При системному підході створюються автоматизовані системи для оперативного отримання математичних моделей, ідентифікації.
Кожен типовий процес як одиниця першого рівня ієрархії формалізується як фізико-хімічна система (ФХС) – багатофазне багатокомпонентне суцільне природне середовище , розподілене в просторі та змінне в часі, в кожній точці гомогенності якого та на границі розділення фаз відбувається перенос речовини, енергії та імпульсу при наявності джерел (чи стоків) останніх.
Приймаючи до уваги, що на вхід ФХС поступають потоки суцільного середовища, які характеризуються вектором вхідних змінних (склад і температура фаз, тиск, швидкість, густина і т.д.), які проходять цілеспрямовані фізико-хімічні перетворення, можна записати:
Y=A(U), (1.12)
де А – оператор (технічний), який формалізує відображення простору змінних входу в простір виходу, відповідно реальному фізико-технічному процесу. Оператор А є складним: у відповідності із суперпозицією (накладанням) ряду «елементарних» технологічних операторів – хімічного та фазового перетворень; дифузійного, конвективного та турбулентого перепису речовини та тепла; змішування та ін.. Таким чином, цей оператор відображує сукупність лінійних, нелінійних, розподілених в просторі і змінних в часі процесів та має змішану детерміновано-стохастичну природу.
Коли мова йде про математичну модель, то записують на основі (1.12):
(U,X), (1.13)
|
|
|
де 
- простір оцінок змінних виходу.
1.4 Застосування методології системного підходу до створення складних систем управління.Методологія – сукупність прийомів дослідження в науці.
Системний підхід при створенні складних структур управління проявляється в таких підходах:
1. Будь-яка система на першому етапі розглядається з урахуванням лише формальних зв’язків між різними факторами та оцінки характеру їх зміни під впливом зовнішніх умов. Теорія систем своїм об’єктом досліджень має не фізичну реальність, а загальні властивості та зв’язки між різними факторами. При зростанні складності СУ для їх аналізу та синтезу необхідно застосовувати знання з різних наук.
2. Система завжди досліджується в умовах невизначеності (мети, характеристик зовнішнього середовища та поведінки оператора). Важливо забезпечити в системі адаптацію та можливість розвитку.
3. Складність систем управління, їх інформаційна потужність вимагає залучення деяких спеціальних прийомів, наприклад, декоромпозиції та агрегування.
4. У складних системах управління (ССУ) завжди використовуються структурні перетворення.
|
|
|
5. В загальній теорії систем повинні використовуватись терміни, методи, поняття та прийоми, які є зрозумілими для інших наукових дисциплін (інформатика та автоматика, вони повинні спілкуватись спільною мовою).
6. В теорії систем застосовуються уніфіковані поняття, які дають можливість охарактеризувати як систему будь-якої складності, так і будь-яку її частину.
Спикок використаної літератури
1. Ладанюк А.П. Основи системного аналізу. Навчальний посібник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 176 с.
2. Стопакевич А.А. Сложные системы: анализ, синтез, управление. – Одесса: КРЕД, 2004. – 277с.
3. Денисов А. А., Колесников Д. А. Теория больших систем управления. Уч. пособие для вузов.– Л.: Энергоиздат, 1982, 288 с.
4. Дмитриев А. А., Мальцев П. А. Основы теории постоения и контроля сложных систем.– Л.: Энергоатомиздат, 1988, 192 с.
5. Острейковский В. А. Теория систем. Уч. пособие для вузов.– М.: Высшая школа, 1997, 240 с.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 279; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!