Системи і методи фінансового аналізу
Фінансовий аналіз представляє собою процес дослідження фінансового стану і основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості і забезпечення ефективного розвитку.
Економічний аналіз як наука являє собою систему спеціальних знань, що базуються на законах розвитку і функціонуванні систем, і спрямованих на пізнання методології оцінки, діагностики та прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства.
За цілями здійснення фінансовий аналіз розподіляється на окремі форми в залежності від ознак:
1) за організацією проведення:
– внутрішній. Внутрішній фінансовий аналіз проводиться фінансовими менеджерами підприємства і його власниками з використанням всієї сукупності наявних інформативних показників (результати такого аналізу можуть представляти комерційну таємницю);
– зовнішній. Зовнішній фінансовий аналіз здійснюють працівники податкових органів, аудиторських фірм, комерційних банків, страхових компаній з метою вивчення правильності віддзеркалення результатів фінансової діяльності підприємства, його кредитоспроможності і тому подібне;
2) за обсягом аналітичного дослідження:
– повний. Повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності і всіх характеристик фінансового стану підприємства в комплексі);
|
|
|
– тематичний. Тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих сторін фінансової діяльності і окремих характеристик фінансового стану підприємства (предметом тематичного фінансового аналізу може бути стан його фінансової стійкості; рівень поточної платоспроможності; ефективність використання окремих активів підприємства або їх сукупності в цілому; оптимальність структури джерел формування фінансових ресурсів і тому подібне;
3) за об’єктом дослідження:
– аналіз фінансової діяльності в цілому (в процесі такого аналізу предметом вивчення є фінансова діяльність підприємства в цілому без виділення окремих його структурних одиниць і підрозділів);
– аналіз окремих центрів підприємства (такий аналіз спрямований зазвичай на дослідження рівня й ефективності використання фінансового потенціалу (витрат). Ця форма аналізу базується здебільшого на результатах управлінського обліку);
– аналіз окремих фінансових операцій підприємства (предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, пов'язані з короткостроковими або довгостроковими фінансовими вкладеннями; з фінансуванням реалізації окремих реальних інвестиційних проектів і тому подібне);
|
|
|
4) за періодом проведення:
– попередній – пов'язаний з вивченням умов здійснення фінансової діяльності в цілому або здійснення окремих фінансових операцій (наприклад, оцінка інвестиційних якостей окремих коштовних паперів напередодні формування інвестиційних рішень про напрями довгострокових фінансових вкладень; оцінка рівня власної кредитоспроможності напередодні ухвалення рішення про залучення крупного банківського кредиту і т. п.);
– поточний (оперативний) – проводиться в контрольних цілях в процесі реалізації окремих фінансових планів або здійснення окремих фінансових операцій для оперативної дії на хід фінансової діяльності (як правило, він обмежується коротким періодом часу);
– наступний (ретроспективний) – здійснюється підприємством за звітній період (місяць, квартал або рік). Він дозволяє глибше і повніше проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства порівняно з попереднім і поточним аналізом, оскільки базується на завершених звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку.
Метод економічного аналізу являє собою спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх плавному розвитку.
Характерними особливостями методу економічного аналізу є:
|
|
|
– визначення системи показників, що всесторонньо характеризують господарську діяльність організацій;
– установлення підпорядкованості показників з виділенням сукупних результативних факторів і факторів (основних і другорядних), що на них впливають;
– виявлення форми взаємозв'язку між факторами;
– вибір прийомів і способів для вивчення взаємозв'язку;
– кількісний вимір впливу факторів на сукупний показник.
Сукупність прийомів і способів, які застосовуються при вивченні господарських процесів, складає методику економічного аналізу.
Методика економічного аналізу базується на пересіченні трьох галузей знань: економіки, статистики і математики.
До економічних методів аналізу відносять порівняння, групування, балансовий і графічний методи.
Статистичні методи включають використання середніх і відносних величин, індексний метод, кореляційний і регресивний аналіз та ін.
Математичні методи можна поділити на три групи: економічні (матричні методи, теорія виробничих функцій, теорія міжгалузевого балансу); методи економічної кібернетики й оптимального програмування (лінійне, нелінійне, динамічне програмування); методи дослідження операцій й ухвалення рішень (теорія графів, теорія ігор, теорія масового обслуговування).
|
|
|
В теорії фінансового менеджменту в залежності від методів, що використовуються, розрізняють такі основні системифінансового аналізу:
1. Горизонтальний аналіз (або трендовий) фінансовий аналіз – базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників в часі. В процесі використання цієї системи аналізу розраховуються темпи зростання (приросту) окремих показників фінансової звітності за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренду).
2. Вертикальний аналіз – базується на структурному розкладанні окремих показників фінансової звітності підприємства. В процесі здійснення цього аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових агрегованих фінансових показників.
3. Порівняльний аналіз – базується на порівнянні значень окремих груп аналогічних показників між собою. В процесі використання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників.
4. Аналіз коефіцієнтів – базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників фінансової діяльності підприємства між собою. В процесі використання цієї системи аналізу визначаються різні відносні показники, що характеризують окремі результати фінансової діяльності і рівень фінансового стану підприємства.
5. Інтегральний аналіз – заснований на використанні "портфельної теорії", відповідно до якої рівень прибутковості портфеля фондових інструментів розглядається в одній ув'язці з рівнем ризику портфеля (система "прибуток – ризик "). Відповідно до цієї теорії можна за рахунок формування "ефективного портфеля" (відповідного підбору конкретних коштовних паперів) знизити рівень портфельного ризику і відповідно підвищити співвідношення рівня прибутковості та ризику.
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 95; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!