Науково-практичної конференції
УДК
Лебідь Л. І.
СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА: ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ТЛУМАЧЕННЯ
В статті розглядаються основні підходи до визначення соціальної структури, наголошується на необхідності уточнення змісту даного соціологічного поняття. Відзначається, що соціальна структура не зводиться до поділу суспільства лише на класи і страти. У якості структурних елементів можуть виступати етнічні, релігійні, гендерні, теріторіальні групи тощо. Соціальній структурі притаманні емерджентні властивості, дослідження яких відкриває широкі перспективи до розуміння її специфіки. Урахування вимірів соціальної структури (нормативний, ідеальний, інтеракційний, життєвих можливостей) дозволяє провести грунтовний аналіз соціальної дійсності України.
Ключові слова: соціальна структура, емерджентні властивості, виміри соціальної структури.
Лебедь Л.И.
Социальная структура: особенности современной интерпретации
В статье рассматриваются основные подходы к определению социальной структуры, отмечается необходимость уточнения содержания данного социологического понятия. Указывается, что социальная структура не сводиться к делению общества только на классы и страты. В качестве структурных элементов могут выступать этнические, гендерные, религиозные, территориальные и др. группы. Социальной структуре присущи эмерджентные свойства, исследование которых открывает широкие перспективы для понимания ее специфики. Учет измерений социальной структуры (нормативного, идеального, интеракционного, жизненных возможностей) позволяет провести качественый анализ социальной действительности Украины.
|
|
|
Ключевые слова: социальная структура, эмерджентные свойства, измерения социальной структуры.
Соціальна нерівність - невід’ємна складова сучасного суспільства. Філософи-просвітники мали надію в майбутньому її ліквідувати. Проте, як показала соціальна практика, здійснити це неможливо. Перед вченими постає нова проблема – вивчати причини та механізми відтворення соціальних нерівностей з метою мінімізації їх проявів. За таких умов у центрі уваги опиняється специфіка соціальної структури.
Проблема аналізу соціальної структури є особливо актуальною для сучасного українського суспільства, в якому спостерігаються активні транформаційні процеси, що робить його унікальним і відрізняє від інших. За таких умов виникає необхідність розробки теоретичного конструкту для емпіричного аналізу соціальної структури з урахуванням специфіки вітчизняного соціального простору.
Отже, метою статті є визначення особливостей сучасного тлумачення соціальної структури та окреслення перспектив її емпіричного аналізу на теренах України.
|
|
|
У науковій літературі доволі часто соціальну структуру розуміюють лише як поділ суспільства на класи та страти. Російський соціолог Т. Заславська виокремлює два підходи до аналізу соціальної структури: стратифікаційний та класовий. Вчена відзначає, що це альтернативні і водночас взаємодоповнюючі методи оцінок соціальних нерівностей [1, с. 144]. На наш погляд, соціальна структура не зводиться лише до поділу суспільства на класи та страти.
У підручнику з соціологіії за ред. С. Щудло наводиться наступе визначення соціальної структури: у широкому значенні під соціальною структурою суспільства розуміють будову суспільства в цілому, систему соціально-демографічних (молодь, пенсіонери), соціально-територіальних (міське, сільське, населення), соціально-професійних (вчителі, менеджери, підприємці), соціально-етнічних (українці, поляки, білоруси), соціально-класових (класи, страти) спільнот та відносин між ними; у вузькому значенні соціальну структуру суспільства зводять лише до соціально-класової [2, с. 81]. Деякі сучасні дослідники розглядають соціальну структуру у вузькому тлумаченні [3, с. ?], тим самим ігнорують її багатоаспектність.
|
|
|
Польський соціолог П. Штомпка відзначає, що в соціологічних тлумаченнях поняття „соціальна структура” можна виокремити чотири ідеї: 1) ідею відносин, залежностей, зв’язків між елементами; 2) ідею регулярності, закономірності; 3) ідею поглибленого, прихованого, фундаментального; 4) ідею детермінуючого, контролюючого впливу [4, с. 4]
Вчений узагальнює означені ідеї та визначає структуру як „приховану мережу стійких і регулярних зв’язків між елементами в певній області реальності, яка суттєвим чином впливає на розвиток явищ, що спостерігаються в цій області” [4, с. 4].
Беручи за основу тлумачення структури П. Штомпки, соціальну структуру можна визначити як приховану мережу стійких і регулярних соціальних зв’язків між елементами соціуму, яка суттєвим чином впливає на розвиток явищ, що спостерігаються в області соціальної реальності.
Для розуміння соціальної структури не менш важивим є з’ясування питання щодо природи соціаьної структури. Нас цікавить наступне: соціальна структура: емпірична реальність чи мисленний конструкт? Суперечки з цього приводу розгорілися між англійськи та французськими структуралістами.
|
|
|
Британські антропологи Редкліфф-Браун і Майер Фортс соціальну структуру вважають емпіричною реальністю. Вона зводиться до фіксованих груп та ієрархій, які існують незалежно від нас. На противагу цьому, для Леві-Стросса соціальна структура – це мисленна конструкція, яка створюється теоретиком для пояснення емпіричних спостережень і лише в загальних рисах віддзеркалює моделі різних емпірично спостерігаємих положень і відносин. Англійські структуралісти усвідомлюють, що емпіричні дані, які вони виокремлюють у зовнішньому світі, залежать від концептуальних схем спостерігача, Леві-Стросс підкреслює, що його структурні будови віддзеркалюють основні риси, хоча і не в усіх подробицях [5, 9–10].
Подібні протилежні точки зору демонструють К. Маркс та М. Вебер. К. Маркс наголошує на об’єктивності існування класової свідомості, класового інтерсу, М. Вебер підкреслює, що реальним буттям наділені лише окремі індивіди, клас – це результат класифікаторської діяльності соціолога [6]. Отже, К. Маркс тяжіє до позиції англійських структуралістів, а М. Вебер – до французських.
На наш погляд, клас є мисленною конструкцією або ідеальним типом (за М. Вебером). При побудові теоретичної конструкції завжди доводиться абстрагуватись від подробиць, не брати до уваги певні факти. Також ми можемо називати клас класом, стратою чи якось інакше. Чи змінює це щось для індивіда, якого відносимо до тієї чи іншої позиції в соціальному просторі? Для К. Маркса це було дійсно актуально, бо на робітничий клас покладалися великі надії. Сьогодні мова йде про те, що класові позиції все більше розмиваються. Дана точка зору, наприклад, викладена в працях У. Бека. Дослідник відзначає, що „соціальні класові відмінності втрачають свою ідентичність... нерівність не зникає, а лише переноситься в область індивідуалізації соціальних ризиків” [7]. Суспільство атомізується. Сучасний світ проголошує: якщо людина залишилася без роботи – сама винна, бо не прагнула збільшувати об’єм свого культурного капіталу, якщо рівень життя є нижчим за встановлену межу бідності – отже, недостаньо докладала зусиль, аби покращити своє матеріальне становище.
Все складніше виокремлювати певні прошарки в суспільстві. За однією методикою індивід є представником середнього класу, а за іншою – вищого. Ми, як дослідники, відносимо людину до низькозабезпечених, а вона себе такою не вважає. У разі використання багатокритеріального підходу до визначення місця соціального суб’єкту у соціальному просторі ситуація ще більше ускладнюється.
Але це не свідчить, що соціум позбавлений будь-якої логіки. Представники певного рівня забезпеченості приблизно однаково оцінюють соціальну дійсність. Бідні вважають суспільство несправедливим, а багаті – навпаки – упевнені, що бідні самі винні в тому, що не мають змоги задовольняти свої базові потреби.
Американський соціолог П. Блау, аналізуючи різні підходи до вивчення соціальної структури, приходить до висновку, що навіть у несумісних концепціях можна знайти спільний знаменник. У якості такого виступають емерджентні властивості.
П. Блау з цього приводу пише: „Соціальна структура тотожна емерджентним властивостям комплексу елементів, які її складають, тобто властивостям, що не характеризують окремі елементи цього комплексу. В будь-якій структурі можна виокремити елементи, з яких складається структура, і комплекс елементів, з яких структура будується. З аналітичної точки зору це не одне й те ж, оскільки комплекс елементів структури являє собою лише механічну сукупність елементів, в той час як власне структура, у широкому сенсі, визначається взаємозв’язками цих елементів, враховуючи як взаємне розташування і опосередковані впливи цих елементів, так і прямі зв’язки між ними” [5, с. 17].
У якості простої ілюстрації емерджентних властивостей наведемо приклад. Університет складається з наступних елементів: кафедри, факультети, інститути, бухгалтерія тощо. Лише поєднуючись, вони отримують нову властивисть – надавати освітні послуги.
Аналіз соціальної структури принципово відрізняється від вивчення її складових елементів, оскільки такий аналіз концентрується на емерджентних властивостях сукупності елементів, які характеризують не окремі елементи, а спосіб їх поєднання та відносин між ними [5, с. 120].
Існує декілька видів емерджентних властивостей:
1) Чисельність елементів соціальної сукупності. Для малої групи це завжди число її окремих членів. Для більших соціальних утворень існують два способи підрахунку числа компонентів. Перший, як у випадку з малими групами і спільнотами будь-якої величини, - це підрахунок усіх окремих членів. Другий – це підрахунок більших компонентів, наприклад, чисельність підрозділів у корпорації, чисельність незалежних фірм на ринку, чисельність родів у клані [5, с. 20 – 21]. Отже, відправним пунктом аналізу соціальної структури є підрахунок її структурних елементів. Чисельність елементів та піделементів надає інформацію про специфіку певної соціальної структури. Порівння соціальних структур різних типів суспільств за даним показником відкриває широкі перспективи для їх аналізу.
2) Соціальні зв’язки між людьми, які являють собою прямі зв’язки між елементами структури певної соціальної спільноти. Соціальні відносини в малих групах уособлюються в безпосередній соціальній взаємодії і спілкуванні. Дослідити соціальні зв’язки в малих групах можна за допомогою соціометрії (побудова соціограми). В макросоціологічних дослідженнях неможливо дослідити контакти мільйонів окремих індивідів. При вивченні всього суспільства або інших великих об’єднаннь акцентують увагу на різних групах, різного масштабу територіях, а також на соціальних прошарках, що виокремлюються на основі ієрархічних відмінностей. Показниками прямих зв’язків між різними позиціями у соціальному просторі виступають частота та рівень соціальних взаємодій людей, що займають ці позиції. Наприклад, рівень соціальних контактів між людьми, що обіймають різні посади [5, с. 21]. Отже, наступним важливим етапом дослідження соціальної структури є безпосереднє встановлення взаємозв’язків між елементами структури.
3) Склад соціальної сукупності. Різні форми нерівності – це різні аспекти складу соціальної сукупності. Для соціальних компонентів, основою диференціації яких є відмінності у володінні будь-яким ресурсом (багатство, влада, освіта, дохід), нерівномірність розподілу певного ресурсу свідчить про міру соціальної нерівності [5, с. 22]. Наприклад, абсолютний сукупний дохід певної соціальної спільноти може зростати, але це не завжди свідчить про підвищення рівня життя всього населення. Аналіз складу соціальної сукупності на предмет збільшення прибутків певних соціальних прошарків надає повнішу інформацію про спеціфіку соціальної структури. П. Блау наводить наступний приклад: припустимо, що в двух спільнотах представлено по 10 віросповідань. Проте в одній спільноті 90 % населення сповідує одну релігію і лише 10 % – інші. На противагу цьому у другій спільноті кожну релігію сповідують по 10 % населення. Таким чином, перша спільнота є більш однорідною в релігійному плані, аніж друга [5, с. 22].
4) Структурні властивості більш високого порядку. Серед таких П. Блау називає два типи структурних властивостей. Перший пов’язаний з глобальними характеристиками інфраструктури суспільства, які стосуються природи його базиса. Один підхід наголошує, що основою суспільства є сукупність об’єктивних економічних умов, другий – суб’єктивних культурних цінностей [5, с. 22]. Вибір базиса соціуму залежить від методологічної позиції дослідника (нагадаймо, що соціологія є мультипарадигмальною наукою). Другий тип структурних властивостей є абстракціями, що виведені із властивостей більш низького порядку, з моделей або соціальних відносин між елементами, або комбінацій елементів [5, с. 23]. В даному випадку мова йде про створення ідеального конструкції (ідеального типу за М. Вебером) соціальної структури.
Дослідження емерджентних властивостей соціальної структури дозволяє встановити конфігурацію того чи іншого типів суспільств, порівняти їх між собою.
П. Блау віднайшов спільний знаменник у суперечливих концепціях соціальної структури. П. Штомпка узагальнив попередні напрацювання по проблемі соціальної структури і створив єдину концепцію. Суспільство П. Штомпка зображає у вигляді переплетіння різних полів. Дослідник виокремлює мережу правил, яка виступає нормативним виміром і дістала назву „соціальні інструкції”, мережу ідей, що утворює ідеальний вимір поля, його „соціальну свідомість”, мережу дій – інтеракційний вимір або його „соціальна організація” та мережу інтересів – вимір поля за шкалою можливостей, що іменується „соціальною ієрархією” [8, с. 29]. Інтерпретація соціуму з такої позиції знайшла відображення у чотирьох вимірах соціальної структури [4, с. 5 – 6].
Концепція П. Штомпки володіє значним еврестичним потенціалом. Водночас вона є лише теоретичним конструктом. Щоб виявити особливості соціальної структури конкретного типу суспільства, необхідно здійснити операціоналізацію базових понять.
Нормативний вимір (перебував в центрі уваги Е. Дюркгайма та представників класичної школи функціоналістів) - це мережа характерних для спільноти норм, цінностей та інститутів [4, с. 5]. Норми детермінують моделі поведінки. У свій час Е. Дюркгайм займався розробкою теорії аномії, яка згодом потрапила у дослідницьке поле Р. Мертона. Останній виступає автором типології форм індивідуального пристосування. На наш погляд, якщо їх дослідити, то можна скласти уявлення про модель поведінки, що сприйматиметься більшістю як норма.
Досить цікаву методику вивчення ціннісних установок описує А. Андрєєв [9, с. 154]: респонденту пропонується висловити згоду чи незгоду з прислів’ями (наприклад, багатство вода – прийшла і пішла, бідність – не вада, багатством розуму не купиш та ін.). Таким чином складається загальна картина моральних та естетичних імперативів представників різних позицій у соціальному просторі. Завдяки такому підходу можна проникнути в сферу підсвідомості людини та ґрунтовно дослідити її справжні ціннісні установки.
Захист норм та цінностей є однією з функцій соціального інституту. При дослідженні нормативного виміру крізь призму соціального інституту слід зосередити увагу на тих інститутах, які є значимими для індивіда і впливають на формування його світогляду.
Ідеальний вимір соціальної структури (перебував в центрі уваги феноменологів від М. Шелера до А. Щюца) утворюється пов’язаними з даним колективом і поширеними в ньому сукупності ідей, переконань, поглядів, образів. Вони створюють специфічний для даного суспільства розумовий обрій, що впливає на поведінку людей [4, с. 6]. П. Штомпка наголошує, що особливе значення мають переконання, які виступають джерелом інформації про уявлення індивідів щодо свого суспільства і місця в ньому [4, с. 6]. Уявлення індивіда про суспільство (макрорівень) та місце в ньому (мікрорівень) можна розглядати за сферами життєдіяльності соціуму. В економічній сфері макрорівень здатне характеризувати оцінювання економічного розвитку держави (зростання чи занепад в економіці), мікрорівень – оцінювання рівня економічної активності населення (бажання працювати та отримувати прибуток), в політичній - макрорівень – оцінювання рівня розвитку демократії як складової політичної еволюції нашої держави (чи дійсно народ має можливості впливати на життя держави?), мікрорівень – оцінювання політичної активності пересічних громадян (бажання брати участь у політичному житті країни, бути залученими до прийняття найважливіших рішень, що стосуються державного розвитку), в соціальній - макрорівень – оцінювання актуальності різних соціальних проблем, мікрорівень - суб’єктивне оцінювання соціального становища (високо-, середньо-, низькозабезпечені) та культурній - макрорівень – оцінювання рівня розвитку культури в державі (якість функціонування культурних закладів), мікрорівень – оцінювання культури громадян (рівень їх освіченості, інтелігентності, ввічливості). Цілком закономірно, що на цьому індикатори дослідження ідеального виміру не вичерпуються. На наш погляд, завдяки означеним критеріям, можна схематично окреслити уявлення індивідів про суспільство та їхнє місце в ньому.
Наступний вимір – інтеракційний (був в центрі уваги Г. Зіммеля та прихильників теорії обміну і соціального біхевіоризму) – пов’язується з типовими для даної спільноти взаємно зорієнтованими діями; інтеракційна структура багато в чому визначає те, з ким і стосовно кого члени суспільства будуть діяти [4, с. 6]. В даному разі наголошується на діяльнісному аспекті буття людини. Завдання соціолога – з’ясувати, з ким саме комфортніше взаємодіяти індивідам. Виникає необхідність встановити, до кого частіше звертаються індивіди за допомогою, кому частіше самі допомагають, з ким готові об’єднатися на добровільних началах в досягненні певної мети.
Вимір життєвих можливостей (центр уваги К. Маркса та М. Вебера, а також дослідників класів, соціальних інтересів) пов’язується з розподілом доступу до суспільних благ: багатства, влади, престижу, знань та ін. [4, с. 6]. Даний підхід до соціальної структури започатковано у концепції соціального класу, яка сьогодні цікавить багатьох українських соціологів. Зокрема, С. Оксамитна та С. Бродська [10] досліджують диференціацію життєвих шансів індивідів. Сприраючись на їхні розробки, можна встановити особливості виміру життєвих можливостей соціальної структури.
Порівнюючи концепції П. Блау та П. Штомпки, приходимо до висновку, що перший, головним чином, акцентує увагу на формі соціальної структури, другий – на її змісті. Урахування теоретичних підходів зазначених вчених дозволяє отримати нове знання про особливості соціальної структури певних типів суспільств.
Висновки:
1. Соціальна структура – це будова суспільства в цілому. У якості структурних елементів виступають не лише класи, страти, а й етнічні, гендерні, професійні, територіальні групи.
2. Соціальній структурі притаманні емерджентні властивості, які не зводиться до властивостей складових її елементів. До основних емерджентних властивостей відносять: чисельність, соціальні зв’язки, склад соціальної сукупності, емерджентні властивості високого порядку. Їх аналіз дозволяє встановити конфігурацію соціальної структури певного типу суспільства.
3. Урахування вимірів соціальної структури (нормативний, ідеальний, інтеракційний, життєвих можливостей), надає інформацію про внутрішню специфіку соціальної структури. Операціоналізації даних вимірів відкриває широкі перспективи для емпіричного аналізу соціальної реальності України.
Література: 1. Заславская Т.И. Современное российское общество: Социальный механизм трансформации: учеб. пособ. / Т.И. Заславская. – М., 2004; 2. Соціологія: курс лекцій: навч. посіб. / За ред. Щудло С.А., Романіва Т.М., Мірчук І.Л. – Дрогобич, 2007; 3. Юрій М.Ф. Соціологія; 4. Штомпка П. Понятие социальной структуры: попытка обобщения / П. Штомпка // Социс. – 2001. – № 9. – С. 3 – 13; 5. Блау П. Различные точки зрения на социальную структуру и их общий знаменатель / П. Блау // Американская социологическая мысль. Тексты / Под ред. В. Добренькова. – М., 1994. – С. 8–46; 6. Куценко О. Общество неравных / Ольга Куценко. – Харьков, 2000. – Режим доступа: www.socnet.narod.ru/library/authors/kuzenko/content.htm; 7. Бек У. Собственная жизнь в развязанном мире: индивидуализация, глобализация и политика / Ульрих Бек. – Режим доступа: www.soc.pu.ru/publications/pts/bek3.shtml; 8. Штомпка П. Социология социальных изменений / Пер. с англ. под ред. В. А. Ядова. – М., 1996; 9. Андреев А. Две России: социальные пространства бедности и богатства / А. Андреев // Москва. – 2003. - № 8. – С. 149–160; 10. Оксамитная С. Социальный класс как фактор дифференциации жизненных шансов /Оксамитная С., Бродская С. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. – № 4. – С. 24–42.
АНКЕТА УЧАСНИКА
науково-практичної конференції
«Якубинська наукова сесія»
Тема доповіді: Соціальна структура: особливості сучасного тлумачення.
Прізвище: Лебідь
Ім’я: Лілія
По батькові: Іванівна
Науковий ступінь: кандидат соціологічних наук
Звання: не маю
Посада: старший викладач кафедри філософії та соціології
Місце роботи: кафедра філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка
Поштова адреса (службова): м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ЛНУ імені Тараса Шевченка
Поштова адреса (домашня): м. Луганськ, кв. Ольховський, 10 а, к. 1104.
Телефони:
Службовий: 0 642 55 36 48
Домашній: 050 777 13 74
E-mail: lebedlili@yandex.ru
Дата добавления: 2021-03-18; просмотров: 89; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!