Спрямування політичних партій України
Л-11
ТЕМА: ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ЇХ РОЛЬ У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА.
МЕТА:
· Усвідомити значення політичних партій в політичній системі суспільства;
· Визначити їх функції та характерні риси;
· З`ясувати сутність та особливості сучасних партій систем в їх розвитку;
· Виховати розуміння значення політичних партій для формування громадянського суспільства.
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: таблиці “Спрямування політичних партій України”, “Сучасні партійні системи”.
ВИД: інформативна
ПЛАН.
1. Політичні партії: історія виникнення та сучасність.
2. Класифікація партій та партійних систем.
3. Політичні партії в Україні.
Актуальність теми.
Вона визначається реаліями наших днів, складністю процесів міжпартійних відносин і національного відродження. Зміни, які відбуваються в політичній системі суспільства, впливають на його розвиток. Тому кожне суспільство зацікавлене у благотворних у нормальних міжпартійних відносинах. Вивчення даної теми студентами допоможе глибше з'ясувати процеси становлення і основних функцій партій зокрема і партійної України в цілому.
Категорії та поняття для засвоєння:
об'єднання громадян; політична партія; громадська організації; масовий громадський рух; релігійне об'єднання; органи місцевої самоврядування; органи місцевої самодіяльності; парламенті партія; масова партія; авангардна партія; домінуюча партія; багатопартійність; політичний плюралізм; партійна система; департизація; суспільно-політичний рух.
|
|
|
Теми рефератів, доповідей, повідомлень
1. Основні політологічні концепції розуміння суті і функцій політичних партій.
2. Розвиток багатопартійності в Західній та Східній Україні наприкінці ХІХ— початку XX ст.
3. Партійна система України: суть, тенденції та роль у функціонуванні народовладдя.
4. Поширення світових суспільно-політичних рухів в Україні.
Виклад нового матеріалу.
І . Політичні партії: історія виникнення та сучасність.
Партія (від лат. - ділю, розділяю) - це організована частина суспільства, члени якої об'єднуються з метою вибороти владу в державі та утримати її.
У Законі України "Про об'єднання громадян" політична партія визначається як "об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі".
Перші, згадки про політичні партії зустрічаються ще у мислителів Стародавнього світу. Так, грецький мислитель Арістотель писав про боротьбу в VI ст. до н. е. в м. Аттиці між партіями педіеїв (великих землевласників, мешканців рівнини), параліїв (торговельно-ремісниче населення побережжя) і діакріїв (селяни, жителі гористої місцевості).
|
|
|
У Давньому Римі точилася боротьба між партією оптиматів (представники патриціанської знаті) та партією популярів (представники переважно сільських плебеїв).
У середні віки існуючі політичні угрупування - "партії" - виступали тимчасовими об'єднаннями. Їх виникнення було наслідком боротьби між різними верствами суспільства. Так, боротьба між Священною Римською імперією і папством у XII - XV ст. вилилася у боротьбу між партією гвельфів (представники інтересів торговельно-ремісничих верств, прихильники світської влади римського папи) і партією гіббелінів (захищали інтереси феодалів, виступали на підтримку сильної імператорської влади).
Прототипи сучасних політичних партій з'явились у Період ранніх буржуазних революцій. Проте повністю вони сформувалися у часи Великої Французької революції - конституціоналісти, жирондисти, якобінці. У США після проголошення незалежності наприкінці XVIII - на початку XIX ст. виникли партії федералістів і антифедералістів. У Великобританії консервативна партія (відстоювала інтереси земельної аристократії та вищого духівництва англіканської церкви) заснована 1867 р., а ліберальна (репрезентувала інтереси дворянства, торговельної та фінансової буржуазії) сформувалася в середині XIX ст.
|
|
|
Політичні партії у сучасному розумінні остаточно сформувалися лише в середині XX ст. одночасно з еволюцією виборчого права в напрямку до утвердження прямих, рівних, загальних виборів при таємному голосуванні.
Перші наукові уявлення про партії пов'язані з такими мислителями та політичними діячами, як Ш.-Л. Монтеск'с, Ж. -Ж. Руссо, Дж. Вашингтон, Дж. Медісон, А. де Токвіль, Е. Берк. Істотне місце проблемам політичних партій приділяли мислителі початку XX ст. М. Вебер, Г. Моска. В. Парето, Р. Міхельс, Дж. Брайс та ін.
Чинники утворення політичних партій:
• наявність у певних соціальних груп специфічних інтересів, реалізація яких вимагає утворення партій;
• різні погляди щодо політичного устрою суспільства та інших конкретних політичних питань;
• незадоволення частини суспільства своїм становищем та наявність нагальної потреби діяти, щоб змінити його;
• наявність міжнаціональних конфліктів та міжконфесійних протиріч, коли партії формуються насамперед навколо національних чи релігійних ідей.
|
|
|
Етапи розвитку партій :
, 1) Зародження нової партії в надрах старої державної, законодавчої та політичної системи як відповідна реакція на загострення протиріч у суспільстві.
2) Боротьба партії за владу: пошук засобів, форм, методів, сил, здатних дестабілізувати та дискредитувати державний лад і правлячу партію; поразка або перемога усіх і громадських сил, які стоять за нею і підтримують її.
3) Конструювання нового державного і законодавчого механізму: проведення кадрової політики, яка б відповідала інтересам правлячої партії; визначення своєї ролі в державному механізмі.
4) Формування матеріально-технічної бази діяльності партії та фінансових джерел її існування;
5) Систематична розробка партією головних напрямків її діяльності з одночасним розвитком її організаційної структури, форм і методів роботи з метою запобігання загостренню протиріч.
Ознаки політичних партій:
• певна тривалість існування в часі;
• наявність організаційної структури;
• прагнення влади;
• пошук народної підтримки.
За сучасних умов політичні партії стають ключовим елементом демократії, рушійною силою процесів трансформаційних зрушень. Вони є головною силою, що формує провідні інститути політичного вибору, визначають демократичну легітимність влади. Це своєрідні канали політичної взаємодії між різними елементами "громадянського суспільства" та "правової держави". Саме політичні партії та рухи відіграли провідну роль у переході від авторитарного до посткомуністичного управління після 1989 р. у Східній та Центральній Європі.
Функції політичних партій.
• підбір партійних і державних лідерів;
• "рекрутування і соціалізація" нових членів;
• вироблення заходів щодо впливу партій на суспільні Інституції та соціальне середовище;
• розв'язання внутрішніх партійних протиріч, які виникають у процесі діяльності та будь-якого роду інших внутрішніх проблем.
Функції політичних партій:
• організація вивчення громадської думки з питань, які віддзеркалюють життєві інтереси нації;
• мобілізація електорату навколо кандидатів під час виборів;
• "виховання громадської думки" і дедалі активніше відігравання партіями "загальноосвітньої ролі в процесі здійснення політичної соціалізації";
• "забезпечення безперервності політичних зв'язків між парламентом і всією країною";
• формування разом із іншими політичними інституціями механізму державного й громадського управління, забезпечення стабільності урядової машини;
• створення найсприятливіших умов для послідовної зміни складу уряду за умов двопартійної чи багатопартійної системи та ін.
ІІ. Класифікація партій та партійних систем. Політичні партії відрізняються одна від одної походженням, місцем і роллю в політичній системі, соціальною базою, ідеологією, програмою і т.д.
Французький політолог М. Дюверже називає партії парламентського і непарламентського походження. Для парламентських партій завоювання місця у політичних асамблеях є сутністю життя партії, для непарламентських партій, насамперед для соціал-демократичних і комуністичних, М. Дюверже називає такі головні риси, як централізм у структурі і доктринально-програмну єдність, а також те, що вони недооцінюють значення парламентської системи правління.
Американський політолог Р. Маркідіс ділить партії на авторитарні та демократичні, інтегративні та представницькі, ідеологічні та прагматичні, національні та регіональні, релігійні та світські, демократичні та революційні, масові та елітарні, демократичні та олігархічні.
Іншою типологією є поділ партій на представницькі та мобілізуючі. Відмінності між ними полягають у тому, що представницька партія є виразником поглядів своїх послідовників. Із зміною їхніх поглядів змінюється й політика партії. Головна мета мобілізуючої партії - "переробити свідомість населення". У своїй життєдіяльності ці партії головний наголос роблять на пропаганду; перешкоджають іншим займатися контрпропагандою. Мобілізуючі партії, а до них на Заході відносять комуністичні партії та деякі партії країн "третього світу", вважаються менш демократичними, ніж представницькі.
Також партії поділяються на демократичні та тоталітарні. У тоталітарних партіях існує сувора регламентація відносин членства, "кухня" прийому у члени партії. Демократичними називаються ті, де нема чіткого регулювання ї прийому у члени партії і відносин членства. У тоталітарних партіях існує сувора дисципліна, відсутність фракцій, поділу на більшість і меншість. У демократичних партіях, навпаки, допускаються фракції та фракційна боротьба, поділ членів партії на більшість і меншість, існування різних точок зору з дискусійних питань.
У діяльності тоталітарних партій великою є питома вага ідеологічного чинника, натомість він має другорядне значення у демократичних партіях.
За функціональним критерієм партії можна поділити на партії індивідуального представництва та партії соціальної інтеграції. Партія індивідуального представництва характерна для суспільства з обмеженою політичною сферою та обмеженою формою участі. Активність її членів у процесі розв'язання практичних завдань обмежена переважно голосуванням. Партійна організація не діє у період між виборами. Й головна функція - відбір представників, які у разі обрання, користуються "вільним мандатом" і відповідальні лише перед власною совістю.
Партії соціальної інтеграції не тільки передбачають постійне членство зі сплатою внесків, а й претендують на вплив у всіх галузях повсякденного життя індивідів.
Партії поділяються за ознакою внутрішньої організації;
відкриті та закриті. До закритих відносять партії з "обмеженим членством" або партії, які встановлюють суворі вимоги для тих, хто бажає вступити до неї.
Партійна система – це сукупність політичних партій, зв`язки між ними та державою.
Різновиди партійних систем у сучасному світі див. Додаток №1
ІІІ. Політичні партії в Україні.
Політичне життя України характеризується нестабільністю і своєрідністю. Досить динамічна ситуація і в партійному житті: утворюються нові партії, розпадаються існуючі, виникають несподівані блоки і коаліції. Правові основи діяльності партій в нашій країні закріплені в ст. 36 Конституції України і Законі України "Про об'єднання громадян".
Не дивлячись на відносну чисельність (нараховується близько 100 партій членами яких є всього 2% дорослого населення) та широту політичного спектру, партії України не стали центрами, де акумулюється потенціал суспільства, не стали справжнім елементом системи влади. Жодна з них не має достатньо впливу у загальнонаціональному вимірі. Перехід тоталітарної однопартійності до цивілізованої багатопартійності в Україні відбувається через "дрібнопартійність ".
Серйозною перешкодою на шляху до багатопартійності є відсутність в суспільстві консенсусу з приводу базових цінностей, ідеалів і цілей суспільного розвитку. Нормальне функціонування багатопартійності можливе лише на базі визнання і підтримки таких цінностей основними силами
суспільства.
Спрямування політичних партій України
| НАЦІОНАЛЬНО-РАДИКАЛЬНЕ | НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНЕ | ЛІБЕРАЛЬНО-ЦЕНТРИСТСЬКЕ (ПРАГМАТИЧНЕ) | СОЦІАЛ-КОМУНІСТИЧНЕ |
| ДСУ, КУН, УКПР, УНКП, ОУН в Україні, УНА-УНСО та ін. - головним чинником їх діяльності є розбудова незалежності Української держави; їх ідеологія - інтегральний націоналізм; головне гасло - "Українська держава і нація - понад усе!" | НРУ, УРП, ДПУ, ХДПУ, ПЗУ, СДПУ, СДПУ(о) та ін. - основною метою є розбудова незалежної Української держави; виступають за гармонійну єдність національних і особистісних інтересів. | ЛПУ, НДП, ППУ, УПССС, АПУ та ін. Зосереджують зусилля на проблемах соціально-економічного розвитку, підтримують всі форми та види підприємницької діяльності, усунення адміністративного диктату державно-бюрократичних структур. | КПУ, СПУ, Сел.ПУ, ПСПУ - їх діяльність переважно зорієнтована на пріоритет колективних форм власності і господарювання в економіці; послідовно намагаються зберегти наступництво у соціально-політичному житті України з її недалеким минулим. |
Характерні риси українських партій:
• у більшості з них відсутній свій електорат;
• спостерігається втрата інтересу громадян до всіх партій;
• вкрай слабкі ідеологічні засади;
• переживають розколи, скорочення лав, втрату впливу і авторитету;
• відірваність програмних гасел партій від повсякденних інтересів населення;
• спостерігається активне зрощення партій та їхнього апарату з бізнесом, часто з тіньовим;
• відсутність сталого співробітництва партій в головному - побудові незалежної процвітаючої України.
Закріплення вивченого матеріалу:
1. Які етапи генезису політичних партій в світовій історії?
2. Назвіть основні функції політичних партій.
3. Порівняйте особливості кадрових та масових партій.
4. Що таке партійна система?
5. Які типи партійних систем відомі в сучасному світі?
6. В чому особливість складу уряду в умовах багатопартійної системи з домінуючою партією?
7. Якого типу партійна система функціонує в Україні? Її характерні риси.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Політологія. За ред. О. І. Семкіна. – Львів: Світ; 1993р
2. Піча В. М. Політологія. – К.: Каравела, Львів: Новий світ. – 2000, 2001р.
3. Политология. Под ред. проф. В. Н. Лавриненко. – М., 1999г.
4. Політологія. За заг. ред. проф. В. Г. Кремінь, проф.. М. І. Гоплач. – Київ- Харків: Єдінорог, 2001р.
5. Політологія. За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенко. – К.: Академія, 1998р.
6. Політичний енциклопедичний словник. За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна. – К., Генеза, 1997р.
7. Путильницький В. А. Теорія української політології. Курс лекцій. – К.: Либідь, 1993р.
Додаток №1
СУЧАСНІ ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ
| Сис-теми
| Характернеристики
 Мы поможем в написании ваших работ! | |||||