Травлення і всмоктування в тонких кишках
Травлення в ротовій порожнині
Травлення в ротовій порожнині здійснюється в три етапи: приймання корму й рідини, власне ротового травлення і ковтання.
Приймання корму і рідини. Тварини різних видів приймають корм залежно від будови зубів, язика, форми і рухливості щелеп. Кінь, вівця, коза мають рухливі губи, якими захоплюють корм, траву підрізають різцями. У корів губи менш рухливі, і тому корм вони захоплюють переважно язиком. Свині захоплюють корм зубами і язиком, у природних умовах риють землю п’ятачком, корм захоплюють нижньою щелепою. М’ясоїдні захоплюють корм різцями і кликами.
Усі с.-г. тварини п’ють воду та інші рідини, засмоктуючи її крізь щілину, яка створюється змиканням губів. Собаки і коти хлебчуть.
Жування.Після надходження в ротову порожнину корм зазнає механічної обробки. Коні і свині ретельно пережовують корм, жуйні трохи пережовують і ковтають, а після відригування, ретельно пережовують, м’ясоїдні - подрібнюють, і ковтають, не пережовуючи. Корм зволожується слиною, злипається, утворюючи кормову грудку.
Слина - продукт секреції слинних залоз. Пристінні слинні залозизволожують корм та слизові ротової порожнини. Привушні залози виділяють рідку слину, без слизу, підщелепні та під’язикові - густу слину, в якій крім слизу, є білки (муцин). Слина - в’язка рідина слабколужної реакції з густиною 1,002-1,012, містить 99% води і 1% сухих речовин; pH слини у жуйних - 8,1-8,3, у коней і свиней - 7,2-7,5. До складу слини входять ще бактерицидні речовини (лізоцим та інгібан, у свині є ферменти амілаза і мальтаза, які розщеплюють крохмаль). Лужна слина нейтралізує кислоти шлункового соку, у м’ясоїдних вона бере участь у терморегуляції. Протягом доби у коней виділяється 40 л слини, у свиней – 15, у корови 190 л, у собак 1—1,5 л.
|
|
|
Діяльність нервового центру слиновиділення довгастого мозку контролюється гіпоталамусом і корою великих півкуль головного мозку.
Ковтання. Розжований і змочений слиною корм формується в ротовій порожнині в слизьку кормову грудку, яка потім ковтається за допомогою руху м’язів щік, язика і глотки. Ковтання - рефлекторний процес, при якому спочатку закривається вхід у гортань надгортанним хрящем, м’яке піднебіння перекриває хоанні отвори, дихання припиняється і корм проштовхується через глотку в стравохід, а з нього в шлунок. Рух корму по стравоходу забезпечується хвилеподібними скороченнями його м’язової оболонки. Рідкий корм надходить до стравоходу безперервним потоком, густий - порціями.
Нервовий центр ковтання розміщений у довгастому мозку.
Травлення в шлунку
У шлунку корм зазнає механічної та хімічної обробки. Механічна - це перемішування та переміщення його в кишки скороченням м’язової шлунка. Хімічна обробка здійснюється під дією шлункового соку.
|
|
|
Шлунковий сік виробляється шлунковими залозами в кардіальній, донній і пілоричній частинах слизової оболонки однокамерного шлунка коня, свині, собаки та сичузі жуйних. Це прозора безбарвна рідина з кислою реакцією (pH 1,5-1,8), густиною 1,002-1,006.
У складі цих залоз є головні, обкладні, додаткові та ендокринні секреторні клітини. Головні клітини виробляють ферменти, обкладні - соляну кислоту, додаткові - слиз, ендокринні - гормони.
Склау шлункового соку: вода, органічні речовини (ферменти, амінокислоти тощо), мінеральні солі і соляна кислота. Ферментами - це пепсин, гастриксин, хімозин (сичужний фермент), желатиназа і ліпаза.
Пепсинрозщеплює білки корму до поліпептидів. Гастриксин розщеплює білки за слабкокислої реакції шлункового соку. У молочний період хімозин перетворює білок молока казеїноген на казеїн, і молоко зсідається. Желатиназа розщеплює білок сполучної тканини желатин. Ліпаза розщеплює жири на гліцерин і жирні кислоти.
Під впливом соляної кислоти в шлунку гинуть бактерії. Слиз захищає слизову оболонку від ушкоджень і самоперетравлювання.
|
|
|
Виділення шлункового соку відбувається в дві фази: рефлекторну і гуморальну. Шлунковий сік виділяється через 5-9 хв від початку годівлі і триває 5-8 год. У другій фазі шлунковий сік виділяється під впливом хімічних подразників. Є гормон гастрин, який стимулює секрецію шлункового соку. Шлунковий сік, що виділяється під час рефлекторної фази під впливом нервових імпульсів, має більшу кислотність і перетравлювальну силу, ніж утворений в гуморальну.
Моторика шлунка .М’язова оболонка шлунка складається з гладенької м’язової тканини, яка здатна скорочуватися ритмічно, повільно й довільно і має три шари: поздовжній, кільцевий і косий. При вході в шлунок косий шар м’язів утворює кардіальний сфінктер, а кільцевий шар м’язів у пілоричній частині формує два сфінктери: Розрізняють два види скорочень м’язів шлунка: тонічні і ритмічні. Тонічні - тривале напруження м’язів донної (фундальної) частини, ритмічні - м’язи то скорочуються, то розслаблюються, що сприяє перемішуванню, змішуванню з шлунковим соком і переміщенню в дванадцятипалу кишку.
Переміщення, або евакуація, вмісту шлунка в 12-палу кишку здійснюється завдяки періодичному відкриванню і закриванню пілоричного сфінктера (пілоричного рефлекс). Вміст шлунка починає переміщуватись у 12-палу кишку, коли він стає напіврідким або рідким. Вода і рідкий корм потрапляють у кишки швидко, напіврідка їжа знаходиться в шлунку м’ясоїдних 3-5, а груба – 8-10 год. Вуглеводна їжа евакуюється швидше за білкову і жирову, лужна - швидше за кислу.
|
|
|
Блювання — захисна реакція організму, завдяки якій тварина звільняється від шкідливих речовин, що потрапили у травний канал. Настає внаслідок подразнення слизової оболонки кореня язика, глотки, шлунка й кишок або очеревини, при безпосередньому подразненні центру блювання хімічними речовинами крові (бактеріальні токсини, отрути, лікарські препарати). Починається антиперистальтичними скороченнями м’язів кишок, шлунка, стравоходу, діафрагми, грудної клітки, черевної стінки. Це призводить до переміщення вмісту кишок і шлунка по стравоходу через рот назовні. У коней блювання не буває.
Травлення в шлунку коня. Шлунок у коней однокамерний, стравохідно-кишкового типу, має кардіальну, фундальну та пілоричну частини. Кардіальна частина має сліпий мішок, без залоз. Фундальна й пілорична частини містять пристінкові шлункові залози, які виробляють шлунковий сік. Об’єм шлунка 7-15 л. Корм у шлунку коня розміщується шарами кілька годин: нижні шари зволожуються шлунковим соком, відбувається травлення білків і жирів корму, верхні шари зволожені слиною, здійснюється розщеплення вуглеводів ферментами рослинного корму і бактерій. У шлунку коня (сліпому мішку) відбувається молочно-кисле бродіння, клітковина корму не перетравлюється. Секреція шлункового соку безперервна, за добу виділяється 10-30 л шлункового соку. Вода через 2-6 хв після пиття потрапляє в кишки. Евакуація вівса з шлунка починається через 7—9 хв, а закінчується через 4—4,5 год.
Травлення в шлунку свині. У свиней шлунок однокамерний, змішаного типу. Слизова шлунка має зони: стравохідну, кардіальну, сліпого мішка, фундальну і пілоричну. Стравохідна зона не має залоз. Слизова сліпого мішка і кардіальної зони має залози, які виділяють слиз. Залози фундальної і пілоричної зон виділяють секрет, багатий на ферменти і соляну кислоту.
Шлунковий сік виділяється безперервно, поширюється в шлунку поступово, знизу вгору. У шлунку свиней корм розміщується шарами і не перемішується. Спочатку після годівлі перетравлюються вуглеводи корму під дією ферментів слини, бактерій і рослинної їжі. Через 2-3 год вміст шлунка зволожується шлунковим соком і розщеплюються білки.
Значна частина корму залишає шлунок протягом 6—12
Травлення в шлунку жуйних.
Шлунок жуйних багатокамерний. Перші три відділи передшлунки,їх слизова оболонка не містить залоз. Сичуг є власне шлунком, де виробляється шлунковий сік.
Травлення в передшлунках .
Р уб ець . Після ковтання корм потрапляє в рубець (об’єм у корів – 100-300 л; в овець та кіз – 12-25 л). Слизова має на поверхні сосочки до 1 см, немає залоз. Корм тут знаходиться поки не досягне певного ступеня подрібнення у результаті акту жування, за якого корм із рубця відригується в ротову порожнину, де ретельно жується, змішується із слиною і знову ковтається.
Подрібнений корм у рубці зазнає дії мікроорганізмів: бактерій, грибів та інфузорій (бактерій в 1 г - 100 млрд, інфузорій — 1 млн) Інфузорії піддають корм механічній обробці, подрібнюють. Мікроби сприяють розщепленню і засвоєнню клітковини (до 60-70%) і простіших небілкових азотистих речовин (сечовини) корму до дицукридів і моноцукридів, які потім зазнають бродіння. Під час бродіння цукрів утворюються леткі жирні кислоти (ЛЖК): оцтова, пропіонова, молочна і масляна. Найбільше оцтової кислоти. Раціони, багаті на крохмаль і цукристі корми, сприяють утворенню пропіонової кислоти. Концентровані раціони при нестачі грубих і цукристих сприяють утворенню масляної кислоти, що може призвести до ацидозу і кетозу. ЛЖК всмоктуються в передшлунках у кров і лімфу і використовуються як джерела енергії та для утворення жиру.
Б ілки рослинного корму розщеплюються під дією протеолітичних ферментів мікроорганізмів до пептидів, амінокислот та аміаку. З аміаку і продуктів розщеплення цукрів корму мікроорганізми синтезують повноцінний білок свого тіла, до складу якого входять незамінні амінокислоти. За рахунок усіх мікроорганізмів жуйні тварини отримують за добу близько 100 г повноцінного білка.
Мікроорганізми рубця синтезують вітаміни групи В і вітамін К. Також у рубці утворюються гази (до 100 л): вуглекислий газ, азот, метан, водень, сірководень. Частково гази використовуються мікроби, а їх надлишок виводиться під час відригування або під час дихання.
Сітка - це сортувальний орган, куди потрапляє з рубця уже оброблений і перетравлений корм. Між сіткою і рубцем є складка, яка частково закриває отвір, і крізь нього проникає тільки подрібнена і напіврідка маса, а грубі часточки залишаються в рубці для подальшої обробки. Потрапивши в сітку, далі корм переміщується в книжку. Сітка також сприяє відригуванню корму.
Книжка є фільтром, де між її листочками затримується недостатньо подрібнений корм, який пройшов через сітку. При скороченні листочків відбувається подальше подрібнення, рідка маса віджимається, а при розслаблення всмоктується. Тут перетравлюється до 20% клітковини. Всмоктується до 70% утворених кислот і вода.
Стравохідний жоліб - добре розвинений у молодняку, починається в кінці стравоходу і закінчується біля отвору між сіткою і книжкою. Краї утворені складками слизової оболонки і можуть рефлекторно змикатися, формуючи трубку, по якій рідина потрапляє в сичуг. Рефлекс змикання країв жолоба виявляється з перших днів і до 2-2,5 міс, До 6-8 міс рефлекс згасає, бо вже добре працюють передшлунки.
Моторика передшлунків. У передшлунках корм перемішується і віджимається внаслідок скорочень м’язової оболонки рубця і сітки, після чого переміщується в сичуг. Скорочення рубця можна дослідити пальпацією в ділянці голодної ямки або записати румінографом.
Скорочення скоординовані: спочатку сітка (наполовину, потім розслабляється і ще раз повністю), потім присінок рубця, дорсальний і вентральний мішки рубця (під час скорочення дорсального - відригуються гази, а вентрального і присінка - накопичена рідина вичавлюється). При скороченні сітки сичуг розширюється, створюється негативний тиск, і рідка маса засмоктується з книжки.
Скорочення передшлунків регулюються нервовим центром у довгастому мозку, корі великих півкуль: в ротовій порожнині є рецептори, що посилюють, а в 12-палій кишці - гальмують скорочення.
Жуйний процес. Жуйні тварини поїдають корм швидко, майже не пережовують його і ковтають. З'їдений корм невеликими порціями відригується в ротову порожнину, ретельно пережовується, зволожується слиною і знову ковтається.
Відригування з’їденого корму, пережовування і повторне ковтання його і називають жуйним процесом. Час, протягом якого здійснюється пережовування багаторазово відригуваної рубцевої маси, називають жуйним періодом.
Жуйний процес починається: у ВРХ - через 30-70, у овець – 20-50 хв. За добу може бути 6-8 жуйних періодів, кожний з яких триває по 40-50 хв. Корови пережовують близько 160 кг вмісту рубця за добу. Відригувана кормова грудка пережовується 40-60 с і знову ковтається.
Травлення в сичузі .
У сичуг з книжки вміст переходить окремими порціями крізь завжди відкритий книжково-сичужний отвір. Сичуг- це власне шлунок жуйних, слизова його містить залози, що виробляють сичужний сік, за допомогою ферментів якого здійснюється розщеплення поживних речовин корму. Секреція залозами сичужного соку відбувається безперервно, за добу виділяється у корів близько 40-80 л.. Сичужний сік має кислу реакцію (pH 2-3), у ньому містяться: НСІ, ферменти (пепсин, хімозин, ліпаза).
Шлункове травлення у молодняка жуйних у молочний та перехідний періоди . Молодняк жуйних (телята, ягнята, козенята) народжуються з недорозвиненими передшлунками, бо основним кормом є молозиво і молоко матері. До 6-міс віку тип травлення телят стає таким, як у дорослих жуйних.
У новонароджених немає жуйного періоду, з’являється через 21 день. У рубці з’являються мікроорганізми, починаються бродильні процеси, функціонують жуйні періоди і привушні слинні залози.
У телят молочного періоду велике значення має сичуг. Його залози виділяють сичужний сік, у якому багато ферменту хімозину, з допомогою якого перетравлюються білки молозива і молока. Також значна роль стравохідного жолоба. Під час пиття або акту ссання краї жолоба змикаються і утворюють трубку, по якій рідина, минаючи рубець, сітку і книжку, потрапляє прямо в сичуг. Молоко по жолобу переміщується тільки невеликими порціями. При потраплянні значних порції молока розширюються краї жолоба і молоко виливається в рубець, який не функціонує, молоко там гниє. Змикання країв стравохідного жолоба - це рефлекторний процес. Його рецепторне поле знаходиться в слизовій оболонці ротової порожнини, а нервовий центр — у довгастому мозку.
У перехідний період у телят починають розвиватися передшлунки та інші органи травлення. Для стимуляції розвитку передшлунків потрібно привчати телят до поїдання грубих рослинних кормів. До 6 місяців у їх передшлунках перетравлення корму збільшується і наближається до рівня дорослої тварини.
Травлення і всмоктування в тонких кишках
Корм, частково перетравлений, у вигляді розрідженої маси з кислою реакцією порціями надходить в 12-палу кишку, де зазнає дії ферментів підшлункового і кишкового соків та жовчі.
Слизова оболонка тонких кишок (12-палої, порожньої та клубової) має випини кишкові ворсинки, вкриті 1- шаровим призматичним каймистим епітелієм , який має ще мікроворсинки. У товщі слизової є пристінкові загальнокишкові (ліберкюнові) залози, які виділяють слиз, а у 12-палої кишки є дуоденальні (бруннерові) залози, що виділяють кишковий сік.
Рухи тонких кишок здійснюються врезультаті скорочення поздовжніх і колових м’язів м’язової оболонки. Хімус перемішується і переміщується в напрямку до товстих кишок.
Розрізняють такі види рухів кишок: маятникоподібний, ритмічний (сегментований) і перистальтичний.
Маятникоподібні - скорочуються і розслаблюються поздовжні м’язи на короткому відрізку кишки, яка то зменшується, то збільшується в довжину, хімус переміщується назад і вперед.
Ритмічні (сегментовані)- скорочуються колові м’язи, внаслідок цього на кишці утворюється багато перетяжок, утворюючи нові сегменти, сприяють перемішуванню хімусу.
Перистальтичні -скорочуються колові м'язи, утворюються кільцеві перехвати, попереду яких розширені порожнини кишок. Такі хвилеподібні скорочення йдуть одне за одним, проходять впродовж усіх кишок і переміщують хімус до товстих кишок.
Гладенькі м’язи кишок перебувають у постійному тонусі, їм характерна автономія (здатність ритмічно скорочуватися після перерізування нервів) завдяки нервовими клітинами ауербахівського сплетення між шарами м’язів кишок.
Рухи кишок спричинюються механічними подразниками - грубими часточками хімусу, хімічними (гуморально) - жовчю, кислотами, лугами, розчинами солей і продуктами розпаду білків. ЦНС регулює через блукаючий (прискорює) і симпатичні (гальмують) нерви.
Велике значення у травленні має
- підшлунковий сік виробляється підшлунковою залозою
-жовч виділяється печінкою
-кишковий сік виділяється слизовою тонкого кишечнику
Підшлунковий сік, виробляється підшлунковою залозою і через протоку потрапляє в 12-палу кишку. за добу 6—7 л, у свиней — 8 л. Це прозора безбарвна рідина з лужною реакцією (pH = 7,2-8,0), густиною 1,008—1,010, містить неактивні ферменти, які перетравлюють поживні речовини. Їх активують ферменти кишкового соку.
-Білки розщеплюються до пептидів і амінокислот трипсином, хімотрипсином та еластином, нуклеїнові кислоти – нуклеазою до мононуклеотидів
-Прості жири ліпазою до жирних кислот та гліцерину, складні жири (фосфоліпіди) - фосфоліпазами до жирних кислот, гліцерину, фосфорної кислоти та ін.
-Крохмаль – амілазою до мальтози, а вона мальтазою - до глюкози, молочний цукор - лактазою до глюкози і галактози, сахароза — інвертазою на глюкозу і фруктозу
Нервова регуляція. на секрецію підшлункової залози впливає блукаючий нерв, кора великих півкуль головного мозку. Виділення починається, коли тварина бачить корм, коли подразнюються рецептори слизової оболонки рота й глотки. Гуморальна регуляція передбачає, що надходження соляної кислоти в 12-палу кишку спричинює секрецію соку навіть після перерізання нервів і руйнування довгастого мозку. НСІ вмикає гормон секретин, панкреозимін, гастрин.
Жовч. Утворення жовчі в клітинах печінки відбувається безперервно. Виділяється з печінки і з жовчного міхура Починає надходити через 5—10 хв після приймання корму і виділяється протягом 6—8 год, спочатку темна і густа жовч із жовчного міхура, а потім світла печінкова жовч. Колір жовчі у травоїдних темно-зелений, у м’ясоїдних червоно-жовтий через наявності білірубіну та білівердину. До складу жовчі входять: вода, жовчні пігменти, холестерин, фосфатиди, жири, продукти розпаду білків, жовчні кислоти (холева, глікохолева, хенодезоксихолева і таурохолева) та їх солі, солі кислот.
Жовч емульгує жири, утворюючи маленькі краплини, що полегшує посилює дію ферменту ліпази на жир; посилює дію амілази і протеолітичних ферментів, сприяє нейтралізації кислого вмісту з шлунка, прискорює рухи кишок, покращує всмоктування, має бактерицидні і дезодоруючі властивості.
Виділення жовчі в кишку регулюється рефлекторно і гуморально. Рефлекторне виділення жовчі починається при надходженні корму в шлунок і кишки або при вигляді корму, тобто умовнорефлекторно. Подразнення блукаючого нерва посилює, симпатичного нерва - гальмує виділення жовчі. Гуморальним подразником, є гормон холецистокінін, що утворюється під дією НСІ і жирних кислот.
За добу у коней, ВРХ виділяється 6-9 л, при поїданні зеленого корму, концентратів кількість жовчі збільшується.
К ишков ий с і к - безбарвна рідина з лужною реакцією (рН=8,2—8,7), ледь каламутна від слизу, епітеліальних клітин і холестерину. У кишковому соці біля 20 ферментів, що діють на проміжні продукти розщеплення білків, вуглеводів, нуклеїнових кислот та активізують ферменти підшлункового соку та жовчі.
Секреція кишкового соку відбувається безперервно. Стимулює блукаючий нерв, механічні й хімічні подразники (корм, шлунковий сік, продукти розщеплення білків і вуглеводів).
Вміст тонких кишок набуває вигляду однорідної рідкої маси під назвою хімус. Кількість у коней - 190 л, у ВРХ - 150, у свиней - 50 л.
Процес травлення в тонких кишках складається з трьох етапів:
порожнинного травлення,
пристінкового травлення,
всмоктування.
П орожнинне травлення відбувається у порожнині тонких кишок за допомогою ферментів травних соків. При цьому розщеплюються великі часточки до менших, які далі контактують, прилипають до клітин слизової кишок, де відбувається пристінкове травлення.
Пристінкове (мембранне) травлення здійснюється на поверхні мікроворсинок епітелію слизової оболонки завдяки «мембранним» ферментам. Кормові часточки менші за відстань між мікроворсинками, зазнають перетравлювання. Кінцеві стадії розщеплення здійснюються на клітинній мембрані епітелію слизової, а далі й всмоктування.
Пристінкове травлення відбувається також на мембранах клітин слизової шлунка коней, свиней, собак, сичуга і передшлунків жуйних.
Всмоктування. Найактивніше в тонких кишках. За рахунок наявності на слизовій оболонці кишкових ворсинок (2500 на 1 см2) площа її поверхні збільшується в 20-30 разів, у корови - 17 м2, у коня - 12, у собаки - 0,52 м2. За рахунок одношарового циліндричного каймистого епітелію, що має мікроворсинки (до 3000 шт.) ще в 30 разів збільшуться всмоктувальна поверхня кишок. До ворсинки підходять артеріальні і венозні капіляри, в центрі - лімфатична порожнина (синус), всередині ворсинки є ще гладенькі м’язи, нервові волокна.
У товстих кишках всмоктування незначне, тут всмоктуються вода, мінеральні солі, леткі жирні кислоти та інші речовини. У ротовій порожнині всмоктування майже не відбувається (глюкоза), в шлунку всмоктуються вода, мінеральні солі, амінокислоти, глюкоза, в передшлунках жуйних - вода, мінеральні солі, леткі жирні кислоти, аміак, амінокислоти, глюкоза.
Рухи ворсинок прискорюють всмоктування. Під час скорочення їх м’язів кров і лімфа із судин витискуються, а під час розслаблення в них всмоктуються речовини, розчинені в хімусі. Рухи ворсинок зумовлені різними подразниками: продуктами розщеплення білків, глюкозою, жовчними кислотами, а також гормоном вілікініном. Скорочення регулюється нервовим сплетенням Майсснера у підслизовій ворсинок.
Білки всмоктуються в кишках після розщеплення їх до амінокислот. Деякі низькомолекулярні поліпептиди й дипептиди без розщеплення. У новонароджених без змін всмоктуються імуноглобуліни молозива, завдяки чому їх організм отримує готові захисні імунні тіла (антитіла).
Вуглеводи всмоктуються у вигляді моноцукрів - глюкози, галактози, фруктози і манози, але найшвидше глюкоза і галактоза.
Жири всмоктуються у вигляді гліцерину та жирних кислот, та нерозщеплених емульгованих жирів.У травному каналі розщеплюється близько 30-45% всієї кількості жирів корму. У всмоктуванні жирів важливу роль відіграє жовч печінки. У слизовій оболонці кишок жирні кислоти сполучаються з гліцерином, внаслідок чого утворюються краплі нейтрального жиру, який всмоктується в лімфатичні судини ворсинок.
Вода і мінеральні солі. Вода всмоктується у всіх відділах травного каналу, але більше в тонких і товстих кишках.
Разом з водою всмоктуються розчинені в ній мінеральні речовини. Хлориди натрію і калію всмоктуються краще з гіпо- та ізотонічних розчинів, солі кальцію - після утворення сполук з жирними і жовчними кислотами. Надлишок калію порівняно з натрієм погіршує всмоктування кальцію. Фосфор всмоктується з органічних і неорганічних сполук. Залізо засвоюється у вигляді окисних та закисних солей. Мікроелементи мідь, цинк, йод, бром, кобальт всмоктуються у вигляді органічних та неорганічних сполук.
5. Травлення в товстих кишках (сліпа, ободова, пряма)
Перехід хімусу у жуйних, свиней і собак регулюється клапаном, а у коней - сфінктером. Сфінктер і клапан рефлекторно відкриваються внаслідок подразнення рецепторів вищерозташованого відділу кишок, і хімус надходить порціями. При переповнення товстих кишок сфінктер щільно закривається і затримує хімус у тонких кишках.
Травний сік товстих кишок містить в основному слиз і мало слабкоактивних ферментів. Однак допомагають ферменти, які потрапляють разом з хімусом з тонких кишок та ферменти бактерій. Бактерії (до 15 млрд в 1 г вмісту) сприяють розщепленню клітковини, зброджують вуглеводи, розкладають білки і жири. Внаслідок цього утворюються леткі жирні та інші кислоти, різні гази: сірководень, водень, метан, вуглекислий газ, а в процесі гниття білків отруйні продукти: фенол, крезол, індол, скатол.
У задніх відділах товстих кишок відбувається всмоктування води, мінеральних солей і формування калових мас.
У коней сліпа кишка (35 л) виконує функції рубця жуйних тварин, де перетравлюється понад 50% клітковини корму. Значно менше перетравлюється клітковини в товстих кишках свиней і жуйних.
Рухи товстих кишок за характером такі самі, як і тонких, але слабші й повільніші. У сліпій і ободовій кишках поряд з перистальтичними відбуваються і антиперистальтичні рухи, що забезпечує краще перемішування вмісту кишок. Із сліпої кишки вміст сильними перистальтичними рухами перекидається в ободову кишку. Автономія виражена слабше, ніж у тонких кишках.
Формування калу і дефекація. Формування калу починається в нижньому відділі товстих кишок після всмоктування з їх вмісту води та мінеральних речовин. Склад калу: неперетравні рештки корму, відмерлі клітини слизової оболонки кишок, мінеральні речовини, холестерин, жовч, ферменти та мікроорганізми (20—30%).
Після поїдання рослинного корму калу виділяється більше, ніж при поїданні тваринного корму. Корова щодоби виділяє до 40 кг, кінь - до 17 кг, вівця -до 3 кг, свиня – 1-2 кг калу.
Калові маси накопичуються в задньому відділі ободової кишки перед переходом їх у пряму кишку. Вихід з прямої кишки закритий двома сфінктерами: зовнішнім - з поперечносмугастої скелетної - і внутрішнім - з гладенької м’язової тканини. Під час акту дефекації сфінктери рефлекторно відкриваються.
Дефекація - складний рефлекторний акт випорожнення кишок через анальний отвір прямої кишки. Здійснюється за участю ЦНС внаслідок прояву умовних і безумовних рефлексів. Центр дефекації знаходиться в поперековій частині спинного мозку. Акту дефекації сприяють скорочення м'язів черевного преса та діафрагми.
6. Особливості травлення сільськогосподарської птиці. У птахів, замість губ, зубів і щік, є дзьоб, з допомогою якого вони захоплюють корм.
У ротовій порожнині корм довго не затримується, швидко ковтається і потрапляє в розширення стравоходу — воло. Язик вкритий зроговілими сосочками і сприяє захопленню і ковтанню корму. У птахів невеликі слинні залози, мало слини. Воло добре розвинене у курей, індиків та інших зерноїдних птахів, у гусей і качок замість нього є веретеноподібне розширення стравоходу. У волі корм зволожується і розм'якшується слизом та здійснюється перетравлювання вуглеводів, білків і жирів під дією ферментів рослинних кормів і мікроорганізмів. М’який корм переміщується з вола в шлунок, а тверді зернові корми затримуються. Продукти у волі не всмоктуються.
Шлунок птахів має два відділи: залозистий і м’язовий. Корм у залозистому шлунку не затримується і переходить у м’язовий шлунок. У залозистому шлунку виділяється шлунковий сік, що містить НСІ і ферменти, що постійно надходить у м’язовий шлунок. Він має розвинену м’язову оболонку з гладенької м’язової тканини. Під час скорочення м’язів здійснюється перетирання і подрібнення корму, чому сприяють камінці, скельця та інші тверді предмети в шлунку. На поверхні слизової оболонки шлунку є рогова плівка – кутикулу, яка захищає від ушкодження твердими предметами. У курей між залозистим і м’язовим шлунками є сфінктер, у качок і гусей немає і тому корм періодично закидається з одного відділу шлунка в інший.
Обидва відділи шлунка скорочуються кожні 20—30 с. Виділення шлункового соку здійснюється складнорефлекторно і гуморально.
З шлунка корм переміщується у 12-палу кишку. Довжина кишок у птахів менша, ніж у ссавців, корм просувається швидко. У 12-палу кишку надходять підшлунковий сік, жовч, пристінкові залози виділяють кишковий сік. Немає ферментів для перетравлювання клітковини, вона частково розщеплюється мікроорганізмами в розвиненій сліпій кишці. У кишках птахів корм перемішується і переміщується завдяки маятникоподібним і ритмічним рухам. Поряд з перистальтичними рухами спостерігаються й антиперистальтичні. Унаслідок цього хімус переміщується в кишках як уперед, так і назад.
У птахів пряма кишка закінчується клоакою, в порожнину якої відкриваються два сечоводи, у самців - сім’япроводи, у самок - яйцепровід. У клоаці відбувається формування калу. У птахів він напіврідкий (74% води), виділяється разом з сечею через анальний отвір. На поверхні калу утворюється біла плівка з кристалів сечовини. Дефекація здійснюється також рефлекторно.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 80; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!