Джерела ЕМП поділяють на природні та штучні.
Навчальні питання
1. Класифікація негативних факторів середовища життєдіяльності та їх характеристика. Гранично допустимий рівень фактора
Можливість реалізації небезпеки і ступінь несприятливого впливу її на людину залежить від відповідних факторів. Фактор (лат. factor – діючий, що вчиняє) – причина, рушійна сила будь-якого процесу, яка визначає його характер або окремі риси.
Відповідно до системи стандартів безпеки праці (ССБП) розрізняють небезпечні та шкідливі фактори.
Під небезпечним розуміють фактор, дія якого за певних умов призводить до травми або іншого різкого погіршення здоров’я.
Шкідливим фактором є такий, дія якого за певних умов призводить до захворювання та зниження працездатності.
Між небезпечним та шкідливим факторами немає принципової різниці. Розподіл факторів на вражаючі, небезпечні та шкідливі – досить умовний.
Один і той самий фактор залежно від величини та часу дії може бути небезпечним або шкідливим. Один і той же фактор може спричинити загибель людини, захворювання, чи не завдати ніякої шкоди завдяки її силі, здатності організму до протидії. Небезпечними та шкідливими факторами можуть бути предмети, засоби, продукти праці, технології, дії, природно-кліматичне середовище (грози, повені, флора, фауна), люди.
Простір, в якому постійно діють або періодично виникають небезпечні і шкідливі виробничі фактори, називають небезпечною зоною.
Потенціал – фактор визначається з кількісного боку, наприклад: рівень шуму, напруга електричного струму, загазованість повітря.
Якість фактора відображає його специфічні особливості, що впливають на організм людини, наприклад: дисперсність пилу, частотний склад шуму, вид електричного струму.
За структурою всі фактори поділяють на прості (струм, токсичність), складні та похідні (аварії, пожежі, вибухи).
До активних факторів належать ті, які можуть діяти на людину через різні види енергії.
За природою походження вони поділяються на:
- фізичні (механічні; термічні; електричні; електромагнітні);
- хімічні;
- біологічні;
- психофізіологічні.
До фізичних відносяться частини машин; гострі крайки; підвищений рівень вібрації, шуму; аномальне значення мікроклімату; підвищена запиленність і загазованість, випромінювання і т.д.
Хімічні чинники діляться на токсичні, що дратують (алергени), канцерогенні, мутагенні.
Біологічн і: патогенні мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності; рослини; тварини; людина.
Психофізіологічні: нервово-емоційні перевантаження; монотонність; статичне, динамічне навантаження; робота в нічну зміну і т.д.
До пасивно-активної групи належать фактори, які проявляються внаслідок дії самої людини.
До пасивно-активної групи належать: гострі нерухомі предмети, малий коефіцієнт тертя і нерівності поверхонь, а також нахили і підйоми.
До групи пасивних факторів належать ті, які проявляються опосередковано.
До пасивних факторів належать: корозія матеріалів, накип, недостатня міцність конструкцій, підвищені навантаження на механізми і машини та ін. Формою прояву цих факторів є руйнування, вибухи, аварії.
Гранично допустимий рівень негативного фактора (ГДР) – рівень фактора, який при щоденній (крім вихідних днів) праці протягом 8 годин або іншого часу, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього трудового стажу не може спричинити захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень, в процесі роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних поколінь.
Гранично допустима концентрація (ГДК) - це максимальна кількість небезпечних хімічних речовин в одиниці об'єму (повітря, води чи інших рідин) чи маси (харчових продуктів), яка у разі щоденного надходження до організму протягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень, а також негативних змін у нащадків.
2. Несприятливі метеорологічні фактори та їх вплив на життєдіяльність організму. Поняття про метеочутливість
Головний біль, слабкість, швидка втома напередодні зміни погоди турбують майже кожного другого, особливо людей похилого віку. Але останнім часом на зміну погоди реагують не лише літні люди, а й молодь. Це може бути зумовлено хронічними стресами і виснаженням, перевтомою, неправильним розпорядком дня, весняним гіповітамінозом і нестачею мікроелементів. А ще таким чином іноді виявляється дисбаланс вегетативної нервової системи.
Погодні фактори діють на нас різними шляхами. Через шкіру впливають температура, вологість, вітер, сонячні промені, атмосферна електрика, радіоактивність. Через легені ми сприймаємо температуру, вологість, вітер, чистоту повітря, його іонізацію. На зір, слух, нюх, смак впливають шум, запах, температура, хімічний склад повітря. Наш організм реагує на погодні зміни перебудовою своїх біологічних систем, від чого ми почуваємо себе не дуже добре.
Однак такі реакції ще не розцінюються лікарями як серйозна проблема. Метеовідчуття стає справді небезпечним, якщо у відповідь на атмосферні зміни організм видає патологічні реакції: загострюються хронічні хвороби, з’являються несподівані збої у роботі серця, шлунка й легенів. Збої в роботі серця можуть виникнути ще до зміни погоди як свого роду сигнальна реакція.
Серед тих, хто страждає на легеневі та серцево-судинні захворювання, є багато таких, хто відчуває зміну погоди. Самопочуття цих людей часто погіршується за декілька годин до різкої зміни температури й атмосферного тиску. У них головний біль, слабкість, неспокій, біль у суглобах, напад стенокардії може спровокувати навіть зміна напрямку вітру. Найнесприятливішим фактором для людей із недугами серця є висока вологість повітря, а випадки передчасної смерті часто співпадають з наближенням грози.
Сприяє підвищеній метеочутливості зайва вага й ендокринні порушення у період статевого дозрівання, вагітності й клімаксу. Підвищена метеочутливість може виникнути після травми голови, грипу, ангіни, запалення легенів.
У здорових людей зміна погоди супроводжується швидкими змінами вироблення гормонів, вмісту тромбоцитів у крові, зсідання крові, активності ферментів. Ці зміни — своєрідна захисна реакція організму на несприятливі умови. У хворих людей ця перебудова затримується або не відбувається зовсім. Якщо в людини раніше ніколи не було метеочутливості, то вона може бути проявом якогось серйозного захворювання. Тому це є приводом для консультації принаймні в сімейного лікаря чи дільничного терапевта.
Мало хто звертається до лікаря у зв’язку з погіршенням самопочуття під час зміни погоди. Тому важливо знати, як треба себе поводити у таких випадках. По-перше, за різкої зміни погоди варто зменшити фізичну активність, потрібно уникати напруженої розумової праці, що сприяє перевтомі. По-друге, у ці дні бажано не переїдати, не зловживати м’ясною, жирною та смаженою їжею, вилучити гострі приправи та алкоголь. Краще дотримуватись молочно-рослинної дієти. У дні різкої зміни погоди при безсонні й підвищеному збудженні можна випити заспокійливі ліки.
Якщо ж метеочутливість уже є тривалий час, у такому разі людина чітко усвідомлює, що вона реагує на зміну погоди тоді, коли більше попрацює, візьме додаткову роботу, не поспить достатньо вночі, посидить дві ночі за комп’ютером, або стверджує, що реакція на погоду посилюється навесні. До речі, більш метеочутливими є жінки, аніж чоловіки, люди з низьким артеріальним тиском, ті, хто має багато хронічних хвороб, хто живе в постійному стресі.
Будь-які зміни навколишнього середовища для організму є стресом. Вони розхитують стабільність систем регулювання в організмі. Стійкість організму до стресів, в тому числі й до метеозмін, визначається резервом міцності. Чим більший резерв, тим ми менш чутливі до кліматичних змін.
3. Дія електромагнітних полів та випромінювань на людину, засоби та методи захисту від них
Електромагнітні поля
Сьогоднішній світ а, тим більше, завтрашній важко уявити без комп'ютерів, телевізорів, іншої електронної техніки, генеруючих слабкі електричні та магнітні змінні поля в широкому діапазоні частот. Тому що ці поля значно слабші від статичного магнітного поля Землі та її електричних полів, важко було припустити, що вони небезпечні для здоров'я. З цієї причини дослідження в даному напрямку не одержували підтримки та належної уваги. Дослідження останніх років довели, що електромагнітні випромінювання вищезгаданих електронних приладів містять торсіонну компоненту, яка несе інформацію про процеси, що протікають у тому чи іншому електронному приладі. Торсіонні поля володіють високою проникаючою здатністю і не піддаються ніякому екрануванню. Їхній вплив на користувача приладів таїть у собі небезпеку. Інформація призначена для людей з метою попередити користувачів персональних комп'ютерів, телевізорів, іншої електронної техніки, що зневага до вже відомих простих методів захисту від негативного впливу вищезгаданої техніки загрожує дуже несприятливими наслідками для здоров'я.
Досліди, проведені в США та Швеції виявили, що, навіть якщо електромагнітні поля, що створюються технічними системами, в сотні разів слабші від природного поля Землі, можуть бути небезпечними для здоров’я. Раніше вважалося, що низько інтенсивні поля не іонізаційного рівня є безпечними. Напруженість електричного поля в зоні монітору складає 1-10 В/м, магнітна індукція складає 0,1-10 мГц, що значно нижче природного фону Землі (відповідно біля 140 В/м та біля 400 мГц). Такого ж порядку поля в зоні розташування телевізора та інших побутових пристроїв. Те, що електромагнітні випромінювання такої низької інтенсивності такі небезпечні для людини, виявилося дуже несподіваним. Вважалося, що небезпечним є високо інтенсивне іонізуюче опромінення, а небезпечність таких низько інтенсивних полів важко було навіть передбачити. Статистика захворюваності каже про те, що дуже застарілою є думка про безпечність іонізуючого магнітного опромінення. Механізм дії низькоінтенсивного електромагнітного опромінення на біологічні системи сучасна наука ще не розкрила, але медиками вже відкриті факти існування надзвичайно серйозної небезпеки. За цих обставин заспокоювання громадськості міркуваннями про низький рівень техногенного опромінення порівняно з рівнями природних полів та про їх немовби безпечності в наслідок відсутності іонізації, не можуть залишатися переконливими, оскільки доводять зворотне. Те, що штучно створене електромагнітне опромінення з інтенсивністю значно меншою, ніж природні поля, таке шкідливе для людини, спонукає зробити висновок, що між штучними полями та природними полями існує фундаментальна якісна розбіжність. Природа цієї розбіжності ще потребує розкриття та вивчення. У роботах В.Н Анісімова (Санкт-Петербург) приводяться результати дослідів шведських вчених, проаналізувавших відомості про частоту раку серед 400 тис. осіб, що мешкають в будинках, які знаходяться на відстані до 300 м від високовольтної лінії електропередач. В цій групі було виявлено 142 дитини з різними видами злоякісних новоутворень та 548 дорослих з пухлинами мозку або лейкозом. При цьому виявилось, що ризик виникнення захворювань збільшується вже при досягненні рівня магнітної індукції 3 мГц, що значно нижче природного поля Землі. Як бачимо, не все гаразд в розумінні проблеми безпеки електромагнітних полів. Те, що небезпека присутня там, де є електромагнітні поля, змусило зв’язати цю небезпеку з рівнем енергії полів. Останні дослідження виявили дещо зовсім несподіване. Не тільки джоулі та вати визначають небезпечний вплив. Є дещо третє, ще не відкрите наукою. І це „дещо”, ніяк не пов’язане з енергією поля, постійно супроводжує електромагнітні поля, створюючи ілюзію небезпеки силового електромагнітного поля та приховує істинного винуватця небезпечного впливу на людину. Ця проблема достатньо глибока, вона торкається основ електромагнетизму. В електромагнітних полях залишаються не дослідженими їх структурні особливості. Ці особливості ніяк не випливають ні з рівнянь Максвела, ні з квантової теорії. Вони не пов’язані з напрямом і з енергетичними проявами електромагнітних полів.
Джерела ЕМП поділяють на природні та штучні.
До природних джерел ЕМП належать:
· атмосферна електрика;
· радіовимірювання з космосу;
· електричне та магнітне поле Землі.
До штучних джерел належать:
· лінії електропередач (ЛЕП):
· телевізійні та радіотрансляційні станції:
· радіолокаційні та радіонавігаційні установки;
· трансформатори високої частоти;
· вимірювальні, лабораторні та медичні прилади.
ЕМП поділяють на поля:
· високої частоти - ВЧ;
· ультрависокої частоти - УВЧ;
· надзвичайно високої частоти – НВЧ.
В медицині використовують поля УВЧ, НВЧ, ТВЧ. Природа їх виникнення та поширення така сама як й інфрачервоного, рентгенівського та гамма-випромінювання. Різниця між цими видами енергії – у довжині хвилі і частоті коливань.
Джерела:
· електромагнітних полів — атмосферна електрика, радіовипромінювання Сонця і галактик, електричні і магнітні поля Землі, штучні джерела випромінювання;
· постійних магнітних полів — електромагніти, соленоїди, імпульсні установки напівперіодного або конденсаторного типу, вилиті і металокерамічні магніти.
В залежності від потужності та засобів їх зміни (модуляції) дія ЕМП на здоров'я людини може бути:
· шкідливою;
· нейтральною;
· корисною (терапевтичною, лікувальною).
Прикладом умовно нейтральної та корисної є дія на людину ЕМП природного походження — випромінювання Сонця, Місяця, планет та Галактики в цілому. Всі живі організми еволюційно пристосовані до неї, виникли та існують завдяки їй. Якщо помістити живу клітину чи людину в металевий екран, то за певний час виникає переродження клітини, а людина відчуває дискомфорт та може захворіти. Для людей похилого віку, хворих та ослаблених навіть невеликі коливання ЕМП природного походження приводять до метеозалежності, погіршеного самопочуття, а іноді і до загибелі. Відома, наприклад, залежність між сонячною активністю та кількістю загиблих від серцево-судинних захворювань. Сонячна активність також впливає на виникнення епідемій чуми, холери, дизентерії, грипу та інших інфекційних захворювань.
В деяких випадках ЕМП антропогенного походження виконують позитивну, лікувальну дію. Відомі методи та засоби лікування людей відносно потужними ЕМП з метою прогріву та перегріву біологічних тканин, наприклад, злоякісних пухлин, аденоми простати та ін. для їх деструкції та видалення (ЕМП фізіотерапія та гіпертермія).
В останній час широко використовуються методи та засоби інформаційно-хвильової терапії (ІХТ), де позитивні терапевтичні наслідки досягаються за допомогою спеціальним чином організованих ЕМП зверхнизької потужності. Такі поля допомагають нормалізувати електромагнітний гомеостаз організму, що приводить також до нормалізації його функціонального стану.
Прикладами шкідливого впливу ЕМП на людину є поля, що випромінюються сучасними радіолокаційними станціями надвисокої потужності, промисловими установками, системами для висушування дерева та сіна, стерилізації органічних сполук та продуктів харчування, гною, боротьби з шкідниками та бур'янами. Відомі випадки захворювання очей, головного мозку, статевих органів та вегето-судинної системи, що виникли внаслідок таких опромінень. За останній час особливо поширеними стали використання мобільних телефонів, що пов'язано з наближенням потужних випромінювачів до вуха та близько розташованих залоз внутрішньої секреції, голови та мозку. В зв'язку з багаточисельними скаргами на погіршення стану здоров'я операторів мобільного зв'язку зараз проводяться детальні дослідження особливостей негативного впливу граткових, мобільних та радіотелефонів.
Негативна дія постійних магнітних і електростатичних полів залежить від напруги і часу дії. У результаті дії полів, які мають напруженість, що перевищує гранично допустимий рівень, розвиваються порушення з боку нервової, серцево-судинної систем, органів травлення і деяких біохімічних показників крові.
Таким чином, техногенні ЕМП являються переважно шкідливими для людини. Особливо велика шкода виникає в тому разі, коли рівні цих ЕМП перевищують ГДР, встановлені санітарними нормами.
Питання охорони здоров'я населення України від впливу ЕМП має важливе медичне та соціально-економічне значення. Особлива увага при цьому приділяється санітарному нагляду за джерелами випромінювання.
Основою організації санітарного нагляду є санітарні норми і правила, які, крім обов'язкових норм, містять також основні положення гігієнічних вимог до розміщення та засобів використання джерел випромінювання.
Основними напрями в процесі розробки засобів захисту від дії ЕМП є: зменшення інтенсивності опромінювання безпосередньо від самого джерела опромінювання, екранування робочого місця або віддалення його від джерела опромінювання, застосування засобів індивідуального захисту.
Засоби захисту мають відповідати таким вимогам: не викривляти істотно електромагнітне поле; не знижувати якості технічного обслуговування і ремонту; не знижувати продуктивності праці.
Віддалення робочого місця від джерела опромінювання – один із засобів зниження інтенсивності опромінювання людей на підприємстві. Він реалізується завдяки дистанційному керуванню і автоматизованому контролю за роботою.
Як засіб індивідуального захисту від ЕМП НВЧ використовують спеціальний одяг – комбінезони, халати і т.ін.
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 136; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!