Фінансові категорії та взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями
ТЕМА 1. ГЕНЕЗИС І ЕВОЛЮЦІЯ ФІНАНСІВ. ФІНАНСОВІ КАТЕГОРІЇ. ФІНАНСОВА СИСТЕМА
Історичний характер фінансів, їх генезис
Фінансові категорії та взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями
Функції фінансів та їх роль в умовах ринкової економіки
Фінансові ресурси, їх склад та особливості
Фінансове забезпечення відтворювального процесу
Поняття фінансової системи
Основні терміни: фінанси, фінансова діяльність, фінансові категорії, податки, бюджет, доходи і видатки бюджету, кредит, ціна, заробітна плата, гроші, функції фінансів, фінансові ресурси, фінансове забезпечення, фінансова система, державні фінанси, міжнародний ринок, страхування, фінансовий ринок
Історичний характер фінансів, їх генезис
Термін “фінанси” з'явився у XIII столітті в Італії. Він походить від середньовічного латинського терміна “financia”, що означає:
1) платіж на користь держави;
2) обов'язкову сплату грошей, яка пов'язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту.
Вперше його почали використовувати у відомих на той час європейських центрах торгівлі та банківської справи (Венеції, Генуї, Флоренції) у значенні “грошова оплата”. В подальшому цей термін дістав міжнародне визнання і почав застосовуватися при визначенні форм і методів мобілізації коштів та їх використання для виконання державою її функцій.
|
|
|
Так тривало майже до початку XVIII століття. Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня (земство, міська община тощо).
У XVIII столітті державні утворення різного рівня стали називатися союзами публічного змісту, а фінанси — формами та методами добування коштів і їх витрачання цими союзами при виконанні покладених на них функцій. Способи мобілізації коштів постійно змінювалися й удосконалювалися, що пов'язано з розвитком економіки держав.
У XIX столітті поглиблюється розуміння фінансів – від спрощеного поняття переходять до розуміння фінансів як самостійної галузі знань, що охоплює нові сфери їх функціонування і впливу. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит й інші фінансові інститути. Фінанси перетворюються на вагомий фактор політичного та економічного життя в державі.
Найвищого розквіту фінанси досягли у XX столітті, коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах. Фінанси перетворилися на універсальний і надзвичайно активний елемент економічного життя, розвинулися методи і форми мобілізації коштів та їх розподіл у державі з метою задоволення потреб населення, удосконалення виробничих та соціальних процесів.
|
|
|
Отже, фінанси слід розглядати як економічну категорію, що відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для забезпечення виконання державою її функцій (надання різноманітних послуг населенню з боку держави) і задоволення потреб господарської діяльності.
У практичному плані фінанси — це складова економічної системи будь-якої держави, використання якої дає змогу успішно реалізовувати кінцеву мету економічного та соціального розвитку.
Метою функціонування фінансів є досягнення високого рівня добробуту як держави, так і окремого громадянина.
Призначення фінансів — забезпечити необхідні умови для створення, розподілу та використання ВВП в країні. Це досягається завдяки організації різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємницьких структур і кожного громадянина. Фонди фінансових ресурсів, що обслуговують економічні процеси, різняться методами створення, напрямками використання, інтересами суб'єктів економічної діяльності і методами їх виробничої й суспільної співпраці та кінцевими цілями відповідного виду діяльності.
|
|
|
Роль фінансів найвідчутніше проявляється при розв'язанні соціальних проблем. Тут створюються фонди фінансових ресурсів для здійснення соціальних заходів як на рівні кожного громадянина для покриття витрат на соціальні цілі, так і на рівні господарських структур для задоволення соціальних, позабюджетних і благодійних потреб, започаткування позабюджетних і благодійних фондів, а також фондів фінансових ресурсів на соціальні цілі в складі бюджетів.
Проте вирішальна роль у задоволенні соціальних потреб належить фондам, які створюються державою. Нині у більшості країн світу державою все більше виділяється коштів на вирішення соціальних питань – суспільних благ і послуг, які є неречовими, але істотно впливають на рівень добробуту та якість життя.
Суспільні блага й послуги включають асигнування на національну безпеку й правопорядок, оборону, захист довкілля, освіту, охорону здоров'я, науку, спорт тощо. Ринок неспроможний забезпечити задоволення цих потреб. Крім цього, ринкові механізми виявилися нездатними своєчасно й ефективно реагувати на потреби суспільства, що впливало на загальну ефективність економічної системи.
|
|
|
Труднощі в розумінні суті фінансів полягають у тому, що економічне життя в державі постійно вимагає створення грошових фондів, тобто фондів фінансових ресурсів для задоволення різноманітних потреб. Ці фонди і є фінансами. Обсяг цих фондів характеризує кількісно і якісно масштаби діяльності та фінансові можливості підприємця, держави, громадянина, їхнє фінансове становище.
Фінансові категорії та взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями
Фінансові категорії — це категорії фінансової науки, які в теоретичній формі характеризують важливі сторони фінансово-економічної діяльності. Вони відображають стійкі причинно-наслідкові зв'язки і залежності, які складають зміст об'єктивних економічних законів.
До основних фінансових категорій належать:
· податки;
· державний кредит;
· державні доходи;
· державні витрати;
· бюджет.
Податки — це плата суспільства за виконання державою її функцій. Іншими словами – це відрахування частини ВВП на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може. Податки являють собою обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету.
Державний кредит — грошові відносини, що виникають у держави із юридичними та фізичними особами у зв'язку із мобілізацією тимчасово вільних грошових коштів у розпорядження органів державної влади, які призначені для фінансування державних витрат. Це форма вторинного перерозподілу ВВП. Державний кредит має строк повернення і ціну в формі процентів. Буває внутрішнім і зовнішнім.
Державні доходи – фінансові відносини, які складаються в державі в процесі формування бюджетного фонду фінансових ресурсів.
Державні витрати – це фінансові відносини, які обумовлені використанням централізованих та децентралізованих доходів держави і направлені на задоволення загальних потреб держави.
Бюджет — економічні відносини, що виникають у держави із юридичними та фізичними особами у зв'язку із розподілом і перерозподілом ВВП з метою формування і використання бюджетного фонду, призначеного для виконання державою покладених функцій.
Фінанси виконують свою роль поряд з іншими економічними категоріями і передусім — з ціною. Ціна — це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто за допомогою ціни, як і фінансів, здійснюється розподіл ВВП. Ціни визначаються на основі попиту й пропозиції, але це при реалізації товару. При формуванні ціни виробником враховуються всі витрати виробництва й збуту, а також певна сума накопичень у формі прибутку.
Можна дійти висновку, що ціна визначає параметри впливу фінансів на всі процеси, пов'язані зі створенням та використанням ВВП. До певної міри це так, тому що при реалізації товару, роботи чи послуги встановлюється їхня дійсна вартість і обсяги фондів фінансових ресурсів, які будуть створені по закінченні виробничого циклу. Це фонди нагромадження, споживання та відновлення виробничих фондів — основних і обігових.
Проте це лише візуальне враження, бо фінанси можуть впливати як на абсолютну величину ціни, так і на внутрішню її структуру найрізноманітнішими методами. Так, держава, використовуючи фінанси, може суттєво впливати на структуру ціни через зміну відрахувань до фонду амортизації, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування. Ціни можуть бути змінені завдяки введенню акцизного збору або податку на додану вартість.
Фінанси мають ширший діапазон розподілу, ніж ціна. Вони здійснюють не лише первинний розподіл ВВП на рівні виробничої структури, а й подальший перерозподіл через бюджетну систему. На цьому етапі ціни можуть регулюватися за допомогою дотацій і виплат із бюджету. Характерними щодо цього є дотації вугільній промисловості, дотації на комунальні послуги, потреби електротранспорту, на окремі види ліків.
Отже, загальні відмінності фінансів і ціни полягають в наступному:
1. Ціновий розподіл завжди пов'язаний із обміном, а фінансовий відбувається за межами акту купівлі-продажу товарів.
2. Ціновий розподіл передує фінансовому.
3. Фінансовий розподіл є гнучкішим, оскільки ціновий визначає лише пропорції майбутнього вартісного розподілу.
Взаємозв'язок фінансів і ціни полягає в тому, що ціни є основою фінансового розподілу вартості, а фінанси, базуючись на пропорціях розподілу, що склалися під впливом цін, виступають інструментом, що їх реалізує.
У розподільчих процесах поряд з фінансами та ціною бере участь і заробітна плата. За своєю економічною природою заробітна плата є грошовим виразом вартості праці. Це фонд грошових засобів, що знаходиться в розпорядженні працівника й використовується для задоволення його особистих потреб.
Для виплати заробітної плати на підприємстві створюється фонд фінансових ресурсів. Це свідчить про органічний зв'язок фінансів і заробітної плати. Фінанси створюють умови для функціонування заробітної плати. Кошти, що надходять в розпорядження працівника, є свідченням того, що відбувся процес обміну товару — робоча сила на товар-гроші. У подальшому товар обмінюватиметься на інші види товарів, які необхідні для задоволення потреб людини. Тобто поки що відбувається простий товарообмін.
Проте, одержавши заробітну плату, працівник використовує її не лише для обміну на товари першої необхідності. Заробітна плата створює фонди грошових засобів для придбання товарів тривалого користування, цінних паперів із метою одержання доходів тощо. У цьому разі згадані фонди є фінансами кожного громадянина.
Фінанси та заробітна плата перебувають у постійній взаємодії. Так, держава регулює заробітну плату за допомогою податків, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Водночас держава за рахунок централізованих фондів фінансових ресурсів стимулює розвиток окремих видів діяльності, надаючи субсидії, субвенції та інші форми фінансових дотацій.
Отже, відмінності фінансів і заробітної плати такі:
За допомогою зарплати розподіляється необхідний продукт, а за допомогою фінансів – весь національний продукт.
Розподільчі відносини, що здійснюються через зарплату, матеріалізуються у грошових коштах, що надходять у власність окремих громадян для задоволення їхніх особистих потреб, а фінанси мають суспільне призначення.
На відміну від фінансів, функціонування зарплати може розглядатись як процес двостороннього руху вартості. Зарплата має компенсаційний характер і залежить від кількості та якості затраченої праці — кожний працівник повинен отримувати від суспільства таку частку вартості, яка відповідає його трудовому вкладу.
Взаємозв'язок фінансів і зарплати полягає у тому, що, з одного боку, фінанси “допомагають” зарплаті формувати фонд оплати праці, відділяючи його від інших грошових фондів підприємств. З іншого боку, заробітна плата, нарахування якої не співпадає з виплатою, виступає джерелом формування фінансових ресурсів у вигляді стійких пасивів.
Фінанси тісно пов'язані з кредитом – по суті, ці категорії мають однакову економічну природу. Вони виражають рух вартості ВВП. Проте кожна з них має свою специфіку участі в економічних процесах. При функціонуванні як фінансів, так і кредиту створюються й використовуються фонди фінансових ресурсів. Фінанси готують передумови для функціонування кредиту.
Фінанси формують централізовані й децентралізовані фонди фінансових ресурсів на рівні підприємств і держави. У процесі використання цих фондів виникають ситуації, коли на одному підприємстві з'являються тимчасово вільні кошти, а на іншому — потреба в них.
При нестачі у підприємницьких структур коштів для виробничої діяльності та розширення виробництва вони використовують кредит як джерело формування фінансових ресурсів. При наявності вільних коштів підприємство продає їх банку на певний час.
На рівні держави уряд при нестачі коштів для фінансування загальнодержавних потреб, а також місцевого самоврядування, може використовувати кредити банків, кошти населення і міжнародних фінансових організацій. Кредит подовжує перерозподільчі процеси, розпочаті фінансами, ціною, заробітною платою.
Отже, відмінності фінансів і кредиту полягають в наступному:
1. Кредит функціонує на основі поверненості.
2. Кредитні ресурси виражають “розірваний у часі рух” вартості від кредитора до позичальника і назад, а фінансові відносини — односторонній процес.
3. Кредитний перерозподіл пов'язаний із переміщенням грошових коштів між суб'єктами розподільчого процесу, а фінансовий здійснюється як між суб'єктами господарювання, так і в рамках кожного з них.
4. Кредитні ресурси формуються у процесі перерозподілу за рахунок тимчасово вільних коштів підприємств, держави, громадян, а фінансові — із доходів і нагромаджень, що утворились на стадії вартісного розподілу.
5. Кредит надається позичальнику на визначений термін на умовах поверненості та платності, а фінансові ресурси — безоплатно, без визначення умов їх повернення.
6. Кредит має тісніший зв'язок з грошовим обігом. З його допомогою задовольняється потреба в платіжних засобах, здійснюється регулювання грошової маси.
Взаємозв'язок фінансів і кредиту виражається у їх комплексному використанні. Так, при недостатності власних фінансових ресурсів, підприємство залучає банківські кредити. З іншого боку, тимчасово вільні фінансові ресурси підприємства зберігаються на рахунках у банках, що дозволяє використовувати їх у якості кредитних ресурсів.
Принципово інші взаємовідносини вибудовуються у фінансів і грошей. Кожне з цих понять має свою специфіку та особливу систему зв'язків, що часто призводить до їх ототожнення. Фінанси нерідко визначають, передусім у побуті, як певну суму грошей, що знаходиться у розпорядженні юридичної або фізичної особи.
Звісно, в цьому є певна істина, так як фінанси, як правило, завжди мають грошовий вимір. Проте певна сума грошей — це ще не фінанси. Фінанси — це процес формування доходів і видатків, і залежно від того, в яких грошових одиницях проходитиме цей процес, відповідним буде й величина доходу або видатку. Наприклад, коли дохід фізичної особи становить 1000 грн. і 1000 дол. США, то зрозуміло, що величина доходу тут буде різна, а відповідно сума витрат і фінансове становище теж.
Гроші — це товар, який виконує роль загального еквіваленту, тобто має властивість обмінюватися на будь-який інший товар. Гроші мають своє чітке призначення в економічному житті, що виражено в їхніх функціях.
Гроші завжди є технічним засобом вираження величини доходу фізичної чи юридичної особи. Одним словом, вони є обліковими одиницями цього доходу або видатку. Кількість грошей не дає відповіді на запитання про те, якою величиною доходу володіє суб'єкт економічних відносин. Тому виникають додаткові запитання, а саме: в яких грошових одиницях вимірюється дохід? Яке співвідношення даної грошової одиниці з іншими? Чим забезпечується стабільність даної грошової одиниці, ким і як?
Водночас гроші та грошовий обіг суттєво впливають на фінансове становище як фізичних і юридичних осіб зокрема, так і держави в цілому. Якщо грошей в обігу більше, ніж товарів та послуг, що надаються, то гроші знецінюються. Відповідно зменшуються доходи й обсяги витрат кожного. Але це тільки один бік явища. Інший полягає в тому, що держава якраз і є ініціатором цього розладу. Не володіючи необхідною кількістю доходів, держава провадить витрати, випускаючи в обіг додаткову кількість грошей. Лише рішучі дії з обмеження витрат держави та збільшення доходів можуть забезпечити стабілізацію фінансового становища.
Будучи тісно пов'язаними між собою, фінанси й гроші не можуть існувати одне без одного. Тому часто вживається таке визначення, як “фінансово-грошові відносини”, що має певний сенс, адже не можна досягти поліпшення фінансового становища, не налагодивши нормального грошового обігу в державі. У свою чергу, якщо держава не здійснює свої витрати відповідно до наявних доходів, то це розладить грошовий обіг.
Треба завважити, що як на грошовий обіг, так і на фінанси впливають також інші стабілізаційні і дестабілізаційні фактори Так, на розлад фінансів може вплинути кредитна політика, особливо надання інфляційних кредитів, відсутність резервних фондів іноземної валюти, зростання цін на продукцію, що імпортується, негативне сальдо зовнішньої торгівлі, зростання собівартості продукції тощо.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 97; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!