Малі слинні залози порожнини рота
ПРОПЕДЕВТИКА ТЕРАПЕВТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ
МОДУЛЬ №1: «Будова зубів та препарування каріозних порожнин»
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ №1: «Анатомо-гістологічні та клініко-топографічні особливості будови зубів»
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5: «Слина, ротова рідина: склад, властивості, функції»
Тривалість заняття – 2 години.
Місце проведення – фантомна залу кафедри терапевтичної стоматології.
Забезпечення: методична розробка, таблиці, слайди.
Позначка практичного заняття:
Загальна: вивчити склад, властивості, функції слини та ротової рідини.
Конкретна:
1. вивчити склад слини та ротової рідини;
2. вивчити властивості слини та ротової рідини;
3. вивчити функції слини та ротової рідини;
4. навчитись аналізувати склад слини та ротової рідини;
5. навчитись аналізувати вплив функції слинних залоз та складу слини на стан твердих тканин зуба.
Завдання на формування початкового рівня знань:
1. знаті ембріогенез органів ротової порожнини.
2. знаті топографію тканин та утворень зуба.
3. знаті гістологічну будову та фізіологічні особливості твердих і м'яких тканин зуба та навколозубних тканин.
Література до вхідного (початкового) рівня знань:
1. Лекції, що читаються на кафедрах терапевтичної стоматології, нормальної анатомії, фізіології, гістології, біохімії.
2. Терапевтична стоматологія: Підручник для студентів стоматологічних факультетів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації у двох томах / За ред. професора А.К. Ніколішина. - Т.І. – Полтава: «Дивосвіт», 2005. - 392 с.
|
|
|
3. Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., Політун А.М., Сідельникова Л.Ф.,Несін О.Ф. Терапевтична стоматологія. Фантомний курс. - К.: Здоров'я, 2001. - Т. 1. - 392 с.
4. Быков В.Л. Гистология и эмбриология органов полости рта человека: Учебное пособие. - Спб: «Специальная литература», 1998. - 248 с.
Завдання для контролю вхідного (початкового) рівня знань:
| Завдання | Рівень | Еталони відповідей |
| Яке значення рН слини є критичним, при якому зберігається функція буферної системи слини? | І | а) 3,5-4,5 б) 6,5-7,0 в) 5,5-6,5 + г) 4,5-5,5 д) 7,0-7,5 |
| Чи є у слині компоненти гематогенного походження? | I | + а) так б) ні |
Питання, що підлягають вивченню на практичному занятті:
1. Склад слини та ротової рідини.
2. Властивості слини та ротової рідини.
3. Функції слини та ротової рідини.
4. Вплив складу слини та ротової рідини на стан твердих тканин зуба.
Література:
Основна:
1. Лекції завідувача кафедри терапевтичної стоматологiї буд.м.н., професора Кулигiно( В.М.
2. Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., Політун А.М., Сідельникова Л.Ф.,Несін О.Ф. Терапевтична стоматологія. Фантомний курс. - К.: Здоров'я, 2001. - Т. 1. - 392 с.
|
|
|
3. Терапевтична стоматологія: Підручник для студентів стоматологічних факультетів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації у двох томах / За ред. професора А.К. Ніколішина. - Т.І. – Полтава: «Дивосвіт», 2005. - 392 с.
Додаткова:
1. Боровский Е.В. и соавт. Терапевтическая стоматология. - М. “Медицина”, 1998.- с. 14-45.
2. Пульпит: учебно-методическое пособие. - Винница, 1997. - с. 5-7, 14-16.
Органiзацiйна структура заняття:
| Організаційна частина | 2 хв. |
| Контроль вихідного рівня знань | 5 хв. |
| Теоретичне опитування та обговорення питань по темі практичного заняття | 15 хв. |
| Демонстрація наочного матеріалу за темою | 10 хв. |
| Самостійна робота по засвоєнню тими | 35 хв. |
| Контроль кінцевого рівня знань студента та оцінювання успішності | 20 хв. |
| Завдання для самостійної роботи | 3 хв. |
Конвертація в бали традиційних оцінок:
| «5» | «4» | «3» | «2» |
| 6 | 4 | 3 | 0 |
Графологічна структура теми:
Функції слини та її окремих компонентів
| Функції | Компоненти слини, що приймають участь у виконанні даної функції |
| ополіскування | уся рідина слини та ротової рідини |
| нейтралізація кислот | бікарбонати, фосфати, білки |
| ремінералізація | фториди, фосфати, кальцій |
| участь в створенні захисної оболонки на поверхні зубів | глікопротеїн, муцин |
| антибактеріальний вплив | антитіла, лізоцим, лактоферин, лактопероксидаза |
| участь в процесах травлення | амілази, протеази |
Графологічна структура теми:
|
|
|
Найважливіші ендокринні фактори, що виробляються слинними залозами людини
| Назва фактору | Фізіологічні ефекти |
| калікреїн | розширення судин, зниження артеріального тиску, підвищення проникності капілярів, скорочення гладкої м'язової тканини внутрішніх органів |
| ренін | звуження судин, підвищення артеріального тиску, посилення секреції альдостерону |
| фактор росту нервів | забезпечення і підтримка диференціювання периферійних симпатичних та спинномозкових сенсорних нейронів, стимуляція росту нейронів |
| епідермальний фактор росту | стимуляція проліферації і зроговіння епітелію, гальмування шлункової секреції |
| паротин | зниження рівня кальцію в крові, посилення звапнення кісткової тканини і дентину, активація гемопоезу, лейкоцитоз, стимуляція макрофагальної системи |
Графологічна структура теми:
|
|
|
Малі слинні залози порожнини рота
| Назва | Характер слини | Число |
| Мілкі під’язикові (Рівінуса) | Змішана (переважно слизова) | 8-20 |
| Губні | Змішана (переважно слизова) | варіабельно |
| Щічні | Змішана (переважно слизова) | варіабельно |
| Передні язикові (Нуна-Бландена) | Змішана | 2 |
| Жолобуватих сосочків (Ебнера) | Серозна | 25-40 |
| Кореня язика | Слизова | варіабельно |
| Задньої половини твердого піднебіння | Слизова | 250 |
| М’якого піднебіння та язичка | Слизова | 100-125 |
Короткий зміст теми:
Слинні залози
Розрізняють великі і малі слинні залози. Три пари великих слинних залоз (привушні, піднижньощелепні, під'язикові) і малі (губні, щічні, язикові) – є травними залозами.
Привушна слинна залоза (glandula parotis) – найбільша із трьох. Через слинну залозу проходять зовнішня сонна артерія та відхідні скроневі артерії. Лицевий нерв формує в залозі сплетення. Вивідна протока залози відкривається в присінок рота на рівні верхнього другого моляра. Слинна залоза має часточкову будову і є складною альвеолярною залозою.
Серозний секрет, що виділяється у порожнину рота, має складний склад. Кількість секрету варіабельна й залежить від стану організму, їжі, характеру подразнення рецепторів рота. Клітини привушної слинної залози, здійснюючи видільну функцію, виводять із організму лікарські речовини, токсини тощо.
Привушна слинна залоза є залозою внутрішньої секреції (паротин впливає на мінеральний і білковий обмін). Встановлений гістофункціональний зв'язок привушної залози зі статевими, паращитоподібними, щитоподібними залозами, гіпофізом, наднирковою залозою тощо.
Піднижньощелепні слинні залози (glandula submandibularis) виділяють серозно-слизовий секрет. Вивідна протока відкривається па під'язичному сосочку. Кровопостачання здійснюється за рахунок підборідної і язичної артерій. Піднижньощелепні слинні залози іннервують ся гілочками підщелепного нервового вузла.
Під'язикові слинні залози (glandula sublingualis) є змішаними і виділяють серозно-слизовий секрет. Вивідна протока відкривається на під'язичному сосочку.
Дрібні слинні залози розташовуються по всій слизовій оболонці. Піднебінних залоз більше в задньому відділі, їх число їх збільшується в напрямку до м'якого піднебіння. На корені язика у жолобуватих сосочках розташовуються серозні залози, в інших місцях — слизові.
Слиновиділення — складний процес. Дрібні слинні залози виділяють секрет постійно, зволожуючи слизову оболонку. Слиновиділення великих слинних залоз має рефлекторну природу, залежить від умовних харчових подразників (вид, запах) і підсилюється під впливом на рецептори слизової оболонки харчових факторів.
Регуляція слиновиділення здійснюється нервовими центрами, розташованими в головному мозку. Можливість змінювати характер слиновиділення має велике значення в клініці при лікуванні хворих.
Слина і ротова рідина
Слина – секрет слинних залоз, що виділяється в порожнину рота. Слід розрізняти слину, одержану з вивідних проток, і змішану слину, або ротову рідину. Змішана слина (ротова рідина), крім секрету слинних залоз, містить злущені клітини епітелію, мікроорганізми та продукти їх життєдіяльності, нейтрофільні лейкоцити, іноді лімфоцити, що мігрують у порожнину рота через епітелій ясеневих сосочків, залишки їжі або пилові частки. Змішана слина — це мутна тягуча рідина без запаху, що злегка опалесцирує.
За добу в дорослої людини слинними залозами виділяється близько 1500 мол слини. Однак швидкість секреції нерівномірна й залежить від ряду факторів: віку (після 55-60 років слиновиділення вповільнюється), нервових порушень, харчового подразника. Під час сну слини виділяється дуже мало (0,05 мл/хв), при бодрствуванні – до 0,5 мл/хв, а при стимуляції – до 2,0-2,3 мл/хв. Швидкість слиновиділення пов'язана з ураженням зубів карієсом: чим більше виділяється слини, тем менше зуби ушкоджуються карієсом.
Відносна густина слини 1,002-1,017.
Слина і ротова рідина мають певну в'язкість – внутрішнє тертя, або опором течії. В'язкість – величина мінлива, і в міру зберігання слини вона поступово знижується. В'язкість, виміряна за методом Оствальда відразу після одержання слини із протоки, становить 1,2-2,4 од. Встановлено, що в осіб з підвищеною в'язкістю слини, зуби інтенсивно уражуються карієсом.
Слина має буферну ємність – здатність нейтралізувати кислоти й луги і визначається бікарбонатною, фосфатною та білковою системами.
Бікарбонатний буфер відіграє важливу роль у розвитку карієсу. Бікарбонат утворюється з Gl. parotis і G1. submandibulans. При збільшенні секреції слини підвищується вміст бікарбонату в слині, а також рівень рН. Це впливає на рівень рН бляшки, якщо стимулятори слини (наприклад, їжа) не містять надмірної кількості цукру, тому що бікарбонат дифундує в бляшку і нейтралізує органічні кислоти. Таким чином, продовжується період ремінералізації вже демінералізованих ділянок зуба. Буферна ємність слини змінюється під впливом ряду факторів. Так, застосування протягом тривалого часу вуглеводневої дієти знижує буферну ємність слини, а дотримання високобілкової дієти – підвищує її. Стимульована слина (зібрана під час їжі) має більш високу буферну ємність, ніж слина, виділена в проміжку між прийманнями їжі. За численними літературними даними, ураженість зубів карієсом менша у осіб з високою буферною ємністю слини.
Концентрація водневих іонів (рН) слини визначається наявністю кислот у ротовій рідині. Це питання має велику історію, тому що вивчення водневих іонів у слині розпочато більш 100 років тому.
Вважалось, що ураження зубів карієсом пов'язане зі значним збільшенням числа водневих іонів у слині (Міллер, 1884). Дослідження рН ротової рідини, проведені у осіб з різною інтенсивністю каріозного процесу, не встановили між ними прямої залежності. Відзначене деяке підвищення рН ротової рідини у вагітних жінок і в осіб, що проходили променеву терапію.
У нормі рН слини коливається в межах 6,5-6,9 і для кожного індивідуума цей показник постійний. Встановлені незначні коливання рН протягом дня і ночі (зниження в нічний час), зниження його після приймання їжі. Особливо слід вказати на зниження рН після приймання вуглеводів, яке тримається близько 30 хв. і довше.
Склад і властивості слини.
Слина складається з води (99,42%), органічних і неорганічних речовин (0,58%).
З неорганічних речовин переважають фосфат кальцію, фосфат натрію, гідрокарбонат кальцію, хлорид натрію, сліди сульфатів, вільні гази, леткі речовини і мікроелементи. Слина містить значну кількість кальцію й фосфату. Вона є природнім ремінералізуючим розчином, тобто слина може під час фази ремінералізації ( між прийманнями їжі) відновлювати іони кальцію і фосфору, втрачені з поверхні зуба в момент демінералізації.
Вміст кальцію в слині (1,2 ммоль/л) нижчий, чим у сироватці крові. Характерно, що більша частина кальцію перебуває в іонізованому стані, а інша — у з'єднанні з фосфатами або пов'язана з білками. Заслуговує на особливу увагу той факт, що інтенсивність розчинності гідроксиапатиту в ротовій рідині значно збільшується при зниженні її рН. За даними В. К. Леонтьева, при рН ротової рідини 6,8 вона перенасичена кальцієм, а при рН 6,0 ротова рідина стає кальцій-дефіцитною. Ці дані вказують, що навіть незначні коливання рН, що самі по собі нездатні викликати демінералізацію, можуть активно впливати на підтримку динамічної рівноваги емалі зуба.
Фосфор у слині (3,2 ммоль/л) міститься у в 2 рази більшій кількості, чим у сироватці крові. У стимульованій слині фосфору більше.
Поряд з іншими елементами, в ротовій рідині виявляється фтор. Більшість авторів вважає, що його кількість приблизно постійна. Однак є висловлення, що у осіб із множинним ураженням зубів карієсом фтору в ротовій рідині значно менше.
Через слинні залози виводяться також важкі метали, якщо вони потрапляють в організм людини у великих кількостях.
Органічними компонентами ротової рідини є протеїни, вуглеводи, вільні амінокислоти, ферменти, вітаміни С, Р та групи В тощо. Органічні речовини можуть надходити до слини із сироватки крові (амінокислоти, сечовина), виділяються слинними залозами (муцин, амілаза, глікопротеїни, імуноглобуліни класу А и ін.) і мікроорганізмами. У ротовій рідині виявлено більше 50 ферментів, що представлені 5-ма основними групами (карбоангідрази, естерази, протеази, ферменти переносу, змішана група). Ферменти змішаної слини можуть секретизуватись паренхімою слинних залоз, виділятися з лейкоцитів і утворюватися в процесі діяльності бактерій. Основними з них є α-амілаза (у порожнині рота частково гідролізує вуглеводи, перетворюючи їх у декстрани або мальтозу), фосфатази (кисла і лужна беруть участь у фосфорно-кальцієвому обміні, відщеплюючи неорганічний фосфат від сполук фосфорної кислоти і тим самим обумовлюючи мінералізацію кісток та зубів), гіалуронідаза та калікреїн (змінюють рівень проникності тканин), лізоцим, ліпази, РНКаза, ДНКаза тощо.
Лізоцим розчиняє стінки бактеріальних клітин і бактерій, лактоферин — зв'язує залізо, знижуючи ріст мікроорганізмів, яким для своєї життєдіяльності необхідне залізо (наприклад, Candida albicans).
Лактопероксидаза утворюється із клітинних елементів порожнини рота (наприклад, гранулоцитів). Тіоцианат потрапляє із крові по слинних залозах у порожнину рота, NO- продукується деякими мікроорганізмами (наприклад, Str. mutans). З тіоцианату (SCN) у присутності лактопероксидази і NO утворюється вода і гіпотіоцианат (OSCN), що володіє антибактеріальними властивостями.
Протеїни слини – макромолекулярні катіонні й аніонні глікопротеїни, глікопротеїни, що містять фосфop, імуноглобулін А та статерин.
Макромолекулярні глікопротеїни впливають, головним чином, на в'язкість слини. Вони містять антигени груп крові.
Катіонні та фосфоровмісні протеїни беруть участь в утворенні протеїнової плівки на поверхні емалі. Аніонні глікопротеїни є захистом проти вірусів. Статерин протидіє втраті кальцій-фосфатів зі слини.
Ферменти і фактори гемостазу, що присутні в слині (плазмін, активатори плазміногену, фібриназа, інгібітори фібринолізу і фактори, що мають тромбопластичну активність), відіграють роль в утворенні фібрину та регенерації епітелію.
Склад слини змінюється при загальних захворюваннях і нерідко може мати діагностичне значення. Зміна складу слини, як при системних захворюваннях, так і при старінні організму, приводить до відкладання зубного каменю, який викликає або підтримує розвиток хвороб пародонта.
Функції слини
Функції слини різноманітні й важливі для життєдіяльності організму. Відомо, що при настанні гіпосалівації й особливо ксеростомії (відсутність слини) швидко розвиваються захворювання слизової оболонки рота, а через 3-6 міс. настає множинне ураження зубів карієсом. Поряд із цим виникають утруднення при пережовуванні й ковтанні їжі.
Із численних функцій слини особливо слід виділити її захисну функцію. Зволоження й покриття шаром слизу (муцину) слизової оболонки охороняє її від висихання, утворення тріщин і впливу механічних подразників. Крім того, захисна функція здійснюється очищенням (змиванням) поверхні зуба і слизової оболонки від мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності, залишків їжі.
Одним із проявів захисної функції слини є міграція лейкоцитів у порожнину рота. При сформованому постійному прикусі кількість таких лейкоцитів становить 90-150, а 75-85% з них життєздатні, зберігають рухливість і функцію фагоцитозу протягом 2,5 год.
Серед факторів місцевого імунітету провідну роль відводять секреторним імуноглобулінам. До одного з факторів, що забезпечують гуморальний механізм антимікробного захисту, належить вироблення секреторного імуноглобуліну А. Слинні залози виділяють нуклеази, малі концентрації яких пригнічують активність вірусів. Особливу групу протеаз слини становлять калікреїни, що впливають на стан мікроциркуляторного русла і які забезпечують збалансований кровоток у капілярах. Бактерицидні властивості слини обумовлені наявністю в ній ряду ферментів (лізоцим, ліпаза, РНКаза, ДНКаза тощо). Лізоцим бере участь у захисних реакціях організму й у процесах регенерації епітелію при ушкодженнях слизової оболонки рота. Наявність у ротовій рідині кальцію (1,2 ммоль/л) і фосфатази (3,2 ммоль/л) забезпечує підтримку сталості складу емалі зуба.
У здійсненні захисної функції слини важливу роль відіграє її плазмозгортаюча та фібринолітична здатність. У слині містяться тромбопластин, антигепаринова субстанція, протромбін, активатори та інгібітори фібринолізу. Ці речовини, що мають гемокоагуляційну і фібринолітичну активність, відіграють важливу роль у забезпеченні місцевого гомеостазу, поліпшенні процесу регенерації ушкоджених тканин. Буферна ємність слини, що нейтралізує кислоти і луги, що надходять у порожнину рота, також є проявом захисного механізму.
Ротова рідина також відіграє важливу роль у підтриманні сталості складу (гомеостазу) емалі зуба.
Травна функція слини обумовлена наявністю в ній α-амілази, мальтази, завдяки чому ферментація вуглеводів починається в порожнині рота при пережовуванні їжі. Слина сприяє формуванню харчової грудки і її проковтуванню. Розчинені в слині харчові продукти діють на смакові аналізатори, що впливає на функцію шлунково-кишкового тракту.
Таким чином, слина є складним середовищем і здійснює ряд важливих функцій. Слина (ротова рідина) – середовище лабільне, на її кількісний і якісний склад впливає ряд факторів, і насамперед загальний стан організму. З віком знижується функція привушної слинної залози, а в її складі зменшується кількість хлору при значному збільшенні вмісту кальцію. Зміни слиновиділення настають при ряді захворювань. Так, при гепатохолециститах відзначається гіпосалівація, і хворі скаржаться на сухість, а при виразковій хворобі, глистяній інвазії, токсикозі вагітних, ящурі є надлишкове слиновиділення. При цукровому діабеті кількість глюкози в ротовій рідині збільшується. Характер слиновиділення нерідко визначається консистенцією, ступенем подрібненості, хімічним складом їжі.
Значний вплив на склад і властивості ротової рідини виявляє гігієнічний стан порожнини рота. Погіршення догляду за порожниною рота приводить до збільшення нальоту на зубах, підвищенню активності ряду ферментів (фосфатази, аспарагінова трансаміназа), збільшенню осаду слини, швидкому розмноженню мікрофлори, що створює умови, особливо при частому прийманні вуглеводів, для продукування органічних кислот і зміни концентрації водневих іонів.
На закінчення необхідно відзначити, що на якісний склад ротової рідини можуть вплинути металеві протези. Доведено, що компоненти металевих сплавів, розчиняючись у ротовій рідині, можуть змінювати концентрацію мікроелементів.
Студент повинен знати:
1. склад слини та ротової рідини;
2. властивості слини та ротової рідини;
3. функції слини та ротової рідини;
4. вплив складу слини та ротової рідини на стан твердих тканин зуба.
Студент повинен вміти:
1. аналізувати склад слини та ротової рідини;
2. аналізувати вплив функції слинних залоз та складу слини на стан твердих тканин зуба.
Завдання для самоконтролю знань-умінь (вихідний рівень).
1 рівень складності (α=І)
1. Які складові частини слини забезпечують формування захисної оболонки на поверхні зубів?
а) антитіла
б) лізоцим
в) муцин
г) амілази
д) бікарбонати
2. Що таке слинні тільця?
а) глікопротеїни слини, на яких осіли мікроорганізми
б) так ще називають імуноглобуліни
в) преципітати, що утворюються при порушенні буферної ємності слини
г) видозмінені клітини, що потрапляють в слину з вивідних проток слинних залоз
д) активні клітини слинних залоз, що продукують слину
2 рівень складності (α=ІІ)
3. Які складові частини слини здійснюють її ендокринну функцію?
а) лізоцим
б) лактоферин
в) імуноглобуліни
г) ренін
д) паротин
4. Які клітини кінцевих відділів виробляють слину?
а) сероцити
б) плазмоцити
в) гістіоцити
г) адипоцити
д) мукоцити
3 рівень складності (α=ІІІ)
Задача № 1.
Однією з основних біологічно активних сполук слини є лізоцим. Яка його біологічна роль?
Задача №2
Важливим поверхневим утворенням емалі є пелікула. Який її склад і біологічна роль?
Еталони відповідей:
1 рівень складності (α=І)
1. Правильна відповідь: в).
2. Правильна відповідь: г).
2 рівень складності (α=ІІ)
3. Правильні відповіді: г), д).
4. Правильні відповіді: а), д).
3 рівень складності (α=ІІІ)
Задача № 1
Лізоцим розщеплює оболонки мікроорганізмів, в першу чергу грампозитивних, стимулює фагоцитарну активність лейкоцитів, регенерацію біологічних тканин.
Задача №2
Пелікула – поверхневе утворення емалі. Формується внаслідок преципітації білків та глікопротеїнів (муцину) слини на поверхні кристалів гідроксиапатитів емалі. Роль її неоднозначна: з одного боку, вона виконує захисну функцію, запобігаючи руйнуванню емалі під дією кислот, з іншого – сприяє прикріпленню мікроорганізмів та формуванню їх колоній – зубної бляшки.
Завдання для самостійної роботи:
1. Реферат на тему: «Найважливіші ендокринні фактори, що виробляються слинними залозами. Їх біологічне значення»
Дата добавления: 2021-01-20; просмотров: 51; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!