ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТИЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ



Стиль – це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматичних форм, типів речення тощо).

У сучасній українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі:

1) художній;

2) офіційно-діловий;

3) публіцистичний;

4) науковий;

5) розмовно-побутовий;

6) конфесійний.

Всі вони використовуються в усній і писемній формі мовлення.

Кожен стиль має свої мовні особливості, жанри реалізації, різновиди.

Науковий  стиль.  

Сфера використання наукового стилю мови – наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта.

Основне його призначення – повідомлення про результати досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, систематизація знань.

Основні ознаки наукового стилю: понятійність і предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причиново-наслідкових відношень, висновки.

Основні мовні засоби: велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків.

Науковий стиль має такі підстилі:  власне науковий (з жанрами текстів – монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези);  науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців – книги, статті в неспеціальних журналах),  науково-навчальний (підручники, лекції, бесіди тощо).

Офіційно-діловий  стиль.  

Сфера використання офіційно-ділового стилю мови – спілкування в державно-політичному, громадському і економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність.

Основне призначення – регулювати ділові стосунки мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.

Основні ознаки офіційно-ділового стилю:  документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), стабільність (довго зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, висока стандартизація вислову, сувора регламентація тексту.

Основні мовні засоби:  широке використання суспільно-політичної і адміністративно-канцелярської термінології; специфічна фразеологія на зразок «порушити питання», «подати пропозицію»; відсутність емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індивідуальності автора, обмежена синонімія, наявність безособових і наказових форм дієслів; чітко регламентоване розміщення і будова тексту.

Офіційно-діловий стиль мови має такі підстилі:  законодавчий (закони, укази, статути, постанови);  дипломатичний (міжнародні угоди – конвенції, повідомлення – комюніке, звернення – ноти, протоколи);  адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти).

Публіцистичний  стиль.  

Сфера використання публіцистичного стилю – громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання.

Основне призначення – вирішення суспільно-політичних питань, активний вплив на слухача, спонукання його до діяльності; пропаганда певних думок, переконань, агітація за втілення їх у життя.

Основні ознаки публіцистичного стилю: поєднання логічності доказів, точності висловлення наукових положень з емоційно-експресивною образністю, використання художніх засобів – епітетів, порівнянь, метафор.

Основні мовні засоби – сплав елементів наукового, офіційно-ділового, художнього стилів. В ньому широко використовується суспільно-політична лексика, політичні заклики, гасла, точні найменування (подій, дат, місцевості, учасників), а також багатозначна образна лексика, що здатна привернути увагу слухача (читача) і вплинути на нього.

В публіцистичному стилі виділяють кілька підстилів, кожний з яких має жанрові й мовні особливості:  стиль засобів масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення),  художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, нариси),  есе (короткі нариси вишуканої форми);  науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди тощо).

Художній  стиль.  

Це – найбільший і найпотужніший стиль української мови. Він передбачає використання в міру потреби зі стилістичною метою елементів інших функціональних стилів. Багатством мовних засобів і довершеністю художнього мовлення, довершеністю текстів художній стиль засвідчує високий рівень розвитку сучасної української літературної мови.

Сфера використання художнього стилю - творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта.

Основне призначення – впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.

Основні ознаки художнього стилю: образність, поетичність, естетика мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображувальність (конкретно-чуттєве живописання дійсності – людей, природи, явищ, понять, якостей, властивостей, відношень). В художньому стилі все подається через призму інтелекту і світовідчуття особистості (образ автора), і все спрямовується на особистість читача (слухача). Тому в художньому стилі (зокрема в художніх творах), крім об’єктивності реального світу, існує і суб’єктивність сприйняття його людиною.

Основні мовні засоби:  багатство найрізноманітнішої лексики з переважанням конкретно-чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак):

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

(Т. Шевченко)

Для цього стилю характерна емоційно-експресивна лексика, різні види синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів; використання зі стилістичною метою історизмів, діалектизмів, просторічних елементів.

Художній стиль поділяється на підстилі за родами і жанрами літератури: епічні (прозові: епопея, роман, повість, оповідання, нарис), ліричні (поема, балада, пісня, поезія), драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль), комбіновані (ліро-епічний твір, драма-феєрія, усмішка тощо). Кожний з них має свої особливості мовної організації тексту.

Розмовно-побутовий  стиль.  

Сфера використання – усне повсякденне спілкування у побуті, на виробництві.

Основне призначення розмовного стилю – бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з’ясування побутових стосунків.

Основні ознаки розмовно-побутового стилю: усна форма спілкування, неофіційність стосунків між мовцями і невимушеність спілкування, непідготовленість до спілкування, безпосередня участь у ньому, використання позамовних чинників (ситуація, рухи, жести, міміка), лаконізм, емоційні реакції.

Основні мовні засоби: багатство інтонацій, емоційно-експресивної лексики, суфіксів суб’єктивної оцінки, різних типів простих речень (переважно коротких: неповних, обірваних, односкладних і т.д.), можливі діалектизми, фольклоризми, просторічна лексика, скорочені слова.

Типовими формами мовлення є усні діалоги і полілоги.

Українське розмовне живе мовлення було і є одним з основних джерел стилістичного збагачення художнього стилю і всієї української літературної мови.

Конфесійний  стиль.

Сфера використання – релігія та церква.

Призначення – обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. Конфесійний стиль утілюється в релігійних відправах, проповідях, молитвах (усна форма) й у Біблії та інших церковних книгах, молитовниках, требниках тощо (писемна форма).

Основні засоби:

- суто церковна термінологія і слова – символи (дар праведності,  гріховність тіла,  усі люди – Божий храм);

- непрямий порядок слів у реченні та словосполученні (Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити);

- значна кількість метафор, алегорій, порівнянь (Я зруйную цей храм рукотворний, - і за три дні збудую інший, нерукотворний);

- наявність архаїзмів.

Конфесійний стиль від інших відрізняє небуденна урочистість, піднесеність, наявність зазначених вище виражальних засобів і поділ на такі підстилі: публіцистичний, науковий, художній. Повернення до загально-людських та давньонаціональних цінностей зобов’язує нас уважніше ставитися до конфесійного стилю як до складової частини загальнонаціональної культурно-духовної скарбниці та складової частини нашої історії.

 

Запитання  і  завдання для  самоконтролю:

1.Що таке мовний стиль? Назвіть стильові різновиди писемної форми української літературної мови; проілюструйте на конкретному прикладі необхідність виділення кількох стилів в одній формі літературної мови.

 

2.Охарактеризуйте стильові різновиди усної форми української літературної мови.

 

3.Охарактеризуйте науковий і художній стилі, назвіть ознаки різних рівнів (лексичні, морфологічні, синтаксичні), що відрізняють один стиль від іншого.

 

4.Назвіть сферу функціонування художнього й публіцистичного стилів та ознаки, що зближують і розмежовують їх.

 

5.Визначте місце розмовно-побутового стилю серед інших мовних стилів. Які ознаки йому властиві?

 

6.Охарактеризуйте офіційно-діловий стиль, розкрийте необхідність його виокремлення.

ТЕМА 9


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1169;