Розрахунково-аналітчна робота № 8. Джерела фінансування інноваційної діяльності

Розрахунково-аналітчна робота № 3. Моніторинг стану інноваційної діяльності на підприємстві.

Високий стан інноваційної діяльності - вважається таким, коли фактичні значення всіх показниківзнаходяться вище верхньої межі критичного рівня . Такий стан інноваційної діяльності має місце, коли підприємство володіє всіма необхідними для розвитку та нормального функціонування видам інноваційних ресурсів, ступінь використання яких близька до технологічно обґрунтованих нормативів. Ценайкращеположення з інноваційноюдіяльністю, яке потребуєзаходів по йогопідтримці та збереженню.

 

Розрахунково-аналітчна робота № 4. Методологічні підходи до оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності

Дохідний підхід базується на розрахунку економічних вигод, очікуваних від використання об'єктів інтелектуальної власності. Цей підхід полягає у визначенні розміру доходу, ставок капіталізації (або дисконту), що враховують ступінь ризику, пов'язаного з прибутковістю об'єктів інтелектуальної власності.

Методологія цього підходу базується на встановленні зв'язку між функціональними (фізичними, техніко-економічними) властивостями об'єкта інтелектуальної власності й майбутніми доходами від його використання.

На практиці в кожному об'єкті техніки (технології), як правило, одночасно може використовуватися декілька об'єктів інтелектуальної власності. Це зумовлює необхідність визначення часткової участі кожного конкретного об'єкта інтелектуальної власності у загальному прибутку (доході).

Основними методами, що реалізують доходний підхід, є дисконтування й капіталізація.

Відповідно до методу дисконтування, співвідношення між поточною й майбутньою вартістю об'єкта інтелектуальної власності відображають шляхом збільшення ставки дисконтування майбутніх грошових потоків (надходження чистого прибутку).

Метод капіталізації заснований на переведенні прибутку від комерційного використання об'єкта інтелектуальної власності у вартість останнього. Цей метод використовують найчастіше як експрес- метод для розрахунку залишкової вартості. При цьому необхідно виявити джерела та розмір грошового потоку, обґрунтувати ставки капіталізації й визначити вартість об'єкта за такою формулою:

 

PVsaa = (CF)IK, _ (17.1) де Р^ап - поточна вартість об'єкта оцінки за методом капіталізації доходу;

 

CF - щорічний грошовий потік (чистий прибуток, чистий операційний прибуток);

K - коефіцієнт капіталізації.

 

Розрахунково-аналітчна робота № 7. Організаційні форми інноваційної діяльності

 

Технопа́рки — наймасштабніші інноваційно-технологічні центри, в яких забезпечуються умови, максимально сприятливі для науково-технічних інноваційних проектів, виконуваних спільними зусиллями наукових центрів і промисловості. Технопарки створюються великими науковими центрами на спеціально відведених для них упоряджених територіях, які насичені першокласною інженерною, науково-виробничою, інформаційною і соціальною інфраструктурою.

Технопарки можна розглядати з кількох точок зору.

По-перше, технопарк можна розглядати як особливий вид вільної економічної зони, на території якої посилено розвивається розробка наукоємної продукції, формуються нові кадри, технічно-впроваджуючі зони. Таке розуміння технопарку відповідає вимогам тих процесів, що відбуваються в світовій економіці.

По-друге, наука дає стимул розвитку бізнесу, головним чином - малого, що дозволяє говорити про технопарки, як про форму підтримки малого підприємництва, як головний чинник розвитку конкурентного середовища в Україні.

 

По-третє, саме в технопарках наука отримує фінансові та інші додаткові можливості для ведення фундаментальних і прикладних досліджень. А це означає, що наука стає більш незалежною від державного впливу. В зв’язку з цим технопарки є привабливою формою підтримки вітчизняної науки.

В технопарках формується правове середовище для діяльності венчурних (ризикових) підприємств, відповідна матеріальна база, що дозволяє відбирати на конкурсній основі проекти створення нової техніки і повних технологій, готувати кадри, зорієнтовані на підприємницьку діяльність, проводити прикладні дослідження на сучасному рівні, корегувати розроблені технології, створити можливості для їх промислового освоєння.

В результаті створюється підготовлене до інновацій середовище для реалізації нових ідей у вигляді товарів, необхідних промисловості і конкурентоспроможних на світовому ринку. Впровадження досягнень науки і техніки у реальне життя, що передбачає інноваційна модель розвитку, призведе до модернізації економіки, яка полягає у заміні одних елементів виробничої системи іншими, більш сучасними. Це можуть бути принципово нові технології, які є результатами завершених наукових досліджень і розробок, або такі, що вдосконалені на базі використання нових знань. Таким чином, наука як генератор нових знань має бути визнана національним пріоритетом розвитку і головним фактором реформування економіки. Можливим це стає лише за умов послідовної державної науково-технічної політики, в основі якої лежать забезпечення інноваційної безпеки країни, визначення і реалізація стратегічних пріоритетів науково-технічного розвитку та створення через заходи державного регулювання сприятливих інвестиційних умов для підприємств, що активно впроваджують інновації

Створення технопарків має для нашої країни особливе значення. Прискорення виходу з кризового стану та досягнення запланованих програмою діяльності Кабінету Міністрів України «реформи заради добробуту» темпів економічного зростання неможливі без інновацій. Ця істина усвідомлюється на всіх рівнях державного управління, бізнесменами та науковцями.

Венчурний (ризиковий) бізнес – якісно новий вид підприємницької діяльності, при якому здійснюється фінансування ризикованого підприємства, що працює над впровадженням у виробництво певної новації. Розвиток венчурного бізнесу, як самостійної форми підприємництва, бере свій початок у 40-х роках XX ст., а різноманітність його форм виявилася в 1960-1980 роки у США. Це було спричинено гострою потребою у структурній перебудові економіки США під час кризи середини 1970-х років. Венчур виник у нових наукомістких галузях, насамперед електроніці як технологічній галузі ракетного бізнесу, зокрема, за допомогою венчурного капіталу.

Ризиковані (венчурні) фірми не повертають вкладені у них інвестором кошти і не виплачують відсотки на них. Зате інвестор отримує права на всі запатентовані і незапатентовані („ноу-хау”) інновації та засновницький прибуток від ризикованих підприємств у тому випадку, коли вони добиваються успіху. Більшість фірм венчурного капіталу існує у формі товариств з обмеженою відповідальністю, їхньою метою є отримання від різних фінансових інститутів коштів для створення ризикованих підприємств. У них, як правило, мала кількість працівників. Такі фірми створюються безпосередньо підприємцями, менеджерами, бізнесменами. Вони можуть бути окремими відділеннями крупних компаній і фінансових груп. Венчурне фінансування стимулює розвиток наукового процесу, сприяє прискоренню впровадження новітніх досягнень науки у виробництво.

Венчурний бізнес представлено самостійними невеличкими фірмами, що спеціалізуються на дослідженнях, розробках, виробництві нової продукції, їх створюють учені-дослідники, інженери, новатори. Як правило, венчурні фірми не займаються організацією виробництва продукції, а передають свої розробки іншим фірмам.

Створення венчурних фірм передбачає наявність таких компонентів:

– ідеї інновації – нового виробу, технології, суспільної потреби і підприємця, готового на основі запропонованої ідеї організувати нову фірму;

– ризикового капіталу для фінансування.

 

Розрахунково-аналітчна робота № 8. Джерела фінансування інноваційної діяльності

 

Одним із важливих джерел фінансування інноваційної діяльності є венчурне фінансування. Венчурна діяльність є досить ризиковою, основна галузь її застосування характеризується високотехнологічністю та наукоємністю виробництва. Головною особливістювенчурного фінансування є можливість ефективного поєднання інтересів держави та інвесторів у процесі комерціалізації нововведень, що дозволяє створювати наукоємну конкурентноздатну продукцію та отримувати прибуток в умовах високого ризику. Головними учасниками механізму венчурної діяльності є інвестори, які прагнуть отримати високі доходи; підприємці, котрим необхідний капітал, інвестиційні банки та венчурні фонди.

Головною ознакою венчурного фінансування є те, що його гарантії не є

вирішальними. Більш важливим є наявність привабливої ідеї, яка б несла в

собі інноваційний зміст, а також наявність професійного менеджменту, здатного довести ідею до її реалізації. Особливостями венчурного фінансування інновацій є: пайова участь інвестора в капіталі компанії у прямій чи опосередкованій формі; надання коштів на тривалий період на безповоротній основі без будь-яких гарантій або забезпечення; активна участь інвестора в управлінні підприємством, що фінансується.

Наявність венчурного капіталу прискорює інновації та стимулює конкуренцію, але не фінансує фундаментальні дослідження. У свою чергу,венчурні інвестиції поділяються на такі групи: стартові інвестиції (передстартове фінансування та стартове фінансування), інвестиції у період розвитку компанії (фінансування початкової стадії, фінансування більш пізньої стадії), фінансування певної операції (рятувальне фінансування, пов’язане з виходом компанії на фондовий ринок).

 

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 57; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ