ЗЕМЕЛЬНА РЕНТА: СУТЬ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ВИДИ. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА РЕНТА

У попередніх темах ми з'ясували джерело доходів промислового, торговельного й грошо­вого підприємців. Ним є додаткова вартість, яка в реальному житті виступає у формі прибутку промислового й торговельного підприємців, а також як позичковий процент. Основою для привласнення цих доходів виступає власність на промисловий, торговельний і грошовий капітали.

З виникненям власності на землю виникає й відповідна їй фо­рма доходу. Таким доходом стає земельна рента. Земельна рента взагалі - це нетрудовий доход, який отримує земельний влас­ник. Підставою для отримання такого доходу е право власнос­ ті на землю. Отже, земельна рента - це економічна форма реалі­зації власності- на землю.

Власність на землю існує давно (ще з рабовласницького суспі­льства), тому слід розрізняти ренту докапіталістичну й капіталіс­тичну. Докапіталістична (рабовласницька, феодальна) земельна рента вилучалася на основі особистої залежності безпосереднього виробника (раба, кріпака) від власника (рабовласника, феодала) й тому охоплювала весь додатковий продукт, а іноді й частину необхідного. Сучасна капіталістична рента виникає на основі прикладання капіталу до землі й тому виступає в загальній масі додаткового продукту як надлишок над середнім прибутком. Див.схему 113.

Схема 113

Природа земельної ренти

Додатковий_продукт

Отже, земельна рента за своєю природою - це не що інше, як надлишкова додаткова вартість. Але, як ми з'ясували в темі "Капітал і прибуток", у промисловості надлишкова додаткова вартість - явище тимчасове, а в сільському господарстві вона в ринковій системі існує постійно. В чому причина? Причиною є природні й соціальна монополії, характерні для сільського, госпо­дарства, які породжують відповідно три основних види земельної ренти: диференціальну, абсолютну й монопольну. Мова про це далі.

В умовах ринкової економіки рентні відносини (від­носини з- приводу виплати й привласнення земельної ренти) виникають між власниками землі, з одного боку, і користу­вачами землею, з іншого. Найбільш поширеною формою таких відносин у всіх зарубіжних країнах є оренда землі селянами-фермерами або підприємцями в земельних власників.

В Україні оренда, як форма нетрадиційного господарювання, виникає наприкінці 80-х - на початку 90-х рр., коли селяни частину землі й засобів виробництва почали брати в тимчасове самостійне користування. Проте правову підставу оренда отримала лише з прийняттям Верховною Радою в 1992р. Закону "Про селянське (фермерське) господарство", в якому гарантується право громадян на створення фермерських господарств, а також на орендування землі. Отже, що це за форма господарювання?

У найзагальнішому плані під орендою розуміється передача права користування й розпорядження власністю (у нашому випадку землею) однією юридичною особою - власником іншій -користувачу на принципах повернення й платності та умовах, передбачених договором.

Характерними рисами орендних відносин є: по-перше, наяв­ність двох суб'єктів цих відносин - власника й користувача (орен­даря). Хто може виступати в їх ролі? В ролі того, хто надає орен­ду, може бути лише власник землі. Орендарями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Практично їх коло чинним законо­давством України не обмежується. По-друге, орендні відносини за своєю природою вторинні, похідні. Вони передбачають лише право користування, розпорядження власністю. Сама ж власність зали­шається за первинним власником. Тому орендні відносини буду­ються на принципі повернення. По-третє, власник передає орендарю право продуктивно використовувати землю. Це означає, що він передає йому потенційну можливість отримати від цього певний доход. Цілком природно, що за це потрібно платити. Тому обов'язковою умовою орендних відносин є платіжність, яка висту-

пає в формі орендної плати. По-четверте, орендні відносини завжди мають договірний характер.

Орендна плата - це заздалегідь визначена певна величина доходу орендаря, яка встановлюється в абсолютній величині (на весь строк орендного договору) й виплачується власнику землі щорічно або щоквар­тально залежно від умов договору.

Що є джерелом орендної плати? Адже якщо орендар буде спла­чувати її з свого прибутку, то в нього зникне матеріальний стимул вкладати свої капітали в сільськогосподарське виробництво. Основним джерелом орендної плати є додатковий продукт, який одержує орендар у процесі використання землі. Причому не весь додатковий продукт, а лише його певна частина. Яка саме? Одна частина у формі підприємницького доходу (середній прибуток) залишається орендарю, а друга частина (земельна рента) у формі орендної плати виплачується земельному власнику за право користування його землею. Отже, в даному випадку орендна плата виступає формою прояву земельної ренти. А земельна рента, в свою чергу, є джерелом орендної плати.

Окрім земельної ренти, орендна плата може включати також амортизаційні відрахування за користування приміщеннями, спорудами (меліоративними, наприклад), енергетичним устатку­ванням тощо, якщо вони є на орендованій земельній ділянці. Орендна плата може включати в себе також у повному обсязі вартість оборотних засобів, якщо вони надаються власником у користування орендарю.

Згідно з вищевикладеним можна побудувати модель формуван­ня прибутку орендаря при "чистій оренді"¹⁸. Див. схему 114.

Земельна рента за своєю суттю, як це було з'ясовано вище, є надлишковою додатковою вартістю. У промисловості вона - явище тимчасове тому, що конкуренція не дає можливості надовго закріпити виключні умови, що їх породжують, як привілеї окре­мих підприємців. У сільськогосподарському виробництві інші умови функціонування капіталу. Основний засіб виробництва -земля - у просторі обмежена, з одного боку, наявними земельни­ми угіддями планети (більше їх створити неможливо), з іншого, кордонами держав. Водночас потреби в продукції сільського господарства постійно зростають. Це викликане такими постійно-діючими факторами, як зростання попиту на сільськогосподарську

¹ "Чиста" тому, що може бути суборенда, орендний підряд І ти

сировину з боку промислового виробництва, зростанням населення на планеті в цілому і в містах зокрема, зростанням грошових доходів населення.

Схема 114 Модель "чистої" оренди

Обмеженість земельних угідь і зростаючий попит на продукцію аграрного сектора роблять неможливим зосередження виробництва сільськогосподарської продукції лише на кращих землях. Людство, щоб забезпечити свої зростаючі потреби в продукції сільського господарства, змушене одночасно обробляти всі землі, придатні для використання. А вони, як відомо, не всі однакової якості. Є землі кращі за родючістю, є середні й малородючі. Це створює певні виключні умови, які породжують монополію на землю як об'єкт господарювання.

Сутність цієї монополії проявляється в наступному. Якщо люд­ство змушене одночасно обробляти всю землю, незалежно від її якості, то, очевидно, повинні бути певні умови, які забезпечують можливість покривати витрати на виробництво й отримувати середній прибуток не лише на середніх і кращих землях, а й на гірших. Інакше гірші землі невигідно буде обробляти і вони випадуть з сільськогосподарського обороту, а попит на продукцію землеробства не буде задовольнятися.

Такі умови створюються через те, що суспільна вартість проду­ктів землеробства визначається не середніми умовами виробництва, як це має місце в промисловості, а умовами виробництва на відносно гірших ділянках землі. При цьому відносно гіршими вважаються не лише ті землі, що мають гірші природні якості, а

й ті, які мають гірші економічні якості, тобто розташовані на великій відстані від пунктів споживання, переробки і реалізації продукції сільського господарства.

За таких умов прибуток від реалізації продукції з середніх і кращих ділянок землі (як за родючістю, так і за місцем знахо­дження) буде більшим від середнього. Цей надлишок над серед­нім прибутком і складе земельну ренту, яка отримала назву диференціальної. Диференціальною вона називається тому, що виникає як різниця між суспільною (вищою) і індивідуальною (нижчою) вартістю продукції землеробства.

Рента, яка виникає внаслідок дифере­нціації земельних ділянок за родючістю або за місцем розташування, називається

диференціальною рентою І. Поряд з диференціальною рентою І за певних економічних умов утворюється й диференціальна рента II . Остання є однією з форм надлишкового додаткового продукту, який одержують внаслідок різної продуктивності затрат, що послідовно робляться на одній і тій самій ділянці землі, тобто внаслідок інтенсифікації землеробства. Отже, маємо справу з двома видами диференціальної ренти: рента І і рента II .

Форми прояву диференціальної ренти теж різноманітні. Вони залежать: а)від умов, у яких відбувається її розподіл; б)від виду ренти (І або II). Розглянемо їх по суті.

Диференціальна рента І, як дар природи (вища родючість; краще місцезнаходження) по ідеї повинна потрапляти власнику землі. За умови приватної власності на землю вона в формі орендної плати сплачується земельному власнику користувачем землі (фермером, кооперативом, селянською спілкою тощо) і таким чином вилучається з суспільного користування. Такий розподіл диференціальної ренти І, зумовлений приватною власністю на землю, не є соціальне справедливим тому, що земля є даром природи й повинна надходити в розпорядження всього суспільства, а фактично йде на збагачення окремих приватних осіб.

За умови загальнонародної власності на землю диференціаль­на рента в формі плати за землю через систему зональної диференціації цін на продукцію сільського господарства вилуча ється в розпорядження держави, яка централізовано використовує її для підвищення родючості грунтів у господарствах, де земля має низьку природну продуктивність, для боротьби з сільськогосподар­ськими шкідниками, розробки високоефективних технологій, вирішення соціальних проблем у сільській місцевості тощо. В

такий спосіб реалізується право власності народу на землю. І це є соціальне, справедливим розподілом природного дару.

Диференціальна рента II, як результат додаткових капіталовк­ладень, скерованих на підвищення родючості землі, по ідеї пови­нна залишатися в користувача землею. Це повинно забезпечува­тися податковою системою, умовами орендних договорів, системою ціноутворення.

Сучасний стан аграрних відносин в Україні характерний тим, що стара система розподілу диференціальної ренти зруйнована, а нова поки що не сформована. Тому проблема рентних платежів законодавче не врегульована. Хоча Закон "Про плату за землю" прийнятий уже давно, механізм його дії ще не відрегульований, що вкрай негативно відбивається на розвитку аграрного сектора в цілому.

Як висновок з даного питання пропонується схема 115.

Схема 115

Диференціальна рента

4. АБСОЛЮТНА Й МОНОПОЛЬНА РЕНТА. ЦІНА

ЗЕМЛІ

Розглядаючи диференціальну ренту, ми показа­ли, що гірші земельні ділянки або капіталовкла­дення диференціальної ренти не приносять. Між тим відомо, що землевласники навіть за найгірші земельні ділянки беруть орендну плату, а держава стягує земельний податок. За рахунок чого ж користувач землею (фермер, наприклад) може робити ці платежі? Не може ж він віддавати свій прибуток або частину свого необхідного продукту.

Основою таких платежів є абсолютна рента, яка виступає як різниця між ринковою вартістю продукції і ціною виробництва.

Звідки береться абсолютна рента? Річ у тім, що у виробництві землеробської продукції беруть участь як людина, так і природа. Тому на затрачений капітал в землеробстві створюється більше додаткової вартості, при всіх інших рівних умовах, ніж в інших галузях народного господарства. Хоча в різних галузях промисло­вості теж існують різні норми додаткової вартості залежно від органічної будови капіталу, але там, завдяки вільному переливу капіталів (міжгалузева конкуренція), ці відмінності в індивідуаль­них нормах додаткової вартості вирівнюються, й встановлюється середня норма прибутку.

Інакше складаються конкурентні відносини між промисловістю й сільським господарством. Приватна власність на землю (а вона існує практично в усіх країнах світу і фактично вже узаконена в Україні) певною мірою перешкоджує вільному переливу капіталів з промисловості в землеробство. Тому ринкові ціни на продукцію землеробства (через високий попит на неї) формуються не на основі середніх затрат, як у промисловості, і не на основі затрат праці на гірших земельних ділянках, як це було показано в попередньому питанні, а на основі індивідуальної вартості товару. В результаті надлишок додаткової вартості над середнім прибутком не потрап­ляє в розподіл між підприємцями різних галузей, а реалізується в цінах на продукцію землеробства у вигляді абсолютної ренти. Отже, абсолютну ренту приносять всі земельні ділянки, як кращі й середні, так і гірші. А якщо це буде продукція з середньої або кращої ділянки, то тут буде й диференціальна рента. Причиною цього є монополія приватної власності на землю.

Основною формою вилучення абсолютної ренти виступає орендна плата, хоча в наших сучасних умовах держава може

вилучати її і за допомогою податку на землю. Найважливіші параметри абсолютної ренти подані у схемі 116.

Схема 116 Абсолютна рента

 

Серед великої різноманітності земель виділя­ються такі, що розташовані у винятково сприятли­вих грунтово-кліматичних умовах. Господарства, розташовані в таких районах, завдяки виключним умовам, створе­ним природою, мають можливість вирощувати рідкісні продукти: цитрусові, виноград особливих сортів, чай, екзотичні фрукти, овочі. Попит на цю продукцію, як правило, вищий за пропозицію, що створює умови для реалізації її за цінами, що стабільно пере­вищують витрати по вирощуванню такої продукції (вартість). Такі ціни називаються монопольними.

У результаті виникає різниця між монопольною ціною, верхня межа якої визначається лише платоспроможним попитом, і вартіс­тю рідкісного землеробського продукту у вигляді надприбутку. Цей надлишок і є монопольною рентою, яка привласнюється власни­ком землі, що знаходиться у виняткових умовах. Джерелом існування такої ренти є доходи тієї частини населення, яка купує на ринку ці дефіцитні землеробські продукти. А джерелом назва­них доходів, як правило, є додаткова вартість, створена в інших галузях матеріального виробництва.

Користувачі такою землею (орендарі) сплачують монопольну ренту в формі вищої орендної плати або вищого земельного подат­ку. Див. схему 117.

Схема 117

Монопольна рента

Всі рентні доходи розподіляються між державою, земельними власниками й тими, хто користується землею (фермери, селянські господарства, селянські спілки, кооперативи тощо). Методи, форма й частка розподілу визначають­ся пануючими відносинами власності в аграрному секторі. Загаль­нонародна власність на землю передбачає: по-перше, відсутність абсолютної ренти, отже, збагачення земельних власників за рахунок усіх інших споживачів сільськогосподарської продукції; по-друге, концентрацію диференціальної ренти І, як дару природи, в руках держави й використання її в інтересах всього суспільства; по-третє, мінімальне вилучення диференціальної ренти II, для того, щоб господарства, які одержали ЇЇ за рахунок своїх додатко­вих трудових зусиль і капітальних вкладень, могли цю ренту використати для підвищення ефективності виробництва й вирі­шення своїх соціальних проблем.

Приватна власність на землю, по-перше, породжуючи моно­полію приватної власності на землю, веде до утворення абсолютної земельної ренти, тобто до стягнення додаткового податку на користь земельних власників з усіх споживачів продукції земле­робства в зв'язку з тим, що ціни на цю продукцію на ринку формуються не на основі середніх (суспільне необхідних) затрат, а на основі затрат індивідуальних, так як приватна власність на землю перешкоджує вільному переливу капіталу. По-друге, дифе­ренціальна рента І, потрапляючи в приватні руки, вилучається з суспільного використання й стає джерелом збагачення окремих осіб (власників землі), а не суспільства в цілому. По-третє, дифере-

нціальна рента II через механізм переукладання орендних договорів максимально вилучається в тих, хто її створив, на користь земельних власників, що веде до втрати стимулів у користувачів землею робити додаткові капіталовкладення, пов'язані з підвищенням родючості землі й ефективністю сільськогосподарського виробництва в цілому.

В сучасній Україні користування землею є платним. Власники землі та землекористувачі щорічно вносять плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати. В земельному податку й орендній платі міститься частина рентного доходу. Якщо його одер­жує власник землі, то рентний доход перетворюється в ренту. Проте рентні відносини, які склалися тепер в Україні, мають перехідний характер. До цього часу абсолютно не вирішене питання про власність на землю. Тому економічні відносини, які виникають в аграрному секторі, є тимчасовими, нестійкими й чекають свого законодавчого врегулювання. Невизначеність у відносинах власності впливає й на ефективність сільськогосподарського виробництва, підриваючи його матеріальну основу, а саме: економічний інтерес.

З рентними відносинами пов'язана й така категорія ри­нкової економіки, як ціна землі. В суспільстві, де панує приватна власність на землю, остання стає об'єктом купів-лі-продажу. Земля купується як для виробництва сільськогосподарсь­ких продуктів, так і для видобутку корисних копалин, для забудови, спорудження транспортних магістралей, аеропортів, спортивних споруд і т.д.

Як же визначається ціна землі? Адже вона не має вартості, як інші товари, бо не є результатом людської праці. Слід мати на увазі, що в умовах ринкової економіки виникає особливий вид товарів, ціни на які спираються не на вартість, а на доход, який приносить власни­ку їх використання. Такі ціни називаються ірраціональними. Так, процент є ірраціональною ціною позичкового капіталу. До таких цін відноситься й ціна землі. Як вона розраховується?

Ціна землі - це сума грошей, яка, якщо її покласти в банк, при­несе своєму власнику доход у вигляді процента, не меншого від тієї земельної ренти, яку приносить дана земельна ділянка. Отже, ціна землі - це капіталізована земельна рента. Вона прямо пропорційна розміру ренти й обернено пропорційна банківському проценту. Розраховується ціна землі за такою формулою:

де: Цз - ціна землі; К. - рента; 8 - норма позичкового процента.

Приклад. Сума ренти (К) дорівнює 15 тис.грн.; позичковий процент (8) - 5%. Розрахувати ціну землі. Згідно з формулою вона буде:

З розвитком суспільства ціна землі має тенденцію до зростан­ня. Факторами, що живлять цю тенденцію, є:

а) зростання пропозиції позичкових капіталів;

б) зростання земельної ренти;

в) зростання попиту на ділянки для забудівлі;

г) зростання попиту на ділянки в районах, де знайдені корисні копалини і т.д.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Розкрийте зміст аграрних відносин і покажіть їх місце в економічній системі.

2. Що таке агропромислова інтеграція й агропромисловий ком­плекс? Склад АПК.

3. У чому полягають особливості сільськогосподарського вироб­ництва?

4. У чому полягає проблема власності на землю й як вона ви­рішується в Україні?

5. Чи можуть фермери нагодувати країну?

6. Як ви розумієте специфіку обороту капіталу в аграрній сфе-рі?

7. У чому полягають особливості підприємництва в аграрному секторі і в яких формах воно виступає в Україні?

8. Що таке земельна рента?

9. Що таке оренда й орендна плата?

10. Диференціальна земельна рента та причини її виникнення.

11. Види та форми диференціальної ренти.

12. Абсолютна рента та причина її виникнення.

13. Монопольна рента та причина її виникнення.

14. Що таке ціна землі і чим вона відрізняється від цін на зви­чайні товари?

15. Прокоментуйте фактори, що впливають на зростання цін на землю.

ЗАДАЧІ

 

1. Підприємець узяв в оренду ділянку землі. Згідно з договором він щорічно повинен сплачувати землевласнику орендну плату в сумі 1000грн. Річні його затрати на виробництво продукції склали 8000грн., а виручка за її реалізацію - 10000грн. Середній прибуток на вкладений капітал в інших галузях був на рівні 20%. Необхідно вирахувати норму прибутку, отриманого підприємцем, і відповісти на запитання: чи вигідно йому вкладати свій капітал в оренду землі?

2. Користуючись даними таблиці, вирахувати:

а) суспільну ціну виробництва одного центнера зерна;

б) суспільну ціну виробництва всього зерна;

в) земельну ренту;

г) вказати вид цієї ренти й назвати умову ЇЇ утворення.

Сорт	Витра-	Се-	Зер-	Індиві-	Інди-	Суспі-	Суспі-	Рента
землі	ти ви-	ред-	но	ду-	відуа-	льна	льна	в .
	роб-	ня	вц.	альна	льна	ціна	ціна	грн.
	ництва	норма		ціна	ціна	виро-	вироб-
	в грн.	при-		вироби	виро-	бниц-	ницт-
		бутку		ицтва	бниц-	тва	ва
		в грн.		всього	тва 1	всього	1 Ц-
				зерна	ц-	зерна
				грн.-	грн.
1	100	20	10	120	12
2	100	20	15	120	8
3	100	20	20	120	6

3. Фермер орендує ділянку землі, на якій вирощує лимони. За­трати капіталу на те, щоб виростити 1 т лимонів, складають 1500грн. Ринкова ціна однієї тонни - 3500грн. Орендна плата визначена у 1700грн. Вирахувати норму прибутку фермера й відповісти на запитання: а)чому в даному випадку така висока орендна плата; б)який вид земельної ренти лежить в її основі; в)що є причиною цієї земельної ренти.

4. Розрахувати ціну ділянки землі при умові, що вона приносить щорічну ренту в 25 тис.грн., а банківський процент складає 8%.

5. Як буде змінюватись ціна землі, якщо: а)величина ренти з 15 тис.грн. зросте до 20 тис.грн. при банківському проценті, що дорівнює 5%; б)величина банківського процента впаде з 5% до 3% при величині ренти 15 тис.грн.?

6. Яку ренту приносила ділянка землі, продана за 55 тис.грн., якщо банківський процент на той час складав 12%?

---

Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 46; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!