РОХАС «ТРАГІКОМЕДІЯ ПРО КАЛІСТО ТА МЕЛІБЕЮ»

РАННЄ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Раннє Сер - XIII – XIV,Пізнє Сер. XIV – 1475, Відродження в Каталонії - кінець XIV - XV

Загальноісп. Ренесанс ранній період -1475-1550

Пізній (Високий) - 1550- середина XVII

З найдавн. часів Пірен пів-рів насел. ібери, на яких напад. фінікійці, греки, кельти, карфаген. У 3-2 ст. до н. є. римляни. Місцеве нас- романізоване, всюди ввод. латина. З 2-3 ст. = християнізація Ісп. На початку 5 ст. = германські пл.,які поступово зливаються з іберо-римським нас, яке знаходилось на більш високому рівні культури.

- 711 р. нова навала в Ісп=африк.маври(бербери) й араби. Захоп. майже всю терит., тільки на Пн., в горах, утвор. незал. корол.Астурія і Країна басків=повстання проти завойовн.719-  Розп. процес відвоюв. Ісп.своєї терит. = реконкіста. Особл. успішною була в 11-13 ст. У процесі рек склалась ісп. держава, сформувався нар.характер.

На розв. Ісп. к-ри вплив. античність, хр-во (католицизм).араб к-ра. Рання нар.поезія не збереглась, бо ісп. духовен вваж її не гідною запису. 1 пам'ятки ісп. мовою (акти, збірки законів та ін.) належать до 9-10 ст.

Найстар пам'ятки ісп. лір. поезії = харча. Ар. та єврей. поети в Андалузії вик. жанр «мувашшах» - невелика поема, що викон. під муз.акомп.. Скл.від 4 до 10 строф. Ост «харча» - висновок з гол.зміст. навант.+ Пісні на різні випадки життя: травневі, похоронні, весільні, карнавальні.

В ісп.нар.поезії до 14 ст. домін. лір. епос, творц. і нос. = хуглари – брод. поети і артисти, що влашт. вистави на вул. міст та в замках феодалів. В поемах відобр. історія середньов. Ісп: феодальні міжусобиці, реконкіста.Осн.жанри:міфи,пісні,легенди.

В той же час склад. т. зв.«вчене ми-во» (mester de clerecia), яке створ дух. особами і протистояло "хугларскому ми-ву" (mester de juglaria). Вин. на осн. ант. чи бібл. сюж. та реліг. легенд, споч.створ. на лат.мові, згодом - на нар. ісп.Гонсало де Берсео, що писав житія святих. Твори, присвячені Діві Марії та інші рел. оповід. - 1 каст. поет, ім'я якого дійшло до нас. На відміну від інших клериків. Б. Вик. зроз. нар. мову. Кращий твір - «Чудеса нашої сенйори». Що скл з 25 розппро чудеса Богоматері.

НАРОДНО-ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС

Н.г.е. - один із гол. жанрів нар. творч., період перех. від первісного до феодально-рабовласницького ладу.

Ведучі жанри н.г.е.: пісня, розгорнуті епічні поеми

Осн.теми: 1. феодальні чвари (феод – кусок землі)

2.Реконкіста-б-ба з арабсько-маврит.навалою

3. Кастилія і її піднесення у боротьбі з загарбниками

Осн. жанр - розгорнута поема. Перл - «П про мого Сіда».

Зафікс. невел к-сть поем в ісп. Хроніках 11 -13 ст.

Важл джер- Всезаг Ісп. Хроніка, зафікс. в 14 ст.

11-13ст. - розквіт н.г. е.

Від.поема, що збер. «Про 7 інфантівЛари» -сюж зафікс у Всезагальній Хроніці. Поема ма істор.підгрунт, та в ній багато фолькльорн.сюж.,сім-побут.тематика

У Неххельській хроніці 13ст. «Cantar sobre el conde Fernán Gonzales»,нар.герой ісп.10ст, з іменем якого повяз.і «Легенда про графа Фернандеса Білі Руки»та «La condeza traidora y el conde Sancho Garcia»

14 ст. - занеп (відч вплив фр.літ.)Хуглар - твор і носій н.г.е.

В 14 ст. з'яв нов жанр н.г.е. - романс - кор лір-еп поема

(розповідь + сюжет + емоції) Споч – нар.романс

Згодом - авторський (15-16 ст.)

В Ісп.розрізн. «давні» (народні, анонім.творч.в нар гер.еп) та «нові» (артистичні, створ.поетами).Спершу р. переспівув. в нар,під гіт, продоброчесн., достоїн без зради Сер.15ст придв.каст.поет Карвахаль=1й артист.р.

Теми:-істор.р.(феод.чвари),прикордон(сутички між ісп.і мусульм.), мавритан, побут, ліричні(любов ісп.і маврит.)

ІСП.ПРОЗА ХІІ-14 СТ.

Перші зразки прози на ісп. мові =поч. 13ст. Важл. роль у ств каст прози і в розповс каст мов = король Альфонс X, (Мудрий). Його двір =центр для вчених і поетів. Склав зб. законів «Сім частин»- 1 в Євр не лат, а нар мовою.Ці зак запров лише через100 р. Об'єднав різні ісп. хроніки в - Всезагальну хроніку. Приймав участь у створВеликої і всезаг історії Ісп. Пис.істор.праці. писав на галісійському діалекті-світськ, реліг змісту «Кантіґас», вплив поезії трубадурів. Реліг пісні присвяч Марії.

Вид.представн.небіж Альфонса-Хуан Мануель Його вваж.творцем ісп. худ. прози, що заклав основи ісп. новели. Напис. бл. 20 творів, але все пропало. Збер восн. мор.-дид. праці. В його тракт. багато істор.прикл. з реаль жит, притчі, байки, анекдоти, афоризми, прислів'я. Його «Книга прикладів графа Луканора і Патроніо», мор-дид твір, обрам поема, сюж джерела-ант.епос, араб. байки, бібл. та оригі сюж. Пробл-влада, держава, король, народ, реконкіста, честь людини, сім-побут тематика.

Ост. чв 13- 1 пол.14 ст. - Хуан Руїс, старшосвящ з Ітти. Його перу = «Книга хорошої любові», розп про його жит та любпригоди-поема середньов реліг мотиви + життєлюбн. Помогла формуванню шахрайського роману.

Перо Лопес де Айяла.простлавився склад.хронік Кастилії, де намаг бути об'єкт, крит.оцінки історії, сус-ва,

 вл погляду на реліг події. Склад, з 4 частин, кожна присвяч13 ісп.королям. нал. до «особистих хронік королів». Критик придв життя, засудж фаворитизм, інтриги, лицемірство, підлабузництво.

ХУАН РУЇС “EL LIBRO DE BUEN AMOR”

X.Р. - поет ісп Середньов. Старшосвящ з Ітти. Його єд книжка, з якої мож взяти інформ. З його об'ємно творч збер лиш те,що увійшло в книгу. Пис пісні для вуличних маврит. та єврей. танцюр. Через це толед єпископ був незадов= в'язницюна13 р =пише книгу,що не має аналогів - це роман у віршах7000 віршів. Твір дуже скл за будовою. Спостеріг. жанрова різноманітність. Це мозаїчне полотно, що склад, з частинок (сюжетів). Вик. як елемент обрамлення автобіограф.розповідь+тут є ел крутійського роману, бібліограф., збір байок, обробка франц.фабліо, мор-дидакт., філософ., етичні роздуми. Тут є переказ Овідія «Наука кохання», цикл ліричних віршів, алегоричні епізоди.

«хороша любов» - це чиста л., любов душі до Бога, але є і грішна, шалена л.але не вся погана, а може бути хороша - це новизна. Він поважає жінок. Почуття до жінки розкрив.найкр.риси в люд.- думка доби Середньов.

повчальна лінія перебивається розваж відступами, в яких автор показ своє знайомство з лат.клас. поезією(Овідієм), з поез.трубадурів, з фр. куртуазним ром, зі скарбами араб. л-ри.Захопл розповідь за рахунок основної «шахрайської» лінії.

Розповідь про його життя та пригоди,реліг мотиви +життєлюбство= формув ісп. шахрайського роману.

Демократизм автора дозвол критик суч. і прогол.право люд. на щастя, яким би миттеєвим воно не було перед обл. Бога і смерті. Поезія відрізн природністю та живістю тону, в ній перев сатиричний, сатира - сміх, нікого не ображає, немає сарказму; автор вказує на зіпсутість римського двору, на шкідливий вплив грошей. Розповідь про любов Дона Мелона de la huerta до Дон'ї Сливи, зустрілись за допомогою звідні, але вони кохають один одного. Хороша л.:духовна близькість і земна л. з'єднані воєдино, спирається на людський розум. Ця книга - енциклопедія земної любові. Закінчується смертю коханої. Х,Р. мастер жіночого портрету.

Л-РА ПЕРЕДРЕНЕСАНСУ

15 ст.-перехід до доби Ренесансу.Кастілія-мог.держ. Розвиток промисл.сприяє розв. світської к-ри. В Каталон.помітний жанр істор.роману=переклади європ.рицарських ром.Спроба напис.свої=замальовки риц.придворн.побуту.,форм.культ прекрасн.дами. Найпопул.риц.ром.15ст.=»Тіранд Білий» Марторреля

Відкрив універи в Барселоні, Хероні, де вивч праці ант істор, філос. Перекл твори Лівія, Сенеки, Гораціо, Бокаччо «Декамерон». Каталонія приєдн.до Кастилії. В Кат вкінці 14ст. форм італ.школа поетів, під впл. лірики провансальських трубадурів.

Від.кат.поет. Андре Фебре. Зберегл. 15 поезій. Заклик.до б-би проти маврів, багато творів реліг. змісту –оспівув. Діви Марії, люб.лірика з новим погляд на жінку.

- Джорджі де Сан Джорджі (кін. XIV). знай з лірПетрарки, запозичив у нього прийом антитези.+реабілітац.жінки,права на кохання. Рицар.л-ра вперше заговор.про те,що жінка не гріховна і її тре поваж. «El libro de las doñas»

Найвид. поет Кат - Аузіас Марк. Спадщина -138поет творів: «Пісні кохання» - психол кох важлив. ніж інтрига, дає класифік любові.Є дух поч і тілесне. Ост. твір -«Духовна пісня» - зверн до Бога, молитва, сповн люб до всього земн;

Поч. формув.зовсім нові жанри роману, сатир поезія. З'яв збдрук романсів (кансон'сри). Найбвідомі - Хуана Баени.

 Верш ісп. поезії XV ст.творчість 3 поетів:

Лопеса де Мендоса і Маркеса де Сантільяна («Старий шинок біля вогнища») і Хорхе Манріке, який зал. Невел к-сть люб і сатир віршів, славу «Строфи Хорхе Манріке на смерть його батька», скл, з 3 частин: зіткнення життя зі смертю+життя, що веде до потойбічного світу+життя земне - чесне, слава в пам'яті нащадків. Наше життя - небезслідне.

Парал розвив сатир жанри, =тема смерті, як живу істоту, що карає за гріхи. Зразкова поема - «Танець смерті»

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

В 2 пол.16 ст. сформ.ісп. нар театр Вплив.нар ми-ва, церкви (рано виник жанр реліг.змісту).

Форм. реліг.+світський театр

Світський=любов до співу і танцю(з Кадізу найкр.танцюристки) Вплив рим.театру=міми,актори. Танці-сарабанда, ескарраман,чокона. Церква і влада засудж. Танці-пластич.ілюстр.до слів пісні,на реліг.свята дівчат замовл.

Релігійний-ілюстр.до реліг.текстів. Літургійна драма-6-7ст, містерія (актос сакраменталес)-осн.жанр рел.театру.З часом розвив.придворн.літ.театр на чолі з Хуаном де Енсіна

Поряд з придворним розв. інародний бродячий, очолює Лопе де Руеда.Все для народу: ментальність смаки,мова

Видатним драм був Лопе де Вега неоціненна спадщ. Гол. його доробок= драм. твори,понад 1800 ком і 400 ауто (рел.п'єси). Більшість втрач. До нас = 426 ком і 42 ауто. П'єси враж шир. охопл. життя, різноман.тем і персон. Проблем: соц-політ, перев на істор мат, і прив-побутові.т. зв. комедії плаща і шпаги. =інтриги,перевага розв дії. Зобр побут дворян с-ства,як закох герої, подолавши ієрарх перепони і стару мораль, поєдн в шлюбі («Собака на сіні», «Дівчина з глечиком», «Учитель танців», «Мадрідська сталь».

Школа Л. де В. Тірсо де Моліна.=понад 400 п'єс збер побут комедії та комедії-інтриги. Найпоп «Хіль, зелені штани». Писав народногер п'єси, та дух драми. «Севіль бешкетник». Перший ввів образ дон-жуана, мета якого насол звабл жінок.Хуан Луїс де Аларкон і Мендоса. нар.-гер.п 'єси «Ткач із Сегов'ї» - осн.нар. повст. драми честі «Жорстокість в ім'я честі» соц-політ.п'єси «Володар зірок» реліг змісту «Антихрист» - людина грішна завжди тяжіє до вічної любові

РОХАС «ТРАГІКОМЕДІЯ ПРО КАЛІСТО ТА МЕЛІБЕЮ»

Одним з 1 найбзначимих явищ ісп л-ри раннього Ренесансу був твір «Трагікомедія про Калісто і Мелібею»=«Селестина». Жанр визначити не просто. Це прозова розповідь, яка має ознаки роману, але подана вона в формі діалогу. Уперше твір виданий у 1499 p., потім він перероблі пошир і в остаточному варіанті вийшов у світ у 1502 р.

Зміст твору і особл стилю вказують, що автор зверт до різноман джерел: комедій Плавта і Теренція, «Декамерона», творів середньов нац л-ри. «Селестина» - цілком оригін, нац ісп. твором, його зміст = трагічна історія 2 закоханих знатних - Калісто і Мелібеї, які необачно вдаються за доп до звідниці Селестини. Історія зак загибеллю всіх осн персон. Тут звучать середньов мотиви (гріховність кох і немин покар за нього), загалом зміст є вже ренесансним. Гуманіст. трад = люб пристрасть як почуття високе й природне.

Мелібея=втілення довершеності й водночас чуттєвої реальності краси. Але найвираз гум тенденції у зобр перс міського дна на чолі з Селестиною. Вона і є найвизн у творі х-ром. Селестина - звідниця, власниця публ.будинку, єдиним богом для неї є золото. з таких міркувань вих. Селестина, беручись улаштувати побачення Калісто з Мелібеєю. Селестина покл тільки на себе, це люд. діяльна й енергійна, і разом з тим цілком амор. й безсор. ЇЇ оточення - шахраюваті слуги, нахабні і водночас жалюгідні повії.

   Персонажі «низького» плану висловл. крит ставл до різних сторін тогоч дійсності.

Відпов до 2 сюж ліній поєдн у творі і 2 стиліст. струмені: вишуканий і дещо піднесений стиль мови Мелібеї, Калісто, Плеберіо - і жива, простонародна, нерідко з відтінком вульгарності мова оточення Селестини.

Значною мірою впл на розв жанру роману і драми в ісп.л-рі. Зокрема, вона дала початок новій темі, яка буде безпосередньо продовжена в «шахрайському» романі.

ВІДРОДЖЕННЯ В ІСПАНІЇ

Раннє Відр кін XV- 1 пол XVI ст., зріле і пізнє охопл 2 пол 16- перші десятиліття XVII ст.

розвив, в складних соц.-політ.умовах. Феод. чвари ще не зак. Тому королі-католики ведуть сув б-бу з аристократією.

Іс. Ренесанс розвив. під впл іт ренесансу, що форм під впл ант к-ри. Великий вплив =творчість нідерл.гуманіста Еразм Ротердам вчений, письм.перекл.антич.творів. «Домашня бесіда», «Похвала глупоті» Еразм - засн ренес і педагогіки. Еразмізм -вчення дуже розповс в Євр і вплив на розв ренесансу в Ісп. В 16ст. Ісп нал до 60% всього світ зап золота. В XVII ст. в Ісп. вже є конкуренти, дуже вел.флот мають фр.,гол.,англ.=б-ба за колон.      

XV ст. Іспанія була тісно пов'яз з Іт.,особл з тв Данте, Петрарки і Боккаччо. Під впл Петрарки створ в Ісп сонет (маркіз де Сантільяна), з'яв. в аристокр л-рі дидакт. поезії, алегор твори, епічні поеми, твори сатиричного характеру.

Л-ра спиралася як на досвід ант і гуманістї л-ри євр.країн, Від початку в ній визн 2 напр: трад нар. л-ра, а другий, «учений» - на вик. античн. 1 напрям був провідним

Х-рні риси ісп л-ри: демократизм, багата уява, пристрасність, орган засв й збереж.нар поет форм. Розвив епос, проза, драма. Ренес.поезія-Інтенс.розв в 1 пол. 16 ст. вид.лірик -Гарсіласо де ла Вега – тип.предст. доби Відр., 49 лірвіршів, в осн сонети. Осн. тема – кох. витонч, романт, лицарське.

Розв. лірика і нов жанр - епічна поема ренес х-ру. Оспів. героїка подвигів іспанців, мужність шукачів пригод, відобр відкриття і завоюв нових країн. Зразок - поема «Арнаукама» Алонсо де Ерсілья. Це оповідь про війну, яку вела Ісп. проти місц.племен

Вид зразком епопеї є поема «Лузіада», португ Камоенс Поет,

Луіс де Леон рел-філос лірика. трактат «Досконала дружина» про обов'язки ідеальної дружини. Також розв.роман.ренес-рицарськ. 1 «Амадис Гальський», Гарсі де Монтальво, пасторальний «Діана», «Галатея»,Серв. «Аркадія» Лопе де Вега., після Селестини=шахрайський

Представн.Хуан Луїс Вівес, Фернандо де Рохас, Матео Алеман, Франсіско Кеведо. Найв досягн ісп л-ри Відр була творчість Сервантеса і Лопе де Вега

КРУТІЙСЬКИЙ РОМАН

Найбільш від.романиренесансно-рицарський.Для творів цього жанру властиві риси середньов авантюрно-гер риц роману + гуманіст змістом. В Ісп були створ числ рицарські ром, найвизначн з них 1 роман - «Амадис Гальський», Гарсі де Монтальво. в творі панув атмосф вигадки й нестр фантазії, які протист реальній дійсності. Тому гум були гостро проти =сатира Сервантеса.

Пасторальний-вплив ант.л-ри,в основі ант.міфолог.,витончена та ніжна повага жінки на лоні прир.»Діана» Хорхе Монтемайор, «Галатея» Сервантеса, «Аркадія» Лопе де Веги.

В сер.16стол. вин.Шахрайськийроман.або пікарескним Зубожіння різних верств населення, жадоба легкої наживи = маси авантюрн, бродяг, нероб, жебраків, злодіїв.=- пікарос Схема таких романів:

-Гол.герой-хлопець-сирота, позбавл.зас.до життя, мусить дбати про себе,розповідь від 1 особи. -роман-ретроспекція-почин з щасл.кінця.

Шир.панорама жит.різних верств нас., життя без прикрас.

Мор.-дидакт.роман «виховання»,риси філос.роздумів, ситуац., Відкрита епізод. констр.роману, скл. З окр мал.новел та оповідей.

 2 образи автора:-стара люд. з жит. досвідом, розповідь дидакт. З гумором+молода люд. Доля люд. обумовл. сусп.життям

1 шахр ром= твір «Життя Ласарильйо з Тормеса», Імя автора нема. За формою - це автобіографія пікаро, розказ ним уже в час надійн достатку. Склад з низки епізодів, кожний з яких відіграв свою роль у вих.Ласарильйо і форм його свідом.

Протягом усієї розповіді ставлення автора до героя змінюється.

У критичному плані змальовані в романі різні сторони соц життя. Люди, яким служить Ласарильйо,- це характерні типи феодально-абсолютистської Іспанії.

Яскравими й переконливими є образи священнослужителів. Усі вони зображені гостро критично, що надає твору антицерковної спрямованості. Тому роман був засуджений інквізицією і. внесений до списку заборонених книг.

Загалом = вільнодумство, великою дотепністю. Стиль його «низький», мова проста, розмовна. Автор протиставив цей «низький» стиль складній, риторичній мові рицарських романів.

Відзначився у цьому жанрі Матео Алеман.Великий успіх мав його роман «Гусман з Альфараче», в якому яскраво зображено побут і звичаї в Ісп кінця 16- поч 17 ст. Визначні зразки роману періоду пізнього Відродження створив також Франсіско Кеведо «El Vizcón», Лопес де Убеда “Шахрайка Христина»

РОМАНС

З'явився досить пізно: не ран. XV ст.-одноч із 1 проявами іт впливу.В 14 ст. з'яв нов жанр н.г.е. - романс – коротка лір-еп поема

Окрім епічних оповідей, в народному середовищі дуже часто вик балади; коли учені, стурбовані збереженням нац культури, їздили по країні і записували тексти цих пісень. Подібні збірки називалися «Романсеро».Вони включали історичні і прикордонні балади з описами битв і подвигів і любовні пісні.

(розповідь + сюжет + емоції) Споч – нар.романс Згодом - авторський (15-16 ст.)В Ісп.розрізн. «давні» (народні, анонім.творч.в нар гер.еп) та «нові» (артистичні, створ.поетами). Народний р. виник в народі, для народу і створ, народною мовою. Виконувався на народ, святах під акомпонемент. Хуглар вибирав найцікавіші епізоди. Сюжетні джерела: героїчний епос, вплив франц. пісні трубадурів, лицарська літ. Народний р. - явище анонімне, колективна творчість. Р. жив в народі. Але з народного середовища р. потрапляє в придворно-аристократичне Сер.15ст придв.каст.поет Карвахаль=1й артист.р.

Теми:-істор.р.(феод.чвари),прикордон(сутички між ісп.і мусульм.), мавритан, побутові (зради, чвари між свекр.та невіст), ліричні (популярні про любов ісп.і маврит.чи навпаки) Серйозн.трагічн.конфлікт, Емоц.люди,плачі, ридання королів і воїнів

Іспанський р. - жанр, який створював вільний народ, тут є високе поняття про особисту честь, розвинуте почуття незалежності. Видавати і складати збірки почали в XVI ст.Найбільш віддала збірка XVI ст. - «Консон'єри де романсес» Мартіна Нусіо де Альберес.

 

 

«ДОН КІХОТ»

Роман скл. з 2 част, публік яких розділ десятиліттям. Частина 1 1605 р, Частина 2 - в 1615 р, У 2 част. автор глибше розкр хар свого персонажа, вона менше зосереджена на дії, а більше на роздумах та діалогах.

Сервантес парод куртуазний етикет лицар служіння дамі, сонети і славу, для своєї коханої.

Роман має епізод структуру. Хоча роман і жартівливого характеру, 2 частина ─ серйозний філософ. роздум на тему обману. Дон Кіхот служив дж натхнення не тільки в л-рі, а й набаг пізніше в муз і живоп, надих Пабло Пікассо та Штрауса. Контраст між високим, худим, та ідеаліст Доном Кіхотом і товстим, присадкуватим, стомленим від життя Санчо Пансою ─ лейтмотив, що наслідувався багато разів після публікації книжки. Роман — сатира ортодоксальності, правдивості, точності та навіть патріотизму.

Письменник застосовував гру слів, що ще збільшувало комічність «Дона Кіхота».Світ простих людей, від пастухів до власників таверн, що фігурують в «Доні Кіхоті» був новаторським для тих часів. Персонаж Дона Кіхота став дуже відомим у світі, а слово «донкіхотський» перейняли багато мов. Фраза «боротьба з вітряками» стала синонімом марності зусиль.І через свій величезний вплив роман допоміг формуванню сучасної іспанської мови.

Образ Дон Кіхота. Виникнувши одного разу, набув загальнолюдського, позачас знач.та знах.числ.втілу л-рі й к-рі різних країн та епох (Прометей, Гамлет, Дон Жуан, Фауст)

1 перекл зроб. Ів Фрпішов складним і сміливим шляхом: переказ 24 велепізоди «Дон Кіхота» у вірш формі й опубл свою поему під назвою «Пригоди Дон Кіхота» Поема мала успіх хоч сам Фр.суворо оцін.працю. У І. Фр немає спец дослідж, присвяч Сервант і його роману, але є низка крит відгуків у публіцистиці.

.: «Дон Кіхотом я сам

2 укр пер «Дон Кіхота» спіткала трагічна доля. У 1919 році під час погромів загинула бібліотека перекладача В. Самійленка, з перекладом кількох розділів роману.

3 пер невдалий вийшов =у в-тві «Молода Україна» у 1924—1925 роках під назвою «Високодумний лицар Дон Кіхот із Ламанчі» у 2 томах.Це була укр версія А. Лотоцького.

Більш від був переклад Миколи Іванова «Вигаданий гідальґо Дон Кіхот з Ламанча», проте він також був низького худ рівня та ще й був видрукув у скороченій версії

1955 року з'явився переклад 2 авторів — Василя Козаченка та Євгена Кротевича — «Дон Кіхот Ламанчський». Цей перекл непрофесійний,бо був перекл.з рос.мови

Переклад М.Лукаша під назвою «Премудрий гідальґо Дон Кіхот з Ламанчі», що з'явився друком лише у 1995 році,— кращий український варіант роману Сервантеса на сьог день. Та він не встиг завершити його, тому Анатоль Перепадя(Його учень) зробив це.

ЛОПЕ ДЕ ВЕГА

Основоположник ісп.нац.театру. Лопе Фелікс де Вега Карпіо (1562-1635)народ в род. мадр ремісника-гаптаря. Вже в 12 р. він почав писати вірші і комедії.Відзн винятк працезд. Знач місце в його =поеми і лір. поезії, нар. лір. жанри + ж.іт. та ант.поезії (сонети, елегії, послання). Творив і в жанрах приг роману, пасторалі, новели. Гол. його доробок= драм. твори,понад 1800 ком і 400 ауто (рел.п'єси). Більшість втрач. До нас = 426 ком і 42 ауто.

Значну увагу = пит. теорії театру і драми, пише про це у поет тракт«Про нове мистецтво писати комедії у наш час» (1609Має полем х-тер і спрям. проти вимог і тенд створ драми за норм ант поетики.

Головне--відтвор дійсн., а не строго дотрим.правил Арістот.поетики.Відмов.від поділу п'єс на трагедії і комед, худож вартість драми визн силою її емоц впл на публ м-во драм інтриги, різноман вірша і мови в одній п'єсі, поділу комедії не на 5, як у класицистів, а на 3 акти.

П'єси враж шир. охопл. життя, різноман.тем і персонажів. Проблем: соц-політ, перев на істор мат, і прив-побутові.

соц-політ п'єси = нар-гер драми, найв зразком яких є «Фуенте Овехуна» («Овеча криниця»), 1613 р. В основу = істор факт - повст селян Ф.О. проти жорст й свав феодала,командораКалатравиФернанаГомесадеГусмана.

-зображ.тиранії командора, поступ назрів нар гніву, картинам бунту і королівського суду над селянами.

Конф між сел і феод лежить і осн баг драм («Періваньєс командор Оканьї», «Саламейський алькальд» та ін.). =простим людям власт. почуття честі й справедл.,простий народ морально вищий за феодалів

прив-побут п'єси на люб. теми, т. зв. комедії плаща і шпаги. їх наз комедіями інтриги, бо є перевага розв дії. Зобр побут дворян с-ства,як закохані герої, подолавши ієрарх перепони і стару мораль, поєдн в шлюбі («Собака на сіні», «Дівчина з глечиком», «Учитель танців», «Мадрідська сталь», «Валенс вдова»).

 Звичайно герої комедій, захищаючи свою любов, обходять норми дворянської моралі хитрув, намаг не втратити «честі», не заплям свою репутацію в с-ві і все ж здобути щастя. Тому інтрига комедій є дуже заплут, в ній повно випадк, широко вик прийоми переодяг, прикид, підслух тощо. В такій інтризі особл. зн.= роль «грасіосо» (слуги), який нерідко спрямовує дію всієї п'єси. доп закох обход норми стан.моралі і досяг щастя. Образ грасіосо вносить багато комізму, =дотеп й вес сцени, живі діалоги.

Комедії «плаща і шпаги» сповн життєрадісн й оптимізму, віри у можл. люд.щастя,люд.яка сміл.відст. свої почуття.

Однією з найбільш талан комедій Лопе де Веги є «Собака на сіні». В ній розповідається про те, як справжня любов перемагає станові забобони.

Твори приваблюють майстерністю і красою вірша. Драматург вставляє у п'єси ліричні поезії різних жанрів, а монологи його героїв часто сприймаються як своєрідні поеми.Як і Серв, багато зробив для розвитку ісп.літ. мови. Не позб книжних ел, близька до розм, характериз простотою й ясністю, +фольклор, приказки, прислів'я, пісні, нар анекдоти. Комедії часто написані на сюж нар приказок і прислів'їв, які служать їм заголовками.

Існ.т.зв. школа ЛдеВе= Т де Моліна, Х Луїс де Аларкон.

“ШКОЛА ЛОПЕ де ВЕГИ”

Школа Лопе де Веги. має багато послід. Луїс де Гевара з Рене Лессажа «Кульгавий біс»

Від.драм. 16ст.є Тірсо де Моліна.=понад 400 п'єс збер. 88.. Збер.мало відом.про нього. Одні дослідники ; вважають, що належав до школи лопе де вега, інші -Кальдерона. Був ченцем ордену єзуїтів його засудж. за аморальні твори та вільнодумство, хотіли засад в віддал.монастир, але і папа не затвердив. Продовжує свою літературну діяльність.

В основному - побутові комедії та комедії-інтриги. Найпопулярніша «Хіль, зелені штани». Писав народногер п'єси, та духовні драми. «Севільський бешкетник».

; Перший ввів образ дон-жуана, мета якого насолода зваблення жінок. Цей образ псих не дуже скл, оскільки М. виступ як критик аристокр молоді, фаворитизму.Багато образів жінок, але зовсім не йде мова про кох.

Хуан Луїс де Аларкон і Мендоса. Уродженець Мексики, На творчість впливЛопе, але є суттєва різниця: робить наголос на психолог мотивув вчинків у персонажа, у Лопе - інтрига. Ним цік у Фр, переробл його сюжети. Критично став до ісп. дворянства. честь дворянина - комедійна банальна дворянська маска. Ств.повч. комедію, де роль грає психоаналіз. В дворянському сус-ві його не люблять, бо вваж, що він злий і роздрат. написав 26 п'єс:

-нар.-гер.п 'єси «Ткач із Сегов'ї» - осн.нар. повст. драми честі «Жорстокість в ім'я честі» соц-політ.п'єси «Володар зірок» - король зазіхає на честь підлеглих

релігійного змісту «Антихрист» - людина грішна завжди тяжіє до вічної любові

 

 

БАРОКО

     Осн. худ. напрям 17-18«дивний, химерний, перлина непрї форми».-перехідна,песиміст доба повяз.з протиріч в феод.с-ві. Фр.центр європ.цивіліз.та бароко утвердж.в Іт. Відкриття і віра в космос.Характерне: Всесвіт-хаос, де нема іррац.зак., типове емоц. напруж.Спершу почуття, а потім розум Спочатку форм, як стиль в архітектурі, образотворче ми-во, музика. В літ. розкриває психологію людей XVII ст. Показаний хаотичний стан сус-ва, поглиблення в психологію людини, намагання зрозуміти своє місце в цьому хаотичному світі, де нема точних офіційних законів.

     Осн. риси:-динамізм - рух сюжету, образів, композиції, тяжіння до різних контрастів, складна метафоричність, алегоризм, прагнення вразити читача, оволодіти його почуттями і свідомістю. В Ісп. є своєр. різновид б. – філософ.б(кальдеронівське): глибокий трагізм, філософ, осмисл мінл.і марного життя, що ототожн. зі сном, людина - іграшка в руках долі і страждає від народження до смерті

Стиль-театральність, фантаз+реальність, вик.антитез, екзотики, чогось надзвич.

Кальдеронівське б. просякнене ідеєю люб до людини, всемог. Бога, на якого можна завжди покластись. Гонгора: В ренесансі описували очі, в епоху б. -поцілунки, кох чуттєве ; характ натюрмортний стиль (зобр предм мат світу, плодів землі, фруктів, дорогоц каміння). Підкреслюється, що у природі та житті людини панує швидкопл та перемога смерті. Для поезії б. смерть - особл тема, роздуми про смерть. Життя розгляд.як мить у підгот до загроб життя.

ЛУЇС ГОНГОРА

На поч. 1ст. спост. перехід від ренесансї до барок поезії - ман'єризм. Найвидатн предст = Луїс Гонгора і Арготе. У 24 роки прийняв духовний сан, хоч і не був глибоко реліг люд. Зроб дух кар'єру= королвськ капеланом, = життя в Мадриді. Він - засновник напряму ісп. поезії - гонгоризм або культеранізм (писали для освідчених людей= «темна» поезія, відпов.світогл.бароко. Дбає про муз аранжув сонета. Писав сонети, сонети-епітафії, романи, пісні, оди. Є вірші з сатиричним змістом. Осн. теми: кохання, природа, життя, смерть. Глибина психології, музичність та живописн вірша. Часто зобр явища природи, нестанд ідей. Ускладнює оповідь, але вона активізує читача, примуш зрозум ці скл вирази. «Історія Поліфема і Галатеї»,Широковідомі «Поеми самотності»: Самотність полів, берегів, лісів, пустель. Ств.4поеми: Юність», «Змужнілість», «Зрілість», «Старість».

Панегірик:”Панегірик герцогу Лержу”-прославл.подввельможі.

 Г. прославляє пасторальну ідилію, гармонійне життя пастухів на лоні природи. Засуджує лицемірство, заздрощі. Похвала простому природному життю.

Щодо мови, вик.неологізми, архаїзми, розгорн.рідкісні метафори,антитези, незвич.гіперболи

Ф. де КЕВЕДО

син S.de Oro, поет, прозаїк, політ діяч.

Відчув економ занепад Ісп, закрив мануфактури, майстерні, зубож народу на дорогах сотні тисяч безробітних, жебраків, бродяг, злодіїв, що відб на світогл сус-ва.

Народ у родині збідн аристократа, батько змушений служити королю. Він - дуелянт, шукач пригод, при найменшому натяку на образу брався за шпагу. Поліглот. Вивчав теологію, філософію. Був віцекоролем Неаполя. Кар'єра герцога обірвалась.

Його світогл.трагічн.-скептик.тоді панує розчарув.,втрата віри в ренесансні ідеали. Його спадщина-критичний погляд на ісп.життя. Трагічно сприймає людське життя - коротка мить. Люд існує між 2 проваллями -життя- смерть. Сон - часта тема, у б. і у К. трактат «Колиска і могила». Єдине, що стійке -кохання. Вваж, що люб- стражд, але це виклик смерті. Смерть зможе зруйн тіло, але безсила перед люд почуттям.

Б. спир на філос стоїків, що вин в 4ст. дон.е., =: доля, якою вона є; виявляти мужність у б-бі з перешк. Потім неостоїки серед них і Кеведо. Трактати «Política de Dios, gobierno de Cristo y tirania de Satanes". Його ідеал -нар монархія. Монарх - справ і роз, спир на думку нар і пікл про нього. Він - прихильник еразмізму - треба спир на закони раннього хр-тва: рівність, відмова від розкошів і багатства, потяг до знань, активна гуманістичність.Залишив нам художню тв сатири роман). У творах картина життя "усіх прошарків з критичної сторони. Твори багатолюдні, але можна визначити к-сть постійні образ: сварливі жінки, продажні дівки, чоловіки рогоносці, лікарі шарлатани, шинкарі пройдисвіти, дідугани, що хочуть молодо виглядати

«весь світ - картярська гра». Створив ряд романів. Найкр «Історія життя злодія на ім'я дон Паблос». Спирається на реальну дійсність і підкреслює зв'язки людини з оточуючим середовищем. Йорго погляд на життя песимістичний. Типовим є сарказм, гумор, іронія, знущання. Все, що навколо - фальшиве, кожна людина з себе щось вдає, грає якусь роль. Його роман - похм-сатир. Майстер папродії, вик гротеск, карикатуру і гіперболу.Поетична мова в прозі і поезії -дуже складна. Це - найбільш складна метафора в ісп. мові гротескного типу - консепта.

 

ПЕДРО КАЛЬДЕРОН де ля БАРКА(1600 - 1681).

Спадщ:120 книг,80 аутос,20 малих п'єс(інтермедії),драм прологи.

I період: до 30 р. - вплив Лопе де Вега і ренесансний світогляд

II період, до смерті - філософія його пов'язана з релігією П'єси історичного змісту «Кохання після смерті»

драми честі «Соломейський алькальд» Ця пєса дуже подобалась І.Франку. поставив п 'єсу «Вій Саломійський»

«Стійкий принц», «Життя - це сон» комедії плаща і шпаги - життя дворянства, кохання, дружба, міфологічні драми інтермедії - одноактна побутова комедія, філософські, релігійно-філ. В більшості творів - благородство - спадковий дар. Життя - галвсливий ярмарок, де все продається і купується; театр, де кожен грає свою роль. Це сон, дуже коротка мить від нар до смерті, але людина часто цю мандрівку проводить в темряві, не розмірк для чого вона народилась. Життя залежить від власної волі, повинна мати якусь мету і переб всі перешкоди на її шляху, бути терпеливою. Підкрес, що у природі та житті людини панує швидкопл та перемога смерті. В “Життя – це сон” послід провод ідея: людина може і має бороти не долю, а саму себе шляхом дух й мор удоскон, і це є той істинний шлях, що веде до Бога.

Наскрізний посулат-попри все творити добро, навіть, якщо ми спимо, бо життя – це сон і те як кожен зуміє вчинити таким і буде результ його сну.Мотив страждання=заг пафос п’єси Хар.риси:Реліг містицизм, тривожне відчуття непевності, ілюзорності буття, напруж вн рефлексія героїв, прагн всеохопності й філос узагальнень, тяжіння до химерної метафор та алегоризму (ауто і більшість реліг-філософ драм)= ідеї пошуку ідеалу в самій людині і досягн вищої правди, а також розум життя як сну, в якому прокинутись – помертиСмерть відкриває ворота правди, і від того, якою вступить людина у ці ворота, залежить її життя після смерті. Ці ідеї були

ПРОСВІТНИЦТВО

1 пол.18ст . -раннє п.2 пол. 18ст. - зріле п.

Перехід від феодалізму до нової доби, антифеод рух, культивуються розум і природа, відмова від усього нерац. Закони = рівні для усіх громадян, рівність народу, прав людей. Відстой.соц. функції жінки - право жінки на вибір. свобода люд і її право на щастя Теми про люд особист, твори дидакт ха-ру.

Спалах війна за владу 1701-1714, Ісп втратила свої володіння. Утверд династ Бурбонів. Занепад, низький рівень життя в селах = іміграції до міста=занепад с/г,

Влада заснув. Корол бібл, Корол акад мови, академ граматика.

Раннє п. Беніто Херонімо - Праці об'єднані у 2 багатот видання: «Універсальний критичний театр», Diario de los literatos de Esp.

Перші в ісп. зразки ессе.Гов про потребу освіти, зокрема жінок

Зріле п.Гаспар мельчор де ХовельяносПише багато гострих соц. сатир: «До Арнесто» - все стало предметом торгівлі: родинні звяязки, дружба, честь - все продається. Жанр міщанської драми - «Безчесний злочинець»

Дієгоде Торрес і Вільяроель «Астролабіум» Публікує «Альманах» та «Річні прогнози». Деякі збуваються. «Моральні сновидіння»- розповіді про Мадрид, недоліків, неосвіченість.

Хосе Франсіско де ла Ісла де ла Торре і Рохо. вундеркінд, вії р. отримав бакалавра з права.. Викладвч філософії. Переклад Алена Рене Лесажа. сатиричний роман "Пригоди Жіль Блаза із Сантільяни" автор сатири: «Тапабокас»,

Драма Розвиток ісп. театру під впл фр. театру.. Жанр міщанської драми - Гаспар Мельчор де Ховельянес «Безчесний злочинець»

Популярні класицист комедії. Томас де Іріарте -майстер байки «Розбещений панич», «Погано вихована сенйорита» -

Леонардо Фернандес де Моратін комедія «Старий і дівчинка», яку згодом заборонила церковна цензура. «El baron”, “La neojitana”, “El sí de las niñas”

малі жанри, Рамон Франсіско де ла Крус Кано і Ольмеділья Його комічні оповіді - сарсуела -народна побутова музична комедія - кохання дворянина і селянки на лоні природи. «Жниці Вільєкас», «Селянки з ' Мурсії», - з побуту бродяг і злодіїв. Найб внесок - сайнет - самостійна п'єса на 1 дію. Ств понад 400 сайнетів «Ноче Буена на площі Майор», «Маски»,

18- не ст. поезії. Лірика розвив повільніше і домін епічні жанри, серед них байка. Фелікс Марія Саманьєго і Томас де Іріарте - 2 найяскравіші представники байки.

Саманьєго Публікує 2 .томи байак «Фабулас Моралес», вик сюжети антич. творів Езопа і Федра та класиків,+ «Весілля кішки» - висміює міщанок у дворянстві, «Конгрес мишей» - засудження тиранії.

Іріарте .Перекл із франц. «Музика» -епічна поема. Славу принесла збірка «Fabulas literarias». Створює сам фабулу, а не запозичує, «Блоха і мураха» , «Купівля віслюка», «Качка і змія»

 

 

РОМАНТИЗМ

В 19т .Ісп надзвич відстала у економіці, культурі. Продовжувались інтриги і змови при дворі. Занепвд ісп. дворянства, прослідковується фаворитизм. В 1807 захопили Наполеонівські війська. Пинається повстання в Мадриді. 1808-14 буржуазна революція.

Основ, риси: незадов буржуаз. дійсн, сус-вом, змінами після франц. Буржуаз. револ. Розрив між ідеалом і дійсністю. Цікавляться середньов к-рою. Вперше зв до нац к-ри, історії. Емоції панують над раціо.Емоц напруга і перебільш., крайності: пристрасть - ненависть, щастя - горе. Гюго «Собор Паризької Богоматері»

- 10-20 р. 19 ст три великі постаті: есеїст Мар'яно Хосе де Ларра , Густаво Адольфо Бекер і прозаїк Беніто Перес Гальдос, автор числ. істор.романів. Гальдос - драматург, прозаїк, письменник. 77 романів, повістей, 20 комедій, автор публіц статтей. Відомий як автор історичних романів. Критично ставиться до традиціоналістів, за буржуазний прогрес. «Донья перфекта», «Глорія» - роман, де критик расова дискримін.., «Родина Леона Рома» -великий цикл романів про суч Ісп, тому його вважають ісп Бальзаком. .

Антоніо Сараде - романтик, автор «підручника з літератури» . 1 спроба створ картину історико-літ, процесу в Ісп.

драма - синтез трад золотого Віку і вплив романт євр тратрагедії і революційного класицизму,

прозає продовженням прози Сервантеса та крутійського роману. Осн. риса - реаліст метод відтв дійсності. Розвив, під впливом анг. та фр. романтизму. В добу романтизму вперше виникає історичний роман. Автор 1 роману - В Скотт, Фен Купер. Жор Санд -вплинули на розв ісп. літ. романт. Виходять їх переклади. Істор. романів багато. Відомий «Санчо Сандалья» Хосе де Еспронседа.

МАРІАНО-ХОСЕ де ЛАРРА1809-1837

прожив дуж кор життя,28рок в Мадр. Батько був військ.лікарем,сімя переїх.в Фр, через переїзди Л багато де вчився

+з тих часів збер.чорновик підручника ісп. грам і 300 віршов.строк "Історичної географії Ісп.". Стає від.публіцистом-сатириком

В 19 вид.власний журнал "Сатир перевертень сучасності". =лишь 5 випусков журнала по 2 статьи в каждом. Рік потому журн. був заборон.через вільнодумство і опис неуцтво і грубість вищ.сусп.

в 23 выпустив 1 номер видання "Простодушный базіка", Очерки, які ввійшли в це вид. отрим.назву "костумбризм" (costumbre - норов). Висміює лжепатріотизм, діячів театров. Псевдонім Фігаро

Не витримавши цензури і тиску Ларра в 1835 году покид Ісп. Письм замкнулся, ушел в себя, стал пессимистом.Ост.капльою до всього стає розрив з дівчиною, яка виявляється коханкою його батька.Застрелився Похорон самогубці відбувся публічно,попри заборону церкви

КРИТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ

Реалізм приходить на зміну романтизму. Худ. Особл:: звернення до сучасності, життя людини в суч. соц-істор. умовах, звернення до типових явищ, обставин, образів, х-ер людини - соц.-історич. обумовлений психологія об'єктивність,базується на наукових досягненнях своєї доби. Від романтиків взяли: аналіз психолог, стану + багатогранність людської натури.

Спершу в 2 пол. XIX ст. у Франції, згодом в інших країнах розвив, натуралізм - напрям в ми-ві, світогляд під впливом досягнень Дарвіна і фізіології. Ми- во мусить бути пов'язане з наукою, втручання науки в творчість. Літ. -фотографія дійсності. На долю впливала спадковість, генетика, соц.-істор. умови. Модно було відвідувати лікарні і архів лікарів.

В Іспанії в 1870 р. виходить на 1 план. Розвив, під впливом франц.. анг. та рос. реалізму. Відчувається вплив натуралізму, особливо у молодих поетів, письменників. Натуралістичні і реалістичні тенденції виявилися в творчості романістів Емілії Пардо БасанВ 25 напис свой 1 роман «Паскаль Лопес» " Эпоха " Эмилия издает «Путешествие друзей», Ее роман «Трибуна», напечатанный в 1882, считается ее 1 натуралистической работой. изучает атмосф жизни работниц на сигар фабрике в Ла-Корунье.З Гальдосом,

 Вісенте Бласко Ібаньєса. переклЗоля, Горького, Толстого. У ранніх романах «Одчайдушне життя», «Травнева квітка»,зобразив побут і тяжке життя простих людей Ісп. У подальших творах, хоч і позначених натуралізмом, ставив гострі соц й психі проблеми («Толедський собор»,; «Вторгнення»,; «Кров і пісок»,).

суд над суспільством. Завдання мистецтва стає відтворення дійсності і винесення їй вироку.

ПЕРЕДО+ХУАН ВАЛЕРА

(1833-1906), escritor realista у costumbrista español.

Se destacó por sus escritos costumbristas y como defensor del tradicionalismo a través de las colaboraciones en las publicaciones La abeja montañesa y El tío Cayetano. Su estilo costumbrista revela su proximidad con el romanticismo y un peculiar naturalismo. A su ingreso en la Real Academia Española, pronunció un discurso sobre la novela regional. Entre sus obras más importantes figuran: Escenas montañesa; Don Gonzalo González de la Gonzalera: , en la que ataca al liberalismo y a la revolución de El sabor de la tierruca ; Sotileza , donde representa el ambiente de los pescadores; Peñas arriba  y Pachín González .

ВАЛЕРА, , escritor español estetícista que polemizó con los realistas y naturalistas de su época. - Nació en una familia aristocrática. Realizó estudios universitarios en Granada y Madrid. En 1861 ingresó en la Real Acade Española. Escribió artículos periodísticos y ensayos, tales como ¡Sobre el Quijote  y Estudios críticos sobre literatura, política y costumbres de nuestros días . Su talento de : novelista, visible en la gracia del estilo, hecho de formas ¡ sencillas y de frases cortas, se revela en Pepita Jiménez , Las ilusiones del doctor Faustino , Doña Luz , Juanita la larga . Valera es un escritor de difícil  clasificación; atacó tanto el romanticismo como el realismo y el naturalismo. Consideró que el arte no tiene ningún objetivo, i excepto servir a la belleza, crear arte.

 

БЕНІТО ПЕРЕС ГАЛЬДОС

Журналіст, драматург, прозаїк, письменник. 77 романів, повістей, 20 комедій, автор публіцстаттей. Відомий як автор циклу істор.романів. «Національні епізоди». Єцикли про сучасність «Сучасні романи». Він ліберал і критично ставиться до традиціоналістів, за буржуазний прогрес. «Донья перфекта», «Глорія» - роман, де критикується расова дискримінація. Глорія познайомилась з хлопцем, де його радо сприйняли в родині. Але виявилось, що він єврей, і розмова про весілля відмінилось. Глорія загинула, все ж не : могла позбавитись своїх поглядів., «Родина Леона Рома» -Івеликий цикл романів про сучасну Іспанію, тому його вважають іспанським Бальзаком..

БЛАСКО ІБАНЬЄС

Видатний представник реалізму кінця XIX - XX ст. На вимогу батьків вчиться на юрфак. Починає політичну і літ. діяльність. Лідер республік. антимонарх руху. Літератур, спадщина велика. Десятки романів, велика публіцистика. Спочатку формується під впливом романтизму + рос. реалістична лірика XIX ст., натуралістів. Видає серію романів про "побут і життя Валенсії. Він критикує аристократію, проти дворянських привілегій, проти капіталізму. «Хутір» - роман  дуже актуальний. В Іспанії 2/3 земель належить поміщикам, народу не вистачало землі. Він майстер пейзажу, психолог. пейзажі виправдано впліт в сюжет, ситуацію. «Кров і пісок», «Мертві наказують» -згубна сила традицій, забобонів. Коли почалась І св війна - на боці Антанти пішов у військо, напис багато військ кореспонд і романи «Наше море», «Вороги женщин". В последнее десятилетие жизни писатель создал более десяти романов, среди которых можно выделить "В поисках Великого Хана", роман, в котором обращается к образу Христофора Колумба и к истории его первого путешествия через океан. Помимо романов, на протяжении своей долгой творческой деятельн писал также и рассказы. В этих миниат он делает зарисовки, дающие представление о противоречиях жизни, о ее нелепостях и жестокости. Некоторые из этих рассказов представляют собой как бы первоначальные наброски, эскизы будущих романов.

ПОКОЛІННЯ 98

1898р.-Ісп.втрач.свої ост.колонії-Кубу=ідеолог. криза.З′яв. «Покол.98р. (покл.катастрофи)»,культ.та ідейн.рух,що виник = усвідомл. криз.сит. Ісп. і був спрям на її порятунок. Представн.:Піо Бароха, Асорін, Бенавенте, Унамуно,Вальє Інклан, Ортега і Гассет та ін.

Осн. Тема: Ісп, неприйн і запереч суч. для них Ісп.

2групи:1. за європеїз. Ісп.

2. Обмеж.спілк.з Євр.+збереж.традиц (костумбризм) іспанізувати Євр.ісп.трац.

Унам.ввод. поняття інтраісторії – історії звич. людей, що існ. окремо від історії опис. в підручн.

Унам+Гассет вваж.філос.--- близькою до ідей екзист. Протиставл.людини митця-особистості і маси.

= риси модернізму:-стилізація – орієнтація м-ва не на реальність, а на замкнений у собі світ худ. творчості

-робота на д формою з ритм, лекс, над нов метр форм

-синестезія – спроба за доп.слова перед зор і слух образи

Все це поєдн. в поняття індивід.стилю письм.

-навмисна актуалізац.л-ри за рах.філос. тем та форм.

УАМУНО 1864-1936

Народ.в Паіс Баско.філософ,письм.Творчість3етапи:

1ет.до98р. – цикл есеїв: «Про первинні начала», «Мир у війні» - тема війни +інтраісторія. Зразок нов нац.істор. ром, де народ творить іст., ще раціоналізм+надає переваг.європеїзац.Ісп.Вваж.ДонКіх– дивн руйн історії

2ет.до1923 зміни у світогл.перегл.рац.підх.до істор., розч. в науці і розумі-не найважл. 2етичні принц.-воля+добропор

-Іспанізац.Євр. ДКіх –памфлет «Життя Д.Кіхота і Санчо»

97-смерть від мінінгіту його 3річного сина=поява близьких до екзистенціал.ідей= вся його творч. прониз. роздум. про віру, смерть і безсмертя+трагічна нота.

Ввод.поняття агонії+агоніста=агонія-конфлікт, що існ.в людині, усвідомл. Своєї смертн.,прагнення бути безсм. Агоніст-люд.,що усвід.це і хоче подол цей розрив,хоче лишитись в історії,продовж себе в інших покол через твори.

«Туман»1914 т. зв. руман новаторство в самій формі прозаїч.жанру В основі філос.ідея,якій підпорядк.весь роман=людське життя бездумне в самотності. Гол.структ.риса-надмірна діалог,в діалозі розкрив. особистість. Характ. позачасовість. Вик.прийом ром в романі,автор спілк.з своїм перс, або розмірк.як тре пис роман

«Авель Санчес»в основі легенда про Каїна та Авеля «Тітка Тула»-румани-ніволи

3ет.30-36 драма «Інший»-тема реформації театру(актуальна для Пок.98)театр – культурна опора.жодному з них не вдалося через те, що їх твори не були для читання зі сцени

«Брат Хуан,або світ - театр»спроба розгл.тему дон Жуана

«Святий великомученик Мануель Добрий»трагічна повість, до кінця життя не міг дати відп.чи є Бог

 

ВАЛЬЄ ІНКЛАН (1869-1936)

Належить до числа видатних письм. кн XIX, поч.XX ст., з дит.прагнув до потесту(хтів бути сам собі керівн.),згодом протест супров.його в творч.м-ві. Одна з 1 збір.«Трубка Гашишу»-нарк. вик. для підсил.мист.активн.,захист від посередн., не боятись бути неординарн.

Творчість:Іет.до1905:зб.новел «Жіночі історії»,напис.під вплив. модерн.«Спогади маркіза де Брадоміна»або «Сонати»-модерніст. новаторск.твір.Акцент на композиції,спроба синестезії- за доп.слова передати зорі слух образи+колористики,шоб те6кст звучав кожна соната відповід.порі року.Образ-символ персонажа – Дон Жуана. Філос.основа-пошук абсолюту,вічн.краси, істина=краса, гол. герой шук.красу-істину. Ствердж.,що Дон.Жуан не негат.,а в певн. сенсі позит.перс.,це справжня правдива люд.За зміст.модерніст.текст, де естет.принципи вищі за етичні.Випадає за межі Покол.98,бо про Іспан.не пише. «Квітка святості»-акцент на ісп.колориті,важл. Роль пейзажу, відтвор.ісп.дійсності+позачасова Ісп.тема християнства і в що воно перетвор.через натовп,в глухе село приход.чоловік,який вваж.себе святим

ІІет. 2цикли:1.Варварські комедії2.Карлістська війна

1)=2ачст. «Орел з герба» «Романсеро про вовків»Єорел і вовки, сила особист.живе за своїми законами і може собі дозв.те,чого не можуть інші.Пробл.батьків і дітей драми в діалог.формі «Ясне сонечко»-батько зваблює кохану свого сина конфлікт етики і естетики

2)прозова трилогія повісті: а)«Хрестоносці справедливого діла» б) «Відблиск вогнища» в)коршуни минулих літ. А)карлісти-учас.хрест.походів,охор.захисн.ісп.к-ри

ІІІ ет20-30рр. створ.особл.жанр есперпенто-відображ.дійсн. у її найсуттєвіших,найхаракт.рисах,спосіб гротескно-карикат зображ.трагіч.змісту.+пародіювання героїв клас.літ.Перші прояви в «трубці Гашишу», «Вівторок карнавалу»-післякарнав.бруд,спустошення «Світила богеми»пародія на модерніст.м-во і митців, «Роги дона Ахінеї»ісп.честь, Цикл істор.романів «Арена іберійського цирку»,до кін.життя.2 романи про події,що передув. революції, без гол. персонажів. Застос. 3прийоми: метонімія- заміна люд.предметом,що її характериз. (прийшли білі манжети) анімалізація персонажів-люд.рохкає,а не сміється. Зіставл.життя і театрзіткн.піднес.і вульгарн.мови,перс-театр атрибут, люд.губить себе не зн.ким вона є,що хоче.

ПОЕЗІЯ 20-30РР

Поезія на зміну літ. «Покол.98»,молодь не має того досвіду, живе інш.пробл.,м-во не трибуна, м-во для м-ва=авангардна поезіяВплив філософ Ортеги і Гассета в «Дегуманізац.м-ва»каже,що з м-ва треба забирати людське:психол,істор.,і перестати вик.м-во як засіб. На тому баз ісп.авангардизм.

1 ісп.авангардист-Рамон Гомес де ла Серна, видавав журнал «прометей»,де пропагував італ.аванг.течію-футуризм+ широко розпов.про новинки євр.літ.Був ексцентричний, епатажний, вів літ.лекції в кав′ярнях. створ.нові: ґреґіякороткий вислів, гумор+метафора=напр.кулемет як друкарська машина смерті. Часто вик.пародію «6 брехливих новел», романи «Неймовірний лікар», «Кіноландія»,пародія на Голівуд

І сформ.аванг.течія в ісп.поезії-ультраїзм. Вісенте Уїдобро привіз з чилі перші відом.про дадаїзм(все як гра)Заснов. течію-креасьйонізм, збірка «Квадратний горизонт» поезія не раба природи,поет не повин.копіюв.те,що існує,а має на осн.цього створ.особл. поет. світ. Ультраїсти влашт.сканд.поет.зібрання, видав.журнали «Греція», «Ультра», , «Космополіс», пис.літ.маніфести. Борхес найточніше висловив принципи:--звед лірики до її первинного елем.-метафори.

 –викидання всіх посередн.ланок, та непотрібн. пояснень, позбавл.б-я прикрашення, проповідництва-синтез 2 або 3 образів. Риса ісп.ультраїзму – герметизм, замкн.м-ва

Найвідом.поети-ультр.:Херардо Дієго «Образи»вірш-ланцюг образів, що перетвор. жит картину на фантаст.

Вплив.ультраїзм і на Перес де Айяла, вваж.,що важливо не відтвор.псих.аналізу,а атмосфери

ІІ явище-сер.20рр.в Ісп. – сюрреалізм Вплив Фройда, ідея підсвід.,де свідом.проявл.через сни,галюцинац.,наркотики. Неконтрольов.поезія-пишуть-шо думають.Політ.активні сюр. рух Бунюель+Далі= «Андалузький пес» Париж – центр Не зваж. на це сюр. Не оформився як течія.,хоча англ. досл. Моріс розуміє, що с.дуже чітке, закрите літ.явище,це не течія, а такий худ.метод,до якого зверт.письм.,у відчаї.Це псих.стан поета.Дуже візуальний (візуальна метафора), найкраще проявив себе в живописі та кіно.Поети:Алейксандре «Шпаги як губи», Сернуда «Одна рука – одне кохання», «Заборонені насолоди»

ІІІ течія «чиста поезія» 20рр.Прихильники університетські поети: Хорхе Гільєн, Педро Салінас,Дамасо Алонсо-викл.філологи,знавці ісп.літ.=старанна робота над словом і багатий словник. Мета:витягти з життя певну поет.есенсію(поет.пережив.)і точно одним словом її назвати.На відм.від ультр.і сюрр(акцент на уяву).-раціональний підхід до поезії+робота над віршами+інтелект

Ультраїзм+сюрр=ірраціон.поезія, «чиста поезія»-раціональнаСпільне: метафора, як мета вірша

 

ХУАН РАМОН ХІМЕНЕС(1881–1958)

Творчість, 3 періоди: ранний (1898–1904), «модернистский» (1905–1915) и период зрелого творчества (после 1915). Первой публикацией Хименеса был поэт.збірка Строфи; потім Сумні мотиви і Далекі сади Тема-сильно піднесене кохання. В ранніх віршах=вплив фр.символістів. Пізніше вплив радикальніших поет.течій і пише в основн.елегії: Чисті елегії, Промежуточные Проміжні елегії, Скорботні елегії, Дзвінка самотність. Домінує меланхолійний настрій, поет заглиблений в думки про самотність та смерть.

Однак інший поет. цикл тех років, Весняні балади, наповнений відчуттям щастя. В книзі віршів і прози Щоденник щойноодруженого поета, яким ознаменов.3період чистота форми його ранньої поезії доведена до досконалості. Пізні вірші, напис.в США, публік. в збірках Духовні сонети, Голоси моїх віршів, Краса,та ін. Напис. також проз. елегію Платеро і я Помер Хименес в 1958.

ФЕДЕРІКО ГАРСІЯ ЛОРКА

Народ. в 1898 р.біля Гранади.Дит-во в атмосфері коли грав на гітарі і писав стародавні андалузькі пісні - "канте хондо"

В гранадськ.універі почин.крадькома писати вірші

 Однак його 1 надрук. не поез., а збірку нарисів у прозі - шляхові нариси "Враження і картини

 У 1919 перебир. в Мадрид і посел. в студ.містечку "Студентська резиденція", де знайом. з Далі якраз коли вони з Бунюелем знім. «Андал.пса»

1921 1 поет. збірка "Книга віршів". Вплив нар.пісень "сигірій"+Організ.фест.канте хондо

п'єса "Маріана Пінеда" - про жінку, яка прийняла смерть за волю.У 1928 р. книга віршів "Циганський романсеро"

2 роки у Нью-Йорк де напис.збірку віршів "Мотиви сну", +"Вірші про канте хондо". починає писати пророчу п'єсу "Коли пройде п'ять років". Напис.в серпні 1931 через 5 років, не стане.

У 1931 році було вирішено створити театр для народу. Назвали його "Ла Баррака".де приймає найактивнішу участь життя театру - він і директор, і режисер, і автор "Ла Баррака". Пише трагедію "Йерма""Криваве весілля. «Дім Бернарди Альби», "Коли пройде п'ять років". Настає розквіт творчості.пише п'єсу за п'єсою ставить їх на сцені У своїх п'єсах Лорка виявляє надзвич. симпат. до ісп. жінок. В героїнь непереборна меланхолія та фаталізм, без крихти сподівань на майбутнє. Щоправда, тематика його п'єс міцно зав'язана на строгості та нетерпимості ісп. кодексу соц.поведінки, а цю унік. суміш честі та гордості з набожним фанатизмом відтворити в театрах поза межами Ісп.та Пд.Ам.було, як виявилося, не простоТака проблемат., забарвлена духом інтенсивної чуттєвості та поетичного ритуалізму Лорки.

Розстріляли неподалік Гранади 18 серпня 1936 р.

АНТОНІО МАЧАДО 1875-1939

Нар. в Севільї, наслідував естетизм –краса – критерій світу, не обов′язк.гармонійна, а й потворна, що виклик. цікавість.1902 1 збірка віршів «Самотності» де співіснують 2 плани зв.і вн., ключові образи дорога, фонтан, вечір поет – споглядач. 2 типи людей: злі і добрі

2роки викладав фр.мову в м.Сорія. Трагічні інтонації прониз. лірику тих років, зібрану в книзі «Поля Кастилі»ї. Визнає свою поезію як дружній діалог з добрим товаришем. Осн. Тема-Іспанія,важл. Пейзаж через який показ суть Ісп. Традиції-вічність незмінна, а люди-змінні, збірка «Нові пісні» цікав.2 теми- екзистенц. пробл. з філос. точки зору+пробл.суч.м-ва і к-ри, які втілив у своїй творчості

ДЕТЕКТИВНИЙ РОМАН

-схожий на шахрайський роман+реаліст.метод відобр.соц.дійсності, людина без власної думки, поведінка якої обумовл. сусп. Гол.персонаж-шахрай,який потрапл. в різні соц. верстви.

Класичні риси детективу:-присутній злочин, мета його розкрити., напис. з точки зору люд.,що його розкрив.,освічена люд.,а не полісмен.

В 20ст зміни:пишуться з точки зору злочинця, а не розслідув.Жертва-гол.персонаж, без розв′язки

Пізно з′яв. в ісп. літ.-появу спричин. переклади,не характ.ісп.сусп.,а характ. високорозвин.сусп.2 особл.:1)збігається з періодом антидиктаторських виступів, тому-гостросоціальний

2)жанр започатк.не письм.-початківці,що наслід.іноземні зразки,відомі письм.,вибир.дет.,щоб розрахов.на ширше коло читачів

1967-роман «Відповідь»каталон.письм.Мануеля де Педрола – народж.детект.жанру,твір соц.заангаж, босюжет розгорт.на тлі студ життя – соц. аналіз молоді.

«Царювання Вітіси»Франсіско Павона-більшою мірою витримані загальноприйняті канони+Альфонсо Гросу «Добра смерть», «Запрошені»

 

ТРЕМЕНДИЗМ

. После разгрома исп республики и победы франкистов в 1939 в стране установилась фашистская диктатура. Большинство писателей оказалось в эмиграции. Цензурой были запрещены многие современные литераторы и даже Декарт, Дидро, Руссо. Неизбежно возникали оппозиционные настроения. В литературе появляется направление под названием "тремендизм" (от слова tremendo – ужас), своего рода разновидность натурализма.

Камило Хосе Села (1916–2002), лауреат Нобелевской премии по литературе 1989, считается одним из основоположников тремендизма. Его литературные вкусы сформировались во многом под влиянием чилийских поэтов Габриэлы Мистраль и Пабло Неруды, а проза, в том числе одно из лучших произведений Улей (1943) демонстрирует сочетание реалист, на грани с натуралист, тенденций с идеями экзистенц. Хосе Села – автор книг о путешествиях, сочинений, посвященных различным историческим проблемам. Первый этап, на котором были созданы наиболее известные произведения писателя, можно условно назвать «произведения Селы времен франк режима в Ісп». связан с выходом в свет книги «Семья Паскуаля Дуарте» в 1942 году, романа «Улей» 1951 года и «путевых записок».

В этих романах Села изобразил трагическую судьбу обычного человека, несчастной жертвы суровой действительности. Герой книг, «маленький человек», который в сложившихся условиях может лишь сопротивляться по мере своих сил и отчаянно бороться против несправедл жизни, все равно не может добиться своей цели.Села не создает и не показывает волнений и душевных мук героя, не пытается дать читателям картины вн.світу Паск Дуарте. При помощи предельно реалистичного описания жизни действующих лиц п

В П Д = все типические черты, присущие испанцу послевоенного времени и довел их до абсолюта, создал гротескный, но в то же время предельно реалистичный образ, в котором проявились все агонистические черты испанского общества, от которых Испания 40-50 гг. пыталась убежать. Роман дает правдивую картину нищеты, убожества и обреч жизни испанской деревни.

Паскуаль Дуарте не пытается найти счастья. Он хочет добиться справедливости. Цепь его несчастий, которых он не может избежать, это и есть само существование, из которого есть только один выход — смерть. Изучая особый талант Селы, необходимо сказать в этой связи о том, как писатель мастерски показал особую эмоциональную атмосферу описываемых места и среды как в «Семье Паскуаля Дуарте», так и в «Улье». В первом произведении — деревни, а во втором — города. Можно говорить об уникальном хронотопе, созданном Селой. Людская жестокость здесь ненамеренна, бесчувственна и естественна.

Другая представительница "тремендизма" – Лафорет (р. 1921). В 1944 она получила крупнейшую в Испании литературную премию Надаль за роман Ничто (1945), =экзистенциализм также соседствует с реализмом.

ГОЙТИСОЛО

Дальшим етапом школи реалістів була «об'єктивна проза» 80—90-х років: Вона визначається епічною шириною описів і розповіді, уведенням соціальних і національних тем, поширенням тематики з селянського верста на робітничі й нову інтелігенцію, поданих на тлі тодішнього кризового занепаду Ісп. В повоєнні роки на литературную сцену выступило новое поколение писателей. Хуан Гойтисоло (р. 1931) сформулировал свою позицию в сборнике статей Проблемы романа (1956) и статье За национальную литературу (1959). Считая, что литература, социальная и гуманистическая, должна быть адресована широкому кругу читателей, он критикует психологический роман, изображающий переживания узкого круга людей. Многие его произведения посвящены судьбе молодого поколения, подростков и детей во франкистской Испании (Ловкость рук, Печаль в раю и др.). В ромОстров (1961) он затронул новую тему – изображение интеллигенции, разочаров в жизненных идеалах и предающейся праздности.

БОРХЕС+ЛАТИНОАМ Л-РА

Яскравим явищем у світовому літературному процесі другої половини сторіччя стала латиноамериканська література. На основі іспанської літератури і місцевого багатонаціонального фольклору (індіанців, африканців, європейців) виріс заворожуючий образний світ, самобутні характери книг Хорхе Луїса Борхеса, Хуліо Кортасара (Аргентина), Жоржі Амаду (Бразилія), Габріеля Гарсіа Маркеса (Колумбія).

став писати «фантазійну» прозу. Багато хто з кращих його оповідань увійшло до збірок Вигадки (Ficciones, 1944), Хитросплетіння (Labyrinths, 1960) і Повідомлення Броуді (El Informe de Brodie, 1971). В оповіданнях Смерть і бусоль боротьба людського інтелекту з хаосом предстає як кримінальне розслідування; оповідання Фунес, диво пам'яті малює образ людини, буквально затопленої спогадами. 1961 Борхес розділив з С.Беккетом Міжнародну видавничу премію. Його пізні вірші були опубліковані в збірках Делатель (El Hacedor, 1960), Хвала тіні (Elogia de la Sombra, 1969) і Золото тигрів (El oro de los tigres, 1972). У 1979 Борхес отримав Премію Сервантеса – найпрестижнішу в іспаномовних країнах нагороду за заслуги в області літератури. Його останньою прижиттєвою публікацією була книга Атлас (Atlas, 1985) – збірка віршів, фантазій і дорожніх записок.

 

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 173;