Порівняльна характеристика препаратів

Лекція № 1

Спеціальність: Кількість годин: План лекції:

Засоби, що впливають на аферентну іннервацію

5.110201 Фармація

1. ПНС. Класифікація ЛЗ, що впливають на ПНС. Аферентний нерв, його закінчення. Класифікація ЛЗ, що впливають на аферентний відділ нервової системи'.

2. Місцевоанестезуючі засоби (новокаїн, анестезин, лідокаїн, ультракаїн), порівняльна характеристика дії, застосування.

1. ПНС. Класифікація ЛЗ, що впливають на ПНС. Аферентний нерв, його закінчення. Класифікація ЛЗ, що впливають на аферентний відділ нервової системи.

РЕЧОВИНИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПЕРИФЕРИЧНУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ

1. Речовини, що діють переважно в ділянці закінчень аферентних нервів.

2. Речовини, що діють переважно в ділянці закінчень еферентних нервів.

РЕЧОВИНИ, ЩО ДІЮТЬ ПЕРЕВАЖНО В ДІЛЯНЦІ ЗАКІНЧЕНЬ АФЕРЕНТНИХ НЕРВІВ

Аферентний нерв (від лат. а//егет — що приносить, син.: доцентровий, чутливий) — це нерв, що утворений чутливими нервовими волокнами, які проводять нервові імпульси від рецепторів до нервових центрів.

Закінчення аферентних нервів у органах і тканинах:

^ інтерорецептори (сприймають різноманітні подразнення з самого організму)

^ екстерорецептори (сприймають різноманітні подразнення із зовнішнього середовища).

Через рецептори ЦНС одержує сигнали про стан внутрішніх органів, відповідно реагує, завдяки чому відбуваються процеси, що забезпечують динамічну постійність внутрішнього середовища (крові, лімфи, тканинної рідини) і стійкість основних фізіологічних функцій (кровообігу, дихання, терморегуляції, обміну речовин) організму.

Класифікація засобів, що впливають на аферентну іннервацію

Лікарські речовини, які діють на закінчення чутливих нервів, поділяють на три, групи:

а) речовини, що спричинюють місцеву (локальну) втрату чутливості (місцевоанестезуючі);

б) речовини, що захищають закінчення чутливих нервів від зовнішніх
подразнень і зменшують сприймання різних подразнень (в'яжучі, обволікаючі,
пом'якшувальні, адсорбуючі та ін.);

в) речовини, які подразнюють нервові закінчення (гіркоти, подразнюючі,
блювотні, відхаркувальні, проносні засоби та ін.).

Місцевоанестезуючі засоби (МАЗ) (Апаеяіїеііса; син.: анестезуючі засоби, анестетики) — це група лікарських речовин, які вибірково і тимчасово пригнічують збудливість кінцевих апаратів чутливих нервів і (або) блокують сприймання подразнень нервовими закінченнями і передавання по нервових шляхах больових відчуттів, температурної і тактильної чутливості.

Залежно від концентрації МАЗ у місці їх введення зумовлюють:

втрату больового відчуття {знеболювання, анальгезію);

^ повну втрату больової, температурної і тактильної чутливості — анестезію

(від грецьк. ап — заперечення, аезґИеяіз — відчуття).

Вибірковість дії МАЗ пояснюється тим, що до МАЗ насамперед чутливі немієлінові і тонкі мієлінові нервові волокна. Місцевоанестезуючій дії погано піддаються грубі мієлінові волокна, які проводять імпульси від тактильних рецепторів.

Види місцевої анестезії

(залежно від способу, місця введення і дії МАЗ):

Анестезія термінальна (іегттаІІБ — кінцевий), або поверхнева, (аплікаційна)

— розчин анестезуючої речовини діє безпосередньо на нервові закінчення слизової оболонки ротової порожнини, ока, носових ходів і викликає втрату чутливості.

Анестезія провідникова настає тоді, коли розчин анестезуючої речовини вводять поблизу нервового стовбура і вона діє на нервовий стовбур і перериває проведення збудження по чутливих волокнах (нервові закінчення сприймають больові та інші подразнення, але проведення цих імпульсів перерване анестезуючою речовиною, тому ЦНС не сприймає їх). Внаслідок цього вся ділянка тіла, що іннервується цим нервом, втрачає чутливість на час дії препарату.

Анестезія інфільтраційна (пошарова) — місцева анестезія, при якій дія на нервові закінчення і дрібні нервові волокна здійснюється шляхом просякнення (інфільтрації) тканин розчином анестезуючої речовини, яка перериває проведення нервових імпульсів по чутливих нервових волокнах.

Анестезія епідуральна (перидуралька) — місцева анестезія, при якій розчин анестезуючої речовини вводять в епідуральний простір хребтового каналу для блокади чутливих корінців спинномозкових нервів.

Анестезія спинномозкова (спинальна анестезія, субарахноїдальна анестезія)

— місцева анестезія, при якій розчин анестезуючої речовини вводять у підпавутинний (субарахноїдальний) простір спинномозкового каналу для двобічної блокади корінців спинномозкових нервів.

Класифікація місцевоанестезуючих засобів

Складні ефіри

Заміщені аміди ацетаніліду

Комбіновані засоби

Пара-аміно-бензойної кислоти (ПАБК)

Бензофурокар-бонової кислоти

КАртикаїн

* Лідокаїн

^Бупівакаїн Тримекаїну г/х Бумекаїну г/х

•* Ультракаїн Д-С Павестезин Артикаїн-ЗТ

Шрокаїн^Бензокаїн Тетракаїну г/х

Бензофурокаїн

Механізм дії місцевоанестезуючих засобів

МАЗ за рахунок мембраностабілізуючої дії знижують проникність мембран для іонів №⁺ та К⁺ і тим самим перешкоджають виникненню потенціалу дії. Гальмують вивільнення нейромедіаторів і передачу нервових імпульсів крізь синапси, змінюють поверхневий натяг мембранних фосфоліпідів, таким чином закривають кальцієві канали.

На біохімічному рівні препарати порушують окисно-відновлювальні процеси в цитозолі, пригнічують активність цитохромоксидаз, дегідрогеназ і цитохрому-С.

Фармакологічні ефекти

Всі препарати володіють місцевоанестезуючим ефектом.

Антиаритмічний ефект (прокаїн, артикаїн, лідокаїн, бумекаїн, ультракаїн Д-С). Гіпотензивний ефект (прокаїн, артикаїн, лідокаїн, всі комбінованії засоби). Центральний анальгезуючий ефект (бензофурокаїн). Спазмолітичний ефект (павестезин).

Вибір препарату для певного виду анестезії

Вибір препарату для певного виду анестезії визначається його здатністю проникати крізь слизову оболонку, силою і тривалістю місцевоанестезуючої дії, токсичністю.

З точки зору практичного застосування засоби для місцевої анестезії поділяють на такі групи:

1) для поверхневої анестезії (анестезин, дикаїн);

2) переважно для провідникової та інфільтраційної анестезії (новокаїн, тримекаїн,
ультракаїн, бензофурокаїн);

3) переважно для епідуральної і субарахноїдальної анестезії (лідокаїну г/х,
тримекаїн, бупівакаїн);

4) для всих видів місцевої анестезії (лідокаїну г/х).

Показання до застосування та взаємозамінність

Інфільтраційна анестезія — прокаїн, бензофурокаїн, всі заміщені аміди ацетаніліду, крім бумекаїну г/х; ультракаїн Д-С, артикаїн-ЗТ.

Термінальна анестезія — складні ефіри ПАБК, крім прокаїну; лідокаїн, бумекаїну г/х.

Провідникова анестезія — прокаїн; всі заміщені аміди ацетаніліду, крім бумекаїну г/х; ультракаїн Д-С, артикаїн-ЗТ.

Спинномозкова анестезія — прокаїн, артикаїн, лідокаїн, бупівакаїн (бупівакаїн-М), тримекаїн, ультракаїн Д-С, артикаїн-ЗТ.

Люмбальна анестезія — артикаїн, ультракаїн Д-С, артикаїн-ЗТ.

Парацервікальна, каудальна, епідурапьна, міжреберна анестезії — бупівакаїн (бупівакаїн-М).

Перидуральна — тримекаїну г/х.

Перитоніт, плеврит, панкреатит, ниркова та печінкова коліки — бензофурокаїн. Тахіаритмія — лідокаїн.

Гастралгії, спазми непосмугованих м'язів шлунку та кишечника — павестезин. Стоматологічні втручання — артикаїн-ЗТ, лідокаїн (2%), прокаїн.

Побічна дія

При застосуванні місцевих анестетиків можливі шкірні алергічні реакції, загальна слабкість, запаморочення, колапс, шок.

Приймання тетракаїну викликає гіперемію, прохідне підвищення внутрішньо-очного тиску у чутливих хворих, набряк і десквамацію епітелію роговиці, алергічні реакції. При використанні артикаїну відмічається головний біль, диплопія, помутніння в очах.

Місцевоанестезуючі речовини, потрапляючи до системного кровообігу, стимулюють ЦНС, викликають неспокій, тремор, в токсичних дозах — судоми.

Протипоказання

Застосування місцевих анестетиків протипоказано при слабкості синусового вузла, при атриовентрикулярній блокаді, брадикардії кардіогенному шоку, тяжких захворюваннях печінки.

Артикаїн не можна вводити при виражених порушеннях ритму серця, закритокутовій глаукомі; тетракаїн - при ерозіях роговиці.

Фармакобезпека

Місцеві анестетики несумісні з М-холіноміметиками, антихолінестеразними засобами, серцевими глікозидами, судинорозширюючими (папаверин, теофілін, дибазол), (3-адреноблокаторами, хінідином.

Прокаїн несумісний з сульфаніламідами.

Не можна змішувати розчин бензофурокаїну з розчином тіопентал-натрію та іншими розчинами, які мають лужну реакцію.

Складні ефіри ПАБК потрібно обережно призначати хворим з алергією на сульфаніламіди. Також вони знижують активність сульфаніламідних препаратів.

Лідокаїн викликає артеріальну гіпотонію, брадикардію, при передозуванні можливе психомоторне збудження, судоми.

При одночасному застосуванні бупівакаїну з окситоцином або ерготаміном можливе різке підвищення АТ і розвиток інсульту. При підвищенні дози бупівакаїну можливе виникнення судом пригнічення серцевої діяльності (до зупинки серця).

Можна сповільнити абсорбцію місцевих анестетиків за допомогою судинозвужуючих засобів типу адреналіну.

При запальних процесах у тканинах активність місцевих анестетиків зменшується. Антихолінестеразні засоби підвищують анестезуючу дію новокаїну.

Порівняльна характеристика місцевоанестезуючих засобів

Засіб	Активність при анестезії					Токсичність
	поверхнева		інфільтраційна		провідникова
Д и каїн	10-20		10-20		10-20	10-15
Новокаїн	0,1		1		1	1
Тримекаїн	0,4		3-3,5		2,5-3,5 .	1,2-1,4
Лідокаїн	0,5		2-4		2-3	1,5-2
Анестезин	0,5		0		0	0.3-0,5

Засіб		Активність при анестезії		Анестезуюча дія	Термін дії	Токсичність
Дикаїн		Термінальна		10-20	20-40 хв	10-15
Новокаїн		Провідникова, інфільтративна		1	ЗО хв-1 год	1
Тримекаїн		Провідникова, інфільтративна		3-3,5	2,5-3.5 год	1.2-1,4
Лідокаїн		Провідникова, інфільтративна, термінальна		2-4	2-5 год	1,5-2
Анестезин		термінальна		0,1-0,2	10-20 хв	0,3-0,5

Примітка: порівняльну активність і токсичність подано в умовних одиницях.

Бензокаїн — один з перших синтетичних місцевих анестетиків, погано розчиняється у воді, але широко застосовується у вигляді мазей, присипок. Іноді призначається при блюванні вагітних, морській і повітряній хворобі.

Прокаїн характеризується малою токсичністю, великою широтою терапевтичної дії і додатковими фармакологічними властивостями — анти-аритмічною, гіпотензивною діями.

Бупівакаїн (бупівакаїн-М) забезпечує сильну та тривалу (3-10 годин і більше) анестезію.

Тетракаїн в значній мірі сильніший за прокаїн, але має високу токсичність і застосовується тільки для поверхневої анестезії

Лідокаїн переноситься краще, ніж тетракаїн, володіє сильною активністю. Часто призначається як антиаритмічний засіб.

Тримекаїн, бумекаїн за хімічною структурою і фармакологічними властивостями близькі до лідокаїну.

Бензофурокаїн має виражену місцевоанестезуючу дію і володіє центральною анальгезуючою активністю.

Артикаїн виявляє швидку та відносно довгу місцевоанестезуючу дію при інфільтраційній, провідниковій, спинномозковій і люмбальній анестезії. Викликає слабку поверхневу анестезію.

Артикаїн-ЗТ — комбінований засіб, що містить артикаїн та епінефрин. Дія препарату розвивається швидко (через 1-2 хвилини) і триває 45 хвилин. Використовується для інфільтраційної та провідникової анестезії, та у стоматології.

Павестезин містить бензокаїн і папаверину г/х, призначається при гастралгіях, спазмах шлунку та кишечника.

Лекція № 2

Засоби, що впливають на аферентну іннервацію

Спеціальність: 5.110201 Фармація Кількість годин: 2

План лекції: 1. В'яжучі засоби (танін, шавлія). Обволікаючі та адсорбуючі

засоби. Механізм дії, застосування.

2. Подразнюючі засоби (ментол, гірчичники). Місцева та рефлекторна дія. Застосування.

/. В 'яжучі засоби (танін, шавлія). Обволікаючі та адсорбуючі засоби. Механізм дії, застосування.

В'яжучі засоби (Adstringentia) — це ЛЗ, які при нанесенні на шкіру, слизову оболонку або раневу поверхню викликають ефекти дегідратації (посилюють надходження рідини з між клітинного простору в русло крові), ущільнення колоїдів (спричинюють часткову коагуляцію білків, слизу, ексудату, клітинних мембран).

Обволікаючі засоби (Obvolaentia) — це фармакологічно індиферентні, високо молекулярні речовини, переважно рослинні колоїдні сполуки, які у воді утворюють клейкі рідини — слизи, які покривають запальні слизові оболонки або шкіру захисною плівкою, що оберігає їх від подразнень і сприяє швидкій ліквідації запального процесу.

Адсорбуючі засоби— речовини, що мають властивість своєю поверхнею поглинати й утримувати рідини та гази. Явище адсорбції відбувається тим швидше і сильніше, чим більша сумарна поверхня частинок порошку, тобто чим він дрібніший.

Механізм дії

Обволікаючі, в 'яжучі та адсорбуючі засоби

обволікають аферентні нервові закінчення, так як утворюють у воді колоїдні розчини (фосфалюгель, де-нол, гідроокис алюмінію, альмагель, алюмаг, маалокс, анацид, ентеросгель);

нейтралізують вільну НС1 шлункового соку (фосфалюгель, гідроокис алюмінію, альмагель, алюмаг, маалокс, магнію оксид, анацид);

викликають осадження білків з утворенням альбумінатів, які у вигляді плівки покривають поверхню шкіри чи слизової оболонки (де-нол, вікаїр, вікалін), що знижує подразнюючу дію на аферентні нервові закінчення слизової оболонки ШКТ

адсорбують хімічні речовини на своїй поверхні (фосфалюгель, маалокс, алюмаг, анацид, адсорбуючі засоби). Наприклад, 1 г активованого вугілля має сумарну адсорбуючу поверхню понад 100 м2. Адсорбенти не подразнюють тканини і виводяться з організму в незміненому стані.

Фармакологічні ефекти

Для препаратів цієї групи характерні:

- обволікаючий ефект (вісмуту субцитрат колоїдний (де-нол), фосфалюгель, альмагель, алюмаг, маалокс, анацид, ентеросгель); адсорбуючий (фосфалюгель, маалокс, анацид, адсорбівні засоби); в'яжучий (засоби рослинного походження, вікаїр, ксероформ, ацетат свинцю);

- слабкий протизапальний (лист шавлії, квіти ромашки, трава череди, ромазулан, вікалін, лист евкалипта, еспол);

- протизапальний (вісмуту субцитрат колоїдний (де-нол));

- антацидний (всі солі металів, крім гідроокису алюмінію та анациду; активоване вугілля, карболонг);

- потогінний (квіти ромашки);

- гастропротекторний, антибактеріальний (де-нол);

- спазмолітичний (валідол, вікалін, вікаїр, м'ята перцева);

- в'яжучі речовини мають дезодоруючі властивості (усувають неприємний запах), запобігають гниттю.

Показання до застосування та взаємозамінність

Препарати, що впливають на аферентну інервацію можуть використовуватися для зовнішнього та внутрішнього застосування. Зовнішньо:

опіки, пролежні, виразки, попрілості, запальні дерматози (всі засоби рослинного походження, крім ромазулану, препаратів гірчиці, есполу);

запальні захворювання зіву, гінгівіти, стоматити (всі засоби рослинного походження, крім трави череди, супліддя вільхи);

Внутрішньо:

коліти, ентерити, гастрити, виразкова хвороба (трава звіробою, квіти ромашки, танін, ромазулан, всі солі металів, крім ксероформу та ацетату свинцю); отруєння алкалоїдами (танін, адсорбівні засоби, крім ентеросгелю); харчові отруєння (фосфалюгель, всі адсорбівні засоби); гіперфосфатемія (анацид);

Спеціальні сорбенти використовують для видалення токсичних речовин з крові (гемосорбція). В основі гемосорбції лежать процеси адсорбції та абсорбції. З цією метою використовують набір різних смол з підвищеною аніоно- і катіонобмінною ємкістю.

Поряд із гемосорбцією використовують ентеросорбцію (введення сорбенту в травний канал), що забезпечує дезінтоксикацію ксенобіотиків та ендогенних токсинів. Застосовують їх всередину для адсорбції отрут і газів, зовнішньо для підсушування мокнучої поверхні шкіри.

Побічна дія

При застосуванні препаратів алюмінію можливі закрепи, а - препаратів, що містять вісмут, вугілля активоване виникає забарвлення калу в темний колір. При використанні вікаліну, вікаїру, магнію окис - послаблюючий ефект. Вісмуту субцитрат викликає нудоту, блювання.

При використанні адсорбуючих засобів - запор, діарея, збіднення організму вітамінами, гормонами, жирами, білками.

При нанесенні в'яжучих речовин на слизову оболонку рота з'являється терпкість, сухість, стягування і часткова втрата відчуття смаку. Після припинення дії в'яжучих речовин функції клітин повністю відновлюються.

Протипоказання

Не слід призначати танін у вигляді клізм (при тріщинах прямої кишки можливе утворення тромбів).

Препарати алюмінію, вісмуту субцитрат протипоказані при порушеннях функції нирок.

Адсорбуючі засоби протипоказані при виразкових ураженнях ШКТ, шлункових кровотечах.

Відволікаючі засоби не слід застосовувати при порушенні цілосності шкіри та на слизові оболонки.

Фармакобезпека

Антациди не слід поєднувати з НПЗЗ, діуретиками, антибіотиками, ізоніазидом, фторхінолонами та солями заліза.

Перед їдою приймають альмагель, вісмуту субцитрат та всі гіркоти (за 15-20 хвилин); після їди приймають маалокс, алюмаг, фосфалюгель, вікаїр, вікалін, магнію оксид, анацид.

Порівняльна характеристика препаратів

Кора дуба застосовується як в'яжучий засіб у вигляді водного відвару для полоскання при запальних процесах у ротовій порожнині. Іноді призначають зовнішньо при опіках.

Трава звіробою застосовується місцево у вигляді настойки для змащування ясен і полоскання роту, а також внутрішньо як в'яжучий засіб при колітах і проносах.

Квіти ромашки застосовуються у вигляді чаю або настою. Мають протизапальні, деякі антиалергічні властивості, сприяють прискоренню процесів регенерації.

Супліддя вільхи - в'яжучий засіб при гострих і хронічних ентеритах і колітах.

Танін внутрішньо не застосовується, тому що взаємодіє з білками слизової оболонки шлунка, але ним промивають шлунок при отруєнні солями алкалоїдів і важких металів.

Трава череди приймається у вигляді настою у педіатричній практиці для ванн при діатезах; іноді внутрішньо при простудних захворюваннях.

Гідроокис алюмінію широко застосовується як антацидний засіб при захворюваннях ШКТ. Входять до складу багатьох комбінованих антацидних препаратів — маалокс, анацид, альмагель.

Алюмінію фосфат (фосфалюгель) призначають у вигляді колоїдного гелю за ЗО хвилин до їди. Має в'яжучі властивості, ефективний при інтоксикаціях. Можна застосовувати під час вагітності та лактації.

Алюмаг - збалансований препарат з однаковими кількостями гідроксидів магнію та алюмінію (по 0,2) - для запобігання проносів та закрепів. Швидко нейтралізує шлунковий сік, а завдяки утворенню гелю в шлунку проявляє адсорбуючу, обволікальну та знеболюючу дію. Алюмаг можна застосовувати в лікувальних та профілактичних цілях при виразковій хворобі та гіперацидному гастриті, а також епізодично - при необхідності позбавитись відрижки, печії та болю в шлунку. Майже не справляє системного впливу у зв'язку з мінімальним всмоктуванням у ШКТ.

Вікалін, вікаїр - комбіновані препарати, мають антацидну, в'яжучу, проносну, протизапальну, а також спазмолітичну дію.

Вісмуту субцитрат колоїдний (де-нол) виявляє антацидну і цитопротекторну дію. Має також антисептичну дію та бактерицидну на Helicobacter pylori. Де-нол стимулює синтез PgE₂, що підвищує утворення слизу та бікарбонатів, у вигляді колоїдної маси розподіляється по поверхні слизової оболонки шлунка, обволікає парієтальні клітини.

Магнію оксид. Його дія не супроводжується вторинною гіперсекрецією. Виявляє легкий проносний ефект.

Ацетат свинцю застосовується зовнішньо у вигляді водних розчинів як в'яжучий засіб при запальних захворюваннях шкіри та слизових оболонок.

Вугілля активоване, карболонг у зв'язку з адсорбуючими властивостями зменшують ефективність лікарських засобів при одночасному застосуванні.

2. Подразнюючі засоби (ментол, гірчичники). Місцева та рефлекторна дія. Застосування.

Подразнюючими називають лікарські засоби, що збуджують закінчення чутливих нервів шкіри і слизових оболонок, завдяки чому спричинюють рефлекторні реакції, поліпшують кровопостачання, трофіку і реактивність тканин на місці дії, а опосередковано через центральну нервову систему впливають на функції внутрішніх органів.

Механізм дії

На місцях нанесення подразнюючих речовин виникають гіперемія, набряк, ^ гіпертермія. Гіперемія і набряк спричинені розширенням судин, підвищенням їх проникності під впливом гістаміну та інших БАР, які виділяються з клітин, а також і виходом рідкої частини крові крізь стінку судин. При розширенні артеріол і підвищується приплив крові і посилюється обмін речовин, гіпертермія створюєм сприятливі умови для ліквідації місцевих патологічних процесів.

Рефлекторний вплив з шкіри на внутрішні органи здійснюється за законом сегментарної іннервації. При захворюваннях внутрішніх органів на відповідних ділянках шкіри виявляються зони підвищеної чутливості (зони Захар'їна — Геда), що виникають внаслідок рефлексу з внутрішніх органів на шкіру (вісцеро-кутанний рефлекс). Навпаки, подразненням відповідних зон рецепторів шкіри можна рефлекторно впливати на роботу конкретних внутрішніх органів (кутанно-вісцеральні рефлекси).

Подразнення рецепторів шкіри і слизових оболонок зумовлює збудження -відповідних сегментів спинного мозку, яке передається в центри головного мозку. Рефлекторно збуджуються судиноруховий і дихальний центри довгастого мозку (прискорюється і посилюється дихання, поліпшується діяльність ССС, підвищується АТ). Прикладом цього може бути лікувальний ефект від вдихування або застосування всередину розчину аміаку при непритомності і алкогольному^ отруєнні.

Речовини, що подразнюють рецептори шкіри та слизових оболонок, порушують рефлекси з патологічного осередку, бо створюють новий домінуючий осередок збудження в центральній нервовій системі. Створений штучно осередок збудження гасить збудження від хворого органа (відтворюється ефект відволікаючої дії та послаблюється больовий синдром). Збудження захоплює центри симпатичної частини спинного мозку і завдяки цьому посилюються трофічні впливи на внутрішні органи: поліпшується їх кровопостачання, посилюються реактивність, функціональна активність і тонус.

Для вибіркового впливу на конкретні внутрішні органи належить подразнювати ділянку шкіри на рівні того сегмента, з якого здійснюється іннервація хворого органа.

Нанесення мазі, що містить метилсаліцилат (бен-гей), на уражені артритом суглоби, призводить до значного зменшення напруження периартикулярних м'язів. Зменшення вираженості спазму м'язів та болю зумовлено також зігрівальним ефектом. Місцеве застосування препарату збільшує кровоток у тканинах внаслідок розширення капілярів, сприяє виведенню з них біологічно активних речовин з

подразнювальною дією (молочна кислота), зменшенню вираженості спазму м'язів та збільшенню об'єму рухів у суглобах.

Ефірні олії подразнюють закінчення аферентних нервів, рефлекторно розширюють артеріоли та капіляри.

Гіркоти подразнюють смакові рецептори, рефлекторно збільшують секрецію шлункового соку.

Фармакологічні ефекти

- місцевоподразнюючий, відволікаючий ефекти (меновазин, насіння гірчиці,
еспол, бен-гей);

- анальгезуючий (м'ята перцева, еспол, бен-гей);

- спазмолітичний (валідол, вікалін, вікаїр, м'ята перцева);

- седативний (всі ефірні олії);

- антисептичний (насіння гірчиці, лист евкаліпта, еспол);

- гіркоти підвищують апетит, покращують травлення.

Показання до застосування та взаємозамінність

Зовнішньо:

невралгії (меновазин, м'ята перцева, еспол);

рсзтягіїеиіія м'язів, вивихи, переломи, гострий артрит, міозит, ревматизм, радикуліт (еспол);

захворювання органів дихання (всі ефірні олії, крім валідолу та м'яти перцевої);

артралгії, міалгії запального генезу, скутість у суглобах, біль у попереково-крижовому відділі хребта, спричиненого розтягненням, забезпечення комфортності тренування, усування м'язової напруги перед та після спортивних змагань (бен-гей).

Внутрішньо:

стенокардія, та як заспокійливе (валідол);

порушення апетиту, гастрити зі зниженою кислотністю (всі гіркоти).

Побічна дія ^

При прийманні валідолу може виникати легка нудота, сльозотеча, запаморочення.

Місцеве подразнення шкіри, алергічні реакції — бен-гей.

Протипоказання

Гірчичники (сім'я гірчиці) не слід застосовувати при пошкодженні шкіри, гноячкових захворюваннях, нейродерміті, екземі, псоріазі.

Гіркоти протипоказані при підвищеній шлунковій секреції, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, рефлюкс-езофагіті.

Протипоказання бен-гею - рани, подразнення шкіри у місці нанесення препарату, підвищена чутливість до його компонентів, вік до 12 років.

Фармакобезпека

Не дозволяється використовувати бен-гей разом зі зігрівальними компресами. Слід уникати потрапляння препарату в очі та на слизові оболонки. Перед їдою приймають всі гіркоти (за 15-20 хвилин).

Порівняльна характеристика препаратів

М'ята перцева вміщує не менш 1% ефірної олії, до складу якої входить ментол. Має помірну спазмолітичну, жовчогінну, легку седативну і знеболюючу дію. Входить до складу багатьох препаратів.

Ментол отримують з м'ятної олії, а також синтетичним шляхом. Входить до складу багатьох препаратів (меновазин).

Валідол за дією близький до ментолу.

Лист евкаліпта містить ефірну олію, яка виявляє стимулюючу дію на рецептори слизових оболонок. Має також слабку місцеву протизапальну і антисептичну дію.

Еспол - комбінований засіб для місцевого застосування, містить екстракт перцю стручкового, димексид, ефірні олії. Поряд з місцевоподразнюючою, відволікаючою дією покращує місцевий кровообіг, трофіку тканин.

Бен-гей — комбінований засіб, до складу якого входять метилсаліцилат та ментол, має виражену анальгезуючу (відволікаючу) та розігрівальну дію, використовується для місцевого застосування при м'язовому та суглобовому болю. У формі спортивного бальзаму використовується для усунення м'язової напруги перед та після спортивних занять. У формі мазі - для усунення больового синдрому при міалгії та артралгії.

Трава полину входить до складу чаїв для збудження апетиту.

Корені кульбаби застосовуються для збудження апетиту, а також як жовчогінний засіб.

Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 73; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!