Права власності і законодавство
Система прав власності і правове законодавство
У 1960 -х вийшла земельна реформа на Гавайях, яка дозволила розподіл великих земельних паїв з виплатою компенсацій власникам вартості розподіленої землі.
Неймовірна несправедливість щодо володіння власністю у всякому випадку – це маніфест несправедливості рабства,позбавлення власності і широке спустошення народів аборигенів, історична аномалія зосередження власності земель на Гавайях, яка і стала заявою про розподіл землі, про зміну існуючих прав і стала вимушеною. Звільнення рабів не призвело до озброєного повстання, сумнівною могла бути і значна компенсація.
Крім особливостей природних умов, звільнення рабів не могло створити проблем з майбутніми інвестиціями у власність і майбутніх очікувань американської системи законів. Це очевидно стало особливим випадком. Тому такі відносини ми маємо з корінними американцями. Початкове виселення народів аборигенів відрізнялося від інших Європейських колоній приділяючи увагу формам легітимності, хоча заяви про виплати компенсацій від уряду отримали більше симпатій, ніж будь-де в цілому. Як помітив Алексіс Токівіль в середини дев’ятнадцятого століття: «Поведінка американців з Сполучених Штатів що до Індіанців характеризується
однією прикладкою до формальностей законодавства… Це не можливо зруйнувати людей з повагою до законів людяності». Зараз не існує втручання з боку діючого законодавства США щодо захисту прав власності місцевих народів взагалі. Врешті-решт досвід Гавайїв є відносно милосердним, а зразок земельної реформи пов'язаний з законом, і звертається до історичних проблем.
|
|
|
Заяви про компенсацію історичних образ - незвичайні та виходять за рамки законодавства. Крім заяв про радикальні реформи західна система законодавства створює бар’єри для прямого розподілу власності, крім добровільного обміну. Комерційні закони захищають
купівлю власності від різноманітних позовів з боку третьої сторони, якщо вони придбали власність за хорошою вартістю. Це захищає власника від ризику ринкових зміщень. У разі серйозних історичних образ потрібний інший підхід до вирішення питання, і повна компенсація вартості власності не можлива, хоча і були порушені права власника. В таких випадках, на зразок Гавайїв, забезпечують впорядковану передачу власності та компенсацію, яка може задовольнити очікування.
Права власності і законодавство
Якщо земельна реформа в Зімбабве здається передбачає загальний відступ від законодавства, негативний вплив не є спробою реформувати земельну власність і не є провалом забезпечити компенсацію, яка повністю задовольняє теперішніх власників. Власники могли і не передбачати відповідної форми заходів земельної реформи, і звичайно могли очікувати деякої компенсації, але вони очікували деяких реформаторських заходів. Заниження встановлених законом цінності могло б перейти в інший аспект історії Зімбабве.
|
|
|
Легальні зміни і дискредитація влади
Процес, через який законодавча земельна реформа Зімбабве була змінена появляється з залишками легітимних реквізитів правового законодавства. Процес не просто мав недолік тому що повністю провалився у слідуванні законодавству Зімбабве. Процес у Зімбабве дав тріщину, тому що кроки до затвердження закону, такі як використання першочергової влади, дарували занадто багато влади для не великої кількості людей. Це протест не до формальної юридичної сили кроків зроблених Мугабе, а до відсутності зовнішнього авторитету, щоб зробити владу Мугабе правовою.
Протест є руйнівним щодо цінностей правового законодавства, але його не легко визначити. Це протест відповідно межі свободи, наданої одній людині. Занадто багато свободи для однієї людини створює управління людьми, перечить правовому законодавству.
|
|
|
Різноманітність у судженні про рамки свободи, яка може бути офіційною, приводить до дебатів про значення правового законодавства і про відповідність певних правлячих режимів відповідно до свободи.
Навіть найбільш правові орієнтовані режими можуть мати зразок свободи, яка завжди буди мати перешкоди у захисту прав власності. США, наприклад, враховує використання офіційного вибору, щоб замовити руйнування власності без виплати компенсацій, коли це необхідно для безпеки громадян через невідкладні обставини. Офіційно може бути зруйнована власність, щоб не дати вогню рухатись далі, або вбити тварин, щоб зупинити хворобу без компенсації власнику. Чий вклад жертвується заради блага людей, наприклад, Кітон. Адміністративні агентства можуть прийняти рішення на права, які драматично зменшують цінність прав, або які позбавляють прав власників без компенсацій потерпілій стороні.
Власники і інвестори поскаржились, що влада вимагає грошових виплат готівкою за нові школи, дорого, водо і каналізаційні покрашення. У кожному випадку, твердження власника про покращення використання їхньої власності, обтяжує їх володінням власністю.
Нерухомість особливо вразлива до таких несанкціонованих поборів. Власність не можливо пересунути з місця на місце. Вона нерухома в цьому полягає питання, бо вартість покращення нерухомості відрізняються. Це, начебто, відображення у дзеркалі, що складає проблему, яка виправдовує вжиті штатом заходи. Різні заходи обмежують офіційні свободи, але майже кожен режим з власністю, яка належить одній управляючій владі, буде хоча б одна свобода вибору.
|
|
|
Насправді свобода вибору може бути необхідною у підтримці правового законодавства. Економічний аналіз прав закону вважає, що існує оптимальна ступінь точності, яка є постійною до соціального добробуту. Це на означає, що точність можливо досягнути виплатою. Занадто точності також розвиває складні правила. Деяка ступінь неточності у правовій доповненні стане збільшенням добробуту.
Той же висновок буде правдивим і до правового законодавства. Реквізит правового законодавства – це передбачення доповнення законів основаних на самих же законах. Зусилля уникання усіх свобод сумнівні і призвело б до дуже складних сукупностей юридичних форм, які зробили б доповнення непередбачуваними. Ціль правових намірів полягає не в усуненні свобод, але у пошуку ступеня свободи, який є стабільним, передбачуваним і обмеженим.
Права власності і законодавство
Оцінюючи досвід в Зімбабве, якби там не було, нюанси обговорення не повинні нас зупиняти. Свободи дарована Мугабе президентською владою, закон був обмеженим за яким він міг видавати закони і самою природою законодавства, яку він міг встановлювати. А Мугабу використовував свободу не для впливу на програму земельної реформи, замість того він віддавав перевагу, за або проти впливових і не впливових груп. Вживання таких свобод виставляло Мугаье за рамки закону.
Змінюючи кадри
Інші випадки, які ставлять діяльність Зімбабве під питання – зміна суддів, які кажуть,що закон порушує правове законодавство, навіть будь-яка зміна закону є незаконною.
Має бути щось спільним, базовим для угоди між тими, хто схильний до відносно розширених модулів юридичної інтерпретації і для тих, хто схильний до обмежених модулів. І що насправді енергійно обговорюється так це – наскільки закони обмежують і скільки свободи суддів задовольняє. Також ставиться під питання наскільки суддя переймається справою.
У США ці обговорення очевидні серед громадськості. Це відбувається не тільки через те, зо багато страв надходить до судів, а також через те, що суди маю більше влади в Америці, ніж у інших народів. Підкомісія Сенату США провела декілька слухань з нахилом на те, що ідеологія діє і повинна мати значення у роботі суддів і при вибори суддів. Фокусом цих слухань стали дебати щодо суддів у верховні апеляційні суди. Посадовці у виконавці в виконавчій гільці влади турбуються, хто є ти судді і також хто буде членами опозиційної партії.
Поверхнево ця спроба виглядає я пряме протиріччя до вимог правового законодавства, яка є законною владою, а не інтерпретацією закону і мусить керувати. Тож які від’ємності має Зімбабве і США у цих питаннях?
Перш за все, це концентрація упорядкованої влади над законодавством під керівництвом президентської правової влади, вибір суддів у Зімбабве схоже, що підпадає під бажання однієї людини. В той час як у США президент вибирає членів федерального урядового суду, але він може це роботи якщо в нього є договір з сенатом. В Зімбабве президент обирає суддів при цьому йому потрібно тільки консультація з комісією по судам, якщо комісія не погоджується , президент повідомляє парламент, але не потребує парламентської незгоди на обрання.
Крім затвердження окремих суддів, у США Конгрес визначає кількість законних суддів для різних федеральних судів, хоча президент може інколи пропонувати зміни до кількості суддів.
У Зімбабве кількість суддів, навіть, суддів Верховного Суду призначає президент. А якщо Верховний Суддя вирішує, що потрібно більше суддів, то він може призначити додаткових суддів на термін, який він сам визначить.
Дата добавления: 2021-01-20; просмотров: 56; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!