Сучасні концепції прав людини і їх конституційно-правове оформлення.
Склались такі концепції: природничо-правова та позитивістська.
Конституційно-правове оформлення:
1. Конституція (ФРН, Польща, Італія)
2. окремий нормативно-правовий акт чи політичний документ: США – Білль про права (перші 10 поправок); невід.ємна складова Конституції Франції – Декларація прав людини і громадянина.
Природничо-правовий підхід до регулювання прав людини.
Природно-правова концепція: людина від народження володіє низкою природних прав (житгя, здоровя, повага до гідності, право власності).
Позитивістський підхід до регулювання прав людини.
У країнах тоталітарного соціазму права людини не виокремлюються, натомість виокремлюються права трудящих, які володіють соціально-економічними правамилравами. Існує декілька підходів до закріплення: індивідуалістичний (західна концепція), колективістський (соціалістичний, країни тоталітарного соціалізму), ісламська ( країни з мусульманською системою права), африканська (звичаєва система права).
Вихідні засади мусульманської концепції прав людини.
Три основні принципи лежать в основі цього підходу:
- переваги мусульман над не мусульманами;
- перевага чоловіків над жінками
- перевага у структурі правового статусу обов’язків над правами.
Африканська концепція прав людини
Свій підхід до правового статусу людини і громадянина склався в деяких країнах Тропічної Африки, Океанії, частково в окремих державах Азії та Латинської Америки. Сутність його полягає в тому, що людина розглядається як невід’ємна "клітина" племені. Її права реалізуються тут колективно і в колективі. Навіть особисті питання (наприклад, питання шлюбу) вирішуються за участю вождів племені. І хоча у конституціях містяться ті ж переліки прав і свобод, які традиційні для світової спільноти, все ж відгомони звичаєвого права можна виявити в законодавстві. Так, в основних законах Ботсвани і Соломонових Островів у парламентах є палати вождів; у Конституції Бразилії говориться про права індіанських племен та інших аборигенів; у Західному Самоа голова сім’ї (айгі) голосує на виборах за всіх своїх домочадців.
|
|
|
Соціалістична концепція правового статусу людини.
Другий підхід до проблеми правового статусу людини і громадянина пов’язаний з марксистсько-ленінською концепцією і тепер характерний для конституційного права В’єтнаму, Китаю, КНДР, Куби. В своїй основі це колективістський підхід і побудований на пріоритеті колективу (суспільства, класу, об’єднання і т.п.) стосовно особи, на обмеження прав особи "в інтересах суспільства". В конституціях соціалістичних держав головними (основними) вважаються соціально-економічні права (на працю, освіту, охорону здоров’я тощо. В Основному законі КНР, наприклад, політичні права у найбільш повному обсязі (у першу чергу виборчі) подаються тільки трудящим громадянам. При такому підході в конституціях, як правило, закріплюється великий перелік обов’язків громадян перед суспільством, деякі з яких мають моральний характер (наприклад, обов’язок дотримати правила соціалістичного співжиття).
|
|
|
Поняття підданства, його походження, сучасний зміст.
ПІДДАНСТВО - — правова належність особи до д-ви з монархіч. формою правління. У своєму первіс. значенні за доби феодалізму термін «підданство» символізував повну залежність людини від влади монарха. З часом він еволюціонував і тепер у ряді монархічних держав (Бельгія, Іспанія, Нідерланди, Японія) вживається у значенні терміна громадянство.
Поняття і зміст громадянства.
Найбільш поширеним у науці конституційного права зарубіжних країн є визначення громадянства як сталого політико-правового зв’язку між людиною і державою, що виражається у сутності їх взаємних прав, обов’язків і відповідальності. Конституційна теорія і практика до основних характеристик громадянства відносять: 1) громадянство — правовий стан, який виражається, з одного боку, в його загальному правовому нормуванні, а з іншого — в індивідуальному юридичному оформленні громадянства кожної людини (паспорт громадянина, свідоцтво про народження, інший документ, який містить вказівку на громадянство); 2) сталий характер відносин громадянства, існуючих постійно, як правило, від народження до смерті громадянина, що має загальний порядок припинення і не припускає однобічного розірвання громадянства; 3) двосторонній зв’язок людини з державою, який виражається у сукупності взаємних прав, обов’язків і відповідальності, що грунтується на визнанні та поважанні гідності, основних прав і свобод людини; 4) розповсюдження на громадянина суверенної влади як внутрі країни, так за її межами.
|
|
|
Зміст конституційно-правового інституту громадянства виявляється при аналізі відповідного законодавства конкретної держави. Зауважимо, що в наш час усі відносини з приводу громадянства регулюються конституціями держав, законами про громадянство та іншими нормативно-правовими актами.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 638; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!