VII. Міжнародне публічне право.
1. Поняття, предмет та система міжнародного публічного права
Виникнення міжнародного публічного права. Поняття та ознаки міжнародного публічного права. Міжнародне право та система міжнародних відносин. Особливості міжнародного права: предмет, метод, суб’єкт, об’єкт. Характерні риси міжнародного права на сучасному етапі.
Співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права.
Міжнародне публічне право і міжнародне приватне право.
Міжнародне право та міжнародні відносини, зовнішня політика, дипломатія.
Система міжнародного права. Галузі й інститути міжнародного права.
2. Суб’єкти міжнародного права
Поняття та властивості суб'єкта міжнародного публічного права. Міжнародна правосуб’єктність: поняття та види. Види суб'єктів міжнародного публічного права (основні та похідні).
Міжнародна правосуб'єктність держав. Поняття та ознаки держави. Державний суверенітет: поняття та елементи. Види держав. Прості (унітарні), складні держави та їхні союзи. Постійно нейтральні держави.
Міжнародна правосуб'єктність націй та народів, що ведуть боротьбу за національне самовизначення. Основні права народу та нації, що веде боротьбу за національне самовизначення. Поняття та форми самовизначення.
Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій. Міжнародні міжурядові та неурядові організації та міжнародне право. Види міжнародних міжурядових організацій. Співробітництво України та міжнародних організацій: Рада Європи, ОБСЄ, ООН, Європейський Союз, Світова організація торгівлі.
|
|
|
Міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень. Історичні форми: васалітет, колоніалізм, вільні міста та території. Протекторат. Квазідержави. Ватикан, Монако, Сан-Марино, Андорра, Мальтійській орден.
Статус і види деяких нетрадиційних суб’єктів міжнародного права: міжнародні неурядові організації, міжнародні господарські об’єднання та фізичні особи.
3. Норми та джерела міжнародного публічного права
Поняття та зміст норми міжнародного права. Способи створення норм міжнародного права. Групи норм міжнародного права. Поняття та особливості структури норм міжнародного права. Класифікація норм міжнародного права за різноманітними ознаками.
Поняття джерел міжнародного права. Види джерел міжнародного права. Міжнародний договір як основне джерело міжнародного права. Поняття міжнародного звичаю. Рішення міжнародних організацій. Судові рішення. Доктрини. Міжнародна увічливість. Загальні принципи права. Кодификація та прогресивний розвиток міжнародного права. Види кодифікації: офіційна та неофіційна.
4. Міжнародно-правове визнання
|
|
|
Поняття визнання: встановлення офіційних або не офіційних, повних або неповних, постійних або тимчасових відносин.
Визнання де-факто. Визнання де-юре – одна з найчастіше застосовуваних у міжнародній практиці форм офіційного визнання існуючими державами й урядами нової держави або уряду, що виник у країні.
Визнання нових держав як різновид міжнародно-правового визнання. Теорії визнання держав – конститутивна і декларативна теорія.
Визнання нових урядів. Види визнання уряду: де-факто, яке означає, що сторона, яка визнає, погоджується з фактом існування такого уряду і може вступити з ним у контакт з певного кола питань. Цей вид визнання уряду часто пояснюється сумнівами стосовно ефективності і життєздатності визнаного уряду. Де-юре, яке виражає готовність вступити з цим урядом у дипломатичні відносини у всій повноті.
Інші види міжнародно-правового визнання. Визнання органів опору. Визнання національно-визвольного руху. Визнання статусу воюючої сторони. Норми Женевських конвенцій як норми міжнародного гуманітарного права, що застосовуються до повсталих і воюючих сторін прямо, незалежно від визнання.
5. Основні принципи міжнародного права
|
|
|
Поняття та юридична природа основних принципів міжнародного публічного права. Співвідношення категорій принципи міжнародного права, загальні принципи міжнародного права, імперативні принципи міжнародного права та основні принципи міжнародного права. Універсальність основних принципів міжнародного права.
Принцип незастосування сили та погрози силою. Зміст, джерела. Принцип вирішення міжнародних спорів мирними засобами. Особливості, зміст, джерела. Види мирних засобів вирішення міжнародних спорів. Принцип невтручання в справи, що входять у внутрішню компетенцію держав. Зміст та джерела. Принцип обов’язкового співробітництва держав. Історія утворення, зміст, джерела. Принцип рівноправності та самовизначення народів і націй. Поняття самовизначення. Зміст та джерела принципу.
Принцип суверенної рівності держав. Види суверенітету. Зміст та джерела принципу. Принцип сумлінного виконання зобов'язань по міжнародному праву. Зміст та джерела. Принцип непорушності державних кордонів. Особливості, зміст, джерела, стан виконання державами. Принцип територіальної цілісності держав. Формування, зміст та джерела принципу. Принцип поваги прав людини та основних свобод. Міжнародні механізми захисту прав людини. Універсальні та регіональні джерела.
|
|
|
6. Відповідальність та санкції у міжнародному публічному праві
Поняття, зміст та суб’єкти міжнародної відповідальності. Підстави міжнародної
відповідальності: юридичні, фактичні, процесуальні. Поняття, ознаки, склад міжнародного протиправного діяння. Види міжнародного протиправного діяння: злочини та делікти. Види злочинів у сучасному міжнародному праві: агресія, апартеїд, військові злочини, геноцид, колоніалізм, расизм, рабство, екоцид. Види міжнародної відповідальності: політична та матеріальна. Поняття та форму політичної відповідальності. Матеріальна відповідальність: поняття та форми. Обставини, що виключають відповідальність держав. Роль Комісії міжнародного права ООН у розробці переліку обставин, що виключать відповідальність. Санкції в міжнародному праві: поняття та види. Індивідуальні санкції. Колективні санкції. Особливості відповідальності міжнародних організацій за міжнародним правом. Індивідуальна міжнародна відповідальність: підстави, порядок притягнення до відповідальності, міжнародні суди: Трибунал по колишній Югославії, Трибунал по Руанді, Міжнародний кримінальний суд. Розмежування та зміст категорій міжнародні злочити та злочини міжнародного характеру.
7. Право міжнародних договорів
Поняття міжнародного договору. Джерела права міжнародних договорів. Віденські конвенції 1969 та 1986 року. Функції міжнародного договору. Елементи міжнародного договору. Різноманіття класифікацій міжнародних договорів.
Учасники (сторони) міжнародного договору.
Процедура укладання та набуття чинності міжнародного договору: переговори, прийняття тексту, встановлення автентичності тексту та обмін документами, згода на обов’язковість договору (ратифікація, підписання, приєднання, повідомлення), набуття чинності, дата укладання договору, реєстрація та публікація тексту.
Правові наслідки укладання договору. Обов’язкова сила договору. Застереження. Тлумачення договорів: поняття, правила та види тлумачення. Недійсність договорів: підстави для визнання договору недійсним. Поправки к договорам, припинення договорів та призупинення їхньої дії.
8. Міжнародне морське право
Міжнародне морське право як розвинена система взаємопов’язаних і взаємоузгоджених юридичних норм і принципів щодо діяльності держав у світовому океані. Перша Конференція ООН з морського права 1958 року і чотири конвенції “ Про відкрите море”, “Про територіальне море і прилеглу зону”, “Про континентальний шельф” і “Про рибальство і охорону живих ресурсів відкритого моря”.
Третя конференція ООН з морського прав1973 – 1982 рр. та прийняття Конвенції ООН з морського права.
Правовий статус і режим морських просторів. Простори морів і океанів з міжнародно-правової точки зору: 1) простори, що перебувають під суверенітетом різних держав і утворюють їх територію; 2) простори, на які не поширюється суверенітет жодної з держав.
Внутрішні морські води. Правовий режим внутрішніх морських вод. Прилегла зона.
Територіальне море. Зовнішній кордон територіального моря як морський державний кордон прибережної держави.
Відкрите море. Континентальний шельф як морське дно, включно з його надрами, що простягається від зовнішньої межі територіального моря прибережної держави до встановлених міжнародним правом меж. Права прибережної держави на континентальний шельф.
Виключна морська економічна зона. Район морського дна. Інші види морських просторів.
9. Міжнародне повітряне право
Основні джерела та принципи міжнародного повітряного права. Сучасний режим повітряної навігації, що бере початок з 1944 р. з Чиказької конференції та прийнятих на ній конвенцій. Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію, яка не стосується державних літаків і підкреслює повний і виключний суверенітет держав над своїм повітряним простором.
Основні принципи міжнародного повітряного права: 1. Право на вільний переліт в міжнародному повітряному просторі; 2. Право на технічне приземлення (наприклад, для заправлення паливом); 3. Право на перевезення пасажирів, пошти і товарів; 4. Кожна держава має виключне право верховенства над своїм повітряним простором; 5. Державні літаки однієї держави можуть перелітати над теренами іншої за спеціальним дозволом, оскільки договір стосується виключно цивільної авіації; 6. Перевезення товару літаками однієї держави над територією іншої держави вимагають згоди цієї держави; 7. Кожна держава, на території якої приземляється літак, має право його обшукати та вимагати документів від капітана та ін.
Комерційні права чи “свободи повітря”: 1) Право на транзитний політ без посадки на території держави, що надає це право; 2) Право транзитного польоту з посадкою, але не в комерційних цінах; 3) Право провозити в іноземну державу пасажирів, вантаж і пошту з держави реєстрації повітряного корабля; 4) Право висаджувати на території іноземної держави пасажирів, вивантажувати вантаж і пошту, а також брати їх на борт на території такої держави для перевезення з будь-яких третіх країн чи в будь-які треті.
Незаконне захоплення літаків, викрадення літаків. Конвенція про злочини та деякі інші дії на борту повітряного корабля (Токійська конвенція) 1963 р.. Гаазька Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних кораблів 1970 р., Монреальська конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації 1971 р.
Монреальський протокол 1988 р.
Незаконний політ над державною територією
10. Міжнародне космічне право
Міжнародне космічне право як сукупність міжнародно-правових принципів і норм, які встановлюють режим космічного простору та небесних тіл і регулюють відносини, суб’єктами яких виступають держави, а також міжнародні організації і комерційні фірми у зв’язку з дослідженням і використанням Космосу.
“Договір про принципи діяльності держав у галузі дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші Небесні тіла ” від 19 грудня 1966 р. Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду задану космічними об’єктами. (1972 р.). Конвенція про реєстрацію об’єктів, що запускаються у космічний простір. (1975 р.). Угода про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах (1979 р.)
Суб’єкт та об’єкт міжнародного космічного права. Основними суб’єктами міжнародного космічного права є суверенні держави як учасниці міжнародних відносин і як носії міжнародних прав та обов’язків. Похідними (вторинними) суб’єктами міжнародного космічного права стають створені суверенними державами міжнародні організації. Об’єкт міжнародного космічного права – це все те, з приводу чого суб’єкти міжнародного космічного права, можуть вступати в міжнародні правовідносини, тобто космічний простір, небесні тіла, космонавти, штучні космічні об’єкти, наземні компоненти космічних систем, результати практичної космічної діяльності, космічна діяльність і т.п.
Правовий режим космічного простору і небесних тіл. Правовий статус космічних об’єктів: Конвенція про реєстрацію об’єктів, що запускаються в космічний простір (1976 р.). Правовий статус космонавтів.
Відповідальність у міжнародному космічному праві.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 519; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!