ЗМІСТ, ПРИНЦИПИ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ
ПОНЯТТЯ ФІНАНСІВ, ЇХ ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ
Реалізації внутрішніх і зовнішніх функцій держави неможлива без наявності й використання фінансових ресурсів. Саме за рахунок акумуляції коштів у власності держави, формування спеціальних фондів створюються умови для існування самої держави.
З одного боку, природа фінансів, їх форми, розміри фондів визначають можливості держави, завдання і напрями її діяльності, гарантують фінансово забезпечені перспективи державного розвитку, а з другого — за допомогою фінансів держава активно впливає на всі сторони процесу відтворення.
Призначення фінансів - розподіл і перерозподіл сукупного суспільного продукту в грошовій формі. Саме від цього залежать місце, роль, особливості прояву, форми закріплення фінансів та регулювання їх державою.
Особливості фінансів:
1. Тісно пов’язані з природою і функціями держави, визначаються її формами та завданнями держ. розвитку на певному етапі.
2. Виражають специфічні, однорідні відносини між державою, юридичними і фізичними особами з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.
3. Нерозривно пов’язані з існуванням товарно-грошових відносин.
4. Пов’язані з розподілом і перерозподілом частини сукупного суспільного продукту.
Існування фінансів дає змогу державі формувати фонди грошових ресурсів суспільного призначення як у централізованій, так і в децентралізованій формі.
|
|
Предметом фінансового публічно-правового регулювання є тільки публічні фінанси, тобто ті, власниками яких є держава й територіальні громади.
Фінанси — це відносини між людьми з приводу формування, розподілу й використання грошових фондів.
Найважливіші ознаки і властивості фінансів, що розкривають їх сутність, виражаються в їх функціях: розподільна і контрольна.
Розподільна функція фінансів гарантує державне забезпечення суб’єктів відносин необхідними грошовими ресурсами, підтримання суспільних пропорцій. Об’єктом є частина сукупного суспільного продукту, що надходить державі, суб’єктами відносин - держава, територіальні громади, юридичні й фізичні особи.
Контрольна функція фінансів - відстежує увесь процес розподілу і руху грошових ресурсів. Диференціація контролю за стадіями дає змогу приймати необхідне рішення, коригувати на проміжних етапах рух грошових фондів й уточнювати, поліпшувати процес розподілу.
2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ЇЇ СТРУКТУРА
Фінанси, становлять цілісну однорідну систему, проте можлива їх певна внутрішньовидова диференціація. Однорідні, єдині за формами і методами фінансові відносини визначаються як фінансовий інститут. Наявність єдиних за природою і змістом, але різних за формою фінансових інститутів зумовлена різноманіттям сфер застосування фінансів, напрямами їх реалізації.
|
|
Сукупність взаємозалежних, взаємодіючих фінансових інститутів становить фінансову систему держави, яку можна характеризувати у двох аспектах:
1) як сукупність фінансових інститутів, що опосередковують формування і використання грошових фондів;
2) як сукупність державних органів і установ, що здійснюють фінансову діяльність.
Ланками фінансової системи є:
1. Бюджетна система - складається з Державного бюджету і місцевих бюджетів. Зміст, структура бюджетів, їх співвідношення визначаються адміністративно-територіальним устроєм держави. Бюджети акумулюють переважно всі грошові фонди публічного характеру.
2. Кредитна система - охоплює державне і банківське кредитування. Однак, якщо державний кредит є безумовною сферою публічного регулювання, в якому держава виступає позичальником коштів на визначені цілі й у специфічній формі, то банківське кредитування досить специфічно входить у фінансову систему. Його фінансово-правовий аспект стосується тільки тих відносин, що охоплюють і регулюють рух державних коштів, за винятком диспозитивних, цивільно-правових аспектів банківського кредитування.
|
|
3. Обов’язкове державне страхування - пов’язане з розподілом і перерозподілом частини сукупного суспільного продукту, спрямуванням коштів на виплату пенсій і т. ін. Державне страхування виступає формою утворення і використання цільових грошових фондів, призначених на соціальні, запобіжні та інші цілі.
4. Фінанси підприємств - як відособлені грошові фонди пов’язані з формуванням, розподілом і використанням коштів підприємств. Вони є основою децентралізованих фінансів. Фінанси державних підприємств характеризуються публічним змістом і регулюванням, а недержавних підприємств належать до фінансової системи лише тією мірою, якою пов’язані з реалізацією імперативних обов’язків з формування державних грошових фондів.
Цілісність ланки фінансової системи передбачає її складну підпорядкованість, структуру, специфічні зв’язки.
ЗМІСТ, ПРИНЦИПИ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ
Фінансова діяльність держави - це її діяльність з формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення здійснення функцій держави, соціально-економічних завдань, управління, обороноздатності, діяльності державних органів.
|
|
Зміст фінансової діяльності - є, в остаточному підсумку, проявом усіх функцій держави, оскільки реалізація будь-якої державної функції потребує адекватного фінансового забезпечення.
Залежно від змісту і характеру функцій фінансова діяльність держави здійснюється:
- як реалізація державної влади;
- як виконавчо-розпорядницька діяльність, що реалізує державне управління.
Фінансова діяльність має певні особливості:
1) вона має міжгалузевий, загальний характер, оскільки забезпечення фінансовими ресурсами спрямоване на всі галузі і сфери державного управління, контролю;
2) реалізується як державними органами, так і органами місцевого самоврядування;
3) поєднує як безпосереднє управління з використанням імперативних методів, так і непряме, рекомендаційне;
4) здійснюється через діяльність як представницьких, так і виконавчих органів влади.
Об’єктом фінансової діяльності - є відносини, що регулюють рух державних грошових фондів на всіх стадіях їх. Роль держави в цих відносинах є подвійною: з одного боку, вона виступає як господарюючий суб’єкт, що має статус власника коштів і організатора господарської діяльності; з другого - є носієм влади, що реалізується і в галузі фінансової діяльності.
Зміст фінансової діяльності виявляється на окремих стадіях її здійснення:
l. На стадії формування централізованих і децентралізованих фондів утворюються бюджетні фонди, децентралізованих фондів.
2. На стадії розподілу коштів фінансова діяльність здійснюється на трьох рівнях:
а) формування грошових фондів;
б) власне розподіл - рух коштів, уже закріплених за окремими бюджетами, на фінансування державних завдань і функцій;
в) перерозподіл, який здійснюють через механізми непрямих податків, мита, трансферних платежів.
3. На стадії використання державних коштів фінансова діяльність розділяється за різними.
4. На завершальній стадії — здійснює контроль за рухом грошових фондів.
Фінансова діяльність здійснюється за принципами:
Принцип законності - здійснення фінансової діяльності за чіткої регламентації їх нормами фінансового права.
Принцип плановості полягає у здійсненні фінансової діяльності чітко впорядковано, послідовно.
Принцип гласності виражається у доведенні до всіх суб’єктів змісту проектів фінансово-правових актів.
Принцип системності вимагає здійснення фінансової діяльності щодо взаємозалежних інститутів фінансової системи за певного співвідношення ланок фінансової системи держави.
Основні функції фінансів:
1) організація грошового обігу;
2) формування грошових фондів;
3) розподіл і використання грошових ресурсів;
4) організація фінансового контролю.
Методи - засоби, прийоми, за допомогою яких держава й уповноважені нею органи забезпечують мобілізацію, розподіл і використання централізованих та децентралізованих грошових фондів.
Методи фінансової діяльності класифікують залежно від стадії руху грошових фондів:
І. Методи мобілізації грошових ресурсів:
а) метод обов’язкової мобілізації реалізує безумовні імперативні обов’язки, їх виконання, гарантії, що забезпечують це виконання. Реалізується насамперед через форми податкових платежів, інших безумовних і обов’язкових зборів. Імперативно визначається і гарантується вид платежу, платник, об’єкт, ставка, розмір, терміни, засоби забезпечення тощо;
б) метод добровільної мобілізації передбачає переважно застосування диспозитивних засобів забезпечення фінансових надходжень, механізмів кредитування.
2. Методи розподілу грошових ресурсів:
а) метод фінансування, що забезпечує собою цільове, планове, безоплатне і безповоротне передавання державних коштів з бюджетів на визначені цілі, завдання, реалізацію державних функцій;
б) метод кредитування означає цільове, відплатне, термінове і поворотне передавання коштів, здійснюване на платній основі.
3. Методи використання грошових ресурсів здебільшого пов’язані з витрачанням грошових фондів і поділяються:
а) за спрямованістю видатків на:
— пооб’єктні — спрямування грошових ресурсів на фінансування певних об’єктів;
— посуб’єктні — виділення і передавання коштів окремим суб’єктам;
б) за формою надходження грошових ресурсів на:
— безготівкові грошові перерахування, розрахунки;
— готівкові.
Форми фінансової діяльності класифікують за різними підставами:
а) юридичними: правова, яку здійснюють через прийняття й реалізацію фінансово-правових актів; неправова, яка не пов’язана з правовим вираженням;
б) організаційними: створення централізованих фондів коштів; формування децентралізованих грошових фондів;
в) за змістом інститутів фінансової діяльності у сферах: бюджетної діяльності; податкового регулювання; кредитування; валютного регулювання; фінансового контролю.
4. ОРГАНИ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ФІНАНСОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ
Держава керує фінансовою діяльністю через державні органи, наділені для цього спеціальною компетенцією. За характером діяльності, повноваженнями в галузі фінансової діяльності всі органи, що беруть участь у ній, поділяють на дві групи:
1) органи загальної компетенції, які, здійснюючи свою діяльність у багатьох напрямах, водночас реалізують і фінансову (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів і та ін.), що не є для них основною чи єдиною;
2) органи спеціальної компетенції, створені державою і наділені повноваженнями винятково для здійснення фінансової діяльності (органи Державної казначейської служби, контрольно-ревізійні органи тощо).
Президент України: призначає міністра фінансів; представляє на затвердження ВРУ кандидатури Голови Нацбанку України.
Верховна Рада України - затверджує загальнодержавні програми, Державний бюджет і вносить зміни до нього, здійснює контроль за використанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання. Найважливіші питання у фінансовій сфері регулюються винятково законами України.
Кабінет Міністрів України забезпечує: проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; розроблення проекту Закону про Держ бюджет Укр; виконання затвердженого Держ бюджету Укр; надання звіту про виконання Держ бюджету Укр.
Спеціальні державні органи виконавчої влади, що здійснюють оперативне управління фінансами:
Мінфін України - центральний орган виконавчої влади з управління фінансами: прогнозує розвиток економіки, розробляє проект Державної програми економічного і соціального розвитку, проект Державного бюджету України.
Органами Мінфіну України на місцях - є фінансові органи місцевих державних адміністрацій, що розробляють проекти відповідних бюджетів, організують виконання бюджетів, забезпечують надходження коштів, встановлюють на основі рішення ради розмір місцевих зборів і організовують місцеві добровільні позики.
Державна казначейська служба України здійснює такі завдання як: організація виконання Держ бюджету Укр; контроль за його виконанням і регулюванням відносин між Держ бюджетом Укр і позабюджетними фондами; короткострокові прогнози обсягів державних фінансових ресурсів і надання інформації Верховній Раді та Президенту України.
Державна фіскальна служба України - є центральним органом виконавчої влади. Головними завданнями Д є такі: здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування і сплати податків; прийняття рішень щодо фінансових санкцій та адміністративних штрафів, прийняття нормативних і методичних документів з питань оподаткування.
Податкова міліція є специфічним правоохоронним органом, що забезпечує економічну безпеку держави при надходженні податкових платежів у бюджет.
Рахункова палата – є органом державного фінансово-економічного контролю за виконанням Держ бюджету Укр і використанням позабюджетних фондів.
Національний банк України – здійснює контроль за проведенням грошово-кредитної політики, регулювання грошового обігу як установленням визначених нормативів щодо готівки, так і проведенням політики щодо ставок, операцій з цінними паперами та ін. Він визначає офіційний валютний курс гривні, виходячи з валютного (обмінного) курсу.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 43; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!