Або зовнішній ніс (nasus externus)
ДИХАЛЬНА СИСТЕМА
Дихальна система виконує найважливішу функцію — постачання організму киснем і виведення
вуглекислого газу.
Порожнина носа, носова і ротова частини глотки, гортань, трахея, бронхи різних калібрів,
включаючи кінцеві (термінальні) бронхіоли, служать повітроносними шляхами, по яких
здійснюється вентиляція легень – транспорт кисню в альвеоли і виведення з них вуглекислого газу.
У повітроносних шляхах повітря зігрівається або охолоджується, очищається від пилу та сторонніх
частинок, зволожується. Окрім того, ці шляхи регулюють об’єм повітря, що циркулює.
У слизовій оболонці нюхової частини стінок носової порожнини знаходяться нюхові рецепторні
нейрони, що утворюють периферійний відділ нюхового аналізатора.
Респіраторні (альвеолярні) бронхіоли й ходи та альвеоли є власне дихальними
(респіраторними) відділами, у яких відбувається зовнішнє дихання, тобто дифузія кисню з альвеол
у кров легеневих капілярів, і в зворотному напрямку – вуглекислого газу з крові в альвеоли.
У стінках повітроносних шляхів розміщена лімфоїдна тканина у вигляді її дифузного скупчення і
лімфоїдних вузликів, що утворюють так звану бронхо-асоційовану лімфоїдну тканину (БАЛТ
систему).
Ці лімфоїдні утвори та спеціалізовані лімфоїдні структури – глотковий і трубні мигдалики –
забезпечують імунну функцію дихальних шляхів і захищають організм від антигенів, що потрапляють в
|
|
|
повітроносні шляхи з вдихуваним повітрям.
Виконувані функції зумовлюють особливості будови обох відділів дихальної системи.
Кістковий і хрящовий скелет стінок повітроносних шляхів забезпечує їх постійний просвіт, тому
повітря вільно циркулює через повітроносні шляхи.
Слизова оболонка цих шляхів вистелена псевдобагатошаровим війчастим (респіраторним)
епітелієм. До його складу входять сім типів клітин: війчасті, келихоподібні, вставні, щіточкові,
бронхіолярні екзокриноцити – клітини Клара, ендокринні і дендритні клітини – клітини Лангерганса.
На відміну від повітроносних шляхів стінки дихальних (респіраторних) відділів дуже тонкі й густо
обплетені кровоносними капілярами, що також сприяє зігріванню вдихуваного повітря.
Гортань як орган дихальної системи виконує дві функції: повітроносну і голосоутворювальну. При
нормальному диханні повітря проходить через носову порожнину, де розміщений орган нюху.
Забезпечують акт вдиху і видиху м’язи грудної клітки і діафрагма – спеціальний дихальний
м’язовий орган.
Окрім того, органи дихальної системи виконують ще й інші важливі функції: терморегуляцію,
|
|
|
депонування крові; ендокринну – синтез деяких гормонів; участь у регуляції процесів згортання крові –
синтез тромбопластину і гепарину; участь у водно-сольовому та ліпідному обмінах.
Будова органів дихальної системи залежить від умов, у яких живе організм, тому вважаємо
доцільним їх порівняти.
У первинноводних хордових тварин, зокрема риб, органами зовнішнього дихання є зябра –
вирости слизової оболонки глоткової кишки, що містять густу сітку кровоносних капілярів.
Зябра розміщені на зябрових дугах, між якими є щілини, що сполучають порожнину кишки з водним
середовищем. Вода проходить через ці щілини, а кисень, що у ній розчинений, за градієнтом
парціального тиску дифундує в капіляри з одночасним виділенням вуглекислого газу.
Дводишні риби, крім зябрів, мають повітряні (легеневі) мішки – додаткові органи дихання.
У тварин, що живуть на суші, формуються повітроносні шляхи і легені. Легеневий тип дихання
більш досконалий і ефективний у порівнянні із зябровим.
Уже в амфібій утворюються гортань з відповідними м’язами, трахея, прості бронхи і легені у вигляді
видовжених гладких мішків.
У безхвостих амфібій стінки легеневих мішків губчасті, зі складками та перетинками.
|
|
|
У рептилій добре розвинені гортань, трахея і два бронхи, у стінках яких є хрящі (неповні чи повні
кільця).
Дихальні шляхи птахів складаються з гортані, трахеї і бронхів. Губчасті легені складаються з
часток, що мають розгалужену систему бронхів, хоча у птахів є ще й додаткові повітряні мішки. Вони
розміщені між м’язами, що приводять в рух крила, тому при польоті ці мішки забезпечують інтенсивну
вентиляцію легень. Газообмін проходить як при вдиху, так і при видиху.
36
У вищих ссавців гортань вже є органом голосоутворення, має високодиференційовані м’язи.
Трахея і бронхи мають хрящовий скелет. Легені складаються з часток і вкриті з усіх боків плеврою.
Внутрішньолегеневі бронхи багаторазово розгалуджуються і закінчуються бронхіолами та
альвеолярними мішечками.
У людини розвиток носа і носової порожнини пов’язаний з розвитком кісток черепа, порожнини рота
й органів нюху.
Гортань, трахея і бронхи утворюються із легеневої бруньки – випинання вентральної стінки
глоткового відділу тулубової кишки, тобто з ентодерми. Слід нагадати, що з ентодерми утворюються
тільки епітелій нижніх повітроносних шляхів та ацинусів.
|
|
|
Усі інші шари слизової оболонки, хрящі, непосмуговані м’язи та адвентиція розвиваються із
мезенхіми – зародкової сполучної тканини, яка складається з клітин зірчастої форми з довгими
відростками.
Плевра обох легень утворюється із нутрощевого і пристінкового листків правого і лівого
спланхнотомів, які є несегментованими частинами мезодерми.
Легенева брунька виникає у зародка людини в кінці 3-го тижня розвитку. Вона росте вперед і
донизу, її оточує щільна мезенхіма.
Отвір у первинній кишці, що веде у просвіт легеневої бруньки, пізніше перетвориться на вхід до
гортані.
На 4-му тижні кінець легеневої бруньки роздвоюється на два асиметричні мішечки – закладки
майбутніх легень.
З проксимального відділу цього виросту утвориться епітелій слизової оболонки гортані, а з
дистального відділу – трахеї, із правого і лівого асиметричних мішечків – епітелій головних бронхів,
усіх компонентів бронхового та альвеолярного дерева.
З епітелію ентодерми також утворюються гортанні, трахейні й бронхові залози.
На 5-му тижні розвитку в нижній ділянці входу в гортань утворюються два горбки – майбутні
черпакуваті хрящі.
Первинна порожнина тіла – целом – розділяється на дві плевральні і одну осердну порожнини.
Одночасно утворюється діафрагма, яка відокремлює грудну і черевну порожнини.
З нутрощевого листка спланхнотома формується легенева плевра, а з пристінкового листка –
пристінкова плевра. Між обома листками утворюється плевральна порожнина.
З мезенхіми, яка щільно оточує зачатки легень, утворюються сполучна тканина, хрящі і судини,
власне хрящі гортані розвиваються з ІІ і ІІІ горлових (зябрових) дуг.
М’язи гортані формуються із загального м’яза-стискача, що оточує глоткову кишку ззовні від
хрящів.
На 6-му тижні утворюється надгортанник.
Закладка правої легені розгалужується на три вторинні бруньки, а лівої легені – на дві бруньки, з
яких формуються часткові бронхи.
На 8-му тижні розвитку мезенхіма диференціюється на хрящі і м’язи, а на 9-му тижні вже можна
побачити трахейні хрящі.
Упродовж 3-4-го місяців розвитку плода формується бронхове дерево.
На 10-му тижні чітко вимальовується рельєф порожнини гортані, але зникає голосова щілина, тому
що посилено розвивається епітелій.
Повторно й остаточно голосова щілина виникає на 7-му місяці пренатального онтогенезу. На 6-му
місяці розвитку формується альвеолярне дерево (ацинуси) – альвеолярні бронхіоли, альвеолярні
ходи та альвеолярні мішечки. Вже чітко утворені приблизно 16 порядків розгалуження бронхового та
альвеолярного дерева.
Одночасно навколо альвеол формується капілярна сітка. В альвеолах циліндричний епітелій
змінюється на одношаровий плоский епітелій.
Отже, в кінці 7-го місяця розвитку плода легені можуть виконувати дихальну функцію.
У немовлят легені розправляються впродовж чотирьох днів. У цей період налічується до 18-20
порядків розгалужень бронхового та альвеолярного дерева.
У 25-річних людей ці розгалуження мають 25-26 порядків.
Дихальна система (systema respiratorium) поділяється на:
1) верхні дихальні шляхи:
- носову порожнину (cavitas nasi);
- глотку (pharynx);
2) нижні дихальні шляхи:
- гортань (larynx);
- трахею (trachea);
- бронхи (bronchi);
- легені (pulmones).
Ніс (nasus),
або зовнішній ніс (nasus externus)
Він складається з:
- кісткової частини (pars ossea);
- хрящової частини (pars cartilaginea).
Хрящова частина побудована з таких хрящів носа (cartilagines nasi):
- великого крилового хряща (cartilago alaris major), або бічного хряща (cartilago nasi lateralis),
що згідно з попередньою анатомічною номенклатурою (PNA) має:
- присередню ніжку (crus mediale);
- бічну ніжку (crus laterale);
- рухому частину носової перегородки (pars mobilis septi nasi);
- малих крилових хрящів (cartilagines alares minores);
- хряща носової перегородки (cartilago septi nasi);
- додаткових носових хрящiв (cartilagines nasi accessoriae), які є непостійними.
Ніс (nasus) має:
- корінь носа (radix nasi);
- спинку носа (dorsum nasi).
Спинка носа (dorsum nasi):
- донизу переходить у кінчик носа (apex nasi);
- з боків – у крила носа (alae nasi).
Носова порожнина (cavitas nasi) поділяється на:
- дихальну частину (pars respiratoria);
- нюхову частину (pars olfactoria).
Верхній носовий хід (meatus nasi superior) є нюховою ділянкою, що представлена нюховою
частиною слизової оболонки носа (pars olfactoria tunicae mucosae nasi). В нього відкриваються через
клино-решітчастий закуток (recessus sphenoethmoidalis) клиноподібна пазуха (sinus sphenoidalis) та
задні решітчастi комірки (cellulae ethmoidales posteriores) решітчастої кістки (os ethmoidale).
Середній носовий хід (meatus nasi medius) є дихальною ділянкою і в нього відкриваються
верхньощелепна пазуха (sinus maxillaris), лобова пазуха (sinus frontalis) і передні та середні решітчастi
комірки (cellulae ethmoidales anteriores et mediae) решітчастої кістки (os ethmoidale) через решітчасту
лійку (infundibulum ethmoidale) та півмісяцеву щілину решітчастої кістки (hiatus semilunaris ossis
ethmoidalis).
Нижній носовий хід (meatus nasi inferior) є дихальною ділянкою і в нього відкривається носо-сльозова протока (ductus nasolacrimalis).
У носовій порожнині (cavitas nasi) розміщені:
- спільні носові ходи (meatus nasi communes), котрі знаходяться між вільними кінцями носових
раковин (conchae nasales) та носовою перегородкою (septum nasi);
- носоглоткові ходи (meatus nasopharyngei), що розміщуються позаду носових раковин перед
хоанами (choanae);
- носова перегородка (septum nasi), яка має:
- перетинчасту частину (pars membranacea);
- хрящову частину (pars cartilaginea);
- кісткову частину (pars ossea).
Повітря з носової порожнини (cavitas nasi), де воно зігрівається, очищується і зволожується,
потрапляє в носову і ротову частини глотки (pars oralis et pars nasalis pharyngis), а потім у гортань
(larynx).
Завдяки хрящам носа ніздрі (nares) відкриті і відокремлені.
Гортань (larynx)
Гортань розміщена в передній шийній ділянці (regio cervicalis anterior) на рівні IV-VI (VII) шийних хребців (vertebrae cervicales).
Спереду її вкривають м’язи шиї (musculi colli), які лежать нижче під’язикової кістки (os hyoideum).
З боків від гортані (larynx) проходять судинно-нервові пучки шиї і розміщені частки щитоподібної
залози (glandula thyroidea).
Ззаду до гортані (larynx) прилягає гортанна частина глотки (pars laryngea pharyngis), що переходить
у стравохід (oesophagus).
Скелет гортані складається з парних і непарних хрящів.
До непарних хрящів гортані належать:
- щитоподібний хрящ (cartilago thyroidea), що складається з правої та лівої пластинок (laminae
dextra/sinistra), які мають верхні роги (cornua superiora) і нижні роги (cornua inferiora); пластинки
сходяться під кутом, утворюючи гортанний виступ (prominentia laryngea) – Адамове яблуко; має
верхню і нижню щитоподібні вирізки (incisuraе trhyroideae superior et inferior) та косу лінію (linea
obliqua);
- перснеподібний хрящ (cartilago cricoidea), що має спереду дугу перснеподібного хряща (arcus
cartilaginis cricoideae), ззаду – пластинку перснеподібного хряща (lamina cartilaginis cricoideae);
- надгортанний хрящ (cartilago epiglottica), що є складовою надгортанника (epiglottis), має
надгортанне стебло (petiolus epiglottidis) і надгортанний горбок (tuberculum epiglotticum).
До парних хрящів гортані належать:
- черпакуваті хрящі (cartilagines arytenoideae), які мають основу черпакуватого хряща (basis
cartilaginis arytenoideae), верхівку черпакуватого хряща (apex cartilaginis arytenoideae), м’язовий
відросток (processus muscularis), передньобічну поверхню (facies anterolateralis), на якій
розміщений голосовий відросток (processus vocalis), присередню поверхню (facies medialis) та
задню поверхню (facies posterior). Ці хрящі лежать на пластинці перснеподібного хряща (cartilago
cricoidea);
- ріжкуваті хрящі (cartilagines corniculatae), які лежать у товщі черпакувато-надгортанної
складки (plica aryepiglottica) на верхівці черпакуватих хрящів (apex cartilaginum arytenoidearum);
- клиноподібні хрящі (cartilagines cuneiformes), які лежать у товщі черпакувато-надгортанної
складки (plica arytenoёpiglottica) спереду від ріжкуватих хрящів (cartilagines corniculatae).
Між хрящами гортані розрізняють такі суглоби:
- персне-щитоподібний суглоб (articulatio cricothyroidea) – між нижніми рогами щитоподібного
хряща (cornua inferiora cartilaginis thyroideae) і дугою перснеподібного хряща (arcus cartilaginis
cricoideae). У цьому суглобі відбуваються рухи навколо лобової осі;
- персне-черпакуватий суглоб (articulatio cricoarytenoidea) –
між основою черпакуватих хрящів
(basis cartilaginum arytenoidearum) і пластинкою перснеподібного хряща (lamina cartilaginis cricoideae).
У цьому суглобі відбуваються рухи навколо вертикальної осі (обертання) та ковзні рухи черпакуватих
хрящів (cartilagines arytenoideae) назустріч один одному.
До зв’язок гортані належать:
- щито-під’язикова перетинка (membrana thyrohyoidea), яка підвішує гортань (larynx) до
під’язикової кістки (os hyoideum);
- серединна персне-щитоподібна зв’язка (lig. cricothyroideum medianum);
- щито-надгортанна зв’язка (lig. thyroеpiglotticum);
- під’язиково-надгортанна зв’язка (lig. hyoepiglotticum);
- голосові зв’язки (ligamenta vocalia), які натягнуті між внутрішньою поверхнею кута щитоподібного
хряща (cartilago thyroidea) і голосовими відростками черпакуватих хрящів (processus vocales
cartilaginum arytenoidearum;
- зв’язки присінка (ligg. vestibularia), що розміщені над голосовими зв’язками (ligamenta vocalia).
До волокнисто-еластичної перетинки гортані (membrana fibroёlastica laryngis) належать:
- еластичний конус (conus elasticus), розміщений під слизовою підголосникової порожнини
(cavitas infraglottica). Верхній вільний край цього конуса потовщений, натягнутий між щитоподібним
хрящем (cartilago thyroidea) спереду та голосовими відростками черпакуватих хрящів (processus
vocales cartilaginum arytenoidearum) ззаду, утворює на кожному боці гортані голосову зв’язку
(lig. vocale);
- чотирикутна перетинка (membrana quadrangularis), яка знаходиться над еластичним конусом
(conus elasticus) і на нижньому краї містить присінкову зв’язку (lig. vestibulare).
Волокнисто-еластичні перетинки гортані (membranae fibroёlasticae laryngis) разом з хрящами
гортані (cartilagines laryngis) утворюють скелет гортані.
М’язи гортані (musculi laryngis) поділяються на м’язи, що звужують голосову щілину (rima
glottidis), розширюють її, і м’язи, що змінюють напруження голосових зв’язок (ligamenta vocalia).
До м’язів-звужувачів голосової щілини (rima glottidis) належать:
- бічний персне-черпакуватий м’яз (m. cricoarytenoideus lateralis);
- щито-черпакуватий м’яз (m. thyroarytenoideus);
- поперечний черпакуватий м’яз (m. arytenoideus transversus);
- косі черпакуваті м’язи (mm. arytenoidei obliqui).
До м’язів-розширювачів голосової щілини (rima glottidis) належать:
- щито-надгортанна частина (pars thyroёpiglottica) щиточерпакуватого м’яза
(m. thyroarytenoideus). Його функція: піднімає надгортанник та розширює вхід в гортань і присінок
гортані;
- задній персне-черпакуватий м’яз (m. cricoarytenoideus posterior).
До м’язів, що змінюють напруження голосових зв’язок, належать:
- персне-щитоподібний м’яз (m. cricothyroideus), що натягує голосову зв’язку (lig. vocale);
- голосовий м’яз (m. vocalis), розміщений у товщі голосової складки (plica vocalis). Він розслабляє
голосову зв’язку (lig. vocale).
Порожнина гортані (cavitas laryngis) має:
- вхід до гортані (aditus laryngis);
- присінок гортані (vestibulum laryngis);
- шлуночок гортані (ventriculus laryngis);
- голосник (glottis);
- підголосникову порожнину (cavitas infraglottica).
Голосник має голосову складку (plica vocalis) і голосову щілину (rima glottidis; rima vocalis).
Вхід до гортані (aditus laryngis) обмежений:
- спереду – надгортанним хрящем (cartilago epiglottica);
- ззаду – черпакуватими хрящами (cartilagines arytenoideae);
- з боків – черпакувато-надгортанними складками (plicaе aryepiglotticaе), в яких помітні:
- клиноподібний горбок (tuberculum cuneiforme);
- ріжкоподібний горбок (tuberculum corniculatum) – місця знаходження однойменних парних
хрящів гортані (cartilagines laryngis).
Голосова щілина (rima glottidis; rima vocalis) – найвужче місце порожнини гортані (cavitas laryngis).
Вона розміщена між правою та лівою голосовими зв’язками (ligg. vocalia dextrum et sinistrum) і
голосовими відростками черпакуватих хрящів (processus vocales cartilaginum arytenoidearum), та має:
- міжперетинкову частину (pars intermembranacea);
- міжхрящову частину (pars intercartilaginea);
- міжчерпакувату складку (plica interarytenoidea).
Між голосовою та присінковою зв’язками (ligg. vocale et vestibulare) на кожній половині гортані
розміщена щілина, яка називається шлуночком гортані (ventriculus laryngis).
Підголосникова порожнина (cavitas infraglottica) – це нижня розширена частина гортані (laryngis),
яка переходить у трахею (trachea).
Трахея (trachea)
Трахея – це трубка, яка складається з 16-20 трахейних хрящів (cartilagines tracheales), котрі є
хрящовими півкільцями і з’єднані між собою кільцевими зв’язками; трахейними зв’язками
(ligg. anularia; ligg. trachealia).
Останні утворені зі сполучної тканини і гладких м’язових пучків (myofibrae glabrae). Ззаду півкільця
з’єднуються між собою перетинчастою стінкою (paries membranaceus) трахеї.
Трахея (дихальне горло) простягається від рівня нижнього краю VI шийного хребця до рівня
верхнього краю V грудного хребця, де вона розгалужується на два головні бронхи (bronchi principales).
Це місце носить назву роздвоєння трахеї (bifurcatio tracheae).
Трахея (trachea) має:
- шийну частину (pars cervicalis; pars colli);
- грудну частину (pars thoracica).
Шийна частина трахеї (pars cervicalis tracheae) спереду вкрита м’язами, які лежать нижче
під’язикової кістки (os hyoideum), а також перешийком щитоподібної залози (isthmus glandulae
thyroideae), що відповідає рівню другого-третього півкільця трахеї.
Позаду трахеї (trachea) проходить стравохід (oesophagus).
Грудна частина трахеї (pars thoracica tracheae) розміщена у верхньому середостінні (mediastinum
superius).
Бронхи (bronchi)
Бронхи (bronchi) є кінцевим відділом повітроносних шляхів і належать до бронхового дерева
(arbor bronchialis).
Бронхове дерево (arbor bronchialis) починається з головних бронхів (bronchi principales) і
закінчується кінцевими бронхіолами (bronchioli terminales).
Функція бронхового дерева (arbor bronchialis) – проведення повітря.
Головні бронхи (bronchi principales) відходять від трахеї (trachea) на рівні верхнього краю V
грудного хребця (vertebra thoracica) і прямують до воріт відповідної легені (hilum pulmonis).
Розрізняють правий головний бронх (bronchus principalis dexter) і лівий головний бронх
(bronchus principalis sinister). Вони мають подібну до трахеї (trachea) будову.
Правий головний бронх ширший від лівого і за напрямком є майже продовженням трахеї
(trachea). Він складається з 6-8 хрящових півкілець.
Лівий головний бронх довший і вужчий, відходить від трахеї (trachea) під меншим кутом, ніж
правий. Він складається з 9-12 хрящових півкілець.
Головні бронхи (bronchi principales) є бронхами першого порядку, від них починається бронхове
дерево (arbor bronchialis).
Сторонні тіла (corpora aliena), особливо у дітей, частіше потрапляють у правий головний бронх
(bronchus principalis dexter).
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 74; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!