ТЕМА 11. Організаційно-правове регулювання взаємодії суб’єктів інвестиційної діяльності



Текст, надрукований 10 розміром шрифту прочитати, а конспектувати не треба

ТЕМА 10. МЕНЕДЖМЕНТ ІНВЕСТИЦІЙ

Макроекономічне регулювання інвестиційного процесу

Індикативне планування інвестицій

Бізнес-планування інвестиційного проекту

 

Макроекономічне регулювання інвестиційного процесу

Регулювання інвестиційного процесу в державі з ринковою економікою здійснюється через:

· державну інвестиційну політику, яка визначає та підтримує пріоритетні напрями розвитку економіки;

· індикативне планування певних показників і встановлення нормативів регулювання інвестиційного процесу;

· забезпечення належного функціонування договірно-правової системи;

· порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт.

Особливість державного макроекономічного регулювання полягає, по-перше, у некомерційних цілях, соціальній орієнтації, іноді в директивному (обов’язковому) характері, підтримці приватних підприємств, прямому стимулюванні їх розвитку, а, по-друге, в орієнтації на закони і принципи ринку, використанні його атрибутів, форм і методів саморегулювання виробництва й обігу продукції. Важливого значення тут набуває раціональне поєднання ринкових і державних методів регулювання, оптимальне співвідношення між ними.

Теоретично існує два граничних підходи стосовно державного втручання в інвестиційний процес. У першому випадку держава через виконавчі органи влади бере на себе якомога більше функцій управління: забезпечує проектно-кошторисною документацією, матеріально-технічними ресурсами та обладнанням, фінансує проект та розподіляє прибутки від інвестицій тощо. У другому випадку для інших суб’єктів інвестування держава повинна надати максимальну свободу і впливати на інвестиційний процес через податкову, амортизаційну, кредитну політику, систему пільг і санкцій. Отже, ключовим питанням є визначення частки бюджетного фінансування в загальному обсязі інвестицій.

Державна інвестиційна політика України на сучасному етапі передбачає такі пріоритетні напрями використання джерел фінансування:

ü розвиток і модернізація паливно-енергетичного комплексу, створення власної бази та інфраструктури енергоносіїв, впровадження енергозберігаючих технологій;

ü структурна перебудова народного господарства, науково обґрунтована конверсія виробництва; розвиток інфраструктурних галузей з використанням інноваційних проектів; реконструкція і створення нових, екологічно чистих виробництв;

ü інвестування галузей і виробництв, які сприяють розширенню конкурентного середовища, розвитку приватизації й підприємництва;

ü варіантне інвестування і державна підтримка виробництв, які потребують оновлення фондів і мають значний інноваційний потенціал, що може забезпечити технічний і технологічний прорив, істотний приріст обсягів виробництва;

ü інвестування виробництв, де можливе їх ефективне перепрофілювання, санація чи вертикальне злиття;

ü інвестування ліквідації неперспективних, технологічно відсталих, заздалегідь збиткових підприємств.

До змінних засобів прямого впливу з обмеженою сферою дії та отриманим результатом належать: бюджетне фінансування на безповоротній основі; бюджетне кредитування; державні гарантії щодо умов реалізації інвестиційних проектів; державний контракт на розробку і виконання інвестиційного проекту; розробка та реалізація загальнодержавних цільових комплексних програм; управління процесами приватизації з метою пошуку ефективного інвестора; часткове фінансування державою інвестицій­них проектів у пріоритетних галузях економіки; реалізація державою самостійно комерційних високоприбуткових інвестиційних проектів. Ця група засобів за своїми масштабами досить незначна, однак з позиції швидкого нагромадження інвестиційних ресурсів та їх оперативного використання вона найефективніша, оскільки дозволяє за короткий проміжок часу реалізувати масштабні інвестиційні програми, що в цілому повинно дати поштовх до початку економічного зростання. Ці засоби можуть лише сприяти поліпшенню економічної ситуації, але не визначати її.

До змінних засобів непрямого впливу із загальнодержавною сферою дії та отриманим результатом належать: бюджетно-податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, цінова, валютна та інноваційна політика. Ці засоби формують економічний клімат в цілому та інвестиційний зокрема, хоча з точки зору швидкої мобілізації інвестиційних ресурсів вони інертніші, за швидкістю своєї дії — повільніші порівняно з прямими засобами.

До постійних засобів прямого впливу з обмеженою чи загальнодержавною сферою дії та отриманим результатом відносяться: ліцензування окремих видів робіт, стандартизація продукції та експертиза інвестиційних проектів. Ця група засобів повинна застосуватися незалежно від економічної ситуації; вона більш зорієнтована на підвищення якості розробки та виконання інвестиційних проектів і програм.

 

Індикативне планування інвестицій

В основу індикативного планування покладені народногосподарські макроекономічні показники (індикатори), до досягнення яких має прагнути суспільство.

Відмінними ознаками індикативного планування є:

ü рекомендаційний характер показників (індикаторів) плану;

ü індикатори або орієнтири, які передбачає на майбутнє держава і які досягаються за допомогою певних засобів управління — регуляторів.

На державному рівні повинні впроваджуватися глобальні індикатори, як-то: валовий внутрішній продукт, національний дохід, рівень інфляції; стан фінансів, грошового обігу, фінансового товарного та валютного ринків; рівень межі забезпеченості, мінімальна зарплата та пенсії, середня зарплата; обсяги експорту та імпорту, сальдо зовнішньоекономічної діяльності; співвідношення між фондами споживання і нагромадження, показники обсягу та структури інвестицій. Досягнення цих індикативних показників повинно забезпечуватись впровадженням певних економічних регуляторів, тобто норм і нормативів податкових митних ставок, акцизних зборів, амортизаційних відрахувань, поточних витрат, пла­нових нагромаджень у будівництві, облікових відсоткових ставок та норм обов’язкових резервів Національного банку України тощо.

Інвестиційний процес характеризується трьома групами показників: загальний обсяг інвестицій та їх структура; обсяги проектно-дослідницьких робіт; обсяги будівельно-монтажних робіт.

Таким чином, індикативні плани (прогнози) передбачають обсяги необхідних і бажаних інвестицій як у державному, так і недержавному секторах економіки і, звичайно, обчислені в них показники мають приблизний характер. Наприклад, потреба в інвестиціях визначається як відсоток у національному доході, а можливі їх обсяги від різних джерел фінансування на найближчу перспективу можна визначити за проектами, що вже реалізуються (перехідними), та тими, що передбачаються в плані і, головне, мають відкрите фінансування.

 

 

10.3. Бізнес-планування інвестиційного проекту – не конспектувати

Регулювання економічних процесів на рівні підприємства забезпечується шляхом розробки бізнес-планів його розвитку.

Бізнес-план — це документ, який містить усі основні аспекти комерційного підприємства, що створюється. У ньому мають бути відображені питання ємності і перспективи майбутнього ринку збуту; оцінені всі витрати, які співвідносяться із доходами від запланованого продажу продукції з метою визначення потенційної прибутковості справи, що започатковується. Розробляється бізнес-план на перспективу (3—5 років) з розподілом по роках, причому перший рік подрібнюється на квартали і місяці.

Бізнес-план інвестиційного проекту може мати такий вигляд. Перший розділ «Загальні цілі проекту» повинен містити інформацію:

· найменування і суть проекту. У цьому пункті зазначається потужність з випуску нової продукції чи обсяги надання послуг, сервісного обслуговування, впровадження розробок;

· інвестиції, які потрібні для здійснення проекту. Слід зазначити поряд із вартістю всього проекту необхідні власні кошти і додаткові вкладення;

· прибуток, який очікується від реалізації проекту, і термін окупності вкладень у проект. Тут необхідно зазначити також термін життєвого циклу інвестицій, окупність кожного його періоду;

· організаційно-правова форма реалізації проекту. Треба визначити, чи це буде збільшення обсягів виробництва на діючому підприємстві, чи мається на увазі створення акціонерного товариства, колективного підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, консорціуму тощо;

· форма участі інвестора в проекті: з визначенням максимальної частки інвестора в акціонерному капіталі, надання креди­ту, компенсаційна угода, створення спільного підприємства та ін.;

· фінансові гарантії проекту. У цьому пункті вказуються строк і графік погашення кредиту, а також гарантійні умови: застава майна, державні гарантії, гарантії місцевих адміністрацій, банків тощо.

Другий розділ «Опис проекту» містить таку інформацію:

· коротка характеристика товару чи послуг, їх якісні характеристики та сфера використання. У цьому пункті зазначається, які потреби задовольняє продукт чи послуга, що пропонується, її головні особливості, чому можна віддати перевагу перед продукцією конкурента. Треба охарактеризувати також дизайн, специфіку упаковки, організацію сервісу товару;

· зазначаються особливості проекту, які повинні забезпечити його комерційний успіх. Це можуть бути найновіші технічні рішення, відносно низькі витрати на виробництво продукції, наявність дешевої робочої сили, високі екологічні оцінки, забезпечення експортного потенціалу, енергозбереження тощо;

· технічна характеристика проекту. Доцільно в таблиці зіставити основні параметри аналогічних зразків устаткування чи продукції, відомі світовому ринку, з посиланням на джерело інформації про них. Слід вказати переваги товару перед аналогами, а також порівняно з кращими вітчизняними та світовими зразками. Необхідно також зазначити, якими патентами чи авторськими свідоцтвами захищені особливості даного проекту, які є «ноу-хау», ліцензії, публікації і т. п.

Третій розділ «Оцінка ринку збуту» містить:

· відомості про географію та ємність ринку. Потенційна ємність ринку — це загальна вартість товарів, які покупці, що знаходяться в певному регіоні, в змозі придбати за певний період часу (місяць чи рік). Вона залежить від багатьох факторів — соціальних, кліматичних, національних особливостей жителів регіону, а головне економічних, тобто рівня доходів потенційних покупців, структури їх витрат, темпів інфляції тощо;

· оцінка конкурентів. У цьому пункті необхідно дати коротку характеристику конкуруючих товарів і фірм. Вона повинна містити показники рівня якості, дизайну, думку покупців, рівень цін. Слід вказати проблеми в стратегії конкуруючих фірм чи в якісних характеристиках інших товарів для того, щоб визначити, де відкривається реальний шанс досягти успіху. Треба навести об’єктивну оцінку не тільки вітчизняних конкурентів, а й іноземних;

· обсяг продаж, що планується. Необхідно визначити можливих конкурентів і зіставити переваги та уразливі місця свої і суперників щодо таких запитів споживачів: якість продукту, низькі ціни, асортимент, винятковість товару, надійність, місцезнаходження, умови доставки, гарантії, консультування, доступність та ін. Якщо переваги проекту, що пропонується, порівняно з конкурентами вищі всього на 30 %, то це достатньо низька конкурентоспроможність. При перевагах у 30—50 % — становище фірми стійке, при 70 % — можна повністю контролювати ринок. Необхідно мати на руках контракти чи хоча б протоколи про наміри на поставку продукції. Обсяг продажу продукції, що налічується, вказується для внутрішнього і зовнішнього ринку з розподілом по роках у натуральних показниках та в грошовому виразі у цінах на фіксовану дату;

· маркетингові заходи або стратегія маркетингу. До елементів плану маркетингу належать: схема розповсюдження товарів, ціноутворення, реклама, методи стимулювання продажу і т. д. Необхідно стисло викласти, як продаватиметься товар — через власну торговельну мережу фірмових магазинів, інші торговельні точки, через оптову мережу торгівлі. Вказується бажаний рівень рентабельності вкладених коштів; кошти, що спрямовуються на рекламу продукції; шляхи зростання обсягу продажу. Якщо підприємству надане право експорту своєї продукції, то в даній ситуації стратегія маркетингу полягає у визначенні ринкового потенціалу товару на зовнішньому ринку за цінами, що забезпе­чують необхідний рівень рентабельності, тощо.

Четвертий розділ «План проведення робіт за проектом й випуску продукції» є найбільшим за обсягом і дуже важливим. Він містить такі питання:

· ступінь освоєння продукції, що пропонується до виробництва, яка відображає науково-технічні розробки по даній продукції, наявність дослідних або лабораторних зразків, проектування, можливо, дрібносерійне виробництво;

· наявність документації за проектом і його правове забезпечення. Це може бути техніко-економічне обґрунтування вкладення коштів, проектно-конструкторська, проектно-кошторис­на документація, різноманітні договори з організаціями, необхідні для нормального процесу інвестування, акти відводу земель, дозвіл на будівництво, договори на оренду та інші юридичні документи;

· обсяги коштів і роботи, які вже були виконані за даним проектом за рахунок власних джерел ще до складання бізнес-плану інвестиційного проекту, але які є його невід’ємною частиною;

· наявність виробничих площ, у тому числі розміри земельної ділянки, існуючі і ті, що проектуються, будівлі та цивільні споруди, допоміжні споруди і службові приміщення та ін.;

· необхідні закупівлі устаткування — технологічного, допоміжного та іншого, можливі місця його придбання;

· забезпечення майбутнього виробництва сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами і напівфабрикатами. При виборі постачальників необхідно насамперед виходити з надійності партнера, його престижності, досвіду роботи з ним, ділової репутації. Варто також прогнозувати економічну доцільність такого партнерства, враховуючи витрати на транспортні перевезення, потребу у транспортних засобах, заготівельно-складські витрати, які необхідно звести до мінімуму. Постачання напівфабрикатів і комплектуючих повинно бути узгоджено з урахуванням можливості їх виготовлення власними силами. В цьому пункті слід також вказати, чи існують протоколи про наміри або договори з постачальниками, яка якість сировини й матеріалів, відносний рівень цін тощо;

· забезпеченість трудовими ресурсами. Тут треба вказати, які спеціалісти необхідні для виконання даного проекту, їх кваліфікаційна характеристика (фах, освіта, досвід), яка оплата праці. Розглядається організаційна структура управління підприємством, взаємодія між службами з питань виробничої і комерційної діяльності;

· виробнича схема реалізації проекту. В цьому пункті зазначаються всі координати організацій-співвиконавців даного проекту і порядок взаємодії і взаєморозрахунків з ними, інші зв’язки по кооперації для реалізації проекту. Розробляється календарний графік і найважливіші заходи з реалізації проекту.

П’ятий розділ «Фінансовий план» є узагальнюючим розділом бізнес-плану інвестиційного проекту. До структури цього розділу включені кілька документів:

· прогноз обсягів реалізації продукції, який складений з урахуванням географії та ємності ринку, оцінки конкурентів. Обсяги реалізації розробляються у гривнях або вільно конвертованій валюті терміном на три роки з розподілом першого року по місяцях;

· баланс грошових витрат і надходжень. У цьому документі відображається сума грошових коштів, які необхідно вкласти в проект протягом певного періоду часу за статтями витрат, у тому числі на устаткування і технології, сировину і матеріали, науково-дослідні і дослідницько-конструкторські роботи, підготовку кадрів, витрати на інвестиційний проект та інші витрати. Мета балансу полягає у перевірці синхронності надходження і витрачання грошових коштів у часі. Таблиця доходів і витрат покликана показати формування і динаміку прибутку по роках освоєння проекту. Вона містить доходи від реалізації продукції, собівартість виробництва товару з розподілом по статтях витрат, сумарний прибуток від реалізації, загальновиробничі витрати і чистий прибуток, податок на прибуток і прибуток після оподаткування;

· зведений баланс активів і пасивів, який складається на початок і кінець першого року реалізації проекту. Графік прибутковості і розрахунки до нього наводяться з урахуванням цін, які вказані у плані маркетингу;

· оцінка ризику й страхування. В цьому документі необхідно передбачити всі типи ризиків, з якими може зустрітися підприємство, що створюється, у своїй господарській діяльності. Ризики можуть бути різними — від форс-мажорних обставин до різноманітних законодавчих та економічних змін. Необхідно розробити заходи скорочення ризиків і мінімізації збитків, що спричинені ними. Це можуть бути альтернативні програми збуту продук­ції, матеріально-технічного забезпечення, а також страхування від ризиків у різноманітних комерційних страхових компаніях. Можна вказати, які типи страхових полісів й на які суми планується придбати.

Таким чином, у цьому розділі розробляється стратегія фінансування, викладається план отримання коштів для створення або розширення підприємства, визначаються кількість цих коштів, джерела й форма їх отримання; уточнюються терміни повного повернення вкладених коштів й отримання інвесторами доходу на них.

Якщо бізнес-план розробляється для діючого підприємства, необхідно навести в ньому характеристику цього підприємства та обґрунтувати доцільність його розвитку. Ці дані наводяться у шостому розділі бізнес-плану «Характеристика підприємства і доцільність його розвитку»:

· назва підприємства, його організаційно-правова форма, статутний капітал;

· характеристика основних фондів, включаючи їх балансову й залишкову вартість, частку активної частини, імпортне устаткування, що є, вікову структуру фондів та ін.;

· виробничі потужності підприємства, його технічний рівень і характеристика основної продукції, що виробляє підприємство, із зазначенням частки, що відправляється на експорт;

· кількість працюючих на підприємстві, в тому числі управлінський персонал, основні і допоміжні працівники;

· місцезнаходження підприємства з урахуванням виробничої й соціальної інфраструктур;

· фінансовий стан підприємства за матеріалами аудиторських висновків, включаючи обіг за останні три роки, балансовий прибуток і той, що залишається у розпорядженні підприємства, за останні три роки (у тому числі звітний та очікуваний), коефіцієнт співвідношення позичкових і власних коштів;

· прізвища керівників, головного бухгалтера, адреса підприємства і банківські реквізити;

· інформація, яка не знайшла відображення в розділах, а також матеріали експертних висновків по даному проекту, які є в наявності.

ТЕМА 11. Організаційно-правове регулювання взаємодії суб’єктів інвестиційної діяльності


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 447; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!