Напрями правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Ім. Вадима Гетьмана
КАФЕДРА КОНСТИТУЦІЙНОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
Реферат
дисципліни "Організація судових та правоохоронних органів"
з теми «Правоохоронні органи України: види та напрямки діяльності»
Перевірив:
Старший викладач
Климюк Олена Федорівна
Виконала:
Студентка 3 курсу , 5 групи
Юридичного факультету
Заочної форми навчання
Мова А. В.
Київ 2012
План
Вступ 3
1. Поняття та види правоохоронних органів України 4
2. Прокуратура України 5
3. Органи внутрішніх справ 7
4. Служба безпеки України 9
5. Напрями правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України 11
Висновок 14
|
|
|
Список використаної літератури 15
Вступ
Побудова правової держави потребує насамперед реалізації засад верховенства права, коли діяльність власне держави та її органів регламентована Конституцією, законами, іншими нормативно-правовими актами держави, а основний напрям такої діяльності полягає в забезпеченні прав і свобод людини.
Одним з важливих напрямів державної діяльності суверенної та незалежної України є правоохоронна діяльність, яка спрямована на забезпечення принципу верховенства права в суспільстві.
Завдання правоохоронної діяльності полягає в захисті встановленого Конституцією України суспільного ладу держави, економічної та політичної систем, прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, суб’єктів усіх форм власності, економічної та територіальної цілісності України.
У правовій державі суттєво змінюється роль суду як органу державної влади. Здійснюючи правосуддя на засадах законності, об’єктивності й неупередженості, він вирішує конфлікти в усіх сферах соціальних відносин, включаючи і визначення відповідальності держави, її органів перед громадянином або об’єднанням громадян.
|
|
|
З прийняттям нової Конституції України більшість законодавчих актів, що регулювали судову систему і діяльність правоохоронних органів, повинні суттєво змінитися. Це пов’язано насамперед з поширенням юрисдикції судів на всі правовідносини в державі, необхідністю реально забезпечувати конституційне право громадян на судовий захист, запровадити в судочинстві основні його засади, які б максимально створювали умови рівності всіх перед законом і судом, а суд, здійснюючи правосуддя, мав робити це об’єктивно й неупереджено.
Поняття та види правоохоронних органів України
Серед органів спеціального призначення юридична наука приділяє особливу увагу так званим правоохоронним органам. Правоохоронними органами слід вважати державні органи, основною ( спеціальною ) функцією яких є забезпечення законності та охорона правопорядку, боротьба з правопорушеннями, охорона законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому
Характерними рисами правоохоронних органів є:
а) здійснення ними зазначених вище функцій, які в сукупності називають правоохоронною функцією;
|
|
|
б) наявність у них для виконання зазначених функцій відповідних державно - владних повноважень, зокрема можливості видавати правові акти ( в основному індивідуального характеру ), обов’язкові для виконання тими, кому вони адресовані;
в) можливість безпосередньо застосовувати різні заходи примусу ( затримання особи, арешт, позбавлення волі тощо );
г) перебування їх діяльності під особливим державним контролем і наглядом, здійснення лише на основі закону й у встановленому ними порядку.
Традиційно до числа правоохоронних органів відносять суд, прокуратуру, органи юстиції, внутрішніх справ, державної безпеки тощо. Досить часто суди як органи правосуддя згадуються в нормативних документах окремо ( у словосполученнях типу “ судові і правоохоронні органи ” ).
До системи правоохоронних органів прилягають деякі інші державні установи і громадські організації, які відповідно до законодавства поділенні значними повноваженнями у сфері правоохоронної діяльності, хоча в цілому їхні функції не зводяться до останньої, а також не забезпечуються можливістю застосування державного примусу. Серед таких установ і організацій слід звернути особливу увагу на органи юстиції та адвокатуру
|
|
|
Прокуратура України
Назва “прокуратура” походить від латинського procuro - піклуюсь, забезпечую, запобігаю, що вже дає повне уявлення про її завдання.
Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:
- підтримання державного обвинувачення в суді;
- представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
- нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно - розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень.
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінету Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного і господарського управління та контролю, Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядковуваними йому прокурорами.
Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально - економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад народних депутатів, органів терито-ріального громадського самоврядування.
Основними функціями прокуратури є:
- нагляд за додержанням законів усіма органами, підприєствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами;
- нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу із злочинністю та іншими правопорушеннями і розслідують діяння що містять ознаки злочину;
- розслідування діянь, що містять ознаки злочину;
- підтримання державного обвинувачення, участь у роз-гляді в судах кримінальних, цивільних справ та справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів у арбітражних судах;
- нагляд за виконанням законів у місцях тримання, затриманих, попереднього ув’язнення, при виконанні покарань та застосування інших заходів примусового характеру, які призначаються судом;
- нагляд за додержанням законів органами військового управління, військовими об’єднаннями, з’єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами Збройних Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії, Управління державної охорони, Служби безпеки України та інших військових формувань, дислокованих на території України.
Прокуратура бере участь у розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі по вдосконаленню та роз’ясненню законодавства.
Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, а також військові прокуратури.
Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який спрямовує роботу всіх органів прокуратури і здійснює контроль за їхньою діяльністю.
Органи внутрішніх справ
Систему органів внутрішніх справ України складають Міністерство внутрішніх справ України, та його головні управління, управління і відділи в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах, а також підрозділи міліції, пожежної охорони, внутрішні війська, вправно - трудові установи, навчальні заклади та інші підвідомчі їм підрозділи.
Органи внутрішніх справ забезпечують громадський порядок, попереджують, розкривають і розслідують правопорушення, злочини, виправляють і перевиховують засуджених, забезпечують пожежну безпеку та безпеку дорожнього руху. Важливою структурною одиницею органів внутрішніх справ є міліція. Її правовий статус визначає Закон України “Про міліцію ” від 20 грудня 1990 року. Відповідно до закону міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Основним завданням міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання і припинення правопорушень, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, забезпечення безпеки дорожнього руху, захист власності від злочинних посягань, виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень.
На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, які здатні за своїми особистими і діловими, моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. Працівник міліції приносить присягу. Законом гарантується захист життя, здоров’я, честі, гідності, майна працівника міліції, членів його сім’ї від злочинних протиправних дій.
Міліція складається з підрозділів: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції.
Основним завданням Міністерства внутрішніх справ України є:
- організація і координація діяльності органів внутрішніх справ по захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки;
- участь у розробці та реалізації державної політики щодо боротьби із загальною кримінальною та організованою злочинністю;
- забезпечення і запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;
- визначення основних напрямків удосконалення роботи органів внутрішніх справ, надання їм організаційно - методичної та практичної допомоги;
- забезпечення виконання кримінальних покарань, участь у ресоціалізації засуджених;
- організація роботи, пов’язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки.
Служба безпеки України
Правовий статус Служби безпеки України визначається Законом України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року, який складається з таких розділів: “Загальні положення”, “Система організація діяльності Служби безпеки України”, “Повноваження Служби безпеки України ”, “Соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України ”, “Контроль і нагляд за діяльністю Служби безпеки України”, “Відповідальність за правопорушення у сфері діяльності Служби безпеки України”.
Закон закріплює, що Служба безпеки України - це державний правовий охоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
На службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції:
- захист державного суверенітету, захист незалежності України;
- захист конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково - технічного і оборонного потенціалу України;
- захист законних інтересів держави та прав і свобод громадян від розвідувально - підривної діяльності іноземних спеціальних служб, з боку певних злочинних організацій, груп людей чи навіть окремих осіб;
- попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму;
- боротьба з організованою злочинністю у сфері управління і економіки, мафією і корупцією, які створюють загрозу життєво - важливим інтересам України.
Діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмеженні у порядку і межах, визначених Конституцією та законами України.
Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини неприпустиме і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Органи Служби безпеки України в разі порушення його співробітниками при виконанні службових обов’язків прав чи свобод людини повинні вжити заходів до поновлення цих прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності. Служба безпеки України на вимогу громадян України у місячний строк зобов’язана дати їм письмове пояснення з приводу обмеження їх прав чи свобод.
Служба безпеки України у своїй діяльності підпорядкована Президенту і підконтрольна Верховній Раді України.
Кадри Служби безпеки України складають:
а) співробітники – військовослужбовці;
б) працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України.
в) військовослужбовці строкової служби.
До органів Служби безпеки України приймаються на конкурсній, добровільній, договірній основі громадяни України, здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я ефективно виконувати службові обов’язки. Держава забезпечує соціальний, правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Недоторканість, честь і гідність, життя і здоров’я співробітників Служби безпеки України від злочинних посягань охороняється законодавством.
Також до правоохоронних органів відносяться:
- митні органи;
- органи охорони державного кордону;
- органи юстиції України;
- адвокатура;
- судова влада.
Напрями правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України
Напрями правоохоронної діяльності є відображенням внутрішньої політики держави, здійснення якої згідно з Конституцією покладено на Кабінет Міністрів України.
Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС) як головний (провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади спрямовує свою діяльність на формування й реалізацію державної політики в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань, ведення боротьби зі злочинністю, охорону громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.
Правоохоронна діяльність органів внутрішніх справ (далі - ОВС) досить різнобічна, її здійснюють водночас на трьох рівнях - центральному, регіональному та місцевому. МВС як центральний орган виконавчої влади реалізує державну політику в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства, організовує й координує діяльність ОВС щодо боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку й забезпечення громадської безпеки. Потреби суспільства та інтереси держави в правоохоронній сфері перетинаються, оскільки забезпечення законності й правопорядку становить одну з основних функцій держави та є запорукою стабільності суспільства. Держава, як і суспільство, зацікавлена в громадському спокої, впорядкованості внутрішніх державних відносин. Важливою гарантією правопорядку та законності є правоохоронна діяльність держави, яку здійснюють через систему органів внутрішніх справ.
Органи внутрішніх справ України виконують і специфічні завдання. їх обумовлено, по-перше, загальнодержавною концепцією боротьби зі злочинністю, в зв'язку з якою на ОВС покладено завдання реалізації державної політики в боротьбі зі злочинністю, охорони органами внутрішніх справ громадського порядку на вулицях, майданах, у парках, скверах та інших громадських місцях, запобігання та припинення адміністративних правопорушень і забезпечення провадження в справах, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ. По-друге, в цій правоохоронній діяльності акцент роблять на запобіжні заходи. Тому ОВС здійснюють профілактичні та оперативно-розшукові заходи щодо запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів. Крім того, в ОВС проводять дізнання й попереднє слідство в справах про злочини, розслідування яких покладено на них законом. Для забезпечення безпеки працівників суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, митних органів, органів державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, Антимонопольного комітету України, їхніх близьких родичів, а також безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, МВС організовує здійснення необхідних заходів.
Для профілактики правопорушень МВС, його підрозділи на місцях вносять до центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень, організовують проведення серед населення роз'яснювальної роботи з питань охорони громадського порядку й боротьби зі злочинністю. ОВС організовують проведення наукових, кримінологічних і соціологічних досліджень, розробляють на їхній основі програми боротьби зі злочинністю й охорони правопорядку, вживають разом з іншими державними органами заходів щодо запобігання дитячій безпритульності та правопорушенням серед неповнолітніх.
При цьому накопичено великі масиви інформації. Наявність цієї інформації та її використання в правоохоронній діяльності дозволяє стверджувати про окремий обліковий напрям правоохоронної діяльності МВС. Згадану інформацію використовують у деяких правоохоронних діях, а саме: під час проведення розшуку громадян у випадках, передбачених законодавством і міжнародними угодами; під час проведення експертиз у кримінальних справах і криміналістичних дослідженнях за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, використовують спеціалісти криміналістичної служби в слідчих діях з кримінальних справ. Для обробки, поповнення та застосування накопиченої інформації у структурі ОВС формують центральний і регіональні (обласні) довідково-інформаційні фонди, здійснюючи при цьому оперативно-пошуковий і криміналістичний облік, а в межах своїх повноважень ведуть також державну статистику.
Органи внутрішніх справ проводять паспортизацію населення країни, а також здійснюють паспортний контроль за іноземними громадянами та особами без громадянства, використовуючи накопичену інформацію. Обліковий напрям правоохоронної діяльності не обмежено формуванням інформаційних масивів лише про міграцію населення, розшук громадян і про об'єкти криміналістичної ідентифікації. Обліковий напрям охоплює також створення інформаційних масивів про зберігання, придбання та використання зброї, придбання транспортних засобів тощо.
Окремий напрям правоохоронної діяльності ОВС складається з дій, спрямованих на охорону громадської безпеки, тобто забезпечення кримінологічної безпеки об'єктів народного господарства, юридичних і фізичних осіб, збереження майна, врятування людей у разі стихійного лиха, аварій, проведення заходів із охорони навколишнього середовища, а також здійснення операцій із конвойної охорони. Для розвитку цього напряму діяльності в МВС і його органах на місцях впроваджують досягнення науки й передового досвіду, забезпечують розробку озброєння, спеціальних, технічних і криміналістичних засобів для ОВС, військ внутрішньої і конвойної охорони. На даному етапі адміністративної та судово-правової реформ ОВС перебувають у стані перебудови. Основні напрями реформи передбачено Концепцією розвитку системи МВС України, яка визначає головну мету й основні принципи функціонування та розвитку системи МВС України
Висновки
Провідне місце в державному механізмі України займають правоохоронні органи - державні органи , основною функцією є забезпечення законності та охорони правопорядку, боротьби з правопорушеннями , охорони законних прав та інтересів громадян і держави в цілому.
Розглянувши систему правоохоронних органів України до числа якої входять : суд , прокуратура , органи юстиції , внутрішніх справ , державної безпеки та інші органи , можна сказати що кожен з цих органів виконують різні функції але вони всі стоять на захисті прав і свобод громадян України і контроль за дотриманням законів України .
Держава створює такі органи , діяльність яких називається правоохоронною . Ця правоохоронна діяльність є владою , яка здійснюється за допомогою правового впливу , наділена повноваженнями застосовувати заходи державного примусу , які відбуваються тільки на основі закону і у встановленому ним порядку .
До системи правоохоронних органів як ми знаємо відносяться інші державні установи і громадські організації , які відповідно до законодавства наділені значними повноваженнями у сфері правоохоронної діяльності , хоча в цілому їхні функції не зводяться до останньої , а також не забезпечуються можливістю застосування державного примусу. Серед таких установ і організацій слід звернути увагу на органи юстиції та адвокатуру , які теж відіграють важливу роль в механізмі держави .
Література
1. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник. — Вид. 3-тє, виправл. та доповн. — К.: Атіка, 2004. — 512 с
2. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. — Київ. Юрінком Інтер, 2004. — 376 с.
3. Мельник М. І., Хавронюк М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. — К.: Атіка, 2002. — 346 с.
4. Правознавство: Підручник / А. І. Берлач, Д. О. Карпенко, В. С. Ковальський, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник, О. О. Підопригора; За ред. ІВ. В. Копєйчикова і А. М. Колодія. — К: Юрінком Інтер, 2004. — 752 с.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 106; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!