ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТИЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
Стиль – це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматичних форм, типів речення тощо).
У сучасній українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі:
1) художній;
2) офіційно-діловий;
3) публіцистичний;
4) науковий;
5) розмовно-побутовий;
6) конфесійний.
Всі вони використовуються в усній і писемній формі мовлення.
Кожен стиль має свої мовні особливості, жанри реалізації, різновиди.
Науковий стиль.
Сфера використання наукового стилю мови – наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта.
Основне його призначення – повідомлення про результати досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, систематизація знань.
Основні ознаки наукового стилю: понятійність і предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причиново-наслідкових відношень, висновки.
Основні мовні засоби: велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків.
Науковий стиль має такі підстилі: власне науковий (з жанрами текстів – монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези); науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців – книги, статті в неспеціальних журналах), науково-навчальний (підручники, лекції, бесіди тощо).
|
|
|
Офіційно-діловий стиль.
Сфера використання офіційно-ділового стилю мови – спілкування в державно-політичному, громадському і економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність.
Основне призначення – регулювати ділові стосунки мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.
Основні ознаки офіційно-ділового стилю: документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), стабільність (довго зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, висока стандартизація вислову, сувора регламентація тексту.
Основні мовні засоби: широке використання суспільно-політичної і адміністративно-канцелярської термінології; специфічна фразеологія на зразок «порушити питання», «подати пропозицію»; відсутність емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індивідуальності автора, обмежена синонімія, наявність безособових і наказових форм дієслів; чітко регламентоване розміщення і будова тексту.
Офіційно-діловий стиль мови має такі підстилі: законодавчий (закони, укази, статути, постанови); дипломатичний (міжнародні угоди – конвенції, повідомлення – комюніке, звернення – ноти, протоколи); адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти).
|
|
|
Публіцистичний стиль.
Сфера використання публіцистичного стилю – громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання.
Основне призначення – вирішення суспільно-політичних питань, активний вплив на слухача, спонукання його до діяльності; пропаганда певних думок, переконань, агітація за втілення їх у життя.
Основні ознаки публіцистичного стилю: поєднання логічності доказів, точності висловлення наукових положень з емоційно-експресивною образністю, використання художніх засобів – епітетів, порівнянь, метафор.
Основні мовні засоби – сплав елементів наукового, офіційно-ділового, художнього стилів. В ньому широко використовується суспільно-політична лексика, політичні заклики, гасла, точні найменування (подій, дат, місцевості, учасників), а також багатозначна образна лексика, що здатна привернути увагу слухача (читача) і вплинути на нього.
В публіцистичному стилі виділяють кілька підстилів, кожний з яких має жанрові й мовні особливості: стиль засобів масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення), художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, нариси), есе (короткі нариси вишуканої форми); науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди тощо).
|
|
|
Художній стиль.
Це – найбільший і найпотужніший стиль української мови. Він передбачає використання в міру потреби зі стилістичною метою елементів інших функціональних стилів. Багатством мовних засобів і довершеністю художнього мовлення, довершеністю текстів художній стиль засвідчує високий рівень розвитку сучасної української літературної мови.
Сфера використання художнього стилю - творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта.
Основне призначення – впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.
Основні ознаки художнього стилю: образність, поетичність, естетика мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображувальність (конкретно-чуттєве живописання дійсності – людей, природи, явищ, понять, якостей, властивостей, відношень). В художньому стилі все подається через призму інтелекту і світовідчуття особистості (образ автора), і все спрямовується на особистість читача (слухача). Тому в художньому стилі (зокрема в художніх творах), крім об’єктивності реального світу, існує і суб’єктивність сприйняття його людиною.
|
|
|
Основні мовні засоби: багатство найрізноманітнішої лексики з переважанням конкретно-чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак):
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
(Т. Шевченко)
Для цього стилю характерна емоційно-експресивна лексика, різні види синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів; використання зі стилістичною метою історизмів, діалектизмів, просторічних елементів.
Художній стиль поділяється на підстилі за родами і жанрами літератури: епічні (прозові: епопея, роман, повість, оповідання, нарис), ліричні (поема, балада, пісня, поезія), драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль), комбіновані (ліро-епічний твір, драма-феєрія, усмішка тощо). Кожний з них має свої особливості мовної організації тексту.
Розмовно-побутовий стиль.
Сфера використання – усне повсякденне спілкування у побуті, на виробництві.
Основне призначення розмовного стилю – бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з’ясування побутових стосунків.
Основні ознаки розмовно-побутового стилю: усна форма спілкування, неофіційність стосунків між мовцями і невимушеність спілкування, непідготовленість до спілкування, безпосередня участь у ньому, використання позамовних чинників (ситуація, рухи, жести, міміка), лаконізм, емоційні реакції.
Основні мовні засоби: багатство інтонацій, емоційно-експресивної лексики, суфіксів суб’єктивної оцінки, різних типів простих речень (переважно коротких: неповних, обірваних, односкладних і т.д.), можливі діалектизми, фольклоризми, просторічна лексика, скорочені слова.
Типовими формами мовлення є усні діалоги і полілоги.
Українське розмовне живе мовлення було і є одним з основних джерел стилістичного збагачення художнього стилю і всієї української літературної мови.
Конфесійний стиль.
Сфера використання – релігія та церква.
Призначення – обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. Конфесійний стиль утілюється в релігійних відправах, проповідях, молитвах (усна форма) й у Біблії та інших церковних книгах, молитовниках, требниках тощо (писемна форма).
Основні засоби:
- суто церковна термінологія і слова – символи (дар праведності, гріховність тіла, усі люди – Божий храм);
- непрямий порядок слів у реченні та словосполученні (Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити);
- значна кількість метафор, алегорій, порівнянь (Я зруйную цей храм рукотворний, - і за три дні збудую інший, нерукотворний);
- наявність архаїзмів.
Конфесійний стиль від інших відрізняє небуденна урочистість, піднесеність, наявність зазначених вище виражальних засобів і поділ на такі підстилі: публіцистичний, науковий, художній. Повернення до загально-людських та давньонаціональних цінностей зобов’язує нас уважніше ставитися до конфесійного стилю як до складової частини загальнонаціональної культурно-духовної скарбниці та складової частини нашої історії.
Запитання і завдання для самоконтролю:
1.Що таке мовний стиль? Назвіть стильові різновиди писемної форми української літературної мови; проілюструйте на конкретному прикладі необхідність виділення кількох стилів в одній формі літературної мови.
2.Охарактеризуйте стильові різновиди усної форми української літературної мови.
3.Охарактеризуйте науковий і художній стилі, назвіть ознаки різних рівнів (лексичні, морфологічні, синтаксичні), що відрізняють один стиль від іншого.
4.Назвіть сферу функціонування художнього й публіцистичного стилів та ознаки, що зближують і розмежовують їх.
5.Визначте місце розмовно-побутового стилю серед інших мовних стилів. Які ознаки йому властиві?
6.Охарактеризуйте офіційно-діловий стиль, розкрийте необхідність його виокремлення.
ТЕМА 9
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 2408; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!