Нормативні документи, що регулюють систему опіки дітей-сиріт в Україні.
Лекція № 3
Тема 2. Традиційні та інноваційні форми державного влаштування дітей, що потребують соціального захисту.
Мета: Охарактеризувати соціальні служби, діяльність яких спрямована на подолання дитячої безпритульності та бездоглядності.
План
1. Загальна характеристика соціальних служб, діяльність яких спрямована на подолання дитячої безпритульності та бездоглядності.
2. Проведення профілактичної вуличної соціальної роботи.
Література
1. Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»)
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. N 623 «Про затвердження Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки»
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. N 1068 «Про затвердження типових положень про службу у справах дітей»
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. N 87 «Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей»
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. N 1291 «Про затвердження Типового положення про соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко)
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. N 310 «Про затвердження Типового положення про СОС-дитяче містечко
7. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 р. N 787 «Про проведення у м. Києві експерименту щодо запровадження інноваційної форми влаштування дітей
|
|
|
1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) /А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х.Вайнола; Загальна редакція А.Й.Капської. – К., 2002. – 164с.
2. Соціальна робота: В 3 ч. – К.: Вид.дім «Києво-Могилянська академія», 2004. – 166 с. – С.28-52
3. Социально-педагогическая поддержка детей группы риска: Учеб.пособие для студ.высш.пед.учеб. заведений /Л.Я.Олиференко, Т.И.Шульга, И.Ф.Дементьева. – М.: издательский центр «Академия», 2002. – 256 с.
4. Холостова Е.И. Социальная работа с дезадаптированными детьми: Учебное пособие. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2007. – 280 с.
5. Вступ до соціальної роботи: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів /за ред.. Т.В.Семигіної, І.І,Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – 304 с.
Загальна характеристика соціальних служб, діяльність яких спрямована на подолання дитячої безпритульності та бездоглядності.
Соціальні проблеми дітей: безпритульність, бездоглядність, сирітство, інвалідність.
Категорії дітей, які потребують підтримки: безпритульні діти, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, ВІЛ-інфіковані діти, діти-інваліди тощо.
|
|
|
Окремо слід згадати про соціальну підтримку дітей із особливими потребами. Одна з найболючіших проблем – зростання кількості дітей-сиріт і „соціальних сиріт” при тому, що форми опіки та піклування над дітьми залишаються в Україні практично незмінними.
Слід сказати, що в Україні й досі не відпрацьовано законодавство щодо сучасних шляхів розв’язання проблем дітей із особливими потребами: дітей-сиріт, дітей, котрі залишилися без піклування батьків, дітей із проблемами фізичного, емоційного та інтелектуального розвитку. Мережа державних стаціонарних установ не забезпечує задоволення потреб та інтересів цих дітей.
На дітей, які залишилися без батьківського піклування, поширювалися такі форми опіки, як:
- всиновлення та влаштування у дитячі будинки (державні виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, які потребують допомоги з боку держави);
- загальноосвітні школи-інтернати (загальноосвітні навчальні заклади з частковим або повним утриманням дітей, які потребують соціальної допомоги за рахунок держави).
На сучасному етапі поширені такі форми опіки дітей, які залишилися без батьківського піклування:
- дитячий будинок сімейного типу (подружжя або особа, яка не перебуває у шлюбі, беруть на виховання та спільне проживання не менше 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування);
|
|
|
- прийомна сім’я (добровільне спільне проживання і виховання у сім’ї від 1 до 4 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
В Україні вирішенням проблем, пов’язаних з дитячою безпритульністю та бездоглядністю, займаються:
- управління (відділи) у справах сім’ї, молоді та спорту регіональних і місцевих державних адміністрацій;
- органи опіки і піклування;
- служби у справах дітей;
- кримінальна міліція у справах неповнолітніх органи внутрішніх справ;
- центри соціальних служб для молоді;
- громадські, благодійні, релігійні організації.
Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на органи опіки та піклування місцевої державної адміністрації. Вирішенням питань захисту прав дітей-сиріт займаються інспектори з охорони дитинства відділів освіти.
Нормативні документи, що регулюють систему опіки дітей-сиріт в Україні.
Постанови Кабінету Міністрів:
- Закон України від 16 листопада 2005 р. № 3097-1У «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо Центру з усиновлення дітей»
|
|
|
- Закон України (проект) «Про затвердження Державної цільової програми розвитку національного усиновлення дітей в України «Кожній дитині – власну родину» на 2006-2016 роки»
- Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків
- Постанова Кабінету міністрів України від 27 квітня 1994 р. № 267 «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу»
- Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 № 241 „Положення про прийомну сім’ю); Постанова Кабінету міністрів України від 15 січня 2005 р. № 33 «Про внесення змін до положення про прийомну сім¢ю»
- Про Центр по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України (від 30.03.96 № 380)
- Наказ Міністерства освіти України від 13 травня 1993 р. № 137 «Про затвердження Положення про навчально-виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків»
- Типове Положення про дитячий будинок-інтернат, затверджене наказом Міністерства праці та соцполітики України від 29 грудня 2001 р. № 549 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.01.2002 р. за № 687/6355
- Юрист консультує: соціальний захист дітей-сиріт
- Розпорядження від 22 квітня 2006 р. № 229-р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки»
- Постанова Верховної Ради України від 22 вересня 2005 р. № 2894-1У «Про Рекомендації парламентських слухань «Забезпечення прав дітей в України. Охорона материнства та дитинства»
- Наказ Міністерства України у справах молоді та спорту від 29.07.2005 № 1466 «Про затвердження порядку ведення банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»
- Указ Президента України від 17 жовтня 1997 р. № 1153/97 «Про затвердження заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків»
- Закони України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про соціальні послуги", наказ Міністерства освіти України від 13 травня 1993 р. № 137 «Про затвердження Положення про навчально-виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків», Закон України «Про охорону дитинства»
-
Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 вперше дає визначення і визнання тим самим існування в Україні бездоглядних дітей, дітей-інвалідів, дітей-біженців, неповної, багатодітної і прийомної сімей, що дозволяє визначити напрями і заходи щодо охорони дитинства в Україні відповідно до міжнародних стандартів (Конвенції про права дитини), чинного законодавства.
Розділи “Дитина і суспільство”, “Дитина в несприятливих та екстремальних ситуаціях” забезпечують захист прав дітей в суспільстві (право на освіту, користування дитиною надбаннями культури, на працю, зайняття підприємницькою діяльністю, на об¢єднання в дит. і мол. організації).
В законах йдеться про несприятливі та екстремальні умови що стосуються (утримання і виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, бездоглядних дітей, їх соціальний захист, захист прав дітей-інвалідів і дітей з недоліками розумового чи фізичного розвитку; дітей, які постраждали внаслідок стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф; дітей, які вражені ВІЛ-інфекцією, іншими невиліковними хворобами; захист дітей під час військових конфліктів, дітей-біженців; захист дітей від незаконного пересування, їх права на особисту свободу, в спеціальних установах для неповнолітніх).
Відповідно до ст. 24 утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та безпритульних дітей забезпечує держава.
Безпритульні діти тимчасово розміщуються у притулках для неповнолітніх служб у справах дітей, у яких створюються належні житлово-побутові умови та умови
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повинні бути передані під опіку чи піклування, на усиновлення або влаштовані на виховання в сім’ї громадян (прийомні сім’ї), в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу на повне державне утримання.
Стаття 25 закріплює механізми соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.
Закон: “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, вперше дає визначення соціальної роботи, розкриває її мету, завдання, зміст, засоби здійснення, вперше дає визначення поняттям “обслуговування”, “супровід”, “реабілітація”, уточнює поняття “профілактика” з точки зору теорії соціальної роботи, вперше вводить в обіг “соціальне інспектування”.
Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх” від 25.01.1995 базується на Конституції України та Конвенції ООН про права дитини. Основна ідея – соціальний захист і профілактика правопорушень серед неповнолітніх, які повинні здійснювати спеціальні установи для неповнолітніх та інші державні органи (в межах свої компетенції).
У Додаткових заходах щодо забезпечення виконання національної програми «Діти України» на період до 2005 року наголошується на необхідності власного виявлення проблемних сімей та посилення контролю суспільства за вихованням дітей у неблагополучних сімях.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 57; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!