Особливості діяльності та розвитку об’єктів зеленого туризму у регіонах та проблеми створення міжнародних кластерів у цій галузі

Сільське зелене Прикарпаття

Українські Карпати здавна манять мандрівників своїми чарівними краєвидами, чистим гірським повітрям та різноманітними можливостями для відпочинку. Особливо привабливою для прихильників гірських мандрівок, кінного та водного туризму, зимових видів спорту є Івано-Франківщина. Сільський зелений туризм - на винятковому місці в стратегії розвитку області.

Так відпочивали корифеї. Над дорогами шумлять праліси, обабіч доріг - красиві села, а в селах - завжди гостинні люди. Це Карпати - царство неповторних краєвидів, перлина Української землі.

Серед найкращих найдоступніших видів відпочинку в цих мальовничих горах - сільський зелений туризм. Це трохи дивне, на перший погляд, словосполучення насправді означає відпочинок у приватній господі, а не в курортних закладах. Саме такому дозвіллю свого часу віддавали перевагу Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський, Михайло Коцюбинський, Андрій Шептицький, Василь Стефаник.

Нині на Заході набувають дедалі більшої популярності агро- та екотуризм, які є різновидами сільського зеленого туризму, бо саме вони дають змогу відпочити в осередках живої природи, пізнати інше культурне середовище й активно провести час. Наших городян так само вабить можливість відпочити в гуцульській садибі, де їх зустрінуть як найдорожчих гостей, створять домашню атмосферу, подадуть смачні й оригінальні страви зі свіжих, екологічно чистих продуктів.

Сьогодні на Івано-Франківщині понад 200 сільських ґазд, які приймають відпочивальників у власних садибах. Деякі з них уже мають значний досвід у цій справі та схвальні відгуки мандрівників.

Цей вид туризму має чудові можливості розвитку на Івано-Франківщині, особливо у її гірських та передгірних районах. Різноманітність і краса ландшафтів, самобутній фольклор, народне мистецтво, смачні домашні страви - все це приваблює гостей з усіх-усюд.

Чому саме Прикарпаття? Це один із найменших регіонів України, та водночас він - серед найбагатших на природні та історико-культурні скарби. Адміністративний центр області - місто Івано-Франківськ - часто називають "воротами у Карпати", адже мандрівки краєм розпочинаються саме з нього.

Кожен куточок Карпат має власну, неповторну красу. Гори зібралися, щоб порадувати вас своїм розмаїттям: гострі та положисті вершини, порослі лісом або зовсім голі, розділені широкими полонинами, долинами або вузенькими щілинами, що їх за віки промили потоки. З кожної гори відкривається свій краєвид, і в кожну пору року та час доби він інший.

Тут можна знайти відпочинок на будь-який смак. Якщо хочете - милуйтеся довколишніми пейзажами, насолоджуйтеся тишею або слухайте голоси лісу та кришталевий передзвін струмків. Бажаєте активного відпочинку - гайда в гори! В одному поході побачите стільки, що стане на цілий рік розповідей друзям. Дістатися заповідних куточків можна велосипедом чи кіньми. У лісах неміряно грибів і ягід - тільки збирай. Ліси займають близько половини всього Прикарпаття. У них налічується майже 1500 видів рослин і понад 300 видів тварин. Прагнете природної екзотики? Тут її більше ніж досить. На верхніх схилах гір - альпійські луки, багаті на рідкісні рослини. Серед них і східнокарпатський рододендрон, який завдяки його рожевим квітам у народі називають альпійською трояндою.

Не менше за чудову природу гостей цікавлять і господарі цих гір - горді й працьовиті горяни, самобутній життєвий лад котрих зовсім не такий, як у мешканців інших регіонів. Етнографічно область поділяється на Гуцульщину, Бойківщину, Покуття, Опілля.

Кожен край, кожне місто і село Прикарпаття по-своєму привабливі й колоритні.

Яремче - напевно, найвідоміший туристичний центр краю. Місто знаходиться над стрімкою річкою Прут, між мальовничими горами. Саме тут перетинається більшість карпатських маршрутів. Найголовніша цікавина - водоспад і 20-метровий міст над ним. Звідти можна спостерігати, як Прут щосекунди скидає тонни води у створену самою природою тісну кам'яну чашу. Якщо пощастить, ви побачите стрибки з мосту в самий вир водоспаду. Тут же - й міні-базар, на якому можна придбати сувеніри. У Яремчі є також старі дерев'яні церкви, споруджені у XVII та XVIII століттях.

Татарів здавна відомий, як кліматичний низькогірний курорт. Усі, хто коли-небудь там відпочивав, відчули по-справжньому чудодійну властивість своєрідного мікроклімату Татарівської ущелини. У кінці XIX - на початку XX століття цей курорт був відомий навіть у Європі. Звідси здійснюють піші мандрівки на гори Хом'як та Синяк.

Ворохта більше прославилась як зимовий гірськолижний центр. Там є комплекс трамплінів, 2 підвісні канатно-крісельні дороги, одна з яких веде до лижного стадіону. Саме з Ворохти найкраще розпочинати сходження на найвищу вершину України - Говерлу. Водночас це ще й кліматичний курорт. У місті знаходяться цікаві архітектурні пам'ятки-дерев'яна гуцульська церква 1615 року та кам'яний арочний міст 1894 року, один із найдовших у Європі.

Яблуниця - один з провідних центрів гірськолижного спорту на Прикарпатті. Пологі схили дають можливість спробувати свої сили у гірськолижному спорті навіть початківцям.

Тут знаходяться 11 гірськолижних підйомників. Яблуницькі надра багаті на сірчано-водневі джерела, а на відстані 25 км знаходяться мінеральні джерела "Поляна Квасова". Із села можна здійснити піші подорожі на Говерлу, Пе-трос, Хом'як, а верхи на конях вийти на полонини і самим взяти участь у виготовленні бринзи з овечого молока. Влітку відпочивальники повернуться до господи з повними кошиками малини, суниць і чорниць (усі ягоди - екологічно чисті). Є можливість повернутися додому із запасом сушених білих грибів, лікувальних трав, зібраних власноруч. Все це і багато іншого постійно приваблює людей на відпочинок до гостинних мешканців села Яблуниці.

Верховина - це найвищі в усіх Карпатах гори і найколоритніший народ - гуцули. Саме тут знаходиться оспіваний у піснях масив Чорногора. У верхів'ях Білого Черемошу простягаються хребти Чивчини. На їхніх вершинах - полонини, де влітку випасають худобу. Побувавши у пастухів, ви на короткий час опинитесь ніби в іншому часі, адже життєвий лад чабанів мало чим нагадує той, із яким ми маємо справу щодня. Тут колись блукали опришки на чолі з Олексою Довбушем і розташований легендарний Писаний Камінь. На велетенських брилах прадавні люди викарбували символічні фігури - петрогліфи, значення яких не розгадане й до сьогодні,

Косів є столицею Покутських Карпат і славиться своїми ярмарками, де можна придбати найкращі та найдешевші вироби народних майстрів. Над самим міським центром здіймаються скелі Міської гори із залишками валів оборонного замку, на якій природа немов би вирізьбила химерні фігури у вигляді веж старовинних замків, гостроверхих шпилів, що здіймаються просто в небо, фантастичних створінь. Зрештою, оглядаючи цю заповідну пам'ятку неогенового періоду, кожний може побачити щось своє. З Косова продовжити подорож можна до села Шешори. Воно славиться мальовничими водоспадами на річці Пістиньці. Шешорівський Великий Гук, висота падіння якого 5 метрів, - один із найкрасивіших водоспадів у Карпатах. Тут шумить і гуркоче вода, здіймаються хмари водяного пилу, але в жарку погоду купатися у джерельно чистій і холодній воді гірської Пістиньки - невимовне задоволення.

Яворів - одне з найкрасивіших сіл Гуцульщини. Природа щедро наділила його мешканців талантами до вишивання, різьбярства, килимарства та інших народних промислів. У Яворові Ви матимете можливість на власні очі побачити, як виготовляють ліжники і традиційні гуцульські килими з овечої вовни. І такі чудові речі, створені у Вас на очах, безперечно, стануть приємною згадкою про відпочинок на Гуцульщині.

Коломия - столиця Покуття, місто із 760-літньою історією. Нещодавно оновлене, воно вражає вишуканістю архітектури та незбагненним шармом. Тут знаходяться численні пам'ятки культури та історії. Незабутнє враження справляють Коломийський музей народного мистецтва, найдавніша церква Гуцульщини (XVI століття). Торік у Коломиї був відкритий оригінальний за архітектурою (у формі яйця) Музей писанки під час X Міжнародного гуцульського фестивалю - свята, на яке з'їхалися земляки з усього світу.

Галич - стародавня столиця Галицько-волинського князівства. Від нього й походить інша назва всього краю - Галичина. На базі пам'яток княжого міста створений національний заповідник - "Давній Галич". Це зовсім незначний зріз туристичних скарбів Прикарпаття. І сільський туризм робить їх доступним для кожного! Тим паче, що понад половина мешканців краю - гостинні та щирі селяни.

Обласна влада і сільський туризм. На відміну від багатьох інших форм бізнесу, сільський туризм не потребує великих капіталовкладень. Він допомагає вирішувати проблеми зайнятості сільського населення, покращувати його добробут. Відтак обласна влада приділяє велику увагу цій цікавій і вигідній справі. Заступник голови Івано-Франківської облдержадміністрації Микола Шкрібляк сам є палким прихильником сільського зеленого туризму.

В області провели низку навчальних семінарів для осіб, зайнятих у сфері сільського туризму, для підприємців сфери обслуговування, готельної та ресторанної справи. У межах роботи проекту ТАСІС відкрили мікрокредитну лінію, ведуться переговори з банками про надання сільським господарям пільгових кредитів. За участі Фонду розвитку Карпатського Єврорегіону та Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму видано путівник "Сільські садиби Гуцульщини", збірник навчально-інформаційних матеріалів, "Порадник для сільського господаря". Планується й надалі пропагувати розвиток зеленого туризму.

За допомогою ТАСІС. ІваноФранківщина - одна з чотирьох областей, де запроваджується проект Євросоюзу за програмою ТАСІС "Підтримка місцевого розвитку та туризму в Карпатському регіоні". Серед іншого він передбачає й комплекс заходів, які сприятимуть розвиткові сільського зеленого туризму. Особлива увага - створенню нових і вдосконаленню наявних тур-продуктів, просуванню їх на потенційні ринки. В рамках програми проводяться тренінги для сільських господарів, навчальні курси у сфері екотуризму, ознайомчі тури. Консультанти проекту видали посібник для господарів осель, де йдеться про вимоги та сподівання гостей, викладаються методи роботи з ними, наводяться права та обов'язки господарів,

Завдання програми влучно сформулював виконавчий директор проекту ТАСІС, представник ірландської фірми IDI пан Джим Фленері: "Ми переконані, що проект не тільки вигідний господарям агроосель - він сприятиме розвиткові регіону в цілому. Гадаємо, туристам теж приємно відчувати, що вони приносять користь цьому прекрасному краєві та його людям. Сподіваємося, ті, кому пощастило відпочивати на Прикарпатті, наступного разу приїдуть сюди зі своїми друзями".

Чим село вабить туриста? Сільський туризм - найдемократичніший вид відпочинку, який надає міським мешканцям змогу повноцінно й зовсім не дорого відпочити і набратися нових неповторних вражень. А ще це значно дешевше, ніжу готелях чи санаторіях. Для порівняння: ціна за одну добу проживання із триразовим харчуванням у курортних закладах - від 25 до 50 грн., те ж саме у господаря коштує 14-24 грн. (звичайно, вартість залежить від рівня обслуговування, місцевості й домовленості з господарем).

Жоден готель не запропонує постояльцеві такої домашньої атмосфери, уваги і затишку, як конкретний господар. На додачу - екологічно чисті продукти, смачні національні страви, традиційна архітектура і самобутні народні звичаї, які можна спостерігати "вживу" і самим брати в них участь. Вироби народних умільців у селах можна придбати в кілька разів дешевше, ніж у великих туристичних центрах. "Туристичні" садиби часто знаходяться в зручних місцях для здійснення піших, велосипедних, автомобільних чи навіть кінних походів і дають змогу вільно їх планувати. І нарешті, сільський туризм у Карпатах - це можливість ознайомитися з близьким до природи способом життя.

Як вибрати, де зупинитися? Зупинившись у господаря на 2-3 доби, можна здійснити одноденну мандрівку в гори, ознайомитися із самим селом і прямувати далі. В такий спосіб, навіть маючи обмаль часу, лише за 10-12 днів ви пізнаєте найцікавіші та найпривабливіші місцини Карпат. Скажімо, можна розпочати свою подорож із міста Яремче чи села Татаріє, продовжити шлях до Ворохти чи Яблуниці. Потім на вас чекає Верховина - серце Гуцульщини, опісля - Косівщина, де дорогою варто зупинитися у Яворові чи у Соколівці. Завершити подорож Гуцульщиною можна в одному з найкрасивіших карпатських сіл - Шешорах. До Косова звідти 12 кілометрів, із цього міста курсують автобуси до Коломиї, Івано-Франківська, Львова та Чернівців.

Перш ніж вирушати на відпочинок, ліпше попередньо зателефонувати до кількох господарів чи голові осередку Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму у вибраному вами районі чи селі. Так ви зможете вільно з'ясувати будь-які важливі для вас деталі майбутньої подорожі. До речі, враження від цих розмов є додатковим чинником у виборі місця відпочинку. Якість телефонного зв'язку, особливо в селах, залишає бажати кращого, тож радимо набрати номер 8-191 і скористатися допомогою оператора UTEL. Зв'язок із господарями можна налагодити листуванням або ж через голів осередків - ентузіастів, які працюють на громадських засадах, але завжди готові допомогти.

Телефони прикарпатських осередків Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму України:

- Верховина: (03432) 25-259;
- Ворохта: (03434)41-376;
- Косів: (03478) 23-150;
- Татарів: (03434) 35-254;
- Яблуниця: (03434) 36-221.

Телефони головного управління зовнішніх економічних зв'язків, побутового обслуговування населення, туризму і курортів обласної державної адміністрації: (0342)552-042,552-116, 551-925,552-223. E-mail: travel@trade.gov.if.ua.

Особливості діяльності та розвитку об’єктів зеленого туризму у регіонах та проблеми створення міжнародних кластерів у цій галузі

by Станислав Соколенко on 2010/12/11 in Украина

Сьогодні туристська індустрія світу зазнає часи активного розвитку та формування нових напрямків. Паралельно з традиційними видами туризму набувають поширення усілякі нетрадиційні форми відпочинку та подорожей. Все більший вплив на сферу туризму робить поширення ідей екологізації життя.

В більшості країн Європи заняття сільським туризмом заохочується на державному рівні. Не випадково тому в цих країнах частка екоподорожей складає більше 20% від усіх туристичних послуг, а темпи щорічного приросту досягають 30%.

Сільський туризм переконливо довів, що він є важливим фактором рішення соціально-економічних проблем села – це зростання зайнятості на селі, розвиток сільської інфраструктури, отримання стабільних та вагомих прибутків селян, зміцнювання бюджету сільських поселень. Розвиток сільського туризму в Україні це не є щось далеке, а найближче завдання, для рішення якого існують усі передумови. Україна, як ніяка інша країна, дуже багата різноманітними пам’ятками природи, історії і культури, національними традиціями, можливостями отримання екологічно чистих продуктів, відпочинку в умовах красивої природи.

Зелений сільський туризм – це рекреаційні подорожі в сільську місцевість як реакція на тисняви та перенаселеність у містах. Це також один з видів малого бізнесу, який піднімає роль краєзнавства, створює життєве середовище, що наближене до природи.

Сільський зелений туризм – явище багатостороннє. Один з його аспектів (враховуючи сучасний стан соціально-економічного розвитку країни) – соціальний. Тому сільський зелений туризм слід розглядати як один з засобів диверсифікації джерел прибутків сільського населення, як компонент комплексного розвитку сільських територій та сільської інфраструктури, а також як один з факторів стратегії подолання бідності в сільській місцевості. Саме тому в країнах, що розвиваються, сільський зелений туризм активно підтримується та заохочується державою, доступ до діяльності в цій сфері максимально спрощений. Суб’єкти, які надають послуги в цій сфері, отримують усілякі преференції, у т.ч. і податкові.

Другий аспект міститься в отриманні додаткових можливостей для популяризації української культури, розповсюдження знань та інформації про історичні, природні, етнографічні особливості України, яка є основою для визнання сільського туризму суспільно цінною та корисною сферою відносин, яка заслуговує на всебічну підтримку з боку держави.

Виходячи з цього, а також з досвіду європейських країн, класична форма сільського зеленого туризму не торкається більш відомого в Україні поняття – надання готельних послуг. Центральною фігурою в організації відпочинку на селі виступає сільська родина, яка мешкає в селі, здійснює основну діяльність, пов’язану з веденням особистого сільського господарства, а також побічну, – з використанням майна цього господарства для надання послуг у сфері сільського зеленого туризму, а саме: забезпечення відпочиваючих житлом, харчуванням, ознайомленням з місцевою культурою та традиціями. Таким чином головною рушійною силою бурхливого розвитку сільського зеленого туризму є швидко зростаючий попит не рекреацію на природі, визначається збільшенням невідповідності середовища проживання сучасної людини її фізіологічним і психологічним потребам. Збільшенням попиту на сільський відпочинок зростає внаслідок зменшення тривалості робочого часу, збільшення кількості платних відпусток, зростання рівня освіти, розвитку транспортної мережі – залізничної, автодорожньої, повітряної та морського транспорту.

Для сталого розвитку сільського зеленого туризму в Україні вкрай необхідно створити відповідну законодавчу базу. Однак до цього часу все ще не прийнятий закон про розвиток сільського туризму, розроблений ще два роки тому. Сьогодні дуже важливо в цьому напрямі визначити роль Мінагропрому України у створенні сприятливого правового середовища для діяльності сільського населення, для залучення інвестицій в перебудову інфраструктури в селі. На цій основі з’явиться агротуристичний продукт, який буде ідентифікувати український сільський зелений туризм на внутрішньому та міжнародному ринках.

Одним з елементів механізму розвитку та функціонування сільського зеленого туризму мають стати в більшості регіонів України кластери сільського зеленого туризму, в яких об’єднається представники бізнесу, місцевої влади, освіти, науки та громадських організацій. Існуюче гаяння часу в створенні сприятливого середовища для цієї діяльності, спроби встановити численні вимоги та дозвільні процедури до сільського господаря стає відчутною затримкою в розвитку сфери сільського зеленого туризму і підштовхує до нелегального надання послуг в цій сфері.

Звичайно на шляху розвитку сільського зеленого туризму є багато інших проблем. Найбільшими перешкодами на шляху розвитку туризму в сільській місцевості традиційно вважається транспортна віддаленість осередків відпочинку та їх рекреаційна необлаштованість (невідповідність запитам сучасного туриста). Однак, на початку ХХІ ст.. панівна більшість сільських регіонів Європи їх успішно подолала. Зусиллями регіональних й місцевих органів влади було оновлено комунікаційну інфраструктуру; масове розповсюдження приватних автомобілів нині дає змогу відвідувачам без складнощів досягати бажаних регіонів, навіть тих, що знаходяться на великій відстані від початкових пунктів мандрівки; стимулювання розвитку рекреаційних форм малого підприємництва в сільській місцевості «осучаснило» нічліжну базу й наблизило стандарти сільської гостинності до загальноприйнятих «міських» стандартів готельного сервісу.

Існують специфічні риси, якими повинен володіти агротуристичний регіон, для успішного розвитку сільського туризму.

До таких рис, зокрема, зараховуємо такі:

1. Чисте природне середовище.

2. Низький рівень урбанізації та індустріалізації, для якого характерні:

- низька щільність населення;

- мала задіяність працюючого населення в несільськогосподарських професіях.

3. Обмежена інтенсивність сільськогосподарської та лісової продукції.

4. Сприятлива аграрна структура (господарства середньої величини).

5. Гармонійний агрокультурний ландшафт.

6. Невеликі доходи людей.

7. Вільні (невикористані) ресурси помешкань.

Між сільським зеленим туризмом, агро туризмом і екотуризмом часто проводять паралелі. Дійсно ці форми організації відпочинку відповідають критеріям сталого туризму, сприяють традиційним формам агро господарювання місцевих громад. Однак слід враховувати те, що агротуризм виступає спрощеною формою сільського зеленого туризму. В агротуризмі індивідуальне селянське господарство (фермерське господарство) становить одночасно і нічліжну базу, і головний предмет інтересу туриста. Агротуризм не включає в себе ті форми туризму, які здійснюються на сільських територіях (вони називаються «сільськими» тільки в адміністративному значенні, а насправді є частинами спеціалізованих рекреаційних районів), наприклад, спортивно-туристичні заняття, курортний відпочинок тощо.

Сільський туризм та екоторизм також вважаються дуже близькими.

Дійсно, обидві форми організації дозвілля відповідають критеріям сталого туризму і націлені на збереження природного середовища, розвиток традиційної етнокультури, сприяння традиційним формам агрогосподарювання й ремеслам місцевих громад.

Власне, в староосвоєних країнах (до яких відносимо й Україну) у межах природоохоронних територій сільський туризм виступає основою організаційною базою розвитку масового екологічного туризму.

Останнім часом в рамках багатоцільового туризму нещодавно з’явилося нове поняття «екоагротуризм» Цей вид туризму передбачає використання гостьових будиночків без господарів (як, наприклад, у Фінляндії) або агроосель, розташованих у межах чи пообіч біосферних заповідників і національних парків, які, поряд із заняттями екологічним сільським господарством, пропонують широкий спектр екологічних і спортивно-туристичних занять в т.ч. мисливство, рибальство тощо.

Однак, сільський зелений туризм (а також агротуризм) і екотуризм відрізняються основними цілями використання вільного часу. Сільський зелений туризм – це вид проведення вільного часу у формі стаціонарного відпочинку з можливістю недалеких радіальних виїздів чи походів. Натомість екотуризм – це вид проведення вільного часу у формі невпинного руху, відкриття дикої природи, маршрутного ознайомлення з природними й історичними атракціями території, похідного пізнання традицій і місцевої культури. (При цьому сільські оселі можуть використовуватись як база для ночівлі та харчування екотуристів).

У сільському зеленому туризмі саме рекреаційні ресурси є фундаментом успішного процесу розвитку екоагротуристичного бізнесу. Туристичні ресурси виступають передумовою виробництва конкурентного туристичного продукту.

Усі рекреаційно-туристичні ресурси поділяють на чотири складові: природні, історико-етнокультурні, соціально-економічні та інформаційні ресурси.

Природні агрорекреаційні ресурси – це навколишнє середовище з мережею сільских поселень, наявними природними об’єктами, що мають рекреаційні властивості, та ареалами малозмінених людиною природних екосистем.

Історико-етнокультурні агрорекреаційні ресурси – це об’єкти та явища матеріальної і духовної культури життєдіяльності етносу на території його історичного розвитку. До цього виду ресурсів належать пам‘ятки історії, матеріальної етнокультури, продукція народних ремесел, сакральної архітектури, духовної етнокультури.

Соціально-економічні агрорекреаційні ресурси – це історично сформована система сільського розселення, типи і розміри поселень, традиції народної забудови, традиції аграрної культури місцевого населення, соціальний клімат на селі.

Інформаційні агрорекреаційні ресурси – це інформація про сільську територію, її історію, культуру, природу і людей, яку турист отримує в турфірмі чи через інтернет.

Сільський зелений туризм – динамічний вид підсобної діяльності

Сільський туризм можна розглядати як додатковий щодо основної сільськогосподарської діяльності, тобто вид підприємницької діяльності, який дає селянам певні додаткові доходи, а також є способом підвищення зайнятості членів сільських родин.

Власником агрооселі можуть бути: фермер, селянин, який працює індивідуально на присадибній ділянці, селянин, який працює у сільськогосподарському підприємстві, а також інші мешканці села, зайняті у сфері обслуговування та соціальній сфері, тобто працівники сільради, пошти, вчителі, продавці тощо.

Варто ще раз наголосити: діяльність у сфері сільського туризму не належить до підприємницької діяльності. Тому грошові винагороди за такі прослуги не підлягають оподаткуванню. Законодавство також передбачає при певних умовах звільнення отриманих доходів і від податку на доходи фізичних осіб.

Нині необхідно внести доповнення в податкове українське законодавство стосовно пільгового оподаткування доходів, отриманих громадянами згідно з договорами оренди житла в сільській місцевості. Відповідно до чинного законодавства, цивільно-правові угоди між фізичними особами оподатковуються за ставкою 20%. Зрозуміло, що такий стан справ зумовлює надзвичайно низьку рентабельність і масову «тінезацію» послуг сільського зеленого туризму. Легальний розвиток зеленого туризму в селах України стане реальністю при узаконенні ставки податку на рівні 2 – 4% від ціни договору оренди приміщень агрооселі.

В Україні потрібно законодавчо звільнити агрооселі від сплати готельного збору та обов‘язкової державної стандартизації.

Для України найдоцільніше перейняти досвід Польщі у сфері сертифікації агроосель, де вона проводиться інспекторами польської Федерації сільського туризму «Гостинні господарства» кожні два роки. Згідно з польським законодавством, оселі для гостей не підлягають обов‘язковій стандартизації, але ці приміщення можуть використовуватися для надання послуг нічлігу лише при їх відповідності певним вимогам, затвердженим розпорядженням Голови Ради Міністрів.

В той же час перспективним висококонкурентним різновидом сільського зеленого туризму, поширеним у курортно-рекреаційних районах України, є побудова сільськими підприємцями житлових будівель готельного типу, призначених для надання населенню рекреаційних послуг у сільській місцевості.

На відміну від здачі сільськими господарями окремих кімнат у своїх оселях, цей вид сільського зеленого туризму є прогресивною формою малої підприємницької діяльності, що дає селянам основні доходи та сприяє підвищенню рівня зайнятості, а отже, добробуту членів сільських громад.

Селяни, які бажають розпочати діяльність у сфері малого туристично-готельного підприємництва, та ті, які вже надають цього виду послуги відпочиваючим на базі своїх пансіонатів, мають усі підстави розраховувати на підтримку держави. Вона, насамперед, має зводитись до встановлення пільгових ставок оподаткування сільських підприємців.

Що пропонує Україна в сільському зеленому туризмі?

Традиційним та найцікавішим в організації сільського зеленого туризму України славиться Карпатський регіон, в якому найбільш популярні:

• Природознавчий туризм. Карпатський регіон приваблює відвідувачів передусім величчю та природою.

• Фольктуризм – участь у різноманітних традиційних народних обрядах і святкуваннях.

• Кінний туризм на витривалих конях карпатської породи, що є найближчими родичами вимерлих диких коней-тарпанів, якими колись так славилися українські степи.

• Водний туризм – рефтинг. Це спуск на надувних човнах, плотах, катамаранах чи каяках гірськими річками.

• Винно-дегустаційний туризм. Завдяки багатовіковим традиціям домашнього виноробства, закарпатські вина стали однією з візитних карток цього краю.

• Історико-етнографічний туризм. Людей, незалежно від того, звідки вони приїжджають, цікавить багатовікова історія та культура краю, який вони відвідують.

• Велотуризм. Цей вид має чимало шанувальників. У Карпатському регіоні прознаковано десятки міжнародних веломаршрутів.

Найбільш популярний район Карпат, який охоплює території чотирьох областей: Івано-Франківську, Закарпатську, Львівську та Чорновицьку, в яких головними центрами СЗТ стали Яремче, Татарів, Ворохта, Верховина, Косів, Підзахаричи, Путила, Вижнина, Яблуниця, Ясиня, Рахов, Сколе та Славське.

Одним із актуальних напрямків організації обслуговування туристів у сільській місцевості України є т. зв.анімація, тобто пожвавлення програм обслуговування, відпочинку і дозвілля туристів, насичення цих програм ігровими елементами та шоу-продуктами.

У Карпатському регіоні (як і на Волині, Поділлі, Подніпров‘ї, Запоріжжі, Слобожанщині) перспективною формою анімації стала організація сільських анімаційних шоу-музеїв, в яких туристів зустрічають «живі» історичні персонажі (руські князі, гетьмани, козаки-запорожці, чумаки, Довбуш з опришками тощо).

В Україні об‘єкти туризму з колоритними анімаційними програмами є найпопулярнішими осередками масового внутрішнього й міжнародного туризму (наприклад, Музей народної архітектури у с. Пирогово біля Києва, ярмарка у с. Сорочинцях на Полтавщині, фестиваль сільських мистецьких колективів України у с. Боромля та багато ін.).

На весь світ славиться заповідне музейно-анімаційне середовище козацької доби на о. Хортиця в Запорізькій області (площа 3 тис. га, 12 км довжиною і 2,5 км шириною, прибережні скелі в окремих місцях сягають 40-метрової висоти).

Поряд з музеями «Історії запорізького козацтва», «Народної творчості та етнографії» на Хортиці діє кінний етнографічний театр «Запорізька Січ», який влаштовує масові театралізовані «Козацькі кінні ігри», і в них, при бажанні, може взяти безпосередню участь кожен гість. Тут таки можна спробувати зварити козацький куліш, опанувати козацькі ремесла та набути ратні навики тощо. Незалежно від пори року Хортиця приваблює фольклорно-театралізованими акціями («Запорізьке купала», «Запорізький щедрий вечір» тощо).

З початку ХХІ ст. у Подніпров‘ї розвивається анімаційний музейний комплекс Трипільської культури у м. Ржищеві й с. Трипілля, що на Київщині. Подібні заходи стали популярними як на Заході, так і на Сході, Півдні та Півночі України, причому анімаційні програми сільського зеленого туризму також включають спортивні ігри і змагання, народні танцювальні вечори під запальні мелодії троїстих музик, карнавали, вечорниці, ворожіння тощо з безпосередньою участю туристів.

Однак організація сільського туризму в українських селах обмежується низкою обставин.

Південь України.

Тут найбільшу популярність мають літній відпочинок в Криму. Море, сонце, фрукти, й це ще не все. Родзинкою Криму є його багатоетнічність. Дякуючи СЗТ, турист може доторкнутись до життя громад кримських татар, болгар, німців, греків, познати їх культуру й побут , споживати блюда традиційних кухонь та, звичайно, відвідати відомі пам‘ятки природи та історії.

Дуже цікаві можливості пропонує Миколаївська область в першу чергу на берегах Південного Бугу, де починається ландшафтний природний парк «Гранитно-степове Побужжя» та не менш екзотичний ландшафтний парк «Кинбурнська коса» з унікальною дикою природою.

Асоціація фермерів «Придунав‘є» запрошує на цікавий відпочинок в район Ізмаїла Одеської області з метою також відвідати біосферний заповідник з системою озер і познайомитись з неповторною культурою та звичаями багатьох націй, які тут перебувають.

Поділля.

Заслуговує особистої уваги. Основу цієї історичної території складають три області: Тернопільська, Хмельницька та Вінницька. Ця територія незвичайна своїм ландшафтом, що сформований невеличкими горами – Кременецькими, Товтрами, Вороняками, Гологорами, Оппілям та глибокими каньйонами Дністра, Південного Буга з численими притоками.

Через Поділля проходили шляхи нападів турок та татар на Україну, тому тут залишилось багато пам‘яток оборонної архитектури, серед яких відомі

Кам‘янець-Подільська та Хотинська фортеці. Своєю особистою гостинністю відрізняється Хмельниччина через свої програми відпочинку та оздоровлення в Кам‘янець-Подільському районі та Грицеві.

Центральний та Східний регіони.

Полтавщина пропонує для туристів відпочинок на берегах Хорола, Сули, Псла. Головний центр СТЗ – Миргород, Великі Сорочинці, Діканька – місця, пов‘язані з великим Гоголем, а також столиця українського гончарства – село Опишня, недалеко від якого можливо побачити найбільше в Європі скифське городище.

На батьківщині Тараса Шевченко в Черкаській області в м. Корсунь-Шевченківському, що на р. Рось, можливо побувати в колишньому центрі козацтва.

Північ.

Тут можливо виділити декілька територій, цікавих з точки зору пізнавального відпочинку недалеко від столиці Київ на живописних берегах Дніпра та місцевостях, де сформувались історико-архітектурні комплекси на матеріалах раскопок поселень Трипільської культури. Одним з найбільш цікавих є місто-музей Переяслав-Хмельницький.

Чернівецька область

Для Чернівецької області 2009 та 2010 р.р. стали періодом активного здійснення міжнародного пілотного проекту у сфері розвитку сфери агросадиб, який реалізується за фінансової і організаційної підтримки МЗС Республіки Польща – «Польська закордонна допомога 2009 та 2010».

Зазначений проект дозволив провести моніторинг стану розвитку агросадиб в області та професійне підвищення кваліфікації їх власників, ознайомити підприємців із засадничими умовами діяльності та особливостями функціонування садиб в Польщі, а головне – виявити проблемні місця та прогалини у організації діяльності садиб «зеленого» туризму у нашій області.

Спів-координатором виконання проекту від української сторони виступає Регіональний фонд підтримки підприємництва, партнером проекту – відділ туризму облдержадміністрації.

Однак організація сільського туризму в українських селах обмежується низкою обставин. Зокрема, до найнесприятливіших ми відносимо:

- наявну досі велику недовіру мешканців села до чужих, а отже, і до потенційних туристів;

- політично-економічну нестабільність;

- низький рівень інфраструктури, господарські подвір‘я в більшості випадків невимощені, відсутня централізована каналізація, в межах садиб не вистачає місця для організації активних видів відпочинку і «зелених» зон з доглянутим травяним покривом для, скажімо, змагання чи дитячих забав;

- санітарний стан питної води також незадовільний;

- будинки, призначені для туристів, мають переважно нетипову архітектуру, позбавлену сільських рис.

Успіх справи організації гостинності на селі визначають, насамперед, такі чинники:

1. У родині:

- професійна кваліфікація та вміння зацікавити;

- співпраця цілої родини;

- добрі стосунки з сусідами;

- особисті якості (комунікабельність, талант керівника).

2. У господарстві:

- локалізація;

- відповідні будинки, приміщення та інвентар;

- тип сільськогосподарської продукції;

- здорова їжа;

- безпека;

- місця рекреації на свіжому повітрі;

- можливість цікавих занять.

3. У регіоні та у селі:

- туристична атрактивність;

- інфраструктура;

- послуги;

- форми проведення вільного часу.

Сільське населення України здатне отримувати реальні доходи у сфері сільського туризму від таких видів діяльності, як:

- облаштування туристичних маршрутів;

- облаштування й експлуатація стоянок для туристів;

- роботи гідами чи екскурсоводами;

- транспортне обслуговування туристів;

- єгерська діяльність (полювання, аматорське та спортивне рибальство);

- послуги з прокату туристичного спорядження;

- послуги з прийому туристів та їх ночівлі;

- кулінарні послуги для туристів;

- підготовка культурних програм.

Сучасна концепція розвитку сільського зеленого туризму України.

Розвиток туризму в регіоні – це розвиток туристської індустрії даної території як складного комплексу міжгалузевих взаємовідносин. Щоб бути конкурентоспроможною туристська індустрія не може розвиватись стихійно. Вона потребує уважного та кваліфікованого управління.

Що таке туристичний кластер?

Це сконцентрована на певній території група взаємопов‘язаних підприємств і структур туристської індустрії та інших пов‘язаних з нею галузей (транспорта, зв‘язку, охорони здоров‘я та інші), які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного при створенні комплексного туристського продукта території.

Туристський кластер – це відносно компактна територія зростання туристської індустрії, що характеризується певною туристською спеціалізацією. При цьому особливо важлива атрактивна (приваблива) складова кластеру. Не менше значення мають також транспортні комунікації усередині туристичного кластеру, і що особливо важливо – зовнішні комунікації, які забезпечують транспортну близькість (доступність) по відношенню до головних цільових ринків.

Алгоритм створення програми розвитку туризму (в т.ч. СЗТ) на конкретній території:

1-й крок: Визначення туристського потенціалу території:

- ревізія існуючих туристских ресурсів;

- порівняння (SWOT-аналіз) існуючого комплексу туристських ресурсів з туристським ринком регіону, країни й світу, щоб зрозуміти, на яку нішу можливо розраховувати в перспективі.

2-й крок: Вибір стратегії розвитку пріоритетних видів туризму, виходячи з:

- атрактивності туристських ресурсів;

- потенціалу маркетингового позиціювання;

- рівня розвитку комунікацій усередині території;

- транспортної близькості по відношенню до головних цільових ринків;

- умови, що існують для формування туристичних кластерів.

3-й крок: Програма розвитку туристських кластерів території, що

включає поетапні складові:

- проекти (заходи) по розвитку основної атрактивної складової кластеру;

- проекти (заходи) по розвитку ефективної системи комунікацій і взаємодії між підприємствами туріндустрії;

- проекти (заходи) по розвитку інфраструктури кластера (інженерної, кадрової, інституціональної);

- проекти (заходи) по розвитку транспортної складової кластера, яка забезпечує вихід на головні цільові ринки.

4-й крок: Інвестиційні проекти, які необхідні для розвитку кластера.

Обов‘язки інвестора:

- досягнення цілей проекту з точки зору його ролі в кластері;

- дотримання строків реалізації проекту;

- забезпечення економічного ефекту;

- забезпечення соціального ефекту (робочі місця, податки, ін.)

Обов‘язки адміністрації:

- підготовка інвестиційного майданчика (повна документація з питань прав власності, умов користування земельною ділянкою, відомостей про існуючі комунікації, наявність ризиків);

- прозора, послідовна система необхідних погоджень з органами державної влади;

- система заходів підтримки проекта (пільги на податок на землю, обов‘язки по забезпеченню комунікацій, відсутність обтяжень).

5-й крок: Реалізація Програми

- проведення регулярного моніторингу на усіх етапах реалізації програми.

Резюме.

На формування подібного кластера туризму (СЗТ) потрібно 2-3 роки. В сучасних умовах формування таких кластерів виправдано та доцільно. Перший досвід кластерів СЗТ на Поділлі, в Прикарпатті, Севастополі свідчить про перспективність такого розвитку.

Автори:

Соколенко Станіслав Іванович – академік УАН з 1998р. (відділення машинобудування і підприємництва), Президент Міжнародної Фундації сприяння ринку, Віце-президент Асоціації «Поділля Перший», член Президії ТПП України, член Президії Спілки Економістів України, член Президії Асоціації ЄАН-Україна. Основним напрямком наукової діяльності є вивчення і дослідження в умовах світової глобалізації комплексних проблем формування та функціонування мережевих виробничих систем – партнерств, альянсів, кластерів як в розвинутих країнах, так і в тих, що розвиваються, та в країнах на етапі трансформації економіки, а також перспектив кластеризації в Україні. Автор 125 статей з проблем макро- і мікроекономіки.

Бузинський Микола Дмитрович – голова Регіонального фонду підтримки підприємництва по Чернівецькій області з моменту його створення – з 2002 року; консультант-представник з питань права, економіки і інвестицій фірми «Gebr. Sanders GmbH & Co» (Німеччина, м. Оснабрюк) на Україні. За період керівництва фондом – став ініціатором розробки та запровадження ряду важливих регіональних програм підтримки малого та середнього бізнесу в області, учасник багатьох міжнародних науково-практичних конференцій з питань розвитку бізнесу в Україні та налагодження міжнародних зв’язків. Учасник багатьох міжнародних проектів, що реалізуються на Україні за сприяння Міністерства закордонних справ та Міністерства економіки Республіки Польща.

Проект „Розвиток сталого сільського туризму. Зміцнення спроможності лідерів сільського розвитку” 2005-2007

Термін впровадження проекту:2006-2008 Проект охоплює 3 країни (Німеччину, Польщу і Україну). Асоціація економічного розвитку Івано-Франківщини спільно з Міністерством транспорту і зв’язку представляє українську сторону.Проект передбачає розробку спільної стратегії дій щодо розбудови інфраструктури та територій в межах транспортного коридору III. Інституція, яка фінансувала проект:Європейська Комісія Країни учасниці:Україна, Польща, Німеччина

Грудень 2011

Зустріч партнерів проекту „Гармонізація розвитку туризму в сільській місцевості Карпатського регіону”

5 грудня 2011 року відбулася чергова зустріч партнерів проекту „Гармонізація розвитку туризму в сільській місцевості Карпатського регіону”, що реалізується Асоціацією економічного розвитку Івано-Франківщини в партнерстві з головним управлінням з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Центром розвитку малого та середнього бізнесу Марамурешського повіту (Румунія) в рамках Програми прикордонного співробітництва ЄІСП Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2007-2013. У зустрічі партнерів проекту взяли участь представники Асоціації економічного розвитку Івано-Франківщини, головного управлінням з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Центру розвитку малого та середнього бізнесу Марамурешського повіту (Румунія). У рамках візиту учасники мали змогу ознайомитись з визначними туристичними об’єктами Яремчанського регіону. На зустрічі партнерів обговорено хід реалізації проекту в першому та другому семестрах проекту, ознайомлено з досягнутими результатами проекту, накреслено шляхи подальшого впровадження проекту. Під час засідання Марія Ковалів - заступник голови Ради Асоціації економічного розвитку Івано-Франківщини, керівник проекту ознайомила з впровадженням заходів проекту “Гармонізація розвитку туризму в сільській місцевості Карпатського регіону”, а саме з проведеними в рамках проекту дослідженнями, Стратегією розвитку Карпатського села; формуванням пілотного туристичного продукту «Мальовничі Сільські Карпати»; розробкою Карпатського календаря подій заходів культури і мистецтва та Правил поведінки туристів в Карпатах. Наталія Гасюк – заступник начальника головного управління, начальник управління туризму головного управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій Івано-Франківської обласної державної адміністрації висловила свої пропозиції з розробки спільного туристичного продукту „Мальовничі Сільські Карпати” та Карпатського календаря подій заходів культури і мистецтва. Раду Біг – виконавчий директор Центру розвитку малого та середнього бізнесу Марамурешського повіту (Румунія), координатор проекту з румунської сторони доповів про стан впровадження проекту в Румунії та висловив пропозиції щодо формування спільного туристичного продукту та Карпатського календаря подій заходів культури і мистецтва. Про проект Проект «Гармонізація розвитку туризму в сільській місцевості Карпатського регіону» реалізується Асоціацією економічного розвитку Івано-Франківщини в партнерстві з головним управлінням з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Центром розвитку малого та середнього бізнесу Марамурешського повіту (Румунія) в рамках Програми прикордонного співробітництва ЄІСП Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2007-2013. Мета проекту: сприяння соціально-економічному розвитку сільських громад Карпатського Єврорегіону на основі впровадження ефективної місцевої політики, дієвих механізмів підтримки розвитку та маркетингу туристичної індустрії в межах прикордонних територій України і Румунії. Цільова територія: Україна (Івано-Франківська область); Румунія (Марамурешський повіт). Цільові групи проекту: сільські територіальні громади регіону, надавачі туристичних послуг у сільській місцевості; туристичні інформаційні центри; працівники туристичної сфери; органи державної влади та місцевого самоврядування; інституції громадянського суспільства; потенційні туристи. Основні заходи проекту: 1. Формування спільної місцевої туристичної політики у відповідності до практики ЄС шляхом розробки та впровадження Стратегії розвитку Карпатського села й дієвої системи транскордонного маркетингу туристичних послуг. 2. Сприяння збереженню природної та культурної спадщини Карпатського Єврорегіону шляхом створення спільного туристичного продукту "Мальовничі Сільські Карпати". 3. Підвищення конкурентоспроможності сільських територій Карпатського Єврорегіону через впровадження Карпатського туристичного паспорту. 4. Підвищення рівня навиків і знань фахівців туристичної індустрії шляхом проведення Літньої школи. 5. Розбудова спільного інформаційного та маркетингового простору та більш позитивного іміджу Карпатського Єврорегіону на регіональних та міжнародних ринках

Грудень 2011

Засідання фокус-групи з розгляду результатів дослідження з оцінки якості надання туристичних послуг в сільській місцевості Івано-Франківської області

25 листопада ц.р. в м. Івано-Франківську відбулося засідання фокус-групи з розгляду результатів соціологічного дослідження, проведеного влітку в рамках проекту «Гармонізація розвитку туризму в сільській місцевості Карпатського регіону». Під час засідання учасники ознайомились з ходом впровадження проекту та результатами соціологічного дослідження з вивчення думки власників приватних садиб і туристів щодо оцінки якості надання туристичних послуг в сільській місцевості Івано-Франківської області та шляхів їх покращення. В опитуванні взяло участь 1000 туристів, які користувалися туристичними послугами під час відпочинку в сільській місцевості області, та 250 туристичних садиб, які надають свої послуги в туристичній сфері безпосередньо або в галузях, що забезпечують їх нормальне функціонування. За результатами дослідження, туристи, в основному, перебувають на відпочинку в сільській місцевості на Івано-Франківщині протягом 3-5 днів, на що вказали майже половина респондентів (49,1%); п’ята частина приїжджає на 6-10 днів; тільки незначна частина респондентів перебуває в населеному пункті більше 10 днів. Основна частина туристів добирається в населені пункти області автобусом (37,8%), автомобілем (37,5%) та поїздом (21,1%). Незначна частина респондентів відповіла, що добирається літаком. Більшість туристів надають перевагу пішохідним прогулянкам (62,2%). Кожний четвертий опитаний турист надає перевагу збору грибів та ягід; кожного третього приваблює верхова їзда, місцева кухня, відвідування музеїв, пам’яток культури і архітектури; чверть респондентів полюбляє катання на лижах та відвідування сувенірного ринку. Майже кожний п’ятий з опитаних туристів надає перевагу велосипедним мандрівкам, рибалці та ознайомленню із особливостями сільського побуту. Незначна частина туристів надає перевагу сплавам (9,2% респондентів), участі у житті села (випас худоби, доїння, сінокос, місцеві свята тощо) – відповідно 7,3%. Серед інших видів відпочинку респонденти відзначали також полювання (5,4%). Серед проблем, з якими зіткнулися туристи під час відпочинку в Івано-Франківській області, більше половини респондентів (53,9%) відзначили погані дороги; третина опитаних туристів поскаржилася на засмічене навколишнє середовище та обмежений доступ до Інтернету; 18,1% респондентів вказали на обмежений асортимент товарів в магазинах, 15,6% - відсутність культурно-розважальних закладів, 13,8% - недоступний мобільний зв’язок. Також було відмічено невідповідність ціни та якості послуг, недостатньо розвинуте транспортне сполучення та брак закладів харчування. Тільки 4,2% туристів вказали на погані умови проживання в закладах розміщення та 3,7% - на недоброзичливий обслуговуючий персонал. Серед послуг, брак яких спричиняє найбільший дискомфорт, опитані туристи відмітили також наступні: відсутність місць для паркування автомобіля, окремих санвузлів в будинку, брак можливостей користуватися пральною машинкою та кухнею, відсутність душу та ванни, відсутність холодильника або можливості дивитися телевізор. Під час опитування туристи висловили ряд побажань щодо покращення відпочинку в сільській місцевості та закладах розміщення в області. Зокрема, на думку туристів, слід звернути увагу на: стандартизацію якості послуг та інформаційне забезпечення (10,2%), надання більш широкого спектру додаткових послуг (9,2%), підбір кадрів (7,8%), зниження цін (7,3%), покращення стану доріг (6,8%), навчання персоналу (6,3%), наявність культурно-розважальних заходів в закладах розміщення (5,8%). Менше 5% опитуваних звернули увагу на необхідності передбачити місця для відпочинку дітей та пристосування для інвалідних візків, надавати підтримку туристичним об'єктам з боку влади, здійснити благоустрій територій, налагодити транспортне сполучення, забезпечити облаштування громадських санвузлів, прокладення газо- і водопроводів в селі, відповідність цін та якості послуг, вивчення іноземного досвіду, прибирання лісів, наявність кондиціонерів та звукоізоляції. Щодо туристичних садиб, за даними соціологічного дослідження майже половина туристичних садиб працює від 3 до 5 років (44,0% від загальної кількості респондентів). Менше 1 року працює 6,4%, 1-2 роки – 22,8%, 6-10 років працює 16,4%. 7,2% респондентів вказали на те, що працюють 11 і більше років. Основними послугами, які надають садиби, є проживання (99,6% від загальної кількості респондентів) і харчування (86,4%). Окрім того, більшість садиб додатково надають такі послуги: екскурсійні (72,8%), транспортні (58,0%), послуги культури мистецтва, спорту (51,2%), розважальна програма (29,6%), інформаційні (27,6%), Інтернет (26,8%) та оздоровчі (13,6%). Щодо додаткових послуг, які надають садиби, половина респондентів вказала на послугу лазні. Частка інших послуг досить незначна, зокрема респонденти відмітили такі: басейн, їзда на квадроциклах та конях, догляд за дітьми, майданчики відпочинку, мангал, полювання, риболовля, рафтинг, оренда лижного спорядження, більярд, етнотуризм, тренажери, супутникове телебачення, паркування автомобілів, прання одягу, велотуризм, теніс та продукти бджільництва (1,2%). Серед найбільших проблемних факторів, що заважають розвитку бізнесу, респонденти назвали наступні: відсутність фінансових ресурсів, нерозвинута інфраструктура, корупція, недосконалість законодавства, високий податковий тиск, злочинність та крадіжки, недостатність культурно-мистецьких заходів, незадовільна екологія, низька якість послуг, низька кваліфікація робочої сили, відсутність екскурсійних програм, недостатнє інформаційне забезпечення. Для ефективно вирішення вищеназваних проблем респонденти запропонували наступні шляхи їх вирішення: розвиток інфраструктури (27,8%), прийняття закону про "Зелений туризм" (14,8%), допомога збоку влади (13,0%), навчання персоналу (11,1%), інформаційне забезпечення (9,3%), проведення фестивалів, виставок (5,6%), кредити під низькі відсотки (3,7%), покращення фінансування та збереження екології (1,9 %). За результатами дослідження 106 садиб, або 42,4% від загальної кількості опитаних респондентів, виявили бажання взяти участь у Літній школі. Більшість респондентів (43,2 %) готова взяти участь у створенні спільного туристичного продукту "Мальовничі Сільські Карпати". Детально ознайомитися із результатами дослідження можна в Асоціації економічного розвитку Івано-Франківщини. Довідково:Проект "Гармонізація розвитку туризму в сільській місцевості Карпатського регіону" реалізується Асоціацією економічного розвитку Івано-Франківщини в партнерстві з головним управлінням з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій облдержадміністрації та Центром розвитку малого та середнього бізнесу Марамурешського повіту (Румунія) в рамках Програми прикордонного співробітництва ЄІСП Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2007-2013. Більше інформації про проект та можливості долучитися до його реалізації можна отримати в Асоціації економічного розвитку Івано-Франківщини (www.aedif.if.ua).

Березень 2011

Відбулася інавгураційна конференція «Гармонізація розвитку туризму в сільській місцевості Карпатського регіону»

1 березня 2011 року в м. Івано-Франківську в рамках проекту «Гармонізація розвитку туризму в сільській місцевості Карпатського регіону», що реалізується Асоціацією економічного розвитку Івано-Франківщини в партнерстві з головним управлінням з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Центром розвитку малого та середнього бізнесу Марамурешського повіту (Румунія) в рамках Програми прикордонного співробітництва ЄІСП Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2007-2013, відбулася інавгураційна конференція за участю партнерів проекту, представників органів місцевої влади, туристичного бізнесу, туристично-інформаційних центрів та громадських організацій Івано-Франківської області. Метою конференції було офіційне відкриття проекту «Гармонізація розвитку туризму в сільській місцевості Карпатського регіону». На конференції представлено інформацію про проект, туристичний потенціал Івано-Франківської області, діяльність партнерів проекту, а саме Центру розвитку малого та середнього бізнесу Марамурешського повіту та Карпатського фонду - Україна, ознайомлено з розвитком сільського туризму як пріоритетного напрямку розвитку Карпатського Єврорегіону. Програма конференції передбачає обговорення учасниками конференції основних напрямків реалізації проекту, що сприятиме налагодженню відкритого діалогу між учасниками конференції, міжсекторного партнерства в реалізації проекту. Начальник головного управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій Віталій Семків ознайомив учасників конференції із проектами, що реалізуються в рамках Програми прикордонного співробітництва Угорщина - Словаччина - Румунія - Україна, відзначив важливість реалізації проекту у сфері туризму, Марія Ковалів - заступник голови Ради Асоціації економічного розвитку Івано-Франківщини ознайомила учасників конференції з проектом «Гармонізація розвитку туризму в сільській місцевості Карпатського регіону», окреслила основні завдання та заходи проекту. Наталія Гасюк – заступник начальника головного управління, начальник управління туризму головного управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій Івано-Франківської обласної державної адміністрації ознайомила учасників конференції з туристичним потенціалом області, Раду БІГ – виконавчий директор Центру розвитку малого та середнього бізнесу Марамурешського повіту, координатор проекту (Румунія) презентував діяльність Центру як партнерської організації проекту. Тетяна Пащенко– координатор програм Карпатського фонду – Україна ознайомила учасників конференції з діяльністю Карпатського фонду – Україна та його ролі в організації та створенні транскордонних партнерських мереж, Павло Горішевський– голова Івано-Франківської обласної Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні ознайомив присутніх з розвитком сільського туризму як пріоритетного напрямку розвитку Карпатського Єврорегіону. Учасники конференції обговорили важливість впровадження проекту в сільській місцевості Карпатського регіону, отримали вичерпні відповіді на свої запитання, висловили свою готовність до участі в заходах проекту.

Результати дослідження з оцінки якості надання туристичних послуг в сільській місцевості Івано-Франківської області Туризм 30.11.2011 Головне управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв'язків та інвестицій

В Івано-Франківську відбулося засідання фокус-групи з розгляду результатів соціологічного дослідження, проведеного влітку в рамках проекту «Гармонізація розвитку туризму в сільській місцевості Карпатського регіону». Під час засідання учасники ознайомились з ходом впровадження проекту та результатами соціологічного дослідження з вивчення думки власників приватних садиб і туристів щодо оцінки якості надання туристичних послуг в сільській місцевості Івано-Франківської області та шляхів їх покращення. В опитуванні взяло участь 1000 туристів, які користувалися туристичними послугами під час відпочинку в сільській місцевості області, та 250 туристичних садиб, які надають свої послуги в туристичній сфері безпосередньо або в галузях, що забезпечують їх нормальне функціонування. За результатами дослідження, туристи, в основному, перебувають на відпочинку в сільській місцевості на Івано-Франківщині протягом 3-5 днів, на що вказали майже половина респондентів (49,1%); п’ята частина приїжджає на 6-10 днів; тільки незначна частина респондентів перебуває в населеному пункті більше 10 днів. Основна частина туристів добирається в населені пункти області автобусом (37,8%), автомобілем (37,5%) та поїздом (21,1%). Незначна частина респондентів відповіла, що добирається літаком. Більшість туристів надають перевагу пішохідним прогулянкам (62,2%). Кожний четвертий опитаний турист надає перевагу збору грибів та ягід; кожного третього приваблює верхова їзда, місцева кухня, відвідування музеїв, пам’яток культури і архітектури; чверть респондентів полюбляє катання на лижах та відвідування сувенірного ринку. Майже кожний п’ятий з опитаних туристів надає перевагу велосипедним мандрівкам, рибалці та ознайомленню із особливостями сільського побуту. Незначна частина туристів надає перевагу сплавам (9,2% респондентів), участі у житті села (випас худоби, доїння, сінокос, місцеві свята тощо) – відповідно 7,3%. Серед інших видів відпочинку респонденти відзначали також полювання (5,4%). Серед проблем, з якими зіткнулися туристи під час відпочинку в Івано-Франківській області, більше половини респондентів (53,9%) відзначили погані дороги; третина опитаних туристів поскаржилася на засмічене навколишнє середовище та обмежений доступ до Інтернету; 18,1% респондентів вказали на обмежений асортимент товарів в магазинах, 15,6% - відсутність культурно-розважальних закладів, 13,8% - недоступний мобільний зв’язок. Також було відмічено невідповідність ціни та якості послуг, недостатньо розвинуте транспортне сполучення та брак закладів харчування. Тільки 4,2% туристів вказали на погані умови проживання в закладах розміщення та 3,7% - на недоброзичливий обслуговуючий персонал. Серед послуг, брак яких спричиняє найбільший дискомфорт, опитані туристи відмітили також наступні: відсутність місць для паркування автомобіля, окремих санвузлів в будинку, брак можливостей користуватися пральною машинкою та кухнею, відсутність душу та ванни, відсутність холодильника або можливості дивитися телевізор. Під час опитування туристи висловили ряд побажань щодо покращення відпочинку в сільській місцевості та закладах розміщення в області. Зокрема, на думку туристів, слід звернути увагу на: стандартизацію якості послуг та інформаційне забезпечення (10,2%), надання більш широкого спектру додаткових послуг (9,2%), підбір кадрів (7,8%), зниження цін (7,3%), покращення стану доріг (6,8%), навчання персоналу (6,3%), наявність культурно-розважальних заходів в закладах розміщення (5,8%). Менше 5% опитуваних звернули увагу на необхідності передбачити місця для відпочинку дітей та пристосування для інвалідних візків, надавати підтримку туристичним об'єктам з боку влади, здійснити благоустрій територій, налагодити транспортне сполучення, забезпечити облаштування громадських санвузлів, прокладення газо- і водопроводів в селі, відповідність цін та якості послуг, вивчення іноземного досвіду, прибирання лісів, наявність кондиціонерів та звукоізоляції. Щодо туристичних садиб, за даними соціологічного дослідження майже половина туристичних садиб працює від 3 до 5 років (44,0% від загальної кількості респондентів). Менше 1 року працює 6,4%, 1-2 роки – 22,8%, 6-10 років працює 16,4%. 7,2% респондентів вказали на те, що працюють 11 і більше років. Основними послугами, які надають садиби, є проживання (99,6% від загальної кількості респондентів) і харчування (86,4%). Окрім того, більшість садиб додатково надають такі послуги: екскурсійні (72,8%), транспортні (58,0%), послуги культури мистецтва, спорту (51,2%), розважальна програма (29,6%), інформаційні (27,6%), Інтернет (26,8%) та оздоровчі (13,6%). Щодо додаткових послуг, які надають садиби, половина респондентів вказала на послугу лазні. Частка інших послуг досить незначна, зокрема респонденти відмітили такі: басейн, їзда на квадроциклах та конях, догляд за дітьми, майданчики відпочинку, мангал, полювання, риболовля, рафтинг, оренда лижного спорядження, більярд, етнотуризм, тренажери, супутникове телебачення, паркування автомобілів, прання одягу, велотуризм, теніс та продукти бджільництва (1,2%). Серед найбільших проблемних факторів, що заважають розвитку бізнесу, респонденти назвали наступні: відсутність фінансових ресурсів, нерозвинута інфраструктура, корупція, недосконалість законодавства, високий податковий тиск, злочинність та крадіжки, недостатність культурно-мистецьких заходів, незадовільна екологія, низька якість послуг, низька кваліфікація робочої сили, відсутність екскурсійних програм, недостатнє інформаційне забезпечення. Для ефективно вирішення вищеназваних проблем респонденти запропонували наступні шляхи їх вирішення: розвиток інфраструктури (27,8%), прийняття закону про "Зелений туризм" (14,8%), допомога збоку влади (13,0%), навчання персоналу (11,1%), інформаційне забезпечення (9,3%), проведення фестивалів, виставок (5,6%), кредити під низькі відсотки (3,7%), покращення фінансування та збереження екології (1,9 %). За результатами дослідження 106 садиб, або 42,4% від загальної кількості опитаних респондентів, виявили бажання взяти участь у Літній школі. Більшість респондентів (43,2 %) готова взяти участь у створенні спільного туристичного продукту ”Мальовничі Сільські Карпати”. Детально ознайомитися із результатами дослідження можна в Асоціації економічного розвитку Івано-Франківщини. Довідково: Проект „Гармонізація розвитку туризму в сільській місцевості Карпатського регіону” реалізується Асоціацією економічного розвитку Івано-Франківщини в партнерстві з головним управлінням з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій облдержадміністрації та Центром розвитку малого та середнього бізнесу Марамурешського повіту (Румунія) в рамках Програми прикордонного співробітництва ЄІСП Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2007-2013. Більше інформації про проект та можливості долучитися до його реалізації можна отримати в Асоціації економічного розвитку Івано-Франківщини (www.aedif.if.ua).

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1359; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!