РЕКОМЕНДОВАНІ МЕТОДИЧНІ ПОСІБНИКИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Маріупольський державний гуманітарний університет
Філологічний факультет
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО НАПИСАННЯ ДИПЛОМНИХ РОБІТ
З ЖУРНАЛІСТИКИ
Укладач проф. Б. І. Черняков
Маріуполь 2007
УДК
Ч49
Методичні вказівки до написання дипломних робіт з журналістики / Маріупольський державний гуманітарний університет; Укладач проф. Б. І. Черняков. – Маріуполь, 2007. – 43 с.
Рецензенти:
Рекомендовано до видання:
© МДГУ, 2007
© Б. І. Черняков, 2007
ВСТУП
Завдання вищої школи полягає в тому, щоб готувати фахівців, які володіють не тільки необхідними практичними навичками в обраній спеціальності, а й солідними теоретичними знаннями. Важливим і надійним критерієм оцінки підготовленості випускника і в теоретичному, і в практичному відношенні є дипломна робота спеціаліста. Вона – не різновид екзамену. Підготовка, написання і захист її – це особливий етап навчального процесу, який покликаний виявити здатність студентів до самостійної дослідницької роботи, до опрацювання загальнотеоретичної і спеціальної літератури, систематизації знань, аналізу й узагальнення практичного досвіду. Дипломна робота дає змогу перевірити ступінь засвоєння студентами методики науково-дослідної діяльності, їх придатність до фахової практики в сучасних умовах.
|
|
|
Дипломна робота з журналістики має на меті:
– поглиблення і розвиток наукових світоглядних позицій майбутнього журналіста;
– систематизацію і закріплення теоретичних знань з обраної спеціальності, вивчення наукових джерел і літературних праць у конкретній сфері журналістської діяльності;
– докладне ознайомлення з практикою журналістської творчості, виявлення здатності аналізувати й кваліфіковано редагувати;
– оволодіння практичними навичками для самостійної журналістської праці.
Слід прагнути до того, щоб дипломний твір засвідчував підготовленість випускників з усіх чотирьох зазначених позицій. У цьому відношенні студентам варто уникати двох крайностей – відірваного від практики "чистого теоретизування" та несистематизованого в науковому відношенні "голого практицизму". Поєднання теоретичних знань із сучасною журналістською практикою – ось той орієнтир, який мусить мати на меті дипломник.
Дипломна робота завершує фахову підготовку журналістів. Вона покликана виявити рівень засвоєння й застосування на практиці основ теоретичних знань і практичних навичок з фаху, тобто підготовленості до самостійної журналістської діяльності.
|
|
|
Оскільки дипломна робота випускника кафедри журналістики є, як правило, першою спробою розробки великої теоретичної або прикладної проблеми функціонування засобів масової інформації (ЗМІ), перед дипломником виникає чимало труднощів, обумовлених вибором теми, осмисленням фактичного матеріалу, розробкою проблеми, оформленням результатів дослідження і т. ін. Для допомоги дипломникам у подоланні цих перешкод і складено ці методичні вказівки, які можуть стати також у пригоді студентам при вивченні нормативного курсу "Основи наукових досліджень", а також при самостійній науково-дослідній роботі в проблемних групах і гуртках студентського наукового товариства.
У методичних вказівках розглянуто основні вимоги до університетської дипломної роботи, види дипломних робіт з журналістики, висвітлено питання вибору і розробки теми, способів раціонального викладу результатів дослідження, оформлення й порядку захисту дипломної роботи тощо.
ВИДИ ДИПЛОМНИХ РОБІТ
Специфіка підготовки журналістів в університеті обумовлює можливість виконання одного з двох видів атестаційних дипломних робіт: науково-дослідної або творчої.
Науково-дослідна дипломна робота являє собою вивчення й узагальнення історичного досвіду ЗМІ за певний період у минулому або сучасності, конкретного регіону або окремої газети, журналу чи телерадіопрограми, теоретичне осмислення й обгрунтування шляхів розв’язання окремої проблеми або комплексу проблем журналістики, соціологічне дослідження функціонування ЗМІ, узагальнення актуальних питань журналістської творчості. У будь-якому випадку науково-дослідна дипломна робота має орієнтуватися на потреби практики.
|
|
|
Навіть коли дипломник вивчає минуле журналістики, він повинен робити висновки, які можуть стати в пригоді сучасним журналістам, сприяти дальшому підвищенню ефективності їхніх матеріалів. Така дипломна робота може мати як теоретичну цінність, сприяючи подальшому розвиткові журналістської науки, так і практичну мету – озброїти журналістів історичним досвідом і сприяти дальшому розвиткові системи ЗМІ у цілому, а також журналістської діяльності в ній.
Цінність дипломного дослідження значно підвищується в тому разі, якщо дипломник здійснює власні публікації за темою роботи і вміщує їх у додатках, засвідчуючи таким чином рівень набутої практичної фахової підготовки.
Творча дипломна робота являє собою практичне виконання конкретного журналістського завдання – окремого твору або циклу матеріалів, присвячених розробці актуальних проблем однієї з галузей народного господарства, науки чи культури (наприклад, документальна повість про сучасника, цикл нарисів чи кореспонденцій про впровадження нових послуг чи методів організації праці тощо). Такій дипломній роботі обов’язково передує теоретична частина, якій властиві всі риси науково-дослідної атестаційної роботи. У цій частині дипломник може зосередити свою увагу або на особливостях журналістської розробки актуальних проблем народного господарства, науки чи культури, які зацікавили його, або ж на особливостях обраного ним для висвітлення цих проблем жанру (документальної повісті, циклу, нарису і т. д.). Таким чином, у творчій дипломній роботі випускник засвідчує як рівень практичного оволодіння фаховою майстерністю, так і теоретичного осмислення досвіду своїх попередників і свого власного.
|
|
|
Випускники факультету, що спеціалізуються з літературної роботи в газетах і журналах, за основу творчих дипломних робіт як правило беруть документальні, художньо-публіцистичні повісті, цикли статей, кореспонденцій, нарисів про виробничі й наукові колективи, підприємства, наукові й навчальні заклади тощо. Студенти радіотелевізійної спеціалізації готують для своїх творчих дипломних робіт тематичні передачі, композиції, серії репортажів тощо. Творчі дипломні роботи теле- і радіожурналістів як правило складаються із сценаріїв телевізійних і радіопередач, а також додатку (фономатеріалів, макетів видання тощо). В основу творчої дипломної роботи з видавничого редагування лягає матеріал редакторської підготовки до друку рукопису книжки. Майбутні фотожурналісти створюють цикли фотоматеріалів (фоторепортажів, фотонарисів і т. ін.), на основі яких перед захистом робіт влаштовують виставки.
Однією з незаперечних переваг творчих дипломних робіт є те, що в їх підготовці й захисті нарівні з науковцями, викладачами активну участь можуть брати й журналісти-практики – працівники газет і журналів, телебачення і радіомовлення, інформаційних та рекламних агентств, видавництв. Це, звісно, підвищує рівень фахової вимогливості до дипломних робіт.
Пояснювальна записка до творчої атестаційної роботи включає обґрунтування теми, перелік використаних джерел, додатки тощо. Загальний обсяг пояснювальної записки – близько 1 аркуша.
ВИБІР ТЕМИ
На вибір теми дипломної роботи вирішальний вплив справляють чимало факторів. Передусім, звичайно, вибір теми дослідження залежить від спеціалізації дипломника, тобто від його інтересу до преси, телебачення чи радіомовлення, з одного боку (спеціалізація в широкому розумінні), і від його інтересу до певної проблематики, окремих жанрів журналістської творчості – з другого (спеціалізація у вузькому розумінні). Визначає вибір теми й вид майбутньої дипломної роботи (буде це науково-дослідна праця чи творчий диплом). Крім того, тема науково-дослідної дипломної роботи, як правило, повинна бути частиною планової наукової проблематики факультету, а тема творчої дипломної роботи – пов’язаною з напрямом діяльності кафедри, по якій вона буде виконуватися.
Про затверджену тематику і номери державної реєстрації зазначених наукових досліджень можна дізнатися в деканаті факультету і на кафедрі журналістики.
Щороку кожна кафедра факультету складає та поновлює перелік орієнтовної тематики дипломних робіт, з якої кожен дипломник може вибрати тему, що збігається з його інтересами і можливостями. У своїй сукупності ці списки дають широкий вибір проблем і питань, що можуть стати предметом дипломних досліджень. Разом з тим студент має право взятися досліджувати тему, яка виходить за межі рекомендованої проблематики і відповідає його дослідницьким, і творчим інтересам, а також профілеві факультету.
Тема дипломної роботи студентів з журналістики формується, як правило, уже в процесі виконання ним курсових робіт, підготовки доповідей та повідомлень на студентські наукові конференції, навчання в спецсемінарі, проходження виробничої практики і т. д. Чим раніше студенти замислюються над темою свого майбутнього дипломного дослідження, тим кращим, тим вагомішим, обґрунтованішим буде їх вибір.
Перше, чим треба керуватися, вибираючи тему дипломної роботи, це її актуальність, тобто суспільна значимість для даного етапу розвитку вітчизняної журналістики, системи ЗМІ у цілому й преси, телебачення, радіомовлення, електронних видань, зокрема. Особливо актуальні теми підказують новітні нормативні документи, що стосуються розвитку ЗМІ.
Другий критерій вибору теми дипломної роботи – її оригінальність, новизна. Щоб вибрати тему справді самобутню, недосліджену або мало досліджену, дипломникові треба ознайомитися з літературою, присвяченою питанням, що його зацікавили, вияснити, чи не була вже ця тема предметом атестаційних досліджень.
Утім, в основу дипломної праці може лягти й проблема, яка вже має чималу літературу, яка була предметом і дисертаційних, і дипломних досліджень. Але в такому разі дипломник повинен у світлі нових вимог осмислити й узагальнити зроблене його попередниками й запропонувати своє, оригінальне трактування проблеми. Для цього треба добре знати історіографію питання.
Третім критерієм вибору теми дипломної роботи є її відповідність тим завданням, які ставить перед собою дипломник. По-перше, вибір теми може бути зумовлений прагненням розкрити нове явище в історії журналістики, уточнити і по-новому сформулювати важливе теоретичне положення, узагальнити досвід того чи іншого видатного журналіста або публіциста і т. д., тобто дипломна робота має ставити за мету зробити певний внесок у дальший розвиток журналістської науки. По-друге, вибір теми може бути спрямований на удосконалення існуючої системи, організації роботи ЗМІ, підвищення журналістської майстерності, ефективності газети чи журналу, теле- чи радіопрограми. Маючи прикладний характер, така дипломна робота безумовно сприятиме дальшому розвитку ЗМІ, удосконаленню журналістської діяльності на практиці. По-третє, вибір теми може бути спрямований на поглиблення журналістського відображення дійсності на основі новітніх досягнень журналістської науки і т. д. Уже вибираючи тему, випускник, таким чином, замислюється над тим, яке теоретичне чи практичне застосування матимуть результати його дослідження.
Коли вибір зроблено, студент може одержати необхідні консультації у керівника спецсемінару або творчої майстерні, у викладача – можливого керівника його дипломної роботи, чи завідувача кафедри. Після цього студент має написати заяву на ім’я завідувача кафедри журналістики філологічного факультету, в якій обґрунтовує вибір теми своєї дипломної роботи і просить затвердити наукового керівника (зразок заяви див. додаток 1).
Вибрати тему майбутньої дипломної роботи, одержати необхідні в зв’язку з цим консультації, скласти заяву й подати її на кафедру журналістики студенти четвертого курсу повинні протягом другого семестру, але не пізніше 25 травня. Протягом травня-червня кафедра затверджує тему і призначає наукового керівника з числа штатних викладачів кафедри або викладачів, що працюють на кафедрі за сумісництвом.
Роботу над темою варто розпочинати з відбору та вивчення літератури та джерел. Для цього варто записатися до наукових бібліотек, використати всі доступні бібліографічні ресурси.
Як виняток, дипломна робота може виконуватися на одній із загальноуніверситетських кафедр. У цьому разі дипломник пише заяву у двох примірниках, один з яких з візою про те, що деканат факультету не заперечує проти виконання дипломної роботи на стику журналістики й відповідної суспільної дисципліни, передається на відповідну кафедру для затвердження теми й призначення наукового керівника, а другий примірник заяви передається на випускову кафедру журналістики, яка також на своєму засіданні затверджує тему й призначає наукового консультанта. В окремих випадках для керівництва дипломними дослідженнями на стику двох і більше дисциплін, крім керівника наукової роботи, може призначатися консультант із числа представників другої дисципліни або журналістів-практиків, якщо робота виконується безпосередньо на факультеті.
Після затвердження теми на засіданні кафедри дипломник повинен зустрітися з керівником і обговорити з ним усі питання, пов’язані з розробкою обраної теми дослідження.
Якщо тема дипломної роботи особливо складна, як виняток, дозволяється виконувати її групі студентів. Рішення про виконання такої теми під керівництвом одного чи двох наукових керівників приймає кафедра, по якій це дослідження має проводитися. У такому разі уже на етапі вибору й затвердження теми необхідно чітко визначити особистий внесок кожного із членів колективу в розробці даної теми.
РОЗРОБКА ТЕМИ
Розробка теми будь-якого наукового дослідження, як правило, ділиться на три етапи: відбір і опрацювання літератури; опрацювання досліджуваного матеріалу; вироблення концепції.
Розпочинати розробку теми є вибір літератури за обраною проблемою. Відбір літератури до теми здійснюють у каталогах та бібліографічних відділах бібліотеки, де є можливість переглянути різноманітні бібліографічні покажчики – як тематичні, так і загальні типу "Літописів книг і статей". У результаті роботи над каталогами й бібліографічними покажчиками дипломник укладає докладний список літератури з питання, який одразу ж слід складати згідно вимог державного стандарту. Назви книг, статей та інших джерел до теми з усіма їх вихідними даними (див. далі вимоги до оформлення бібліографії) краще всього записувати на окремі бібліографічні картки, щоб потім легше було систематизувати список використаної літератури і опрацьовувати самі джерела.
Після відбору літератури можна починати ознайомлення з кожним окремим виданням або публікацією в періодиці, особливо ретельно опрацьовувати твори, що мають пряме відношення до теми дипломної роботи: конспектувати, дослівно описувати ті місця, які можуть бути використані для цитування.
Тільки завершивши відбір та опрацювання літератури до теми, тобто осмисливши історіографію питання, можна приступати до аналізу матеріалу, обраного за предмет дослідження. Йдеться про поглиблене, під кутом зору одержаних з літератури відомостей, ознайомлення з журналістським матеріалом – газетними чи журнальними публікаціями, з теле- чи радіопередачами, з архівними фондами. Для роботи в державних і відомчих архівах потрібно оформити скерування, зразок якого подано у додатку 2.
Опрацьовуючи матеріал дослідження (комплекти газет, оригінали сценаріїв, рукописи тощо), також треба робити необхідні записи конспективного характеру у формі цитат, використовуючи для цього окремий загальний зошит, стандартні аркуші паперу або ж картки зручного формату.
Якщо дипломна робота носитиме історико-журналістський або історико-теоретичний характер, то в процесі розробки теми необхідно насамперед звертати увагу й відображати у робочих записах такі, дані, як:
1. Назва і місце видання.
2. Дата заснування і випуску першого номера.
3. Видавці, редактори, біографічні відомості про них.
4. Умови, за яких постало питання про видання, наявні про це матеріали як у самому виданні, так і поза ним.
5. Напрямок видання: первісний, і наступний.
6. Зміни у програмі видання. Слід зазначити номери видання, в яких повідомляється про зміни типологічних параметрів.
7. Матеріали про умови існування преси в даному місті, місцевості того часу.
8. Основні співробітники видання – місцеві й запрошені, їхнє правове становище. Участь письменників, журналістів у даному виданні.
9. Тираж видання, кількість передплатників.
10. Умови розповсюдження видання.
11. Склад читачів. Кому адресоване видання.
12. Відгуки преси, думки читачів про видання,
1З. Обставини припинення видання.
У процесі осмислення матеріалів, досліджуючи історію журналістики окремого регіону, важливо звертати увагу на такі проблеми, як:
1. Виникнення і основні етапи історії місцевої журналістики.
2. Закономірності й найважливіші факти її розвитку.
3. Громадсько-політичний зміст друкованих органів.
4. Типологія й розвиток системи місцевої періодичної преси.
5. Організація окремих видань, їх аналіз і характеристика.
6. Вивчення діяльності редакторів і співробітників місцевої періодичної преси, розгляд їхньої журналістської майстерності.
Вивчення історії преси здійснюється з урахуванням особливостей відповідного етапу суспільного розвитку й специфіки даного регіону.
Якщо дипломна робота носить теоретико-прикладний характер і спрямована на вивчення і узагальнення досвіду сучасних ЗМІ, дослідження майстерності відомих журналістів і публіцистів, у ході розробки теми важливо зосереджувати увагу на таких основних питаннях:
1. Ідейно-тематичне спрямування друкованого видання, теле- чи радіопередачі, творчості журналіста або публіциста, зокрема: розмаїття проблематики, актуальність і оригінальність (новизна) порушуваних тем або підходів до тем традиційних. Розробка проблематики на світоглядному, методологічному й науковому рівнях. Дієвість публікацій. Відповідність тематики виступів завданням преси, телебачення, радіомовлення, інших ЗМІ.
2. Предметний зміст публікацій. Аналіз і оцінка добротності, повноти, достовірності й точності осмислення фактів, подій, явищ дійсності в публікаціях. Практична цінність змісту і т. ін.
3. Жанрова різноманітність матеріалів у газеті чи журналі, в теле- чи радіопередачі. Жанрова культура публікацій. Взаємозв’язок між жанровим; формами й тематикою, змістом, обсягом, призначенням публікацій та ін.
4. Майстерність композиції та архітектоніки видання або програми в цілому і окремих публікацій. Логічність композиції номерів газети чи журналу, теле– чи радіопрограми, окремих журналістських творів. Співвідношення заголовків, зачинів, основних частин, закінчень творів і т. ін.
5. Зображально-виражальні засоби преси, телебачення, радіомовлення в цілому і окремих журналістських виступів зокрема. Співвідношення понятійного та образно-асоціативного мислення. Логічна культура ЗМІ і окремих публікацій. Стилістична майстерність у ЗМІ та окремих журналістів чи публіцистів. Графічне оформлення публікацій у пресі.
6. Аналіз нетекстових матеріалів (таблиць та ілюстрацій) у пресі. Співвідношення таблиць та ілюстрацій з текстовими публікаціями тощо.
Крім того, в дипломних роботах, присвячених проблемам теле- і радіожурналістики, пильну увагу слід звертати на місце і значення звукового та зорового ряду.
У будь-якому випадку, незалежно від того, готує дипломник історико-журналістську, історико-теоретичну, теоретичну, теоретико-прикладну чи творчу роботу, його підхід до розробки обраної проблеми повинен ґрунтуватися на принципі історизму (як дане явище виникло, які етапи в своєму розвитку проходило й чим воно стало тепер), у тісному взаємозв’язку з іншими явищами і у зв’язку з конкретним досвідом історії.
На основі аналізу досліджуваного матеріалу дослідник виробляє свій погляд на явище, передбачає висновки, до яких прийде у своїй дипломній праці. Таким чином, народжується власна концепція, тобто система взаємопов’язаних суджень щодо піднятих проблем.
Тепер можна приступати безпосередньо до написання дипломної роботи.
КОМПОЗИЦІЯ ТА АРХІТЕКТОНІКА
( ВИКЛАД РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ )
Безпосередня робота над написанням дипломної праці звичайно починається із складання плану дослідження, як його уявляє собі автор згідно з виробленою концепцією.
При розробці плану майбутнього дипломного твору важливо визначити, який саме спосіб викладу результатів дослідження найдоцільніше обрати: розповідний, описовий чи пояснювальний.
Якщо дипломна робота присвячується проблемі з історії журналістики й ставить за мету доповнити новими, щойно виявленими фактами ту чи іншу сторінку з минулого окремої газети, журналу, радіо- чи телепрограми, то найдоцільніше, звичайно, обрати розповідний спосіб викладу, результатів дослідження, в основі якого лежить пряма хронологія. Це дає можливість простежити зародження, становлення й еволюцію досліджуваного явища в його історичному розвитку. А щоб не збитися на просте нагромадження фактів, на неаргументований фактографізм, у межах окремих розділів, параграфів, при розгляді окремих питань варто вдаватися й до описового та пояснювального способів викладу, показуючи, як дане явище виникло, які етапи проходило в своєму розвитку й чим воно стало тепер.
Якщо ж дипломна робота присвячується проблемі з сучасної практики ЗМІ і ставить на меті узагальнити досвід функціонування окремої газети чи журналу, теле- чи радіопередачі, комплексу ЗМІ в окремому регіоні, тоді доречніше виклад результатів дослідження побудувати на основі описового способу. В залежності від завдань, які ставить перед собою автор, та від його можливостей обирається один із двох варіантів викладу матеріалу. Перший варіант – це аналітичний опис, коли починають із характеристики явища в цілому, а потім переходять до характеристики його окремих складників, завершуючи дослідження розглядом найдрібніших аспектів. Другий варіант описового способу викладу – це синтетичний опис, коли починають розгляд явища на рівні його складників, а потім результати спостережень зводять докупи, синтезують, створюючи, таким чином, картину цілого. Знову ж таки, щоб не збитися на фактографізм або ілюстративність (коли дослідження зводиться.до простого ілюстрування загальновідомих положень), у межах окремих розділів, параграфів при розгляді окремих питань варто вдаватися і до розповідного (подаючи історію факту, події, явища) та пояснювального способів викладу, аргументуючи свої спостереження й висновки.
Нарешті, якщо дипломна робота носить виразно теоретичний характер і ставить за мету розв’язати актуальну проблему, окреслити шляхи дальшого розвитку досліджуваного явища, уточнити якесь положення журналістської науки чи практики, виклад результатів дослідження найкраще побудувати на основі пояснювального способу. При цьому в залежності від завдань, що їх висуває перед собою автор, а також від його можливостей і уподобань, важливо вибрати оптимальний варіант цього способу викладу. Перший із них ґрунтується на методі індукції, коли на основі осмислення й узагальнення окремих фактів думка виводиться на якесь загальне правило, загальне положення, властиве усім окремим предметам певного класу. Другий із них ґрунтується на методі дедукції, коли нова думка виводиться логічним шляхом з певних загальних положень, які є або доведеною думкою, або аксіомою, або логічно випливають із попередніх роздумів. Але й при цьому, звичайно, не обійтися без розповідного або описового способів викладу, які тут можуть використовуватися як допоміжні.
Треба наголосити, що згадані способи викладу матеріалу однаковою мірою стосуються як науково-дослідної, так і творчої дипломної роботи. Щоправда, в теоретичній частині творчої роботи найдоцільніше вдаватися до пояснювального способу викладу, тоді як у творчій частині спосіб викладу залежатиме від того, який саме жанр обрав автор для розкриття свого задуму.
Основну частину науково-дослідної дипломної роботи пишуть на основі того чи іншого способу викладу в залежності від обраного способу систематизації матеріалу дослідження. При цьому треба стежити за тим, щоб увага автора розподілялася пропорційно на всі складники проблеми, щоб частини, розділи, глави, параграфи, навіть окремі пункти, питання перебували у правильному співвідношенні з цілим, щоб обсяг змісту кожного розділу, глави, параграфа відповідав обсягові теми, визначеної планом (заголовком). Це дасть змогу уникнути таких помилок при викладі, як вихід за межі теми, неповне розкриття теми і т. ін.
Важливо також уже в процесі написання дипломного твору подбати про гармонійність викладу змісту, домагаючись злагодженості його частин, що врятує автора від таких характерних помилок, як взаємовиключення частин, перехрещування думок, повтори змісту й композиційна нечіткість.
Нарешті, в ході викладу варто не забувати про послідовність, додержання певної черговості, порядку розташування частин і елементів дипломного твору, уникаючи перескакування з однієї думки на іншу, логічних пропусків, непослідовності в розвитку думки, незавершеності думки і т. ін.
Архітектоніку дипломної роботи складають її заголовок (назва), вступ, основна частина, висновки, науковий апарат і додатки.
Заголовок (назва) дипломної роботи має відповідати змістові й трактовці теми. При цьому, звичайно, не треба забувати про його точність, зрозумілість, простоту, лаконічність, яскравість, виразність та новизну. Як правило, заголовок дипломної роботи повинен чітко визначати її тему. З метою конкретизації предмета дослідження використовують підзаголовок, який вказує, на якому матеріалі здійснено дослідження, тобто чітко обмежує предмет дослідження у часі й просторі .
Які питання необхідно викласти у вступній частині дипломного твору? Ця проблема постає перед кожним недосвідченим початкуючим дослідником. Вступ до дипломної роботи (вступна частина теоретичного розділу творчої дипломної роботи) передусім має висвітлити: актуальність обраної теми, її оригінальність (новизну), ступінь дослідженості (історіографія питання), матеріал дослідження (часові й просторові рамки), методи й методику дослідження, мету й практичну цінність одержаних результатів дослідження, структуру дипломної роботи. Усі ці питання необхідно викладати дуже коротко, лаконічно, присвячуючи кожному з них буквально по одному абзацу, з таким розрахунком, щоб загальний обсяг вступу склав 5-6 сторінок машинопису не більше.
Для оптимального розв’язання проблеми архітектоніки основної частини доцільно вдатися до складання продуманого плану роботи, на якому можна осмислити й вирішити питання про доцільність поділу твору на розділи, глави, параграфи та інші частини аж до окремого абзацу.
Як правило, користуються складним планом, що передбачає органічний зв’язок основної частини із вступом та висновками. Якщо план вступу й висновків може бути простим, без деталізації, оскільки ці частини дипломної роботи займають у дослідженні незначне місце, план основної частини доцільніше деталізувати. Спочатку варто визначити тематику розділів (як правило, дипломну роботу ділять на два-три розділи). У свою чергу, в межах кожного розділу визначають підтеми, що ляжуть В основу окремих глав чи параграфів. Далі план дослідження можна деталізувати ще більше, продумуючи, які саме конкретні питання треба висвітлити в кожному параграфі, абзаці. Таким чином, зміст роботи буде чітко продуманим від цілого аж до окремого положення, яке варто обґрунтувати, скажімо, в обсязі однієї-двох сторінок дослідження. Це дасть змогу вже на самому початку досить точно визначити, який обсяг матиме дипломна робота, або ж розраховувати пропорції її змісту так, щоб укластися в рекомендований обсяг дипломного дослідження (близько трьох друкованих аркушів, тобто 65–75 сторінок роздруковки).
Кожен параграф, глава, не кажучи вже про цілі розділи, основної частини дипломної роботи повинні мати короткі висновки, що випливають безпосередньо з результатів дослідження того чи іншого питання, комплексу питань, цілої проблеми. З одного боку, це уможливлює завершення кожного розділу дослідження логічною кінцівкою, а з другого – значно полегшує виклад заключної частини всієї роботи.
Заключна частина дипломної роботи, як правило, містить у собі узагальнення досліджуваної проблеми, висновки, виведені автором у розділах основної частини (допускається навіть буквальний повтор висновків, якими завершуються окремі розділи основної частини), а також рекомендації, адресовані журналістам-практикам.
Як зазначалося, творча дипломна робота має складатися з теоретичної та творчої частин. Обговорюючи архітектоніку дипломної роботи такого типу, треба зауважити, що в залежності від задуму автора вона може мати два варіанти. Перший, коли спочатку подається теоретична частина, виконана згідно з вимогами до науково-дослідної дипломної роботи, за винятком хіба що того, що структурно поділ на вступ, основну частину (а тієї, в свою чергу, на розділи й підрозділи) та висновки тут необов’язковий. Другий варіант являє собою творча робота, де теоретична частина ділиться на два розділи – вступний, що передує творчій основній частині, та заключний, що йде після творчої частини як післямова. Пропорції в розподілі матеріалу на передмову та післямову до творчої дипломної роботи диктують завдання й мета, що їх ставить автор у теоретичній частині.
Після висновків, що завершують текст дипломної роботи, вміщують список основної використаної літератури, а за ним подають додатки, в яких до науково-дослідної роботи вміщують публікації автора за темою дослідження, а в творчій – допоміжний та ілюстративний матеріал (матеріали з газет і журналів, сценарії теле- і радіопередач, копії видавничих рукописів тощо).
ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ
Зовнішній вигляд дипломної роботи, як правило, свідчить про рівень культури творчої праці молодого дослідника, його вміння оформити рукопис згідно з вимогами державного стандарту. Якість оформлення результатів дослідження береться до уваги державною екзаменаційною комісією і враховується при оцінці роботи в цілому.
Оскільки навчальним планом підготовки журналістів передбачено опанування комп*ютером, текст дипломної роботи повинен бути роздрукований на принтері у відповідності з вимогами державного стандарту: через півтора інтервали на односортному білому папері формату А4. Максимальна насиченість сторінки текстом – близько 1800 знаків, враховуючи проміжки між літерами (27–30 рядків). Кожна сторінка повинна мати поля розміром не менші, ніж: ліве – З0 мм, верхнє – 20 мм, праве – 15 мм, нижнє – 20 мм.
Пагінація (нанесення номерів) сторінок здійснюється по верхньому полю, причому першою сторінкою вважається титульна сторінка, яка не нумерується. Пагінація повинна бути суцільною, від титульної до останньої сторінок, включаючи додатки, без пропусків, повторів, літерних та додаткових сторінок.
Суміш частково надрукованих, частково вписаних від руки літер у межах одного слова не допускається. Усі рукописні елементи виконуються чорнилом, пастою або тушшю чорного кольору. За стандартом розмір рукописного знака має бути не менше 2 мм.
У тексті можуть використовуватися виділення й скорочення, що відповідають вимогам стандарту.
Крім основного тексту дипломної роботи, вона включає в оформленому для захисту остаточному варіанті також апарат. Апарат – це сукупність елементів, що пояснюють, тлумачать зміст дипломного твору, полегшують його сприймання й розуміння, користування й вивчення.
До елементів наукового апарату дипломної роботи належать титульна сторінка, епіграф, рубрикація основного матеріалу, цитати, посилання на використані джерела, бібліографічні списки, покажчики (скорочень, термінологічний, предметний, іменний, топонімічний тощо), примітки й коментарі, покажчик змісту. З названих елементів обов’язковими є наявність титульної сторінки, бібліографічного апарату і покажчика змісту, оформлених згідно з державним стандартом. Тому розглянемо їх детальніше.
Титульна сторінка містить титульні тексти з вихідними даними про роботу, автора та осіб, причетних до її виконання. У надзаголовку вказують назву міністерства, навчального закладу та факультету, де виконувалась робота. Наприклад:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Маріупольський державний гуманітарний університет
Філологічний факультет
Потім вказується прізвище, ім’я та по-батькові автора і повна назва роботи. У підзаголовкових даних вказується кафедра, на якій виконано роботу, а також науковий керівник дипломника (звання, посада, ініціали, прізвище). У нижній частині сторінки зазначають місце знаходження навчального закладу й рік виконання роботи. (Див. зразок оформлення у додатку).
Рядки з надзаголовковими, заголовковими даними, місцем і роком виконання роботи розміщують симетрично щодо вертикальної вісі посередині титульної сторінки, підзаголовкові елементи зміщуються праворуч і ліворуч щодо формату встановлених поділів (див. дод. З).
Епіграф є факультативним елементом апарату дипломної роботи, але якщо його введено до загальної структури викладу результатів дипломного дослідження, то слід продумати засоби текстового і графічного виділення цієї структурної одиниці. Епіграф до роботи в цілому варто розміщувати на окремому аркуші відразу після титульної сторінки, перед вступом. Текст виділяють форматом друку (на ширину 30–40 знаків), збільшеним інтерліньяжем, розрядкою, заголовними знаками, підкресленням і т. ін. Розміщують епіграфу верхній правій частині сторінки. Якщо за епіграф править цитата, посилання у підписі під текстом може бути скороченим, але з обов’язковим розкриттям цитованого джерела іншими засобами наукового апарату.
Рубрикація дипломного дослідження. Більшість структурних елементів тексту і апарату роботи мають власні заголовки. Крім того, окремі розділи основного тексту, списку використаних джерел, додатків тощо можуть мати власну структуру з детальнішим членуванням на складові частини (глави, параграфи і т. ін.). Треба ще до передруку рукописного варіанту тексту роботи подбати про узгодженість рубрикації за крупністю знаків, розміщенням заголовків на сторінці, застосуванням додаткових засобів виділення та ін. При цьому варто рубрикацію вести наскрізне для всього тексту, виділяючи однакові за рангом заголовки одними й тими ж засобами, наприклад, прописними літерами. Назви найкрупніших частин роботи допускається оформляти на окремих сторінках. Рубрикацію всередині основних частин тексту та бібліографічного списку можна вести за допомогою підкреслення, виділяти заголовки розрядкою і т. ін.
Цитата – це дослівний і точний виклад уривка з твору іншого автора, офіційного документа, літературного, документального чи архівного джерела тощо, який наводиться для підтвердження міркування чи посилення аргументів дослідника, може служити засобом ілюстрування в ході аналізу публіцистичних творів і т.д. Власне, цитати не є елементами апарату роботи, вони мають органічно включатися до основного викладу результатів дослідження, але культура цитування, використання цитат тісно пов’язана з проблемами формування таких складових частин апарату, як бібліографічні посилання, примітки і коментарі , списки використаних джерел тощо.
Культура цитування разом з тим тісно пов’язана з етичними проблемами наукової творчості, а недодержання основних правил цитування межує з плагіатом – формою привласнення чужих ідей, висловлювань, наукових результатів, художніх і публіцистичних творів та інших результатів творчої діяльності. Надмірне цитування, зокрема, свідчить про невміння дослідника узагальнювати досягнуте його попередниками в науці.
До загальноприйнятих правил відноситься цитування авторів лише за їхніми творами, тобто за першоджерелами. При цьому перевага надається останнім прижиттєвим публікаціям, які редагувалися авторами, та науковим виданням творів, здійсненими авторитетними видавництвами (наприклад, академічними інститутами та ін.). Коли першоджерело є важкодоступним для безпосереднього цитування (рідкісне видання, архівний документ, втрачені публікації, приватне листування тощо), цитата наводиться за іншими джерелами з точним посиланням на них.
Цитата відмежовується від основного викладу за допомогою лапок. Віршовані рядки цитуються без відокремлення їх лапками, якщо вони вводяться в текст у формі вірша. Будь-які втручання в авторський текст – вилучення фрагменту, підкреслення, неможливість передати в машинопису особливості поліграфічного чи рукописного виконання джерела – зазначаються за допомогою елементів апарату: у посиланнях, примітках, коментарях.
Довільний власний переклад законодавчих актів, праць керівників держави, якщо існують їх переклади, не допускаються – слід звертатися до офіційних джерел.
Цитати, запозичені з вторинних джерел, повинні перевірятися за першоджерелами.
Пропуски в тексті цитати позначаються крапками: на початку першого речення випущені слова замінюються трикрапкою, а всередині цитати – крапками в дужках. Слід уважно стежити за тим, щоб при цитуванні й можливих скороченнях авторська думка, висловлені міркування, наведені спостереження й факти не перекручувалися, не набули двозначності.
Затекстові примітки у вигляді переліку всіх посилань, що вміщують списком в кінці кожного розділу чи роботи в цілому при оформленні результатів дипломного дослідження не застосовують – ця форма бібліографічних посилань найчастіше зустрічається в оформленні бібліографічного апарату наукових статей і монографій.
Наведемо основні варіанти бібліографічного опису друкованих творів у підрядкових посиланнях:
Іщенко М.Г. Історична конкретність журналістського відображення // Журналістика. Преса, радіо, телебачення : Респ. між-від. наук. зб. – К., 1984. – Вип. 16. – С. 6–20.
Федченко П.М. Преса та її попередники : Історія зародження й основні закономірності розвитку. К., 1969. – С. 250.
У випадках наведення в одній підрядковій примітці кількох бібліографічних посилань на різні документи вони відокремлюються крапкою з комою:
Шелелев Л. Е. Работа исследователя с архивными документами. -М.; Л.: Наука, 1966. – 128 с.; Його ж. Архивные изыскания и иссле-дования. – М.: Высш. шк., 1971. – 144 с.; Горфейн Г. М., Шепелев Л. Е. Архивоведение : Учеб. пособие. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1971. – 85 с.
При запису другої частини об’єднаного бібліографічного опису, наприклад, рецензії на наведений твір, в підбір її відділяють від першої крапкою і тире; при запису другої частини з нового рядка в кінці першої частини опису ставиться крапка. Приклади подаємо у двох варіантах:
Качкан В.А. Традиції і новаторство радянської публіцистики. – К.: ВО Вища школа. Гол. вид-во, 1984. – 210 с. – Рец.: Машталярчук Б., Романюк М. Силою полум’яного слова // Журналіст України. – 1985. – № 6. – С. 41–42.
Бухарцев Р.Г. Творческий потенциал журналиста. – М.: Мнсль, 1985. – 140 с. – (В творческой мастерской журналиста).
Рец.: Авраамов Д. Творческий потенциал журналиста // Журналист. – 1985. – № 10. – С. 55–56.
При посиланні на одну й ту саму роботу на одній сторінці бібліографічний опис не повторюють, а зазначають "Там само" з наведенням сторінки джерела:
Приходько П. Т. Азбука исследовательского труда. – Новоси-бирск. 1979. – С. 28–32.
Там само, с. 40–42.
Державний стандарт передбачає такі прийоми скорочення бібліографічних посилань, при яких опущення окремих обов’язкових елементів забезпечує безпомилковий пошук документа – об’єкта посилання. Так, у бібліографічному посиланні на книжку допускається не вказувати її обсяг, наприклад:
Шульга 3.11. О методике научно-исследовательской работи. -Киев, 1978.
У бібліографічному посиланні на складову частину документа – статтю в періодичному виданні, розділ колективної монографії, статтю в збірнику і т. ін. – стандарт допускає два варіанти скорочення:
– не вказувати основний заголовок статті чи іншої складової частини документа, але при цьому обов’язково зазначати сторінки, на яких вміщено публікацію;
– не вказувати сторінки, на яких опубліковано складову частину документа, але при цьому обов’язково вказувати його основний заголовок, наприклад:
Егоров В. // Горизонты публицистики: опыт и проблемы. – М., 1981. – С. 85–89.
або
Егоров В. Телевизионная публицистика // Горизонты публицистики: опыт и проблемы. – М., 1981.
При запису підряд бібліографічних посилань на різні документи, опубліковані в одному виданні, у другому та наступному посиланнях замість тих самих бібліографічних даних наводять слова "Там само":
Декрет про пресу // Про партійну і радянську пресу, радіомовлення і телебачення. – К., 1974. – С. 60–61.
Про програму місцевої газети : Циркуляр ЦК ВКП/б/ губкомам і повіткомам РКП/б/ від 4 квітня 1921 р. // Там само. – С. 71–74.
У повторних бібліографічних посиланнях на авторський документ наводять лише заголовок з ім’ям автора, основний заголовок і відповідні сторінки, наприклад:
Вартанов Г. Сила слова. – С. 45.
При наявності довгих назв творів при повторних бібліографічних посиланнях допускається опускати частину останніх слів, замінюючи їх трикрапкою, наприклад:
Качкан В.А. Традиції і новаторство... – С. 79.
Для радикального скорочення кількості посторінкових бібліографічних посилань застосовують різні форми зв’язку внутрітекстових посилань з бібліографічним списком, доданим до основного тексту роботи. Якщо бібліографічний список пронумеровано, внутрітекстове посилання наводять у круглих чи квадратних дужках за певною формою, наприклад:
(27, т. 6, с. 194) або [47, с. 217].
При першому внутрітекстовому бібліографічному посиланні за такою формою дається підрядкова примітка, у якій розкриваються принципи скорочення посилання, наприклад:
Тут і далі посилання на джерела подаються за бібліографічним списком, вміщеним наприкінці роботи [с. 76–64]; перше число означає порядковий номер джерела у списку, останні вказують на сторінки.
Якщо бібліографічний список не пронумеровано, то внутрітекстове посилання складають з початкових слів бібліографічного опису – імені автора чи перших слів заголовку – за такою формою: [Приходько, 1979] або [Шепелев Л. Е., 1971, с. 76] або [Державні архіви, 1972, с. 17].
Недоліком такої системи організації бібліографічного апарату роботи є необхідність при читанні тексту постійно звертатися до за-текстового бібліографічного списку, перевагою – значне вивільнення площі для основного викладу результатів дослідження, якщо кількість джерел велика, а розмір роботи обмежений.
При дуже частому посиланні на одне й те ж саме джерело варто при першому посиланні дати в примітці його повний бібліографічний опис і обумовити форму скороченого опису документа в тексті, наприклад:
Партизанские и подпольные газеты в годы Великой Отечественной войны, 1941–І944: Указатель / Сост. И. Я. Левин. – М.: Книга, 1976. – Раздел "Укр. ССР".– С. 48–64, 97–161. Далі посилання на це видання подаються в тексті в круглих дужках за формою (ППГ в годы ВОВ, с. 48, № 98) тощо.
Такі скорочення варто застосовувати для посилання на публікації видань, що є джерельною базою для виконання дипломного дослідження, наприклад:
Приазовский рабочий. – 2008. – 19 марта. Далі посилання на це видання дано у скороченні за формою: [ПР, 19.03.2008] безпосередньо у тексті.
Якщо цей прийом застосовано досить широко, варто включити в апарат роботи алфавітний список скорочень. Список скорочень міститься другою сторінкою роботи, відразу після титульної сторінки. Слід також зауважити, що подібне значне скорочення бібліографічного посилання не обумовлено державним стандартом і може бути допущене як виняток саме в журналістикознавчому дипломному дослідженні, оскільки опрацювання великої кількості серіальних видань для нього є нормою.
Бібліографічний список – важлива складова частина дипломної роботи. У своєрідній формі він засвідчує загальну і бібліографічну культуру автора, його світогляд, ставлення до своїх навчальних обов’язків. Якщо список складено у відповідності з реальним змістом роботи, фахівець у даній галузі безпомилково визначить за ним рівень компетентності автора у дослідженій проблемі, його джерелознавчу підготовку, ступінь обізнаності з найновішими досягненнями науки. Перелік джерел і літератури має й самостійну цінність як бібліографічний посібник, може й повинен слугувати путівником для дослідників і працівників ЗМІ, якщо роботу буде вирішено впроваджувати в практику.
Основою для складання бібліографічного списка, як правило, є особиста бібліографічна картотека дослідника, яку він веде, починаючи з моменту вибору теми роботи. Найпридатніший для цього формат стандартних бібліографічних карток (75x125 мм). Окремі бібліографічні записи на них треба вести згідно з вимогами державного стандарту – це значно полегшить редагування списку під час підготовки картотеки до передруку на заключному етапі роботи над темою. Бібліографічну базу даних в електронній формі варто попвнювати й за допомогою Інтернету.
Бібліографічний опис літератури та інших джерел, на відміну від більшості варіантів посилань, уже наведених нами вище, подається з повним описом усіх обов’язкових бібліографічних даних.
Найчастіше бібліографічний список складають за алфавітним принципом. Але й у цьому випадку перед загальним алфавітним списком вітчизняної літератури розміщують офіційні матеріали. Загальноприйнята така послідовність:
– Конституція України; закони України;
– промови і статті керівних діячів держави;
– постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; накази, постанови та інші керівні матеріали міністерств, відомств, державних комітетів і головних управлінь;
– нормативні матеріали та державні стандарти.
Після інтервалу, позначеного пропуском рядка чи трьома зірочками посередині рядка, подають алфавітний список літератури спочатку мовами, що користуються кириличним алфавітом, потім до списку включають джерела іноземними мовами, що користуються латинським алфавітом.
Подаємо ряд прикладів бібліографічного опису документів, різних за типом:
багатотомне видання книжкового типу
1. Беляева Л. Н., Зиновьева М. К., Никифоров М. М. Библиография периодических наданий России 1901–1916. – Л.: Гос. публ. б-ка им. М. Е. Салтыкова-Щедрина, 1958–1961. – Т. 1: А–3. – 1958. – 661 с.; Т. 2: И–П. – 1959. – 715 с.; Т. З: Р–Я. – 1960. – 667 с.; Т. 4: Указатели. – 1961. – 399 с.
або
2. Беляева Л.Н., Зиновьева М.К., Никифоров М.М. Библиография
периодических изданий России 1901–1916. – Л.: Гос. публ. биб-ка им.М.Е.Салтнкова-Щедрина, 1958–1961. – Т. 1–4.
або
3. Беляева Л. Н., Зиновьева М. К., Никифоров М. М. Библиография периодических изданий России 1901–1916. – Л.: Гос. публ. б-ка им.М. Е.Салтыкова-Щедрина, 1958–1961. – 4 т.
збірник, що продовжується
Журналістика. Преса, телебачення, радіо: Респ. міжвід. наук. зб. / М-во вищої і серед. спец. освіти УРСР; Київ. ун-т. – К.: ВО Вища школа. Вид-во при Київ. ун-ті, 1976. – Вип. 1. – 1976. – 127 с.; Вип. 2. – 1977. – 127 с. ...
серійне видання:
Бібліотека журналіста / Редкол.: В. Я. Сіробаба (керівник) та ін. – Вип. 1–5. – К.: Політвидав України, 1983–1986.
Вип. І. П’ятирічка на газетній полосі / В. П. Бакуменко. (керівник), В. Ф. Возіанов, В. С. Дзьобак, М. П. Зяблюк, С. Ф. Лрокопчук, І. В. Сподаренко. – 1983. – 238 с. ‘
Вип. 2. Газета і виховання трудящих / В. А. Мойсеєв /керівник/, Л. М. Андрієнко, М. П. Безпалько, В. Я. Бойко, І. Г. Дідус, В. А. Качкан, А. 3. Москаленко, О. І. Ситник, О. І. Яроменюк. – 1984. – 164 с. депонована наукова робота
Богданова Н. А. Н. Н. Батурин об особенностях революционного рабочего движения в России: Анализ публицистики 1906-1912 гг. / Редкол. журн.: Вести. ЛГУ им. А. А. Жданова. Сер. История, яз., лит. -Л., 1982. – 21 с. – Библиогр.: с. 18-21. Деп. в ИНИОН АН СССР 22.04.82, № 9871.
автореферат дисертації
Мельник И. А. Научная организация работы секретариата редакции и повышение эффективности деятельности газеты: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.01.10. – Киев, 1982. – 22 с.
Менделеев А. Г. Эффективность печатной пропаганди в свете ле-нинских принципов й традиций партийной журналистики: На опыте центральных и местных газет в 70-е гг.: Автореф. дис. ... д-ра ист. наук: 07.00.10. – М., 1981. – 43 с.
стаття з книжки чи іншого разового видання
Стигнеев В.Т. О фотографии художественной и нехудожественной // Методологические проблемы изучения средств массовой коммуникации / Отв. ред. В. И. Михалкович, В. Т. Стигнеев. – М., 1985. – С. 132–150.
стаття з серіального видання
Логунов А. Эффективность творчества: Вузовский цех науки // Правда. – 1985. – 29 июля.
Замлинський В. Людина щедрого серця: До 75-річчя з дня народження В. І. Стрельського // Київ. ун-т. – 1985. – 11 жовтня.
рецензія
Андрієнко Л. М. Публіцистичним словом, публіцистичним знімком // Журн. України. – 1985. – № 10. – С. 37–39. – Рец. на кн.: Шаповал Ю. Г. Изображение и слово в журналистике. – Львов: ИО Вища школа. Изд-во при Львов. ун-те, 1985. – 151 с.
глава, розділ у книжці:
Яременко В. В. Українська журналістика 60-70-х років XIX ст. // Історія української дожовтневої журналістики / О. І. Дей, І. Л. Моторнюк, М. Ф. Нечиталюк, Н. О. Радванська, Л. О. Суярко, П. М. Федченко, Й. Т. Цьох, В. В. Яременко, П. Й. Ящук. – Львів, 1983. – Розд. ІІ, § 1. – С. 125–158.
Гуревич С. М. Проблема эффективности журналистики // Введение в теорию журналистики: Учеб. пособие / Е. П. Прохоров и др. – М., 1980. – Гл. 9.3. – С. 199–203.
об’єднаний опис дискусійних публікацій
Кузьмичев В. А. Торопясь в энциклопедию? // Журналист. – 1985. – № 7. – С. 59–61. – Дискус.: Дзялошинский И. М., Лазутина Г. В. А намерения были благие // Журналист. – 1985. – № 9. – С. 57–59.
або
Шапошников П. За що нас любити // Журналіст України. – 1984. – № 11. – С. 20–22. – Дискус.: Єськов В. "Друга", але не другорядна // Там же. – 1985. – № 1. – С. 19–20; Тарасенко О. Про назріле, про наболіле // Там же. – № 3. – С. 15–17.
Після основної частини бібліографічного списку через інтервал або позначення трьома зірочками подають список періодичних видань, які служили джерельною базою дослідження, переглядалися з метою збору матеріалу в процесі написання дипломної роботи. Черговість опису джерел у даному випадку визначають у відповідності з типологією видань за об’єктом видавничої діяльності, тобто за вагомістю видання в політичній організації суспільства. Бібліографічний опис ведеться узагальнено, за спрощеним варіантом, наприклад:
62. Журналист: Издание газети "Правда" й Союза журналистов СССР; Ежемесячннй журнал. – М., 1981–1986.
63. Советское фото: Ежемесячннй журнал Союза журналистов СССР. – М., 1984–1986.
64. Телевидение й радиовещание: Издание Государственного комитета Совета Министров СССР по телевидению й радиовещанию. – М., 1985–1986.
65. Приазовский рабочий. – Мариуполь, 1944–2008.
При використанні дипломником архівних джерел їх описують за наведеною нижче формою і вміщують окремою групою або між описом керівних матеріалів і алфавітним списком літератури, або після алфавітного списку. Опис складається з таких елементів:
– повне й скорочене найменування архівного закладу чи установи;
– назва або номер фонду;
– номер опису;
– номер справи;
– номер аркуша, а також (факультативне) назву документа чи умовну назву групи документів. Наприклад:
15. Центральний державний історичний архів України (ЦДІА України), ф. 275, оп. 1, спр. 938; ф. 317, оп. 1, спр. 3457; ф. 318, оп. 1, спр. 688. Матеріали про видання нелегального студентського журналу "Рассвет" (К., 1906).
16. Одеський обласний державний архів, ф. 162. П. А. Зелений, оп. 1, спр. 28, арк. 1–37. Рукописне видання учнівської молоді "Досуг: Литературный сборник" (Одеса, 1877).
Допускається виділяти заголовок бібліографічного опису (ім’я автора, або перші слова назви твору без зазначення автора) підкресленням, як це зроблено при оформленні списку рекомендованої літератури наприкінці даних методичних вказівок.
Додатки до дипломної роботи розміщують за бібліографічним списком. У додатках вміщують, як правило, ілюстративний матеріал, що не входить до основної частини дипломної роботи, а також публікації автора за темою науково-дослідної дипломної роботи тощо. Це можуть бути: вирізки з газет і журналів, фотознімки, малюнки, графіки, діаграми, машинописні копії теле- і радіосценаріїв, видавничих рукописів та ін.
Вирізки з газет і журналів розклеюють на .стандартні аркуші паперу в певній (хронологічній, систематичній, алфавітній) послідовності й обов’язково атрибутують, вказуючи назву і місце видання, рік і число публікації. Наприклад:
(Україна козацька: Загальнонаціональна газета Українського реєстрового козацтва. – Донецьк, 2008. – Лют. / берез. – С. 11).
Формат вирізок та інших матеріалів, що розклеюються в додатках, не повинен перевищувати стандартні розміри тексту на сторінці. Більші від потрібного розміру вирізки фальцують (згинають), доводячи до потрібного формату. Фоторепродукції та фотознімки форматом 24x30 см рекомендується включати до роботи безпосередньо, без розклейки на сторінках, але площа, зайнята зображенням чи репродукованим текстом, повинна також бути в межах стандарту.
Машинописні копії теле- й радіосценаріїв та видавничих рукописів мають бути завірені в комітеті по телебаченню та радіомовленню або у видавництві, з поточного архіву якого їх узято для дипломного дослідження.
Якщо додатків до дипломної роботи кілька, їх, як правило, нумерують, що полегшує їх зв’язок із основним текстом дослідження. Нумерація сторінок у додатках повинна продовжувати загальну пагінацію роботи.
Додаток до дипломної роботи (особливо це стосується досліджень з теле- і радіожурналістики та творчих робіт у цій галузі), крім того, може бути представлений магнітофонною плівкою (запис радіопередачі тощо) або відеомагнітофонною чи кіноплівкою (запис телевізійної передачі), електронними носіями інформації. У таких випадках до них обов’язково додають тексти сценаріїв цих передач. У випадку предметного втілення творчого доробку в технічних пристроях (наприклад, відеокасетах, в цифровій формі на дискетах, дисках тощо) при рецензуванні, попередньому захисті дипломної роботи на кафедрі й на захисті в державній екзаменаційній комісії повинні бути забезпечені умови для перегляду та прослуховування таких матеріалів з метою їх аналізу й оцінки рецензентом, членами кафедри і ДЕК, усіма бажаючими.
Загальний обсяг творчого додатку до дипломної роботи не регламентується на відміну від обсягу самого дослідження, але він має бути оптимальним, тобто достатньо повно представляти висвітлюване явище, але й не вміщувати однотипні, одноманітні та другорядні матеріали.
Заключним елементом апарату дипломної роботи є "Зміст". Оформлюють його на окремій сторінці наприкінці роботи. У "Зміст" виносять усі основні елементи рубрикації роботи і позначають сторінки, на яких розміщено відповідні фрагменти тексту, розташуванням однотипних елементів підкреслюючи їх ієрархію.
Як приклад, наведемо покажчик змісту дипломної роботи випускниці МДГУ Т. В. Тутової „Форми і методи створення позтивного іміджу підприємства за допомогою засобів масової інформації (на прикладі ТОВ „Авіцена”):
Вступ З
1. Створення іміджу підприємства методами сучасного PR 7
1.1. Сутність і роль зв*язків з громадськістю та ЗМІ 8
1.2. Імідж та його складові як фундамент для створення успішного існування підприємства
2. Форми і методи створення позитивного іміджу підприємства
за допомогою медіа-рілейшнз 1З
2.1. Організація взаємодії із засобами масової інформації 20
2.2. Планування та проведення PR-кампаній 26
2.2.1. Медіапланування в діяльності спеціаліста по зв*язкам із громадськістю та ЗМІ 30
2.2.2. Створення контрольованих та неконтрольованих організацією PR-матеріалів та PR-проектів 34
2.2.3. Копірайтинг в роботі зі ЗМІ 55
3. Створення позитивного іміджу комерційного підпроиємства „Авіцена”
Висновки 59
Список використаної літератури 61
ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ
І ПОРЯДОК ЗАХИСТУ РОБОТИ
Дипломна робота вважається завершеною, якщо науковий керівник підтверджує її готовність до захисту. Свідченням цього е відгук наукового керівника (обсягом до однієї сторінки машинопису), в якому оцінюється актуальність теми, рівень її розробки, характеризується фахова компетентність дипломника, його майстерність у викладі результатів дослідження, якість оформлення тощо.
Завершена дипломна робота разом із відгуком наукового керівника передається на розгляд кафедри, по якій вона виконувалася. На своєму засіданні кафедра заслуховує виступи самого дипломника, його наукового керівника, інших членів кафедри, які ознайомилися з дослідженням або знають дипломника по навчанню на факультеті. У результаті такого попереднього захисту кафедра приймає рішення про рекомендацію дипломної роботи до захисту на державній екзаменаційній комісії (ДЕК) і призначає рецензента з числа викладачів, що працюють на факультеті за сумісництвом, або журналістів-практиків, науковців академічних установ, працівників партійних органів і т. д. На основі обговорення дипломної роботи на засіданні кафедри складається висновок кафедри, який вміщує оцінку вибору й розробки обраної теми. Разом із цим висновком кафедри, що звичайно оформлюється у вигляді виписки з протоколу засідання, та відгуком наукового керівника дипломна робота передається на рецензію, а потім разом з рецензією – в ДЕК.
Як виняток, кафедра має право розглядати питання про допуск дипломної роботи до захисту на засіданні ДЕК у відсутності дипломника. У такому разі про готовність дипломної роботи доповідає науковий керівник дипломника.
Рецензент дипломної роботи, призначений кафедрою, повинен грунтовно ознайомитися з дослідженням, проаналізувати й оцінити актуальність теми, її оригінальність (новизну), майстерність розробки на ідеологічному, методологічному та науковому рівнях, майстерність викладу матеріалу, оформлення, повноту опублікування результатів дослідження, вагомість творчого доробку дипломника тощо. Наприкінці рецензії він обов’язково вказує рекомендовану ним оцінку, якої заслуговує, на його думку, дипломний твір.
Захист дипломної роботи проходить на засіданні ДЕК в урочистій обстановці. Спочатку голова ДЕК або його заступник оголошує прізвище, ім’я та по-батькові дипломника, тему його дослідження та надає йому слово.
У вступному слові дипломник повинен чітко й лаконічно (на виступ відводять, як правило, 7–10 хвилин) обгрунтувати вибір теми свого дослідження (її актуальність, оригінальність, ступінь дослідженості), розкрити історіографію питання, схарактеризувати матеріал дослідження та його методику, структуру роботи, а також викласти її основний зміст, висновки та практичні рекомендації.
Члени ДЕК і присутні в аудиторії можуть ставити дипломникові запитання, що стосуються тих чи інших аспектів його дослідження. На ці питання дипломник повинен відповідати так само чітко й лаконічно, аргументовано.
Після виступу дипломника слово може взяти його науковий керівник, виступ якого не є обов’язковим. Обов’язковим на захисті є виступ рецензента, який першим бере участь у дискусії по дипломній роботі. У разі, коли рецензент відсутній з поважних причин, його рецензію зачитує один із членів ДЕК.
Потім в обговоренні дипломної роботи беруть участь усі бажаючі – викладачі, журналісти-практики, студенти факультету, присутні на захисті. Після закінчення дискусії дипломникові надається можливість відповісти на зауваження промовців, сказати заключне слово.
Прослухавши захисти дипломних робіт, заплановані на цей день або на першу половину дня, ДЕК оголошує перерву й збирається на закрите засідання, під час якого на підставі обговорення рецензії на дипломну роботу, виступу дипломника, його відповідей на запитання та виступів учасників обговорення виносить рішення про оцінку дослідження.
Оцінки, що їх виставлено за дипломні роботи, голова ДЕК оголошує на заключному відкритому засіданні комісії в присутності дипломників та інших осіб, присутніх на публічному захисті.
Кращі дипломні роботи ДЕК має право рекомендувати до друку цілком або окремими частинами, у формі статей, представляти на конкурси наукових робіт, рекомендувати до впровадження в практику редакційних колективів та навчальний процес на відділенні журналістики. Автори кращих дипломних творів науково-дослідного характеру можуть бути рекомендовані до вступу в аспірантуру.
РЕКОМЕНДОВАНІ МЕТОДИЧНІ ПОСІБНИКИ
Амбарцумян З. Н. Читателям о библиотечных каталогах. – 2-е изд., доп. – М.: Книга, 1968. – 61 с.
Артюх С. Ф. Основи наукових досліджень / НМК ВО. – К., 1990. – 120 с.
Бельчиков Н. Ф. Пути и навыки литературоведческого труда. – 2-е изд., доп..– М.: Высш.шк., 1975. – 238 с,
Беляев И. И. Культура умственного труда. – Горький: Волго-Вят. кн. изд-во, 1969. – 95 с.
Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень: Підручник для бакалаврів, магістрів і аспірантів екон. спец. ВНЗ. – К.: АБУ, 2002. – 480 с.
Білуха М. Т. Основи наукових досліджень Підручник для студ. екон. спец. вузів. – К.: Вища шк., 1997. – 271 с.
Богданов А. Н., Юдкевич Л. Г. Методика литературоведческого анализа. – М.: Просвещение, 1969. – 190 с.
Бородина В. А.. Бородин С. М. Учим... читать: Уроки динамического чтения. – Л.: Лениздат, 1985. – 191 с.
Бурдин К. С., Веселов П. В. Как оформить научную работу. – М.: Высш. шк., 1973. – 152 с.
Варшавский К. М. Организация труда научных работников. – М.: Экономика, 1975. – 109 с.
Веселков Ф. С., Нинцев К. Х. Методическое пособие по написанию и защите дипломных работ. – СПб.: Изд-во С.-Петербург, ун-та, 1996. – 55 с.
Виноградова Н. А. Методические рекомендации по выполнению письменных работ. – М.: ИЦ «Академия», 2000. – 137 с.
Воблий К. Г. Організація роботи наукового працівника : Методика і техніка. – 3-тє вид. – К.: Наук, думка, 1969. – 175 с.
Волощук І. С. Основи наукових досліджень. Педагогіка: Навч. посібник / Каф. педагогіки Нац. аграрного ун-ту. – К., 2006. – 107 с.
Вормсбехер В. Ф., Кабин В. А. 100 страниц в час: Теория и практика динамического чтения и рациональной работы с книгой. – 2-е изд., перераб. и доп. – Кемерово: Кн. изд-во, 1980. – 143 с.
Гастев А. К. Как надо работать: Практич. введение в науч. организацию труда. – М.: Экономика, 1972. – 478 с.
Гецов Г. Г. Учиться работать с политической литературой. – М.: Моск.рабочий, 1979. – 119 с.
Гецов Г. Г. Работа с книгой: рациональные приемы. – 2-е изд., доп. – М.: Книга, 1984. – 120 с.
Гончаров С. М. Студентські наукові дослідження в кредитно-модульній системі організації навчального процесу / Нац. ун-т водного господарства та природокористування. – Рівне: НУВГП, 2006. – 128 с.: рис., табл. – (Б-чка викладача).
Гриханов Ю. А. Что нужно знать каждому о библиотеке. – М.: Книга, 1977. – 77 с.
Грищенко І. М., Григоренко О. М., Борисенко В. А. Основи наукових досліджень: Навч. посіб. / Київ. Над. торг.-екон. ун-т. – К.: КНТЕУ, 2001. – 185 с.
Гутиря I. I. Концепція творчої дипломної роботи з економічної проблематики преси // Українська журналістика-97: Матеріали наук. конф. – К., 1997. – С. 12–15.
Данияров С. Б., Дегтярев Б. Н. Самоорганизация и навыки умственного труда студентов: Пособие для преподавателей и студентов вузов. – Фрунзе: Мектеп, 1985. – 76 с.
Дарманський М. М., Калинюк В. П., Телячий Ю. В. Дипломна робота в системі ступеневої підготовки педагогів. – Хмельницький, 2001. – 144 с.
Дипломные работы: Метод. пособие / Отв. ред. С. А. Козлов. – М.: Просвещение, 1996. – 211 с.
Ерастов Н. П. Методика самостоятельной работы : Учеб.метод, пособие. – М.: Мысль, 1985. – 79 с.
Єріна А. М., Захожий В. Б., Єрін Д. Л. Методологія наукових досліджень: Навч. посібник – К.: ЦМЛ, 2004. – 212 с.
Жук Н. Й., Денискж І. О., Халимончук А. М. Дипломна робота з української літератури. – К.: Вища школа, 1983. – 125 с.
Іванов В. Ф. Контент-аналіз: Методологія методика дослідження: Навч. посібник. – К.: IСДО, 1994. – 112 с.
Каганов Л. Л. Учись учиться, учись трудиться. – 2-е изд., перераб. и доп. – Минск: Вышейш. шк., 1978. – 128 с.
Как самостоятельно изучать политическую книгу / Сост. О. Г. Жданко; Под общ. ред. П. В. Свечникова. – 2-е изд., перераб и доп. – М.: Политиздат, 1984. – 255 с.
Как составлять библиографический указатель: Метод. указ. для студентов ист. факультета. – Днепропетровск: ДГУ, 1977. – 31 с.
Кирилюк З. В. Дипломное сочинение по русской литературе: Науч.-метод, пособие. – К.: Вища школа, 1977. – 78 с.
Клименюк О. В. Виклад та оформлення результатів наукового дослідження: Авторський підручник. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. – 397 с.
Клименюк О. В. Технологія наукового дослідження: Авторський підручник. – К.: ТОВ «Вид-во Аспект-Поліграф», Ніжин 2006. – 308 с.: рис.
Ковальчук В. В., Моїсеєв Л. М. Основи наукових досліджень: Навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: ВД Професіонал, 2004. – 216 с.
Козаков В. А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение: Учеб. пособие. – К.: Вища школа, 1990.
Коханко О. М. Основи науково-педагогічних досліджень: Навч. посібник. – Хмельницький: ХНУ, 2005. – 254 с. – Бібліогр.: с. 216–220.
Крип’якевич I. П. Нарис методики історичних досліджень: Поради історикам-початківцям // Український історичний журнал. – 1967. – № 2. – С. 100–106; № 3. – С. 113–115; № 4. – С. 106–108; № 7. – С. 121–123; № 8. – С. 113–116; № 9. – С. 130–132; № 10. – С. 94–97.
Крип’якевич I. П. Поради тим, хто займається історико-краєзнавчими дослідженнями // Український історичний журнал. – 1960. – № 3. – С. 130–132.
Крушельницька О. В. Методологія і організація наукових досліджень. – К.: Кондор, 2003. – 190 с.
Кукушкин В. Д., Неволин И. Ф., Бущуев В. С. Организация умственного труда : Учеб. пособие. – М.: Моск. ин-т стали и сплавов,1980. – 393 с.
Курсовые и дипломные работы: от выбора темы до защиты: Справ. пособие / Авт.-сост. И. Н. Кузнецов. – Мн.: Мисанта, 2003. – 415 с.
Курсовые и дипломные работы: Учеб.-метод. пособие. – М.: Педагогика, 1992. – 119с.
Кустовська О. В. Методологія системного підходу та наукових досліджень: Курс лекцій / Тернопільський держ економічний ун-т. – Т.: Економічна думка, 2005. – 124 с.: рис.
Мальцев П. М. Основы научных исследований. Логика, методология, организация, методика. – М.: ДИС, 1998.
Методичні вказівки до написання дипломних робіт з журналістики для студентів факультету журналістики / Упоряд.В. Г. Іваненко, М. І. Скуленко, Б. І. Черняков. – Київ : КДУ, 1989. – 36 с.
Методичні вказівки до написання та захисту творчих дипломних робіт з економічної проблематики преси / Уклад. I. I. Гутиря; Київ. ун-т ім. Т. Шевченка, Iн-т журналістики. – К., 1997. – 23 с.
Мороз І. В. Структура дипломних, кваліфікаційних робіт та вимоги до їх написання, оформлення і захисту. – К.: Вид-во Нац. пед. ін-ту, 1997. – 56 с.
Нечиталюк М. Ф. Методологічні проблеми історико-журналістських досліджень // Українська періодика: історія і сучасність: Тези доп. і повід. Всеукр. наук.-теорет. конф. 9–10 груд. 1993 р. – Л., 1993. – С. 17–22.
Олійник П. М. Методичні рекомендації до виконання магістерської роботи зі спеціальності «Правознавство». – К.: КУТЕП, 2001. – 21 с.
Організація наукових досліджень: Програма курсу і метод. рекомендації для студ. психолого-педагогічн. ф-ту / ПДГП ім. В. Г. Короленка. – Полтава, 1969. – 35 с.
Оришин А. Д. Как писать дипломную работу: Метод, пособие для филологов. – 2-е изд., доп. – Л.: Изд-во Львов, ун-та, 1972. – 36 с.
Орлов И. "Домашняя энциклопедия" в записной книжке // Журна-лист. – 1985. – № 6. – С. 50–51.
Основи наукових досліджень і технічної творчості: Метод. вказівки / Уклад. А. О. Чагайда. – К,: НУХТ, 2002. – 160 с.
Оформление списка литературы и библиографических ссылок к научной работе: Метод, рекомендации / Сост. Т. И. Паточникова, Е. А. Тюрина; Ред. Л. Г. Голубева. – М.: ГБЛ, 1981. – 24 с.
Оформление, изданий,: Нормативный справочник / Сост. В. Б. Иванова. – М.: Книга, 1984. – 320 с.
Пересадько В. А., Жемеров О. О., Левицький I. Ю. Оформлення та підготовка до захисту дипломних, курсових робіт і звітів з виробничих та педагогічних практик: Метод. посібник. – Х.: ХДУ, 1998. – 55 с.
Пилипчук М. І., Григор’єв А. С., Шостак В. В. Основи наукових досліджень: Підруч. – К.: Знання, 2007. – 270 с.: рис., табл.
Пілющенко В. Л., Шкрабак I. В., Словенко Е. I. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення. – К.: Лібра, 2004. – 344 с.
Поварнин С. И. Как читать книги. – 3-е изд. – М.: Книга, 1978. – 53 с.
Подолян М. П. Дипломна робота як критерій освітньо-фахового рівня випускника-журналіста. – К.: Центр вільної преси, 1997. – 13 с.
Попов Г. Х. Техника личной работы. – 4-е изд. – М.: Сов. Россия, 1979. – 191 с.
Потятиник Б. В. Екологія масової комунікації як напрям досліджень // Зб праць Наук.-дослід. центру періодики. – Львів, 1994. – Вип. 1. – С. 179–187.
Примаковский А. П. О культуре чтения: Методы самостоятельной работы с книгой в свете научной организации умственного труда. – М.: Книга, 1969. – 158 с.
Приходько П. Т. Азбука исследовательского труда. – Новосибирск: Наука. Сиб. отд. – 1979. – 94 с.
Приходько П. Т. Пути в науку: Беседы по организации труда начинающих исследователей. – М.: Знание, 1973. – 136 с.
Пронштейн А. П., Задера А. Г. Методика работы над историческими источниками: Учеб.-метод. пособие. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977. – 92 с.
Регирер Е. И. Развитие способностей исследователя. – М.: Наука, 1969. – 230 с.
Рисс О. В. От замысла к книге: Очерки о технике литературного труда. – М.: Книга, 1969. – 143 с.
Різун В. В., Скотникова Т. В. Методи наукових досліджень у журналістикознавстві: Навч. посібник / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К.: ВПЦ «Київ. уг-т», 2005. – 102 с.
Романчиков В. I. Основи наукових досліджень. – К.: КДТЕУ, 1997. – 243 с.
Рудницька О. П., Болгарський О. Г., Свистєльнікова Т. Ю. Основи педагогічних досліджень: Навч.-метод. посібник. – К.: НПУ, 1998. – 143 с.
Рухлядев Д. П., Шахмарданов З. А. Основы организации научно-исследовательской работы: Метод. руководство для студентов, аспирантов и молодых преподавателей. – Махачкала: ДагГУ, 1971. – 77 с.
Санцевич А. В. Методика исторического исследования. – К.: Наук. думка, 1984. – 190 с.
Санцевич А. В. Методика исторического исследования. – К.: Наук. думка, 1984. – 190 с. 2-ге вид.: Там само. – 1990. – 211 с.
Сидоренко В. К., Дмитренко П. В. Основи наукових досліджень: Навч. посібник для вищих пед. закладів освіти. – К.: РННЦ «ДІНІТ», 2000. – 259 с.
Симакова О. О., Никифоров Р. П. Основи наукових досліджень: Навч. посіб. для студентів спеціальності 7091711 «Технологія харчування». – Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. – 145 с.
Сімакова О. О., Никифоров Р. П. Основи наукових досліджень: Навч. посіб. для студентів спеціальності 7.091711 «Технологія харчування» / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Каф. технології харчування. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. – 134 с.
Смородинская М. Д., Маркова Ю. П. О культуре чтения: Что нужно знать каждому. – М.: Книга, 1984. – 88 с.
Соколова Е. П. Оформление библиографического аппарата курсовых и дипломных работ: Метод. указ. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. – 33 с.
Сопко В. В. Основи наукових досліджень / Київ. ін-т народ. господарства ім. Д. С. Коротченка. – К.: НМК ВО,1990. – 148 с.
Сорокин Н. А. Дипломные работы в педагогческих вузах. – М.: Просвещение, 1986. – 126 с.
Стеченко Д. М. Методичні вказівки до виконання, оформления та захисту магістерських робіт. – К.: КУТЕП, 2001. – 35 с.
Стеченко Д. М., Чмир О. С. Методологія наукових досліджень: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 317 с.
Технологія наукових досліджень: Схеми та приклади: Навч. посібник / Уклад. М. С. Дороніна; Харківський держ. економічний ун-т. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2005. – 58 с.: рис.
Технологія наукових досліджень: Схеми та приклади: Навч. посібник / Уклад. М. С. Дороніна; Харківський держ. економічний ун-т. – Х.: ВД „ІНЖЕК”, 2006. – 104 с.: рис.
Тимченко А. А. Системні дослідження в науці та техніці. – Черкаси: ЧДТУ, 2006. – Ч. 1: Методологія наукових досліджень. – 40 с.: рис. – (Б-чка наук.-техн. журн. «Вісник Черкаського держ. технологічного ун-ту»; № 2, 2006).
Трахтенберг И. М., Рашман С. М. Гигиена умственного труда студентов. – Киев : Здоровье, 1973. – 171 с.
Тушева В. В. Основи науково-педагогічних досліджень: Навч.-метод. посібник. – Х., 2006. – 219 с.
Уваров А. А. Дипломные и курсовые работы по экономическим специальностям. – М.: Дело и сервис, 2000. – 77 с.
Усачева И. В., Ильясов И. И. Методика поиска научной литературы, чтения и составления обзора по теме исследования. – М.: МГУ, 1980. – 37 с.
Федотов В. В. Техника и организация умственного труда. – М.; Минск : Вышейш. школа, 1983. – 144 с.
Філіпенко А. С. Основи наукових досліджень: Конспект лекцій. – К.: Академвидав, 2004. – 207 с.
Фролов Ю. П. Гигиена умственного труда. – М.: Медицина, 1965. – 152 с.
Цехмістрова Г. С. Основи наукових досліджень: Навч. посіб. – К.: Вид. дім «Слово», 2003. – 240 с.
Черняков Б. І. Джерела до історії української преси учнівської та студентської молоді (ХІХ – початок ХХ ст.) / НАН України, ЛНБ ім. В. Стефаника, НДЦ періодики. – Львів, 2005. – 115 с.: портр. – Бібліогр.: 395 назв джерел; 456 назв вид.
Черняков Б. І. Джерелознавчі особливості дослідження становлення зображальної журналістики: Матеріали до лекції / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т журналістики. – К., 2004. – 19 с. – (Зображальна журналістика: проблеми теорії і методології дослідження; Вип. 2).
Черняков Б. І. Журналістикознавчі публікації у серіальних виданнях Київського університету імені Тараса Шевченка, 1958–1998: Бібліогр. покажчик / Київ. ун-т ім. Т. Шевченка, Iн-т журналістики; Укладач і автор передм. Б. I. Черняков. – К., 1999. – 32 с. 583 назви.
Черняков Б. І. Зображальна журналістика як предмет і як об’єкт журналістикознавчого дослідження. – К.: Центр вільної преси, 1998. – 79 с.
Черняков Б. І. Зображення у сприйманні та масовому спілкуванні: Бібліогр. посібник для студентів Інституту журналістики / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т журналістики; Укл.: Б. І. Черняков. – К., 2005. – 48 с. – Бібліогр.: 429 назв. – (Зображальна журналістика: проблеми теорії і методології дослідження; Вип. 3).
Черняков Б. І. Методи дослідження генезису зображальної журналістики: Матеріали до лекції / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т журналістики. – К., 2004. – 19 с. – (Зображальна журналістика: проблеми теорії і методології дослідження; Вип. 1).
Чкалова О. Н. Основы научных исследований. – М.: Наука, 1978. – 199 с.
Чкалова О. Н. Основы научных исследований. – К.: Выща шк., 1978. – 120 с.
Щульга З. П. О методике научно-исследовательской работы применительно к исследованиям обществоведов. – 2-е изд., испр. и доп. – Киев: Вища школа, 1978. – 158 с.
Эхо Ю. Письменные работы в вузах: Практич. руководство для всех, кто пишет дипломные, курсовые, контрольные, доклады, рефераты, диссертации. – 2-е изд. – М.: Вестник, 1997. – 240 с. – (Universa). 3-е изд. – М.: ИНФРА–М, 2000.
Яковлев С. Я. Как писать курсовую работу о тематике районной /городской/ газеты : Метод.пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1972. – 32 с.
Янішевський О. О. Методичні рекомендації щодо складання списків використаної літератури / Рада нац. безпеки і оборони України. Нац. ін-т стратегічних досліджень. – К., 1996. – 45 с.
ДОДАТКИ
ДОДАТОК 1
Завідувачу кафедри журналістики
Маріупольського державного
гуманітарного університету
[звання, прізвище, ініціали]
студента 4 курсу денної форми навчання
Петренка Володимира Михайловича
ЗАЯВА
Прошу дозволити мені працювати над дипломною роботою за темою "Місцева преса в системі управління агропромисловим комплексом (за матеріалами районних газет Донецької області 2001–2007 рр.)".
Науковим керівником прошу кафедру затвердити доктора філологічних наук, професора Г. Г. Почепцова.
В. Петренко
7 жовтня 2007 р.
ДОДАТОК 2
ТЕМАТИКА ДИПЛОМНИХ РОБІТ
СТУДЕНТІВ 5 КУРСУ МДГУ
Кафедра журналістики
Національно-етнічна тематика публікацій періодичних видань: На матеріалах газети „Мариупольський рабочий”, 1991–1995 (або 1996–2000; 2001–2005; 2005–2008 тощо). Можливі варіанти на матеріалах інших видань.
Відродження самобутньої культури і побуту грецької (чи будь-якої іншої) етнічної спільноти Приазов’я в дзеркалі ЗМІ: На матеріалі місцевих видань 2001–2008.
Преса, телебачення, радіомовлення як засіб екологічного моніторингу стану довкілля в Приазов’ї: (Вказати на матеріалі яких видань чи засобів і за який період).
Жанрові форми висвітлення (вказати проблематику ЗМІ) (Вказати на матеріалі яких видань і за який період).
Журналіст (Іван Іванович Іванов): Творчий портрет (Життєпис, тематика/проблематика виступів, жанрові форми, майстерність).
Мовно-стилістична майстерність публікацій преси (Вказати на матеріалі яких видань і за який період).
Форми і засоби зв’язку редакції ЗМІ з аудиторією читачів/глядачів. (Вказати на матеріалі яких видань і за який період).
Висвітлення кампанії (виборів до органів влади, підготовки до зими, збирання врожаю тощо) на сторінках преси. (Вказати на матеріалі яких видань і за який період).
Творчість (краєзнавця, педагога, літератора, господарника, майстра культури тощо) у публікаціях місцевих (регіональних) ЗМІ. (Вказати на матеріалі яких видань і за який період).
Альманахи Приазов’я: Типологія, проблематика, жанри. (Вказати на матеріалі яких видань і за який період).
Пресове агентство (або фотоагентство): Форми організації, взаємодія із ЗМІ. (Вказати на матеріалі яких організацій та видань і за який період).
Служба зв’язків із громадськістю промислового підприємства (PR): Організація, форми діяльності. (Вказати на матеріалі яких організацій та видань і за який період).
ДОДАТОК 3
ТВОРЧА ДИПЛОМНА РОБОТА
Дата добавления: 2021-03-18; просмотров: 62; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!