РОЗДІЛ 2. Практичні аспекти економічного зростання
Чинники економічного зростання в Україні
В економічній теорії розповсюдженою є практика поділу чинників зростання на чинники попиту, пропозиції та інституційні. Звичайно, існує велика кількість чинників більш або менш значимих, але розглянути їх усі, а тим більше включити у модель було б важко. Це, з одного боку, ускладнило б розрахунки, а з іншого - деякі чинники мають такий незначний вплив, що включати їх до моделі недоречно. До того ж існують впливові чинники, які не можна однозначно зарахувати до тієї чи іншої групи чинників. Одним із таких чинників є інвестиції. З одного боку, вони є чинником пропозиції як бази розширення виробничого потенціалу, а з іншого чинником попиту, що забезпечують необхідний рівень сукупних видатків, за якого повністю використовуються трудові та природні ресурси держави.Разом із тим слід враховувати і те, що в Україні не всі перелічені чинники діють однаково.
Існує два підходи щодо мети економічного зростання. В першому випадку метою є підвищення основних макроекономічних показників переважно у короткостроковому та середньостроковому періодах. Згідно з іншим підходом, метою економічного зростання є підвищення рівня життя населення. В цьому випадку мова йде про довгострокові процеси, які відбуваються в економіці країни.
Говорячи про економічне зростання, слід також враховувати не тільки економічні цілі, але й екологічні та соціальні. Іншими словами, досягнення стійких темпів зростання економічних показників має супроводжуватися підвищенням реального життєвого рівня населення, зменшенням диференціації за доходами, а також раціональним використанням природних копалин і збереженням навколишнього середовища.
|
|
|
У сучасних умовах на планеті спостерігається наближення екологічної кризи, збільшення розриву між багатими й бідними країнами світу, загроза епідемій. Ці проблеми є глобальними й над їхнім вирішення працюють учені усього світу, але, на жаль, безрезультатно. Для зміни ситуації на краще необхідні кардинальні зміни у поглядах людини на свій подальший розвиток. Зміни, крім іншого, мають стосуватися й характеру економічного зростання, який повинен відповідати постіндустріальному суспільству, яке починає формуватися у світі. Відомо, що постіндустріальне суспільство характеризується як особливий вид цивілізації. Це інформаційне, наукове, технотронне суспільство та суспільство знань. При досягненні цього типу розвитку відбувається модифікація соціальних цінностей та зміна мотивації людської діяльності. Робітники надають перевагу праці за меншу заробітну плату, якщо їм вдається самореалізуватися на робочому місці, уникати рутинних операцій, самостійно приймати рішення та, як результат, сподіватися на культурне й професіональне зростання.
|
|
|
Для досягнення постіндустріального суспільства мають відбуватися певні трансформації, стабілізація частки сировинної, аграрної, добувної, обробної промисловостей. При цьому виявляються певні нижні межі для цих галузей, що пов'язано з необхідністю утримати національну економічну безпеку, оптимальну пропорційну структуру, яка гарантуватиме ефективність усієї економіки. Крім того, слід забезпечити постійне зростання обсягів використання технологічних новацій у промисловому й обробному секторах економіки та наукомісткості економіки в цілому. Також має відбуватися зростання прискореними темпами виробництва й передачі знань, кількості зайнятих та питомої ваги новоствореної вартості у галузях, пов'язаних із відтворенням людського чинника, трудових ресурсів, із правовим регулюванням життєдіяльності населення. Таким чином, найважливішими чинниками економічного зростання в межах постіндустріального розвитку є людський капітал і НТП.
Зараз в Україні існують певні проблеми в аграрному секторі. В багатьох випадках виробництво сільськогосподарської продукції є збитковим, спостерігається низька продуктивність. Для створення ефективного аграрного сектора оптимального розміру потрібні час і активні дії уряду. Нестабільними є частки сировинної, добувної й обробної промисловості. Це пов'язано зі структурною перебудовою, яка продовжується. Так, унаслідок економічної кризи 90-х років XX ст. значно підвищилася частка паливно-сировинних галузей і скоротилася частка переробних галузей. Оптимальний розмір кожної з них має формуватися поступово, виходячи з науково обгрунтованих розрахунків та практичного досвіду. При цьому добувна й сировинна промисловості скоріш за все будуть зменшені або залишаться без змін. Частка ж виробництва кінцевої продукції має збільшитися.
|
|
|
Майбутнє суспільство має базуватися на інформаційно-інноваційних засадах. На жаль, в Україні, не приділяється належна увага цьому питанню. Реальний стан речей є таким, що частка реалізованих на практиці інновацій все ще залишається незначною. Технологічні новації відбуваються переважно за рахунок власних коштів підприємств або іноземних інвесторів. Державні кошти на інноваційний розвиток майже не спрямовуються. В цілому ж наукоємність економіки країни залишається дуже низькою. Крім того, незадовільним є стан галузей, пов'язаних із відтворенням людського капіталу. За таких умов про перехід України найближчим часом до інформаційного суспільства мова не йде. Спершу потрібно створити всі необхідні умови для такого переходу.
|
|
|
Якщо розглядати розвиток економіки як еволюційний процес, стає зрозумілим, що різкий перехід від індустріального до постіндустріального суспільства є недоцільним і практично неможливий в сучасних умовах. Необхідний певний час для підготовки до такого переходу. У зв'язку з цим головною задачею стає не стільки сам перехід до постіндустріального суспільства, скільки прискорення розвитку в межах індустріального суспільства, що підготує ґрунт для органічного, природного переходу. До того ж елементи постіндустріального етапу розвитку вже зараз спостерігаються в економіці України і їх буде все більше з урахуванням поглиблення глобалізаційних та інтеграційних процесів у світі.
Інформаційні технології можуть стати каталізатором для подальшого економічного зростання України. Наявність спадщини у вигляді інтелектуального потенціалу, високий рівень загальної освіти - все це є гарантом того, що Україна має можливість істотно змінити ситуацію, яка склалася сьогодні. Саме ці елементи будуть домінуючими у новому суспільстві знань. Вони відкриють нові перспективи для зростання економіки на нових засадах серед яких головне місце посідає екологоорієнтованість, створення умов для самореалізації кожної людини як особистості.
В останні роки в Україні спостерігаються доволі високі темпи економічного зростання. На жаль, шляхи його досягнення не завжди є виправданими. Графічно зміни в економічному розвитку України зображено на рис. 1.
Рис. 2.1. Динаміка ВВП України
З рис. 1 зрозуміло, що на сьогодні економіка України ще не досягла стадії підйому. Вона знаходиться на стадії пожвавлення, яка почалася з 2000 року. Щорічне реальне зростання ВВП в цей період коливалось у межах 2,4-12%, тобто в середньому приблизно на 7% кожного року. Хоча в останні роки ці темпи дещо знизилися.
Враховуючи вищесказане, можна зробити висновки, що при дотриманні середніх темпів зростання ВНП докризового рівня можна досягти у 2010-2011 роках. Це найбільш реальний сценарій розвитку української економіки. При більш оптимістичному сценарії, якщо зростання буде відбуватися максимальними наданий час темпами, тобто 12%, стадії пожвавлення можна досягти вже у 2009 році. Але такий розвиток подій є менш імовірним і потребує активізації всіх суб'єктів економічної діяльності. Можливий інший розвиток подій. При дотриманні найнижчих на сьогодні темпів зростання ВНП - 2,4%, докризовий рівень буде досягнуто приблизно у 2020-2022 роках. Але в будь-якому випадку важливим у майбутньому буде шлях досягнення економічного зростання. Домінуючими при цьому стають наукоємні, інформаційні галузі, завдяки яким у майбутньому має формуватися значна частина приросту ВВП.
Потенціал економічного зростання, сформований у 2000-2004 pp., має подвійну основу. У 2000-2001 pp. підвищення показників реальної економіки відбувалося переважно за рахунок завантаження вільних виробничих потужностей, використання наслідків девальвації гривні в період світової фінансової кризи у 1997-1998 pp., погашення боргів із заробітної плати та пенсій тощо. Однак, на кінець 2002 р. ці чинники себе фактично вичерпали, що й зумовило істотне зниження (з 9,2% у 2001 р. до 5,2% у 2002 р.) темпів приросту реального ВВП. Економічне ж пожвавлення 2003-2004 pp. мало іншу природу. Дані статистичного аналізу свідчать про утворення нової якості зростання, пов'язаної з розширенням внутрішнього ринку і початком оновлення основних виробничих фондів, відчутним розширенням інвестиційного попиту. В цей період доходи нефінансових корпорацій збільшувалися вищими темпами, ніж ВВП, що й зумовило зростання інвестицій в основний капітал. На сучасному етапі все більше говорять про перехід до інноваційного економічного зростання. Це відповідає тенденціям, які існують у розвинених країнах і країнах, що розвиваються.
Таким чином, чинники економічного зростання, які використовувалися на початковому етапі, призвели до зростання прибутків підприємств й населення. Останнє, у свою чергу, призвело до підвищення платоспроможного попиту. В підсумку склалася ситуація, за якої підприємства відчувають потребу в оновленні виробничих потужностей і мають для цього реальні фінансові можливості. Таким чином, просте кількісне зростання економічних показників на основі екстенсивних чинників поступово набуває якісних ознак. Виходячи з цього, головною метою в подальшому має стати підтримка стійких темпів зростання економічних показників на інноваційній основі.
Говорячи про економічне зростання, дослідники багато уваги приділяють чинникам, за допомогою яких воно відбувається. Якщо на мить уявити економічне зростання не як процес, а як будівлю, то чинники економічного зростання будуть тими будматеріалами, з яких ця будівля складається. При цьому усі чинники взаємопов'язані один з одним. Зміна або виключення одного з них, поява нового чинника вплине не тільки на характер економічного зростання, але й на стан інших чинників. Такий стан речей дозволяє говорити про систему чинників економічного зростання.
Останнім часом у світі найважливішими чинниками економічного зростання є людський капітал і ефективність його використання, НТП та інформація. Так, М. Понятовські в 1978 р. писав, що «інтелектуальні можливості кожної нації, помножені на засоби інформатики, які є в її розпорядженні, будуть відігравати вирішальну роль у змаганні із суперниками та у визначенні її статусу на світовій арені» [19]. Саме на таких принципах у майбутньому буде розвиватися економіка постіндустріального типу.
Людський чинник виступає, з одного боку, як кількість праці, яка використовується і її продуктивність, з іншого - як рівень розвитку людського капіталу. При цьому важливо враховувати кількість населення, рівень здоров'я, кількість трудових ресурсів, рівень зайнятості, ефективність використання робочої сили, продуктивність праці, рівень освіти, міграційні процеси. Науково-технічний прогрес впливає на економічне зростання шляхом удосконалення виробничих процесів, розробки нових технологій, сприяння практичному застосуванню інновацій, розвитку інформаційних технологій. НТП тісно пов'язаний з інформаційним чинником економічного зростання, але інформація, її розповсюдження й використання чинять особливий вплив на стан економіки.
Інформатизація суспільства відбувається на базі телекомунікацій, інформаційних комп'ютерних мереж із використанням космічних засобів зв'язку й волоконно-оптичних кабелів, факсимільних апаратів, електронної пошти, стільникового зв'язку [1]. Всебічна інформатизація життя сучасного людства, як глобальна тенденція, є інтелектуально-гуманістичною перебудовою усієї життєдіяльності людини і суспільства в цілому на основі все більш повного використання інформації як ресурсу розвитку за допомогою нових інформаційних технологій [2, 229]. Більш повне й оперативне використання інформації впливає й на економічний стан тієї чи іншої країни. З одного боку, скорочуються трансакційні витрати, з іншого - збільшується кількість впровадження нових технологій, покращується якість виробництва, людина швидше адаптується до зміни економічних умов.
У рейтингу інформатизації суспільства найбільш значимою є інтелектуалізація. На практиці ж на перший план виходить комп'ютеризація, що в результаті призводить до формування нових інтелектуальних елементів, у тому числі ідо появи соціального інтелекту, безпосередньо пов'язаного з переходом до стійкого розвитку. Саме тому дослідники у визначенні поняття інформатизації виділяють не стільки технічні засоби, скільки головну мету цього соціо-технічного процесу, тобто розглядають інформатизацію як комплекс заходів, спрямованих на забезпечення повного використання достовірного, вичерпного і сучасного знання в усіх суспільно значимих видах людської діяльності, як спосіб оволодіння з метою подальшого прискореного прогресу таким стратегічно важливим ресурсом, яким є інформація [1]. Саме обсяг інформації, яким володіє країна й окремі її суб'єкти в сучасних умовах, стає ключовим чинником, що визначає напрям подальшого розвитку. При цьому важливими є доступність інформації, її правдивість і максимально ефективне використання. Саме дотримання цих умов сприяє досягненню економічного зростання.
Отже, якщо в індустріальному суспільстві головними чинниками економічного зростання є природні, капітальні й трудові ресурси, а також НТП, то в постіндустріальному на перший план виходять інші чинники. Людство вимушено скорочувати тиск на природне середовище, тому природні чинники вже не можуть бути головними, їх використання має скоротитися до необхідного мінімуму. Крім того, для економічного зростання постіндустріального суспільства велике значення має не стільки труд, скільки людський капітал і ефективне його використання. Роль капіталу як чинника зростання змінюється неістотно, хоча капітальні ресурси зміняться.
Існує тісний зв'язок між змінами ВВП і проведенням інноваційної діяльності, інвестиціями в людський капітал та охороною довкілля. Ці показники визначають як кількісні, так і якісні показники економічного зростання. На основі цих чинників можна робити ті чи інші прогнози економічного зростання. Але жодна з моделей не може охопити усі чинники, які впливають на економіку країни. Кожна з таких моделей відображає особливості впливу тієї чи іншої групи чинників на економічне зростання.
Отже, Україні все ще домінують чинники зростання, властиві індустріальному суспільству. Але постіндустріальні чинники вже зараз істотно впливають на економіку країни. Тому необхідним є стимулювання розвитку нових технологій, проведення науково-технічних робіт, збільшення уваги до формування й ефективного використання людського капіталу, прискорення розвитку інформатизації суспільства. І хоч говорити про наближення України до постіндустріального суспільства ще зарано, перелічені вище заходи допоможуть прискорити цей процес.
Дата добавления: 2021-04-24; просмотров: 55; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!