Оновлення морально-етичного вчення сучасних релігій



Уже зазначалося, що релігія і мораль за своїм походженням, змістом і функціями є різними духовними явищами. Вони ніколи цілком не співпадають. Водночас між ними є й точки зіткнення. Історично тривав процес їх зближення, посилення взаємовпливу і взаємопроникнення. В наш час цей процес особливо виразний.

Моральний елемент релігії все більше посилюється і висувається на перший план. Відбувається антропологізація і гуманізація релігії. І хоч вона залишається системою загального світогляду, загальною теорією світу і його урочистим доповненням, як висловлювався К.Маркс, але питання, скажімо, світобудови, космологічні й космогонічні, в сучасних релігійних системах здебільшого не виходять на перший план. Власне, релігія може прийняти будь-яку науково обґрунтовану картину світу, зберігаючи свою головну ідею: світ створений Богом - вищим Розумом. Головне в сучасних релігіях - "людські" проблеми: яка специфіка людського буття? яке місце людини в світі? які її перспективи? який найвищий сенс людського буття? як людині слід жити, щоб здійснити своє призначення?

Тому сучасна богословська думка нерідко зближується з такими вченнями, як екзистенціалізм, персоналізм, філософська антропологія, для яких проблеми людського буття найважливіші. У православному світі інтерес проявляється до філософської спадщини В.С.Соловьйова, М.О.Бердяева, С.М.Булгакова, СЛ.Франка, Е.М. і С.М.Трубецьких, П.О.Флоренського та ін. Такому інтересу сприяє традиційний етичний і гуманістичний зміст і пафос російської та української філософії.

В релігійно-етичних вченнях сучасних церков наявні як характерний взагалі для найбільш поширених релігій традиціоналізм, так і тенденція модернізації, оновлення. Співвідношення двох протилежних тенденцій бувають різними - в залежності від позицій церковних і богословських авторитетів, від того, на які категорії населення вони переважно орієнтуються, від загальної

' Соловьйов Вл. Лекции по истории философии // Вопр. философии.- 1989- № 6.- С. 94-96.


Тема 23. Релігія як моральне явище                                                                    651

духовно-культурної обстановки. Тут можливі крайнощі - від войовничого фундаменталізму до таких своєрідних явищ, як "теологія без Бога". Здебільшого ж таких крайнощів намагаються уникати.

Деякі елементи традиційного вчення усуваються або приглушуються - з огляду на їх явну архаїчність чи невідповідність сучасному рівню моральної свідомості. Це, зокрема, стосується вчення про "вічні пекельні муки" грішників, настанов аскетичного характеру. Ряд традиційних моральних ідей витлумачується не в буквальному, як раніше, а в алегоричному чи "духовному" смислі."

Для зміни акцентів у релігійній "науці життя" стала в пригоді концепція "вертикального" і "горизонтального" спрямувань людської свідомості й поведінки. "Вертикальне" спрямування - до Бога, Вічності, Царства небесного -випливає з самої суті релігії, а "горизонтальне" - зорієнтованість на земні справи, міжлюдські стосунки, соціальні, політичні і т.п. проблеми, стає все більш значимим. Його, зокрема, виражає конкретний зміст таких документів, як папські енцикліки, різні послання.

Проявляється тенденція виділяти і підкреслювати в актуальних соціально-економічних, соціально-політичних, духовно-культурних проблемах, в глобальних проблемах сучасності їх етичну сторону, а цю останню витлумачувати в контексті головних ідей релігійного вчення.

Так, прагнення до збереження і зміцнення миру, соціальної справедливості, забезпечення прав і свобод людини безпосередньо пов'язуються з християнськими або мусульманськими ідеалами. Відповідно розробляються такі галузі богословської думки, в яких обґрунтовуються шляхи розв'язання цих проблем. Звичайно, християнські церкви з обережністю, а то й прямо негативно ставляться до таких шляхів, які пов'язані з порушенням освячених релігією фундаментальних норм моралі, і не визнають суто політичного "виправдання" цих шляхів. Тому для сучасних церков не є прийнятними установки на "загострення класової боротьби", розгортання "революційних рухів", розв'язування громадянських воєн і т.п.

В релігійно обґрунтованих рекомендаціях щодо способів розв'язання соціальних, політичних, національних проблем, важлива роль надається моральному вдосконаленню, духовному прогресу. Революції характеризуються як духовні перевороти, що призводять до сходження на новий, вищий рівень моральної свідомості, а не як якісь насильницькі дії.

Разом із збільшенням питомої ваги етичного елементу в релігійних вченнях, відбуваються певні зміни в самому змісті цього елементу, у розстановці акцентів. Етика індивідуального і приватного життя суттєво доповнюється соціальною етикою з її ідеалом справедливого суспільного устрою, який повинен забезпечити найкращі можливості самопрояву, самореалізації, вільного розвитку


652                            Розділ IV. Суспільствознавче витлумачення феномену релігії

кожної окремої людини і стати основою гуманних відносин між людьми і народами.

В наш складний і суперечливий час, коли благополуччю людства, самому його виживанню загрожують цілком реальні фактори, в тому числі й породжені науково-технічним прогресом, Церкви прагнуть знайти своє місце, визначити свою особливу роль у відверненні цих загроз. Щоправда деякі з них, зокрема об'єднання і секти есхатологічного напряму, роблять наголос саме на загрозливих явищах, вбачають в них ознаку того кінця цього світу, що невпинно наближається, закликають готуватися до нього. Однак переважаючий мотив ідеології і проповіді найбільш поширених і впливових конфесій - це надання релігії й церкві місії відстоювання і забезпечення "людського", морального виміру для соціального і науково-технічного прогресу. За висловом римського папи Павла VI, Церква покликана бути "експертом в людяності".

Нині переглядається також богословське тлумачення ідеї Бога, сутності і призначення людини. Так, традиційній християнській релігії притаманним було протиставлення Бога і світу, небесного і земного, вічного і тимчасового, духу й плоті. В людському житті на перше місце ставилося служіння Богу, молитва, дотримання ритуальних вимог, а повсякденні практичні справи, праця, житейські турботи розглядалися як щось другорядне, в гіршому випадку - як "марнота", у кращому - як "оброк", який треба виконувати, щоб заслужити небесне блаженство. У віруючих виховувалися почуття гріховності, провини перед Богом, смирення, покірливості аж до самоприниження і страждальності. Цим якостям надавалося значення моральних чеснот.

Вже протестантизм, з одного боку, підкреслюючи протилежність Бога і людини, "зіпсованість" людської природи, з другого боку, певною мірою реабілітував "земні" справи у своєму вченні про "мирське покликання": бо ж "працювати означає молитися".

В сучасних же релігійно - філософських доктринах, поряд з тенденцією містичного розриву божественного і земного (наприклад, в "діалектичній теології"" К.Барта), помітною є тенденція наближення Бога до людини, його "іманентізації", переміщення Бога з трансцендентних надлюдських висот в глибини людської душі. Бог розглядається як абсолютна основа людського буття.

Людина ж осмислюється не стільки як "раб Божий", пасивний виконавець Божої волі, слуга Промислу, а й як своєрідний співучасник творення світу і його воз'єднання з божественним першоначалом.

З цієї точки зору, виправдовується і заохочується активність людини, оскільки вона спрямовується високими релігійно-етичними ідеалами і мотивами. Етика покірливості і страждання поступається етиці активної дії, творчості. Таке розуміння людини, її призначення мало місце вже в релігійно-філософських поглядах В.С.Соловьйова, М.Бердяєва, а на Заході розвивалося П.Тейяром де Шарденом, К.Ранетом. Воно також позначилося і на останніх документах


Тема 23. Релігія як моральне явище                                                            653

католицької церкви.

Бізнес і релігійна мораль

Часто виникає таке питання: чи є бізнес моральним? Як сприймає підприємництво релігія, та чи інша Церква?

Відомо, що християнство в усі часи негативно відносилося до бізнесу. Ісус Христос виганяв торговців з храму, а у Євангелії від Матвія (6:24) записано: "Не можете Богу служити і мамоні" (багатству). Апостол Павло вважав, що корінням будь-якого зла є сріблолюбство, віддавшись якому дехто ухилився від віри (1 Тим 6: 8). Св. Ієронім говорив: "Купець навряд чи може догодити Богу". Святий Августин у п'ятому віці н.е. писав: "Торгова справа сама по собі є зло".

Проте у наш час, час панування ринкових відносин, у більшості країн світу ставлення християнських церков та їх проповідників до бізнесу докорінно змінилося. У всьому світі християни втягнуті в бізнес і проявляють у ньому чималу активність. Якщо одні вбачають у бізнесі тільки засіб, що дає можливість забезпечити особисте існування, то інші розглядають його як складову частину Божого промислу, спрямованого на задоволення людських потреб. Наведені вище біблійні висловлювання зараз або замовчуються, або ж витлумачуються зовсім по-іншому. Так, у книзі "Бізнес крізь призму віри" зазначається: "Багатство, влада, статус, вплив та інші символи мирського благополуччя нерідко в нашій свідомості підміняють собою справжній успіх. Проте у самих цих символах немає нічого поганого - небезпечним є лише нестримне прагнення до них".'

Автори виходять з того, "що християнське ставлення до бізнесу є частиною Божої справи у світі. Ми прагнемо довести, що можна бути і етичним і водночас досягати великих успіхів, хоча етичність і дотримання заповідей Христовим самі по собі ще не гарантують ділового успіху".2

У цій книзі наводиться приклад компанії "Комп'ютер менеджмент девелопмент сервіс" (КМДС) як такої, що відповідає християнським вимогам до бізнесу. її вище керівництво і більшість співробітників є переконаними християнами, хоч на підприємстві цього не вимагають, не примушують також молитися чи ходити до храму. В КМДС вважають,

1 Чьюнинг Ричард, Еби Джон, Роелс Ширили. Бизнес сквозь призму веры. - М., 1993. -
С. 24.

2 Там само. - С.25


654                            Розділ IV. Суспільствознавче витлумачення феномену релігії

що причетність до християнства, розуміння християнських етичних і моральних заповітів чинить безпосередній вплив на все, що в компанії робиться, бо ж робляться справи компанії для слави Христа.

Головною цінністю для КМДС є люди, які працюють у компанії. Окрім зобов'язання справедливої оплати їх праці, турботи про них, важливим тут є зобов'язання допомагати працюючим в опануванні відповідними засобами управління, чесно ставитися до них і всіляко сприяти розвитку їх людської особистості. Водночас компанія, розуміючи важливість сервісу для її клієнтів, бере на себе зобов'язання негайно реагувати на їх запити і проблеми, покращувати якість своєї продукції. Необхідність одержання прибутку тут розглядається як прагнення зробити бізнес життєздатним.

Відзначимо, що в цих підходах до бізнесу чогось особливого немає. Досконалість у сервісі - це маркетингове завдання. Названі принципи виховання взято з технологій сучасного гуманістичного менеджменту. Та ж сама теорія менеджменту вимагає дотримання етичних норм поведінки, прийнятих у тій чи іншій країні. Тому цілком природним є те, що керівники, як християни, дотримуються в своїй бізнесовій діяльності певних моральних вимог.

У релігійних виданнях, як правило, не дається якогось свого визначення бізнесу, підприємництва. Вони користуються загальновідомими, взятими з теорії менеджменту. Склалася тенденція вибирати такі визначення, які є соціально орієнтовані, мають гуманістичну спрямованість, є привабливими для більшості віруючих. Проте діяльність у сфері бізнесу, на їхній погляд, повинна все-таки обумовлюватись певними нормами християнської моралі, утвердитись як реалізація даного Богом заповіту: працюйте і служіть один одному.

Отже, бізнес (з християнської точки зору), це така діяльність, завдяки якій реалізуються особисті творчі можливості. Бізнес дає можливість планувати, організовувати, керувати, розвивати здібності в цілому ряді сфер життєдіяльності, кожна з яких є відображенням божественних якостей.1

Сучасна наука визначає бізнес чи підприємництво як самостійну ініціативну, систематичну, на власний ризик організовану діяльність з метою виробництва продукції та надання послуг, одержання прибутку. Провідними суб'єктами ринкового процесу є підприємець, який ініціює бізнес, і менеджер - професійний керівник. У процесі виробництва беруть участь ще й безпосередні працівники. Тому об'єктом впливу релігійної моралі постають і перші, і другі. Проте, дуже часто дії носіїв

Там само.-СІ 5.


Тема 23. Релігія як моральне явище                                                                   655

моралі не збігаються з релігійними настановами. На практиці мораль у сфері бізнесу складається немовби з двох частин: для бізнесменів, володарів чи керівників фірм та організацій - одна, а для безпосередніх трудівників - інша.

Бізнес, з одного боку, є елементом ринкових відносин, чим істотно відрізняється від державних організацій. Але ж він є також і невід'ємною частиною економіки будь-якого суспільства. Його елементи виникли разом з появою посередників-купців, що замінили прямий обмін речей ще в первісному суспільстві. Тоді й з'явились перші норми торгівлі, що мали обов'язкову релігійну санкцію. Так, давні євреї внесли до своїх віросповідних книг багато норм торгівлі: за порушення мір та ваги повинно було слідувати релігійне покарання. Про це у Біблії говориться біля десяти разів.

Підвалини системи раціонального господарювання, зокрема раціонального ведення торгівлі й обліку, історично розроблені ще семітськими народами, які керували караванною торгівлею на величезних афро-азійських просторах. Цей досвід знайшов своє об'єктивне вираження спочатку у Торі євреїв, а потім і в інших релігійних книгах. Християни і мусульмани створили релігії міжнаціонального спілкування, які допомагали утворювати великі держави й керувати ними. В основному саме завдяки загальному економічному і культурному успіху країн - носіїв релігії міжнаціонального спілкування з'являлося бажання інших країн і народів приєднатися до нової ідеології.

Іудейська діаспора поширила первісне християнство і відповідні основи раціонального ведення торгівлі на Близькому Сході, в Європі і в Північній Африці. На ці сфери поширилася також й іудео-християнська в своїй основі етика. Ця етика поступово входила у тканину різних сфер економічної життєдіяльності.

Науковий стиль, раціональність стали домінувати в Європі ще в середньовіччі. Розвиток добре організованої справи потребував звільнення від надмірного релігійного регулювання і тиску феодальної держави, частиною якої була традиційна Церква. Великі матеріальні та фінансові цінності відволікалися від суспільного виробництва. Християнські монастирі призупиняли продуктивні функції людини (участь у виробництві матеріальних цінностей, продовження роду). Католицька церква у ті часи не бажала якихось змін. І вихід був знайдений: ідеологією буржуазної революції в Європі став протестантизм. Бізнес звільнився від прямого тиску Церкви, хоч і керувався християнською мораллю.


656                            Розділ IV. Суспільствознавче витлумачення феномену релігії


З часом більшість норм регулювання торгівлі, виробництва, надання
послуг перейшли з релігійного до цивільного законодавства. Лише в
окремих    ортодоксальних    ісламських     країнах    продовжує

використовуватися шаріат і то лише у відносинах з одновірцями. У наш час єдине поле впливу релігії на бізнес, на економіку - мораль. Проте її місце і значення в останні століття суттєво змінилися.

Важливість етики в бізнесі виходить з самих принципів побудови бізнесу. Ділова "активізуюча" ідея бізнесу, сам процес організації справи з метою отримання прибутку має величезну емоційну, збуджуючу силу. Заради реалізації своєї мети люди, які ведуть свою справу, іноді порушують загальновизнані моральні норми. В тому випадку, коли релігійна мораль перешкоджає бізнесу, перед ним постає моральний вибір. 1 тоді найчастіше релігія і бізнес поділяються на сфери, де діє різна мораль. Макс Вебер під час перебування у США в 1904 році зауважив, що в американському суспільстві прагнення до наживи позбавлене будь-якого релігійно-етичного змісту і набуває іноді характеру суто спортивної пристрасті.

Протягом тисячоліть, аж до XX століття включно, мораль була продуктом релігійного виховання і віри в Бога. Всемогутній Бог усе бачив і кожному віддавав за заслугами. Це стосувалося і працьовитості, і слухняності, і акуратності та бережливості у поводженні з чужими речами, чесності й порядності у будь-якій діяльності. Завдяки цьому різні суспільні інституції діяли плідно і без якихось значних конфліктів. Власники і керівники організацій також діяли у певних релігійних межах. І ось надзвичайно брутальне порушення норм моралі з боку церковних ієрархів католицизму, феодалів і частини чиновників допомогло з'єднати великі маси населення на боротьбу під гаслами протестантизму, а відтак - за нові соціальні порядки. Історія розвитку бізнесу довела якраз значний вплив релігії на становлення буржуазного ладу і успішність дій підприємців, які користувались протестантською мораллю.

Важливою в цьому аспекті є праця М.Вебера "Протестантська етика і дух капіталізму", яка була спрямована на розв'язання певної емпіричної проблеми - з'ясування механізмів впливу релігійних мотивацій особистості на її економічну поведінку. Автор припускав, що існує певна внутрішня "вибіркова спорідненість" між догматичними засадами протестантизму й "духом капіталізму". Головною ідеєю соціальної філософії М.Вебера є ідея економічної раціональності, яка знайшла своє послідовне втілення в капіталістичному суспільстві кінця XIX - початку XX століття. Це і раціональне право, і раціональне управління (бюрократія), і раціональний грошовий обіг і таке інше у сфері економіки, а також і раціональна релігія - протестантизм. Названі


?

?


Тема 23. Релігія як моральне явище                                                                   657

інститути традиційного капіталістичного суспільства забезпечують можливість максимально раціональної поведінки у господарській сфері і дають можливість домогтися максимальної економічної ефективності. Вони активно протистояли аморалізму в період "вільного" ринку і "дикого" капіталізму.

Трудова етика протестантизму вимагала прилучення до праці всіх верств населення. Вже при правлінні Карла І в Швеції проводилася систематична робота з надання допомоги бідним і роботи - безробітним. Гаслом пуритан було: "Подання - не милосердя". Бажання бути бідним вважалось рівнозначним бажанню бути хворим і заслуговувало осуду, бо завдавало шкоди славі Божій. Виходячи з цього, в протестантських країнах активно протидіють старцюванню.

На противагу цьому підходу, жебрацтво підтримувалось православною церквою. А в ісламі навіть один з п'яти стовпів віри -"зак'ят" - постає як релігійний "податок" на багатих з метою подання милостині бідним. Такі підходи відповідають авторитарній психології, яка домінує в традиційних Церквах. Завдяки таким недоладним традиціям і певній культурі, що формується, в суспільстві виправдується бідність і старцювання.

Наслідування раціональної етики аскетичного протестантизму XIX століття формувало у її носіїв своєрідну ментальність, внаслідок якої люди, по-перше, цілеспрямовано прагнули до збагачення в рамках своєї професійної діяльності; по-друге, свідомо обмежували себе у витратах на споживання і, по-третє, надавали також цілком свідомо своєму способу життя певних аскетичних рис. Зрозуміло, що люди з такою ментальністю здатні якнайкраще адаптуватись до вимог капіталізму як раціонально діючої системи. З іншого боку, сама ця система швидко впроваджується там, де такий менталітет набуває масового поширення.

Прикладом раціонального підходу до християнської моралі можуть бути "Біблійні заповіді для бізнесу" американських баптистів, у яких досить своєрідно витлумачується Декалог Моисея. Першій заповіді "Я -Господь, Бог Твій. Хай не буде тобі інших Богів переді Мною!" (Вих. 20:2,3) відповідає, на думку авторів, ділова заповідь "Виявляй повагу до влади". Другу заповідь "Не роби собі різьби і всякої подоби..." практичні консультанти з менеджменту трактують як вказівку "Майте єдину мету". За допомогою цієї "заповіді" намагаються повністю підкорити людину меті компанії і вимагають: "Майте чітке розуміння особистого завдання та цінностей, щоб гарантувати їхню послідовність та співпадання із завданнями компанії". Біблійну заповідь: "Не призивай ймення Господа, Бога твого, надаремно..." трансформують в комунікативну ділову


658                             Розділ IV, Суспільствознавче витлумачення феномену релігії

заповідь: "Використовуйте ефективне спілкування як на словах, так і в справах". Ці заповіді, безумовно, досить цікавий матеріал для тих, хто навчається бізнесової справи. Але у людини, вихованої в пошані до релігії і не звиклої до американських утилітарних підходів у використанні духовних надбань людства, найчастіше може з'явитися неприязнь.

Слідом за протестантизмом і Ватикан почав звертати увагу на економічну сферу суспільства не тільки як на джерело доходів, а також і як на сферу діяльності вже не рабів, а вільних працівників - реальних і потенційних віруючих. Вже сто років католицька Церква, починаючи від папи Льва XIII (енцикліка "Rerum Novarum"), розвиває свою соціальну науку про працю і місце людини у ній, що, безумовно, відповідає потребам часу. Багато у чому цей поворот у політиці Ватикану був відповіддю на соціалістичний і комуністичний рух. Тому майже весь пафос релігійної ідеології і енергія були спрямовані на боротьбу з "конкурентом" у соціальній сфері і на пошуки гідного місця у сфері економіки для людини праці, щоб вона була задоволена і не прагнула б революційно змінювати стан справ.

Католицька Церква намагається брати на себе роль арбітра у конфліктах між працедавцями і робітниками. Вона активно підтримує поміркований робітничий рух та створює католицькі профспілки і клерикальні партії. Таким чином, з державної церкви, церкви правлячої еліти періоду середньовіччя, коли Ватикан активно захищав феодальний устрій і існуючі режими, католицька Церква поступово перетворюється в організацію соціального захисту.

Говорячи про справедливість, папа Лев ХНІ писав: "А це є обов'язком капіталістів і власників: не вважати робітників за невільників, шанувати в них гідність людської особи, яка є ушляхетнена християнським характером..." ("Rerum Novarum", ч.іб). Разом з тим, він виступив і на захист приватної власності, вказавши на її природні основи. За католицькою теорією, приватна власність є турботою людини про саму себе.

Папа Іван Павло II сучасною філософською мовою розкриває традиційне біблійне бачення місця людини в світі: "Людина має підпорядковувати собі землю, має панувати над створіннями, - відзначає він, - бо, як "подоба Божа", вона є особа, тобто буття-суб'єкт, який здатний діяти запрограмованим і раціональним способом, здатним вирішувати сам за себе і цілеспрямовано здійснюватися. Як особа, людина є, відтак, суб'єктом праці" ("Про працю", ч.б). У своїй енцикліці "Сто років" понтифік повторив думки Лева ХШ про те, що праця потрібна людині для життя і підтримки своєї родини. Підтримка ж особи - це, як відомо, не тільки задоволення фізіологічних потреб, а й


Тема 23. Релігія як моральне явище                                                                   659

духовних, культурних, створення можливостей для самореалізації особи працівника. Наслідуючи своїх попередників, папа Іван Павло II продовжує розвиток християнської етики праці у відповідності до вимог сучасної теорії мотивації менеджменту і пише: "...Праця належить до покликань кожної особи; більше того, людина висловлюється і здійснюється через свою активність у праці" ("Сотий рік", ч.б). Понтифік критикує занадто зажерливих роботодавців і говорить: "Праця має бути підпорядкованою гідності людини - суб'єктові праці, а не економічній користі" ("Про працю", ч.22). Виступає Ватикан і за регулювання ринкового хаосу: "Економічний розвиток має перебувати під контролем людини, а не бути пущеним на сваволю" (Конституція "Радість і Надія", 4.765).

Щодо позиції православних, то, на жаль, жодна з трьох українських православних церков не має чіткої концепції щодо бізнесу і не має сучасної соціальної програми про захист працівників чи трудової моралі. Не займаються вони і впровадженням сучасних технологій управління, які успішно апробовані у бізнесі. Про це говорить, наприклад, цілковита відсутність таких навчальних програм у духовних семінаріях і духовних академіях.

Використання сучасних ринкових технологій Церквами залежить від керівництва і опосередковується тією чи іншою національною культурою, сформованою релігійною духовністю. В Україні більшість людей орієнтуються на традиціоналізм. Навпаки, у США, Західній Європі і Японії всі державні і недержавні інститути, церкви добре ознайомлені з менеджментом. Більше того, саме завдяки своїм знанням у сфері бізнесу і вмінню керуватися цими знаннями вони здебільшого зобов'язані своєму зростанню і впливу. Дедалі більше людей прагнуть опанувати престижні бізнесові знання і досвід. Як відзначає відомий фахівець з менеджменту П.Друкер, "замість традиційної Біблії бабусі дарують своїм онукам після закінчення середньої школи останній бестселер з бізнесу. Пастор євангелістичної церкви, хоча й вважає, що йому ворожий будь-який бізнес, також добре розбирається в русі готівкової грошової маси, як будь-який бухгалтер. Він може залюбки проаналізувати його на своєму персональному комп'ютері. Він відвідує семінари з менеджменту, щоб підтримати "духовне підприємництво" в ролі головного виконавчого директора своєї швидко зростаючої громади".1

Відомо, що християнство не передбачає колективної відповідальності перед Богом, а традиційно пов'язує її з індивідуальним

' Друкер П.Ф. Новые реальности- М., 1994. - С. 252-253.


660                            Розділ IV. Суспільствознавче витлумачення феномену релігії

буттям кожного в світі. Проте нинішні теоретики християнського бізнесу вишуковують підґрунтя для виправдання організованих колективних дій. Голландський Соціальний союз християн-підприємців і службовців (GMV) запропонував вважати підприємство частиною Творіння, яке "у потенції повинне створювати умови для розвитку Творіння, турбуючись і поліпшуючи громадське виробництво за допомогою підприємництва". Відтак, пропонують віруючим отримання потойбічної відплати колективно, разом з комерційним підприємством, хоч, зрозуміло, викликає сумнів положення, що поліпшення громадського виробництва можливе тільки "за допомогою підприємництва". Отже, особистісна християнська мораль повинна набрати корпоративного вигляду, що традиційно притаманне східним релігіям.1

Деякі сучасні технології управління групами людей в неохристиянстві також виходять за межі християнського індивідуалізму. Це з тривогою сприймають навіть протестантські церкви. Керівники нових течій розмовляють на зрозумілій людям мові і говорять те, що від них бажають почути. На перше місце виходить задоволення потреб людей, відповідність проповідей їх нагальним інтересам, а потім вже християнським істинам. Завдяки такому "маркетинговому підходу" нові, швидко зростаючі релігійні течії, які проповідують "теологію успіху", затьмарюють собою традиційні протестантські церкви. На думку лютеранського теолога В.Дайфелд, зараз у Бразилії у п'ятидесятників і харизматів "людей у два-три рази більше, ніж у традиційних домінуючих Церквах. Згідно з "теологією успіху" віруючим гарантується "негайна винагорода за матеріальні пожертви церкві. Молитва до Бога постає майже діловою угодою"."

Успіхи японської моделі господарювання і далекосхідних "тигрів"-Гонконгу, Малайзії, Південної Кореї, Сінгапуру й Тайваню - засвідчують те, що західна економічна модель, яка побудована на базі християнської культури, не є єдиним варіантом розвитку сучасного бізнесу. Скінчилася ера необмеженого індивідуалізму у підприємництві й зараз у цивілізованому світі більш ефективно діють фірми, які вміло використовують також колективні групові дії. Після закінчення ери "вільного" ринку, все частіше відходять на другий план монетаризм і раціональна етика. Витончені технології східних релігій і етика буддизму краще використовують ірраціональні фактори підприємництва: мотивацію робітників та їх релаксацію, специфіку і особливість діяльності мікрогруп.

Христианин-предприниматель в рыночной экономике. - Издание GMV. - C.5. 2 Цит. за: "Теология успеха" // Пробудитесь! - 1999. - 22 июня. - С. 28.


Тема 23. Релігія як моральне явище                                                                    661

Буддизм, так само як і національні релігії Сходу - конфуціанство, сінтоїзм тощо, споконвічно вважали працю найвищою чеснотою. Тому й зараз, з точки зору "культу його величності праці", японський, китайський або корейський робітник сприймає як належне сувору дисципліну, жорсткий порядок у цехах, конторах чи за прилавком.

На ґрунті сімейної, кланової етики у країнах Сходу виникла і постійно підтримується психологія групізму, групова лояльність. Незважаючи на індустріалізацію й урбанізацію вона й зараз попереду серед поведінкових установок у Східних країнах. Особливості буддо-конфуціанської культури дають змогу ламати посадові і особистісні перегородки, підтримувати в організації високий рівень емоційної близькості. Клановий характер функціонування фірм у Японії чи Кореї поєднує сувору виробничу дисципліну з повною відкритістю комунікаційних каналів і самостійністю низових підрозділів. Менеджмент на іудео-християнському Заході лише нещодавно відкрив для себе позитивні особливості діяльності мікрогруп і певні переваги колективної праці. У цих країнах, де індивідуалізм вважався синонімом свободи, демократії і прогресу, зараз активно працюють над прищепленням психології групової праці. До речі, подібні технології контролю за поведінкою у невеликих колективах розвивають і неорелігії, насамперед орієнталістичні й неопротестантські.

Відома висока інноваційна спроможність японців, а відтак і корейців, китайців тощо. Вона є наслідком вихованої з дитинства спрямованості на практичне використання наявних і запозичених ідей. Дослідники відзначають, що дотримування буддиської філософської доктрини стимулює дії, а не розмови. Якщо в Біблії сказано: "Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог був Слово" (їв 1:1), то у буддистських сутрах слово містить у собі лише спонукальний стрижень, стимулюючий активність. Японці з дитинства насичуються модусом поведінки, сконцентрованим у заклику: "Менше говори, більше роби!"

Східні традиції медитативного спостерігання звичайно мають своїм наслідком не теоретичні узагальнення, а прагматику, вихід у практику, дію. Активно допомагає сучасному менеджменту дзен-буддизм, а також різні напрями йоги, трансцендентна медитація тощо. Дослідження психологів і фізіологів довели, що душевне заспокоєння і внутрішнє просвітлення стимулюють творчу активність людини. Відомо, що "дзен" як метод активізації резервів людської психіки застосовується на багатьох японських фірмах. Часто серед консультантів і організаторів


662                            Розділ IV. Суспільствознавче витлумачення феномену релігії

"дзен"-тренувань зустрічаються буддистські монахи.1

Головна відмінність західного християнства від буддизму з точки зору впливу на "людські ресурси" бізнесу полягає в тому, що перша займається соціальним захистом, а останній допомагає працівникам відновлювати сили. Східне ортодоксальне християнство ще й досі не знайшло свого місця у цій сфері

Іудео-християнська активність у певний період становлення організованого підприємництва була своєрідним дороговказом. Але в останні сто років функції методологів організаційно-управлінського процесу перебрали на себе позарелігійні вчені та менеджери. їх раціоналізовані і прагматичні підходи до керування людьми рішуче вийшли за межі Біблії і Корану. Це спричинило так звану революцію менеджерів. Бог відсутній зараз на сторінках підручників з менеджменту. Проте там постійно наголошується, що для успішної організації дій багатонаціональних колективів необхідно чітко враховувати особливості релігійно-моральних орієнтацій працівників.

Християнство вже підштовхує до активності, до здобуття результату силою, якщо це потрібно. Біблія наголошує: "Від днів же Івана Хрестителя й досі Царство небесне здобувається силою, і ті, хто використовує зусилля здобувають його" (Мт 11, 12). Така ментальність формувала активну торгівельно-збутову діяльність, наполегливий бізнес. У буддиській традиції переважає квієнтизм - прагнення до абсолютного спокою, що виражається поняттям "нірвани". Буддизм добре слугує відпочинкові після роботи, а християнство - піднесенню духу працюючих.

Певні релігійні чинники були здатні допомогти в разі існування у фазі становлення ринку поодиноких підприємств. Майже до XX століття переважали невеликі підприємства. Під одним "дахом" збиралися родичі, члени однієї релігійно-національної громади. Вони працювали як команда, об'єднана єдиною ідеологією. Наш час - це переміщення великих мас населення з країни в країну. Багатонаціональними стають не тільки великі, а й малі підприємства. Культура міжконфесійного, міжнаціонального спілкування - це об'єктивна необхідність. І саме на цьому ґрунті формуються нові найдосконаліші технології бізнесу.

Сучасний ритм праці стає дедалі напруженішим. Менеджмент винайшов багато важелів мотивації і примусу до праці, серед них і інтелектуальної. Релігії практично немає що робити у трудовому процесі. В офісі, фірмі, на підприємстві не залишилося місця Богу, якимсь релігійним обрядам, тим більше, що працюють поруч люди


 


Пронников В.А., Ладанов В.Д. Управление персоналом в Японии. - С. 120-121.


Тема 23. Релігія як моральне явище                                                                    663

різних конфесій і прояв ними різнорелігійних почуттів заважав би один одному. "Богом" на виробництві став господар. У такій ситуації важливим важелем стає швидка релаксація, насамперед духовна. Досвід східних релігій тут частіше стає у нагоді.

Принципово не можна розділити етику підприємництва, виробничу етику на релігійну й на нерелігійну. Релігійна людина може порушувати технологічну і виробничу дисципліну, а нерелігійна людина - бути зразком. Може бути і навпаки. Але зараз не має принципового значення те, хто і якою мораллю керується в своїй діяльності. Головне, щоб виконувалися вчасно і якісно виробничі завдання.

Як відзначають німецькі фахівці з менеджменту В.Зігерт і Л.Ланг, сучасна виробнича етика також базується на християнстві. Проте людина, навіть віруюча, не впевнена, що Бог усе бачить і всім керує. А якщо він і бачить, то головне, щоб не бачив і не чув його керівник про те, як за його спиною витрачається час і матеріальні цінності не на службові цілі. Головне - не попадатися. Не спійманий - не злодій. Бог -милостивий, він прощає людські слабкості і милує грішників, які каються. А хто є без гріха?!1

Отже, кожна із теорій етики має своє місце і в історії, і в певній цивілізації. Християнська культура домінує в Європі і в Америці, але не у всьому світі. Тим більше, що кількість послідовників ісламу, індуїзму, буддизму й конфуціанства зростає швидше, ніж християнства. У християнській культурі також є різні підходи до раціональної етики. Католицька етика XX століття спрямована на захист людини від надмірної експлуатації. А православ'я не звертає уваги ні на підприємництво, ні на економіку взагалі. Практично православні священики Українських церков проводять лише освячення виробництв і бізнесових фірм. Проте у православно-слов'янській культурі закодована общинна діяльність. Прагматичний і творчий підхід до використання надбань нашої культури може дати чудовий результат для діяльності національного бізнесу в Україні. Велику користь бізнесу і суспільству дав би рух за моральне оновлення Православної церкви.

1 Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов: пер. с нем. - М., - 1990. - С. 19.


664                                Розділ IV. Суспільствознавче витлумачення феномену релігії


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 667; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!