Класифікація розладів пам’яті.
Класифікація патопсихологічних синдромів. Основні складові патопсихологічних синдромів
Складові патопсихологічного синдрому:
n особливості аффективного реагування, мотивації, системи ставлення хворого (мотиваційний компонент діяльності);
n характеристика дій хворого під час вирішення пізнавального завдання (цілеспрямованість, самоконтроль, критичність);
n тип операційної оснащеності (зниження, викривлення рівня узагальнення, зміна вибірковості пізнавальної активності);
n характеристика динамічного процесуального аспекту діяльності.
Патопсихологічні регістр-синдроми (І.А. Кудрявцев):
шизофренічний;аффективно-ендогенний;олігофренічний;
екзогенно-органічний;ендогенно-органічний;особистісно-аномальний;
Психогенно-психотичний;психогенно-невротичний
Шизофренічний симптомокомплекс складається з таких особистісно-мотиваційних розладів, як зміна структури і ієрархії мотивів, розлади мислительної діяльності, що порущує цілеспрямованість мислення і смислоутворення (резонерство, зіскакування, різноплановість, патологічний полісемантизм) при збереженні операційної сторони, емоційні розлади (спрощення, дисоціація емоційних проявів, знакова парадоксальність), зміна самооцінки і самосвідомості (аутизм, сенситивність, відчуження і підвищена рефлексія).
В психопатичний (особистісно-аномальний) симптомокомплекс входять емоційно-вольові розлади, порушення структури і ієрархії мотивів, неадекватність самооцінки і рівня домагань, порушення мислення в вигляді “відносного аффективного слабоумства”, порушення прогнозування і опори на минулий досвід.
|
|
|
Органічний (екзо- і ендогенний) симптомоконмплекс характеризується такими ознаками, як: загальне зниження інтелекту, розпад знань і відомостей минулого, розлади пам’яті, що зачіпають довготривалу і оперативну пам’ять, порушення уваги і розумової працездатності, порушення операційної сторони і цілеспрямованості мислення. Зміна емоційної сфери з аффективною лабільністю, порушення критичних здібностей і самоконтролю.
В олігофренічний симптомокомплекс входять такі прояви, як: нездатність до навчання і формування понять, дефіцит інтелекту, дефіцит загальних відомостей і знань, примітивність і конкретність мислення, нездатність до абстрагування, підвищена навіюваність, емоційні розлади.
Можливість соматичних психосоматичних взаємовпливів встановлена давно. Відомо, що життєрадісні люди, оптимісти, гумористично оцінюючи життєві ситуації менш хворіють і довше живуть. Відомо, що рани у воїнів загоюються швидше, якщо їх надихають великі ідеї, які супроводжуються підняттям настрою. Психосоматичні взаємовпливи, як психосоматичні хвороби, являють собою об'єктивну реальність. Серед складових хвороби синдромальних картин постійно співіснують ознаки соматичного неблагополуччя і симптоми зміни психіки.
|
|
|
Люба хвороба, навіть якщо вона не супроводжується руйнівними змінами мозкової діяльності, обов'язково змінює психіку хворого внаслідок появи нових, відсутніх до хвороби форм реагування хворого на хворобу. В цих випадках мова піде про вплив страхів, неспокою, хвилювання хворого за наслідок хвороби (своєрідних аутопсихогеній) на його особистість. Таке хвилювання має, як правило, складний характер і включає хвилювання суто індивідуальні (чим загрожує мені ця хвороба?), які завжди тісно взаємопов'язані з хвилюваннями, які мають суспільний (соціальний) характер, в зв'язку з відношеннями до даної хвороби, які склалися в суспільстві, з особливостями її соціального звучання. Останній варіант опасань найбільш яскраво виявляється при заразних, соціально небезпечних хворобах (чума, холера, сифіліс).
Порушення, які відбуваються в результаті розвитку соматичної хвороби, встановленого в організмі гомеостазу діяльності систем і органів супроводжується змінами характеру нервової імпульсації, яка надходить від таких систем (органів) в головний мозок, зміною вісцерально церебральної (соматопсихічної) рівноваги. В результаті змінюється фізіологічні параметри вищої нервової діяльності, що і складає фізіологічний механізм відхилень в психічній діяльності. Зворотній зв'язок вносить нові якості, видозмінюючи соматопсихічну рівновагу в цілому і специфіку психіки хворого.
|
|
|
Класифікація розладів пам’яті.
Пам'ять - це форма психічного відображення дійсності що заключається в запам'ятовуванні, утримуванні, відтворенні інформації. Вона тісно пов'язана з процесом уваги і лежить в основі здібностей людини, дозволяючи відтворювати життєвий досвід, відбирати з нього важливі для подальшого життя параметри і на основі них планувати свої дії прогнозувати результативність. Окрім того, патопсихологічні мнестичні порушення лежать в основі багатьох психічних захворювань - від органічних до психогенних,
У людини виділяють довільну і мимовільну; опосередковану і логічну; зорову, слухову, нюхову, рухову, смакову і дотикову. довготривалу і оперативну пам'ять.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 541; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!