Анатомо-гістологічна будова пародонту
ПРОПЕДЕВТИКА ТЕРАПЕВТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ
МОДУЛЬ №1: «Будова зубів та препарування каріозних порожнин»
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ №1: «Анатомо-гістологічні та клініко-топографічні особливості будови зубів»
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4: «Будова пульпи та періодонту. Вікові зміни в них. Поняття пародонту, його функції»
Тривалiсть заняття – 2 години.
Мiсце проведення – фантомна зала кафедри терапевтичної стоматологiї.
Забезпечення: методична розробка, таблицi, слайди, шліфи зубів, макети і муляжі зубів.
Мета практичного заняття:
Загальна: вивчити будову пульпи, періодонту, вікові зміни в них; знати поняття пародонту.
Конкретна:
1. вивчити гістологічну будову пульпи, періодонту та пародонту;
2. вивчити фізіологію пульпи і періодонту;
3. вивчити вікові зміни в пульпі і періодонті;
4. вивчити функції пульпи, періодонту, пародонту;
5. навчитись аналізувати гістологічну будову та хімічний склад пульпи і періодонту;
6. навчитись трактувати вікові зміни в пульпі і періодонті.
Завдання на формування початкового рівня знань:
1. знати топографо-анатомічну будову зубів.
2. знати основні гістологічні складові пульпи і періодонту.
3. знати ембріогенез органів ротової порожнини.
Література до вхідного (початкового) рівня знань:
1. Лекції, що читаються на кафедрах терапевтичної стоматології, нормальної анатомії, фізіології, гістології, біохімії.
|
|
|
2. Терапевтична стоматологія: Підручник для студентів стоматологічних факультетів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації у двох томах / За ред. професора А.К. Ніколішина. – Т.І. – Полтава: «Дивосвіт», 2005. – 392 с.
3. Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., Політун А.М., Сідельникова Л.Ф.,Несін О.Ф. Терапевтична стоматологія. Фантомний курс. – К.: Здоров’я, 2001. – Т. 1. - 392 с.
4. Быков В.Л. Гистология и эмбриология органов полости рта человека: Учебное пособие. – СПб: «Специальная литература», 1998. – 248 с.
Завдання для контролю вхідного (початкового) рівня знань:
| Задача | Рівень | Еталони відповідей |
| Чи є у пульпі лімфатичні судини? | І | а) так + б) ні |
| Специфічні клітини, властиві тільки пульпі: | а) адвентиційні б) фібробласти + в) одонтобласти г) плазматичні д) гістіоцити |
Питання, що підлягають вивченню на практичному занятті:
1. Визначення поняття періодонт та пародонт.
2. Анатомічна та гістологічна будова пульпи, періодонту, пародонту.
3. Кровопостачання та іннервація пульпи зуба, періодонту та пародонту.
4. Функції пульпи зуба, періодонту та пародонту.
|
|
|
5. Вікові зміни в пульпі зуба та періодонті. Дентиклі. Гіперцементоз.
6. Лімфатична система періодонта та пародонта.
Література:
Основна:
1. Лекцiї завідувача кафедри терапевтичної стоматологiї д.м.н., професора Кулигiної В.М.
2. Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., Політун А.М., Сідельникова Л.Ф.,Несін О.Ф. Терапевтична стоматологія. Фантомний курс. – К.: Здоров’я, 2001. – Т. 1. - 392 с.
3. Терапевтична стоматологія: Підручник для студентів стоматологічних факультетів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації у двох томах / За ред. професора А.К. Ніколішина. – Т.І. – Полтава: «Дивосвіт», 2005. – 392 с.
Додаткова:
1. Боровский Е.В. и соавт. Терапевтическая стоматология.–М. “Медицина”, 1998.– с. 14-45.
2. Пульпит: учебно-методическое пособие. – Винница, 1997. – с. 5-7, 14-16.
3. Балин В.Н., Иорданишвили А.К., Ковалевський A.M. Практическая периодонтология. – СПб: «Питер», 1995. – 272 с.
4. Лукиных Л.М., Лифшиц Ю.Н. Верхушечний периодонтит: учебное пособие. – Н. Новгород, 1999. – 92 с.
Органiзацiйна структура заняття:
| Органiзацiйна частина | 2 хв. |
| Контроль вихiдного рiвня знань | 5 хв. |
| Теоретичне опитування та обговорення питань по темі практичного заняття | 15 хв. |
| Демонстрацiя наочного матеріалу за темою | 10 хв. |
| Самостiйна робота по засвоєнню теми | 35 хв. |
| Контроль кінцевого рівня знань студента та оцінювання успішності | 20 хв. |
| Завдання для самостiйної роботи | 3 хв. |
Конвертація у бали традиційних оцінок:
|
|
|
| «5» | «4» | «3» | «2» |
| 6 | 4 | 3 | 0 |
Схема ООД за темою:
Анатомо-гістологічна будова пульпи
| Складові частини | Чим представлені | Критерії самоконтролю | ||
| Основна речовина | глікозаміноглікани, ліпіди, альбуміни і глобуліни крові, глікопротеїди, кислі мукополісахариди, вода | Основна речовина постійно знаходиться в стані полімеризації – деполімеризації. Всі види обміну речовин у пульпі проходять через основну речовину. | ||
| Клітини | ||||
| 1. Одонтобластич-ний (периферійний) шар | Одонтобласти | Розміщені на межі з дентином у 4-6 рядів, контактують між собою через десмосоми. Мають тіло і відростки. Один-два центральних відростки не виходять за межі пульпи. Довгий периферійний відросток (томсове волокно) входить у дентинний каналець і доходить до емалево-дентинної межі та емалі, даючи на своєму шляху багато бокових гілочок, які анастомозують між собою. Тіло клітини містить розвинену ендоплазматичну сітку, великий комплекс Гольджі. Основна функція - пластична, дентиноутворююча. | ||
| 2. Субодонто-бластичний шар (проміжний, камбіальний, шар Вейля) | Пульпоцити | Малодиференційовані клітини зірчастої форми, розташовані без чіткої орієнтації. Мають численні відростки і з'єднані між собою та одонтобластами за допомогою демосом. Є преодонтобластами або субодонтобластами, з них диференціюються одонтобласти. Ядро видовженої форми, займає значну частину клітини. | ||
| 3. Центральний (внутрішній) шар
| Фібробласти | Мають ядро овальної чи витягнутої форми, яке займає значну частину цитоплазми. У цитоплазмі є багато мітохондрій, рибосом, фібрил. Основна функція - утворення основної речовини і колагенових фібрил. | ||
| Макрофаги | Овальної або веретеноподібної форми, з компактним ядром і щільною цитоплазмою. Забезпечують оновлення пульпи, захоплення і перетравлювання загиблих клітин і чужорідних агентів. | |||
| Гістіоцити (осілі макрофаги) | Клітини неправильної форми, малодифе-ренційовані, з недостатньо розвинутою цитоплаз-матичною сіткою і комплексом Гольджі. Виконують захисну функцію. При потребі ці клітини активуються і діють як макрофагоцити, активно фагоцитуючи бактерії і чужорідні тіла. | |||
| Плазмоцити | Клітини круглястої або овальної форми. В цитоплазмі розвинутий ендоплазматичний ретикулум, який бере участь у синтезі антитіл та імуноглобулінів. Ці клітини є кінцевою стадією диференціювання В-лімфоцитів. | |||
| Нейтрофільні і базофільні гранулоцити | Клітини круглястої або овальної форми, ядро сегментовидне, в цитоплазмі є нейтрофільні і базофільні гранули. У гранулах містяться гідролітичні ферменти: ДНКаза, РНКаза, кисла фосфатаза, пероксидаза. Цитоплазма гранулоцитів має мітохондрії, вільні рибосоми, комплекс Гольджі, цитоплазматичну сітку. Клітини виконують захисну функцію. | |||
| Лімфоцити | Клітини овальної форми з великим ядром. У цитоплазмі є мітохондрії, рибосоми, комплекс Гольджі, цитоплазматична сітка, лізосоми і піноцитоядерні пухирці. У здоровій пульпі лімфоцитів небагато, переважно в периферійній частині. Їх кількість зростає при запаленні. | |||
| Адвентиційні клітини (перицити) | Розташовані поряд із судинами. Вони є мало диференційованими клітинами. При запаленні можуть трансформуватись у фібробласти або у вільні макрофаги. Зірчасті та адвентиційні клітини забезпечують регенераційну здатність пульпи. | |||
| Тучні клітини | У здоровій пульпі відсутні. З’являються при запаленні, розміщуються периваскулярно, вироб-ляють біологічно активні речовини - гепарин, гістамін, еозинофільний хемотаксичний фактор та лейкотрієн С. Дегрануляція їх супроводжується збільшенням проникності судин. | |||
| Волокнисті структури | ||||
| Колагенові волокна | Мають два типи орієнтації: дифузний та пучковий. Пучки фібрил прямують паралельно нервовим стовбурам або формують муфти кровоносних судин. Переважно розташовуються в центральному шарі. З віком їх кількість зростає. Коренева пульпа має більшу кількість волокон, ніж коронкова. | |||
| Ретикулярні волокна | Переважно розташовуються в одонтобластичному і субодонтобластичному шарах. | |||
| Еластичні волокна | У пульпі відсутні еластичні волокна, що відрізняє її як сполучну тканину від такої ж в інших ділянках тіла. | |||
Схема ООД за темою:
Анатомо-гістологічна будова пародонту
| Складові компоненти | Шари | Розташування |
| Ясна | ||
| 1. Епітелій 1.1 багатошаровий плоский незроговіваючий; 1.2 багатошаровий плоский зроговіваючий. | - базальний, шипуватий, зернистий шари та шар поверхневих клітин; - базальний, шипуватий, зернистий, роговий шари; | ясенева борозна, епітелій прикріплення вільні, прикріплені ясна |
| 2. Власне слизова оболонка 2.1 волокнисті структури; 2.2 основна (міжклітинна) речовина; 2.3 клітинні елементи | - сітчастий (щільна сполучна тканина) - сосочковий (рихла сполучна тканина) | глибокі відділи ясен безпосередньо під епітелієм, знаходяться кровоносні судини, нервові, лімфатичні судини. |
| Кісткова тканина альвеолярного відростку | ||
| 1. власне альвеолярна кістка 2. підтримуюча альвеолярна кістка 2.1 компактна; 2.2 губчаста | кісткові пластинки та система остеонів; переплетені між собою кісткові балочки. | стінка альвеоли оральна та вестибулярна поверхня кореня зуба; між шарами компактної речовини. |
| Періодонт | ||
| 1. волокна | - колагенові; - окситаланові; - еластичні; - аргірофільні | - по всій тканині періодонту; - розміщуються в складі волокон пришийкової та периапікальної ділянки; - між пучками колагенових волокон періодонтальної зв`язки та серед волокон пришийкової групи; - в ділянках періодонту, які сполучаються з кістково-мозковими просторами щелепи. |
| 2. основна речовина | - кислі глікозаміноглікани | В стінках періодонтальних судин, тучних клітинах, по ходу колагенових волокон, по всій періодонтальній щілині, в циркулярній зв`язці, в цементі і в місцях перебудови кістки. |
| - нейтральні глікозаміноглікани | По ходу пучків колагенових волокон, в лейкоцитах, в ендотелії судин, вторинному цементі. | |
| 3. клітинні елементи | - фібробласти; - тучні клітини; - плазматичні клітини; - гістіоцити; - цементобласти; - остеобласти; - епітеліальні клітини (острівки Малассе); - емалеві краплі; - цементобласти | - між пучками колагенових волокон; - біля кровоносних судин; - в пришийковій області; - між колагеновими волокнами; - на зовнішній поверхні кореня зуба; - оточують кісткову стінку альвеоли; - ближче до цементу кореня зуба; - по емалево-цементній границі і за біфуркацією багатокореневих зубів; - верхівкова частина кореня. |
| Цемент кореня зуба | ||
| 1. первинний (безклітинний) 2. вторинний (клітинний) | - основна речовина (колагенові волокна і аморфна склеююча речовина) - цементобласти | - покриває всю поверхню кореня у вигляді вузької смужки; - в області верхівкової третини кореня, в біфуркації коренів молярів і премолярів над первинним цементом. |
Короткий зміст теми:
ПУЛЬПА
Пульпа – пухка сполучна неоформлена тканина, складається з основної (міжклітинної) речовини, клітин і волокнистих структур, кровоносних і лімфатичних судин, нервів.
Основна речовина пульпи зуба є желеподібним гідрофільним середовищем, утвореним життєдіяльністю фібробластів. Складається вона з глікозаміногліканів, ліпідів, альбумінів і глобулінів крові, глікопротеїдів, води. Функція основної речовини полягає в тому, що всі види обміну речовин у пульпі проходять через неї. Щоб проникнути з кровоносних судин у клітини, метаболіти спочатку розчиняються в основній речовині. Таким же чином продукти життєдіяль-ності клітини, перш ніж попасти в судини, проходять через основну речовину. Тому при порушенні обмінної функції основної речовини порушується життєдіяльність пульпи. Основна речовина постійно знаходиться в стані полімеризації - деполімеризації. При запаленні під дією протеолітичних ферментів настає деполімеризація.
Клітини пульпи. У пульпі розрізняють наступні шари клітин:
1) шар одонтобластів, або периферійний шар;
2) субодонтобластичний, або проміжний (камбіальний або шар Вейля);
3) центральний, або основний.
Одонтобластичний (периферійний) шар складається з одонтобластів (дентинобластів) – клітин грушоподібної форми, розміщених на межі твердих і м'яких тканин у 4-6 рядів, які щільно прилягають один до одного і контактують між собою через десмосоми. Одонтобласти – клітини полярної будови, мають тіло і відростки (периферійні і центральні). Один-два центральних відростки не виходять за межі пульпи. Тіло клітини містить добре розвинену гранулярну ендоплазматичну сітку, великий комплекс Гольджі. Довжина його 20-30 мкм, ширина - 6 мкм. Довгий периферійний відросток (томсове волокно) входить у дентинний каналець і доходить до емалево-дентинної межі та емалі, даючи на своєму шляху багато бокових гілочок, які анастомозують між собою.
Відросток Томса не містить ендоплазматичної сітки, заповнений секреторними гранула-ми, мікротрубочками і філаментами. Міжклітинний простір, що оточує відростки, містить мат-рикс предентину. Пізніше в ньому відкладаються солі кальцію і він перетворюється у дентин.
Матрикс дентину на 90% складається з колагену і на 10% – з фосфопротеїдів. Процес синтезу преколагену і його секреція відростками одонтобластів відбувається аналогічно фібробластам сполучної тканини. Вважають, що відростки одонтобластів беруть участь у постачанні мінеральними солями дентин і емаль.
Дозрілі одонтобласти мають видовжену форму і ядра неправильної форми, що лежать в базальній частині клітини, а цитоплазма – дрібнозерниста, базофільна, багата клітинними органелами, рибосомами, полісомами, мітохондріями.
Основна функція одонтобластів - пластична, дентиноутворююча.
Субодонтобластичний шар (проміжний, камбіальний, шар Вейля) складається з незрілих колагенових волокон і великої кількості пульпоцитів – дрібних малодиференційованих клітин зірчастої форми, розташованих без чіткої орієнтації. Вони мають численні відростки і з'єднані між собою та одонтобластами за допомогою демосом, утворюючи синтицій. Вважають, що ці клітини – преодонтобласти або субодонтобласти, з яких згодом диференціюються одонтобласти, тому цей шар ще називають камбіальним. Ядро субодонтобластів має видовжену форму, займає значну частину клітини, хроматин його ущільнений по периферії. Всі клітинні включення і органели розміщені здебільшого в центральній частині цитоплазми.
Центральний (внутрішній) шар пульпи складається із клітин: фібробластів, макрофагів, гістіоцитів, плазмоцитів, адипоцитів, тканинних базофілів, адвентиційних клітин, грануло- і агранулоцитів, лімфоцитів і моноцитів, волокон пухкої сполучної тканини, кровоносних судин, нервових волокон і закінчень.
Фібробласти в пульпі найчисленніші. Їх розміри 9-15 мікрон, а відростки досягають довжини декількох десятків мікрон. Фібробласти мають ядро овальної чи витягнутої форми, яке займає значну частину цитоплазми. У цитоплазмі є багато мітохондрій, рибосом, фібрил. Основна функція фібробластів - утворення основної речовини і колагенових фібрил.
Макрофаги в пульпі бувають овальної або веретеноподібної форми, з компактним ядром і щільною цитоплазмою, що утворює вирости. Вони забезпечують оновлення пульпи, захоплення і перетравлювання загиблих клітин, мікроорганізмів і компонентів міжклітинної речовини.
Гістіоцити (осілі макрофаги) – клітини неправильної форми, малодиференційовані, з недостатньо розвинутою цитоплазматичною сіткою і комплексом Гольджі. Вони виконують в пульпі захисну функцію. При порушені обміну в пульпі ці клітини активуються і діють як дійсні макрофагоцити, активно фагоцитуючи бактерії і чужорідні тіла.
Плазмоцити – клітини, які мають круглясту або овальну форму розміром 10-25 мікрон. Ядро містить багато хроматину, в цитоплазмі добре розвинутий гранулярний ендоплазматичний ретикулум, який бере участь у синтезі антитіл та імуноглобулінів. Плазматичні клітини є кінцевою стадією диференціювання В-клітин.
Нейтрофільні і базофільні гранулоцити – клітини круглястої або овальної форми, оточені двоконтурною мембраною. Ядро клітин сегментовидне, в цитоплазмі є нейтрофільні і базофільні гранули. У гранулах містяться гідролітичні ферменти: ДНКаза, РНКаза, кисла фосфатаза, пероксидаза. Цитоплазма гранулоцитів має мітохондрії, вільні рибосоми, комплекс Гольджі, цитоплазматичну сітку. Клітини виконують захисну функцію.
Лімфоцити – клітини овальної форми, з великим ядром, що має скупчення хроматину різної величини. У цитоплазмі є мітохондрії, рибосоми, елементи комплексу Гольджі і цитоплазматична сітка, а також лізосоми і піноцитоядерні пухирці. У здоровій пульпі лімфоцитів небагато, переважно в периферійній частині. Їх кількість зростає при запаленні.
Адвентиційні клітини (перицити) розташовані поряд із судинами. Вони є мало диференційованими клітинними елементами пульпи. Ці клітини при запаленні видозмінюються і можуть трансформуватись у фібробласти, або у вільні макрофаги. Зірчасті та адвентиційні клітини забезпечують регенераційну здатність пульпи.
Тучних клітин у здоровій пульпі не виявлено, вони наявні переважно в запаленій пульпі, розміщуються периваскулярно і є носіями біологічно активних речовин - гепарину, гістаміну, еозинофільного хемотаксичного фактору та лейкотрієну С. Дегрануляція тучних клітин супроводжується збільшенням проникливості судин і скороченням гладких міоцитів.
Волокна пульпи. Крім клітинних елементів, пульпа містить колагенові та ретикулярні волокна сполучної тканини, які мають два типи орієнтації: дифузний та пучковий. Пучки фібрил прямують паралельно нервовим стовбурам або формують муфти кровоносних судин. Ретикулярні волокна перевежають здебільшого в одонтобластичному і субодонтобластичному шарах, а колагенові - в центральному шарі.
У пульпі відсутні еластичні волокна, що відрізняє її як сполучну тканину від такої ж в інших ділянках тіла.
Молода пульпа має невелику кількість колагенових фібрил, а з віком людини їх кількість збільшується. У будь-якому віці коренева пульпа має більшу кількість волокон, ніж коронкова.
Кровопостачання пульпи. Кровоносні судини і сполучна тканина утворюють у пульпі єдине функціональне ціле. Кровоносні судини (одна чи декілька) входять у неї через основний отвір верхівки кореня. Велика кількість малих судин входить у пульпу і через додаткові бокові отвори, яких може бути 20-25 не лише в ділянці верхівки кореня зуба, а й в інших частинах кореня, навіть у місці біфуркації. Таким чином, незважаючи на невеликий діаметр окремих судин, у сумі вони забезпечують пульпу кров'ю достатньо.
Раніше вважали, що артерії пульпи є судинами кінцевого типу і не мають коллатералів, тому запалення у пульпі обов'язково закінчується її загибеллю. Артерії пульпи мають багато анастомозів, що спонукало вчених до розробки біологічних методів лікування. Діаметр верхівкового отвору більший від діаметра судинного пучка, тому при набряку пульпи судини на верхівці зуба не стискуються, як припускали раніше.
Через дельтовидні розгалуження кореневого каналу в пульпу проникають допоміжні артерії і вени, що утворюють друге джерело кровопостачання. Основні і допоміжні артеріальні стовбури, розгалужуючись, утворюють численні анастомози. Наявність коллатералей збільшує надійність артеріального кровопостачання пульпи, перешкоджає її повній ішемізації в разі обтурації основної артерії. Капіляри переходять у венули, які розміщені в пульпі центрально, а артеріоли займають периферійне положення. Вени мають дуже тонкі стінки і значно більший діаметр, ніж артерії.
Кровопостачання пульпи зубів здійснюється з a. maxilaris interna. Пульпа зубів верхньої щелепи постачається кров'ю від a. infraorbitalis відгалуженнями аа. alveolaris superioris et posterioris, від яких відходять 1-2 гілки (rami dentalis) і заходять у кореневий канал. Кровопостачання нижньої щелепи забезпечують rami dentalis, що відгалужуються від a. alveolaris inferior.
Лімфатична система. Лімфатичні судини у пульпі відсутні.
Іннервація пульпи. Пульпа зуба – високочутлива тканина. Її іннервація здійснюється чутливими гілками верхнього і нижнього зубних сплетень plexus dentales superior et inferior трійчастого нерва (верхні - з n. infraorbitalis, нижні – з n. alveolaris inferior).
Нервовий пучок з 8-10 гілочок, супроводжуючи судини, входить через верхівковий отвір у кореневу пульпу. На початку кореневого каналу він не розгалужується, далі розпадається на менші пучки, потім – на окремі волокна, що розходяться в різних напрямках, на периферію пульпи, утворюючи тут підодонтобластичне нервове сплетення (сплетення Рашкова). Спочатку волокна вкриті мієліновою оболонкою, яка поволі зникає, і в коронковій пульпі, особливо по периферії, трапляються тільки безмієлінові волокна і нервові закінчення.
Значна частина нервових волокон з центрального шару пульпи прямує через шар одонтобластів у предентин і дентин. Над шаром одонтобластів на межі пульпи і дентину частина нервових волокон утворює надодонтобластичне нервове сплетення, волокна якого розгалужуються в основній речовині предентину. У зубах фронтальної групи кількість нервових закінчень більша, ніж у жувальних, їх також більше біля шийки зуба і в зоні поряд із пульпою, чим і пояснюється висока чутливість цих ділянок.
Низка вчених вважає, що відростки одонтобластів виконують функцію провідності больових подразників.
Хоча коронкова і коренева пульпа схожі за будовою, між ними існує багато відмінностей:
1) у коронковій пульпі більше клітинних структур, у кореневій - волокнистих;
2) у коронковій пульпі шість шарів одонтобластів, а в кореневій - лише два;
3) у коронковій пульпі добре виражений проміжний шар, а в кореневій - менше;
4) коронкова пульпа містить менше магістральних судин і нервових стовбурів;
5) коренева пульпа має додаткове надходження поживних речовин від судин періодонту;
Завдяки цим особливостям коренева пульпа більш стійка до пошкодження, що дає теоре-тичну основу для лікування пульпіту зі збереженням життєздатності кореневої частини пульпи.
Функції пульпи:
1. Трофічна.
Поживні речовини з крові через основну речовину надходять у клітинні елементи пульпи, а продукти метаболізму по тій же системі потрапляють у венозну сітку. Живлення дентину і емалі здійснюється через дентинні трубочки. Вони заповнені циркулюючою рідиною, яку називають зубним ліквором. Він потрапляє в дентин із кровоносних судин пульпи (з плазми). У зубному лікворі знаходяться всі необхідні речовини для транскапілярного обміну і збереження захисної функції пульпи. Оскільки дентин безпосередньо залежить від капілярної системи пульпи, всі тканини зуба знаходяться в залежності від нормального обміну речовин у пульпі зуба. Депульпований зуб втрачає можливість біологічного захисту, змінюється в кольорі, стає крихким. У такому зубі створюються умови для проникнення одонтогенної інфекції. У зрілому віці трофічна функція пульпи знижується.
2. Пластична (дентиноутворююча).
З початку формування зуба пластична функція не припиняється все життя. Безпосередньо цю функцію забезпечують високодиференційовані клітини пульпи - одонтобласти. Резервом постійного поновлення одонтобластів є малодиференційовані клітини субодонтобластичного шару. Дентиногенез продовжується, доки ці клітини здатні диференціюватися в одонтобласти.
3. Захисна
Здійснюється клітинами ретикулоендотеліальної системи (РЕС):
- гістіоцити, які при патологічних процесах перетворюються в рухомі макрофаги і виконують роль фагоцитів;
- плазмоцити - виробляють антитіла клітин та імуноглобуліни;
- фібробласти - беруть участь в утворенні фіброзної капсули навколо патологічного вогнища, що виникає в пульпі;
- нейтрофільні гранулоцити - виконують функцію фагоцитозу;
- ендотеліоцити.
Наявність у пульпі клітин РЕС запобігає проникненню мікробів у періапікальні тканини. Гіалуронова кислота знижує вірулентність мікрофлори. Біохімічними дослідженнями доведена наявність у пульпі ферментів лізоциму, дегідрогенази, лужної і кислої фосфатаз (Кечке А, 1983).
Встановлено, що в пульпі у незначній кількості є антитіла. Введений внутріартеріально антиген (чужорідний білок) виявили в гістіоцитах і фагоцитуючих ретикулярних клітинах.
4. Регенераторна.
Пульпа має високу регенеративну здатність. У дентині виявлені зони прозорого і замісного дентину із закриттям відкритої ділянки пульпи, що підтверджує високу пластично-регенераторну функцію пульпи.
Вікові зміни пульпи. Пульпа зуба впродовж життя змінюється. У дітей в тимчасових зубах значно більші розміри пульпової камери, ширші кореневі канали, а коренева пульпа більш розгалужена. У дитячому віці, коли корені ще не сформовані, порожнина зуба знаходиться в коронці зуба і не має дна. Тільки з ростом коренів коренева частина порожнини зуба через устя каналів починає поступово продовжуватись у корені. Пульпа тимчасового зуба пухка, масивна, багата молодими малодиференційованими клітинами мезенхіми, фібробластами. У дитячих зубах пульпова камера велика, канали коренів широкі, верхівковий отвір також широкий, що сприяє швидкому проникненню інфекції та деяких лікарських речовин у періодонт. Спостерігаються також додаткові кореневі канали, які виходять у періодонт не лише в ділянці верхівки, а й в середині і в ділянці біфуркації кореня зуба та містять судини. В подальшому ці канали спустошуються, облітеруються.
З віком завдяки нормальному розвитку дентину порожнина зуба зменшується, канали звужуються. Порожнини зубів старих людей, повторюючи конфігурацію у молодому віці, відрізняються меншими розмірами і більш важко прохідними кореневими каналами.
Пульпа зменшується в об'ємі, знижується репаративна та енергетична функціональна активність і кількість клітин, у першу чергу одонтобластів, збільшується вміст волокнистих елементів (особливо колагенових).
При дії на зуб несприятливих чинників у пульпі відбуваються такі зміни:
1) вакуолізація одонтобластів - у цитоплазмі утворюються вакуолі, а замість клітин - порожнини, заповнені рідиною;
2) ретикулярна дистрофія виявляється при розповсюдженні процесу вакуолізації на всі шари одонтобластів, через що пульпа нагадує сітку, комірки якої заповнені рідиною;
3) петрифікація характерна для більшості людей старшого віку і є безперечною ознакою вікової інволюції пульпи. Цьому сприяють дистрофічні зміни в пульпі. Петрифікати (кальцифікати) відкладаються по ходу кровоносних судин і утворюються пасивно внаслідок випадання солей кальцію (кристали гідроксиапатитів) в ділянках порушеної мікроциркуляції. Більша частина петрифікатів (близько 70%) зосереджена в кореневій пульпі;
4) склеротичні та дистрофічні зміни в судинній сітці. Петрифікація пульпи може бути дифузною і локальною, у такому випадку йдеться про утворення дентиклів, які бувають поодинокими та численними. Дентиклі - дентиноподібні утворення (різновид вторинного дентину), різного розміру (до1-5мм) і форми, здатні з’єднуватись один з одним, утворюючи різні за формою конгломерати і викликаючи облітерацію порожнини зуба чи каналів. Вони можуть бути як причиною, так і наслідком дистрофічних змін у пульпі. Дентиклі є продуктом діяльності одонтобластів і відповіддю пульпи на подразники.
Таким чином, пульпа є складною тканинною системою, яка реагує на всі фізико-хімічні процеси, що відбуваються в організмі, зміною клітинного складу, посиленням або пригніченням своїх бар'єрних властивостей аж до порушення кровообігу, розвитком атрофії пульпи та іншими незворотними змінами.
ПЕРІОДОНТ
Періодонт (грец. peri – біля, odontos – зуб) – щільна волокниста сполучна тканина, що заповнює простір між цементом зуба і компактною пластинкою і фіксує корінь зуба в альвеолярній лунці.
Ширина періодонтальної щілини в середньому становить 0,20-0,25 мм (на верхній щелепі 0,20-0,25 мм, на нижній – 0,15-0,22 мм).
Розміри періодонтальної щілини неоднакові в різних ділянках альвеоли і складають:
• у пришийковій третині -0,17-0,19 мм;
• у середній третині - 0,08- 0,14 мм;
• у верхівковій третині - 0,16- 0,19 мм;
• на дні альвеоли майже однакові із шириною біля гирла 0,23 - 0,28 мм
Таким чином, періодонтальна щілина в середній третині кореня має звуження і за формою нагадує пісочний годинник. У багатокореневих зубах таку форму має періодонтальна щілина кожного кореня. Така особливість обумовлена мікрорухами зуба в лунці.
Зуб є важелем першого роду з точкою обертання в середній частині кореня. Більше плече важеля – коронка і корінь зуба до пункту обертання, менше плече – корінь зуба від його середньої третини до верхівки. Таким чином, розмах руху виявляється більшим у верхній частині альвеоли і тому періодонтальна щілина там ширше, ніж у нижній її частині. Однак розмір періодонтальної щілини постійно змінюється залежно від віку, фізіологічних і патологічних станів. Так, середня величина періодонтальної щілини з віком зменшується з 0,21 мм у 16 років до 0,15 мм у 60 років. При втраті зуба-антагоніста ширина періодонтальної щілини зменшується до 0,10-0,15 мм, при гіперцементозі до 0,08 мм.
Структурами періодонта, як будь-якої сполучної тканини, є волокна, клітинні елементи, судини, нерви і основна речовина.
Волокна періодонта
Періодонт містить колагенові, окситаланові і аргірофільні волокна. Колагенові волокна (шарпеєві волокна, фіброзні волокна) складаються з пучків колагенових фібрил 5-10 мкм у діаметрі, характеризуються злегка хвилястим ходом, від чого здатні трохи подовжуватися при натягу. Завдяки цій властивості вони можуть забезпечувати обмежені рухи зуба.
У періодонті багатокореневих зубів присутні аргірофільні волокна, які за своєю структурою нагадують аргірофільні волокна ретикулярної тканини. Найчастіше ці волокна виявляються в ділянках періодонта, де він з'єднується з кістково-мозковими просторами щелеп.
Однією з особливостей періодонта є наявність у ньому значної кількості окситаланових волокон, які є проміжними між колагеновими і еластичними волокнами. Вони утворюють пучки діаметром 0,5-1 мкм, довжиною до декількох міліметрів. Найбільш численна ця група волокон в ділянці шийки зуба. З'єднуючись з кровоносними судинами періодонта, оксіталанові волокна утворюють окситаланово-судинні структури. Окситаланова система виконує пластичну функцію, бере участь у регуляції кровотоку як частина рецепторного механізму періодонта.
У періодонті присутні еластичні волокна. Вони у вигляді тонких волоконець розташовуються між пучками колагенових волокон.
Пучки колагенових волокон періодонта одним своїм кінцем проникають у цемент, іншим – у кістку альвеолярного відростка, забезпечуючи тісний зв'язок періодонта з навколишніми тканинами. Термінальні ділянки пучків в обох тканинах називаються прободаючими (шарпеєвими) волокнами. В альвеолярній стінці колагенові пучки більш грубі і мають товщину 10-20 мкм, біля цементу кореня зуба вони утворюють більш ніжну сітку, їх товщина 3-5 мкм.
Фіброзні пучки входять у кістку лунки вище місця їх входження в цемент, тому мають переважно косий напрямок. Однак в ділянці шийки зуба вони мають горизонтальний напрямок, незначна їх частина розташована циркулярно. У верхівковій частині періодонту певна кількість фіброзних пучків йде в радіальному напрямку, обмежуючи бічні рухи зуба. Вертикально розташовані волокна в ділянці дна альвеоли перешкоджають висуванню зуба з лунки.
Залежно від ділянок прикріплення і напрямку пучки колагенових волокон поділяються:
1. Транссептальні волокна (ТВ) - пучки волокон у горизонтальному напрямку, що з'єднують між собою сусідні зуби. Між ними практично немає прошарку пухкої сполучної тканини.
2. Волокна альвеолярного гребеня (ВАГ) - зв'язують пришийкову поверхню зуба із гребенем альвеолярної кістки.
3. Горизонтальні волокна (ГВ) - розташовуються глибше волокон альвеолярного гребеня. Вони утворюють циркулярну зв'язку, до складу якої входять також транссептальні волокна.
4. Косі волокна (KB) - займають середні 2/3 періодонтального простору. У напрямку коронки ці волокна з'єднуються з горизонтальними, а в напрямку верхівки - з апікальними.
5. Апікальні волокна (АВ) - йдуть перпендикулярно від апікальної частини кореня до дна альвеоли; мають горизонтальний і вертикальний напрямок.
6. Міжкореневі волокна (МКВ) - у багатокореневих зубах зв'язують корінь зуба в ділянці біфуркації з гребенем міжкореневої перегородки. Вони розташовуються частково в горизонтальному, частково у вертикальному напрямку.
Клітини періодонту
Клітини вазогенного походження:
1. Фібробласти. Сплющені клітини з відростками, що лежать вздовж колагенових волокон. Це найчисленніші клітини періодонту, з'єднані між собою численними десмосомами, утворюють єдину тривимірну мережу. Фібробласти беруть участь в синтезі основної речовини і колагено-вих волокон. При патологічних процесах вони беруть участь у регенерації волокнистих структур і утворенні сполучнотканинної капсули навколо вогнища запалення.
2. Тучні клітини (лаброцити) розташовуються в періодонті поблизу кровоносних судин у вигляді поодиноких клітин. У їх цитоплазмі є секреторні гранули, здатні до вироблення біологічно активних речовин (гепарин, гістамін). Ці клітини забезпечують розвиток і перебіг захисних реакцій, регулюють проникність основної речовини періодонту. При запальних процесах їх кількість різко зростає.
3. Головне джерело захисних сил періодонту представлене елементами ретикулоендотеліальної системи, зокрема гістіоцітами, які при патологічних процесах перетворюються в рухомі макрофаги і виконують роль макрофагів.
4. Плазматичні клітини зустрічаються переважно в пришийковій ділянці. Вони мають округлу або овальну форму, округле ядро, що містить глибки хроматину. Плазматичні клітини виробляють антитіла, тобто є імунокомпетентними, з них утворюються тучні клітини. При хронічних запальних процесах у маргінальній частині періодонта виявляється скупчення цих клітин, що свідчить про пристосувальну (адаптаційну) захисну реакцію.
5. Адвентиційні клітини розташовуються поблизу дрібних кровоносних судин, можуть трансформуватися в різні типи сполучнотканинних клітин крові. При запаленні адвентиційні клітини видозмінюються і перетворюються у фібробласти або вільні макрофаги.
Клітини, специфічні для періодонту:
1. Цементобласти - клітини варіабельної, частіше кубічної форми, розташовані між колагеновими волокнами періодонту на поверхні цементу кореня. Вони мають пластичні властивості і здатні утворювати вторинний цемент.
2. Остеокласти і одонтокласти - великі багатоядерні клітини гематогенного походження. Вони розташовуються в лакунах на поверхні кістки і кореня зуба, руйнуючи тверді тканини. Одонтокласти часто описують як цементокласти. Однак ці клітини руйнують не тільки цемент, але й дентин, тому варто їх називати одонтокластами. Одонтокласти не є постійними клітинами періодонту і цементу. Вони з'являються при резорбції коренів тимчасових зубів, при перевантаженні кореня в ході ортодонтичного лікування, при патологічних станах, пов'язаних з резорбтивними процесами в тканинах кореня. Наявність остеокластів й одонтокластів свідчить про резорбцію тканин.
3. Епітеліальні клітини - острівці Малясе (описані М. L. Malassez в 1885 р.). Розташовуються ближче до цементу кореня зуба і є залишками зубоутворюючого епітелію, що зберігається в періодонті протягом всього життя. Острівці Малясе в навколоверхівковій частині кореня зуба є залишками епітелію навколокореневої (гертвіговської) піхви, а в ділянці шийки зуба – залишками зубної пластинки і зовнішнього емалевого органу. Форма і розміри острівців різні; найбільша їх кількість спостерігається в періодонті у людей 10-20-літнього віку, надалі вона знижується. Епітеліальні клітини Малясе, руйнуючись, можуть бути джерелом епітелізації хронічних апікальних процесів, обумовлювати розвиток кіст, кістогранулем і новоутворень.
4. Емалеві краплини - тверді утворення в періодонті, що нагадують за будовою емаль. Емалеві краплини локалізуються під емалево-цементною межею і в ділянці біфуркації багатокореневих зубів. Формуються емалеві краплини з активних амелобластів, що відокремлюються від емалевої матриці.
5. Цементоми - утворення із цементобластів, найчастіше розташовані в апікальній частині кореня.
Основна речовина періодонту
Основна речовина періодонту містить глікозаміноглікани, глікопротеїни і є драглистим гелем, що на 70% складається з води.
Кислі глікозаміноглікани (хондроїтинсірчана кислота, гіалуронова кислота, гепарин) переважно знаходяться у стінках судин, у тучних клітинах, за ходом колагенових волокон в ділянці циркулярної зв'язки, у цементі, у місцях перебудови кістки. Вони виконують захисну, трофічну функцію, функцію регенерації і росту тканин. Збільшення кількості гіалуронідази призводить до деполяризації основної речовини і обумовлює підвищену проникність сполучної тканини для мікроорганізмів та їх токсинів.
Нейтральні глікозаміноглікани в основному локалізуються за ходом пучків колагенових волокон, у вторинному цементі, у лейкоцитах та ендотелії судин. Вони виконують захисну функцію, охороняючи сполучну тканину від проникнення інфекції та токсинів у підлеглі тканини.
Кровопостачання періодонту
Періодонт рясно кровопостачається, що сприяє високій активності відновлення його клітинних і неклітинних компонентів. Джерелами кровопостачання є верхня і нижня альвеолярні артерії. Кровопостачання періодонта здійснюється зубними гілочками (rami dentales), що відходять від головних артеріальних стовбурів (a. aiveoiaris superior, posterior et anterior) на верхній щелепі та a. aiveoiaris inferior на нижній щелепі. Ці гілочки розгалужуються, з'єднуються тонкими анастомозами і утворюють густу мережу, що оточує зуб з усіх сторін. Судини періодонту в пришийковій частині анастомозують із судинами ясен через а. mylohyoidea і утворюють додаткове судинне сплетення. Кровопостачання середньої та пришийкової частини періодонту здійснюється міжальвеолярними артеріальними гілками rami interalveolares, які проникають разом з венами в періодонт через численні отвори в стінках альвеоли.
В ділянці кругової зв'язки та біля верхівки кореня кровоносні судини представлені капілярними петлями у вигляді клубочків. Клубочки періодонта - це артеріовенозні анастомози, що складаються з епітеліоїдних клітин і капілярів.
У періодонті кровоносні посудини утворюють кілька сплетень:
1) зовнішнє (ближче до лунки) – складається з великих повздовжніх кровоносних судин;
2) середнє – розвивається з судин меншого калібру;
3) внутрішнє – прилягає до цементу кореня зуба і формується капілярами.
Вени, що збирають кров з періодонту, прямують до кісткових перетинок і повторюють хід артерій. Між артеріальними і венозними судинами є численні анастомози.
Лімфатична система
Лімфатичні судини періодонту тісно пов'язані з лімфатичними судинами ясен, альвеолярного паростку, окістя. Відвідні лімфатичні судини йдуть у підщелепні, під'язикові, привушні лімфатичні вузли. Лімфатичні судини періодонту тісно пов'язані з прилеглими та віддаленими ділянками порожнини рота, що є однією із причин швидкого поширення запального процесу. Так, лімфатичні судини періодонту різців та іклів анастомозують із судинами язика і дна порожнини рота, нижніх премолярів – з лімфатичними судинами нижньощелепового каналу, молярів – із привушними лімфатичними вузлами, нижніх третіх молярів – з лімфатичними судинами м'якого піднебіння.
Мережа лімфатичних судин відіграє певну роль у врівноваженні гідростатичного тиску при рухах зуба.
Іннервація періодонту
Періодонт добре інервований за рахунок альвеолярних нервів n. trigeminis. Одна частина волокон від зубних сплетень прямує до періодонту і там закінчується. Інша частина нервових волокон проникає в періодонт через кістково-мозкові простори і гаверсові канали кістки, а також з боку ясен і періосту щелепи у вигляді пучків і волокон. Нервові закінчення є переважно механорецепторами і больовими рецепторами (ноци-цепторами).
Найбільш чутливим є апікальний періодонт. Лише у верхніх різців нервові закінчення мають однаково високу щільність як в апікальній, так і в інших частинах кореня.
Функції періодонту
1. Опорно-утримуюча – фіксація зуба в кістковій альвеолі за рахунок фіброзних волокон. Своєрідне розташування волокон періодонту перешкоджає здавлюванню тканин періодонту і вклинюванню кореня зуба в кістку альвеоли.
2. Амортизуюча – дозволяє зубу без ушкодження альвеоли витримувати великі навантаження. Амортизуюча функція періодонту здійснюється завдяки великій кількості рідини в періодонті (70%), колоїдам міжклітинної речовини, зміні об'єму судинних і волокнистих структур. Періодонт, діючи як гідравлічна система, рівномірно розподіляє жувальний тиск на всі стінки періодонтальної щілини.
3. Рефлексогенна (пропріоцептивна) здійснюється завдяки наявності великої кількості чуттєвих нервових закінчень. Механорецептори, що сприймають навантаження, сприяють регуляції жувальних сил.
4. Захисна (бар'єрна) забезпечується клітинами ретикулоендотеліальної системи – гістіоцитам, які відіграють важливу роль у поглинанні і розщепленні білкових молекул. При запальних процесах гістіоцити нейтралізують токсичні продукти, знищують залишки зруйнованих волокон. Захисна функція властива і плазматичним клітинам, здатним до вироблення антитіл. При хронічних запальних процесах кількість плазматичних клітин різко зростає. Кругова зв'язка зуба, замикаючи періодонтальну щілину, захищає періодонт від проникнення в нього сторонніх предметів і мікроорганізмів.
5. Трофічна забезпечується добре розвиненою мережею судин і нервів, які живлять цемент, компактну пластинку альвеоли, частково (через додаткові канали) – пульпу зуба.
6. Репаративна (пластична) здійснюється клітинними елементами:
• фібробластами – відтворення колагенових волокон, утворення основної речовини;
• цементобластами – побудова вторинного цементу;
• остеобластами – утворення кісткової тканини.
Таким чином, функції періодонту значні і різноманітні, а їх збереження має важливе значення не тільки для прилеглих до нього тканин, але й для організму в цілому з огляду на можливу роль біляверхівкового вогнища запалення у сенсибілізації організму.
ПАРОДОНТ
Пародонт - комплекс тканин, які оточують зуб та мають генетичну і функціональну спільність: періодонт, ясна, кісткова тканина альвеолярного паростку і цемент кореня зуба.
Функції пародонту. Пародонт виконує наступні функції: бар`єрну, трофічну, рефлекторної регуляції жувального тиску, пластичну і амортизуючу.
Бар`єрна функція пародонту визначається:
1. Здатністю епітелію ясен до зроговіння (при запальних захворюваннях ця здатність порушується).
2. Особливостями будови і функції ясеневої борозни.
3. Великою кількістю і особливостями напрямку пучків колагенових волокон.
4. Наявністю тучних і плазматичних клітин, які відіграють роль у виробленні антитіл.
5. Тургором ясен.
6. Станом глікозаміногліканів сполучнотканинних утворень пародонту.
Трофічна функція обумовлена широко розгалуженою сіткою капілярів і нервових рецепторів.
Рефлекторна регуляція жувального тиску здійснюється завдяки численним нервовим закінченням (рецепторам). Завдяки існуванню в пародонті м’язевого рефлексу регулюється сила скорочення жувальної мускулатури в залежності від характеру їжі, стану рецепторів пародонту.
Пластична функція полягає в постійній регенерації тканин, втрачених при фізіологічних і патологічних процесах. Здійснюють її цементобласти, фібробласти. Відіграє роль також стан транскапілярного обміну.
Амортизуючу функцію виконують колагенові і еластичні волокна. Періодонтальна зв`язка захищає тканини зубної альвеоли, судини і нерви періодонту від травми.
Всі функції пародонту підтримують фізіологічну рівновагу між зовнішнім і внутрішнім середовищем, зберігаючи тим самим морфологічну будову пародонта.
Кровопостачання пародонту. Тканини пародонту постачаються артеріальною кров`ю із басейну зовнішньої сонної артерії, її гілками - верхньою і нижньою щелепною артерією. Є 3 зони судинної системи: ясенна, альвеолярна і верхівкова.
В яснах є прекапіляри, капіляри і відвідні гілки. Кожний ясеневий сосочок має 4-5 артеріоли, які в області основи ясеневого сосочку утворюють капілярні сплетення. Капіляри ясен в нормі мають форму капілярних петель (7-8 петель). При патологічних процесах в полі зору їх кількість досягає 25-30 петель. Структурними утвореннями мікроциркуляторного русла пародонтальних тканин є артерії, артеріоли, прекапіляри, капіляри, посткапіляри, венули, вени і артеріоло-венулярні анастомози.
Інервація пародонту. Здійснюється за рахунок гілочок зони сплетень другої і третьої гілок трійчастого нерва. В глибині альвеоли пучки діляться на 2 частини: одна йде до пульпи, інша - по поверхні періодонту паралельно головному нервовому стовбурі пульпи. Наявність великої кількості нервових рецепторів робить пародонт обширною рефлексогенною зоною.
Лімфатичні судини. В пародонті є розгалужена сітка лімфатичних судин, які супроводжують кровоносні судини і мають спільні колектори з венами. Відтік лімфи здійснюється в підборідні і підщелепні лімфовузли. Лімфатичні судини відіграють важливу роль в забезпеченні функціонування пародонту, особливо при його захворюваннях. При запаленні лімфатичні судини розширені і сприяють видаленню інфікованого матеріалу із ділянки пошкодження.
Студент повинен знати:
1. гістологічну будову пульпи та періодонту;
2. фізіологію пульпи і періодонту;
3. вікові зміни в пульпі і періодонті;
4. поняття пародонту;
5. функції пульпи, періодонту, пародонту;
Студент повинен вміти:
1. аналізувати гістологічну будову та хімічний склад пульпи і періодонту;
2. трактувати вікові зміни в пульпі і періодонті.
Завдання для самоконтролю знань-умінь (вихідний рівень).
1 рівень складності (α=І)
1. Різновид болю, що виникає в пульпі:
а) вісцеральний
б) протопатичний
в) каузалгічний
г) фантомний
д) таламічний
2. В якій тканині зубощелепної системи знаходяться окситаланові волокна?
а) в пульпі
б) в дентині
в) в яснах
г) в періодонті
д) в емалі
2 рівень складності (α=ІІ)
3. Сигнали болю з пульпи приймають нервові волокна:
а) симпатичні
б) аферентні безмієлінові
в) аферентні мієлінові
г) парасимпатичні
д) еферентні
4. Які структури включає пародонт?
а) цемент
б) дентин
в) ясна
г) кісткова тканина альвеолярного паростку
д) пульпа
е) періодонт
3 рівень складності (α=ІІІ)
Задача № 1.
Які клітини відносяться до ретикуло-ендотеліальної системи?
Задача №2
Які зміни відбуваються у пульпі зуба при дії несприятливих чинників?
Задача №3
Які бувають види дентиклів за розташуванням?
Еталони відповідей:
1 рівень складності (α=І)
1. Правильна відповідь: б).
2. Правильна відповідь: г).
2 рівень складності (α=ІІ)
3. Правильні відповіді: б), в).
4. Правильні відповіді: а), в), г), е).
3 рівень складності (α=ІІІ)
Задача № 1
До клітин РЕС відносяться: гістіоцити, плазмоцити, фібробласти, нейтрофільні гранулоцити, ендотеліоцити.
Задача №2
Вакуолізація одонтобластів, ретикулярна дистрофія, петрифікація, склеротичні та дистрофічні зміни в судинній сітці.
Задача №3
Вільнолежачі, пристінкові, облітеруючі, інтерстиціальні.
Завдання для самостійної роботи:
1. Реферат на тему: «Вікові зміни у пульпі та періодонті»
2. Виготовити таблицю «Схематичне зображення періодонту».
Дата добавления: 2021-01-20; просмотров: 46; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!