона оптовика, як правило, значно більше такої у роздрібного торговця; правові норми і податкова політика щодо оптових і роздрібних торговців розрізняється. Спеціалізація магазину — це одна з форм поділу сфер діяльності між магазинами за товарним асортиментом і ціновим рівнем на товари та послуги відповідно до обраного суб'єктом господарювання цільового ринку. Спеціалізовані магазини — це магазини, що реалізують одну-дві групи товарів глибокої асортиментної диференціації. Обмежуючи свою діяльність, магазин може забезпечити дос-татньо високий ступінь задоволення попиту покупців на товари основного асортименту та супутні, запропонувати достатньо широку номенклатуру послуг, що відповідають особливостям товарів, що реалізуються, та сформувати високопрофесійний склад персоналу, який ефективно працюватиме на обраному сегменті споживчого ринку. Вузькоспеціалізовані магазини — це магазини, що реалізують одну або декілька підгруп товарів глибокої асортиментної диференціації. До цієї групи магазинів належать і фірмові магазини товаровиробників. Поглиблення товарного асортименту й обмеження ринкового сегмента позитивно позначаються на обслуговуванні покупців. Однак вузька спеціалізація магазину має й певні загрози, пов'язані з коливанням кон'юнктури споживчого ринку. Неспеціалізовані магазини реалізують товари різних груп, не пов'язаних (або слабко пов'язаних) між собою спільністю попиту. На відміну від універсальних магазинів, вони про-понують обмежений асортимент товарів. 43.Сутність товароруху,його роль в роботі торгівельного підприємства.Форми товароруху і фактори,що визначають їх вибір.Товарорух - це система, яка забезпечує фізичне переміщення товарів і послуг від виробника до споживача, зокрема транспортування, зберігання, здійснення угод, передачу права власності, управління каналами збуту та сервісне обслуговування.Суть:прагненням забезпечити легко доступність товарів і послуг на ринках збуту через ефективний розподіл та збут, заручитися лояльністю споживача й одержати відповідні прибутки. Система товароруху складається з внутрішніх (збутові підрозділи фірми; служба сервісу; фірмові магазини) та зовнішніх (фірми, що забезпечують перевезення; посередники та їх склади; збутова мережа (магазини) елементів. На організацію процесу руху товару робить вплив ряд чинників, які можна об'єднати в наступні групи: -виробничі; -транспортні; -соціальні; -торгові. В основу раціональної організації процессу руху товару повинне бути встановлене дотримання наступних основних принципів: -застосування найкоротших шляхів руху товарів; -встановлення оптимальної форми і ланковості руху товарів з широким застосуванням централізованої доставки товарів в роздрібну торгову мережу; -вибір раціональних транспортних засобів і ефективне їх використовування; широке застосування тари-устаткування і засобів механізації - -навантажувально-розвантажувальних і складських робіт; -постійне вдосконалення і оптимізація технологічного ланцюга руху товару. У практиці організації руху товару знаходять застосування дві його форми: транзитна і складська. Транзитна форма полягає в завезенні товарів в роздрібну торгову мережу безпосередньо з виробничих підприємств. Вона застосовується переважно по товарах простого асортименту, які не вимагають підсортування. Складська форма руху товару знаходить застосування в основному при доставці в роздрібну торгову мережу товарів складного асортименту. При цьому товари з метою їх підсортування слідують через складські ланки. Розрізняють одноланкову і багатоланкову складські форми руху товару. Ефективність товароруху визначається такими чинниками: • швидкість виконання замовлення; • можливість термінової поставки товарів на спеціальне замовлення; • готовність прийняти поставлений товар при виявленні дефектів і заміна у найкоротші строки якісним; • забезпечення різних за величиною партій відвантаження на бажання покупців;• наявність ефективних транспортних засобів, служби сервісу, складської мережі;• достатній рівень запасів;• гнучкість цін, за якими надаються послуги товароруху покупцям. 44. Санітарно-гігієнічні вимоги до формування підприємств в торгівлі.1.Суб'єкт господарської діяльності повинен забезпечити санітарний стан торговельних і складських приміщень відповідно до вимог санітарних норм та правил і чистоту на прилеглій території, межі якої визначаються виконкомами місцевих Рад народнихдепутатів. 2.Під час продажу товарів і після закінчення виїзної (виносної) торгівлі суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний вжити заходів для дотримання чистоти на прилеглій до торговельного місця території. 3.Працівники суб'єкта господарської діяльності повинні бути одягнені у формений або інший одяг, що відповідає санітарним вимогам. 4.Для зберігання верхнього одягу та особистих речей працівників обладнуються місця в окремому приміщенні. 5. Санітарний стан торговельних і складських приміщень суб'єкта господарської діяльності повинен відповідати вимогам, установленим органами державного санітарного нагляду, а для торгівлі продовольчими товарами - й спеціальним санітарним правилам. 6. У разі зберігання товарів у підсобних приміщеннях і розміщення їх у торговельних залах чи пунктах дрібнороздрібної мережі працівники суб'єкта господарської діяльності зобов'язані дотримуватися принципу товарного сусідства, санітарних правил, норм складування і вимог протипожежної безпеки. 7. Торговельне приміщення суб'єкта господарської діяльності обладнується згідно з вимогами охорони праці та здоров'я, захисту навколишнього природного середовища, протипожежної безпеки, санітарними та іншими вимогами, передбаченими відповідними нормативними актами. 8. Працівники суб'єкта господарської діяльності, який здійснює продаж продовольчих товарів, проходять медичне обстеження в установленому порядку, результати якого відображаються в їхніх особистих медичних книжках. Ці книжки пред'являються на вимогу представників контролюючих органів.   45. Стан та перспективи розвитку оптової торгівлі в УкраїніСучасний оптовий ринок бере свій початок у плановій економіці, що базувалася на директивно-розподільних методах централізованого планування. Сама сутність цих методів господарювання об'єктивно обумовлювала потребу в організації і забезпеченні функціонування гіпертрофованої кількості суб'єктів оптового ринку — оптових організацій і підприємств як у галузі торгівлі, так і в галузі матеріально-технічного постачання виробничих підприємств, органів державного і соціального регулювання. Підміна об'єктивно-регулювальної функції ринку, заснованої на еквівалентному обміні, суб'єктивно-регулювальними методами планування створила умови для превалюючого розвитку складського господарства різних систем і відомств. Водночас, зі зростанням обсягів виробництва матеріальних благ, що потребували розподілу, забезпеченість більшості галузей складськими потужностями постійно відставала від потреб, що зростали. Відставання пропускної здатності складського господарства гуртової ланки від необхідної потреби для забезпечення дедалі більших обсягів товаропотоків викликало процес укрупнення, гігантизації оптових підприємств. Прикладом цього не завжди виправданого процесу будівництва і введення до ладу великих за масштабами і потенційною пропускною здатністю оптових підприємств був розвиток протягом 1960—1980-х років у системі споживчої кооперації мережі міжрайонних оптових торговельних баз. Аналогічна тенденція централізації і укрупнення оптових підприємств спостерігалась також і в інших збутово-розподільних системах. Система кооперативних міжрайбаз, з одного боку, мала низку позитивних моментів. Зокрема, зміцнів потенціал кооперативного опту в частині встановлення прямих зв'язків з великими виробничими підприємствами; збільшилися його можливості щодо організації централізованого постачання сільських магазинів, налагодження транспортно-експедиційного забезпечення споживчої кооперації — розроблення схем, маршрутів і графіків завезення товарів у роздрібну мережу. Натомість концентрація оптових підприємств у трьох-чотирьох населених пунктах регіону ускладнила товаропостачання інших сільських районів, які виявилися більш віддаленими; більшість районних споживчих спілок позбулися власного складського господарства, що негативно позначилося на оперативному маневруванні товарними запасами. Не було враховано і такі фактори, як недостатність транспортного забезпечення, низький рівень розвитку місцевих шляхів сполучення, особливі природно-кліматичні умови більшості сільських адміністративних районів колишнього СРСР. Як наслідок, кооперативний опт розвивався в основному екстенсивно, перевага віддавалася капітальному будівництву, а не технічному оснащенню і впровадженню сучасних технологічних схем обробки товарних потоків з використанням комп'ютерних технологій. Екстенсивно розбудоване складське господарство всіх обслуговуючих систем увійшло в перехідний етап економічних перетворень практично не затребуваним, оскільки суттєво змінилася система взаємовідносин і господарських зв'язків на товарному ринку. 46. Типові порушення правил в сучасній Україні, перспективи їх вирішенняВідповідальність суб'єктів господарювання сфери торгівлі, громадського харчування та послуг за порушення законодавства про захист прав споживачів передбачена ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" та іншими нормативними документами. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність за: • відмову споживачу в реалізації його прав, установлених пунктом 1 статті 14 і пунктом 3 статті 15 цього Закону, — у десятикратному розмірі вартості товару, виконаної роботи (наданої послуги) виходячи з цін, що діяли на час придбання товару, замовлення роботи (надання послуги), але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; • виготовлення або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів, — у розмірі 50 відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, — у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; • реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката), — у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, — у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; • виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, — у розмірі 300 відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, — у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; • реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, заборонених для виготовлення та реалізації (виконання, надання) відповідним державним органом, — у розмірі 500 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, — у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; • реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохімікату, вибухо- і вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила й умови безпечного його використання — у розмірі 100 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, • відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу — у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, — у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; • створення перешкод службовій особі, спеціально уповноваженій органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих) послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування — у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, — у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; • реалізацію товару, термін придатності якого миігув, — у розмірі 200 відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; • порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги — у розмірі 100 відсотків вартості роботи, послуги. Ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, — у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.   47. Торгівельне обслуговування покупців в Україні та світі. Культура торгівлі та її визначальні фактори В організації торгівлі важливе місце відводиться культурі здійснення торговельної діяльності, проведенню обслуговування клієнтів і споживачів. Дане поняття жодним чином не залежить від економічної моделі господарювання, а визначається загальними вимогами сучасності до рівня життєдіяльності членів суспільства. Культура торгівлі як підсистема торговельного обслуговування являє собою сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених спільно торговельними працівниками і споживачами в процесі повсякденної взаємодії включно із самим процесом розподілу спільно створених цінностей. Суть культури торгівлі найповніше виявляється у взаємодії матеріальних і духовних засад. Матеріальна культура як наслідок реалізації знань, вроджених здібностей людини опосередковується в предметах, технологіях, засобах праці тощо. В торгівлі, як і в інших галузях людської діяльності, вона теж є уречевленою і виступає як важлива умова реалізації послуг. Проте для даної сфери господарювання характерним є спосіб реалізації товарів і послуг у формі безпосереднього спілкування за схемою "людина-людина", а тому тільки матеріальної культури в даному разі недостатньо для досягнення високої якості обслуговування покупців, на передній план виступає поняття духовної культури. Духовна культура сприяє формуванню в споживача раціональних потреб, уявлень та поглядів на товари, асортимент, рівень обслуговування, правові позиції, психологічні нахили та настрої, естетичні та моральні норми. Використання резервів у справі підняття духовної культури приховує в собі невичерпні можливості для залучення покупців. Складові елементи культури торгівлі Підсистема культури торгівлі, своєю чергою, характеризується низкою складових елементів, до яких входять: якісний рівень товару, стан матеріально-технічної бази торговельного підприємства, рівень впровадження прогресивних методів обслуговування покупців, стан системи товаропостачання, культура праці працівників прилавка, етика й естетика обслуговування. Якісний рівень товару є основоположним у підсистемі культури торгівлі і передбачає безумовну високу якість основного об'єкта торговельної діяльності, глибокий і широкий асортимент стабільного характеру. Товар, що надходить у торговельну мережу, повинен максимально повно задовольняти потреби і запити різних контингентів покупців незалежно від рівня їх доходів. Матеріальне підґрунтя культури формує фактичний стан матеріально-технічної бази торговельного підприємства, яка безпосередньо залежить від наявних площ, їх пристосованості до конкретних форм і методів обслуговування, рівня технічної оснащеності торговельно-технологічним і допоміжним обладнанням. Рівень упровадження прогресивних методів обслуговування визначає повноту створення максимальних зручностей покупцям при ознайомленні з асортиментом і вибором необхідного товару під час його відпуску і проведення розрахунків за покупку. Прогресивні методи доповнюються низкою основних і додаткових послуг, що сприяє закріпленню позитивного іміджу торговельного підприємства у покупців і розширенню контингенту обслуговуваних споживачів. Ритмічне постачання роздрібного торговельного підприємства товарами, повнота і глибина асортименту безпосередньо залежить від поточного стану системи товаропостачання. Вона повинна бути максимально відпрацьованою, здатною до мобільної трансформації під впливом змін у попиті населення, виробничому асортименті товаровиробників чи торговому асортименті гуртових та інших посередників на ринку. Культура праці працівників прилавку як складова культури торгівлі формується ергономічними, фізіологічними й естетичними зручностями роботи працівників торговельного закладу. Нормальні умови праці, дотримання норм освітленості, температурного режиму, забезпеченість працівників прилавка побутовими приміщеннями сприяють створенню оптимального мікроклімату в колективі, підвищенню продуктивності праці продавців у магазинах. Етика обслуговування розпочинається із внутрішньоїпродов.пит 47 із внутрішньої культури працівників роздрібних торговельних підприємств. Вона передбачає уважне, привітне і ввічливе ставлення продавців до різноманітних за типом темпераменту, широтою світогляду і культури покупців. У практиці культура торгівлі полягає в оптимальному поєднанні культури і якості обслуговування.Головною дійовою особою в роздрібній торгівлі залишається покупець — клієнт. Саме через призму його вражень і міри задоволення принесених ним у заклад торгівлі потреб необхідно оцінювати загальний рівень культури обслуговування в кожному конкретному підприємстві торгівлі.   48. Торгівля у розстрочку: сутність, правила, організаціяЧаси дефіциту товарів минули. Прийшов для продавців час "боротьби за покупця". Одним з найактуальніших методів такої "боротьби" на сьогоднішній день стає надання кредитів покупцям, різновидом яких є продаж товарів у розстрочку. Торгівля в розстрочку вигідна обом сторонам договору: покупцю - через відсутність необхідності в наявності великої суми коштів на момент покупки, а продавцю - унаслідок можливості збільшення кінцевої ціни товару (одержання відсотків за розстрочку) і підвищення купівельного попиту. Відповідно до п. 1.12 Закону про прибуток: торгівля в розстрочку - це господарська операція, що передбачає продаж резидентом чи нерезидентом (далі - СПД ) товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк і під процент. Основною особливістю торгівлі в розстрочку є передача товарів у розпорядження покупця в момент здійснення першого внеску (задатку) з передачею права власності на такі товари після кінцевого розрахунку. Продаж товару на умовах розстрочення платежу визначений ЦКУ як продаж товарів у кредит. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з розстроченням платежу є ціна товару, порядок, терміни і розміри платежів, у т.ч. щодо відсотків за кредит. Від цих умов буде залежати також розмір і дата визначення податкових зобов’язань як по основній сумі договору, так і по сумі нарахованих на неї відсотків. При такій формі продажу товару дотримуються правила, властиві продажу в кредит, з урахуванням особливостей оплати товарів з розстрочкою платежу. 49. Торгівля, види та форми. Основні напрями перебудови торгівлі України при переході до ринкових відносин. Торгі́вля — процес обміну товарами, послугами, цінностями і грошима. У широкому значенні — вид підприємницької діяльності, пов'язаний з купівлею-продажем товарів. Торгівля виникла з появою розподілу праці як обмін надлишками продуктів, виробів, що вироблялись. Обмін спочатку носив натуральний характер; з виникненням грошей виникли передумови для встановлення товарно-грошових відносин. Види торгівлі Розрізняють оптова і роздрібну торгівлю. 1.Оптова торгівля — процес придбання великих партій товару з метою подальшого використання в виробництві (використовується в промисловості з метою подальшого перетворення для виробництва товарів чи надання послуг) чи реалізації товару в роздрібній торговій мережі. Форми оптової торгівлі такі: ярмарки (своєрідні періодичні з'їзди промисловців і торговців); товарні біржі - це постійно діючі оптові ринки. Тут можуть продаватися товари двояким способом: з реальним рухом товару і розрахунком за готівку і без реального руху товарів - так звана біржова спекулятивна гра; аукціони - це ярмарково-біржева форма торгівлі. Через аукціони реалізується значна маса продукції, особливо сільськогосподарської. 2.Роздрібна торгівля - процес обміну товарів на гроші(чи інший еквівалент вираження ціни товару) з метою задоволення потреб споживачів та отримання прибутку. В усіх країнах є такі підприємства роздрібної торгівлі - універсальні магазини; магазини стандартних цін - в таких магазинах реалізуються, як правило, промислові товари різноманітного асортименту, згруповані за рівнем цін; багатофіліальні магазини (великі підкоряють малі); магазини самообслуговування. 3.Внутрішня торгівля 4.Міжнародна торгівля ділиться на імпорт і експорт. Принципової різниці між внутрішньою і зовнішньою торгівлею немає. Економічна суть їх обох одна і та ж - посередництво в реалізації товарного капіталу. За своїм обсягом внутрішня торгівля посідає провідне місце. На її долю припадає до 80% усієї валової продукції економічно розвинутих країн. Зовнішня торгівля виступає як одна із форм реалізації товарного капіталу. Вона включає в себе: ввезення (імпорт) товарів і вивіз (експорт) товарів. Основні тенденції розвитку торгівлі на сучасному етапі: 1) суттєво розширилися сфери діяльності торгівлі; 2) відбувається злиття сфер промислової та торговельної діяльності; 3) відбувається розвиток торговельно-сервісних комплексів; 4) розвиток організованих (спеціалізованих) міні-ринків замість стихійних; 5) створення спеціалізованих підприємств, орієнтованих на окремі контингенти споживачів залежно від їх доходів; 6) відбувається видозміна оптової торгівлі та збільшується її частка в посередницьких операціях; 7) впровадження новітніх інноваційних, інвестиційних та технологічних підходів у практику роботи оптових підприємств.

Торговельно-технологічні процеси в роздрібній торгівельній мережі: сутність, склад, методологія, оцінка ефективності.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 989; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ