Монументальний живопис (мозаїки та фрески), ікони, книжкова мініатюра.
Тема. Художня культура України від найдавніших часів
До кінця ХVІ ст.
План
1. Зразки образотворчого мистецтва Трипільської та скіфської культури.
2. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор’я. Залишки слов’янської культури в Україні
3. Архітектурні споруди Київської Русі.
4. Монументальний живопис (мозаїки та фрески), ікони, книжкова мініатюра.
5. Музична культура Київської держави:народна, придворно-світська, церковна.
6. Народна творчість: епос, календарно-обрядові та родинно-обрядові пісні.
7. Обрядовий пратеатр (стародавні народні ігри, свята, ритуали). Княжий театр. Мистецтво скоморохів.
Література:
1. Історія українського мистецтва. Том 1. Мистецтво найдавніших часів та епохи Київської Русі. – К., 1966.
2. Любимов Л. Мистецтво Давньоруської Русі. – М., 1981.
3. Гриценко Т.Б. Культурологія. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007.
4. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Підручник. Видання 2-ге. – К.: Центр учбової літератури, 2007.
5. Художня культура. Підручник для 10 класу. За загальною редакцією Л. М. Масол. – Х., 2010.
Самостійна робота до теми «Художня культура України від найдавніших часів до кінця ХVІ ст.»
Підготувати тези за підручником: Художня культура. За загальною редакцією Л. М. Масол. – Х., 2010.
1. Музична культура східних слов’ян, античних міст Північного Причорномор’я.
2. Музична культура Київської держави:народна, придворно-світська, церковна.
|
|
|
3. Народна творчість: епос, календарно-обрядові та родинно-обрядові пісні.
1. Зразки образотворчого мистецтва Трипільської та скіфської культури.
У своїх найдавніших формах українське мистецтво відоме з кінця кам’яного віку – пізнього палеоліту. У цей період уся Україна вже була заселена. Прикладом цієї доби є Мізинська стоянка на Чернігівщині. Тут було знайдено жіночі статуетки, виготовлені переважно з мамонтових бивнів. Це зумовлювалося існуванням у той час матріархату. Ще одним найпоширенішим видом мистецтва є художнє різьблення. Характерний для них геометричний орнамент у вигляді меандрових візерунків. Цей орнамент – найдавніший не тільки на території України, а й в усьому світі.
Своєрідним і виразним було мистецтво відомої трипільської культури придніпровського Правобережжя та Придністров’я ІV – ІІІ тис. до н. е. Особливого розвитку тут набуло мистецтво розписування керамічного посуду. У трипільців склалася своя манера малювання тварин і людей, малюнки були дещо схематизовані, лінії заокруглені. Орнаменти на посуді свідчать про зв’язок трипільської культури з культурою Греції. Серед первісних скульптур є жіночі статуетки. Ця культура загинула під тиском індоєвропейських народів, які прийшли зі сходу ( кіммерійці ).
|
|
|
Потім Україну було заселено народом, що давньогрецький історик називав скіфами. Ці племена поділялися на дві групи: одна була місцевим споконвічним населенням. А друга - це іракомовні кочівники. Найдавніші згадки про них містяться в ассирійських клинописах і датовані сер. VІІ ст. до н. е. Наприкінці VІ ст.. до н.е. у Нижньому Подніпров’ї та в Криму сформувалася скіфська держава ( столиця – Неаполь, околиця Симферополя). Скіфи залишили після себе досить багато культурних пам’яток, їх знаходять у Південній Україні у величних курганах, де хоронили скіфських царів.
Культурні пам’ятки:
- кераміка, прикрашена геометричним візерунком;
- предмети з металу (зброя, різні господарські та особисті речі, кінська збруя), оздоблені зображеннями звірів – оленів, коня, гірського козла, лева, пантери, барана, птахів ).
Особливу увагу художник приділяв тим частинам тіла, що символізували силу й спритність: могутнім лапам, гострим пазурам, пильному оку, рогам.
Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор’я. Залишки слов’янської культури в Україні
|
|
|
У середині VІІ ст. до н.е. південні землі нинішньої України мали тісні зв’язки з Грецією та Римом – найрозвиненішими державами того часу. У Північному Причорномор’ї – вздовж морського узбережжя – існували численні грецькі міста-дежави: Тіра (Білгород-Дністровський), Олівія (на правому березі Бузького лиману), Херсонес ( Севастополь), Пантікапей (керч), Феодосія. Саме в цей час прийшло в Укр. письмо.
Найвизначнішими архітектурними будівлями грецьких міст були храми. До сьогоднішніх днів, на жаль, вони збереглися у зруйнованому вигляді. Під час розкопок Пантікапеї було знайдено залишки храму іонічного ордера VІ ст.. до н.е., в Олівії – храми присвячені Зевсові та Аполону.
Великого значення для грецьких міст мали театри. Залишки театру було знайдено в Херсонесі. У Пантікапеї був акрополь – міська фортеця., розташована на горі Мітрідат.
У ІV ст.. до н.е. почалося спорудження кам’яних склепів. Винайдені склепи біля Керчі – це справжні шедеври архітектури і будівельного мистецтва свого часу. До зразків античної скульптури належить мармурова статуя богині мисливства Артеміди, що була знайдена під час розкопок Олівії.
Найцікавішою пам’яткою живопису І ст. до н.е. є розпис у склепі Деметри в Керчі. Зображені тут сцени відтворюють міф про викрадення Кори – дочки Деметри – богом підземного царства Плутоном. Серед усіх розписів цього склепу виділяється голова Деметри, виконана надзвичайно виразно. Обличчя її зосереджене, навіть суворе, великі очі сповнені суму. Цей твір – один із найкращих – належить дуже талановитому майстру.
|
|
|
У першому тисячолітті нової ери візантійські та арабські історики починають писати про слов’ян як про хоробрий та обдарований народ. Слов’яни тобто «люди слова», що говорять зрозумілою мовою.
Стародавні слов’яни добре знали природу свого краю, але нездатність правильно пояснити явища навколишнього світу породжувала тенденцію бачити в них прояв якоїсь таємничої волі, часом здатної допомагати людям, а іноді – страшної, злої. Вона становить суть язичницької релігії –політеїзм (багатобожжя). Перун, наймогутніший, бог грому, Дажбог – сонячний бог, Стрибог – вітру й негоди, Сварог – бог-коваль, Ладо – бог хатнього вогнища.
У селі Іванківцях Хмельницької області відкрито залишки святилища, де були три великі кам’яні скульптури стародавніх богів. Це стовп з вапняку, чотиригранний, увінчаний з трьох боків схематичними зображеннями людських облич.
Із подільської річки Збруч було витягнуто слов’янського ідола, що складається з трьох ярусів, які означають три сфери світу: небо, де живуть боги, земля – люди, пекло – царство злих духів.
3. Архітектурні споруди Київської Русі
Київська Русь була своєрідним центром слов’янської культури, яка, у свою чергу, мала на собі вплив культур країн ісламу, Заходу, Закавказзя і Східного Середземномор’я. Вона проіснувала до 40-х рр. ХІІІ ст. і впала під ударами монголо-татарських орд Чингізхана та Батия.
Київ був одним із найбільших міст у Європі ХІ-ХІІ ст.. ( 400 церков та 8 базарів). Адам Бременський називав Київ «суперником Константинополя, блискучою прикрасою Греції», красою міста був вражений онук Батия, коли прийшов його пограбувати.
Із поширенням християнства у міській забудові переважає будівництво храмів, що стали символом нової релігії. Вони будували храми, що за багатством не поступалися Царгородським. І це було справою не лише престижу, руські князі щиро вірували у бога, а як відомо – «віра без діл мертва єсть».
У багатьох країнах світу Х – ХІ ст. відзначилися активною будівничою діяльністю грецьких майстрів. Візантійські будівничі традиції позначалися на романській архітектурі Західної Європи.
Кам’яні собори в Київській Русі були великою рідкістю і будувалися точно за візантійськими зразками. Візантійські майстри приїздили у Київську Русь і здійснювали тут будівництво.
Перша мурована церква Богородиці (Десятинна), була зведена візантійськими майстрами на замовлення Володимира Великого у 989–996 рр. Храм увінчували 25 бань. Багатокупольність, якої не знала візантійська архітектура, стане згодом специфічною рисою давньоруської архітектури. Церква збудована за загальнохристиянськими правилами у пам’ять про мучеників-християн. У плані це тринефна, хрестово-купольна споруда, інтер’єр якої був прикрашений мозаїками і фресками та оздоблений мармуром. Десятинна церква, особливо її центральна частина, була зразком для багатьох давньоруських культових споруд ХІ–ХІІ ст. У 1240 році Десятинна церква була зруйнована ордами Батия, до сьогодні зберігся лише її фундамент.
Храми будуються і як необхідність вшанування подій особистого життя (перемога у битві, чудесне врятування від смерті, тощо). Так, з’являються перші церкви в ім’я Василя у Києві, Преображення у Василеві. Будувалися храми в ім’я Софії, що символізувала премудрість Христову і Матері Божої. Такі храми збудовані у Києві, Новгороді та Полоцьку. Ряд соборів присвячені Успінню Богородиці. За архітектурним типом вони походять від Успенського собору Печерського монастиря і зведені у Смоленську, Суздалі, Ростові, Владимирі на Клязьмі, Рязані, Володимирі-Волинському, Галичі.
Унікальним явищем у тогочасній світовій архітектурі став собор св. Софії у Києві, збудований в часи Ярослава Мудрого (1037р), на місці перемоги над печенігами. Споруджений грецькими майстрами на зразок Константинопольського собору Святої Софії, цей храм не був його простою копією. Майстрами була творчо перероблена візантійська традиція, збагачена елементами місцевої стильової неповторності. За типом це п’ятинефний хрестово-купольний храм з хрещатим підкупольним простором та анфіладами бокових нефів. Собор увінчаний тринадцятьма банями.
Софійський собор був «руською митрополією», головним храмом давньоруської держави. Він був не тільки релігійним, але й політичним і культурним центром. Тут відбувалися церемонії посадження на великокняжий престол, приймали іноземних гостей. При соборі було засновано бібліотеку та скрипторій (майстерню з перекладу та переписування книг).
Кирилівська церква у Києві (1140-1146), яка вражає просторістю і світлом, у ній вперше написаний «Страшний суд». Храм Спаса на Берестові (1113-1125), під час тат-мон нашестя пошкоджено, але у ХVІІ ст.. відновлено.
Засновуються монастирі, в яких будуються нові кам’яні храми. Це Успенський храм ( знищений німцями) Печерського монастиря (1078 р.), прикрашений мозаїками і фресками, які виконав монах Аліпій, Михайлівський Золотоверхий храм (1108 р.), який теж оздоблений фресками і мозаїками, автором яких вважають Алімпія, ( не зберігся), Михайлівський собор Видубицького монастирята інші.
Окрім Києва монументальне будівництво першої половини ХІ ст. провадилося в Чернігові. До початку будівництва Софійського собору було закладено Спаський собор (1033-1041), його архітектурні форми стримані й урочисті. Урочистий вигляд мав собор і в середині. У ньому ховали князів чернігівської династії. Стіни були прикрашені наче вишиванкою червоними цеглинними візерунками меандра, «ялинки», сплетіння.
Борисоглібський собор (1128 р.) та Успенський собор Єлецького монастиря (І пол. ХІІ ст.), композиція якого складніша, Іллінська церква на Болдиних горах (ХІІ ст. ), Благовіщенська церква 1186 р., внутрішнє оздоблення було багатим, стіни і склепіння покривав живопис, підлогу вистелено багатобарвною мозаїкою, П’ятницька церква (поч.ХІІІ ст.), вигляд якої пишний і урочистий, близька за архітектурою до народної, вона є найкращим зразком давньоруської архітектури цієї доби.
Монументальний живопис (мозаїки та фрески), ікони, книжкова мініатюра.
З культовою архітектурою був тісно пов’язаний монументально-декоративний живопис, характерний для візантійських художніх шкіл. У Київській Русі візантійський живопис поширився у формі монументальних настінних розписів – мозаїк і фресок. Настінні мозаїки застосовувалися у спорудах Київської Русі з кінця Х до початку ХІІ ст.
До найвизначніших пам’яток українського і світового монументально-декоративного мистецтва належать мозаїки і фрески Софійського собору у м. Києві. На фрескових панно три цикли зображень: євангельські, біблійні та житійні. На золотих і багатоколірних мозаїках зображені основні персонажі християнського віровчення. Мозаїчні оздоблення прикрашають головний вівтар і купол собору. Це – поясне зображення Христа-Пантократора (Вседержителя) з піднятою десницею, в апсиді центрального вівтаря зображена велична постать Богоматері-заступниці Марії-Оранти. У народі Богоматір Софії Київської вважали заступницею Києва і Русі і називали її «Нерушимою стіною», тобто заступницею і покровителькою. Марія-Оранта у народній свідомості злилася з язичницьким образом «Великої Богині», що уособлювала силу землі.
Разом з будівництвом храмів розвивався іконопис – вид культового станкового живопису. Ікона як художній елемент займала головне місце в інтер’єрї культової споруди. Культ ікони був офіційно прийнятий на сьомому Вселенському соборі 787 р. у м. Нікеї. Ікони становлять органічне ціле з храмом і підпорядковані його архітектурі.
Оригінальним видом мистецтва за княжої доби було мистецтво книжкової мініатюри. Найдавнішою пам’яткою давньоруських рукописів є «Остромирове євангеліє» (1056–1057 рр.), це пергаментний рукопис, який оздоблено рамочками і заставками з різнокольоровим рослинним орнаментом на золотому тлі. Заголовні літери схожі на коштовні емалі київських майстрів-ювелірів. Багато літер книги прикрашено малюнками фантастичних звірів, подібних до зображень настінних фрескових розписів Софії.
У ХІІІ ст.. вдосконалюється оборонне будівництво. Зразками є украплення Галича, Кам’янця, Любліна, Дрогобича, Луцька, Хотина.
Отже, давньоруське мистецтво є однією з найяскравіших сторінок історії художньої культури доби Середньовіччя. Київська Русь відігравала значну роль у світовій історії, а її мистецтво за три століття досягло художніх вершин. Великий вплив на мистецтво Київської Русі мали культури інших народів, особливо Візантії. Разом з тим у скарбницю світової культури, багато нового і цінного внесли давньоруські митці. Загалом культурний розвиток Київської Русі ІХ – ХІІІ ст. знаходився на високому європейському рівні. На жаль, монголо-татарська навала перервала цей яскравий період вітчизняної історії. Разом з тим, культура Київської Русі в усіх своїх формах і жанрах показала яскраву самобутність і заклала підвалини для подальшого розвитку культури України пізнього середньовіччя.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 978; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!